Методичні рекомендації для студентів з теми Фізіологія жіночих статевих органів. Методи обстеження гінекологічних хворих. Загальна симптоматологія в гінекології

• Название: Методичні рекомендації для студентів з теми Фізіологія жіночих статевих органів. Методи обстеження гінекологічних хворих. Загальна симптоматологія в гінекології
• Анкор: 4к Т2
• Дата: 17.03.2022
• Размер: 294 Kb.
• Имя файла: 4 к. Т-2.doc
• Тип: Методичні рекомендації; #401814
• страница: 1 из 5

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА АКУШЕРСТВА І ГІНЕКОЛОГІЇ №2


МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ДЛЯ СТУДЕНТІВ

з теми:

«Фізіологія жіночих статевих органів. Методи обстеження гінекологічних хворих. Загальна симптоматологія в гінекології»

Затверджено на методичній нараді кафедри «_31»_серпня_2015 р., протокол № ____ . Завідувач кафедри з.д.н.т. України д.мед.н., професор _________________________ Зелінський О.О.

2015

Тема: Фізіологія жіночих статевих органів. Методи обстеження гінекологічних хворих. Загальна симптоматологія в гінекології.” – 4 год

1. Актуальність теми:

Актуальність теми обумовлена необхідністю знання загальної симптоматології для своєчасної діагностики гінекологічних захворювань. Знання сучасних методів дослідження дозволяє провести комплексне обстеження гінекологічних хворих. Правильно і своєчасно поставлений діагноз сприятиме підвищенню ефективності лікування.
2. Цілі заняття:

- знати:

1. Анатомію і фізіологію жіночих статевих органів.

2. Регуляцію менструального циклу

3. Раціональну схему збору анамнезу у гінекологічної хворої

4. Спеціальні методи дослідження гінекологічної хворої

- вміти:

1. 
   Зібрати анамнез у гінекологічної хворої.
   
2. 
   Проводити дзеркальне дослідження.
   
3. 
   Проводити бімануальне дослідження.
   
4. 
   Зібрати матеріал з піхви, уретри і цервікального каналу.
   
5. 
   Оцінювати тести діагностики функціонального стану яєчників;
   
6. 
   Оцінювати результати цитологічного, гістологічного
   

бактеріоскопічного досліджень

7. 
   Провести (на фантомі) зондування матки).
   
8. 
   Провести (на фантомі) пункцію черевної порожнини через заднє склепіння піхви
   

3. Матеріали для доаудиторної підготовки студентів.

3.1. Основні базові знання, уміння, необхідні для самостійного

вивчення і засвоєння теми і що базуються на міждисциплінарних

зв'язках:

№	Дисципліни	Знати	Уміти
1. 2. 3.	Попередні дисципліни: 1. Анатомія 2. Фізіологія 3. Біохімія 4. Гістологія 5. Пропедевтика 6. Мікробіологія 7. Інфекційні хвороби 8. Дерматовенерологія 9. Імунологія 10. Ендокринологія 11. Психіатрія. Неврологія Подальші дисципліни: 1. Акушерство і гінекологія (6 курс) Внутрішньопредметна інтеграція: Запальні захворювання жіночих статевих органів. Доброякісні і злоякісні захворювання жіночих статевих органів. Безпліддя в шлюбі. Гострий живіт в гінекології. Аномалії розташування і вади розвитку жіночих статевих органів. Курація хворих.	будова жіночих статевих органів регуляція менструального циклу види обміну речовин будова жіночих статевих органів симптоматологія внутрішніх хвороб патогенні збудники, середовища придатності; методи виявлення клінічні симптоми методи діагностики клінічні симптоми шкірних і венеричних захворювань, ВІЛ імунні чинники гормональні метаболічні процеси в нормі і при патології особливості психоемоційного стану жінки, прояви нервово-психічних захворювань загальні і спеціальні методи дослідження гінекологічних хворих загальні і спеціальні методи дослідження гінекологічних хворих загальні і спеціальні методи дослідження гінекологічних хворих загальні і спеціальні методи дослідження гінекологічних хворих загальні і спеціальні методи дослідження гінекологічних хворих загальні і спеціальні дослідницькі прийоми гінекологічних хворих загальні і спеціальні методи досліджень гінекологічних хворих	Провести аналіз даних лабораторних методів дослідження - уміти аналізувати вигляд і склад клітин проводити клінічну діагностику екстрагенітальної патології узяти матеріал для дослідження інтерпретувати дані бак.посіву і антибіотикограми провести діагностику інфекційних екстрагенітальних захворювань трактувати результати дослідження провести діагностику шкірних і венеричних захворювань, ВІЛ уміти трактувати дані імунологічних досліджень уміти трактувати дані гормональних досліджень уміти оцінити психоемоційний стан жінки дотримуватися медичної етики і деонтології поставити діагноз провести диф.діагностику поставити діагноз провести диф. діагностику поставити діагноз провести диф. діагностику поставити діагноз провести диф. діагностику поставити діагноз провести диф.діагностику поставити діагноз провести диф. діагностику поставити діагноз провести диф. діагностику

4. Зміст заняття:
У житті жінки розрізняють кілька періодів, які характеризуються певни­ми анатомо-фізіологічними особливостями:

1. 
   внутрішньоутробний період розвитку репродуктивної системи;
   
2. 
   період новонародженості;
   
3. 
   період дитинства (препубертатний);
   
4. 
   період статевого дозрівання (пубертатний);
   
5. 
   період статевої зрілості (репродуктивний);
   
6. 
   припинен­ня менструацій (клімактеричний пері­од);
   

Внутрішньоутробний період розвитку репродуктивної системи

У процесі ембріонального розвитку першими закладаються статеві залози.

На 3-4-му тижні на внутрішній поверхні первинної нирки утворюється закладка гонад.

Первинна гонада індиферентна за будовою, складається із клітин целомічного епітелію (корковий шар), мезенхіми і статевих клітин (гоноцитів), які мігрують у гонаду за допомогою амебоподібних рухів (мозковий шар) із основи жовткового мішка.

Міграція закінчується до 6-7-го тижня ембріонального розвитку, завершується також індиферентна стадія розвитку гонади.

Статеве диференціювання індукується статевими хромосомами, які поступили в яйцеклітину в процесі запліднення.

Чинник, ген H-Y, який знаходиться в короткому плечі Y хромосоми, детирмінує розвиток яєчка.

На 7-му тижні ембріонального розвит­ку (ЕР) під дією гена H-Y індиферентна гонада перетворюється в яєчки. Гоноцити містяться у верхньому шарі (мозковому), в якому розвиваються сім’яні тяжі, що містять премордіальні статеві клітини, з яких утворюються сперматогонії, а згодом і спермато­зої­ди. В ембріональних яєчках утво­рюються:

• 
  клітини Сартолі із целомічного епітелію;
  
• 
  клітини Лейдіга – із мезенхімальної тканини між канальцями;
  

Синтез стероїдних гормонів починається з 8-го тижня ЕР. У клітинах Сартолі утворюється білковий поліпептид – антимюлеревий чинник. Два останні компоненти мають важливе значення в диференціюванні статевих ознак.

Внутрішні статеві органи утво­рюються із мезонефральних (Вольфових) проток та парамезоне­фральних (Мюллерових) проток, які закладаються в ембріоні при його довжині 15-16 мм. Парамезонефральні протоки утворюються із епітелію уро­генітальної складки, мезонефральні – із канальців первинної нирки. При довжині ембріона 30 мм статеві протоки досягають урогенітального синуса і на цьому завершується індиферентна стадія їх розвитку. Під впливом антимюллерового чинника парамезонефральний проток дегенерує і до 12 тижнів залишається у вигляді рудимента – так званої простатичної маточки і Морганієвих гідатид. Із мезонефральних проток утво­рюються сім’яні пухирці та сім’я­вивідні протоки.

Зовнішні статеві органи також проходять індиферентну стадію. З 8-го тижня – диференціювання. У 18-20 тижнів завершується формування ЗСО за чоловічим типом.

Присутність двох X-хромосом визначає розвиток яєчника (гена знаходиться в довгому плечі Х хромосоми.

Внутрішні статеві органи (маткові труби, тіло та шийка матки, а також верхня третина піхви) утворюються з парамезонефральних проток, починаючи з 5-6-го тижнів вагітності. Процес формування закінчується до 18 тижня внутрішньоутробного розвитку. Із верхньої третини парамезонефра­ль­них протоків формуються маткові труби, середньої частини – тіло матки і шийка. Розвиток матки починається на 13-14-му тижні внутрішньоутробного розвитку. Спочатку матка дворога, потім набуває сідлоподібної конфігурації, яку часто зберігає до моменту народження. Утворення шийки матки починається на 16-20-му тижні розвитку плода. До 33-го тижня шийка матки складає ¾ загальної довжини матки, до 40-го тижня – 2/3.

Нижні відділи парамезонефральних ходів, що злилися, досягають урогенітальний синус і з них утворюється піхва.

Зовнішні статеві _орган з 4-го по 7-й тиждень мають індиферентний характер. З 17-го тижня починається швидкий розвиток статевих губ із лабіосакральних складок.

Таким чином, формування статевих органів проходить через індиферентну стадію. Якщо перший етап (розвиток гонади) детермінований генетично, то розвиток чоловічих статевих органів визначається чинниками, що секретуються яєчками плода.

Яєчник здатний до стероїдгенезу в антенатальний період значно меншою мірою, ніж яєчко. Гормони яєчника не мають вирішального впливу на процеси антенатальної статевої диференціації.

За наявності агенезії або дисгенезії гонад статеві органи (внутрішні і зовнішні) розвиваються за жіночим типом незалежно від набору хромосом.

Водночас при різних формах істинного гермафродитизму будова внутрішніх і зовнішніх статевих органів залежить від наявності гормонально-активної тестостерон секретуючої тканини і елементів яєчка в гонаді змішаного типу.

Гіпоталамо-гіпофізарна система – третій і четвертий рівні репродуктив­ної системи – закладається на ранніх етапах розвитку, на 4-5-му тижні. Секреторна активність аденогіпофіза починається з 8-9-го тижня вагітності (ФСГ, ЛГ, АКТГ), ПРЛ – з 19-го тиж. вагітності.

Таким чином, у період внутрішньоутробного життя відбувається не тільки морфологічний розвиток основних рівнів РС, але і формування її гормональної функції.
Період новонародженості

Протягом 10 днів після народження в морфологічному і функціональному стані РС існують особливості, які дозволяють виділити цей час як період новонародженості.

У період новонародженості в статевих органах і молочних залозах новонародженої виявляють ознаки естрогенного впливу: піхвовий епітелій складається з 30-40 шарів і містить клітини з відносно високим каріопікнотичним індексом (до 30%). Реакція вмісту піхви кисла, у ній домінують лактобацили.

Яєчники і матка розташовані в черевній порожнині, матка довжиною до 3 см, співвідношення довжини шийки матки до тіла складає 3:1, кут між ними не виражений. Маса матки біля 4 г. В ендометрії спостерігаються проліферативні і навіть секреторні зміни. Приблизно у 3% новонароджених дівчаток відбувається десквамація ендометрія, що супроводжується сукроватими виділеннями із піхви.

Безпосередньо після народження рівень материнських естрогенів в організмі новонародженої падає, що стимулює виділення ФСГ і ЛГ аденогіпофізом та короткочасне посилення гормональної функції яєчників. З цим пов’язана і короткочасна стимуляція виділення пролактину, що призводить до нагрубання молочних залоз, і навіть виділення молозива із сосків. До 10-го дня життя всі прояви естрогенного впливу зникають.

Період дитинства

Продовжується до 8 років і закінчується до початку статевого дозрівання. Хоча його називають і "нейтральним періодом" і "періодом спокою" - ці визначення неточні, оскільки в цей час у репродуктивної системи відбуваються зміни, що свідчать хоча і про низьку, проте наявну функціональну активність.

Вже в дитинстві аденогіпофіз і яєчники закінчують свій морфологічний розвиток і представляють собою потенційно активні ендокринні залози.

За цей період у дівчинки сформовані всі п'ять рівнів системи.

• 
  у гіпоталамусі утворюються гонадотропін-релізінг гормон (GnRH) у малих кількостях, проте виділяється епізодично;
  
• 
  секреція нейротрансмітерів незначна;
  
• 
  у гіпофізі утворюються ФСГ, ЛГ;
  
• 
  відбувається поступове дозрівання механізму негативного зворотного зв'язку;
  
• 
  секреція естрадіолу низька, дозрівання фолікулів до антральних відбувається рідко, безсистемно.
  

Стан системи гіпоталамус-гіпофіз-яєчники (ГГЯ) характеризується: незрілістю. Остання проявляється високою чутливістю аденогіпофіза і нейтросекреторних ядер ГТ до естрадіолу, що секретується в яєчнику.

Період статевого дозрівання

За часом займає 10 років, віковими межами його вважається 7-17 років. Протягом цього часу відбуваються процеси у двох напрямах, що тісно пов'язані між собою:

1. 
   Дозрівання РС.
   
2. 
   Завершення фізичного розвитку жіночого організму.
   

Складні фізіологічні процеси, що відбуваються в періоді статевого дозрівання, можна представити таким чином:

У 7-9 років (препубертатний період)

1. 
   У гіпотоламусі синоптичні зв'язки між нейросекреторними нейронами розвинені слабко.
   
2. 
   Утворення CnRh має епізодичний характер.
   
3. 
   Виділення ЛГ і ФСГ має ациклічний характер.
   
4. 
   Секреція естрогенів низька.
   

У 10-13 років - першу фазу пубертатного періоду

1. 
   Секреція CnRh - із добовою (циркадною) циклічністю.
   
2. 
   Синаптичні зв'язки тісні.
   
3. 
   Збільшується виділення гонодотропінів.
   

Досягнення певного високого рівня екстрадіолу в крові є сигналом до потужного викиду гонадотропінів, який завершує дозрівння фолікула і викид яйцеклітини. Перша менструація завершує першу фазу препубертатного періоду.

У 14-17 років (друга фаза пубертатного періоду) - завершується дозріванням гіпоталомічних структур, циклічного характеру набуває нейросекреція ГТ, ГФ і яєчників, менструальний цикл носить овуляторний характер.

Фізичний розвиток у препубертаті	І фаза пубертату (10-13р.)	ІІ фаза пубертату (14-17 р.)
скачок росту	збільшення молочних залоз	завершення розвитку молочних залоз
перші ознаки фемінізації	телархе	завершення статевого оволосіння - останніми закінчується оволосіння під пахвами
- округлі стегна, - формування жіночого таза	починається пубархе	завершується пубархе
	- завершується настанням менархе	менструальний цикл набуває овуляторного характеру
Матка збільшується	Матка збільшується найбільш інтенсивно, з'яв­ляється кут між тілом і шийкою матки, положення anteflexio в малому тазі Співвідношення шийки і тіла дорівнює 3:1
Яєчники	Збільшення їх розмірів - процес більш поступовий: зростання їх маси в 11-12 років збігаються із збільшенням об'єму фолікулів.

Розвиток вторинних статевих ознак і фемінізація фігури відбувається під впливом гормонів яєчників і андрогенів надниркових залоз.

Також впливають статеві стероїди на "скачок" росту: андрогени прискорюють ріст скелета, і естрогени викликають дозрівання кісткової тканини і окостеніння росткових зон трубчастих кісток.

Особливості менструального циклу в період статевого дозрівання: перші 3-5 років після менархе у 30% цикли ановуляторні або ж із недостатністю лютеїнової фази, чим пояснюється частота маткових кровотеч у пубертатному віці.

Чинники, які впливають на настання та перебіг статевого дозрівання:

Внутрішні:

1. 
   Спадковість.
   
2. 
   Конституційні.
   
3. 
   Стан здоров'я - екстрагенітальні захворювання, які послаблюють організм і гальмують нормальний перебіг періоду статевого дозрівання.
   
4. 
   Маса тіла (при більшій масі тіла менархе настає раніше, ніж у ровесниць, позагонодний синтез естрогенів, який відбувається в жировій тканині призводить до зростання рівня естрогенів, що беруть участь у процесах фемінізації).
   

Зовнішні чинники:

1. 
   Кліматичні.
   
2. 
   Харчування.
   

Отже, перша овуляція є кульмінаційним моментом ПСД, але не ототожнюється із статевою зрілістю. Зрілість настає до 16-17 років, коли не тільки РС, але й організм жінки до кінця сформований і готовий до зачаття та виношування вагітності.

Період статевої зрілості

Займає близько 30 років (з 16-17 до 45 років). Функція репродуктивної системи спрямована на регуляцію овуляторного менструального циклу.

Пременопаузальний період - від 45 років до настання менопаузи.

Статеві гормони та їх роль в регуляції специфічних функцій жіночого організму.

Стероїдопродукуючими тканинами яєчника є клітини гранульози, що вистелюють порожнину фолікула, внутрішньої теки і в значно меншому ступені строма.

Клітини гранульози і текаклітини синергічно беруть участь у синтезі естрогенів. Клітини текальної оболонки є головним джерелом андрогенів, які в незначній кількості утворюються і в стромі; прогестерон синтезується в тека клітинах і клітинах гранульози.

Субстратом для всіх естрогенів є холестерин – ліпопротеїн низької щільності, який потрапляє в яєчник із течією крові.

У синтезі стероїдів беруть участь гонадотропіни ФСГ та ЛГ, які визначають перші етапи синтезу, а також ферментні системи – ароматози (рис.1).

Під впливом ферментів відбуваються кінцеві етапи синтезу, а саме перетворення андрогенів (андростендіону і тестостерону) в естрогени (естрадіол, естрон). У текаклітинах під впливлм ЛГ синтезуються андрогени, котрі з течією крові потрапляють у гранульозні клітини фолікула і в них ароматизуються в естрогени.

В яєчнику в ранню фолікулінову фазу менструального циклу секретується до 100 мкг естрадіолу, у період овуляції – 400-900 мкг на добу, у лютеїнову фазу - 250-270 мкг. Біля 10% Е₂ естрадіолу ароматизуються з тестостерону поза гонадно. Кількість естрону у фолікуліновій фазі приблизно така, як і естрадіолу, до моменту овуляції синтез його зростає до 600 мкг на добу. Тільки половина його утворюється в яєчнику. Друга половина ароматизується в естрадіол.

ЛГ

ФСГ

естрогени

17α-ОПК

Прогестерон

Дні циклу