Ортопедія. М. М. Рожко,ортопедична стоматологія
 Скачать 36.1 Mb.
|
|
М.М. Рожко, ОРТОПЕДИЧНА СТОМАТОЛОГІЯ Рекомендовано Центральним методичним кабінетом з вищої медичної МОЗ України в якості підручника для студентів стоматологічних факультетів вищих навчальних медичних закладів III-IV рівнів акредитації Київ, Книга плюс, 2003 УДК У підручнику висвітлюються організації ортопедичної допомоги населенню, клініки, діагностики та лікування ортопедичних хворих. Розділи підручника відповідають програмі та навчальному плану із спеціальності "Орто- педична стоматологія". Викладено сучасні погляди на питання біомеханіки, артикуляції та клінічного матеріалознавства, технології виготовлення ортопедичних конст- рукцій, діагностики, клініки та лікування дефектів зубів і зубних рядів, а та- кож питання діагностики і лікування деформацій щелеп та обличчя, які виник- ли в результаті травм, воєнних дій, новоутворень. Текст підручника супроводжується багатим ілюстративним матеріалом. Для студентів стоматологічних факультетів, магістрантів, аспірантів, клінічних ординаторів, Рецензенти: д-р мед. наук, ст. В.А. Лабунець д-р мед. наук, проф. B.C. Онищенко © Видавництво "Книга плюс", 2003 ISBN 966-7619-26-5 © 2003 Присвячено • Національного медичного університету 0.0. Богомольця; • Івано-Франківської державної медичної академії; • стоматологічного факультету Івано-Франківської державної медичної ака- демії; • кафедри стоматології факуль- тету освіти лікарів Від авторів Становлення України як незалежної держави вимагає створення належ- них умов для набуття її молодими громадянами висококваліфікованої профес- ійної підготовки з різних спеціальностей. Медицина належить до однієї з та- ких галузей, адже кожна людина мас непорушне право на охорону життя та здоров'я. Так записано в основному законі України — Конституції (стаття 49). Стоматологічна служба України є з важливих галузей системи медич- ної допомоги населенню. Ортопедична стоматологія в себе такі важливі розділи, як пропе- девтика, зубне протезування, щелепно-лицева ортопедія та ортодонтія, вивчен- ня яких вимагає глибоких і знань з різних медичних та приклад- них дисциплін. Розуміння клініки ортопедичної стоматології, відхід від технічного ухилу вивчення даної дисципліни дається з труднощами. Це й спонукало нас створити підручник з ортопедичної стоматології на державній мові для студентів стоматологічних факультетів, лікарів-інтернів, магістрантів, аспірантів. Підручник відображає сучасний рівень розвитку науки, повністю відпові- дає програмі, яка передбачена для вивчення Ураховано значення, теоретичну та практичну цінність класичних технологій виготовлення зубних протезів, які вже не використовуються, їх вивчення допоможе детально зрозуміти сучасні технології виготовлення ортопедичних конструкцій. Викладено сучасні погляди та особливості виготовлення різних ортопе- дичних апаратів і зубних протезів. Для зручності вивчення у підручнику пода- но основи матеріалознавства з описанням властивостей основних та допоміж- них матеріалів, дана їх характеристика й умови застосування. Ми будемо щиро вдячні читачам за всі зауваження та побажання щодо на- шого підручника, оскільки це допоможе його якість. Вступ Ортопедична стоматологія с мною частиною загальної стомато- логії та самостійним розділом ортопедії. Основоположником с хірург 1742), який у р. видав свою працю тобто "Ортопедія, або мистецтво запобігати деформаціям у дітей та виправляти їх". Термін "ор- топедія" складається з двох грецьких слів: — прямий, правильний, спра- ведливий — виховувати, тренувати. У водячи цей термін, Андрі мав на увазі правильне виховування дітей (фізичне) і визначив ортопедію як "ми- стецтво запобігання деформаціям у дітей та лікування їх". Такі самі завдання стоять перед щодо ділянки системи та скелета. Ортопедична стоматологія як самостійна дисципліна пройшла склад- ний і довгий шлях свого розвитку. Нині вона собою сформовану на- укову дисципліну, яка складається із загального та окремих курсів. ний курс є пропедевтичним (підготовчим). Окремі курси включають в себе три основних розділи: зубне протезу- вання, щелепно-лицеву ортопедію та Пропедевтичний курс ортопедичної стоматології висвітлює анатомо- фізіологічні особливості апарату, біомеханіки, та артикуляції, загальні і методи обстеження хворого в клініці ортопедичної стоматології, лабораторну техні- ку виготовлення зубних протезів і різних ортопедичних апаратів. Основне місце в ортопедичній стоматології зубне протезуван- ня, яке включає діагностику, клініку, профілактику та усунення дефектів зубів і зубних рядів, що виникли в результаті того чи іншого патологічного процесу. діагностику, клініку, профілактику, питання ортопедичного лікування, виправлення деформацій щелеп та лиця, які виникли в результаті травми, дій, захворювань, різних операцій. Ортодонтія вивчає стійких та деформацій зубів, зуб- них рядів і прикусу, методи запобігання їм. Ортопедична стоматологія у сучасному баченні — це розділ клінічної медицини, яка вивчає етіологію і патогенез захворювань, аномалій, дефор- мацій та ушкоджень зубів, щелеп й органів ротової порожнини і ще- лепно-лицевої ділянки, а також розробкою методів їх діагнос- тики, лікування та профілактики. 4 Становлення та розвиток ортопедичної стоматології Про те, що конструкції для заміни втрачених зубів використовувалися ще в IX ст. до н. свідчать знахідки розкопок етруського міста Тар- квінія, де були знайдені прототипи зубних Ці протези були представ- лені системою кілець із золотої смужки, за допомогою яких штучні зуби фіксу- валися до збережених зубів. Використання золотого дроту та ниток, інших ма- теріалів треба віднести до перших спроб закріплення не тільки штучних зубів, але й для шинування зубів у разі їх рухомості. Закони Римської імперії дозволяли, як виняток, померлих із зубними протезами, тоді як категорично заборонялося залишати дорогоцінні прикраси, які не належали до ритуальних. Зубне протезування у Римській імперії використовувалося досить широко, а матеріалом для зубних протезів служило золото, слонова кістка, дерево, людські зуби. З цього можна зробити висновок, що ще за 4500 років до н. е. мистецтво протезування зубів було висо- ким, уже тоді стародавні римляни не відокремлювали зубні протези від інших частин та органів тіла. Виготовленням протезів займались ювеліри, чеканщи- ки, ковалі, банщики, масажисти, тому, незважаючи на успіхи в естетичному плані, такі протези мали невисокі функціональні властивості; майстерність виготовлення зубних протезів була досконалішою, ніж методів консерватив- ного зуболікування часу. Уперше спробу виділити зубопротезування як медичну науку зробив арабський лікар Абулькасем До нього лікарі якщо і займалися зу- усе ж вважали, що воно не має ніякого відношення до меди- цини. Будучи хірургом, Абулькасем значну увагу приділяв йому належить детальне описання методики накладання золотої або срібної лігатури для шинування рухомих зубів. описуючи операцію з пащі, рекомен- дував розхитані зуби зв'язувати золотим дротом. Період занепаду в середні віки, наступ інквізиції на все прогресивне нега- тивно відбився і на розвитку науки. Однак були окремі цікаві і сміливі пропозиції, зокрема, лікар Джіованні Арколі запропонував заповнювати карі- озні порожнини листовим золотом. На початку XV ст. починається епоха Відродження, яка ознаменована ве- ликими успіхами у сфері практичного зубопротезування. Французький хірург Амбруаз Паре запропонував обтуратор із слонової кістки для закриття наскрізних дефектів твердого піднебіння, ре- комендував розхитані або вибиті зуби шинувати дротом з метою прирощуван- ня їх до щелепи. Становлення та розвиток ортопедичної стоматології До середини XVII ст. знімні базиси зубних протезів виготовлялися, як і в давні часи; їх вирізали із слонової кістки або виготовляли із золота за допомо- гою тих же прийомів, що і будь-який ювелірний виріб. Технології виготовлен- ня знімних зубних протезів у сучасному розумінні не існувало, як не існувало єдиних критеріїв оцінки їх естетики та функціональних цінностей. У XVIII ст. починається удосконалення зубного протезування. Протези вже задовольняють не тільки естетичні, але й деякі функціональні вимоги. Зу- болікування, у тому числі і стає лікарською дисципліною. У цей час з'являються лікарі, які серйозно займаються вивченням і поліпшен- ням методики зубних знімних протезів. Цей період знаменуєть- ся низкою важливих винаходів у галузі зубопротезної техніки. Удосконалюєть- ся методика виготовлення не тільки часткових, але й повних знімних зубних протезів. Якісні зміни в методиках виготовлення знімних зубних протезів тісно по- в'язані з іменем бреславського лікаря Матіаса Пурмана який запропонував за допомогою воску і сургучу знімати відбитки у хворих із щелеп і за виготовленими моделями виточував протези із слонової кістки. Визначну роль у розвитку та становленні зубного протезування відіграла праця французького лікаря П'єра chirurgion on traite de dents" (1728). Він запропонував для поліпшення функціональної цінності по- вних знімних протезів фіксувати їх золотими пружинами, що взаємно відштов- хуються. П'єр Фошар першим запропонував використовувати корені на щеле- пах для виготовлення штифтових зубів. Йому належить пріоритет у покритті емаллю зубів, виготовлених із ікол морського коня. Фошар удосконалив обту- ратор для твердого піднебіння, який був запропонований у XVI ст. хірургом Амбруазом Паре. Використання гіпсу для відливки моделей запропонував Пфафф у 1756 р. У тому ж році Мутон винайшов які виготовлялися із золота. У р. аптекар Дюшато і лікар де почали випускати штучні зуби із фарфору, які за формою і кольором мали вигляд природних зубів. Зробивши новий крок у методиці протезування беззубих щелеп, Гардет запропонував поліпшувати фіксацію знімних протезів у ротовій порож- нині за допомогою використання атмосферного тиску над і під протезом. Фарфорові зуби з металевими вперше виготовив італієць Фонці (1808). Фабричне виробництво фарфорових зубів було налагоджено в середині XIX ст. Уайтом (1822-1879). Фарфор як базисний матеріал не набув поширення, оскільки під час випалювання він дає значну усадку. Водночас із вирішенням технологічних завдань з'явилися роботи, спрямо- вані на підвищення функціональної цінності знімних протезів. Першим серйозним успіхом вважається гіпсовий Гаріо (1805), розробка якого пробудила інтерес до біомеханіки жувального апарату, в резуль- таті чого виникла теорія артикуляції. Відбиткові ложки були винайдені Дела- Масове виготовлення штучних зубів розпочалося у 1825 р. У XIX ст. успішно завершилися пошуки матеріалу для заміни золота у ви- робництві знімних зубних протезів. Після того як Пурман запропонував віск для зняття відбитків, наступним дуже важливим кроком було винайдення майже через 100 років методу вулканізації каучуку (Гудієр у 1839 р). У 1848 р. Делабор застосував каучук у якості матеріалу для базисів знімних зубних протезів. р. сконструював перший вулканізатор. З'являються нові відбиткові маси: гутаперча — у 1848 p., у 1856 р. — маса — стене, яка отримала свою назву від імені автора, який її розробив. Наступною віхою у питанні вдосконалення функціональної цінності зуб- них протезів стала методика отримання функціональних відбитків за Шротом (1854), яка забезпечила надійнішу і фізіологічну фіксацію протезів беззубих щелеп. Незважаючи на численні більш або менш вдалі модифікації, класична методика Шрота залишається і нині актуальною. З розвитком зубного протезування накопичувалися знання про закони рухів нижньої щелепи, взаємовідношення зубних рядів між собою під час фун- кціонування. Так з'явилася теорія артикуляції, засновником якої по праву вва- жають зубного лікаря Бонвілля (1833-1899). У своїй праці "Артикуляція та він уперше застосував термін "артикуляція", розуміючи під цим співвідношення зубних рядів за умови різних положень нижньої щеле- пи. Іншим вченим, який вніс значний вклад у вивчення законів артикуляції, був Шпеє він у 1890 р. описав сагітальну криву у своїй праці "Путь смещения нижней челюсти на черепе". У 1840 р. Еванс отримав патент на артикулятор, який відтворював і бічні рухи нижньої щелепи. Досконаліший артикулятор запропонував Бонвіль (1865). В основу побудови апарату було покладено його теорію, яка стверджувала, що лінії, які з'єднують середини суглобових головок нижньої щелепи і місце контакту різаль- них поверхонь нижніх центральних різців, утворюють рівносторонній трикут- ник з довжиною сторони 10 см. Використання золота для каріозних порожнин, Лондо- на, було вперше запропоновано Марфі в 1879 р., а в 1884 р. француз де Сарран уперше запропонував методику виготовлення вкладок для відтворення цілісності форми зубів. У 1906 р. запропонував виготовляти напівко- ронки із золота. Олендорф у 1909 р. для виготовлення вкладок використав лиття. Водночас, на думку більшості вчених, кращий метод лиття зубних протезів був розроблений і запропонований до використання У Росії першу книгу про лі кування зубів написав у 1829 р. штаб-лікар Петербурзької У ній, зокрема, наголо- шувалося, що дантистика є складовою частиною загальної медицини. Протя- гом XIX ст. на теренах російської імперії зубне протезування не виділялося в окремий розділ медицини, воно було частиною зуболікування, де недостатньо надавалося уваги таким важливим моментам, як зубних протезів з органами і тканинами ротової порожнини. У той час з'явилася низка цікавих й Становлення та розвиток ортопедичної стоматології оригінальних праць, де висвітлювалися проблеми. Це насамперед "Руководство к зубоврачебной технике" I.I. Хрущова (1884), "Зубопротезная техника" З'явилися дослідження з анатомії, фізіології та патології органів ротової порожнини, а саме: "Изменение формы костей под влиянием ненормальных механических условий в окружающей среде" Попова (1880), "Зубная дуга и видоизменение ее у человека" АЛ. (1986), "Челюстное сочлене- ние человека и животных" А. "Анатомия зубов человека" М.В. Алтухова "Материалы для изучения альвеолярной пиореи зубов" Н.Н. (1905), "Деформации лица при аденоидах" П. Богословського (1903), "Патологическая анатомия" А.І. Абрикосова (1914). Велике науково-практичне значення мала монографія київського лікаря С.С. Тігерштедта "Военно-полевая система лечения и протезирования огне- стрельных челюстных ранений" методика шинування щелеп під час першої світової війни зберегла значення і до наших днів. У 20-30 роки XX ст. було організовані кафедри стоматології у медичних інститутах (Москва, Ленінград, Казань, Київ, Харків, Одеса), створено науково- дослідні заклади: протезний відділ Центрального інституту травматології і ор- топедії Одеський науково-дослідний інститут стоматології тощо. Скли- калися з'їзди стоматологів (І - 1923, II - 1925, III - 1928), де по новому ставили- ся питання незнімного протезування (Е.М. Д.А.Ентин, Г.Г.Беркович). У 30-ті роки опубліковано важливі роботи для практики та теорії протез- ної стоматології - "Симптоматическое значение аномалий зубной системы" (1929), "Основы протезного зубоврачевания" (1923), "Архитектура нижней челюсти" (1931), "О функциональном трав- матизме Н.А.Астахова "Функциональное строение челюс- тей" Н.Д.Довгялло "Анатомия, гистология и эмбриология полости рта" В.П.Воробйова і Г.В.Ясвоїна Вивчення порушень функції жування ознаменовано створенням статич- ної системи визначення жувальної здатності і методу функ-ціо- проби — Гельманом. У 1936 р. за ініціативи А.Я. Катца протезна стоматологія була переімено- вана в ортопедичну стоматологію. Експериментальними дослідженнями Павлова та його учнів було до- ведено роль акту жування у виникненні рефлекторної та хімічної фаз травлен- ня. А такі вчені, як С.Ф. Гельман та А. довели, що втрата зубів негативно впливає на систему травлення. Було сформульовано загальні прин- ципи показань та протипоказань до започатковано фізіологіч- ний напрямок, який є головним і нині. р. побачив світ перший підручник з ортопедичної стоматології (Н.А- .Астахов, Е.Ф.Гофунг, А.Я.Катц). Виданням цього підручника закінчився про- цес формування тодішньої радянської ортопедичної стоматології як науки і вона по праву посіла своє місце серед інших медичних дисциплін. 8 У роки Великої Вітчизняної війни було розроблено нові та удосконалено відомі методики лікування вогнепальних поранень щелепно-лицевої ділянки (Б.Н.Бинін, А.І.Бетельман, З.Р.Шур та ін.). Успішному розвитку ортопедичної стоматології сприяли значною мірою й успіхи в науковому поступі а саме: поява функціонально спрямова- ної апаратури (Кінгслей, Андрезен, А.М.Шварц, Г.Френкель, ніков, М.А.Нападов), глибоке вивчення біоморфологічних процесів під час ор- топедичних втручань (А.Оппенгейм, В.Ю.Курляндський, В.М.Копєйкін та Значно розширився діапазон фундаментальних досліджень у сфері мор- фогенезу жувальної системи (А.Я.Катц, А.Т.Бусигін, О.І.Дойніков, І.М.Оксман, Г.Ю.Пакалнс). У 60-ті роки отримала подальший розвиток як клініка ортопедичної стома- тології, так і технологія виготовлення зубних і, особливо, розробки та впровадження нових стоматологічних Серед цих досягнень необхід- но назвати впровадження індиферентних матеріалів для лиття на основі золота, срібла, паладію, що дато можливість виготовляти бюгельні, мо- стоподібні протези суцільнолитими. Було удосконалено і технологію виготов- лення металокерамічних та зубних протезів. Значно роз- ширився арсенал лікаря стоматолога-ортопеда у виборі мас. За роки незалежності України ортопедична стоматологія як медична на- ука постійно розвивалася в усіх напрямках.За підтримки уряду України ство- рено належні умови для функціонування Інституту стоматології АН України (м.Одеса), який очолює професор К.М. Косенко. Інститут є ним центром з планування і проведення наукових досліджень, організації та удосконалення стоматологічної допомоги населенню. Ортопедичний відділ інституту очолює доктор медичних наук, старший науковий співробітник В.А. Лабунець. Основними науковими напрямками в роботі відділу є розробка та удосконалення організації роботи ортопедичної служби в Україні, розробка та впровадження у практику нових стоматологічних матеріалів. Нині в Україні сконцентровано великий науково-педагогічний потенціал, що дозволяє швидкими кроками рухатися вперед у ногу з науково-технічним прогресом. Успішно функціонують кафедри ортопедичної стоматології стома- тологічних факультетів та факультетів освіти. У Національному медичному університеті кафедру ортопедичної стома- тології очолює професор В.П. Неспрядько. Пріоритетними напрямками нау- кових досліджень кафедри є удосконалення методів лікування незнімними конструкціями зубних протезів, вивчення ВНЩС. Кафедру пропедевтики ортопедичної стоматології та ортодонтії у назва- ному університеті очолює професор П.С. Фліс. Науковий напрямок їх — це розробка та впровадження нових стоматологічних матеріалів, удосконалення ортодонтичних методів лікування дітей. Становлення та розвиток ортопедичної стоматології У Київській академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика кафедру ор- топедичної стоматології очолює професор B.C. Онищенко, а кафедру стомато- логії — професор О.В. Павленко. В Українській медичній стоматологічній академії (м.Полтава) кафедри ортопедичного профілю очолюють М.Д. Король, професор М.Я. Нідзельський, професор Наукові дослідження цих ко- лективів спрямовані на удосконалення методів лікування ортопедичних хво- рих знімними та незнімними конструкціями зубних протезів, розробку проблем сучасної та впровадження нових стоматологічних матеріалів. Кафедру ортопедичної стоматології у Львівському державному медично- му університеті ім. очолює професор Макеєв. Очолюваний ним колектив активно працює над вирішенням проблем незнімних та знімних конструкцій зубних протезів. У Харківському державному медичному університеті кафедру ортопедич- ної стоматології очолює професор Голік, а в академії післядипломної ос- віти — професор Гризодуб. Кафедри ортопедичної стоматології у Донецькому державному універси- теті ім. О.Горького очолюють професор В.А. та професор С.К. Сур- жанський. В Одеському державному університеті кафедрою ортопедичної стомато- логії завідує професор Л.Д. Чулак. В автономній республіці Крим кафедри ортопедичної стоматології університету ім.Георгієвського очолюють професор Сисоєв та професор Науковими колективами проводиться глибоке вив- чення та використання ефіроолійних рослин під час лікування знімними кон- струкціями зубних протезів. Кафедрою ортопедичної стоматології у Дніпропетровській медичній ака- демії завідує професор В.Г. Помойніцький. В Івано-Франківській державній медичній академії кафедру стоматології очолює професор М.М. Рожко. Основним науковим напрямком їх досліджень є вивчення проблеми ортопедичного лікування хворих знімними конструкція- ми зубних протезів. Кафедру ортопедичної стоматології очолює доцент З.Р. Ожоган. У Вінницькому державному медичному університеті ка- федрою ортопедичної стоматології завідує доцент Л.М. Мунтян. У наймолодшому стоматологічному факультеті на Україні, який відкри- тий у Луганському медичному університеті, кафедрою ортопедичної стомато- логії завідує доцент Стрельніков. Кафедрою ортопедичної стоматології Інституту народної медицини (м.Київ) завідує доктор мед. наук. Мірза. 10 |