Гігієна методичка. Методичні розробки з гігєни та екології для студентів 6 курсу медичного факультету
 Скачать 10.53 Mb.
|
СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІЗадача 1 Місто Т. поділене на три райони А, В, С з населенням, що складає відповідно 70, 80 та 75 тисяч чоловік. Біля міста з порушенням правил улаштування санітарно-захисної зони побудований і працює протягом 20 років цементний завод. (табл. 1). Середній рівень запиленості атмосферного повітря в районі А складає 1,2 мг/м3, в районі В – 0,8 мг/м3, в районі С – 0,5 мг/м3 (ГДК – 0,1 мг/м3). Таблиця 1Показники захворюваності органів дихання в різних районах міста
Побудуйте графік залежності захворюваності органів дихання населення міста Т. від рівня запиленості атмосферного повітря. Задача 2 Сталеплавильний цех забруднює атмосферне повітря міста К. шкідливими речовинами, концентрації яких наведені в таблиці 2. В районах А, В, С міста, що виділені, проживає відповідно 80, 65, 70 тис. чоловік. Захворюваність за числом звертань за медичною допомогою становить відповідно 326,5, 252,1 та 205,7 випадків на 1000 мешканців. Таблиця 2Середньодобові концентрації токсичних хімічних сполук в атмосферному повітрі різних районів міста
Побудуйте графік залежності захворюваності від ступеня забруднення атмосферного повітря. Задача З Аеродром біля великого міста Л. протягом доби створює широкополосний переривчастий шум, рівень якого в квартирах району міста А. складає 72 дбА, в квартирах району міста В. – 65 дбА, в квартирах району міста С. –30 дбА (ГДР = 35 дбА). Таблиця 3 Показники здоров'я населення у віці понад 16 років в різних районах міста (на 1000 чоловік)
Побудуйте графік залежності стану здоров'я населення міста від рівня шуму в квартирах. Задача 4 З порушенням санітарно-захисної зони, уверх за течією від села, яке розміщене на двох берегах річки, 10 років тому побудований склад мінеральних добрив. Результати лабораторних досліджень води в криницях, розташованих на правому березі річки (на тому ж, де й розміщений склад) та на лівому березі, наведені в таблиці 4. Таблиця 4 Органолептичні та хімічні показники якості питної води
Загальне мікробне число при температурі 37°С у всіх пробах складає – 300, показник E. coli коливається в межах від 5 до 10 КУО/100 см3. Концентрація азоту амонійного у річній воді становить 1,2 мг/л, азоту нітритів – 2,1 мг/л, кальцію фосфату – 2,5 мг/л, окислюваність – 3,6 мг/л O2. Середньодобова концентрація аміаку в атмосферному повітрі на правому березі становить 1,8 мг/м3, на лівому березі – 0,02 мг/м3 (ГДК – 0,04 мг/м3). Смертність населення села на правому березі річки, де проживає 2 тис. населення складає 154,6 на 1000 чол., загальна захворюваність – 1242 на 1000 чол., рівень інвалідизації – 75,4 на 1000 чол. На лівому (1,5 тис. населення) ці показники становлять відповідно 98,7; 986,7 та 96,3 на 1000 чол.. Визначте, чи існує зв'язок між забрудненням навколишнього середовища, що зумовлене тривалою експлуатацією складу мінеральних добрив, та здоров'ям населення села. ТЕМА №8: гігієнічне значення хімічних чинників в умовах населених місць. Методи експериментального дослідження хімічних РЕЧОВИН. Методи визначення орієнтовно безпечного рівня впливу нових хімічних сполук, що впроваджуються у виробництво. МЕТА ЗАНЯТТЯ: 1. Ознайомитися з основними поняттями виробничої токсикології, найпоширенішими промисловими отрутами та заходами щодо профілактики їх несприятливого впливу. 2. Засвоїти принципи гігієнічного нормування хімічних речовин та методичні підходи до оцінки ступеня токсичності і небезпеки хімічних сполук. 3. Оволодіти методиками проведення токсикологічного експерименту в практиці гігієнічних досліджень. ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ: 1. Поняття про шкідливу хімічну речовину. Класифікація шкідливих хімічних речовин. Шляхи надходження та виведення токсичних речовин з організму людини. 2. Наслідки впливу шкідливих хімічних речовин на здоров’я людини. 3. Найпоширеніші промислові отрути: властивості, шляхи надходження, особливості біологічного впливу. 4. Профілактичні заходи, що попереджують негативний вплив шкідливих хімічних речовин на організм людини. 5. Принципи гігієнічного нормування шкідливих хімічних речовин в атмосферному повітрі та воді. 6. Методи визначення гранично допустимої концентрації та орієнтовно безпечного рівня впливу токсичних хімічних речовин. 7. Методи експериментального дослідження хімічних речовин. Санітарно-токсикологічний лабораторний експеримент. 8. Показники, що характеризують зміни в організмі, які виникають внаслідок впливу токсичних хімічних сполук. ЗАВДАННЯ: 1. Ознайомитися з основними поняттями виробничої токсикології та вивчити особливості перебігу отруєнь найпоширенішими промисловими отрутами та заходами щодо профілактики їх негативного впливу. 2. Навчитися розробляти та обгрунтовувати ГДК (гранично допустиму концентрацію) і ОБРВ (орієнтовно небезпечний рівень впливу) шкідливих хімічних речовин. 3. Засвоїти принципи гігієнічного нормування шкідливих хімічних речовин та ознайомитися з основними видами санітарно-токсикологічного лабораторного експерименту. ЛІТЕРАТУРА:
МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ В ході заняття студенти вивчають методичні підходи, які спрямовані на встановлення ступеня токсичності і небезпеки хімічних сполук, методикою проведення токсикологічного експерименту, що є одним з найбільш поширених у практиці гігієнічних досліджень, знайомляться з принципами гігієнічного нормування та методами профілактики негативного впливу хімічних речовин на організм людини. Поняття про шкідливу хімічну речовину. Сучасні класифікації шкідливих хімічних речовин На сьогоднішній день відомо понад 5 млн. хімічних сполук і сумішей, які забруднюють довкілля. Все більше мегаполісів та порівняно невеликих промислових міст охоплені смогом внаслідок накопичення великої кількості токсичних хімічних речовин у приземному шарі атмосфери. Виділяють 2 типи смогу: “чорний” токсичний туман Лондонського типу (виникає при низьких температурах, підвищеній вологості, основою є двоокис сірки та сажа) та “білий” фотохімічний смог Лос-Анджелеського типу (виникає при високих температурах, низькій або помірній вологості, основою є двоокис азоту та сітчастий ангідрид). Шкідлива хімічна речовина – це речовина хімічної природи, яка при контакті з організмом може викликати відхилення у стані здоров’я людини, як одразу після контакту, так і у віддалені періоди життя людини і навіть у її нащадків. Класифікація шкідливих хімічних речовин:
Хімічні речовини можуть справляти на організм роздільний (ізольований), комбінований, поєднаний та комплексний вплив. Роздільний вплив відрізняється наявністю дії однієї речовини на організм людини. Комбінований впливявляє собою спільну дію декількох чинників однієї природи (наприклад, декількох промислових отрут), поєднаний вплив характеризується наявністю сумісної дії чинників різної природи (наприклад, фізичних та хімічних), комплексний вплив визначається наявністю різних шляхів надходження шкідливих речовин в організм людини (наприклад, через шлунково-кишковий тракт та шкіру). Крім того, одна хімічна речовина може як підсилювати вплив іншої при комбінованій дії подвоюючи ефект (сумація або адитивність – 1+1=2), збільшуючи його в декілька разів (потенціювання або синергізм – 1+1=3), так і зменшувати очікуваний ефект (антагонізм – 1+1=0,5). Виділення отрут із організму відбувається через легені, нирки, травний канал, шкіру, потові та сальні залози, молочні залози із молоком. Багато хімічних речовин здатні накопичуватися в організмі – ефект кумуляції. Зокрема матеріальна кумуляція характеризується тим, що хімічні речовини накопичуються і тісно зв’язуються із тканинами, відмітною рисою функціональної кумуляції є той факт, що речовини не спричинюють будь-яких незворотних змін у тканинах. Зрештою, необхідно виділити ефект адаптація, що полягає у зниженні чутливості до токсичної хімічної речовини унаслідок систематичного потрапляння її в організм. Іншими словами, це звикання до отрути. Наслідки впливу шкідливих хімічних речовин на організм людини Негативні наслідки впливу на організм людини можна умовно розділити на безпосередні та опосередковані. Безпосередній вплив полягає у виникненні гострих і хронічних отруєнь та інтоксикацій, алергічних захворювань, онкопатології, захворювань дихальної системи (риніти, бронхіти, бронхіальна астма), неспецифічної хронічної патології з боку серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту, патології вагітності та вад розвитку плода тощо. Найбільш характерними специфічними наслідками впливу хімічних речовин на здоров’я людини слід вважати отруєння. Гострим отруєнням називають зрушення у стані здоров’я людини, які виникають після однократної дії шкідливої хімічної речовини на організм. Гострі отруєння можуть мати місце у випадку аварій, значних порушень технологічного режиму, правил техніки безпеки і промислової санітарії, тобто в умовах, коли кількість шкідливої речовини значно (в десятки, сотні разів) перевищує ГДК. Хронічним отруєнням називають зрушення у стані здоров’я людини, які розвиваються після систематичної тривалої дії малих концентрацій або доз шкідливої речовини. Найбільш часто подібні стани розвиваються на виробництві та мають назву хронічних професійних отруєнь. Опосередкований вплив хімічних речовин полягає у тому, що, по-перше, внаслідок зниження прозорості атмосфери (утворення смогу через накопичення хімічних речовин за відповідних погодних умов) втрачається значна частина ультрафіолетових променів (до 50 % і більше), що призводить до розвитку остеопорозних явищ, авітамінозу, а також зниження загальної резистентності організму; по-друге – внаслідок руйнування озонового шару до земної поверхні проникає більша кількість канцерогенного ультрафіолетового випромінювання та збільшується частота виникнення раку шкіри і фотоалергічних захворювань; по-третє – парниковий ефект викликає зміни клімату, збільшення засушливих територій і як наслідок зменшення врожайності сільськогосподарських культур, що в свою чергу зумовлює виникнення аліментарно-зумовлених захворювань, пов’язаних із кількісною та якісною недостатністю харчування. Найбільш поширені промислові отрути Розглянемо головні промислові отрути Свинець (Pb) – важкий метал сірого кольору, дуже пластичний під час обробки. Сфери використання: виготовлення акумуляторів, кришталю, хімічної апаратури, свинцевих пігментів та тетраетилсвинцю, покриття електричних кабелів, у поліграфічній галузі, в ході різання металевих конструкцій покритих суриком тощо. Шляхи надходження в організм: через органи дихання, дещо менше значення (тільки у разі порушення санітарно-гігієнічних вимог) як шляхи надходження слід відзначити шлунково-кишковий тракт та шкіра. Свинець відноситься до політропних отрут, які впливають на всі органи та системи, особливо суттєві зміни виникають у крові, нервовій, серцево-судинній системах та органах шлунково-кишкового тракту. Гострі отруєння, які раніше зустрічалися тільки на виробництві в теперішній час, практично не спостерігаються. Симптоми гострої інтоксикації: землистий колір обличчя, свинцевий коліт, свинцева кайма (смужка сірувато-лілового кольору на яснах). Хронічні отруєння (сатурнізм) характеризуються полісиндромністю перебігу захворювання. Розрізняють такі форми отруєння: – початкова форма, перебіг якої є малосимптомним і характеризується змінами у стані периферійної крові (ретикулоцитоз і базофільна зернистість еритроцитів) та порфіринового обміну; – легка форма, під час якої до попередніх синдромів додаються клінічні симптоми ураження центральної нервової системи (астено-вегетативний синдром, початкова полінейропатія, яка проявляється у вигляді порушень чутливості, болей, парестезій, оніміння та легкого ціанозу шкіри кінцівок, м’язової гіпотонії, парези та паралічі розгиначів кінцівок – кисть акушера) та симптоми порушення секреції і моторики шлунково-кишкового тракту. – виражена форма, для якої властиві посилення змін з боку периферійної крові (анемія), симптомів ураження нервової системи (виражена полінейропатія, енцефалопатія) та шлунково-кишкового тракту (свинцева коліка (переймоподібні інтенсивні болі у черевній порожнині, закрепи, які не піддаються впливу послаблюючих засобів, сірувато-лілова смужка на яснах, токсичний гепатит тощо) Ртуть – сріблясто-білий, рідкий, важкий метал. Сфери використання: приладобудування (виготовлення термометрів, манометрів ламп денного світла, кварцових ламп тощо), хімічна промисловість (синтез деяких органічних речовин, виготовлення фарб), стоматологічна справа (як пломбувальний матеріал використовується амальгама – сплав ртуті з сріблом та кадмієм), фармацевтична промисловість. Шляхи надходження: основний шлях – органи дихання, крім того солі ртуті можуть проникати і через шкіру. Гостра інтоксикація – можлива тільки на виробництві при аваріях, у побуті таке явище є вкрай рідким, проявляється клінікою гострого запалення верхніх дихальних шляхів та стоматиту. Пізніше розвивається слабкість, виникають головний біль, біль в епігастральній ділянці, блювання з кров’ю, ниркова недостатність, від проявів якої людина може загинути. Хронічні інтоксикації (меркуріалізм) виникають у працівників в умовах тривалого контакту з ртуттю і мають три стадії: – легка стадія (функціональна), що характеризується проявами астено-вегетативного синдрому (порушення сну, дратівливість, емоційна нестабільність, головний біль та головокружіння), вегетативними порушеннями (підвищення артеріального тиску, тахікардія), та виникненням відчуття металевого присмаку в роті. – стадія середнього ступеня важкості (органічна), під час якої до попередніх додаються симптоми порушення діяльності міокарду (міокардіодістрофія), зрушення діяльності шлунково-кишкового тракту (ртутний стоматит, синювата ртутна кайма на яснах, біль в епігастральній області, нудота, блювання, діарея тощо), посилюється астенізація, змінюється почерк. – важка стадія (токсична енцефалопатія), що клінічно характеризується вираженою астенізацією, явищами гломерулонефриту, порушеннями психічної діяльності (немотивована агресія). Марганець – метал темно-сірого кольору з червонуватим полиском, твердий і в той же час крихкий. Сфери використання: у металургії для розкислення і видалення сірки зі сталей, як добавка під час виробництва чавуну і сталі, для одержання феромарганцю, у виробництві електричних елементів (батарей), для процесу зварювання тощо. Шляхи надходження: інгаляційний шлях у вигляді аерозолей конденсації і дезінтеграції. В промислових умовах небезпеку представляють хронічні форми отруєнь марганцем, перебіг якої характеризується наявністю трьох стадій. І стадія – стадія хронічної інтоксикації: клінічно малосимптомна і характеризується наявністю астено-вегетативного синдрому і незначними змінами у шлунково-кишковому тракті (гастрит). П стадія – до попередніх симптомів приєднуються початкові явища енцефалопатії, виникають центральні парези і паралічі. Ш стадія – характеризується розвитком марганцевого паркінсонізму. Оксид вуглецю (СО) – газ без кольору і запаху. Сфери використання: входить до складу гримучого (до 60%) і ряду промислових: світильного (4-11%), доменного і генераторного (до 30%) газів. Шляхи надходження: інгаляційний шлях, при цьому в крові утворюється карбоксигемоглобін (СОHb), який викликає стан гіпоксемії і гіпоксії. Отруєння можливі як на виробництві, так і в побуті. Гострі інтоксикації за ступенем важкості можуть мати різні форми. Легка форма отруєння (рівень СОНb – до 20%) характеризується головними болями, слабістю, нудотою, явищами гіпотонії. Отруєння середньої важкості (рівень СОНb – від 20% до 30%) супроводжуються втратою свідомості. Важка форма інтоксикації (рівень СОНb –понад 30%) характеризується тривалим коматозним станом. Хронічна інтоксикація має 2 стадії: I (негативна) стадія характеризується появою астено-вегетативних порушень з явищами ангіодистонічного синдрому. П стадія зустрічається рідко і відзначається наявністю проявів токсичної енцефалопатії. Амідо- і нітросполуки. Сфери використання: миловаренна і парфумерна промисловість, органічний синтез, виробництво штучних смол та анілінових барвників, як основа вибухових речовин (тринітротолуол). Шляхи надходження: дихальні шляхи і непошкоджена шкіра (особливо у жарку пору року), можливо надходження і через шлунково-кишковий тракт внаслідок заковтування пилу. Амідо- і нітросполуки володіють кумулятивними властивостями, утворюючи депо у підшкірно-жировій клітковині та паренхіматозних органах (печінці). Гострі інтоксикації – у разі їх виникнення перші симптоми з’являються найчастіше через 3 – 5 годин після початку контакту з токсичними речовинами. Основні клінічні прояви – головокружіння, слабкість, серцебиття, нудота, блювота, ціаноз шкіри і слизових оболонок, які приймають зеленувато-грязний відтінок. У важких випадках спостерігається втрата свідомості, смерть від паралічу дихального і судинорухового центрів. Для хронічних інтоксикацій характерним є жовте забарвлення долонь, крил носа, нігтів, рудувато-жовте забарвлення волосся, розвиток гастритів, гепатитів, астено-вегетативного синдрому, у жінок розвиваються порушення менструального циклу. Система профілактичних заходів, що попереджують несприятливий вплив шкідливих хімічних речових на організм людини До сучасної системи профілактичних заходів, що попереджують несприятливий вплив шкідливих хімічних речовин на організм людини відносять: 1. Гігієнічне нормування. 2. Технологічні заходи. 3. Санітарно-технічні заходи 4. Архітектурно-планувальні заходи. 5. Організаційні заходи. 6. Використання індивідуальних засобів захисту 7. Лікувально-профілактичні заходи. Розглянемо основні напрямки реалізації кожної з перерахованих груп заходів: 1. Гігієнічне нормування забезпечує керування якістю навколишнього середовища та сприяють обмеженню несприятливого впливу його різних чинників на організм людини. Основні принципи гігієнічного нормування: 1) Принцип пріоритету медичних показників під час встановлення нормативів для певного шкідливого чинника звертають увагу, передусім, на особливості його впливу на організм людини і санітарні умови життя, тобто на медичний аспект його дії. 2) Принцип диференціації біологічних відповідей – в ході розгляду та аналізу всіх реакцій організму, що виникають у відповідь на вплив шкідливого чинника виділяють такі види біологічних відповідей, як смертність, захворюваність, фізіологічні і біохімічні ознаки хвороби, зрушення в організмі невідомої етіології, накопичення забруднюючих речовин в органах і тканинах, тобто певні рівні шкідливого впливу на здоров’я людини різного ступеня значущості. 3) Принцип розподілу об’єктів санітарної охорони – гігієнічні нормативи установлюють окремо для кожного об’єкту, кожної речовини. 4) Принципи урахування усіх можливостей несприятливих впливів –установлюються гігієнічні нормативи, які ураховують усі можливі види несприятливої дії чинника на організм. 5) Принцип пороговості – визначається ГДК, ГДР, ГДД для кожного шкідливого фактору, перевищення яких зумовлює виникнення несприятливих проявів. 6) Принцип залежності ефекту від концентрації (дози і часу) впливу. 7) Принцип лабораторного дослідження – усі дослідження проводяться в лабораторних умовах. 8) Принцип агравації – зі всього розмаїття шкідливих чинників відбираються лише ті, які відіграють вирішальну роль впливу на організм людини. 9) Принципи відносності і періодичного перегляду гігієнічних нормативів. 2. Технологічні заходи – спрямовані на зменшення і навіть повне виключення того чи іншого шкідливого фактору за рахунок зміни технології виробництва. Наприклад: запровадження безвідходних і безперервних технологій, технологій замкнутого циклу, автоматизація і механізація виробничих процесів, дистанційне управління трудовим процесом тощо. 3. Санітарно-технічні заходи – спрямовані на зниження рівня впливу шкідливого чинника за рахунок використання спеціальних технічних пристроїв. Наприклад: герметизація робочих зон, використання пило- і шумо-непроникливих кожухів, налагодження потужної місцевої витяжної вентиляції (витяжні шафи, кожухи, зонти, бокові відсоси), використання спеціальних екранів (зокрема, акустичних) тощо. 4. Архітектурно-планувальні заходи – спрямовані на зниження ступеня впливу шкідливого чинника за рахунок раціональних планувальних рішень підприємств. Наприклад: локалізація об’єктів, що генерують шум, вібрацію, пил, боротьба зі структурними шумами і вібрацією за рахунок використання матеріалів з підвищеною віброізоляцією і вібропоглинанням, улаштування ”плаваючих фундаментів”, озеленення території промислового підприємства тощо. 5. Організаційні заходи – полягають в організації раціонального режиму праці і відпочинку, обмеженні часу контакту працівника зі шкідливою речовиною, проведенні професійної консультації та професійного відбору, недопущенні на шкідливі підприємства підлітків і жінок тощо. 6. Використання індивідуальних засобів захисту – передбачає застосування спецодягу і спецвзуття, засобів для захисту рук, органів дихання (респіратори, протигази, ізолюючі шлангові і автономні дихальні апарати), голови (каски, шоломи), засоби захисту очей і обличчя (захисні окуляри, маски, щитки), органу слуху (антифони шлеми) тощо. 7. Лікувально-профілактичні заходи – полягають у проведенні первинних та періодичних медичних оглядів, організації лікувально-профілактичного харчування проведенні заходів оздоровчого захисту, використанні ультрафіолетового випромінювання, застосування різноманітних видів виробничої гімнастики і психотренінгів, санаторно-курортне лікування тощо. Гігієнічне нормування шкідливих хімічних речовин в атмосферному повітрі та у воді Гігієнічна регламентація вмісту токсичних хімічних речовин у повітрі виробничих приміщень, визначення гранично допустимої концентрації (ГДК), гранично допустимої дози (ГДД) та орієнтовно безпечного рівня впливу (ОБРВ) є надзвичайно ефективним профілактичним заходом, що дозволяє запобігти несприятливому впливу цих речовин на організм працівників. Наукове обгрунтування принципів гігієнічного нормування хімічних речовин в атмосферному повітрі мало у своєму розвитку три основні етапи: І етап – природознавчий, коли нормою визнавався склад повітря, що спостерігається у природних умовах. ІІ етап – санітарно-технічний, коли нормою вважався такий склад повітря, що є технічно досяжним. ІІІ етап – фізіологічний, коли норма визначалась на підставі оцінки прямої дії забруднювачів на здоров’я людини. Слід підкреслити, що фізіологічний підхід передбачав виділення 3 зон:
ГДК шкідливих речовин, як правило, встановлюють на рівні першої зони. Для визначення вмісту хімічних речовин у повітрі використовують три групи методів: 1 група — методи візуальної калориметрії, що полягають у зіставленні кольору поглинального розчину, який одержують після протягування крізь нього досліджуваного повітря, зі стандартною шкалою; 2 група— методи, які передбачають застосування реактивного паперу, що дозволяє провести якісний та кількісний аналіз вмісту шкідливих речовин за наявністю та інтенсивністю характерного для кожного з них забарвлення; 3 група — лінійно-калориметричні методи, що полягають у застосуванні індикаторних трубок. Найбільш поширеним приладом для визначення вмісту хімічних речовин у повітрі є універсальний газовий аналізатор (УГ–2), за допомогою якого визначається концентрація таких хімічних речовин, як оксид азоту, бензин, аміак, ацетон, оксид вуглецю, пари ртуті тощо. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||