Методичні рекомендації по підготовці до практичних занять з дисципліни Теорія та методика музичного виховання
 Скачать 0.76 Mb.
|
1. Самостійно вивчити рекомендовану літературу.2. Виготовити «Музичне лото» на тему: Структура музичного мовлення. Контрольні запитання
10.Як називається закінчення музичної побудови? 11.Як називаються музичні побудови, на які ділиться речення? 12.Що називається мотивом? 13.Як називаються в музиці різні сили звуків (гучності)? 14.Назвати види динамічних відтінків. 15.Як позначають гучність? Методичні рекомендації Мелодія – це виразний засіб музики. Вивчаючи тему, студенти повинні усвідомити, що мелодія має багато спільного з мовою людини. Мелодією називається одноголосна послідовність звуків, організована в ладі та метроритмічних відносинах. Студенти повинні засвоїти, що мелодійний рух в своїм розвитку приймає різноманітні форми. Малюнок мелодійного руху складається з його різних напрямів. Основне з них: висхідний рух, низхідний рух, хвилеподібний рух, горизонтальний рух на звуці, що повторюється. Вищий етап розвитку мелодики, момент її найбільшої напруги називається кульмінацією. Сукупність, співвідношення і свіязь дрібних осмислених частин музичного твору називається музичним синтаксисом. Музичні образи яскраво сприймаються в контрасті. Повтор і контраст – важливі принципи організації музичної думки. Принцип повторності лежить в основі простої одночасної форми – періоду. Два речення періоду мають схожий початок і різні закінчення. Література основна 1. Дубровская Е.А. Теория и методика музыкального воспитания детей. – М., 1986. – С. 31-37. 2. Фридкин Г.А. Практическое руководство по музыкальной грамоте. – М., 1985. – С. 208-210; 219. 3. Смаглій Г.А., Маловик Л.В. Основи теорії музики. – Х.: Факт, 1998. – С. 121 –126. Література додаткова 1. Вахромеев В.А. Элементарная теория музыки. – М., 1966. – С. 217-226. 2. Виноградов Г., Красовская Е. Занимательная теория музыки. – М., 1991. – С. 132 – 1441. 3. Способин И.В. Элементарная теория музыки. – М., 1979. – С. 164-181. ЗАЛІКОВИЙ КРЕДИТ ІІ. Теоретичні основи курсу ММВ. Система музичного виховання в дошкільному навчальному закладі Змістовий модуль 3 2.1.1 Лекція (2 години) Вступ. Загальні основи теорії музичного виховання дітей дошкільного віку План 1. Побудова теорії музично-естетичного виховання на основі суміжних наук – естетики і педагогіки, фізіології, психології музико знання. 2. Методи дослідження проблем музичного виховання та розвитку дітей. 3. Взаємозв’язок музичного виховання, навчання та розвитку. 4. Етапи розвитку естетичного ставлення до музики. Література 1. Эстетическое воспитание и развитие детей дошкольного возраста: Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений / Е.А. Дубровская, Т.Г. Казакова, Н.Н. Юрина и др.; Под ред. Е.А. Дубровской, С.А. Козловой. – М.: Издательский центр «Академия», 2002. – 256 с. 2. КОМЕНТАР до Базового компонента дошкільної освіти в Україні: Наук.-метод. посіб. / Наук. ред. О.Л. Кононко. – К.: Ред. журн. «Дошкільне виховання», 2003. – 243 с. 3. Базова Програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі». – К., 2009. – 426 с. 4. Радынова О.П., Катинене А.И., Палавандишвили М.Л. Музыкальное воспитание дошкольников: Учебн. Пособие для студ. фак-ов дошк. высш. и сред. пед. учеб. заведений / О.П. Радынова, А.И. Катинене, М.Л. Палавандишвили. – М.: Издательский цент «Академия», 1998. – 240 с. 5. Ветлугина Н.А., Кенеман А.В. Теория и методика музыкального воспитания в детском саду / Н.А. Ветлугина, А.В. Кенеман. – М., 1983. – 255 с. 6. Кабалевский Д.Б. Про трех китов и про многое другое / Д.Б. Кабалевский – М., 1972. – с. 158. 7. Художественное творчество и ребенок. Монография / Под ред. Н.А. Ветлугиной. – М.: «Педагогика», 1972. – 286 с. 8. Зінич Р., Кукловська В., Рудченко І., Шоломович С. Методика музичного виховання в дитячому садку / Р. Зінич, В. Кукловська, І. Рудченко, С. Шоломович; за ред. С. Шоломович. – Київ: Видавництво «Музична Україна», 1974. – 192 с. Короткий зміст 1. Побудова теорії музично-естетичного виховання на основі суміжних наук – естетики і педагогіки, фізіології, психології музикознавства. Розвиток суміжних наук має велике значення для методики музичного виховання, оскільки збільшує можливість інтегрувати їх наукові знання. Методика музичного виховання підкоряється закономірностям загальної педагогіки. Дидактичні принципи: принцип зв’язку музичного виховання з національною культурою, принцип зв’язку музичного виховання з життям, принцип орієнтації на музично-естетичні смаки та потреби дітей, принцип комплексного впливу мистецтва на дитину в процесі музичної діяльності, принцип послідовності у формуванні музично-естетичних смаків, уподобань, принцип емоційності, принцип єдності свідомості й активності в музичній діяльності, принцип поєднання практичної музичної діяльності та самодіяльності, принцип індивідуального підходу, принцип гуманізації, принцип диференціації, принцип опори на музично-естетичний досвід дитини (Ю.Г. Новгородська). Методика музичного виховання, спираючись на педагогіку, розглядає виховання як процес, залежний від багатьох чинників (факторів). Методика музичного виховання пов’язана з психологічною наукою. Так вивчення розвитку музичного виховання, творчих, музичних здібностей неможливо без знань закономірностей психіки дитини, її проявів і розвитку, без розуміння, що таке музичні здібності та людська діяльність Методика музичного виховання пов'язана з естетикою, що представляє її методологічну основу. Цей зв'язок виявляється перш за все у визначенні мети, задач, змісту музичного виховання. Методика музичного виховання пов'язана також з музикознавством, в якому велика увага приділяється вдосконаленню методу аналізу музичних творів, вживаному для вивчення закономірностей музичної мови і визначення художніх достоїнств твору. Теорія музикознавства робить безпосередній вплив на розробку змісту і методів музичного виховання. Музикознавство – наукова дисципліна, яка вивчає теорію та історію музики, музичну культуру народів. 2.Методи дослідження проблем музичного виховання та розвитку дітей. Вивчення даного курсу включає знання методів педагогічних досліджень в області музичного виховання дошкільників. Методи дослідження – прийоми, процедури та операції емпіричного та теоретичного пізнання й вивчення явищ педагогічної дійсності. Залежно від аспекту розгляду методи дослідження поділяються на загальнонаукові, власне педагогічні й методи дослідження інших наук. Поряд із названими методами дослідження виділяють ще такі їхні види: констатувальні й перетворювальні; емпіричні й теоретичні; якісні й кількісні; часткові й загальні; змістовні й формальні; методи опису, пояснення й прогнозування; методи обробки результатів дослідження та інші. У фундаментальних дослідженнях застосовуються здебільшого теоретичні методи дослідження та експеримент. Прикладні педагогічні дослідження й розробки потребують емпіричних методів дослідження. До методів дослідження проблем музичного виховання та розвитку дітей відносять: метод соціально-педагогічного обстеження, метод спостереження, метод констатації, метод формувальних дослідів. 2.1.2 Семінарське заняття (2 години) Тема: Методика музичного виховання дітейСамостійні завдання до заняття 1. Вивчити самостійно рекомендовану літературу. 2. Зробіть картотеку крилатих висловлювань, віршів зі словами «музика», «виховання». 3. Підберіть приклади з кінофільмів і зробіть презентацію про музичне виховання видатних людей. Питання для обговорення
Методичні рекомендації Вивчаючи перше питання слід зрозуміти, що музичне виховання –широке, багатогранне поняття. Воно включає, за визначенням Н. Ветлугіної, «цілеспрямований і організований вплив на дітей у процесі передачі їм досвіду музичної діяльності». Діти здобувають знання, практичні вміння й навички в різних видах музичної діяльності. Водночас музика збагачує духовний світ дитини, отже, є складовим компонентом всебічного розвитку особистості. У процесі музичного виховання в дітей формуються інтерес і любов до музики, естетичний смак, оцінне ставлення до музичних творів, розвиваються музичні здібності. Знаннями, вміннями й навичками, необхідними для цілеспрямованого педагогічного керівництва музичним вихованням та розвитком дітей у процесі їхньої музичної діяльності, озброює навчальний предмет «Методика музичного виховання». Крім видів та організаційних форм музичної діяльності дітей, дисципліна ММВ включає загальні питання музичного виховання в дошкільному навчальному закладі (характеристика предмета, його значення та завдання; методи і прийоми музичного виховання та навчання; аналіз музичної літератури для дошкільних закладів освіти). Розглядаються також питання підготовки музичного вихователя до педагогічної діяльності (методичні вказівки до планування та обліку роботи, аналіз методичних збірників, обов'язки музичного керівника дошкільного навчального закладу). Розкриваючи друге питання, зверніть увагу на основні поняття курсу: музичне виховання, освіту, навчання, розвиток та їх взаємозв’язок. Під час третього питання визначте етапи розвитку естетичного ставлення до музики, особливості педагогічного керівництва цим процесом. Охарактеризуйте поняття «естетичне ставлення до музики» та опишіть його основні компоненти. Поясніть як і в чому проявляється виховуючий і розвиваючий характер навчання на музичних заняттях? Література основна 1. Эстетическое воспитание и развитие детей дошкольного возраста: Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений / Е.А. Дубровская, Т.Г. Казакова, Н.Н. Юрина и др.; Под ред. Е.А. Дубровской, С.А. Козловой. – М.: Издательский центр «Академия», 2002. – С. 24–36. 2. КОМЕНТАР до Базового компонента дошкільної освіти в Україні: Наук.-метод. посіб. / Наук. ред. О.Л. Кононко. – К.: Ред. журн. «Дошкільне виховання», 2003. – 243 с. 3. Базова Програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі». – К., 2009. – 426 с. 4. Радынова О.П., Катинене А.И., Палавандишвили М.Л. Музыкальное воспитание дошкольников: Учебн. Пособие для студ. фак-ов дошк. высш. и сред. пед. учеб. заведений / О.П. Радынова., А.И. Катинене, М.Л. Палавандишвили. – М.: Издательский цент «Академия», 1998. – С. 4–10. 5.Новгородська Ю.Г. Методика музичного виховання. Тексти лекцій: Навчальний посібник для спеціальності «Дошкільне виховання, практична психологія» / Ю.Г. Новгородська. – Ніжин, Видавництво НДУ ім. М. Гоголя, 2010. – 143 с. Література додаткова 1. Ветлугина Н.А., Кенеман А.В. Теория и методика музыкального воспитания в детском саду / Н.А. Ветлугина, А.В. Кенеман. – М., 1983. – С. 21–31. 2. Эстетическое воспитание в детском саду / Под ред. Ветлугиной Н.А. – М.: Просвещение, 1985. – С. 5–35. ТЕМА ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ2.1.3. Характеристика змісту музичної освіти дошкільників Завдання для самостійного вивчення
– Долинна О., Низковська О. Всеукраїнський семінар за програмою «Впевнений старт» / О. Долинна, О. Низковська // Дошкільне виховання. – 2011. – № 7. – С. 2-5; – Долинна О., Низковська О. Про хід і результати впровадження програми «Впевнений старт» / О. Долинна, О. Низковська // Дошкільне виховання. – 2011. – № 7. – С. 2-5; Питання для самостійного вивчення 1.Базовий зміст музичної освіти дошкільників як державний стандарт. 2.Порівняльний аналіз альтернативних програм («Я у світі», «Впевнений старт»). Методичні рекомендації Етапи роботи:
(1998 р.)
Шляхи ознайомлення освітян з матеріалами Базової програми “Я у Світі”.
Новизна Базової програми “Я у Світі”:
Література основна 1. Эстетическое воспитание и развитие детей дошкольного возраста: Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений / Е.А. Дубровская, Т.Г. Казакова, Н.Н. Юрина и др.; Под ред. Е.А. Дубровской, С.А. Козловой. – М.: Издательский центр «Академия», 2002. – С. 24–36. 2. КОМЕНТАР до Базового компонента дошкільної освіти в Україні: Наук.-метод. посіб. / Наук. ред. О.Л. Кононко. – К.: Ред. журн. «Дошкільне виховання», 2003. – 243 с. 3. Базова Програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі». – К., 2009. – 426 с. 4. Програма «Впевнений старт». Література додаткова 1. Ветлугина Н.А., Кенеман А.В. Теория и методика музыкального воспитания в детском саду / Н.А. Ветлугина, А.В. Кенеман. – М., 1983. – С. 21–31. 2. Эстетическое воспитание в детском саду / Под ред. Ветлугиной Н.А. – М.: Просвещение, 1985. – С. 5–35. 3. Радынова О.П., Катинене А.И., Палавандишвили М.Л. Музыкальное воспитание дошкольников: Учебн. Пособие для студ. фак-ов дошк. высш. и сред. пед. учеб. заведений / О.П. Радынова., А.И. Катинене, М.Л. Палавандишвили. – М.: Издательский цент «Академия», 1998. – С. 4–10. 4.Новгородська Ю.Г. Методика музичного виховання. Тексти лекцій: Навчальний посібник для спеціальності «Дошкільне виховання, практична психологія» / Ю.Г. Новгородська. – Ніжин, Видавництво НДУ ім. М. Гоголя, 2010. – 143 с. 2.1.4 Семінарське заняття (2 години)Тема: Становлення та розвиток теорії і методики музичного виховання в дошкільному навчальному закладі Завдання до заняття 1. Вивчіть рекомендовану літературу. 2. Зробіть презентацію за темами: – «С. Русова і музичне виховання дітей»; – «Внесок Н. Ветлугіної в розвиток музичного виховання дошкільників»; – «Розвиток ознайомлення дошкільників з музикою в Україні». Питання для обговорення 1. Джерела виникнення громадського дошкільного музичного виховання (до 1917 р. ХХ ст.). 2. С. Русова про музичне виховання дошкільників. 3. Становлення теорії і практики музичного виховання в дошкільних закладах 20-30 рр. ХХ ст. 4. Вплив психологічних і педагогічних досліджень на розвиток теорії музичного виховання в післявоєнний період ХХ ст. 5. Узагальнення кращого педагогічного досвіду в 50-60 рр. ХХ ст. 6. Характеристика тематики дослідження з музичного виховання в 70-90 рр. ХХ ст. 7. Теорія і практика музичного виховання в дошкільних навчальних закладах на сучасному етапі. Методичні рекомендації Сучасна методика музичного виховання ввібрала у себе здобутки й досягнення педагогічної теорії і практичної діяльності дошкільних закладів, наслідки багаторічних пошуків на шляху розвитку системи музичного виховання. Вивчаючи перше питання, слід зазначити, що у царській Росії не було будь-якої системи дошкільного виховання дітей. До 1917 р. існувало всього 250 дитячих садків, у тому числі на Україні – 47. Уже тоді поступово нагромаджувався позитивніший досвід дошкільного, зокрема музичного виховання. На його розвиток благотворно впливали передові ідеї революціонерів-демократів, їхнє матеріалістичне тлумачення суті мистецтва. Після 1917 р. розгорнулася широка робота по впровадженню й утвердженню радянської системи дошкільного виховання. Адже без цього не можна було розв'язати завдання залучення жінок до громадського і політичного життя. 20 грудня 1917 року було опубліковано декрет, в якому наголошувалося, що дошкільне виховання – «одне з найістотніших питань нашого часу». Важливе місце відводилося музично-естетичній освіті в «Положенні про єдину трудову школу РРФСР» (1918). У «Декларації про єдину трудову школу» вказувалося, що предмети естетичного циклу і серед них музика та співи ніяк не є чимось другорядним. У Програмі РКП(б), прийнятій на VIII з'їзді у березні 1919 року, дошкільне виховання розглядається як перша ланка єдиної системи освіти. Нові завдання розвитку музичного виховання дітей дошкільного віку вимагали й викриття теорії вільного виховання. Хоч вона нібито була спрямована проти формального навчання з його застарілими пасивними методами, однак прихильники цієї теорії (засновник К.Вентцель) проголошували зайвими навчальні плани, програми і підручники, заперечували роль педагога, фетишизували дитячі бажання. Аналогічні збірки видаються і на Україні. Стало традицією, що проблеми дошкільної музичної педагогіки, багатогранний досвід роботи з музичного вихованню в дитячих садках активно обговорюються на педагогічних читаннях, республіканських, всесоюзних і міжнародних конференціях та інших форумах науковців і практиків. Плодотворним був, наприклад, обмін думками на Всесоюзній конференції з питань розвитку в дітей музичного слуху і співацького голосу (1965). На сучасному етапі проблемою музичного виховання в Україні займається багато вчених, дослідників. Література основна 1. Ветлугина Н.А., Кенеман А.В. Теория и методика музыкального воспитания в детском саду / Н.А. Ветлугина, А.В. Кенеман. – М.: Просвещение, 1983. – С. 31–61. 2. Зінич Р., Кукловська В., Рудченко І., Шоломович С. Методика музичного виховання в дитячому садку / Р. Зінич, В. Кукловська, І. Рудченко, С. Шоломович; За ред. С. Шоломович. – Київ: Видавництво «Музична Україна», 1974. – С. 4–7. 3. Морева Н. Музыкальное воспитание в первых общественных детских садах России / Н.Морева // Дошкольное воспитание. – 1996. – № 11. – С. 91. 4. Дзержинская И., Комиссарова Л. Ветлугина Н.А. /И. Дзержинская, Л. Комиссарова // Дошкольное воспитание. – 1996. – № 7. – С. 69. 5. Проскура О., Пшеврацька О. Повертаємося до джерел / О. Проскура, О. Пшеврацька // Дошкільне виховання. – 1994. – № 7. – С. 8. 6. Базова Програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі». – К., 2009. – 426 с. 7. Волобуева Л., Голдовская А. Из истории первых программ для детского сада Л. Волобуева, А. Голдовская // Дошкольное воспитание. – 2009. – № 11. – С. 15. 8.Новгородська Ю.Г. Методика музичного виховання. Тексти лекцій: Навчальний посібник для спеціальності «Дошкільне виховання, практична психологія» / Ю.Г. Новгородська. – Ніжин, Видавництво НДУ ім. М. Гоголя, 2010. – 143 с. Література додаткова 1. Концепція національного виховання. 2. Танько Т.П. Музично-педагогічна освіта в Україні / Т.П. Танько. – Х.: Основа, 1998. – 192 с. 3. Державна національна програма «Освіта». Україна ХХІ століття. 4. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. – К., 1999. 5. Закон України «Про дошкільну освіту», 2001. 6. Концепція Державної цільової Програми розвитку дошкільної освіти на період до 2017 року // Дошкільне виховання. – 2010. – № 9. – С. 3–4. ТЕМА ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ2.1.5. Розвиток методики музичного виховання в Україні Завдання для самостійного вивчення
Питання для самостійного вивчення 1.Педагогічна спадщина С.Ф.Русової про музичне виховання дітей дошкільного віку. 2. Українські вчені про основні питання музично-виховної роботи в дитячому садку (Р. Зінич, В. Кукловська, І. Рудченко, С. Шоломович) у ХХ ст. 3. Теорія і практика музичного виховання в дошкільних установах на сучасному етапі. Методичні рекомендації В історії педагогічної думки ХІХ–ХХ століття одне з чинних місць займає педагогічна спадщина видатного українського педагога С.Ф.Русової (1856–1940), яка надавала великого значення музичному вихованню дітей. Історико–педагогічні джерела свідчать про те, що у своїх працях С.Русова розкриває мету, завдання, зміст та заходи музичного виховання в дитячому садку. Видатний педагог зазначає, що музичне виховання в дошкільному віці відіграє величезну роль у розвитку дитини, і не тільки в розвитку музичних знань, навичок, умінь, але і у загальному інтелектуальному розвитку. Якщо діти виховуються в дусі чутливості до всього прекрасного в житті, якщо вони збагачуються різнобічними враженнями, то їхні здібності розвиваються успішно і плодотворно. Важливим фактором своєрідного виявлення дітей є веселість у житті, як у родинному оточенні, так і в дитячому садку. Це не значить, що мусить бути постійний тарарам і галас. Ні, веселе життя – це життя, де панує радість... Дитині весело, і вона розцвітає як квітка у промінцях сонця. Цю веселість має підтримувати педагог своїм особистим настроєм та своїм поводженням. Він мусить приймати щиру участь як у іграх, так і в усіх заняттях. Із занять відмітимо такі, що найкраще викликають веселий настрій, то: танок, рухи руханки і т. ін. [1,216] Тому під час своєї роботи в дитячому садку (який вперше був заснований в Україні Софією Русовою та її сестрою), вона, на наш погляд, розробила програму музично–естетичного виховання дітей дошкільного віку, яка складалась з таких частин: мета, завдання, зміст, методи та засоби. Загальна мета всебічного і гармонійного виховання визначала і основні завдання музично–естетичного виховання: 1. Розвивати естетичне почуття і уявлення дітей. Усі види мистецтва, краса природи, побуту сприяють розвитку естетично–забарвленого сприймання. Це і породжує естетичні переживання–емоційну чутливість, радість, хвилювання, захоплення. 2. Залучати дітей до діяльності в галузі мистецтва, виховувати в них потребу і звичку посильно вносити елементи прекрасного в побут, природу. 3. Закладати початкові основи естетичного смаку, підводити дітей до оцінки явищ мистецтва і життя. 4. Розвивати художньо–творчі здібності дітей; їх діяльність, пов’язана з музикою; їх діяльність, пов’язана з мистецтвом, завжди має бути насиченою радісним переживанням і творчою уявою. Чим більше естетично розвинена дитина, тим міцніші її художні вміння й навички, тим повніша, цікавіша її творча діяльність. Література основна 1. Русова С. Вибрані педагогічні твори. – К.: Освіта, 1996. – 304 с. 2. Зінич Р., Кукловська В., Рудченко І., Шоломович С. Методика музичного виховання в дитячому садку / Р. Зінич, В. Кукловська, І. Рудченко, С. Шоломович. – К., 1974. – С. 4-14. 3. Проскура О. Пшеврацька О. Повертаємося до джерел / О. Проскура, О. Пшеврацька // Дошкільне виховання. – 1994. – № 7. – С. 8. Література додаткова 1.Новгородська Ю.Г. Методика музичного виховання. Тексти лекцій: Навчальний посібник для спеціальності «Дошкільне виховання, практична психологія» / Ю.Г. Новгородська. – Ніжин, Видавництво НДУ ім. М. Гоголя, 2010. – 143 с. 2. Ветлугина Н.А., Кенеман А.В. Теория и методика музыкального воспитания в детском саду / Н.А. Ветлугина, А.В. Кенеман. – М.: Просвещение, 1983. – С. 31–61. 3. Зінич Р., Кукловська В., Рудченко І., Шоломович С. Методика музичного виховання в дитячому садку / Р. Зінич, В. Кукловська, І. Рудченко, С. Шоломович; За ред. С. Шоломович. – Київ: Видавництво «Музична Україна», 1974. – С. 4–7. 2.1.6. Лекція (2 години) Характеристика системи музичного виховання План 1. Сутність комплексного підходу до музичного виховання. 2. Аналіз зарубіжного досвіду дошкільного музичного виховання. 3. Основні принципи побудови програми з музики для початкової школи за системою Д.Б.Кабалевського. 4. Принцип тематизму в програмі навчання дітей старших груп на музичних заняттях. 5. Зміст і структура програм музичного виховання в дошкільному закладі. Література 1. Ветлугина Н.А., Кенеман А.В. Теория и методика музыкального воспитания в детском саду. - М., 1983. – 255 с. 2. Кабалевский Д.Б. Про трех китов и про многое другое. - М., 1972. – 112 с. 3. Альсира Легаспи де Арисменди «Дошкольное музыкальное воспитание» - М., 1989. – 86 с. 4. Борисова О.О. Сучасні системи музично-естетичного виховання й навчання дітей: Навчально-методичний посібник / О.О. Борисова. Переяслав-Хмельницький. 2005. – 96 с. 5. Новгородська Ю.Г. Методика музичного виховання. Тексти лекцій: Навчальний посібник для спеціальності «Дошкільне виховання, практична психологія» / Ю.Г. Новгородська. – Ніжин, Видавництво НДУ ім. М. Гоголя, 2010. – 143 с. Короткий зміст 1.Сутність комплексного підходу до музичного виховання. Ще одна особливість – дія на людину з найперших днів його життя. Все це робить музичне мистецтво щонайпотужнішим засобом виховання і розвитку особи дитини. Музичне мистецтво – один із специфічних і складних видів мистецтва. Специфічність укладена у використовуванні особливих засобів виразності – звуку, ритму, темпу, сила звучання, ладо-гармонійного забарвлення. Складність полягає у тому, що звуковий образ, створений за допомогою перерахованих засобів виразності сприймається і трактується кожним слухачем по-своєму, індивідуально. Зі всього різноманіття художніх образів, музичні образи найбільш складні для сприйняття, особливо в дошкільному віці, оскільки вони позбавлені безпосередності як в образотворчому мистецтві, не мають конкретності як літературні образи. Проте музика – щонайпотужніший засіб дії на внутрішній, духовний світ дитини, формування уявлень про основних етичних і естетичних категорій. Виховний можливості музичного мистецтва справді неограніченни, оскільки в музиці відображаються практично всі явища оточуючої нас дійсності, особливо концентруючи етичні переживання людини. Гармонійність музично-естетичного виховання досягається лише у тому випадку, коли використовуються всі види музичної діяльності, доступні дошкільному віку, активізуються всі творчі можливості людини, що росте. Разом з тим, ускладнюючи педагогічні задачі, не можна зловживати особливою дитячою сприйнятливістю. Відомо, що дошкільне дитинство – період, впродовж якого провідну роль в психічному розвитку дитини виконує емоційна сфера, а музика – мистецтво емоційне по самому своєму змісту. Дослідження Б.В.Асафьева, Л.С.Виготського, Б.М. Теплова, Е.В. Назайкинського і ін. показали, що музичне мистецтво представляє невичерпні можливості для розширення і збагачення емоційного досвіду, в ньому кристалізується багатство інтонацій, що виражають різноманітні відтінки відчуттів і переживань. 2.Аналіз зарубіжного досвіду дошкільного музичного виховання. Золтан Кодай народився у 1882 році в Кешкемете. В молодості співробітничав з Б. Бартоком, збирав народну музику Угорщини, що наклало сильний відбиток на його композиторську діяльність. Угорський псалом (1923 р.) на слова Четвертого псалма, складений до п'ятдесятиріччя об'єднання Буди і Пешта, приніс композитору міжнародну популярність. Найпопулярніший оркестровий твір З. Кодая – сюїта з опери Харі Янош (Hry Janos, 1926 р.). Окрім композиторської і диригентської діяльності, З. Кодай успішно займався музичною критикою і читанням публічних лекцій. Зібрані їм фольклорні матеріали під назвою Угорська народна музика (А Magyar Nprzene Tara) вийшли в світ у 4 томах (1951-1956р.р.). Помер З.Кодай у Будапештів 1967 році. Карл Орф – німецький композитор і педагог. Будучи крупним композитором XX століття, він також вніс великий внесок у розвиток музичної освіти. Творець унікальної методики музичного розвитку дітей, яка одержала назву «Шульверк». Створив спеціальні дитячі інструменти (металофони, ксилофони, ударні, духові) високої якості. У різних країнах все більше використовують так зване «елементарне музикування» видатного німецького композитора Карла Орфа не тільки в дитячому садку, але і як обов’язковий компонент занять музикотерапією. Карл Орф навчався в Мюнхенській академії музики, пізніше (1920 р.) у Генріха Камінскі. В 1924 році разом з Доротеєю Гюнтер заснував школу гімнастики, музики і танцю Гюнтершуле. 3. Основні принципи побудови програми з музики для початкової школи за системою Д.Б. Кабалевського. Людкевіч Станіслав Пилипович увійшов до історії музичної культури як відомий композитор, музикознавець, фольклорист, музично громадський діяч. Саме він виділив пісню, танець і марш як фундамент складних форм вокальної і інструментальної музики. Ця ідея, одержавши відповідне методичне осмислення і втілення, стала основою педагогічної концепції Дмитра Борисовича Кабалевського. У середині 70-х рр. ХХ століття набула поширення система музичного виховання Д. Кабалевського. Розглядаючи музику як частину самого життя, Д. Кабалевський спирається на найпоширеніші і масовіші музичні жанри – пісню, марш, танець, що забезпечує зв'язок занять музикою з життям. Опора на «трьох китів» (пісня, марш, танець) сприяє, на думку Д. Кабалевського, не тільки розвитку музичного виховання, але і формуванню музичного мислення. 4. Принцип тематизму в програмі навчання дітей старших груп на музичних заняттях. Д. Кабалевський в основу тем кладе саме музичне мистецтво в своєрідності його змісту і форми. Висуваючи одну за іншою теми, він залучає дітей до музики в певній послідовності. Це організовує складний музично-педагогічний процес. Сприймаючи музичні твори, діти одержують достатньо виразні знання про їх зміст і засоби музичної виразності. Відповідно до принципу тематизму в дошкільному навчальному закладі протягом року дітей ознайомлюють з трьома темами (кожна з них планується на квартал). Перша тема – «Які почуття передає музика?» – присвячена знайомству дітей з емоційним змістом музики, з її жанрами, характером. Дітей старших груп ознайомлюють з творами, які викликають саме різноманітні почуття, в них виявляється своєрідність героїчного, ліричного, епічного жанру. Друга тема – «Про що розповідає музика?» – розкриває програмність і образотворчість в музиці. Музичне мистецтво завжди відображає дійсність. За музичними образами стоїть реальне життя, виразні інтонації людської мови, звучання деяких природних явищ: шум моря, дзюрчання струмка, шелестіння листя та ін. Програмна назва п'єс, літературний текст пісень, образотворчі елементи допомагають дітям сприйняти зміст творів. Третя тема – «Як розповідає музика?» – говорить про своєрідну музичну мову. Діти вчаться розуміти призначення тих або інших музичних засобів для вираження певного змісту. Змістовий модуль 4 2.2.1 Лекція (2 години) Структура музичності та вікові рівні розвитку дітей План 1. Визначення поняття музичності, основні її ознаки. 2. Зарубіжні вчені про проблему музичності. 3. Вітчизняні вчені про проблему музичності. 4. Вікові рівні музичного розвитку дітей. 5. Контроль за розвитком музичних здібностей. Література 1. Тарасова К.В. Музыкальные способности и их диагностика в дошкольном детстве / К.В. Тарасова // Дошкольное воспитание, 1984. – № 11. – С. 27. 2. Теплов Б.М. Психология музыкальных способностей / Б.М. Теплов. – 3. Ветлугина Н.А., Кенеман А.В. Теория и методика музыкального воспитания в детском саду / Н.А. Ветлугина, А.В. Кенеман. – М., 1983. – 255 с. 4. Радынова О.П., Катинене А.И., Палавандишвили М.Л. Музыкальное воспитание дошкольников: Учебн. пособие для студ. фак-ов дошк. высш. и сред. пед. учеб. заведений / О.П. Радынова, А.И. Катинене, М.Л. Палавандишвили. – М.: Издательский цент «Академия», 1998. – 240 с. 5. Эстетическое воспитание и развитие детей дошкольного возраста: Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений / Е.А. Дубровская, Т.Г. Казакова, Н.Н. Юрина и др.; Под ред. Е.А. Дубровской, С.А. Козловой. – М.: Издательский центр «Академия», 2002. – 256 с. 6. Зінич Р., Кукловська В., Рудченко І., Шоломович С. Методика музичного виховання в дитячому садку / Р. Зінич, В. Кукловська, І. Рудченко, С. Шоломович; За ред. С. Шоломович. – Київ: Видавництво «Музична Україна», 1974. – 192 с. 7. Музичне виховання у дошкільному навчальному закладі: Збірник методичних матеріалів / Упор. І.А. Романюк. – Тернопіль: Мандрівець, 2007. – 104 с. Короткий зміст 1. Визначення поняття музичності, основні її ознаки. Поняття «музичність» має різні, але взаємопов'язані значення. Дане поняття відносять насамперед до особливої властивості, якості сприйняття, переживання чи виконання музики. Крім того, музикальністю називають індивідуально-психологічну характеристику особистості, яка виражається в інтуїтивній глибині і тонкощі емоційного переживання сенсу музики, здатності передавати його в інтонуванні, у виконавській інтерпретації музичних творів. Музичність дитини починає виявлятися досить рано, ще до двох років. Ознаками музичності в ранньому віці стають: – прояв музичної вразливості малюка; – характер і ступінь її вираженості (реакція на музику), що виявляється в зосередженості дитини на звучній музиці або активних рухах під неї; – потреба в музичних враженнях; – прояви музичної активності: наявність музичних переваг і видів, яким віддається перевага, музичної діяльності в житті дитини (спів, рух під музику, гра на дитячих музичних інструментах по слуху, письменництво та імпровізація музики). До чотирьох років дитина накопичує різноманітні музичні враження. Дошкільнику цього віку під силу розрізняти в простих п'єсах регістри, тембри, звучання декількох музичних інструментів, нескладний ритм, зіставляти музику по різних параметрах (голосно – тихо, швидко – повільно та ін.). Активно розвивається музична діяльність. На п'ятому році життя дитина вже готова до досить складного звукоразліченію, поясненню емоційного характеру музичного твору, інтерпретації музичного образу і його передачі в різних видах художньої діяльності. Зміцнюються спеціальні виконавські (слухові, голосові, рухові) навички та вміння. Наступний, шостий, рік життя дитини характеризується самостійністю музичних проявів і дій. Він не просто цікавиться музикою, він вимагає музичних вражень. Сприйняття починає носити цілеспрямований і творчий характер, творчість пронизує всі види дитячої виконавської діяльності, дитина свідомо прагне передати музичний образ емоційно-виразними засобами. 2. Зарубіжні вчені про проблему музичності. Г. Ревеш – угорський психолог, член угорської Академії наук. Закінчив юридичний факультет Будапештського університету, факультет експериментальної психології Геттінгенського університету, Викладав у Будапештському університеті (з 1918 року професор). Заснував психологічну лабораторію в Будапешті. У 1921 році покинув Угорщину, став професором психології і директором психологічної лабораторії в Амстердамі. Проводив дослідження в області психології сприйняття музики і психології музичних здібностей. Розробив теорію двокомпонентного сприйняття висоти звуків, згідно якої «якість звуку» і «висота звуку» – два незалежні компоненти сприйняття. Г. Ревеш розуміє музичність як єдине цілісне явище, яке не піддається ніякому аналізу. Щоб визначити, чи музична дитина, пропонує користуватися рядом випробувань, тестів, які лише побічно вказують на наявність музичності. Карл Еміль Сишор – американський психолог. Доктор Йельського університету, завідувач аспірантурою Айовського університету. Директор психологічної лабораторії Айовського університету, президент Американської психологічної асоціації. Розробив перший стандартний тест – «Шкалу музичного таланту» К. Сишора. Його теорія музичних здібностей була названа «теорією особливостей»: він вважав, що немає такого явища, як музичний талант взагалі, і вважав, що музичні схильності складаються з ряду особливостей, які є природженими і не схильні до впливу обставин. К. Сишора також цікавило музичне звучання, тому він досліджував можливості голосу, рояля і скрипки. 3. Вітчизняні вчені про проблему музичності. Л.А. Баренбойм розглядаэ основні музичні здібності – музичний ритм і звуковисотний слух. Російський психолог Б. Теплов указує, що комплекс здібностей, потрібних для занять музичною діяльністю (музичність) не вичерпується трьома здібностями, але складають основне ядро музичності. Найбільш розгорнена характеристика музичних здібностей дана психологом Б. Тепловим в його роботі «Психологія музичних здібностей». І.П. Гейнріхс не погоджуючись з класифікацією музичних здібностей Б. Теплова, висунув свою: замість 3-х основних здібностей називає одну. На його думку, слідує музичний слух вважати єдиною здібністю. Його висновки непереконливі. Н.О.Ветлугина називає як основні музичні здібності дві: ладовисотний слух і відчуття ритму. У такому підході підкреслюється нерозривний зв'язок емоційного (відчуття ладу) і слухового (музично-слухові уявлення) компонентів музичного слуху. Об'єднання двох здібностей (двох компонентів музичного слуху) в одну (ладовисотний слух) вказує на необхідність розвитку музичного слуху у взаємозв'язку його емоційної і слухової основ. Нею вивчалися здібності з урахуванням вікових особливостей дітей, оскільки гармонійний слух розвивається набагато пізніше звуковисотного, а останній формується тільки на мелодіях з характерністю (мається на увазі поняття ладу як взаємозв'язки стійких і нестійких звуків в їх відношенні до тоніки) ладу, то до основних музичних здібностей автором віднесені ладовисотний і відчуття ритму. Монографія К.В. Тарасової «Онтогенез музичних здібностей» разом із запропонованими Б. Тепловим емоційною чуйністю на музику і сенсорними здібностями розглядає інтелектуальні пізнавальні музичні здібності і музичну пам'ять. К.В. Тарасова пропонує свою структуру музичності, відмінну від вище розглянутих великим числом компонентів і включаючу дві підструктури: емоційну чуйність на музику; пізнавальні музичні здібності (сенсорні: мелодійний слух, тембровий слух, динамічний слух, відчуття ритму), загальні інтелектуальні музичні здібності (музичне мислення, музична пам'ять). ТЕМА ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ 2.2.2. Рівні музичного розвитку дітей Завдання для самостійного вивчення 1. Вивчити самостійно рекомендовану літературу. 2. Законспектувати статтю: – Тарасова К.В. Музыкальные способности и их диагностика в дошкольном детстве / К.В. Тарасова // Дошкольное воспитание, 1984. – № 11. – С. 27. Питання для самостійного вивчення 1. Вікові рівні музичного розвитку дітей. 2. Контроль за розвитком музичних здібностей. Методичні рекомендації У роботі «Музичні здібності і їх діагностика в дошкільному дитинстві» Тарасова К.В. намагалася прослідкувати становлення музичності в дошкільному дитинстві і намітити деякі лінії формування становлячих її компонентів. Робота спеціально не направлена на вирішення питання про структуру музичності. Проте її задачі диктували необхідність висунення робочої гіпотези про цю структуру. Підходячи до вивчення структури музичності Тарасова К.В. ґрунтувалася на результатах теоретичного аналізу, проведеного Б.М.Тепловим. Проте дослідження останніх років роблять необхідним розглянути структуру музичності в єдності більшого, ніж раніше, числа становлячих компонентів. У дітей молодшого дошкільного віку представлений весь комплекс загальних і деякі складові приватних музичних здібностей. Кожна з цих здібностей, будучи частиною комплексу музичності, є, у свою чергу, системою, що складається з компонентів різної складності. Проведений аналіз дозволяє припустити: комплекс музичності як система розвивається в музичній діяльності нерівномірно, в складній взаємодії складових її компонентів. Література основна 1. Зінич Р., Кукловська В., Рудченко І., Шоломович С. Методика музичного виховання в дитячому садку / Р. Зінич, В. Кукловська, І. Рудченко, С. Шоломович. – К., 1974. – С. 4-14. 2. Музичне виховання у дошкільному навчальному закладі: Збірник методичних матеріалів / Упор. І.А. Романюк. – Тернопіль: Мандрівець, 2007. – С. 51-88. 3. Радынова О.П., Катинене А.И., Палавандишвили М.Л. Музыкальное воспитание дошкольников: Учебн. пособие для студ. фак-ов дошк. высш. и сред. пед. учеб. заведений / О.П. Радынова, А.И. Катинене, М.Л. Палавандишвили. – М.: Издательский цент «Академия», 1998. – 240 с. Література додаткова 1. Теплов Б.М. Психология музыкальных способностей / Б.М. Теплов. – 2. Ветлугина Н.А., Кенеман А.В. Теория и методика музыкального воспитания в детском саду / Н.А. Ветлугина, А.В. Кенеман. – М., 1983. – 255 с. 2.2.3 Лекція (2 години) Види дитячої музичної діяльності: слухання музики в дошкільному навчальному закладі План 1. Значення та основні завдання слухання музики. 2. Методи навчання та прийоми розвитку музичного сприймання. 3. Етапи розучування творів. 4. «Музичний буквар» Н. Ветлугіної. 5. Музично-дидактичні ігри. Литература 1. Ветлугина Н.А., Кенеман А.В. Теория и методика музыкального воспитания в детском саду. - М., 1983. – 255 с. 2. Радынова О.П. Слушаем музыку, М.: Просвещение, 1990. 3. Кабалевский Д.Б. Как рассказывать детям о музыке? М.: Просвещение, 1989. 4. Радынова О.П., Катинене А.И., Палавандишвили. – М., 1994. – С. 77-97. 5. Новгородська Ю.Г. Методика музичного виховання. Тексти лекцій: Навчальний посібник для спеціальності «Дошкільне виховання, практична психологія» / Ю.Г. Новгородська. – Ніжин, Видавництво НДУ ім. М. Гоголя, 2010. – 143 с. Короткий зміст 1. Значення та основні завдання слухання музики. Сприйняття – це свій відбиток у корі мозку предметів і явищ, які впливають на аналізатори людини. Сприйняття – непросто механічне, дзеркальне відображення мозком людини тієї, що перед його очима або ще, що чує його вухо. Сприйняття завжди активний процес, активна діяльність. Воно є першою етапом розумового процесу, отже передує і супроводжує всіх видах музичної деятельности. Сприйняття музики здійснюється що тоді, коли не може включитися у решта видів музичної діяльності, коли він ще над стані сприймати інші мистецтва. Сприйняття музики – провідний вид музичної діяльності в всіх вікових періодах дошкільного дитинства. Чути, сприймати музику – це що означає розрізняти її характер, ознайомитися з розвитком образу: зміною інтонації, настроїв. Відомий музыкант-психолог Е.В.Назайкинский пропонує розрізняти дві назви: сприйняття музики і музичне сприйняття – залежно від цього, відбулося воно. Музичним сприйняттям він називає яка відбулася сприйняття - відчуте і цілком осмислене. «Музичне сприйняття є сприйняття, спрямоване на розуміння і осмислення тих значень, якими має музика як мистецтво, як особлива форма відображення дійсності, як естетичний художній феномен». У протилежному разі музика сприймається як звукові сигнали, чимось чутне і чинне на орган слуху. Важливо формувати саме музичне восприятие. Основні задачі педагога в процесі слухання музики. А) навчити дітей любити музику, емоційно відгукуватися на неї. Б) сприяти всесторонньому розвитку дитини. В) розвивати музичні здібності. Г) виховувати оцінне відношення до музики, закладаючи основи музичного смаку. Д) розвивати сприйняття музики, формувати навики слухати і запам'ятовувати її. Е) знайомити дітей з творами композиторів-класиків – всіх народів. Ж) навчити розрізняти музику по характеру і змісту, жанрам, засобам виразності. 2. Методи навчання та прийоми розвитку музичного сприймання. У педагогіці існують різні класифікації методів навчання: наочні, словесні, практичні. 1. Наочно–слуховий (виконання музики, пред'явлення її дітям) – найважливіший в музичному вихованні. 2. Наочно-зоровий (показ ілюстрацій, картинок) - можна віднести і до прийомів музичного виховання. Музика на заняттях може звучати як у безпосередньому виконанні так і у грамзапису (яка збагатить процес навчання, але не замінює прямого звучання). Музика через свою специфіку, вимагає посередника між композитором і слухачами. Цей посередник – виконавець. Тільки він може вдихнути життя в музичний твір, пожвавити його. Бездумне, нудне, мляве виконання може занапастити навіть найгеніальніше творіння. Від установки, яку дає музичний керівник перед слуханням, багато в чому залежить її сприйняття дітьми. Умінням захопити дітей бесідою про музичні твори, не спрощуючи їх змісту, володіє не кожен музичний керівник. Що ми розуміємо під змістом музики? У книзі «Психологія музичних здібностей» Б. Теплов пише, що змістом музики є відчуття, емоції, настрій. Основа змісту музики – вираз настроїв, відчуттів. 1.Контрастного сопоставления музыкальных произведений 2. Наглядный прием «цвет – настроение» 3. Использование грамзаписи – эффектно применение в сравнении с «живым» использованием (оркестр, хор, баян или скрипка). 4. Объединение различных видов искусства – (музыки, поэзии, живописи) |