Гігієна методичка. Методичні розробки з гігєни та екології для студентів 6 курсу медичного факультету
 Скачать 10.53 Mb.
|
Таблиця 1Величини ГДК токсичних хімічних речовин у повітрі робочих зон промислових підприємств
Наукове обгрунтування принципів гігієнічного нормування хімічних речовин у воді також мало у своєму розвитку три етапи: І етап – природознавчий, який полягав у забороні випуску стічних вод; ІІ етап – санітарно-технічного максималізму, коли ступінь очистки стічних вод визначалось за технічно-досяжними можливостями; ІІІ етап – фізіолого-гігієнічний, що зумовлював нормування якості води у водоймищах на відстані 1 км до найближчого пункту водозабору. Методи визначення гранично допустимої концентрації та орієнтовно безпечного рівня впливу хімічних токсичних речовин Токсико-гігієнічна оцінка хімічних сполук являє собою важливу складову частину попереджувального санітарного нагляду, який спрямований на профілактику і гострих, і хронічних професійних отруєнь. Саме тому установлення ГДК та ОБРВ слід вважати одним з найбільш ефективних профілактичних заходів, що дозволяє попередити несприятливий вплив цих речовин на організм працівників. Установлення величин гранично допустимої концентрації (ГДК) і орієнтовно безпечного рівня впливу (ОБРВ) проводиться за методикою, що передбачає проведення трьох етапів токсикологічних досліджень: 1 етап — попередня токсикологічна оцінка та установлення розрахункових ГДК і ОБРВ; 2 етап — узагальнена токсикологічна оцінка дії шкідливих хімічних речовин на організм лабораторних тварин; 3 етап — корекція величин ГДК і ОБРВ на підставі даних клініко-статистичних (натурних) досліджень протягом 3—х років (під час вивчення віддалених наслідків цей етап може бути більш тривалим). Для установлення розрахункових ГДК і ОБРВ запропоновано ряд математичних методів, що дозволяють визначити орієнтовно безпечні рівні впливу речовин, виходячи з їх фізико-хімічних особливостей, а саме величин поверхневого натягу, молекулярної маси, показників заломлення, температури кипіння та плавлення, пружності пару тощо. Для летючих органічних сполук орієнтовна величина ОБРВ розраховується на підставі використання наступних формул: lg ОБРВ = 1,12 — 0,056 + lg М; lg ОБРВ = 14,2 — 10 h l + lg М; lg ОБРВ = —1,2 — 0,012 t пл. + lg М; lg ОБРВ = 0,40 — 0,01 М + lg М; lg ОБРВ = 0,6 — 0,01 t кип. + lg М; lg ОБРВ = 1,6 — 2,2d + lg М. де ОБРВ — орієнтовний безпечний рівень дії, мг/м3; 6 — поверхневий натяг рідини при 20 °С, н/м; М — молекулярна маса; h l — показник заломлення; t пл.— температура плавлення, °С; t кип.— температура кипіння, °С; d — відносна густина, г/см3. Розрахунок ОБРВ проводять за всіма указаними вище правилами, результати сумують і визначають спочатку середнє значення lg ОБРВ, а згодом і абсолютну величину ОБРВ. Впродовж останніх років поряд із застосуванням розрахункових методів широке поширення знайшов досить нетрудомісткий номограмний метод розрахунку ОБРВ. Номограми побудовані на основі оцінки рівнянь лінійної регресії, які ураховують дані про величину середньосмертельної дози та середньосмертельної концентрації. Іноді ОБРВ установлюють методами інтерполяції або екстраполяції. В ході проведення токсикологічної оцінки необхідно установити не лише ОБРВ, але й вивчити характер загальної дії речовини на організм (наркотична, подразнювальна та гемолітична дія, здатність до кумуляції (накопичення) в організмі, особливості впливу на шкіру, на слизову оболонку очей та органів дихання). ОБРВ і ГДК, що установлені за наведеною схемою, затверджуються Головним Державним санітарним лікарем України і доводяться до відома обласних, міських та районних СЕС з метою подальшого використання у практичній діяльності проведення поточного санітарного нагляду за станом повітряного середовища на виробництві. Корекція ГДК і ОБРВ проводиться на підставі зіставлення даних захворюваності і матеріалів поглибленого медичного вивчення стану здоров’я працівників в реальних умовах промислового виробництва. Виявлення негативних зрушень у стані здоров’я працівників основних цехів у порівнянні з контрольною групою свідчить про ненадійність розроблених гігієнічних регламентів і є підставою для їх подальшого перегляду. Методи експериментального дослідження хімічних речовин. Санітарно-токсикологічний лабораторний експеримент Санітарно-токсикологічний лабораторний експеримент є важливим етапом гігієнічного нормування промислових забруднень і включає у свою структуру постановку та проведення гострого (для установлення параметрів токсичності хімічних речовин), підгострого (для вивчення особливостей токсикодинаміки хімічних речовин та їх кумулятивних якостей, виявлення найбільш уразливих органів і систем) та хронічного (для установлення порогу загальнотоксичної дії) лабораторного дослідження. Моделювання умов навколишнього середовища, як правило, проводиться в ході проведення лабораторного експериментального дослідження. В умовах лабораторії в спеціальній камері вивчають фізіологічні реакції людини у відповідь на вплив факторів виробничого середовища різної інтенсивності. Однак частіше моделювання проводиться в експерименті на тваринах. Тривалість дослідження залежить від характеристик об’єкта навколишнього середовища та основних шляхів надходження токсичних хімічних речовин в організм. Гострий лабораторний експеримент (однократний вплив з подальшим 2-тижневим спостереженням) передбачає визначення величин ОБРВ, що засновані на показниках токсичності хімічних речовин. Для летючих органічних сполук орієнтовні величини ГДК розраховуються за формулами. Чим вужчою є зона гострої дії речовини, тим вона небезпечніша щодо можливостей виникнення гострого професійного отруєння – навіть невелике підвищення концентрації (починаючи від порогової) вже може викликати смерть. Підгострий лабораторний експеримент (тривалість до 1 місяця) полягає у виявленні найбільш чутливих до впливу токсичних речовин органів і систем організму піддослідних тварин. Ці відомості важливі для правильного вибору методів тестування, необхідних для встановлення порогу хронічної дії. Крім того, у підгострому експерименті більш детально та ретельно вивчаються кумулятивні властивості речовин. Хронічний лабораторний експеримент (тривалість до 4 місяців) полягає у встановленні порогу хронічної загальнотоксичної дії. Визначена у ході дослідження величина служить відправною точкою для визначення ГДК. Основні токсикологічні дослідження виконуються на тваринах різноманітних видів: мишах, щурах, морських свинках, кролях, кішках та собаках. Слід підкреслити, що в ході проведення хронічного дослідження використовується не менше двох видів тварин. Основним шляхом надходження шкідливих хімічних речовин у виробничих умовах є інгаляційний. Тому під час проведення лабораторних досліджень переважно застосовується саме інгаляційний метод затравки. Розрізняють динамічну інгаляційну затравку (використання камер із зміною повітря з постійною концентрацією досліджуваної хімічної речовини) та статичну інгаляційну затравку (циркуляція повітря в камері не відбувається, потрібна концентрація токсичних речовин створюється на початку дослідження). Ще одним вельми поширеним шляхом надходження шкідливих хімічних речовин в організм є перкутанний шлях. Попередня оцінка шкірно-резорбційної дії проводиться при зануренні хвостів тварин (мишей) у досліджувальну речовину. У ході наявності резорбтивного ефекту проводиться кількісна оцінка перкутанної токсичності. На вистрижену поверхню ділянки шкіри наноситься досліджувана речовина. Реакція слизової оболонки ока або кон’юнктивальна проба у відповідь на дію токсичної хімічної сполуки досліджується шляхом внесення досліджуваної речовини в кількості 1—2 мл у кон’юнктивальний мішок ока кролика. Для оцінки особливостей перорального надходження токсичних хімічних речовин затравка тварин проводиться шляхом додавання речовин, що досліджуються, до їжі. Під час проведення гострого експерименту можливим є введення речовини у шлунок за допомогою металевого (еластичного) зонду або шприца. Цей спосіб вельми простий з точки зору практичного використання і надає змогу досить точно дозувати речовини. Отже, методи виробничої токсикології спрямовані, передусім, на виявлення тих змін (в організмі загалом, органних тканинних, клітинних та субклітинних), які виникають в організмі внаслідок впливу шкідливих хімічних речовин. Показники, що характеризують зміни в організмі, які виникають внаслідок впливу хімічних токсичних сполук Показники, що характеризують указані зміни в організмі людини умовно розподіляються нанеспецифічні або інтегральні та специфічні. До неспецифічних показників відносяться ті показники, що відображають неспецифічні зміни у загальному стані організму і характеризують його морфофункціональний стан (маса тіла, стан газообміну, фізична працездатність, особливості терморегуляції, функціональні можливості центральної нервової системи, зорової сенсорної системи та соматосенсорного аналізатору тощо). Водночас специфічні показники відтворюють особливості змін в організмі, властиві для впливу певної визначеної токсичної хімічної речовини або класу хімічних сполук. Для дослідження функціонального стану центральної нервової системи застосовують методики електроенцефалографії, хронорефлексометрії, визначення сумації підпорогових імпульсів тощо. Дослідження функціонального стану серцево-судинної системи проводять за допомогою визначення показників електрокардіографії, вимірювання артеріального тиску, визначення стійкості капілярів шкіри. Стан гепатобіліарної системи оцінюють за характеристиками екскреторної, антитоксичної та білкової функцій печінки. Функціональні можливості нирок у ході токсикологічного експерименту вивчають за даними визначення величини спонтанного діурезу, відносної щільності сечі, вмісту білка і хлоридів в сечі, креатиніну, залишкового азоту та сечовини в сечі та крові. Вельми перспективним є застосування проб, що передбачають введення фарбників. Для вивчення віддалених наслідків впливу шкідливих хімічних речовин сучасна виробнича токсикологія використовує великий арсенал спеціальних методів, що дозволяють визначити особливості їх гонадотропної, ембріотропної, канцерогенної та мутагенної дії. ТЕМА №9: ХАРЧУВАННЯ ТА ЗДОРОВ’Я. ВИДИ ХАРЧУВАННЯ. МЕТОДИКА ОЦІНКИ ХАРЧОВОГО СТАТУСУ ЛЮДИНИ МЕТА ЗАНЯТТЯ: 1. Визначити місце харчування у процесі збереження та зміцнення здоров’я людини, вивчити основні причини виникнення зрушень у стані здоров’я, що пов’язані з харчуванням, та оволодіти основами їх нутриціологічної профілактики. 2. Засвоїти методику оцінки харчового статусу людини. ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ: 1. Харчування та здоров’я людини. Види харчування. Основні функції їжі. 2. Гiгiєнiчнi принципи раціонального харчування. 3. Методика визначення енерговитрат людини. 4. Фізіологічні норми харчування для різних груп населення. Поняття про коефіцієнт фізичної активності. 5. Фізіолого-гігієнічна характеристика основних харчових речовин (білків, жирів, вуглеводів, мінеральних речовин, вітамінів). 6. Поняття про харчовий статус. Методика оцінки харчового статусу. ЗАВДАННЯ: 1. Ознайомитися з основними видами харчування, принципами раціонального харчування та основами нутриціологічної профілактики зрушень у стані здоров’я людини, що пов’язані з харчуванням. 2. Розрахувати добові енерговитрати студента. 3. Оцінити харчовий статус студента. ЛІТЕРАТУРА:
2. Общая гигиена: пропедевтика гигиены / [Е. И. Гончарук, Ю. И. Кундиев, В. Г. Бардов и др.] ; под ред. Е. И. Гончарука. ― К.: Вища школа, 2000. ― С. 518—532. 3. Габович Р.Д. Гигиена / Р.Д. Габович, С.С. Познанский, Р.Х. Шахбазян. ― К.: Вища школа, 1983. ― с. 169—180. 4. Даценко І.І. Основи загальної і тропічної гігієни / І.І. Даценко, Р.Д. Габович. — К.: Здоров’я, 1995. — С. 59 —92. 5. Румянцев Г.И. Общая гигиена / Г.И. Румянцев, Е.П. Вишневская, Т.А. Козлова. — М.: Медицина, 1985. — С. 24 —77. 6. Покровский В.А. Гигиена / В.А. Покровский. — М.: Медицина, 1979. — С. 232— 50. 7. Нікберг І.І. Гігієна з основами екології / І.І. Нікберг, І.В. Сергета, Л.І. Цимбалюк. —К.: Здоровя, 2001 — С. 142—163. 8. Петровский К.С. Гигиена питания / К.С. Петровский. — М.: Медицина,1975. — С. 19—111. 9. Загальна гігієна: навчальний посібник до практичних занять для студентів шостого курсу медичного факультету / [І.В Сергета, Б.Р.Бойчук, С.О. Латанюк та ін. ]. — Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. — 133с. 10. Ванханен В.Д. Руководство к практическим занятиям по гигиене питания / В.Д. Ванханен, Е.А. Лебедева. — М.: Медицина, 1987. — С. 203—228. 11. Петровский К.С. Рациональное питание / К.С. Петровский. — М.: Медицина, 1976. — 136 с. 12. Смоляр В.И. Рациональное питание / В.И. Смоляр. — Киев: Наук. думка, 1991. — С. 8—109, 234—237. 13 Учбовий посібник до практичних занять з загальної гігієни / За ред. В.Г.Бардова, І.І.Швайко. — К., 1994. — Ч. 1. — С. 94—100. 14. Минх А.А. Методы гигиенических исследований / А.А. Минх. — М.: Медицина, 1971. — С. 342—381. 15. Гурова А. И. Практикум по общей гигикне / А.И. Гурова, О.Е. Горлова. — М.: Изд. Университета Дружбы Народов, 1991. — С. 63—74. 16. Руководство к лабораторным занятиям по гигиене / Под ред. Ю.П. Пивоварова. — М.: Медицина, 1983. — С. 4—12. 17. Сергета І.В. Практичні навички з загальної гігієни / І.В. Сергета. — Вінниця, 1997. — С. 30—31. МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ В ході практичного заняття студенти розглядають місце та значення раціонального харчування у процесі збереження і зміцнення здоров’я людини та подовження тривалості активного життя, знайомляться з основними видами харчування, принципами раціонального харчування, розглядають фізіолого-гігієнічне значення основних харчових речовин, визначають енерговитрати та харчовий статус. Необхідно враховувати, що сучасні дані наук про харчування і, передусім, гігієни харчування та нутріціології виділяють чотири головні особливості біологічної дії їжі на організм людини, і у зв’язку з цим, чотири види харчування (табл. 1). Таблиця 1 Класифікація харчування за біологічною дією їжі
|