Методичні рекомендації для самостійної підготовки студентів для студентів усіх спеціальностей
 Скачать 429.5 Kb.
|
|
Міністерство освіти і науки України Національний університет "Львівська політехніка" Кафедра політології ІГСН ПОЛІТОЛОГІЯ Плани і методичні рекомендації для самостійної підготовки студентів для студентів усіх спеціальностей денної та заочної форм навчання Національного університету "Львівська політехніка" Тема 1. ПОЛІТИКА І НАУКА ПРО ПОЛІТИКУ У результаті вивчення теми студент повинен знати:
У результаті засвоєння теми студент повинен вміти:
План
1.1. Предмет, методи та функції політології. 1.2. Структура політичної науки.
2.1. Зміст і структура політичної сфери суспільства. Походження політики. 2.2. Теоретичні підходи до визначення політики.
3.1. Поняття “суб’єкт” та “об’єкт” політики. Класифікація суб’єктів політики. 3.2. Форми взаємодії суб’єктів політики. Методичні рекомендації Під час вивчення першого питання слід усвідомити, що кожна наука має свій предмет пізнання або предмет вивчення. Предметом вивчення політології є політична система суспільства як інтегроване поняття, що містить такі важливі складові, а саме: держава, державний устрій, влада, владні відносини, політичні партії та громадсько-політичні організації й рухи, політична діяльність, політична свідомість, політична культура, ідеологія та ін., а об’єктом її дослідження є політична сфера, яку вивчають і аналізують у поєднанні з особливостями її функціонування, розвитку та зв’язками з іншими сферами суспільства (економічною, соціальною, духовною та ін.). Насамперед, політична наука зосереджує свою увагу на дослідженні держави, влади та владних відносин, які розглядає як соціальні феномени й інститути політичної організації суспільства, котрі своєю основною метою мають реалізацію загального інтересу. Необхідно з’ясувати і розкрити зміст загальнонаукових, емпіричних і логічних методів політології, охарактеризувати її функції – описову, пояснювальну, прогностичну, інструментальну, нормативно-орієнтуючу; дати характеристику основним категоріям політології. Особливу увагу слід приділити сутності різноманітних підходів до розуміння та визначення політичної науки, її сутності та структури, ролі в сучасному суспільстві. Варто наголосити на етапах становлення політології як науки, виділити основні сфери політологічних досліджень, показати її зв’язок із суміжними гуманітарними науками. Необхідно з’ясувати сутність та специфіку складових політичної науки: історії політичних вчень, теорії політики, політичної філософії, вчення про політичні інститути та процеси, теорії міжнародної політики, політичної соціології, політичної антропології тощо [1, 12-57; 2, c. 11-72; 3, с. 12-37; 4, c. 7-15; 5, c. 37-204; 6, c. 11-40; 7, с. 8-33]. Під час розгляду другого питання необхідно з’ясувати місце і роль політики в системі суспільних відносин, розглянути її регулятивну функцію (через взаємодію між виробничою, соціальною, духовною, політичною та родинною сферами життя). Важливо висвітлити трансформацію основних уявлень про політику від античних часів до сьогодення, а також виокремити і розкрити зміст теоретичних підходів до розуміння політики: директивного, функціонального, комунікативного, плюралістичного тощо. При визначенні терміну “політика”, потрібно вказати на багатоаспектність його трактуванні через виділення нормативного, інституційного, процесуального аспектів. Сформоване і цілісне уявлення про сферу політики дасть можливість довести її значення для сучасного процесу державотворення в Україні [1, с. 7-12; 2, c. 5-10; 3, с. 17-20; 4, c. 15-29; 6, c. 40-45; 7, с. 150-155, 158-169]. Вивчення третього питання варто розпочати із з’ясування змісту понять “суб’єкт” і “об’єкт” політики і, на цій основі, дати визначення суб’єкта політики. Важливо усвідомити різні рівні політичної суб’єктивності індивіда – від пересічного пасивного громадянина до політичного лідера, а також визначити фактори, які впливають на політичну активність особи. Окремо слід зупинитися на класифікації суб’єктів політики, виділити й охарактеризувати індивідуальні та групові суб’єкти політики (первинні, вторинні і базові). Розгляду потребує і поняття “приховані суб’єкти політики”: кліки, родинно-земляцькі угруповання, мафіозні утворення тощо. З огляду на актуальність теми доцільно проаналізувати особливості діяльності та структуру суб’єктів політики в Україні. Іншим важливим моментом є визначення і розкриття змісту основних форм взаємодії учасників політичного процесу: конфлікту і консолідації. Варто не лише виділити причини соціальних і політичних конфліктів, а й засвоїти їхні функції (сигнальну, інформаційну, диференціювальну, інтегрувальну, динамічну), типи (конфлікт інтересів, ціннісні конфлікти, конфлікти ідентифікації) та технологію розв’язання. Консолідацію суспільства необхідно розглядати через поняття консенсусу як важливої умови політичної стабільності [2, c. 257-276; 3, с. 202-224; 4, c. 103-123; 5, c. 459-478; 6, c. 83-86, с. 180-181, 193-198; 7, с.155-158, 209-220]. Питання і завдання для самоконтролю
Тести
а) так; б) ні.
а) базових __; б) таких, що відображають історичні особливості політичних вчень __; в) таких, що стосуються окремих напрямів чи дисциплін політичної науки __.
а) порівняльний; б) історичний; в) аналіз і синтез; г) опитування; ґ) аналіз статистичних даних; д) системний; є) структурно-функціональний; ж) бігейвіористський.
а) так; б) ні.
а) політика – це постійне змагання одних за панування над іншими і мистецтво володарювання; б) політика – це розподіл обов’язків і повноважень у цілісному суспільному організмі за умови їх узгодження; в) політика – це специфічний засіб взаємодії, за допомогою якого з’ясовується мета спільноти, загальні інтереси суб’єктів взаємодії, розробляються спільні і обов’язкові правила поведінки; г) політика – це суспільна діяльність, що передбачає суперництво і співробітництво при здобутті і здійсненні влади.
а) нації; б) класи; в) політичні лідери; г) політичні партії; ґ) етнічні та релігійні групи; д) владні структури.
а) конфлікт інтересів; б) ціннісний конфлікт; в) конфлікт ідентифікації; г) міжнародний конфлікт. Список рекомендованої літератури 1. Гелей С. Д. Політологія: Навч. посіб. – 7-ме вид, перероб і доп. / С. Д. Гелей, С. М. Рутар. – К.: Знання, 2008. – 415 с. 2. Політологія: Посіб. [для студ. ВНЗ] / Бабкіна О. В., Безродний Є. Ф., Горбатенко В. П. [та ін.]; за ред. О. В. Бабкіної, В. П. Горбатенка. – К.: Академія, 1998. – 368 с. 3. Політологія: Підручн. / [За ред. М. М. Вегеша]. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2008. – 384 с. 4. Політологія: Навч. посіб. / О. О. Волинець, М. П. Гетьманчук, В. В. Гулай [та ін.]: за ред. М. П. Гетьманчука. – Серія «Дистанційне навчання». – Львів: НУ «Львівська політехніка», 2005. – 360 с. 5. Політологія. Навчально-методичний комплекс: Підручн. / Ф. М. Кирилюк, А. Є. Конверський, В. Ф. Білик [та ін.]; за ред. Кирилюка Ф. М. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 704 с. 6. Політологія / А. Колодій, Л. Климанська, Я. Космина [та ін.]; за ред. А. Колодій. – 2-е вид., перероб. та доп. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. – 664 с. 7. Шляхтун П. П. Політологія (теорія та історія політичної науки): Підручн. / П. П. Шляхтун. – К.: Либідь, 2002. – 576 с. Тема 2. ІСТОРІЯ СВІТОВОЇ ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ У результаті вивчення теми студент повинен знати:
У результаті засвоєння теми студент повинен вміти:
План
Методичні рекомендації У першому питанні необхідно простежити процес зародження та формування політичних уявлень, ідей та концепцій у цивілізаціях Давнього Сходу й Античного світу, розкрити їх зміст та виявити вплив соціальних, політичних й духовно-культурних умов епохи. Головну увагу слід приділити політико-правовим вченням Стародавнього Єгипту, Месопотамії, Китаю, Індії, Греції. Під час вивчення політичної думки Античності важливо звернутися до творчої спадщини Платона й Арістотеля [2, с. 24-70; 4, с. 16-17; 5, с. 36-49; 6, с. 16-33, 80-174; 7, с. 18-145; 10, с. 33-42]. Розглядаючи друге питання, необхідно охарактеризувати роль християнства у формуванні світоглядних та ідеологічних засад європейської політичної думки Середньовіччя. Слід з’ясувати головні положення теократичних теорій, полеміку довколо питання примату церковної чи світської влади. Тематику й зміст політичних вчень середньовічної доби варто розглянути на прикладі праць “отців церкви” (передусім св. Августина), Томи Аквінського, Марсилія Падуанського [2, c. 70-97; 5, c. 43-48; 6, c. 262-412; 7, c. 181-302; 10, c. 43-48]. Далі належить розглянути зміни в ідеології західноєвропейського суспільства в умовах кризи феодалізму та розвитку раціоналістичної критики релігійного світогляду, поширення ренесансних ідей та руху за реформу церкви. Особливу увагу слід приділити політичній філософії Н.Макіавеллі, теорії державного суверенітету Ж.Бодена, релігійно-політичним концепціям М.Лютера, Т.Мюнцера, Ж.Кальвіна. На прикладі суспільно-політичних поглядів Т.Мора й Т.Кампанелли потрібно з’ясувати суть вчення утопічного соціалізму [2, c. 205-238; 5, c. 52-54; 6, c. 414-441; 7, c. 304-391; 10, c. 48-55]. При висвітленні третього питання необхідно зупинитися на історичних умовах формування та загальній характеристиці ранньобуржуазних ліберальних концепцій Нового часу: прав та свобод людини, природного права, суспільного договору, народного та державного суверенітету, поділу влади, правової держави, громадянського суспільства [2, c. 239-265; 4, c. 17-20; 5, c. 54-56; 6, c. 457-466, 476-477, 498-540; 7, c. 373-479; 10, c. 55-62]. Треба проаналізувати погляди представників європейського Просвітництва на природу людини, походження та сутність держави і влади, ідеальний суспільний устрій, узгодження державного й приватного інтересів, соціальної рівності, функцій права та моралі [2, c. 291-353; 3, c. 5-59; 5, 56-58; 6, c. 571-584; 7, c. 481-528; 10, c. 62-66]. Окремого вивчення вимагає політична теорія І.Канта та Г.Гегеля [1, c. 290, 320-325; 2, c. 387-403; 3, c. 123-140; 5, 58-61; 6, c. 584-618; 7, c. 549-584; 10, c. 66-71]. Потрібно охарактеризувати процес становлення й розвитку основних ідейно-політичних доктрин Нового часу: лібералізму, консерватизму, соціалізму, націоналізму та їх різновидів [1, c. 135-147, 228-241, 280-290, 305-335, 373-398; 2, c. 404-457, 504-537; 3, c. 79-122, 141-235; 4, c. 283-301; 6, c. 651-658; 7, c. 529-548, 585-692; 10, c. 71-85, 540-566]. Вивчення четвертого питання треба розпочати з огляду причин та логіки історичної трансформації традиційних політичних ідеологій у ХХ ст., з’ясування основних положень неолібералізму, неоконсерватизму, соціал-демократизму, марксизму, фашизму, націонал-соціалізму [1, c. 153-227, 241-304, 335-372; 2, c. 578-603, 615-651; 4, c. 287-295, 302-304; 7, c. 693-813; 8, c. 50-75; 9, c. 82-184; 10, c. 543-566]. Необхідно розкрити особливості становлення та зміст “нових” ідеологій сучасності (екологізм, фемінізм, комунітаризм, релігійний фундаменталізм, технократизм, антиглобалізм та ін.), які розвинулись в умовах глобальних економічних, соціо-культурних та національно-етнічних зрушень, спричинених процесом глобалізації, переходу до постіндустріального, інформаційного суспільства, що супроводжувався поширенням постматеріальних цінностей [1, c. 403; 4, c. 304-306; 8, c. 76-81; 9, c. 185-276]. Питання і завдання для самоконтролю
Тести
а) Конфуцій; б) Арістотель; в) Ж.-Ж.Руссо; г) Н.Макіавеллі; ґ) К.Маркс.
а) Конфуцію; б) Платону; в) Арістотелю; г) Т.Аквінському; ґ) Н.Макіавеллі.
а) Платон; б) Арістотель; в) св.Августин; г) Т.Аквінський; ґ) М.Лютер.
а) Конфуцій; б) Арістотель; в) Ж.-Ж.Руссо; г) Н.Макіавеллі; ґ) К.Маркс.
а) лібералізм; б) консерватизм; в) соціалізм; г) націоналізм; ґ) анархізм; д) соціал-демократизм. Список рекомендованої літератури
|