Главная страница
Навигация по странице:

  • ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ ГОСТРОГО ГЛОМЕРУЛОНЕФРИТУ Клінічні критерії

  • Параклінічні критерії: гіпергамаглобулінемія екскреція білку >0,2-1,0 г/добу Основні можливі клінічні прояви

  • Можливі лабораторні ознаки

  • Клініко-лабораторна характеристика гострого ГН

  • ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ НЕФРОТИЧНОГО СИНДРОМУ Клінічні критерії: набряки Параклінічні критерії

  • Основні можливі клінічні прояви

  • Стандарти параклінічних досліджень Лабораторні дослідження Обов`язкові

  • Диференційний діагноз гострого і хронічного ГН

  • Диференційна діагностика гематуричною та нефротичної форм хронічного гломерулонефриту

  • Диференційна діагностика гострого гломерулонефриту та пієлонефриту.

  • Диференційна діагностика тубулоінтерстиційного нефриту і хронічного гломерулонефриту.

  • Диференційна діагностика інтерстиціального та спадкового нефриту

  • Лікувальна програма при ГН

  • Гостра ниркова недостатність, уремічна кома

  • Тема №15 студ укр. Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського) заняття


    Скачать 252 Kb.
    НазваниеМетодичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського) заняття
    АнкорТема №15 студ укр.doc
    Дата09.03.2018
    Размер252 Kb.
    Формат файлаdoc
    Имя файлаТема №15 студ укр.doc
    ТипМетодичні вказівки
    #16457
    страница2 из 4
    1   2   3   4

    Основою робочої клінічної класифікації ГН у дітей в Україні є прийнята в 1976 р. у м. Вінниці класифікація первинного ГН.


    Форма

    Активність ниркового процесу

    Стан ниркових функцій

    Гострий ГН

    1. Період початкових проявів

    2. Період зворотного розвитку

    3. Перехід в хронічний ГН

    • без порушення функції нирок

    • з порушенням функції нирок

    • гостра ниркова недостатність

    Хронічний ГН

    • нефротична форма

    • змішана форма

    • гематурична форма

    1. Період загострення

    2. Період часткової ремісії

    3. Період повної клініко-лабораторної ремісії

    • без порушення функції нирок

    • з порушенням функції нирок

    • хронічна ниркова недостатність

    Підгострий (швидкопрогресуючий) ГН




    • з порушенням функції нирок

    • хронічна ниркова недостатність


    ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ ГОСТРОГО ГЛОМЕРУЛОНЕФРИТУ

    Клінічні критерії:

    • макрогематурія чи гемоглобінурія

    • артеріальна гіпертензія

    • набряки

    Параклінічні критерії:

    • гіпергамаглобулінемія

    • екскреція білку >0,2-1,0 г/добу

    Основні можливі клінічні прояви

            • початок - поступовий з наростанням симптомів або за 7-21 день до появи перших ознак - причинний фактор (інфекція, сенсибілізація, вакцинація, введення білкових препаратів, переохолодження, стрес, тощо)

            • симптоми інтоксикації

            • олігурія

            • абдомінальний синдром

            • біль в попереку

            • інтестінальний синдром

            • гіпертермія

            • порушення сечовипускання

            • артралгії

    Можливі лабораторні ознаки

    • аналіз крові

    • клінічний (збільшення ШОЕ, лейкоцитоз зсув лейкоцитарної формули вліво)

    • біохімічний (диспротеїнемія, гіперкоагуляція, азотемія)

    • імунологічний (зменшення С3-фракції комплемента, зростання Ig G, M, кріоглобулінемія, виявлення антистрептококових антитіл, позитивний стрептозімний тест)
            • аналіз сечі


    • еритроцитурія (макрогематурія, мікрогематурія; значна - >100 еритроцитів в полі зору, помірна - 25-100 еритроцитів в полі зору, незначна - <15-20 еритроцитів в полі зору), гемоглобінурія

    • абактеріальна лейкоцитурія

    • зміна питомої ваги (гіперстенурія при значній протеїнурії чи макрогематурії, гіпостенурія при порушенні функції нирок)

    • циліндрурія


    Клініко-лабораторна характеристика гострого ГН


    Синдром гострого ГН

    Клініка

    Лабораторно-інструментальні дані

    Ізольований сечовий синдром

    В анамнезі перенесена (за 2-3 тижні) стрептококова інфекція, введення сироваток, вакцин. Відсутність екстраренальних і ренальних симптомів, перебіг повільний прогресуючий.

    Протеїнурія не більше 1г/л або гематурія 10-50 в п/з, лімфоцитарна лейкоцитурія (10-50 в п/з).

    Нефритичний синдром

    Екстраренальні симптоми слабо виражені (набряки, гіпертензія). Олігурія в перші дні захворювання, перебіг сприятливий.

    Гематурія (макро-, мікро-),протеїнурія більше 100 мг/добу, циліндрурія.

    Нефротичний синдром

    Олігурія, масивні набряки, можлива енцефалопатія (еклампсія), гіперазотемія.

    Висока протеїнурія, гіпопротеїнемія, зниження А/Г коефіцієнту, підвищення α2-глобулінів, гіперліпідемія, гіперхолестеринемія, висока ШОЕ.

    Нефротичний синдром згематурією і гіпертензією

    Виражені набряки, гіпертензія, головний біль. Перебіг прогресуючий.

    Висока протеїнурія, гіпопротеїнемія, гіоальбумінемія, гіперхолестеринемія, підвищення α2-глобулінів, гематурія, циліндрурія.


    ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ НЕФРОТИЧНОГО СИНДРОМУ

    Клінічні критерії:

    • набряки

    Параклінічні критерії:

    • гіподиспротеїнемія

    • гіпопротеїнемія

    • гіпоальбумінемія <25 г/л

    • гіпер-альфа-2-глобулінемія

    • гіперхолестерінемія

    • збільшення рівня загальних ліпідів крові

    • добова екскреція білку із сечею >2-5 г або 50 мг/кг, або 1 г/кв.м

    Основні можливі клінічні прояви

    • початок - поступовий з наростанням симптомів або за 7-21 день до появи перших симптомів - причинний фактор (інфекція, вакцинація, введення білкових препаратів, масивна сенсибілізація, переохолодження, тощо)

    • симптоми інтоксикації

    • олігурія

    • артеріальна гіпертензія

    • абдомінальний синдром

    • біль у попереку

    • інтестінальний синдром

    • гіпертермія

    • порушення сечопуску

    • арталгії

    • Можливі лабораторні ознаки

    • аналіз крові

    • клінічний (збільшення ШОЕ, помірний лейкоцитоз, зсув лейкоцитарної формули вліво)

    • біохімічний (гіпогамаглобулінемія, збільшення В-ліпопротеїдів, холестерину, гіперкоагуляція)

    • імунологічний (зменшення С3-фракції комплемента)
    • аналіз сечі


    • зміна питомої ваги сечі (гіперстенурія при значній протеїнурії, гіпостенурія при порушенні функції нирок)

    • циліндрурія

    • абактеріальна лейкоцитурія

    • еритроцитурія


    Стандарти параклінічних досліджень

    • Лабораторні дослідження

    Обов`язкові:

    аналіз крові клінічний з визначенням тромбоцитів

    аналіз крові біохімічний з протеїнограмою, визначенням рівню холестерину, креатиніну, сечовини

    загальний аналіз сечі

    визначення добової екскреції білку

    аналіз сечі за Нечипоренком

    аналіз сечі за Зимницьким

    імунологічні дослідження крові з визначенням АСЛ-О, IgG, M, A,, комплементу (С3-фракція), циркулюючих імунних комплексів (по можливості).

    Проба Реберга

    Контроль АТ

    УЗД нирок, сечового міхура

    Радіоізотопна ренографія (при необхідності)

    Біопсія нирок (бажано)
    Диференційний діагноз гострого і хронічного ГН


    Клініко-анамнестичні і лабораторні ознаки


    Гострий ГН

    Хронічний ГН

    Наявність в анамнезі даних про протеїнурію, набряки, гіпертензію.

    Відносні

    Наявні

    Анемічний синдром

    Відсутній або слабо виражений

    Часто виражений

    Ретинопатія

    -

    +

    Відносна щільність сечі

    Часто нормальна

    Гіпо- , ізостенурія

    Гематурія

    Виражена

    Незначна

    Гіпопротеїнемія

    Незначна

    Виражена

    Швидкість клуб очкової фільтрації

    Частіше норма

    Знижена


    Диференційна діагностика гематуричною та нефротичної форм хронічного гломерулонефриту


    Ознака

    Гематурична форма

    Нефротична форма


    Набряки


    Незначні

    виражені

    Гематурія


    Значна (макрогематурія)

    Незначна, непостійна

    Добова протеїнурія


    До 1 г/добу

    >2 г/добу

    Артеріальна гіпертензія


    Часто

    можлива

    Рівень холестерину, загальних ліпідів

    Норма

    підвищені

    Загальний білок


    Норма

    Знижений

    Альбумін крові

    Норма

    Знижений


    Диференційна діагностика гострого гломерулонефриту та пієлонефриту.


    Ознака

    ПН

    Гострий ГН

    Зв'язок із перенесеним захворюванням

    ГРВІ

    Через 2-3 тижні після стрептококової інфекції

    Симптоми інтоксикації

    +

    +

    Температура тіла


    >38

    -

    Дизурія


    Можлива ніктурія

    -

    Больовий синдром


    +

    Рідко в попереку

    Лейкоцитоз


    +

    ±

    ШОЕ


    До 30 мм/год

    Більше 30 мм/год

    Бактеріурія


    +

    -

    Осмолярність сечі


    Знижена

    N

    Швидкість клуб очкової фільтрації

    N

    Знижена або N


    Диференційна діагностика тубулоінтерстиційного нефриту і хронічного гломерулонефриту.


    Ознака

    Гломерулонефрит, гематурична форма

    Інтерстиціальний нефрит

    Причини розвитку

    Гостра і хронічна стрептококова інфекція

    Метаболічні порушення, лікарські препарати, вірусна інфекція, дисплазія нирок, васкулярні, фізичні, алергічні фактори

    Набряки

    +

    приєднуються на пізніх етапах

    Гіпертензія

    Приєднується на пізніх етапах

    Приєднується рано

    Болі в попереку

    -

    +

    Підвищення температури

    -

    +

    Еритроцитурія

    При загостренні процесу

    Можлива

    Протеїнурія

    +

    Невисока

    Глюкозурія

    -

    Можлива


    Диференційна діагностика інтерстиціального та спадкового нефриту


    Ознака

    Спадковий нефрит

    Інтерстиціальний нефрит

    Захворювання нирок у членів сім’ї

    +

    Рідко

    Зниження слуху у пробанда в сім’ї

    Часто

    _

    Аномалії зору

    У 20%

    -

    Найбільш часті клінічні ознаки

    Стигми дизембріогенезу

    Болі в животі, дизурія, інтоксикація, зниження (підвищення) АТ

    Пієлоектазія, вади розвитку нирок

    Часто

    Рідко

    Відносна щільність сечі

    Нормальна протягом тривалого часу

    Знижена

    Гематурія

    Частіше мікрогематурія

    Виражена

    лейкоцитурія

    Рідко

    Часто, абактеріальна

    Збільшення площі нирок (УЗД)

    -

    +

    Морфобіоптичні дані

    Фокально-сегментарний гломеруліт

    Інфільтрація інтерстицію лімфоцитами і плазматичними клітинами, тубулярна атрофія, фіброз, рубці в інтерстиції


    Лікувальна програма при ГН

    1.Ліквідація мікробно-запального процесу в нирках.

    2.Подавлення імунопатологічних реакцій.

    3.Корекція порушень в системі коагуляції та мікроциркуляції.

    4.Відновленя діурезу і функціонального стану нирок.

    5.Гіпотензивна терапія.

    6.Мембранопротекція, антиоксиданти.

    7.Попередження склеротичних процесів в базальній мембрані (ренопротекція).

    8.Підвищення загальної резистентності організму.

    9.Корекція порушень інших органів і систем.

    Базисна терапія включає призначення режиму, дієти (стіл 7, 7а, 5), протимікробних чи противірусних препаратів протягом 2 тижнів; діуретичних (2,4% еуфілін із розрахунку 1 мл на 10 кг маси тіла в поєднанні із лаз іксом в/в).

    Патогенетична терапія: ІАПФ, дилтіазем, АРА (антагоністи рецепторів ангіотензину) за необхідності протягом 6-12 місяців, антикоагулянти прямої дії в поєднанні із антиагрегантами або тик лід протягом 4-6 тижнів.

    При збереженні еритроцитурії вище 20-40-6- або протеїнурії до 1 г/л рекомендується призначати делагіл протягом 6-12 місяців в дозі 5-8 мг/кг маси тіла на добу і протягом ще 6 місяців в дозі 4 мг/кг.
    Базисна терапія нефротичного синдрому потребує призначення режиму, дієти (стіл 7, 7а, 5 із зменшенням кількості білка в разі необхідності), протимікробних чи противірусних препаратів протягом 2 тижнів; діуретичних препаратів до досягнення ефекту.Лікування набрякового синдрому: в/в декстрин 40-10 мл/кг або реоглюман або поліглюкін або реосорбілакт або 20-50% альбумін разом із введенням лаз ікса 5 мг/кг і гіпотіазиду 1-2 мг/кг під контролем гематокриту.

    Кортикостероїдна терапія: преднізолон (метіпред) протягом 4-8 місяців в максимальній дозі 2-3 мг/кг і підтримуюча протягом 2-8 місяців. У випадку рецидиву гломерулонефрита, частковій або повній гормонорезистентності доцільниим є призначення цитостатиків (лейкеран, хлорамбуцил в максимальній дозі 0,2 мг/кг на добу 8-12 тижнів, циклофосфамід 3 мг/кг і підтримуючій половинній протягом 8-10 місяців). Циклофосфамід може призначатися у вигляді пульс-терапії в дозі 600-1000 мг на 1 введення 1 раз на місяць протягом 3-9 місяців.

    Альтернативна терапія: циклоспорин А (неорал) 5-6 мг/кг в монотерапії, мофетилу мікофенолат (60 мг/м2 або 2-3 мг/кг), іАПФ, АРА, блокатори кальцієвих каналів (дилтіазем, фелодипін), низькомолекулярні гепарини (фраксіпарін, клексан).

    Гостра ниркова недостатність, уремічна кома
    Діагностичні критерії:

    1.Уремічна (гіперазотемiчна) кома розвивається при гострій або хронічній нирковій недостатності (гломеруллонефрит, пiєлонефрит, амiлоїдний нефроз і інші); значної втрати рідини в результаті невпинної блювоти або діареї.

    2.Розвивається поступово з провісників: з'являються симптоми пригнiчення ЦНС (слабість, головні болі, сонливість, апатія, дратівливість).

    3.Спрага, сухість у роті, шкірна сверблячка, на шкірі відкладення кристалів сечовини у вигляді пудри, шкіра суха, блідо-сіра, сліди роздряпин; нудота, блювота кольору «кавової гущавини», пронос; апетит знижений, у роті виразковий стоматит, некротичнi зміни.

    4.Запах сечовини у видихуваному повітрі, геморрагiчний синдром.

    5.Подих патологічного типу Куссмауля або Чейн-Стокса.

    6.Пульс поверхневий, аритмічний, границі серця розширенi, систолiчний шум на верхівці, шум тертя перикарду, шум тертя плеври.
    Критерії діагностики: олігоанурія, зниження клубочкової фільтрації, питомої ваги (осмолярності), підвищення концентрації креатиніну, сечовини, калію сироватки крові, порушення кислотно-лужної рівноваги, анемія, гіпертензія.

    Олігурія характеризується зниженням діурезу до 500 мл на добу за умови нормального водного балансу, або 10 мл/кг на добу. Анурія – це наявність менше 150 мл сечі за добу або 2-3 мл/кг маси хворого

    Розрізняють функціональну і органічну ГНН. Функціональна – тимчасове порушення деяких функцій нирок, яке має зворотній розвиток при проведенні консервативної терапії. Органічна ГНН не має зворотнього розвитку без застосування екстракорпоральних методів лікування.

    За причинами виділяють преренальну (60-70%), реальну (25-40%) та аренальну (1%) ГНН. Преренальна характеризується співвідношенням сечовини до креатиніну, більше чим 20:1, осмолярністю сечі більше 500 мосмоль/л, відсутністю сечового синдрому. Ренальна навпаки характеризується співвідношенням сечовини до креатиніну, що не перевищує 20:1, осмолярність знаходиться в межах 250-300 мосмоль/л, наявний сечовий синдром.

    Медична допомога:

    1.За показниками - реанімаційні заходи. Інгаляція 100% кисню.

    2.Катетеризація магістральних судин, внутрішньовенна повільна iнфузiя 0.9% розчину натрію хлориду 10 мл/кг/година.

    3.Промивання шлунку 1-2% теплим розчином натрію гідрокарбонату.

    4.Термінова госпіталізація до спеціалізованого відділення або ВIТ.

    1   2   3   4


    написать администратору сайта