Гігієна методичка. Методичні розробки з гігєни та екології для студентів 6 курсу медичного факультету

• Название: Методичні розробки з гігєни та екології для студентів 6 курсу медичного факультету
• Анкор: Гігієна методичка.doc
• Дата: 22.04.2017
• Размер: 10.53 Mb.
• Имя файла: Гігієна методичка.doc
• Тип: Документы; #5132
• страница: 14 из 68

Гігієнічне дослідження типу "чинник-показник здоров'я"

Вибір лімітуючого чинника шкідливості у навколишньому середовищі
Гігієнічна оцінка чинника (рівень поширення, впливу, тривалість і умови впливу)
Вибір найбільш чутливого адекватного показника здоров'я та дослідної групи населення
Збирання даних для розрахунку показника здоров’я
Розрахунок показника здоров'я
Оцінка зв'язку між рівнем поширення чинника і показником здоров'я
Розробка і впровадження профілактичних рекомендацій та оцінка їх ефективності

Схема 2

Гігієнічне дослідження типу "чинник-комплекс показників здоров'я"

Вибір лімітуючого чинника шкідливості у навколишньому середовищі
Гігієнічна оцінка чинника (рівень поширення, впливу, тривалість і умови впливу)
Вибір адекватних показників здоров'я та дослідної групи населення
Збирання даних для розрахунку показників здоров'я, що відібрані
Розрахунок показників здоров'я
Інтеграція розрахованих показників здоров'я в індекс здоров'я, визначення групи здоров'я
Оцінка зв'язку між рівнем поширення чинника та окремими показниками або індексами здоров'я
Розробка і впровадження профілактичних рекомендацій та оцінка їх ефективності

Схема 3

Гігієнічне дослідження типу "комплекс чинників — показник здоров'я"

Складання переліку етіологічних чинників навколишнього середовища
Гігієнічний опис поширення чинників, що відібрані (кількісна оцінка, визначення тривалості та умов впливу на організм)
Визначення найбільш чутливого показника здоров'я для дослідної групи населення
Збирання даних для розрахунку визначеного показника здоров'я та його розрахунок
Оцінка багатофакторного зв'язку між різними етіологічними чинниками та показниками здоров'я за допомогою методів математичного моделювання
Розробка і впровадження профілактичних рекомендацій та оцінка їх ефективності

Схема 4

Гігієнічне дослідження типу "комплекс чинників — комплекс показників здоров'я"

Складання переліку етіологічних чинників навколишнього середовища
Гігієнічний опис поширення чинників, що відібрані (кількісна оцінка, визначення тривалості та умов впливу на організм)
Складання переліку адекватних показників здоров'я та вибір дослідної групи населення
Збирання даних для розрахунку показників здоров'я, що визначені та їх розрахунок, визначення індексу здоров'я
Оцінка багатофакторного зв'язку між різними етіологічними чинниками та по­казниками за допомогою методів математичного моделювання
Розробка і впровадження профілактичних рекомендацій та оцінка їх ефективності

Схема 5

Інверсійний підхід до вивчення впливу чинників

навколишнього середовища на здоров'я населення.

Оцінка рівня здоров'я населення
Обґрунтування ”нормованого” прогнозу зміни рівня здоров'я населення
Установлення пріоритетного переліку чинників навколишнього середовища
Розробка та впровадження профілактичних заходів
Оцінка ефективності профілактичних заходів

Додаток 2

Ендемічні хвороби та їхня характеристика

Захворю-вання	Причина	Біогеохімічна провінція	Клінічна картина
Ендемічний флюороз	Вміст фтору у воді – понад 1,5мг/л	Бучацька геохімічна провінція У гірських районах, де залягають фторвмісні мінерали,	Флюороз зубів, який проявляється появою на зубах фарфороподібних плям (1 стадія), пігментацією плям (II стадія), ерозіями емалі, ураженням дентину, руйнацією коронки — (Ш стадія). В подальшому (IV стадія) спостерігається флюороз скелета (остеосклероз, осифікація зв'язок, хрящів), порушення обміну речовин, гастроентерит, гепатит, нефрит, міокардит.
Ендемічний карієс зубів	Концентрація фтору у воді – до 0,5 мг/л	Ендемічні зони, що охоплюють значні території всіх континентів	Деструкція зубної емалі та дентину (стадії пігментованої плями та каріозної порожнини).
Водно-нітратна метгемо-глобіннемія	Концентрація нітратів у воді – понад 45 мг/л	Ендемічні зони, що охоплюють значні території всіх континентів	Клінічні прояви гемічної гіпоксії: акроціаноз (носо-губного трикутника, мочок вуха, кінчиків пальців), ціаноз слизових оболонок, тахікардія. задишка, згодом – паморочення, судоми. Спостерігається переважно у немовлят, які перебувають на штучному вигодовуванні.
Молібденова подагра	Надлишок Мо (вміст його в питній воді становить 0,25 мг/л). Добова потреба – 0,1-0,3 мг	Вірменія (Анкаван і Кадражан)	У патогенезі — підвищення активності ксантиноксидази, Інтенсифікація пуринового обміну, посилення утворення сечової кислоти, відкладення її солей (уратів) у суглобах. Напад подагрич-ного артриту виявляється як підвищення температури тіла, сильний біль, набряк і почервоніння частіше одного, інколи – кількох ураже-них суглобів. Триває 5-6 діб, після чого значна кількість уратів виділяється із сечею. Згодом з'являються ознаки артрозу. Хвороба супроводжується атеросклеротичним нефрон-склерозом (”пода-грично зморщена нирка”), уролітіазом, раннім коронаросклерозом і атеросклерозом судин головного мозку, гіпертензією, анемією, лейкопенією, функціональними порушеннями печінки.
Ендемічний зоб	Недостатність йоду. Добова потреба людини – 0,1- 0,2 мг (не менше ніж 0,05 і не більше ніж 0,5 мг)	Карпати, Полтавська область, Середня Азія, Кавказ, Алтай	У патогенезі — порушення синтезу тироксину, гіперплазія щитоподібної залози, гіпотиреоз, пригнічення обміну речовин. Спостерігаються збільшення розмірів щитоподібної залози, зниження температури тіла, ожиріння, пасивність, апатія, випадання волосся, у дітей – вади розвитку, розумова відсталість, можливий кретинізм.
Урівська хвороба, або хвороба Кашина-Бека	Полігіпермік- роелеменоз* – підвищений вміст S, Fe, Мn, Zn, Рh, Аg, F на фоні низького вмісту Са	Забайкалля, Східна Сибір, (Читинська, Амурська, Іркутська область), Північна Корея і Китай	У патогенезі — конкуруючі взаємовідносини стронцію і кальцію, незбалансоване співвідношення інших мікроелементів, унаслідок чого пригнічується остеогснез і процеси осифікації кісток, виникають раннє синостозування. а також дистрофічні зміни внутрішніх органів і передчасне постаріння організму. Розвивається генералізований симетричний остеодеформівний остеоартроз, особливо міжфалангових, кульшових суглобів і хребта. Спостерігаються викривлення кісток, їхня виражена крихкість, біль у суглобах, деформації, які призводять до появи симптомів ведмежої лапи та качиної ходи.
Хвороба Кешана	Гіпомікро елементоз Se (добова потреба селену 0,05-0,2 мг)	Китай, Забайкалля, Єгипет, Швеція	Ендемічна ювенільна кардіоміопатія. Підвищений ризик щодо атеросклерозу, гіпертонічної хвороби, ішемічної хвороби серця, інфаркту міокарда, ендокринопатій. Чинник ризику щодо виник-нення і підвищеної смертності від злоякісних новоутворень шлунка, кишок, молочної залози, яєчників, передміхурової залози та легенів.
Селеноз	Гіпермікро-елементоз Se (добова потреба селену 0,05-0,2 мг)	США, Венесуела	Хронічний дерматит (свербіж, лущення шкіри), артралгії, втомлюваність, підвищений ризик щодо розвитку карієсу. У тварин селеноз, або “лужна хвороба”, характеризується рівнем ознак цирозу і некрозу печінки та супроводжується вадами розвитку в ембріонів і плодів.
Борний ентерит (бороз)	Надлишок В	Арало- Каспійська низина, Західна Сибір, Алтайський край	Ентерит, діарея, схуднення, загальна слабкість унаслідок порушення процесів засвоєння вуглеводів і білків.
Ендемічна нефропатія	Надлишок Si (добова потреба кремнію – 20-30 м)г	Райони залягання силікатних гірських порід на Балканах	Нефропатія, рак сечових шляхів.

* Мікроелементози – патологічні стани, які виникають в умовах недостатності (гіпомікроелементоз), надлишку (гіпермікроелементоз) або дисбалансу мікроелементів в організмі. Ендемічні хвороби, зумовлені надлишком або недостатністю того чи іншого мікроелементу або дисбалансом кількох мікроелементів у грунті, воді та продуктах харчування, є природними екзогенними мікроелементозами.

Додаток 3

Хронічні інтоксикації, що пов'язані з техногенним забрудненням води хімічними речовинами в концентраціях, які перебільшують ГДК

Речовина	Вміст у воді, ГДК	Хвороба	Клінічна картина
Поліхлоровані біфеніли (ПХБ)	Природні води: чисті – до 0,5 нг/л; помірно забруднені – 0,5-50 нг/л; абруднені – понад 50 нг/л	Юшо (масляна хвороба)	Вперше зареєстрована в м. Кюсю (Японія). Захворіли 1000 осіб, які вживали олію з рису, обробленого ПХБ. Клінічні ознаки: блювання, нудота, слабкість, гіперкератоз шкіри, хлоракне, бронхіт, гепатит, неврологічні порушення. ПХБ долають трансплацентарний бар'єр і потрапляють у грудне молоко. Тому в жінок, які перехворіли під час вагітності, народжувалися діти з проявами хвороби Юшо. ПХБ справляють канцерогенний вплив.
Свинець (Рb)	Підземні води – 0,1- 20 мкг/л; поверхневі – 0,3-5 мкг/л. ГДК – 0,03 мг/л	Сатурнізм	Загальна слабкість, погіршання апетиту, тремор кінцівок, схуднення, неприємний присмак у роті, свинцева облямівка на яснах, біль у животі, ознаки анемії. Згодом парез, параліч, порушення гемопоезу, енцефалопатія, хронічна гепато-нефропатія, анорексія, “свинцеві коліки”. Існує кореляційна залежність між частотою розумової відсталості у дітей, смертністю від раку нирок та лейкемії.
Кадмій (Cd)	Природні води – 0,05-1 мкг/л, у природних БГХП – до 10 мкг/л ГДК – 0,001 мг/л	Ітай-ітай	Виявлено вперше в Японії (у м. Фуку, префектура Тояма), де рисові поля зрошували водою з річки Джинцу, в яку скидали промислові стоки, що містили Сd. Зареєстровано 3000 хворих. Добове надходження Сd в організм сягало 300 мкг і більше. Сd – антагоніст Са, Se, Fе, Zn, Со. У патогенезі – дисфункція проксимальних відділів ниркових канальців унаслідок відкладення кадмію, що призводить до надмірної втрати через нирки мінеральних елементів кісткової тканини. Хвороба виявлялася сильним болем у ногах і попереку внаслідок остеомаляції та остеопорозу, які сприяли множинним переломам кісток (особливо плечових, ліктьових, тазових і стегнових, ребер тощо) та виникненню деформацій скелета. Супроводжувалася залізодефіцитною гіпохромною анемією, канальцевою дисфункцією нирок, порушенням функцій підшлункової залози й ентеропатією. Кадмію властиві тератогенні, мутагенні та канцерогенні ефекти.
Миш'як (As)	Підземні води – 0,002-0,8 мг/л; поверхневі – 0,003-10 мг/л ГДК – 0,05 мг/л	Ратицева (копитна) хвороба	Вперше випадок масового отруєння внаслідок вживання для пиття води із законсервованої шахти, де видобували миш'якову руду, був зареєстрований у Челябінській області . Вміст миш'яку у воді сягав 3-6 мг/л. Спостерігаються нудота, блювання, погіршення апетиту, головний біль, гіперкератоз, дерматити, випадання волосся, ламкість нігтів, неврит, параліч, погіршення тактильної чутливості, порушення зору, ураження печінки. Підвищується захворюваність на рак.
Хром (Cr)	Природні води – 0,001-0,012 мг/л; у природних БГХП – до 0,1 12 мг/л. ГДК: Сг64 – 0,05 мг/л, Сг3+– 0,5 мг/л		Найбільшу небезпеку становить Сr6+,який спричиняє алергенну, мутагенну та канцерогенну (рак стравохода) дії. У разі контакту зі шкірою та слизовими оболонками призводить до виникнення виразок і дерматитів. Досить небезпечний за інгаляційного надходження (рак легень, передміхурової залози, верхньощелепних пазух).
Ртуть (Hg) (неорганічні та органічні сполуки)	Природні води— 0,001-0.1 мкг/л; у природних БГХП – 1-5 мкг/л, інколи 30-50 мкг/л. ГДК ртуті неорганічної – 0,0005 мг/л	Хвороба Мінамата (етіологічний чинник – метил-ртуть)	Ртуть – протоплазматична отрута, що блокує ЗН-групи тіолових ензимів, справляє нейротоксичний, нефротоксичний, гепатотоксичний, гонадотоксичний, ембріотоксичний і мутагенний вплив, впливає на репродукгивний функцію та ендокринну систему. Хвороба Мінамата вперше зареєстрована в 1953–1956 рр. у Японії, у мешканців затоки Мінамата. Концентрація ртуті у воді затоки становила 80-660 мкг/л. Захворіло 130 осіб, із них – 22 немовлят. У 1964 – 1965 рр. у префектурі Ніїгата вздовж річки Агано захворіло 180 осіб, з яких 52 загинули.
Тригаломстани (ТГМ)	Утворюються у воді у разі її хлорування внаслідок взаємодії активного хлору з аліфатичними вуглеводнями. ГДК: ТГМ - 0, 1 мг/л, хлороформ — 0,06 мг/л, дибромхлорметан – 0,01 мг/л		Загально токсична дія проявляється ураженнями печінки і нирок, нсйротоксичними і кардіотоксичними ефектами. Властива канцерогенна дія – хлороформ і бромдихлорметан, за даними МАІР*, належать до канцерогенів групи 2Б.
Діоксини: тетрахлордибензодіоксини (ТХДЦ) та дибензофурани (ТХДФ)	Утворюються в разі хлорування води, яка містить феноли, гумінові та фульвокислоти і лігніни. Можуть надходити разом зі стічними водами деяких підприємств хімічного синтезу. ГДК у перерахунку на 2,3,7,8-ТХДД – 20 пг/л		2,3,7,8-ТХДД – одна з найбіль токсичних речовин (у 2000 разів токсичніша за стрихнін). У 1990 р. діоксини виявлено в річковій та питній воді у м. Уфі (Росія), куди вони потрапили зі стічними водами і поверхневими стоками з території заводу “Хімпром”. Отрута політропної дії: спостерігаються хлоракне, ураження печінки, нирок, центральної нервової системи, порушення жирового та вуглеводного обміну. Справляють канцерогенний вплив. Надзвичайно стабільні.
Поліциклічні ароматичні вуглеводні	ГДК 3,4-бензпірену – 0,01 мкг/л		Загальнотоксична дія є політропною: ураження печінки, нирок, центральної нервової системи, системи кровотворення. Справляють канцерогенний вплив.

* МАІР — Міжнародна агенція з вивчення раку. За її класифікацією всі хімічні речовини залежно від канцерогенного ризику для людини мають бути розділені на 3 групи: 1 – існуютьдостатні епідеміологічні докази канцерогенності речовини для людини; II (підгрупи 2А і 2Б) – існують достатні експериментальні докази канцерогенності дія теплокровних тварин, що надає підстави вважати речовину ймовірним канцерогеном для людини; III – даних недостатньо, щоб класифікувати речовину з точки зору її канцерогенності для людини.

Додаток 4

Функція нормованого центрованого нормального розподілу

X	0	1	2	3	4	5	6	7	8	9
0,	0000	0348	0793	1179	1554	1915	2257	2580	2881	3159
1,	3413	3643	3849	4032	4192	4332	4452	4554	4641	4713
2,	4772	4821	4860	4892	4918	4937	4953	4965	4974	4981
3,	4986	4990	4993	4995	4996	4997	4998	4998	4999	4999

Примітка: В таблиці указані десяткові знаки після коми:

Так, наприклад при х=1,0; у= 0,3413.

При х<0 функція F(х) =0,5–у; при х>0 F(х)=0,5+у.

ТЕМА №6: ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА ПОТЕНЦІЙНОГО РИЗИКУ ВПЛИВУ ФАКТОРІВ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ ТА ЗДОРОВ'Я НАСЕЛЕННЯ. ГІГІЄНІЧНІ ОСНОВИ БІОБЕЗПЕКИ.
МЕТА ЗАНЯТТЯ:

1. Вивчити питання щодо біологічного забруднення навколишнього середовища як важливої гігієнічної та екологічної проблему.

2. Засвоїти гігієнічні основи біобезпеки.
ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:

1. Основні компоненти біологічного забруднення об'єктів навколишнього середовища та головні структурні групи біологічного чинника.

2. Види робіт, пов'язаних зі шкідливою дією біологічного фактора.

3. Розвиток мікробіотехнологій та їх вплив на навколишнє середовище.

4. Класифікація інфекційних організмів за групами ризику (за ВООЗ).

5. Несприятливі наслідки дії біологічного фактора.

6. Гігієнічні основи біобезпеки
ЗАВДАННЯ:

1. Ознайомитися з основними компонентами біологічного забруднення навколишнього середовища як важливої гігієнічної і екологічної проблеми сьогодення.

2. Визначити можливі несприятливі наслідки дії біологічного фактора.

3. Систематизувати та засвоїти гігієнічні основи біобезпеки,
ЛІТЕРАТУРА: а) основна:

1. Загальна гігієна : пропедевтика гігієни / [Є. Г. Гончарук, Ю. І. Кундієв, В. Г. Бардов та ін.] ; за ред. Є, Г. Гончарука. — К.: Вища школа, 1995. — С. 48—137, 458—479.

2. Общая гигиена: пропедевтика гигиены / [Е. И. Гончарук, Ю. И. Кундиев, В. Г. Бардов и др.] ; под ред. Е. И. Гончарука. — К.: Вища школа, 2000. — С. 47—96, 538—560.

3. Гігієна та екологія / [В. Г. Бардов, В. Ф. Москаленко, С. Т. Омельчук та ін.] ; за ред. В. Г. Бардова. — Вінниця: Нова Книга, 2006. — С. 225—238.

4. Изучение влияния факторов окружающей среды на здоровье населения: учебное пособие / Под ред. Е.И.Гончарука. — К.: КМИ, 1989. — 204 с.

5. Даценко 1.1. Профілактична медицина: загальна гігієна з основами екології / І.І. Даценко, Р.Д.Габович. — К.: Здоров'я, 1999 — С. 6—27.

6. Общая гигиена: учебник / [Г.И. Румянцев, М.П. Воронцов, Е.И. Гончарук и др.]; под ред. Г.И.Румянцева, М.П. Воронцова. — М.: Медицина, 1990. — С. 49—238, 279—283.

7. Габович Р.Д. Гигиена / Р.Д. Габович, С.С. Познанский, Р.Х. Шахбазян. — К.: Вища школа, 1983. — С.6—15.

8. Современные проблемы зкогигиены / [М.П. Захарченко, Е.И. Гончарук, Н.Ф. Кошелев, Г.И.Сидоренко]. — К.: Хрещатик, 1993. — Ч. 1. — С.5—64.

9. Бойко Н.В. Мікроорганізми як фактор техногенно порушених екосистем Верхнього Полісся: автореф. дис. доктор. біол. наук / Н.В. Бойко. — Київ, 2009. — 49 с.

10. Заверуха Н.М. Основи екології: навч. посібник / Н.М. Заверуха. — Київ, 2006. — С. 212—224.

б) додаткова:

1. Величковський Б.Г. Главнейшая задача экологии человека в России / Б.Г. Величковский // Гигиена и санитария. — 2003. — №3. — С. 6—8.

2. Чибураев В.И. Система аккредитации органов по оценке риска в Российской Федерации / В.И. Чибураев // Гигиена и санитария. — 2004. — № 5. — С. 60—62.

3. Ушаков И.Б. Медицинские аспекты защиты здоровья населения от вредного воздействия факторов окружающей среды // Гигиена и санитария. —2005. — №6. — С. 29—34.

4. Гигиеническое регламентирование и риск / [И.А.Черниченко, А.М.Сердюк и др.] // Гигиена и санитария. — 2006. — №1. — С. 30—32.
МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
В ході практичного заняття студенти знайомляться з особливостями біологічного забруднення навколишнього середовища як важливої екологічної і гігієнічної проблеми, визначають можливі несприятливі наслідки дії біологічного фактора, обґрунтовують конкретні рекомендації щодо їх профілактики, засвоюють гігієнічні основи біобезпеки та розв'язують ситуаційні задачі.
Біологічне забруднення об'єктів навколишнього середовища

як фактор ризику та особливості його впливу на здоров'я населення
“Термін “біологічне забруднення” охоплює різні біологічні об'єкти, здатні справляти прямий або опосередкований (через об'єкти довкілля) несприятливий вплив на здоров'я людини шляхом пригноблення природних процесів самоочищення їх організму” (Г.І. Сидоренко).

Основними компонентами біологічного забруднення є: живі організми (макро- і мікроорганізми) продукти їх життєдіяльності та деякі органічні речовини природного походження(схема 1).
Головні компоненти біологічного фактора

Схема 1



*Примітка: (РЕС) — Ретикуло-ендотеліальна система
Актуальність біологічного забрудненняпов'язана з наявністю цілого ряду медичних і екологічних проблем, а саме:

1. Не зважаючи на обширну інформацію про механізм дії мікроорганізмів, їх дія на стан здоров'я людини все ще повністю не контролюється.

2. Забрудненість повітряного середовища мікроорганізмами і пилом органічного походження на підприємствах біотехнологічної і текстильної промисловості, на тваринницьких і птахівницьких комплексах, ряді інших виробництв є надзвичайно суттєвим чинником, що справляє негативний вплив на здоров'я працівників.

3. Реєструється неухильне зростання захворювань, викликаних умовно-патогенними збудниками, представниками звичайної мікрофлори людини.

4. Спостерігається виникнення численних поствакцинальних ускладнень у зв'язку з підвищеною сенсибілізацією організму людини.

5. Виникають труднощі під час лікування багатьох захворювань внаслідок широкого поширення у довкіллі антибіотикостійких мікроорганізмів.

6. Темпи урбанізації, що постійно зростають, створюють небезпеку недостатнього знешкодження величезної кількості стічних вод.

7. Розвиток біотехнологій, перехід тваринництва і птахівництва на промислову основу призводить до збільшення масштабів мікробного забруднення як повітря робочої зони, так і довкілля, а отже до погіршання стану здоров'я людей, що працюють на таких підприємствах або проживають в районах розташування цих виробництв.

Суттєве розмаїття видів робіт, пов'язаних з небезпекою шкідливої дії біологічних чинників на організм людей, є дуже великою. Проте можна умовно поділити на 3групи.
Види робіт, що пов'язані зі шкідливою дією біологічних чинників на організм
І група: роботи, пов'язані зі шкідливою дією мікроорганізмів та продуктів їх життєдіяльності:

• роботи з виробництва біологічних препаратів, основою або продуцентами яких є мікроорганізми, біологічні рідини, тканини і органи, а також культури кліток і тканин;

• роботи з використання біологічних препаратів для профілактики, лікування, діагностики та вирішення інших цілей в медицині, ветеринарії і сільському господарстві;

• роботи з локалізації і ліквідації вогнищ інфекційних хвороб;

• роботи з використання культур мікроорганізмів в науково-дослідних, навчальних і лікувально-профілактичних установах;

• роботи, що вимагають контакту з ґрунтом і водою;

• роботи з лікування і догляду за людьми і тваринами (хворими і носіями);

• роботи з дослідження біоносійних матеріалів від людей і тварин, а також трупного матеріалу в діагностичних і науково-дослідних цілях.
II група: роботи, пов'язані з небезпекою шкідливої дії тварин (домашніх, диких і лабораторних) та продуктів їх життєдіяльності:

• роботи з обслуговування тварин в сільському господарстві і під час виробництва біологічних препаратів, продуцентами яких вони служать;

• роботи з обслуговування тварин у віваріях науково-дослідних і практичних установ;

• мисливські і риболовецькі промисли;

• забій тварин;

• переробка сировини тваринного походження;

• обслуговування і дресирування тварин в зоологічних садах і цирках.
III група: роботи, що пов'язані з небезпекою шкідливої дії рослин (культурних і дикорослих):

• роботи з вирощування рослин у сільському, лісовому і міському господарствах;

• роботи зі збирання і переробки рослинної сировини;

• лісогосподарські роботи і роботи по заготівлі лісу;

• роботи з виробництва лікарських препаратів і алергенів з рослин;

• роботи з виробництва кормів.
Всі компоненти, що входять до структури біологічного чинника, доцільно розділити на дві основні трупи:

І група - натуральні природні компоненти,тобто елементи природних процесів, здатні за певних умов відігравати роль біологічного чинника:

• збудники, переносники і носії інфекційних захворювань людей;

• збудники інфекційних захворювань тварин;

• збудники інфекційних захворювань птиці;

• природні відходи тваринного світу;

• пилок при цвітінні рослин;

• синьо-зелені водорості;

• цвілі предмети.
ІІ група - індустріальні або техногенні компоненти, до числа яких відносять гігієнічно значущі чинники (мікроорганізми, готові продукти, пил рослинного походження тощо), що властиві для:

• 
  • промислово-тваринницьких комплексів;
  
• 
  виробництва і використання мікробіологічних засобів захисту рослин;
  
• 
  виробництва і використання антибіотичних засобів;
  
• 
  виробництва і використання білково-вітамінних концентратів;
  
• 
  виробництва і використання стимуляторів зростання;
  
• 
  • споруд з очищення стічних вод;
  
• 
  • виробництва сіна, льону, бавовни та зерна;
  
• 
  • виробництва вакцин і сироваток;
  
• 
  • виробництва фізіологічно-активних препаратів.
  

Безумовно, питома вага різних компонентів є неоднаковою. Провідні місця в теперішній час займають мікробіотехнологія, а також тваринництво, переведене на промислову основу.

Сучасні тваринницькі комплекси відрізняються високою концентрацією поголів'я худоби, новою технологією виробництва та розміщенням тварин без підстилку, що призводить до утворення великої кількості (до 3-5 тис. м³/добу) висококонцентрованих стоків, небезпечних в санітарно-епідеміологічному відношенні, зважаючи на вміст в них патогенних мікроорганізмів, яєць і личинок гельмінтів, а також інших компонентів біологічного походження: консервантів, антибіотиків, недоокислених продуктів (альдегідів, кетонів тощо) і комплексу органічних речовин.

За ступенем забруднення органічними речовинами, рівнем бактеріального обсіменіння (в тому числі мікроорганізмами, патогенними для людини), за вмістом гельмінтів і найпростіших відходи тваринницьких комплексів значно перевершують господарчо-побутові стічні води і стоки підприємств.

В ході ферментативних процесів бродіння у гної разом з окисленими продуктами з'являються водень, альдегіди, спирти, складні ефіри, жирні кислоти тощо. В анаеробних умовах під час гниття білкових речовин утворюються пептони, аміак, сірководень, сірчистий амоній, меркаптани, фенол, індол, скатол та інші речовини, що мають вельми неприємні запахи.

Неприємні запахи, окрім відчуття відрази, викликають головний біль, нудоту та поверхневе дихання, яке призводить до зменшення легеневої вентиляції, і, як наслідок, до зниження окислювальних процесів в організмі.

Натурні дослідження доводять, що тваринницькі комплекси є масивними джерелами забруднення атмосферного повітря. Так, валовий викид забруднень в атмосферне повітря лише з організованих джерел (системи вентиляції) комплексу великої рогатої худоби на 10 тис. голів за аміаком складає 57 кг/добу, а за органічними речовинами - 2148 кг/добу. Крім того, з систем вентиляції в атмосферне повітря щодоби викидається до 1310 млрд. мікроорганізмів.

У стоках тваринницьких комплексів містяться сальмонели, ентеропатогенні кишкові палички, протей, синьогнійна паличка тощо.

Відходи тваринництва також можуть бути потенційними носіями збудників ряду зоонозних інфекційних захворювань: бруцельозу, лептоспірозу, туберкульозу, ящуру тощо. Не знезаражені стоки можуть містити в 1 л від декількох десятків до декількох десятків тисяч життєздатних яєць гельмінтів і цист найпростіших. В основному це яйця аскарид і волосоголовців а також цисти балантидій.

У зв'язку з цим, утилізація неочищених або недостатньо очищених тваринницьких стоків призводить до небезпечного забруднення ґрунту, ґрунтових і поверхневих вод, що суттєво посилюється більшим виживанням у гної мікроорганізмів — збудників інфекційних захворювань і яєць гельмінтів. Так, в рідкому гної яйця гельмінтів зберігають життєздатність понад 1 рік, сальмонели - 160 діб, бруцели - 170 діб, мікобактерії туберкульозу – 460 діб.

Таким чином, гній, потрапляючи в грунт та водні об'єкти, стає надзвичайно потужним джерелом поширення інфекцій і інвазій для людей і тварин. Використання в тваринницьких комплексах антибіотиків і кормових дріжджів може призводити до розвитку у працівників мікозів. Крім того, біологічні забрудники тваринного походження (шерсть, лупа і екскременти тварин) є сильними алергенами і які здатні викликати у тваринників цілий ряд алергозів.
Розвиток мікробіотехнологій та їх вплив на навколишнє середовище
Протягом останніх десятиліть надзвичайно масштабний розвиток отримала основна галузь біотехнології – мікробіотехнологія. Це пов'язано з тим, що мікроорганізми володіють помітними перевагами перед рослинними і тваринними об'єктами, тобто мають у сотні і тисячі разів більш велику швидкість розмноження і синтезу біологічно активних речовин, швидкість адаптації до умов, що змінюються, зумовлюють максимальну економію сировини і енергії.

Нині визначилися і сфери пріоритетного впровадження мікро біотехнології, а саме медична, хімічна і харчова промисловість, сільське господарство, охорона довкілля, комунальне господарство.

У медичній і фармацевтичній промисловості мікробіотехнологія використовується для виробництва цілого ряду біологічно активних речовин, у тому числі антибіотиків, ферментів, амінокислот, вітамінів, вакцин, антигенних речовин тощо.

У хімічній промисловості отримують дешеві і в необмежених кількостях органічні кислоти, кетони, спирти.

Існування харчової промисловості в теперішній час не мислиме без використання мікробіотехнології для виготовлення пекарських дріжджів, кисломолочних продуктів і сирів, хлібобулочних виробів, харчового білка, тютюну, кави, какао, маслин тощо.

Для потреб сільського господарства виробляється кормовий білок, мікробні інсектициди, здійснюється силосування кормів, відмочування льону і джгуту тощо.

Це далеко не повний перелік найважливіших аспектів життя і практичної діяльності людини, в яких застосовується біотехнологія.

В той же час спостерігається значне забруднення мікроорганізмами-продуцентами і продуктами мікробіологіч-ного синтезу як виробничого, так і природного навколишнього середовища в районах розташування таких підприємств.

В цілому ряді наукових досліджень показано, що вміст мікроорганізмів-продуцентів в повітрі біотехнологічних виробництв складає від сотень до десятків мільйонів мікробних тіл в 1 м³ повітря.

Разом із забрудненням виробничого середовища на підприємствах біотехнології спостерігається масивне входження промислових мікроорганізмів і викид продуктів мікробіологічного синтезу в різні об'єкти довкілля. Так, за відсутності очищення газоповітряних викидів вміст в них мікроорганізмів-продуцентів склав на різних підприємствах становить від сотень тисяч до мільйонів мікробних клітин в 1 м³.

Висока забрудненість атмосферного повітря промисловими штамами реєструється також при використанні мікробіологічних засобів захисту рослин - мільйони мікробних тіл в 1 м³ атмосферного повітря. Разом з живими мікроорганізмами в газоповітряних викидах біотехнологічних виробництв дуже високим є і вміст готового продукту. Так, валові викиди пилу білково-вітамінних концентратів складають в середньому 187 кг/год.

Підприємства біотехнології інтенсивно забруднюють і водне середовище за рахунок скидання стічних вод, що містять сотні мільйонів мікробних тіл в 1 л. Обробка сільськогосподарських культур бактерійними інсектицидами також здатна призводити до значного обсіменіння води відкритих водоймищ і складати в день обробки до 10⁶-10⁸ клітин на літр.

Викиди біотехнологічних підприємств в атмосферу і водне середовище супроводжують накопиченням мікроорганізмів-продуцентів у ґрунті. Використання в сільському господарстві мікробіологічних засобів захисту рослин призводить до забруднення промисловими мікроорганізмами поверхневого шару ґрунту - до 10 -10 клітин в 1 г ґрунту.

Вживання у сільському господарстві мікробних інсектицидів забруднює ентомопатогенними мікроорганізмами рослинні продукти харчування - до 10^б-10⁹ клітин на 1 г.

Таким чином, численні факти інтенсивного біологічного забруднення виробничого і оточуючого середовища не викликають сумнівів.
Класифікація інфекційних мікроорганізмів за групами ризику (за ВООЗ)
Група ризику 1 (низький індивідуальний і суспільний ризик). Мікроорганізми, які невідомі як етіологічні агенти захворювань людини або тварин, не мають ветеринарного значення тощо.

Наприклад: Васillus subtitles, Escherichia coli..

Група ризику П (помірний індивідуальний і обмежений суспільний ризик). Патогенний агент, який може викликати захворювання у людини або тварин, проте не представляє серйозного ризику для лабораторного персоналу, суспільства, свійських тварин або навколишнього оточуючого середовища. Необережна робота в лабораторії може викликати серйозну інфекцію, яка може бути купована доступними терапевтичними і профілактичними засобами - ризик її поширення обмежений.

Наприклад Salmonella typhymurium, вірус лейкоцитарного хоріоменінгіту.

Група ризику Ш (високий індивідуальний і низький суспільний ризик),

Патогенний агент викликає серйозні захворювання у людини, однак, як правило, не поширюється від хворого до здорового.

Наприклад: Brucella, Histoplasma capsulatum, вірус гарячки Ласса.

Група ризику IV (високий індивідуальний і суспільний ризик). Патогенний агент викликає серйозні захворювання у людини або тварин і легко прямо або опосередковано розповсюджується від хворого до здорового.

Наприклад: вірус Ебола-Марбурга, вірус ящура.
В країнах СНГ патогенні мікроорганізми за ступенем небезпеки поділяються на 4 групи:

І група - збудники особливо небезпечних інфекцій (сап, чума, сибірка, чорна віспа, холера)

П група - збудники висококонтагіозних епідемічних бактерійних, вірусних, риккетсіозних, грибкових захворювань (хвороба Боткіна, бруцельоз)

Ш група - збудники бактерійних, вірусних, риккетсійних, грибкових, протозойних інфекційних хвороб, які виділені в самостійні нозологічні форми (черевний тиф, дифтерія)

IV група — збудники бактерійних, вірусних, грибкових септицемій, менінгітів, пневмоній, ентеритів, токсикоінфекцій, гострих бактерійних отруєнь.

Безпосередня дія біологічних чинників вивчена досить добре. Різні компоненти біологічного забруднення можуть призводити до прямого або непрямого негативного впливуна здоров'я людей І потрапляти в організм із забрудненим повітрям, водою або рослинними харчовими продуктами (наприклад, після обробки сільськогосподарських культур мікробними інсектицидами). Специфічні захворювання, пов'язані з дією біологічних агентів мікробіотехнологічних підприємств, виявляються у вигляді сенсибілізуючої, іммунотоксичної та дисбіотичної дії на організм людини. Найчастіше показники захворюваності визначаються виникненням таких нозологічних форм, як бронхіальна астма, хронічні астматичні бронхіти, риносинусити, кандидози верхніх дихальних шляхів, кон'юнктивіти, дерматити і кольпіти.

Рослинні продукти, забруднені бактерійними інсектицидами, за певних умов можуть викликати харчові токсикоінфекції,

Дитячий організм внаслідок своїх фізіологічних особливостей, як відомо, відзначається підвищеною чутливістю до дії несприятливих чинників довкілля. Тому негативна дія промислових мікроорганізмів і продуктів їх життєдіяльності, що забруднюють довкілля, перш за все, виявляється у впливі на організм дітей. Багато дослідників, що вивчали стан здоров'я дітей, які мешкають у районах розташування біотехнологічних підприємств, відзначають у цих дітей зростання не лише специфічних,але і неспецифічних захворювань.

Так, дуже тривожні дані отримані на підставі 3-річних спостережень за станом здоров'я підлітків-школярів в 4-5-кілометровій зоні біохімічного заводу в Росії. Встановлено, що біологічне забруднення об'єктів довкілля цієї території впливає практично на всі показники стану здоров'я підлітків. Спостерігається зниження маси тіла в порівнянні з однолітками контрольного району, більш ніж в 2 рази частіше зустрічається дисгармонійний фізичний розвиток та порушення опорно-рухового апарату, виявлено зниження функціональних можливостей серцево-судинної і дихальної систем, зниження рівня гемоглобіну крові. Провідне місце у структурі патологічних зрушень займають хвороби вуха, горла, носа і захворювання нервової системи.

Опосередкований несприятливий вплив на здоров'я людини промислових мікроорганізмів полягає в тому, що у разі масивного забруднення ґрунту і водоймищ їх штамами відбувається порушення процесів самоочищення, реєструється розбалансування мікробіоценозів і збільшення термінів виживання патогенної мікрофлори.

Все це здатне призвести до зниження родючості ґрунту, різкого погіршання санітарного стану довкілля, порушень екологічної рівноваги в природі, виникненню епідемічне небезпечних ситуацій тощо.

На схемі 2 указані найбільш характерні несприятливі наслідки окремих компонентів біологічного фактора на людину та об'єкти навколишнього середовища.

Схема 2


Можливі несприятливі наслідки дії біологічного фактору




Об’єкти оточуючого середовища