Ортопедія. М. М. Рожко,ортопедична стоматологія
 Скачать 36.1 Mb.
|
|
Мал. 24. сагітальна крива за Шпеє Мал. 25. Трансверзальна оклюзійна крива напрямку. Вивчаючи розміщення жувальних зубів, можна визначити, що щічні горбки з обох боків нижньої щелепи розміщені на вищому рівні порівняно з язиковими. Отже, поперечна лінія, проведена по жувальних поверхнях корін- них зубів нижньої щелепи, яка проходить справа наліво або у зворотному на- прямку, являє собою увігнуту трансверзальну криву (мал. 25). МЕХАНІЗМ ЖУВАННЯ ТА КОВТАННЯ І М'ЯЗИ, ЇХ ЗДІЙСНЮЮТЬ Механізм жування являє собою сукупність механічних процесів, які при- зводять до подрібнення, розмелювання їжі у ротовій порожнині. Акт жування складається з відкушування, подрібнення і розчавлювання їжі. Механічна об- робка їжі у ротовій порожнині здійснюється за допомогою які разом із нижньою щелепою виконують складний цикл рухів. Відкушування, подрібнення та розчавлювання їжі відбувається за допо- могою груп м'язів. Зокрема, опускання нижньої щелепи відбувається завдяки скороченню щелепно-під'язикового, підборідно-під'язикового та двочеревце- вого м'язів за умови фіксації під'язикової кістки м'язами, які розташовані ниж- че від неї. Під час закривання рота піднімання нижньої щелепи здійснюється скороченням скроневого, жувального та крилоподібного м'язів за умови поступового розслаблення м'язів, які нижню щелепу. Рух нижньої щелепи вперед здійснюється скороченням бічних крилоподібних м'язів. Бічні рухи нижньої щелепи виникають у результаті скорочення присе- реднього крилоподібного м'яза з одного боку. В дійсності рухи нижньої щеле- пи дуже складні, оскільки являють собою комбінацію різних рухів. Під час по- дрібнення їжі нижня щелепа здійснює цикл рухів. Гізі представив циклічність рухів нижньої щелепи у вигляді схеми (мал. 26). Початковим моментом руху є положення центрального співвідношення щелеп. Потім безперервно по черзі йдуть одна за одною чотири фази. У першій фазі щелепа опускається і рухається уперед. У другій фазі проходить зміщен- ня щелепи вбік. У третій фазі зуби змикаються на робочому боці однойменни- 64 Мал. 26. Схематичне зображення рухів нижньої щелепи за а — положення цент- ральної б — нижня щелепа опущена та переміщена в г положення центральної ми горбками, а на протилежному — різнойменними. У четвертій фазі зуби по- вертаються у положення центрального співвідношення щелеп, і жувальний цикл повторюється знову. Після закінчення жування щелепа повертається у поло- ження фізіологічного спокою. Акт ковтання відбувається так: ротова порожнина закривається круговим м'язом рота, щелепи стискаються жувальними м'язами і нижня щелепа стає не- рухомою точкою по відношенню до під'язикової кістки. Починають діяти м'язи дна ротової порожнини, в тому числі і м'язи, які опускають нижню щелепу, які підтягують під'язикову кістку і тим самим — спинку язика. Корінь язика в ре- зультаті скорочення піднебінно-язикового і, певною мірою, шило-під'язикового м'язів також придавлюється до твердого піднебіння, і хар- човий комок потрапляє у зів. Зворотному руху комка перешкоджають піднебінні дужки, які притягнуті одна до одної. Потраплянню їжі в носову порожнину пе- решкоджає те, що в результаті підняття і натягу м'якого піднебіння закриваєть- ся сполучення з носовою частиною глотки. Одночасно з цим скорочується верхній м'яз — звужувач глотки, утворений у такому разі валик Пассавана приєднується до піднятого м'якого піднебіння і замикає носоглотковий простір. Гортань закривається за допомогою Іншого механізму. Піднімачі під'язико- вої кістки скорочуються і піднімають язик та гортань. Язик, у свою чергу, вна- слідок скорочення шило-язикового м'яза відтягується придавлює над- гортанник біля входу в гортань і вхід в гортань закривається. Таким чином, ко- мок, проходячи над надгортанником і гортанню, може потрапити тільки до зад- ньої частини глотки. Задня звужена частина глотки розширюється завдяки ско- роченню м'яза, і харчовий комок проходить у глотку і стра- вохід. Дихання у такому разі припиняється, оскільки під час ковтання носова і ротова порожнини та гортань закриті. 65 Функціональна анатомія та фізіологія жувального апарату ФУНКЦІОНАЛЬНО ОРІЄНТОВАНІ ГРУПИ ЗУБІВ Зуби людини можна поділити за формою, функцією, і кількістю коренів на кілька груп. За формою зуби поділяють на (різці), конусоподібні циліндричні (премоляри), кубічні (моляри). За функцією: на різальні зуби, зуби, які рвуть, зуби, які відкушують, жу- вальні зуби. За місцерозташуванням: на фронтальні, кутові, бічні. За кількістю коренів: на однокореневі, двокореневі, три- або багато- кореневі. Клінічна формула постійних та молочних зубів дає змогу коротко і чітко визначити статус жувального апарату. Постійні зуби позначаються арабськи- ми цифрами, молочні — римськими: V VI III II І І II III IV V Анатомічні особливості будови коронок зубів дозволяють за низкою ознак визначити належність їх до верхньої або нижньої щелепи людини, а також до правого або лівого боку. Ознака кореня: відхилення поздовжньої осі кореня від середньої лінії ко- ронки для різців та ікол — убік, премолярів і молярів — іншими сло- вами, верхівки коренів фронтальної групи зубів відхилені від середньої лінії жувальної групи — дистально. Ознаки кута коронки: кут, утворений різальним краєм і ближчою поверх- нею, гостріший, ніж кут, утворений різальним краєм і дальшою поверхнею зуба. Така ж закономірність спостерігається для зубів жувальної групи — гостріші кути утворені у місці контакту жувальної поверхні з ближчою. Ознаки кривизни коронки: найбільш випукла частина присінкової поверхні коронок зубів зміщена до ближчої поверхні їх або присінкова поверхня перехо- дить у ближчу більш круто, ніж у дальшу. Медіальний край коронки розвине- ний краще, ніж дистальний. Ознака контактної поверхні: контактна поверхня корон- ки завжди ширша порівняно з (латеральною). 66 РОТОВА ПОРОЖНИНА ЯК РЕЗОНАТОР ВИМОВЛЯННЯ СЛІВ. РОЛЬ ЗУБІВ ТА ЯЗИКА У ПРОЦЕСІ ЧІТКОГО ВИМОВЛЯННЯ Під час спокійного дихання голосові складки в'ялі й утворюють широку щілину для вільного проходження повітря. У разі відновлення звуку вони на- пружуються, наближаються одна до одної і голосова щілина звужується. По- вітря проходить через цю щілину важко і коливає голосові зв'язки, які, в свою чергу, коливають повітря і породжують звук, що називається голосом. Звукові хвилі потрапляють у відділ, який розташований вище від гортані, — у надставну трубку, тобто у порожнину глотки, носа і рота. Проходячи через рот, голосова хвиля коливається залежно від різних скорочень піднебінних, язи- кових, губних і жувальних м'язів. Завдяки діяльності цих м'язів змінюється положення язика, та форма ротової щілини, положення, форма губ і щік. Відбувається взаємне змикання губ, губ із зубами, язика із зубами та язика з твердим піднебінням, замикання носоглоткового простору піднебінною завіс- кою, повне та неповне відокремлення носової порожнини від ротової (шляхом змикання піднебінної завіски з коренем язика). У роті утворюються різно- манітні канали та щілини, в яких переривається вільний рух повітряної (голо- сової) хвилі, і в результаті виникають звуки. Звуки бувають мовними та не- мовними. Мовні, в свою чергу, діляться на голосні і приголосні. Під час утворення різних звуків форма резонаторних порожнин змінюється. Так, під час вимови звуків А, О, У утворюються звуження між коренем язика та піднебінною завіскою; під час вимови звуків /звуження утворюється між підня- тими доверху язиком і твердим піднебінням. Приголосні звуки виникають унасл- ідок тертя повітря у надставній трубці і в перериванні повітряної хвилі. Приголосні звуки діляться на вибухові і проривні. Перші утворюються в результаті накопичення повітря перед ротовою перепоною (змичкою) і про- ходження цієї перешкоди шляхом вибуху; до них належать звуки гік. До проривних належать інші приголосні. Проривні звуки виникають унаслі- док проходження сильного струменя повітря через звужений отвір, який ство- рює перепону для вільного його руху. М'яке піднебіння має велике значення для мовної функції. Для ясного ви- мовляння усіх звуків, крім і Я, необхідне закриття носової частини глотки, що досягається підняттям піднебінної завіски. Для вимовляння звуків М і Н, навпаки, необхідне вільне проходження струменя повітря через ніс, для чого ротова порожнина повинна бути закритою шляхом опускання і просування до задніх відділів язика піднебінної завіски. У разі вад м'якого піднебіння і пато- логічних змін тканин носової частини глотки порушується звуковимовляння і з'являється гугнявість. Розрізняють дві форми гугнявості — відкриту і закриту 67 Функціональна анатомія та фізіологія жувального апарату У тому разі, коли у носовій частині глотки є розростання аденоїдної тка- нини, поліпи, скривлення перегородки та інші патологічні зміни, утруднене про- ходження повітря через носову порожнину, хворий страждає на закриту гуг- нявість. За нормального стану тканин носової порожнини, але у разі патологі- чних змін піднебінної завіски, наприклад, за наявності вад м'якого піднебіння, повітря проникає у носову порожнину під час вимовляння усіх звуків і всі зву- ки набувають носового відтінку. Ця гугнявість називається відкритою. Відкрита гугнявість особливо проявляється під час вимовлення звуків Б і Я, які звучать як Річ у тому, що з точки зору артикуляції Б і Я вимовляються як М, оскільки Б і П є проривний і губний звук. Відрізняються вони тільки тим, що під час вимовляння звуку М повітря проходить через ніс а під час вимовляння Б і Я носова порожнина повинна бути роз'єднаною з глоткою. У разі відкритої гугнявості вхід у носову порожнину завжди відкритий і ме- ханізм утворення звуків Б і й же, як і М, тому Б і Я вимовляються як М. Таким чином, м'яке піднебіння відіграє велику роль в утворенні звуків, його повноцінна рухомість, анатомічна цілісність і досконалий розвиток м'язо- вого апарату зумовлені швидкою зміною форми надставної трубки і регуля- цією повітряної хвилі, що сприяє чіткому і зрозумілому вимовлянню звуків. Залежно від того, які саме органи беруть участь в утворенні тієї чи іншої приголосної, Грот ділить їх на губні, зубні, піднебінні, гортанні та язикові звуки. Звуки Р і Л він відносить до язикових. Для вимов и Р язик притис- кується на верхній щелепі до ясен і тремтить, у результаті чого утворюється заглиблення, по якому проходить повітря. Для вимовляння звука язик, як і під час вимови Д і Т, торкається верхньої губи, і повітряна хвиля проходить по обидва боки від язика — між язиком і щоками. Звуки М і Я називаються носовими, але з точки зору тих органів мови, які беруть участь в їх утворенні, звук М повинен бути віднесений до губних, а Я — до зубних. Деякі автори вважають, що звук С утворюється шляхом змиканням зубів, а 3 — змиканням язика з твердим піднебінням. ПАРОДОНТ. БУДОВА ТА ФУНКЦІЇ Періодонт — зв'язка, що утримує корінь зуба в зубній комірці. Його волок- на у вигляді товстих колагенових пучків одним кінцем вплітаються у цемент, другим — у комірковий відросток, створюючи кілька груп. Між пучками воло- кон є заповнені пухкою волокнистою сполучною тканиною, що містить в собі судини і нервові волокна. Тут же розташовуються епітеліальні залишки (острівки Маляссе) — залишки епітеліаль- ної кореневої піхви та епітелію зубної пластинки (див. мал. 12). Функції періодонта 1) опорна та амортизаційна) — утримування зуба у зубній 68 комірці, розподілення жувального навантаження на волокна основної речови- ни і рідини, пов'язаної з ними; 2) участь у прорізуванні зубів; 3) пропріоцептивна — завдяки наявності численних сенсорних нервових закінчень механорецептори, які сприймають навантаження, сприяють регуляції жувальних сил; 4) трофічна — забезпечує живлення і життєздатність цементу, частково (через додаткові канали) — пульпи зуба; 5) гомеостатична — регуляція проліферативної і функціональної актив- ності клітин, процесів поповнення колагену, резорбції і репарації цементу, пе- ребудови коміркової частини — усіх механізмів, пов'язаних з безперервними структурно-функціональними змінами та апарату, що його утримує в умо- вах росту і виконання жувальної функції; 6) репаративна — бере участь у відновних процесах шляхом утворення це- менту як у разі перелому кореня зуба, так і під час резорбції його поверхневих шарів; володіє великим потенціалом власного відновлення після ушкодження; завдяки особливостям репаративних процесів у періодонті анкілозування ко- реня зуба не відбувається; 7) захисна — забезпечується макрофагами і лейкоцитами. Будова Волокна періодонта натягнуті в дуже вузькій щілині, обмеженій коренем зуба і комірковими відростком та частиною, яка називаєть- ся періодонтальним простором. Ширина цього простору складає в середньому 0,2-0,3 мм і неоднакова в різних його відділах (мінімальна в середній третині кореня). Вона скорочується під час бездіяльності зуба і наростає за умови над- мірних навантажень. Об'єм простору дорівнює для однокореневих зубів і — для багатокореневих. 62% цього об'єму займають коллагенові пучки, 38% — пухка волокниста сполучна тканина (див. мал. 12). Структурними компонентами періодонта є його клітини і міжклітинна речовина, яка утворена волокнами і основною аморфною речовиною. Підтримувальний апарат зуба включає: цемент, періодонт, стінку зубної комірки і ясна. Він виконує низку функцій: 1) опорну та амортизаційну, утримуючи зуб у комірці, розподіляючи жу- вальне навантаження і регулюючи тиск під час жування; 2) бар'єрну, формуючи бар'єр, перешкоджаючи проникненню мікроор- ганізмів і побічних речовин у ділянку кореня; 3) трофічну, забезпечуючи живлення цементу; 4) рефлекторну, завдяки наявності в періодонті великої кількості чутли- вих нервових закінчень. 69 анатомія та фізіологія апарату СЛИЗОВА ОБОЛОНКА РОТОВОЇ ПОРОЖНИНИ ЇЇ ЗНАЧЕННЯ У РАЗІ ОРТОПЕДИЧНОГО ЛІКУВАННЯ Будова слизової оболонки ротової різна в окремих ділянках, що зумовлено різними функціями, які вона виконує. Зупинимося на будові тільки тих ділянок слизової оболонки ротової порожнини, які мають відношення до ортопедичних конст- рукцій зубних протезів. Розрізняють такі ділянки слизової оболонки рото- вої порожнини: 1. Жувальна слизова оболонка вистилає тверде піднебіння і ясна, бере участь переважно в механічній обробці їжі. Вона вкрита епітелієм, який не ро- говіє і щільно прилягає, міцно прикріплена до кістки, що розташована нижче, практично нерухома, має високу механічну міцність і низьку проникність. 2. Покривна слизова оболонка ротової порожнини включає слизову обо- лонку щік, губ, дна ротової порожнини, коміркових відростка та частини, пере- дньої поверхні м'якого піднебіння і нижньої (вентральної) поверхні язика. Вона вкрита епітелієм, який не роговіє, рухома й еластична, прикріпле- на переважно до м'язів, частково — до кісток; розтягується і, порівняно з інши- ми ділянками слизової оболонки ротової порожнини, найбільш проникна для різних речовин. 3. Спеціалізована слизова оболонка, що покриває дорсальну поверхню язи- ка. Вона вистелена епітелієм, що роговіє шляхом орто- і паракератозу, та епі- телієм, який не роговіє. Характеризується наявністю особливих сосочків і сма- кових рецепторів, прикріплена до м'язової тканини, розташованої нижче, по- мірно рухома і механічно міцна. Для клініки ортопедичної стоматології важливим є поділ слизової оболон- ки ротової порожнини на рухому і нерухому. Рухома слизова оболонка покри- ває щоки, губи і дно ротової порожнини. У своїй будові вона має пухкий підсли- зовий шар, який включає в себе жировий шар, багато судин, значну кількість еластичних волокон, а тому є досить рухома і легко збирається у складки. Нерухома або малорухома слизова покриває коміркові відросток та части- ну і тверде піднебіння. У ділянці піднебінного шва безпосередньо прикріплюєть- ся до окістя без підслизового шару. Рухома слизова оболонка у двох напрямках — вертикальному і горизонтальному. Малорухома зміщується тільки у вертикальному напрямку. Місце переходу нерухомої слизової оболонки в рухому отримало назву нейт- ральної зони. Особливості слизової оболонки верхньої та нижньої щелеп необхідно вра- ховувати під час ортопедичного лікування. Так, на верхній щелепі у присінку ротової порожнини, по середній лінії між центральними різцями розміщена вуз- дечка верхньої губи Вуздечка закінчується на слизовій оболонці коміркового відростка звичайно на 5-8 мм вище від ясенного краю. 70 Необхідно сказати про бічну складку (plica в ділянці верхньої щелепи. Вона відмежовує передню частину присінка ротової порож- нини від бічної частини. Розрізняють ще крило-щелепну складку (plica яка йде від гачка крилоподібного відростка до гребінця щічного м'яза на нижній щелепі. У присінку ротової порожнини розташоване невелике підвищення округлої форми — слинний сосочок, розміщений на сли- зовій оболонці щоки на рівні другого моляра. На цьому підвищенні є отвір ви- хідної протоки привушної слинної залози. Із внутрішнього боку на верхній щелепі необхідно звертати увагу на стан різцевого сосочка (papilla роз- міщеного по середній лінії піднебіння позаду від центральних різців. Важливе функціональне значення має у передній третині твер- дого піднебіння поперечних піднебінних складок На нижній щелепі звертають увагу на такі анатомічні особливості: в присінку ротової по- рожнини є вуздечка нижньої губи і складки в ділянці премолярів (plica У власне ротовій порожнині є ще вуздечка язика (frenulum linguae), яка фіксує язик і обмежує певною мірою його рухи. ЖУВАЛЬНІ РЕФЛЕКСИ Виконання складних функцій системою було б неможли- вим без наявності у її тканинах великої кількості нервових волокон і чутливих нервових закінчень. Періодонт з його нервовими закінченнями водночас із слизовою оболонкою ротової порожнини та жувальними м'язами являють со- бою рефлексогенне поле, подразнення якого може бути причиною як внутріш- так і позасистемних рефлексів. До числа останніх можно віднести реф- лекси на жувальні м'язи, що регулюють їх скорочення. За наявності їжі у ротовій порожнині відбувається подразнення рецепторів, які розміщені у її слизовій оболонці. Подразнення сприймають температурні, смакові, тактильні рецептори. Дальші імпульси від рецепторів по II та III гілках трійчастого нерва надходять у довгастий мозок, де розташовані чутливі ядра. Від цих ядер починається II нейрон чутливої частини трійчастого нерва, який спрямовується до таламуса (зорового горба). Від таламуса починається III ней- який іде до чутливої зони кори великого мозку, звідки еферентні імпульси також по гілках трійчастого нерва надходять до жувальних м'язів. У жуваль- них м'язах є нервові пристрої (м'язове відчуття), які регулюють рухи нижньої щелепи залежно від сили скорочення м'язів. Уся ця рефлекторна діяльність підпорядкована кірковим впливам. Функція жувальних м'язів і нервова рецепція проявляються залежно від розміщення окремих груп зубів у зубній дузі. З цієї точки зору є смисл виділи- ти в системі функціональні ланки у ділянці фронтальних та бічних зубів (мал. 27). До жувальної ланки входять такі одиниці, або частини: 71 анатомія та жувального апарату — опорна частина (періодонт); — моторна частина (м'язи); — нервово-регуляторна частина; — відповідні зони та іннервації, які забезпечують живлен- ня органів і тканин жувальної ланки та обмінні процеси в них. У нормі у жувальній ланці проходить координована взаємодія між опор- ною (періодонт), моторною (м'язи) та нервово-регуляторною частинами. У зла- годженості функцій окремих частин ланки важливу роль відіграє нервова рецепція жувальних м'язів, та слизової оболонки ротової порожнини. Із рефлексів, які виникають у ділянці зубо-щелепної системи у процесі жу- вання, можно виділити такі: періодонто-м'язовий, гінгіво-м'язовий, міостатич- ний та взаємопоєднані. |