Тдп. Залік з ТДП. Визначте відмінності двох основних видів державноправового режиму

• Название: Визначте відмінності двох основних видів державноправового режиму
• Дата: 09.12.2021
• Размер: 100.12 Kb.
• Имя файла: Залік з ТДП.docx
• Тип: Документы; #298028
• страница: 5 из 5

60. Проведіть порівняльний аналіз основних видів республіки.

У президентській республіці президент обирається непарламентським шляхом — прямими чи непрямими виборами населення (США, Аргентина, Мексика, Швейцарія, Іран, Ірак). Класичною президентською республікою вважають США. Глава держави (президент) особисто або з наступним схваленням верхньої палати парламенту формує склад уряду, яким керує сам. Уряд, як правило, несе відповідальність перед президентом, а не перед парламентом.

У парламентській республіці глава держави (президент) не може впливати на склад і політику уряду, який формується парламентом і підзвітний йому. Повноважень у президента менше, ніж у прем'єр-міністра. Тут здійснюється принцип верховенства парламенту, що обирається населенням країни. Президент обирається парламентом або ширшою колегією за участі парламенту (Італія, Греція, Індія, ФРН, Чехія, Угорщина)

Однією з сучасних форм державного правління є так звана змішана (парламентсько-президентська, або президентсько-парламентська) форма республіканського правління. Типовою ознакою такої форми правління є поєднання елементів президентської і парламентської республік, сильної президентської влади та ефективного контролю парламенту за діяльністю уряду. Уряд формується спільно президентом і парламентом, а та чи інша назва змішаної республіки визначається тим, у кого з них більше повноважень щодо формування та функціонування уряду. Президент має право голосувати на засіданнях уряду. Президент обирається позапарламентським шляхом. Класичним зразком змішаної республіканської форми правління є Франція за конституцією 1958 року, а також Австрія, Румунія, Польща, Фінляндія, Україна та ін..

61. Система юридичних наук і місце в них теорії держави та права

Наука - сфера людської діяльності, що передбачає отримання нових знань про суспільство, природу чи техніку.

В залежності від особливостей діяльності людини та змісту відносин, що виникають в суспільстві, науки прийнято класифікувати на три групи:

- технічні;

- природничі;

- суспільні;

Технічні науки - система знань, що визначає закономірності взаємодії людини та технічних засобів.

Природничі науки - система знань, що визначає закономірності функціонування людини як живої істоти та взаємодії людини та живої природи.

Суспільні науки - система знань, що визначає закономірності функціонування суспільства та діяльності особи як суспільної одиниці.

В системі суспільних наук розрізняють:

- філософія;

- історія;

- соціологія;

- психологія;

- юридична наука;

Юридична наука є суспільною, оскільки предметом її вивчення є держава і право як суспільні категорії.

Держава і право мають багатоаспектну структуру, тому їх вивчення визначає необхідність існування системи юридичних наук, що можуть бути розділені на три групи:

Загальнотеоретичні (теоретикоісторичні) науки, предметом вивчення яких є загальні закономірності виникнення, становлення, функціонування, розвитку та вдосконалення держави і права. Серед них:

- теорія держави і права;

- історія держави і права;

- історія політичних і правових вчень;

- філософія права;

- політологія.

Галузеві науки. Предметом їх вивчення є особливості державно правового впливу на певну сферу суспільних відносин, що здійснюється завдяки наявності чітко визначеного предмету та методу регулювання. Серед них:

- конституційне право;

- адміністративне право;

- сімейне право;

- земельне право;

- кримінальне право;

- процесуальне право;

- виправно-трудове право;

- екологічне право і т. д.

Спеціально-прикладні науки - різновид юридичних наук, предметом вивчення яких є можливості використання знань неюридичного характеру в процесі вирішення конкретних юридичних справ. Серед них:

- судова медицина;

- юридична психологія;

- правова соціологія;

- правова статистика;

- судова психіатрія

- кримінологія;

- криміналістика.

Отже, юридична наука є різновидом суспільної, що завдяки своєму комплексному характеру найбільш повно досліджує державно-правові явища.

 

62. Сутність і соціальне призначення держави.

З сутністю держави тісно пов'язане таке поняття, як соціальне призначення держави. Це поняття розкриває, для чого призначено держава, яким цілям воно повинно служити.

Головне призначення держави - служити суспільству. У цих цілях держава повинна:

1) встановлювати в суспільстві певний порядок і підтримувати його аж до застосування примусу;

2) забезпечувати соціальний мир і стабільність у суспільстві, виступаючи свого роду соціальним арбітром у відносинах між різними групами, верствами суспільства при зіткненні їх інтересів, умерять ці зіткнення і домагатися певного соціального компромісу;

3) гарантувати безпеку суспільства від злочинних посягань всередині країни, а також від зовнішніх ворогів і агресії;

4) захищати особистість від свавілля, створювати нормальні умови життя для всіх членів суспільства незалежно від їх безпосередньої участі у виробництві благ, піклуватися про соціально слабких шарах і групах населення, тобто бути соціальним;

5) виступати інтегруючої суспільство силою, тобто домагатися миру і злагоди в суспільстві, дбати про розвиток культури, освіти, мистецтва, охорони здоров'я.

Соціальне призначення держави визначається його сутністю: яка сутність держави, такі цілі, завдання, які воно ставить перед собою.

Сучасні погляди на соціальне призначення держави визначаються тими об'єктивними умовами. На соціальне призначення держави можуть впливати і суб'єктивні чинники: наприклад, хто стоїть при владі, як змінюється суспільне життя під впливом проведеної політики та ін.