Методичні рекомендації по підготовці до практичних занять з дисципліни Теорія та методика музичного виховання
 Скачать 0.76 Mb.
|
1. Вивчити рекомендовану літературу.2. Записати в робочий зошит словник визначення основних категорій і понять теми. Питання для самостійного вивчення 1. Поняття про інтервали. 2. Мелодичний та гармонічний інтервали. 3. Ступенева та тонова величина інтервалу. 5. Визначення діапазонів мелодій дитячих пісень. Контрольні питання 1. Що таке інтервал? 2. Яка різниця між гармонічним та мелодичним інтервалом? 3. Як називається нижній та верхній звук інтервалу? 4. Перерахувати всі прості інтервали. 5. Що таке унісон? 6. Перерахувати інтервали, які утворюються між основними ступенями звукоряду. 7. Що таке тритон? 8. Які інтервали називаються стійкими і які нестійкими? Методичні рекомендації Інтервалом зветься співвідношення двох звуків за висотою, тобто коли один звук знаходиться вище або нижче на певну ількість тонів. В музичних творах інтервали зустрічаються в мелодичній формі, характерній для одноголосних творів, де сусідні звуки, які утворюють інтервал, ідуть один за одним послідовно у висхідному або низхідному порядку та гармонічній формі, характерній для двоголосних і багатоголосних творів, де обидва звуки, які утворюють іентервал, звучать одночасно. Нижній звук називається основою, а верхній – вершиною інтервалу. Основних інтервалів вісім – відповідно до кількості основних звуків октави, включаючи октавний звук. Назви інтервалів походять від латинських назв відповідних порядкових чисел і вказують на кількість ступенів у даному інтервалі, починаючи від його основи: прима (перший ступінь), секунда (другий), терція (третій), кварта (четвертий), квінта (п’ятий), секста (шостий), септіма (сьомий), октава (восьмий). Література основна
3. Фридкин Г.А. Практическое руководство по музыкальной грамоте.– М., 1985. 4. Смаглій Г.А., Маловик Л.В. Основи теорії музики. – Х.: Факт, 1998. – С. 8-24. Література додаткова 1. Долматов Н.А. Музыкальная грамота и сольфеджио. – М., 1967. 2. Способин И.В. Элементарная теория музыки. – М., 1979. 3. Пог Д., Спек С. Классическая музыка. – М., 2002. ТЕМА ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ 1.2.2. Інтервали Завдання до самостійного вивчення 1. Вивчити самостійно рекомендовану літературу. Питання для самостійного вивчення 1.Консонанси та дисонанси. 2.Виразне значення різних інтервалів у музиці. Методичні рекомендації Всі види інтервалів поділяються на дві групи: на консонанси та дисонанси, які сприймаються слухом по-різному. Поняття консонанс виробилося на основі акустичних даних. Назва в перекладі з французької означає «злито», «благозвучно», «злагоджено». Справді, консонантні інтервали створюють враження довершеності, спокою, злагоди і, взяті ізольовано, не виявляють потягу до переходу в більш спокійний, довершений інтервал. До консонанів належать: чисті прими, квінти, октави, малі та великі терції і сексти. Поняття дисонанс – протилежне. Ця назва в перекладі з французької означає «Різнозвучний», «різноголосний». Дисонантні інтревали створюють враження різких, неспокійних, незлагоджених і навіть в ізольованому звучанні виявляють потяг до переходу в більш спокійне, досконале співзвуччя, який в умовах певного ладу ще загострюється. До дисонансів галежать малі й великі чсекунди, септими та всі збільшені або зменшені інтревали. Література основна
3. Фридкин Г.А. Практическое руководство по музыкальной грамоте.– М., 1985. Література додаткова 1. Долматов Н.А. Музыкальная грамота и сольфеджио. – М., 1967. 2. Способин И.В. Элементарная теория музыки. – М., 1979. 3. Пог Д., Спек С. Классическая музыка. – М., 2002. 1.2.3. ТЕМА Лад і тональність (2 години) План лекції 1. Поняття про лад. Стійкі та нестійкі ступені ладу. Тоніка. 2. Мажор. Гама натурального мажору. 3. Поняття про тональність. 4. Мінор. Гама натурального мінору. 5. Паралельні та однойменні тональності та гами. 6. Виразне значення ладу в музиці. 7. Розвиток ладового чуття у дітей дошкільного віку. Література 1. Андрєєва О.Ф. Основи музичної грамоти. – К., 1993. 2. Вахромеев В.А. Элементарная теория музыки. – М., 1966. 3. Виноградов Г., Красовская Е. Занимательная теория музыки. – М., 1991. – 192 с. 4. Дубровская Е.А. Теория и методика музыкального воспитания детей. – М., 1986. 5. Пог Д., Спек С. Классическая музыка. – М., 2002. 6. Способин И.В. Элементарная теория музыки. – М., 1979. 7. Фридкин Г.А. Практическое руководство по музыкальной грамоте. – М., 1985. Короткий зміст 1. Поняття про лад. Стійкі та нестійкі ступені ладу. Тоніка. Одним з важливих засобів музичної виразності є л а д. Щоб краще зрозуміти, що таке лад, проспіваймо широковідомі пісні: «Батьківщино ти моя безкрая» («Пісня про Батьківщину») І. Дунаевського та «Ой не ходи, Грицю». Музика першої з них радісна, бадьора, передає велич і героїку Радянської Вітчизни. Музика другої – лірична, з відтінком смутку. Ці пісні написані в різних ладах: перша – в мажорному, друга – в мінорному. Отже, лад – це постійний взаємозв’язок звуків музичного твору, що надає йому певного напруження і забарвлення. Справді, жодний з музичних звуків не є випадковим у музиці. Всі вони певною мірою пов’язані між собою за висотою і тяжінням до тієї або іншої ладової системи, групуючись навколо головного опорного звука, що називається т о н і к о ю. Вибір ладу залежить від змісту твору, проте не завжди, наприклад, мінорний лад використовується у творах з відтінком смутку. В цьому ладі написано багато ліричних творів, що оспівують красу природи («Реве та стогне Дніпр широкий», «Підмосковні вечори»), почуття людини, деякі побутові пісні, пісні про кохання, більшість колискових («Горобина», «Одинока гармонь», «Віють вітри», «Котику сіренький» та ін.). 2. Мажор. Гама натурального мажору. Мажорним називається лад, стійкі (опорні) звуки якого (І-III-V) утворюють м а ж о р н и й тонічний тризвук. Гамою називається мелодична послідовність звуків-ступенів ладу, розташованих у висхідному або низхідному порядку від тоніки до її повторення (зверху або знизу). Слово «гама» походить від назви букви грецького алфавіту, якою позначався найнижчий звук музичного звукоряду середньовіччя. Одночасне звучання трьох стійких звуків ладу (І-III-V) із співвідношенням у два і півтора тони утворюють характерний для мажорного ладу мажорний тонічний тризвук. Тональності мажорного ладу Побудуємо мажорну гаму не від звука до, а від будь-якого іншого звука октави, зберігаючи співвідношення звуків, характерне для мажорного ладу. Лад залишиться незмінним - мажорним, зміниться лише висотне положення кожного звука ладу. Така зміна дає нам велику кількість мажорних тональностей. Отже, тональність – це висотне положення ладу. Назва тональності складається з назви звука, яким вона починається (назви тоніки гами), та назви ладу. Наприклад: До мажор, Ре мажор, Соль мажор і т. д. Співвідношення звуків у кожній новій тональності точно відповідає формулі мажорної гами: тон – тон – півтон – тон – тон – тон – півтон. 3. Поняття про тональність. Побудуємо мажорну гаму не від звука до, а від будь-якого іншого звука октави, зберігаючи співвідношення звуків, характерне для мажорного ладу. Лад залишиться незмінним — мажорним, зміниться лише висотне положення кожного звука ладу. Така зміна дає нам велику кількість мажорних тональностей. Отже, тональність – це висотне положення ладу. Назва тональності складається з назви звука, яким вона починається (назви тоніки гами), та назви ладу. Наприклад: До мажор, Ре мажор, Соль мажор і т. д. Співвідношення звуків у кожній новій тональності точно відповідає формулі мажорної гами: тон – тон – півтон – тон – тон – тон – півтон. Побудуємо, наприклад, гаму в тональності Соль мажор. Запишемо на нотному стані всі звуки від соль і вище у висхідному порядку і завершимо гаму октавним звуком соль, тобто верхньою тонікою. У цій гамі співвідношення звуків буде трохи іншим, ніж вже відоме нам, а саме: тон – тон – півтон – тон – тон – півтон – тон. Щоб вона цілком відповідала формулі гами мажорного ладу, слід підвищити звук фа (VII ступінь) на півтону (поставити дієз перед нотою фа). Тоді відстань між мі та фа-діез становитиме тон, а між фа-діез і соль – півтону. Отже, тональність і гама Соль мажор (G-dur) має один дієз (фа-діез). Так само будуються й інші тональності мажорного ладу. Ре мажор (D-dur) має два змінені звуки: фа-діез і до-дієз; Ля мажор (A-dur) – три: фа-діез, до-діез, соль-діез і т. д. 4. Мінор. Гама натурального мінору. М і н о р н и м називається лад, стійкі (опорні) звуки якого (І-III-V) утворюють мінорний тонічний тризвук, а мелодична послідовність ступенів ладу, розташованих у висхідному або низхідному порядку від тоніки до її повторення (зверху або знизу), – мінорну гаму. Мінорний лад відрізняється від мажорного іншим співвідношенням звуків-ступенів, а тому і формула побудови його гами – інша. Випишемо всі звуки, розмістимо їх у висхідному порядку один за одним, відкинемо повторення звуків і завершимо звукоряд октавним звуком. Утвориться гама з іншим співвідношенням сусідніх звуків-ступенів: тон – півтон – тон – тон – півтон – тон – тон. Пісню «Засвистали козаченьки» написано в натуральному мінорному ладі, тому й гама з таким співвідношенням ступенів є мінорною натуральною. Стійкі (опорні) звуки (І-III-V) мінорної гами при одночасному звучанні утворюють мінорний тонічний тризвук із співвідношенням звуків: півтора та два тони. 5. Паралельні та однойменні тональності та гами. Якщо порівняти таблиці мажорних та мінорних гам, побачимо, що мажорний і мінорний лади де в чому збігаються. Наприклад, кількість дієзних і бемольних гам однакова (по сім), в мажорі і в мінорі є гами з однаковою кількістю ключових знаків, і розрізняються вони тільки за своїми тоніками. Тобто виникає так звана паралельність між мажорними і мінорними тональностями. Паралельними називаються такі тональності або гами мажорного і мінорного ладів, які мають однаковий звуковий склад і однакову кількість ключових знаків, наприклад: До мажор і ля мінор натуральний, Фа мажор і ре мінор натуральний, Соль мажор і мі мінор натуральний і т. д. У кожній парі цих тональностей різні тільки тоніки. Отже, визначаючи мінорну тональність або гаму, паралельну мажорній, вважаємо, що тоніка мінорної тональності (гами) є VI ступенем мажорної, тобто на півтора тону нижча від тоніки мажорної. І, навпаки, якщо треба визначити мажорну тональність або гаму, паралельну мінорній, III ступінь мінорної тональності (гами) приймається за тоніку мажорної, тобто вважається на півтора тону вищим від тоніки мінорної. Однойменними називаються тональності або гами мажорного і мінорного ладів, що мають однакові тоніки, але належать до різних ладів і розрізняються за кількістю ключових знаків. Наприклад, До мажор (0) і до мінор (3), Фа мажор (1) і фа мінор (4) і т. д., тобто різниця завжди визначається трьома ключовими знаками. ТЕМА ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ 1.2.4. Лад і тональність Завдання до самостійного вивчення 1. Вивчити самостійно рекомендовану літературу. Питання для самостійного вивчення
Методичні рекомендації Паралельними називаються такі тональності або гами мажорного і мінорного ладів, які мають однаковий звуковий склад і однакову кількість ключових знаків, наприклад: До мажор і Ля мінор натуральний, Фа мажор і Ре мінор натуральний, Соль мажор і Мі мінор натуральний і т.п. У кожній парі цих тональностей різні тільки тоніки. Однойменними називаються тональності або гами мажорного і мінорного ладів, що мають однакові тоніки, але належать до різних ладів і розрізняються за кількістю ключових знаків. Наприклад, До мажор (0) і До мінор (3), Фа мажор (1) і Фа мінор (4) і т.п., тобто різниця завжди визначається трьома ключовими знаками. Література основна 1. Андрєєва О.Ф. Основи музичної грамоти. – К., 1993. – С. 53-55. 2. Фридкин Г.А. Практическое руководство по музыкальной грамоте. – М., 1985. - С.12; 36-38; 47-49; 68-70. 3. Кононова Н.Г. Музыкально-дидактические игры для дошкольников: Из опыта работы муз. руководителя. – М.: Просвещение, 1982. – 96 с.; 4. Комиссарова Л.Н., Костина Э.П. Наглядные средства в музыкальном воспитании дошкольников: Пособие для вопитателей и муз. руководителей дет. садов. – М.: Просвещение, 1986. – 144 с. 5.Смаглій Г.А., Маловик Л.В. Основи теорії музики. – Х.: Факт, 1998. – 384 с. Література додаткова 1. Способин И.В. Элементарная теория музыки. – М., 1979. С. 23-54. 2. Вахромеев В.А. Элементарная теория музыки. – М., 1966. – С. 39-56; 63-65. 3. Виноградов Г., Красовская Е. Занимательная теория музыки. – М., 1991. – С. 39 – 56. 1.2.5. ТЕМА Структура музичного мовлення: поняття про мелодію (2 години) План лекції
Література 1. Андрєєва О.Ф. Основи музичної грамоти. – К., 1993. 2. Вахромеев В.А. Элементарная теория музыки. – М., 1966. 3. Виноградов Г., Красовская Е. Занимательная теория музыки. – М., 1991. – 192 с. 4. Дубровская Е.А. Теория и методика музыкального воспитания детей. – М., 1986. 5. Пог Д., Спек С. Классическая музыка. – М., 2002. 6. Способин И.В. Элементарная теория музыки. – М., 1979. 7. Фридкин Г.А. Практическое руководство по музыкальной грамоте. – М., 1985. Короткий зміст 1. Поняття про мелодію. Один з провідних елементів музичної мови це мелодія. Якщо ви побували на концерті, в театрі або в кіно, де звучало багато музики, то, повертаючись додому і згадуючи почуте, ви наспівуєте про себе або вголос. Те, що ви наспівуєте, і є мелодія. Маленька частинка мелодії носить назву мотив. Декілька мотивів складають фразу, а фрази в свою чергу утворюють пропозицію. Наскільки важливим виразним засобом є мелодія, можна судити хоча б по тому, що багато музичних творів складаються тільки з мелодії. Це, перш за все, російські народні пісні і народні інструментальні награші. Є в російських народних піснях мелодії такої протяжності, що коли слухаєш їх, здається, що немає і не буде кінця наспіву. Один звук переходить в іншій, пісня ллється безперервним потоком. В цьому випадку говорять – це мелодія великого дихання. Мелодії великого, широкого дихання ми зустрічаємо і в творах вітчизняних і зарубіжних композиторів. Мелодією називається одноголосна послідовність звуків, організована в ладі і метрорітмічеськом відносинах. 2. Логіка розвитку мелодії. Одноголосні музичні твори бувають з текстом (пісні) і без тексту ( інструментальні мелодії). За наявності тексту зміст мелодій розкривається значно яскравіше… Прикладом таких одноголосних мелодій служать народні пісні і танці. Творам народної творчості властиве двухголосся багатоголосся. Але незалежно від числа голосів, основна мелодійна лінія виділяється на фоні загального поєднання голосів… Пісні різних національностей, як і танцювальні мелодії, відрізняються один від одного характерними для них мелодійними оборотами, тобто носять свій національний колорит. Абсолютно всі мелодії побудовані на гаммах і інтервалах – тих самих, які ми розглянули в попередніх темах. Яку б пісню ми не узяли, її завжди можна уявити як послідовність одних і тих же інтервалів і гамм. Твори класики в цьому відношенні не представляють виключення. Мелодійний рух в своєму розвитку приймає різноманітні форми. Малюнок мелодійного руху складається з його різних напрямів. 3. Основні динамічні відтінки. Одну і ту ж музичну фразу можна виконати і гучно, і тихо… Чим більш розвинений музичний слух, тим тонше, багатше і вірніше будуть динамічні відтінки виконання. Динамічними відтінками називається зміни гучності звучання при виконанні музичного твору. Вони мають велике виразне значення. Практичне заняття (2 години) 1.2.6. Тема: Структура музичного мовлення: проста музична форма Самостійні завдання до заняття |