Ортопедія. М. М. Рожко,ортопедична стоматологія
 Скачать 36.1 Mb.
|
|
КРИВІ Поверхня, яка проходить через жувальні площадки і різальні краї зубів, називається змикальною поверхнею, або У ділянці бічних зубів верхньої щелепи змикальна поверхня має спрямоване своєю ви- пуклістю донизу, яке отримало назву сагітальної кривої. зійна крива чітко виявляється після прорізування усіх постійних зубів. Вона починається на дистальній контактній поверхні першого премоляра і закін- чується на дистальному щічному горбку зуба мудрості. Практично її вста- новлюють на рівні перехрестя нижніх і щічних горбків з верхніми. Крім сагі- тальної оклюзійної кривої розрізняють трансверзальну криву. Вона прохо- дить через жувальні поверхні молярів з правого і лівого боків у поперечному напрямку (мал. 15). Функціональна анатомія та фізіологія жувального апарату нижні зуби, навпаки, нахилені коронками у бік язика, а коренями — дозовні. Ознаки, що стосується змикання фронтальних зубів: 1. Верхні фронтальні зуби перекривають, подібно до ножиць, нижні зуби приблизно на одну третину коронки мм). 2. Середні лінії між верхніми і нижніми центральними різцями знаходять- ся в одній сагітальній площині. Ознаки, що стосуються змикання жувальних зубів, можуть бути двоякого роду: а) у разі змикання у щічно-піднебінному напрямку; б) у разі змикання у передньозадньому напрямку. Ознаки, які стосуються змикання зубів у напрямку: 1. Щічні горбки верхніх зубів розташовані дозовні від однойменних горбків нижніх зубів, а щічні горбки нижніх зубів — досередини від однойменних горбків верхніх зубів, тому верхні піднебінні горбки потрапляють у змикальні щілини нижніх зубів, а нижні щічні — у змикальні щілини верхніх зубів. 2. Язикові горбки нижніх зубів розташовані досередини від піднебінних горбків верхніх зубів. 3. Зовнішні (щічні) і внутрішні горбки, як верхніх, так і нижніх жувальних зубів, з обох боків щелеп розташовані на різних рівнях. Фронтальний розріз щелеп через жувальні зуби, який іде справа наліво або в зворотному напрямку, являє собою поперечну криву, випуклу на верхніх зубах і ввігнуту на нижніх. Ознаки, які стосуються змикання жувальних зубів у на- прямку: 1. Передній щічний горбок першого верхнього моляра розташований на щічному боці першого нижнього моляра в поперечній борозні між щічними горбками, а задній щічний горбок верхнього першого моляра розташовується між дистально-щічним горбком першого нижнього моляра і медіально-щічним горбком другого нижнього моляра. 2. Жувальні поверхні нижніх зубів, починаючи від премолярів і закінчую- чи останнім моляром, створюють сагітальні ввігнуті криві поверхні. Жувальні поверхні верхніх зубів створюють сагітальну криву, але не ввігнуту, а випуклу, яка повторює форму нижньої увігнутої кривої. Таке взаємовідношення між зубними рядами має пояснення: 1. Верхні центральні різці ширші від нижніх центральних різців і артику- люють з двома нижніми різцями, тому верхні зуби зміщені дистально по відно- шенню до зубів нижнього ряду і кожен зуб має два антагоністи. Верхній зуб мудрості вужчий від нижнього зуба мудрості, тому дистальне зміщення верхніх зубів по відношенню до однойменних нижніх вирівнюється у ділянці зубів і задні поверхні верхнього і нижнього зубів мудрості знаходяться в одній фронтальній площині. Змикання одного зуба з двома антагоністами дуже важливо: навіть у разі втрати одного антагоніста другий захищає зуб на проти- лежній щелепі від зміщення. З цієї точки зору фронтальні зуби розташовані точніше, ніж бічні. 2. Зуби одного ряду, що ростуть поруч, торкаються один одного своїми 56 поверхнями. Ділянки, що знаходяться у ділянці дотику зубів, називаються контактними точками. Це взаємне розташування зубів має вели- ке значення як для їх стійкості, так і для воно захищає зуби від зсувів у передньо-задньому напрямку, зменшуючи амплітуду фізіологічної рухомості їх під час дії компонентів жувального тиску, що важ- ливо з точки зору стійкості зубів. По-друге, контактні точки на них поверхнях зубів зумовлюють проходження їжі у напрямку до ясенного со- сочка і цим захищають його від травми і від застрягання харчових часточок. Зрештою, якщо б зуби не мали контактів, то зубний ряд являв би собою просту суму і кожен зуб діяв би автономно, тобто самостійно, ізольовано від інших зубів. Завдяки бічним контактам не тільки один зуб сполучається з іншим, але і ввесь зубний ряд із числа зубів, що діють самостійно, перетворюється у систе- му тісно пов'язаних елементів зубної дуги. Завдяки фізіологічній рухомості зубів і контактам, з одного боку, робота кожного зуба залежить від роботи інших елементів системи, а з іншого — функція кожного зуба відобра- жається на роботі всієї гілки. 3. Запобігає руху зубного ряду назад і його розхитуванню, на думку Катца, той факт, що нижні моляри нахилені коронками а коренями — дис- тально; зуби, що розміщені позаду, ніби підпирають зуби, що розміщені спереду. 4. Починаючи від різців довжина коронок зменшується у напрямку до жу- вальних зубів, особливо в нижньому зубному ряді. Таке розміщення зубів є доброю умовою для функціонування зуба, його жувальна здатність залежить від місця розташування і від довжини коронки: чим далі розташований зуб від середньої лінії, тим вищою повинна бути його функціональна цінність. 5. На верхній щелепі коронки спрямовані дозовні, у бік щоки і губи, а ко- рені — досередини. На нижній щелепі коронки спрямовані у бік язика, а корені — дозовні. Завдяки цьому верхня зубна дуга більша від нижньої і верхній зуб- ний ряд перекриває нижній. Усі ці анатомічні особливості значною мірою спри- яють стійкості нижньої зубної дуги. Нижні фронтальні зуби, як і всі інші, мають тенденцію до руху допереду, але така можливість обмежена внаслідок нижніх зубів верхніми. Для зубів верхньої щелепи тенденція руху вперед дещо обмежена тим, що верхня щелепа нерухомо сполучена з кістками. 6. Нижні моляри нахилені коронками досередини, а верхні — дозовні. Це сприяє потраплянню язикових горбків молярів у змикальні щілини нижніх молярів, а щічних горбків нижніх молярів — у змикальні щілини верхніх молярів. Таким чином зуби утримуються від зсуву в щічно-піднебінному на- прямку. Оскільки верхня зубна дуга більша від нижньої, то вона охоплює ниж- ню, як описана дуга вписану, і передні зуби діють на харчовий комок як різаль- ний пристрій, подібний до ножиць. Ножицеподібна будова зубних дуг прикусу збільшує, крім того, жувальну поверхню і забезпечує великий розмах для жувальних екскурсій нижньої щелепи. 57 анатомія та жувального апарату Нарешті, перекриття верхньою зубною дугою нижньої запобігає защем- ленню щік і язика час змикання зубів. 7. Нижній зубний ряд сформований, з точки зору стійкості, досконаліше, ніж верхній. Клиноподібна форма коронок, медіо-дистальний нахил молярів, нахил жувальних зубів у бік язика сприяють стійкості його. того, за А.Я.Катцом, зовнішня пластинка компактної речовини нижньощелепної кістки охоплює усю зубну дугу. Зрештою, стійкості бічних ділянок зубної дуги сприяє вигин кортикальної пластинки в ділянці внутрішньої зовнішньої косих ліній. Верхній зубний ряд сформований, з точки зору стійкості, менш сприятливо. Коронки верхніх зубів нахилені тому під час жувальних рухів, спря- мованих на верхній щелепі дозовні, зубний ряд може набути ще більш віялопо- дібної форми. Від цього захищають верхній зубний ряд чотири чинники: на- явність системи контрфорсів у ділянці ікол і жувальних зубів; 2) піднебінні відростки, які з'єднують бічні ділянки в поперечному напрямку; 3) велика ела- стичність стінки коміркового відростка у ділянці передніх зубів; 4) наявність третього кореня — піднебінного, який є у верхніх молярів. Усі ці особливості надають верхній зубній незаперечну стійкість. Прямий прикус. Іншим варіантом фізіологічного прикусу є прямий. Пря- мий прикус відрізняється від тим, що різальні краї верхніх зубів не перекривають, а потрапляють прямо, подібно до щипців, на різальні краї нижніх зубів. У ділянці бічних взаємовідношення між зубами таке ж, як і в ортогнатичному прикусі. У результаті за наявності прямого прикусу інколи відбувається більш швидке стирання зубів, ніж у разі ортогнатичного. За такої умови поверхні зубів відполіровані, останні вирізняються резистентністю до карієсу, стійко утримуються у комірках уражаються парадонтозом чи донтитом не частіше, ніж за інших форм фізіологічного прикусу (мал. 17). Фізіологічна опістогнатія і фізіологічна характеризуються тим самим взаємовідношенням зубних рядів, що й за ортогнатичного прикусу. Різни- ця лише у напрямку коміркових відростків та частин і фронтальних зубів. У разі опістогнатичного прикусу фронтальні зуби разом з комірковим відрост- ком та частиною спрямовані дозаду, у прогнатичного — допереду. Харак- тер змикання зубних рядів у стані цент- ральної за умови цих різновидів прикусу такий, як і в разі тому вони також повноцінні у функціо- відношенні Патологічні прикуси. До патоло- гічних прикусів належать прогнатія, глибокий, пере- хресний прикуси. Для патологічних прикусів характерне порушення як зубних рядів, так і 17. Прямий прикус функції жування, мовлення та зовніш- 58 нього вигляду хворого. Прогнатія характери- висунутим поло- женням верхньої щелепи. Унаслідок дистального зсу- ву нижньої щелепи чи вису- вання верхньої щелепи впе- ред спостерігається пору- шення змикання як пе- редніх, так і бічних зубів (мал. 19). За умови нормальних співвідношень щелеп фрон- тальні зуби верхньої щеле- пи перекривають нижні з наявністю вого контакту. Зуби верх- ньої щелепи у разі висунуті вперед, між ними і нижніми зубами є щілина. Часто нижні зуби торка- ються слизової оболонки, ушкоджуючи її під час зми- прогнатІя (а), такому разі на опістогнатія (б) говорять про травмівний прикус. За наявності про- порушення спів- відношень у ділянці корін- них зубів призводить до того, що передньощічний горбок першого верхнього моляра потрапляє на од- нойменні горбки нижнього моляра, а інколи у ну щілину між премоляром і горбком першого нижнього моляра. Мал. 19. Прогнатія У разі різко вираженої про- зуби верхньої щелепи дуже виступають вперед, висуваючи верхню губу, з-під якої видно різальні краї зубів. Нижня губа, навпаки, потрапляє під верхні фронтальні зуби. Усе це в цілому на зовнішньому вигляді і од- ночасно порушує функцію жування та мовлення. Прогенія. У разі прогенічного співвідношення зубних рядів спостерігається 59 Функціональна анатомія та фізіологія жувального апарату Мал. 20. висування щелепи вперед, унаслідок чого нижні передні зуби пере- кривають однойменні верхні. Якщо нижня щеле- па висунута незначно, між передніми зубами збері- гається їжа у разі подібних взаємовідношень щелеп відкушується пере- дніми зубами. За наявності значного зміщення нижньої щелепи вперед між зубами утворюється щілина, відку- шування їжі різцями стає неможливим і переносить- ся на бічні зуби (мал. 20). Оскільки є медіальний зсув нижньої щелепи, то передній щічний горбок верхнього першого моляра вступає у контакт із заднім щічним горбком одноймен- ного нижнього моляра або потрапляє у змикальну щілину між першим і дру- гим молярами. Нижня зуб- на дуга у разі прогенії часто ширша, ніж верхня, від чого щічні горбки жувальних зубів розміщуються до- зовні від однойменних верхніх. Зовнішній вигляд хворого різко змінений, у нього порушені мова і жування. Глибокий прикус характеризується значним перекриттям фронтальними зубами верхньої щелепи фронтальних зубів нижньої за відсутності контакту. Різальні краї нижніх зубів можуть торкатися шийки верхніх зубів. Інколи контакт відсутній і зуби торкаються ясен, ушкоджуючи їх. Бічні різці змикаються, як за умови прикусу (мал. Слід розрізняти глибокий прикус і глибоке перекриття. За наявності гли- бокого перекриття верхні фронтальні зуби перекривають нижні більше ніж на 1/3 висоти своїх коронок, однак контакт зберігається. У разі глибокого прикусу він звичайно відсутній. Глибоке перекриття є анатомі- чним варіантом ортогнатичного прикусу. Глибокий прикус, навпаки, належить до аномалій. Відкритий прикус. За такого виду прикусу відсутнє змикання 21. Глибокий прикус 60 Мал. 22. Відкритий прикус них зубів, а інколи і премо- лярів, у контакт вступають лише моляри. Одночасно є глибокі функціональні по- рушення. Відсутність кон- тактів між фронтальними зубами примушує хворого відкушувати їжу премоля- рами або молярами. Ско- рочення корисної жуваль- ної поверхні поле) утруднює і розжову- вання їжі. У розтиранні їжі значну участь бере язик, який збільшується у роз- мірах. Мова хворого пору- шена, як і його зовнішній вигляд (мал. 22). Перехресний при- кус. Під перехресним прикусом розуміють таке співвідношення зубних рядів, за якого щічні гор- бки нижніх бічних жу- вальних зубів розташо- вані дозовні від одноймен- них верхніх. Фронтальні зуби змикаються правиль- но. Цей прикус виникає унаслідок звуження верхньої зубної дуги та може бути однобічним і двобіч- ним (мал. 23). Мал. 23. Перехресний прикус 61 анатомія та фізіологія жувального апарату АРТИКУЛЯЦІЯ ТА Визначення понять "артикуляція" та зумовлює багато супереч- ливих поглядів і дискусій серед протягом багатьох де- сятиліть. Термін "артикуляція" запозичено з нормальної анатомії, де він озна- чає «суглоб, з'єднання». Щодо трактування цих понять, то одні визначають як змикання, а артикуляцію — як з'єднання і вважають ці поняття ідентичними. Інші визнача- ють артикуляцію як взаємовідношення зубних рядів під час рухів нижньої щеле- пи, а оклюзію — як співвідношення зубних рядів у стані спокою. Повне і правильне визначення артикуляції дає А.Я. Катц (1931). Під по- няттям він розуміє різні положення та переміщення нижньої щелепи по відношенню до верхньої, які здійснюються за допомогою жуваль- них м'язів та під контролем Оклюзія — це змикання зубних рядів у цілому або окремих груп зубів про- тягом більшого або меншого відрізку часу. Таким чином, оклюзію можна роз- глядати як окремий випадок артикуляції, один із її моментів. Умовно вважають, що динамічний стан нижньої щелепи характеризується переміщенням у просторі, а статичний змиканням зубних рядів у стані пе- редньої, двох бічних і центральної На практиці доцільно визначати артикуляцію як ланку різних варіантів оклюзії, що змінюють одна одну. Отже, можна зробити висновок, що артику- ляція є поняттям, а будь-яка оклюзія — частковим. ВИДИ ОКЛЮЗІЇ Розрізняють три види оклюзії: передню, бічну і центральну. Передньою оклюзією називають змикання зубних рядів під час висування уперед нижньої щелепи, бічною оклюзією — змикання зубних рядів під час зміщення нижньої щелепи убік. Щодо центральної оклюзії, то різні автори визначають її по-різно- му. Одні характеризують з точки зору положення суглобової головки в сугло- бовій ямці і називають центральною оклюзією таке змикання зубних рядів, за якого суглобова головка знаходиться у суглобовій ямці і прилягає до задньої поверхні суглобового горбка біля його основи. Інші виходять із стану жуваль- них м'язів і називають центральною оклюзією таке змикання зубних рядів, за якого спостерігається найбільше скорочення власне жувальних і передніх пучків скроневих м'язів. Так, Д.А. (1925) вважає, що звичне змикання щелеп (центральна оклюзія) супроводжується одночасним і рівномірним ско- роченням жувальних і скроневих м'язів з обох боків. Треті визначають цент- ральну оклюзію, виходячи з характеру взаємовідношення зубних рядів під час їх змикання. їхню думку, центральна оклюзія характеризується множинни- ми контактами зубних рядів (Б.Н. 1947). 62 Існує також визначення центральної як початкового і кінцевого моменту артикуляції Мюллер). Це визначення стане зрозумілим, якщо зга- дати, що Гізі в акті жування розрізняє 4 фази: перша фаза витікає із централь- ної оклюзії, а четверта закінчується переходом нижніх зубних рядів у вихідне положення, тобто в центральну Однак названі ознаки не можуть бути використані у клініці ортопедичної стоматології для визначення центральної оклюзії, оскільки вимагають склад- них методів дослідження. для визначення положення суглобової головки в суглобовій ямці необхідна рентгенографія, для визначення множин- ного змикання необхідно виготовити гіпсові моделі зубних рядів тощо. Найдо- ступнішим і практично цінним способом визначення центральної оклюзії за наявності великої кількості пар є використання ознак, які ми можемо бачити неозброєним оком. Тому пропонується визначати централь- ну оклюзію у разі ортогнатичного прикусу як змикання зубів, які характеризу- ються принаймні такими чотирма ознаками: 1. Кожний верхній або нижній зуб змикається з двома антагоністами: верхній — з нижніми зубами (однойменними і тими, що позаду), нижній — з верхніми зубами (однойменним і тими, що попереду). Винятком є верхні зуби мудрості і нижні центральні різці, які мають тільки по одному антагоністу. 2. Присередні лінії між верхніми і нижніми центральними зубами є про- довженням одна одної і розташовані в одній сагітальній площині. 3. Верхні фронтальні зуби перекривають нижні майже на 1/3 довжини ко- ронки зуба (1,5-3 мм). 4. Верхній перший моляр, змикаючись з двома нижніми молярами, пере- криває приблизно 2/3 першого моляра і 1/3 другого. Щічно-медіальний гор- бок верхнього першого моляра потрапляє у щілину між щічними горбками нижнього першого моляра. САГІТАЛЬНІ ОКЛЮЗІЙНІ КРИВІ поверхнею змикання називається поверхня, яка проходить че- рез жувальні і різальні краї зубів. Ф.Шпеє уперше описав сагітальну ок- люзійну криву нижньої щелепи в ділянці жувальних зубів, на зубній дузі. За Шпеє, вона проявляється тим, що умовна лінія, проведена через жувальні по- верхні нижніх зубів, починається від дистальної контактної поверхні першого премоляра і закінчується на дистальному щічному горбку зуба мудрості. Найглибшим місцем у цій кривій є жувальна поверхня першого нижнього моляра. Верхній зубний ряд у ділянці корінних зубів також являє собою сагі- тальну криву, але не ввігнуту, а випуклу, яка повторює нижню ввігнуту криву. Практично встановлюють на рівні перекриття щічних горбків нижніх зубів верхніми (мал. 24). оклюзійною кривою називається поверхня, яка прохо- дить через жувальні поверхні молярів з правого і лівого боку в поперечному 63 |