Ортопедія. М. М. Рожко,ортопедична стоматологія
 Скачать 36.1 Mb.
|
|
Шина з Особливістю даної шини є те, що група напівкоро- нок спаяні між собою. Даний вид шини забезпечує добру іммобілізацію та доб- рий естетичний ефект. До недоліків належать складне препарування та трудо- місткий процес їх виготовлення. Крім того, для успішного застосування даної шини необхідні певні умови, а саме паралельність опорних зубів. Останнє є проблематичним, особливо у разі оголення коренів зубів, коли необхідно зішліфовувати значний їх шар, унаслідок чого між ними утворюються значні проміжки, які будуть заповнені в подальшому металом шини, що, є негативним моментом в естетичному відношенні. Шина з панцирних накладок. Технологічною особливістю даної шини є те, що вона виготовляється суцільнолитою. Дана шина являє собою суцільно- литий блок накладок, які розміщені на язиковій або піднебінній поверхні фрон- тальних зубів, без перекриття зубного горбка. Шина фіксується на парапуль- парних штифтах у твердих тканинах зуба. Забезпечує добру іммобілізацію і є прийнятною в естетичному відношенні. До недоліків необхідно віднести складність препарування та відливки. Кращими металами для даної шини вва- жаються золото та сучасні сплави, які використовуються для виготовлення ме- талокераміки. Використання даної конструкції у клініці ортопедичної стома- тології є перспективним. Шина Мамлока. Шина фіксується на кореневих штифтах, складається з суцільнолитої металевої пластинки, яка щільно прилягає до ротової поверхні та різального краю фронтальних зубів. Шини, які фіксуються на кореневих штифтах, можуть бути кількох типів. Шина Мамлока забезпечує добру іммо- білізацію і має хороший естетичний ви- гляд. До недоліків даної шини відносять необхідність депульпування опорних зубів (мал. 215). Крім вищеназваних шин для шину- вання фронтальної групи зубів раніше ви- користовували блоки спаяних повних ме- талевих коронок. Така шина дає найкра- щий ефект, є неприйнят- ною в естетичному відношенні. Пропону- ються конструкції суцільнолитих зубних Мал. Шина Мамлока (пояснен- протезів з облицюванням у тексті) кою, пластмасами. 463 Ортопедичне лікування у разі захворювань тканин Методи односеансного шинуван- ня фронтальних зубів композитними матеріалами з ізоляцією ясенного міжзубних проміжків та пришийкової частини зубів за допомогою спеціаль- них воскових форм (мал. За даною методикою спочатку виго- товляють воскові форми. Для цього за- готовляють дві пластинки з базисного воску, розміри яких визначають з таким розрахунком, щоб кожною з них можно було перекрити зуби, які підлягають ши- нуванню, та ротову поверхню комірко- вого відростка чи частини. Розм'якше- ним воском почергово у два шари обтис- кують зуби та комірковий відросток чи коміркову частину. Після того віск охо- лоджують й обережно знімають зовніш- ню пластинку, а в нижній вирізають ложе для матеріалу. Після видалення воскових форм з ротової порожнини проводять підготов- ку зубів та приготування композитного матеріалу згідно з інструкцією. Наступним етапом є безпосереднє композитними матеріалами (пояс- виготовлення шини. Воскову форму з нення у тексті) раніше створеним ложем для матеріалу розміщують на своє місце у вихідному положенні і вікна, які є, заповнюють композитним матеріалом. Потім під тиском розміщують другу воскову плас- тинку. Після повного затвердіння композитного матеріалу віск видаляють і проводять завершальну обробку шини. Трансрадикальна імплантація. Якщо атрофія коміркових відростка і частини досягла такого ступеня, що зуб утримується тільки м'якими тканинами, простим шинуванням повернути зуб до нормаль- ного функціонування неможливо. За таких клінічних умов для іммобілізації розхитаних зубів (зуба) можна використати металевий штифт, який уводиться через кореневий канал у щелепну кістку. Цей метод ще називають кулярною фіксацією. З цією метою найчастіше використовують танталові, віта- лові, віронові та титанові штифти. Але в багатьох клінічних випадках фіксація сама по собі є недостатньою для стабілізації розхитаних зубів, тому її необхідно доповнити шинуванням. Цей вид шинування можна поєднувати з реплантацією зуба. Внутрішньокісткова імплантація буває ефективною, якщо відразу після Мал. 216. Схематичне зображення шинування фронтальної групи зубів 464 неї забезпечити надійну фіксацію штифта. Засобом для цього може служити міцна шина або фіксований протез. Як свідчить практика, у разі негайної фіксації внутрішньокісткового імплантата через 9 міс він фіксується не тільки сполучною тканиною, але й кісткою. Стабілізований таким чином зуб стає май- же рівноцінним із сусідніми. ШИНИ ДЛЯ ЖУВАЛЬНОЇ ГРУПИ ЗУБІВ Найефективнішим способом іммобілізації рухомих жувальних зубів є ви- користання групи спаяних повних металевих штампованих коронок. Однак маючи хороші властивості, вони мають і низку серйозних не- доліків. Так, контактуючи із тканинами маргінального пародонта, вони ще більше поглиблюють патологічний процес, перешкоджаючи проведенню те- рапевтичних заходів. Бажано у разі використання даної конструкції металеві штамповані коронки виготовляти так, щоб вони не контактували з ясенним краєм. Використання блоку спаяних екваторних коронок у цьому плані до- цільніше та ефективніше, оскільки вони, по-перше, створюють надійну іммо- білізацію у трьох взаємноперпендикулярних площинах, по-друге — дозволя- ють вільно проводити терапевтичні процедури у пришийковій ділянці Для шинування бічної групи зубів можна використовувати також шини (мал. 217, б). Клінічний досвід свідчить, що за умови пародонтозу зуби дуже рідко ура- жаються карієсом, а отже, відпадає необхідність під час препарування про- філактичного розширення порожнин. Завдяки такому препаруванню вклад- ка набуває форми бруса. Але широке використання вкладкових шин у клініці ортопедичної стоматології стри- мується складністю їх виготовлення, а також тим, що вони забезпечують іммо- білізацію зубів у передньо-задньому та поперечному напрямках, не створюючи блоку для вертикальних рухів. У дея- ких випадках шини подібного типу фіксують на штифтах. Окремі автори рекомендують зас- тосовувати комбінацію вкладкових шин з екваторними коронками. Еква- торні коронки виготовляють методом штамповки, а вкладкову шину — мето- Мал. 217. та вкладко- дом лиття. Поєднання штампованих ва (б) шини для бічної групи зубів коронок та литих вкладкових шин 465 Ортопедичне лікування у разі захворювань тканин надає шинувальній конструкції значної жорсткості, що значно поліпшує ліку- вальні властивості. Прийнято незнімні постійні шини, які застосовують на зубах зі збереже- ною пульпою, поділяти на дві групи. У першу групу входять шини, які покри- вають зуби ззовні у вигляді ковпачка, кільця, напівкільця і виготовляються для кожного зуба окремо, а потім з'єднуються разом. Проте більшість таких шин, які фіксовані на поверхні зубів, незручні для хворих, негігієнічні та нятні в естетичному відношенні. Усе це змусило клініцистів проводити пошу- ки нових методів шинування. Можна виділити другу групу шин, конструкцій- ною особливістю яких є будь-який вид мікропротеза. До неї належать кові шини, напівкоронкові, балкові, деякі види дротяних шин (їх ще називають напівпостійними). ЗНІМНІ ШИНИ Хороші властивості знімних шин забезпечуються використан- ням різних комбінацій неперервних та перекидних мерів, а також різної форми накладок. Упровадженню знімних шин у клініку ортопедичної стоматології сприяла розробка методів прицезійного лиття, лиття на вогнетривких моделях, застосування хромових сплавів та благородних металів, використання силіконових відбит- кових мас. Знімні шини можуть використовуватися для шинування однієї гру- пи зубів або для всього зубного ряду. Якщо шинування проводять для фрон- тальної групи зубів, то шину бажано доводити до премолярів, а в разі шинуван- ня бічної групи — доводити до ікол. Якщо знімна шина включається у конст- рукцію бюгельного протеза як складова частина, тоді говорять про шину-про- тез. Виділяють три типи шин: 1) шину типу неперервного 2) шину- капу; 3) єдину шину для всього зубного ряду. Винахід та застосування неперерв- ного кламера пов'язують з іменами Біча та Кеннеді: його можна використовува- ти як так і пристрій. Неперервний може ви- користовуватися як шина у двох варіан- тах. У разі першого неперерв- ний кламер проходить як із присінкової, так і з язикової поверхні зубів, утворюю- чи кругову шину для нижніх фронталь- них зубів. Ланцюг ланок кламера з язи- кового боку з'єднується з ланцюгом, що Мал. 218. Знімна кругова шина для проходить з присінкового боку, за допо- групи зубів перекидного кламера. 466 Мал. 219. Знімна шина Шпренга (пояснення у тексті) З язикової поверхні зубів ланки непе- рервного розміщуються вище від горбків, а на щічній поверхні безперервне з'єднання проходить уздовж ясен, не тор- каючись і не тиснучи на них. Створюються добрі умови для фіксації шини і в той же час зводяться до мінімуму можливі порушення есте- тичного вигляду. Недостатні естетичні показники у разі використання кругової шини спо- нукали до створення дугової шину- конструкції, у якій зуби фіксу- ються за допомогою нігтеподібних відростків. Вони беруть свій початок від неперервного кламера з язикового боку, проходять у міжзубному про- міжку до краю різців і лягають на губ- ну поверхню фронтальних зубів. Але і цей метод шинування фронтальних зубів має недоліки й основний з них полягає у тому, що нігтеподібні відростки заважають нормальному змикан- ню зубів і спричиняють додаткову травму тканин пародонта. У подальшому в результаті пошуку нових способів шинування зубів у разі захворювань тканин пародонта зазнав змін і сам безперервний Його дещо розширили і перетворили в шинувальну смужку. з таких модифікацій була використана в шині для нижніх фронтальних зубів, запропонованій Шпрен- 219). У запропонованій конструкції шинувальна смужка перекриває язикову поверхню нижніх різців та ікол, лягає на різальний край цих зубів і частково — на премоляри. Фіксація шини досягається за допомогою системи опорно-ут- а за наявності дефектів зубного ряду шина з'єднується з бюгельним протезом. У разі використання даної шини здійснюється підготовка фронтальної гру- пи зубів, яка полягає у тому, що вкорочуються різальні краї різців. У такому разі скіс роблять у язиковий бік, після препарування поверхні детально полірують. Запропонована шина має низку недоліків. Це, по-перше, існування ранової поверхні після препарування різальних країв, по-друге - шина, пере- криваючи різальні краї фронтальних зубів, не переходить на губну (присінко- ву) поверхню, що не виключає можливості висування зубів уперед, а також їх Цей недолік не дозволяє використовувати шину у разі протрузії фрон- тальної групи зубів. Недолік, описаний вище, з успіхом ліквідовується шиною, у якій метал не 467 Ортопедичне лікування у разі захворювань тканин пародонта тільки перекриває різальні краї, але й заходить на присінкову поверхню нижніх фронтальних зубів. Запропонована Ван-Тілем шина от- римала назву шини-капи (мал. 220). Надійна фіксація шини-капи Ван- Тіля здійснюється за допомогою систе- ми або телескопічних систем. Шина-капа може бути складовою частиною бюгельного протеза, має добрі функціональні особ- ливості. Але наявність металу на губній поверхні значно знижує її естетичну цінність. Накладка металу на губній по- верхні може бути причиною порушень. З метою запобігання цим не- долікам необхідно проводити спеціаль- Мал. 220. Знімна шина не препарування фронтальної групи (пояснення у тексті) зубів, які підлягають шинуванню ЄДИНА ШИНА ДЛЯ ЗУБНОГО РЯДУ Прототипом для створення знімної шини на весь зубний ряд по- служила шина, запропонована Ельб- рехтом (мал. 221). Вона являє собою з'єднання непе- рервних кламерів, які розміщені на зубах з ротової та присінкової поверхонь, зав- дяки чому бічні зусилля, які припадають на будь-яку ділянку зубної дуги, розпо- діляються по всьому зубному ряду. Та- кий принцип залишився основним під час конструювання подібної шини, сама конструкція єдиної шини зазнала вели- ких змін, що призвело до втрати авторсь- кої приналежності. Проведені удосконалення торкну- лися усіх відділів шини. Розміщення присінкових багатоланкових з'єднань викликало заперечення з естетичних Мал. Знімна шина для всього їх замінили нігтеподібними зубного ряду (за відростками, спеціально для яких у зу- 468 бах почали створювати ложе. Для бічної групи зубів запропонували з накладками замість непе- рервних кламерів. Залежно від клінічних умов у конструкцію даної шини можна вводити нові елементи (мал. 222). Виготовлення знімної шини складається з таких етапів: отримання відбитків та робо- чих моделей, визначення і фіксації цен- трального співвідношення щелеп; 2) вивчення діагностичних моделей; 3) у разі необхідності — препарування ділянок поверхонь зуба для розміщення частин шини; 4) вивчення робочих моделей у за од- нією із загальноприйнятих методик, Мал. 222. суцільнолита шина визначення шляху чи виве- (пояснення у тексті) 5) пла- нування конструкції шини та нанесен- ня малюнка її каркаса на гіпсову модель; 6) підготовки моделі до дублювання та отримання вогнетривкої моделі; 7) перенесення малюнка каркаса шини на вогнетривку модель; 8) моделювання каркаса шини; 9) створення ливникової системи; нанесення вогнетривкого покриття, отримання ливарної форми; відливки каркаса з металу; обробки каркаса шини; 12) перевірка каркаси шини в ротовій порожнині; 13) обробки та полірування шини; 14) для надання конструкції шини оптимальних властивостей (еластичності) виріб обпалюють за температури 700 °С протягом 15 хв, а потім охолоджують разом з піччю; обпалювання необхідно проводити на моделі з метою запобіган- ня деформації каркаса; 15) примірки та фіксації шини на зубний ряд. РОЛЬ І МІСЦЕ ОРТОПЕДИЧНОГО ЛІКУВАННЯ У КОМПЛЕКСНІЙ ТЕРАПІЇ ЗАХВОРЮВАНЬ ТКАНИН ПАРОДОНТА Ортопедичне лікування посідає чільне місце в комплексній терапії захво- рювань тканин пародонта. Проводиться з метою профілактики, усунення або зменшення функціонального перевантаження тканин пародонта, яке на певній стадії хвороби є одним із головних патологічних чинників, що обумовлюють перебіг хвороби. Усунення або зменшення функціонального перевантаження тканин пародонта за допомогою ортопедичних конструкцій ставить пародонт 469 Ортопедичне лікування у разі захворювань тканин пародонта в нові умови, за яких дистрофічні процеси та запалення розвиваються значно повільніше. З метою зменшення функціонального перевантаження та полегшення ви- конання пародонтом своїх функцій необхідно: повернути зубному ряду втра- чену єдність і перетворити його в нерозривне ціле; 2) правильно розподілити жувальний тиск, розвантажити зуби з ураженим пародонтом; 3) запобігти трав- дії горизонтального перевантаження зубів; 4) у разі часткової втра- ти зубів необхідно провести протезування, у тому числі й безпосереднє. Плануючи та здійснюючи лікування, необхідно враховувати клінічні і рен- тгенологічні дані, що свідчать про стан ясен, зміни в кістковій основі, місце розташування та глибину кишень, патологічну рухомість зубів. Причини, що спричиняють захворювання тканин пародонта, дуже різно- манітні, адже завжди на певному етапі розвитку хвороби виникає функціональ- не перевантаження опорного апарату та травматична яку неможливо усунути ні терапевтичними, ні хірургічними методами. У такому разі тільки ортопедичне лікування може забезпечити позитивний результат у комплексній терапії захворювань тканин пародонта. Лікування проводять комплексно, із застосуванням загальних та місцевих засобів. Місцеві лікувальні заходи мають терапевтичний, хірургічний та орто- педичний характер. Ортопедичне лікування, таким чином, є частиною цього комплексу і не виключає, а, навпаки, передбачає інші заходи. Ортопедичне ліку- вання необхідно починати одночасно з терапевтичним, але після того як бу- дуть проведені необхідні санаційні процедури (зняття зубного каменю, вида- лення коренів зубів, зняття запальних процесів). Для лікування хвороб тканин пародонта у клініці ортопедичної стомато- логії розроблені спеціальні методи: вибіркове пришліфовування; 2) тимча- сове шинування; 3) ортодонтичне лікування; 4) застосування постійних кон- струкцій апаратів та протезів; 5) безпосереднє протезування. Ефективним застосування ортопедичних методів лікування захворювань тканин пародонта є лише за умови глибоких знань законів біомеханіки. Шину- вання зубів проводять з урахуванням таких біомеханічних принципів: 1. Шина, яка фіксована на зубах, унаслідок своєї жорсткості обмежує ступінь їх рухомості. Зуби можуть здійснювати рухи лише разом з шиною і в одному з нею напрямку. Звичайно амплітуда коливань шини набагато менша, ніж амплітуда коливань окремих зубів. Зменшення патологічної рухомості зубів сприятливо впливає на хворий пародонт. 2. Шинувальна конструкція, що об'єднує у блок фронтальну і жувальну групи зубів, розвантажує їх пародонт під час відкушування або розжовування їжі. Цей ефект збільшується у зв'язку зі збільшенням кількості зубів, які шину- ються. На мал. 223, а видно, що під час відкушування їжі до шинування тиск припадає на два верхніх та два нижніх фронтальні зуби. Після проведення ши- нування (мал. 223, б) цей тиск розподіляється уже на всю групу фронтальних зубів, пародонт навіть за найгрубішим підрахунком, володіє у 2-3 рази 470 більшими можливостями щодо амортизації жувального тиску. 3. Навантаження у шинувальному блоці насамперед сприймається зубами, які мають меншу патологічну рухомість, що, в свою чергу, призводить до зменшення на- вантаження на зуби з ураженими тканина- ми пародонта. б Із сказаного вище випливає дуже цінна Мал. 223. Розподіл жувального практична рекомендація, згідно з якою у тиску під час відкушуваня їжі: блок необхідно включати як а — до шинування; б — після про- більш, так і менш рухомі зуби. У веденого шинування ному відділі зубної дуги такими зубами найчастіше є ікла. 4. Якщо зуби розміщені по дузі, кривизна якої найбільше виражена у фрон- тальному відділі, то рухи їх у щічно-язиковому напрямку здійснюються у пло- щинах, які перетинаються, а шинувальний блок, що їх об'єднує, перетворюєть- ся у жорстку систему. 5. конструкція, яка розміщена по дузі, більш стійка до дії зовнішніх сил, ніж шина, що розміщена лінійно. Останні два принципи передбачають, що для підсилення лікувальної дії шини, розміщеної, наприклад, на бічних зубах, її необхідно подовжити, вклю- чивши до неї фронтальні зуби і надавши їй таким чином форми. 6. У разі лінійного розміщення шини, коли всі зуби мають рухомість ступеня, можливе коливання під час бічних зусиль. Для нейтралізації транс- верзальних коливань шину необхідно з'єднати з подібною, але розміщеною на протилежному боці (поперечна, стабілізація). Це можна зроби- ти за допомогою бюгельного протеза. Для успішного використання апаратів у клініці ортопедич- ної стоматології вони повинні відповідати суворим вимогам: створювати міцний блок з групи зубів, обмежуючи їх рухи у трьох на- прямках — вертикальному, присінково-ротовому та 2) бути жорсткими і міцно фіксованими на зубах; 3) не подразнювати тканини маргінального пародонта; 4) не перешкоджати медикаментозній та хірургічній обробці ясенних кишень; 5) не створювати ретенційних пунктів для затримки залишків їжі; 6) не створювати своєю поверхнею блокувальних моментів для рухів нижньої щелепи; 7) не порушувати мови хворого; 8) не спричиняти грубих порушень зовнішнього вигляду хворого; 9) виготовлення їх не повинно бути пов'язано з видаленням значної кількості твердих тканин зубів; 10) бути простими у виготовленні. 471 Ортопедичне лікування у разі тканин Дуже важливим моментом для визначення часу лікування конструкціями є своєчасне виявлення патологічної рухомості зубів, яка свідчить те, що виникла декомпенсована форма пародонтиту. Шинування можна про- водити і на пізніх стадіях хвороби, але кращий ефект досягається, якщо шину- ють під час появи перших ознак функціонального перевантаження зубів. Своєчасне ортопедичне лікування є одним із дійових лікувальних методів, який змінює перебіг хвороби і надовго дозволяє зберегти зуби. Водночас із своєчасним початком лікування пародонтиту іншим важли- вим моментом є визначення виду іммобілізації зубів. Адже напрямок патоло- гічної рухомості будь-якого зуба завжди визначений і залежить від розташу- вання останнього в зубній дузі. Лінії рухомості молярів і премолярів розмі- щені у майже паралельних площинах, різців та ікол — у площинах, розміщених під кутом одна до одної. Найкращий результат у разі шинування отримують тоді, коли шина об'єднує зуби, лінії рухомості яких розміщені у площинах, що перетинаються. Хороша іммобілізація тоді, коли фронтальна група зубів вклю- чає у блок різці та ікла, вона називається передньою, або фронтальною. Іммоб- ілізація рухомих зубів, за якої шина розміщена у передньо-задньому напрям- ку, називається бічною, або сагітальною. Під цим поняттям розуміють стабілі- зацію премолярів та молярів, які мають однакову функцію. За допомогою бічної іммобілізації можна створити блок зубів, який буде стійким до зусиль, що роз- виваються у вертикальному, поперечному та передньо-задньому напрямках. За наявності певного ступеня атрофії зубних комірок цього буває достатньо, щоб значно зменшити функціональне перевантаження та отримати добрий терапев- тичний ефект. Для підсилення бічної іммобілізації у разі неперервності зубної дуги в шину бажано включити фронтальні зуби. У такому разі вона набуває дугоподібної форми, від чого її стійкість до бічних навантажень значно збільшується. Але зі збільшенням стійкості виникають труднощі під час уве- дення та фіксації незнімних шин на зубний ряд. Багатоланкові шини за своїми властивостями поступаються монолітним шинувальним конструкціям. з'єднання робить шину стійкішою до бічних зусиль, що виникають під час жування, але водночас і не чинить перешкод для здійснювання вертикальних рухів окремим ланкам шини. У такому разі краще застосовувати кругові знімні шини. У зубній дузі зі включеними дефектами в бічних відділах її сагітальна ста- білізація може бути підсилена поперечною, тобто такою, яка проходить пер- пендикулярно піднебінному з'єднанню. Звичайно така стабілізація досягаєть- ся за допомогою бюгельного протеза. Відомий ще один метод шинування, який отримав назву колового. Суть його полягає у тому, що всі зуби об'єднуються у блок безперервною або багато- ланковою шиною. у разі ускладнень захворювання та видалення з цієї при- чини зубів значно зручніше замінити одну ланку, ніж знімати та заново виго- товляти монолітну колову шину. З цієї причини перевагу необхідно віддавати єдиній для всього зубного ряду знімній шині (див. мал.222). 472 Лікар стоматолог-ортопед під час лікування захворювань тканин пародонта зустрічається з проблемою заміщення дефектів зубного ряду. Поява дефектів зубного ряду на тлі захворювань тканин пародонта докорінно змінює клінічну картину та перебіг хвороби, оскільки на симптоми захворювання пародонта нашаровуються ознаки, характерні для часткової втрати зубів. Прикладом може бути клінічна картина у разі втрати бічної групи зубів, а фронтальні зуби за такої умови будуть отримувати додаткове навантаження. Ознаки захворювань тканин пародонта у разі дефектів зубних рядів завжди вираженіші порівняно з інтактним зубним рядом. Хвороба дуже швидко прогресує, що призводить до масової втрати зубів, якщо не провести адекватний комплекс лікувальних за- ходів. Ортопедичне лікування за даних умов полягає у шинуванні зубів, які за- лишилися, та відновленні зубного ряду. Шинування та протезування здійснюється комплексно, доповнюючи одне одного. Крім комплексного підхо- ду до вирішення даної проблеми є ще одна особливість протезування, яка по- лягає у тому, що показання до включення у протез елементів знач- но розширюються. За наявності захворювань тканин пародонта значно зростає роль безпосе- реднього та раннього протезування. розвантажують зуби, що залишилися, від надмірного перевантаження за рахунок перерозподілу жуваль- ного тиску на слизову оболонку. Шинувальні елементи таких протезів забез- печують достатню іммобілізацію рухомих зубів та поліпшують умови терапев- тичного лікування. Імідіат-протези сприяють загоюванню рани, відновлюють неперервність зубних рядів. Такі протези запобігають зміщенню та нахилу сусідніх зубів. Пацієнтів із захворюваннями тканин пародонта та дефектами зубних рядів можна розділити на три групи. До першої групи входять хворі зі включеними дефектами, до другої — з кінцевими, однобічними та двобічними дефектами зубних рядів, до третьої групи — хворі із множинними дефектами та невелики- ми групами зубів (по 2-3). Характерною особливістю пацієнтів І групи є те, що дефекти у них можуть локалізуватися у фронтальній або бічній ділянці зубного ряду. У разі локалі- зації дефекту у фронтальній ділянці зубного ряду протезування здійснюється за допомогою різних видів мостоподібних протезів. Опорними зубами звичай- но є зуби, що залишилися, обов'язково включаючи ікла. У такому разі мосто- подібний протез буде виступати в ролі шини. Якщо ікла уражені патологічним процесом, шинувальну конструкцію необхідно продовжити за рахунок вклю- чення у шину бічної групи зубів. У разі значних дефектів, коли відсутні ікла, премоляри та моляри, зуби, що залишилися, шинують незнімними шинами, а дефект ліквідують знімними конструкціями зубних протезів. Мостоподібні протези протипоказані, якщо розміщений зуб рухомий. У такому разі доцільно використати бюгельний протез з неперервним та дібними відростками, якщо рухомі зуби фронтальної групи. 473 Ортопедичне лікування у разі захворювань тканин Фронтальну групу зубів шинують за одним із методів незнімними конст- рукціями шин. У разі значної рухомості фронтальної групи зубів шинування може бути підсилене шляхом включення у нижній бюгельний протез багато- ланкового завдяки чому фронтальні зуби отримають додаткову підтримку з язикового боку. Користуючись даною конструкцією, можна ство- рити кругову фіксацію. Для цього в багатоланковий необхідно помістити відростки. Ортопедичне лікування захворювань тканин пародонта, ускладнених кінцевими дефектами, складається із шинування зубів, що збереглися, та ліквідації дефекту. Знімні шинувальні апарати звичайно є частиною протеза. Це неперервні кламери, накладки, нігтеподібні відростки тощо. Клінічний досвід свідчить, що існують значні розбіжності в оцінці ефек- тивності лікувальних заходів у комплексній терапії захворювань тканин паро- донта. Це пояснюється відсутністю не тільки диференційованого підходу до лікування захворювань пародонта, але й добре налагодженої диспансеризації. Адже важко повірити, коли говорять про добрі віддалені результати у разі ліку- вання важкого або середнього ступеня пародонтиту тільки терапевтичними методами, без застосування ортопедичних заходів. Таким чином, грунтуючись на вищесказаному, можна зробити висновок, що критерії ефективності ліку- вання різних нозологічних форм захворювань тканин пародонта повинні бути суворо диференційованими. ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ Які причини призводять до захворювань тканин пародонта? клінічні прояви захворювань тканин пародонта? є види травматичної характер резорбції кісткової тканини коміркових відростка і частини? Яка класифікація захворювань тканин пародонта? У чому суть тимчасового та постійного шинування зубів? конструктивні особливості шин для фронтальної та жувальної груп зубів? 8. Розкажіть про поділ шин на знімні та незнімні, їх переваги і недоліки. 9.Які конструктивні особливості шини за Ельбрехтом? 10. Яка роль ортопедичного лікування у комплексній терапії захворювань тканин пародонта? Яке значення безпосереднього та раннього протезування? 12. Чому необхідна диспансеризація осіб із захворюваннями тканин пародонта? 474 |