ЖУРНАЛ ЦІВІЛЬНА ОБОРОНА. Методичний посібник підготовлено педагогічним колективом Навчальнометодичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Хмельницької області під керівництвом начальника Центру підполковника Закреницького Анатолія Анатолійовича

• Название: Методичний посібник підготовлено педагогічним колективом Навчальнометодичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Хмельницької області під керівництвом начальника Центру підполковника Закреницького Анатолія Анатолійовича
• Анкор: ЖУРНАЛ ЦІВІЛЬНА ОБОРОНА.docx
• Дата: 02.11.2017
• Размер: 425.5 Kb.
• Имя файла: ЖУРНАЛ ЦІВІЛЬНА ОБОРОНА.docx
• Тип: Документы; #10068
• страница: 3 из 19

1. Режим підвищеної готовності єдиної системи цивільного захисту встановлюється в разі істотного погіршення виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, біологічної (у тому числі бактеріологічної), сейсмічної, гідрогеологічної та гідрометеорологічної обстановки, за наявності загрози виникнення надзвичайної ситуації.

2. У режимі підвищеної готовності органи управління єдиноїсистеми цивільного захисту:

• 
  надають оперативну допомогу органам і структурам, причетним до забезпечення цивільного захисту, в разі виникнення несприятливих побутових або нестандартних ситуацій;
  
• 
  формують комісії для виявлення причин погіршення обстановки безпосередньо в районі можливого виникнення надзвичайної ситуації, готують пропозиції щодо її нормалізації;
  
• 
  посилюють спостереження і контроль за ситуацією на потенційно небезпечних об'єктах і прилеглих до них територіях, здійснюють прогнозування можливості виникнення надзвичайних ситуацій та їх масштабів;
  
• 
  розробляють заходи із захисту населення і територій в умовах надзвичайної ситуації;
  
• 
  приводять у стан підвищеної готовності наявні сили і засоби реагування, залучають додаткові сили і засоби, уточнюють плани їх дій та направляють їх у разі потреби в район загрози виникнення надзвичайної ситуації;
  
• 
  здійснюють заходи із запобігання виникненню надзвичайної ситуації.
  

Стаття 24. Режим надзвичайної ситуації.
1. Режим надзвичайної ситуації єдиної системи цивільного захисту встановлюється в разі виникнення та під час ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.

2. У режимі надзвичайної ситуації органи управління єдиноїсистеми цивільного захисту:

• 
  визначають межі території, на якій виникла надзвичайна ситуація;
  
• 
  організовують захист населення і територій в умовах надзвичайної ситуації;
  
• 
  організовують роботи з локалізації або ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, залучають необхідні сили і засоби;
  
• 
  здійснюють безперервний контроль за розвитком надзвичайної ситуації, становищем на аварійних об'єктах і прилеглих до них територіях;
  
• 
  оперативно доповідають вищим органам управління про розвиток надзвичайної ситуації, заходи, які виконуються, та оповіщають населення.
  

Стаття 25. Режим надзвичайного стану.
Режим функціонування єдиної системи цивільного захисту в умовах надзвичайного стану встановлюється відповідно до вимог Закону України "Про правовий режим надзвичайного стану" (1550-14).
Стаття 26. Режим воєнного стану.
Режим функціонування єдиної системи цивільного захисту в умовах воєнного стану, порядок підпорядкування її військовому командуванню визначаються відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" (1647-14).
Розділ ІV
Управління єдиною системою цивільного захисту
Стаття 27. Система органів управління цивільним захистом.
1. Загальне керівництво єдиною системою цивільного захисту здійснює Кабінет Міністрів України. Начальником цивільного захисту України є Прем'єр-міністр України.

2. Безпосереднє керівництво діяльністю єдиної системи цивільного захисту покладається на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань цивільного захисту. Керівник цього органу є заступником начальника цивільного захисту України.

3. Керівництво територіальними підсистемами єдиної системи цивільного захисту в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють відповідно Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Начальниками територіальних підсистем єдиної системи цивільного захисту за посадою є відповідно Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим та голови відповідних державних адміністрацій. Керівники територіальних органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту за посадою є заступниками відповідних начальників територіальних підсистем єдиної системи цивільного захисту.

Стаття 31. Органи оперативного реагування на надзвичайні ситуації у сфері цивільного захисту.
1. До органів оперативного реагування на надзвичайні ситуації у сфері цивільного захисту входять органи управління, сили і засоби оперативного реагування на надзвичайні ситуації у складі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері цивільного захисту, органи управління, сили і засоби цивільного захисту в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах та районах у містах.

2. На органи управління органів оперативного реагування нанадзвичайні ситуації у сфері цивільного захисту покладається:

• 
  забезпечення готовності до дій сил і засобів, призначених для реагування на надзвичайні ситуації;
  
• 
  здійснення комплексу заходів із реагування на надзвичайні ситуації, ліквідації їх наслідків;
  
• 
  управління підпорядкованими силами реагування, спеціальними і спеціалізованими формуваннями;
  
• 
  координація дій органів управління, сил і засобів цивільного захисту центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування під час реагування на надзвичайні ситуації.
  

3. На сили оперативного реагування на надзвичайні ситуації покладаються функції з локалізації надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків.
Стаття 32. Повноваження та відповідальність посадових осіб органів оперативного реагування на надзвичайні ситуації у сфері

цивільного захисту.
1. Посадові особи органів оперативного реагування нанадзвичайні ситуації у сфері цивільного захисту мають право:

• 
  безперешкодно отримувати інформацію про території та об'єкти, на яких проводяться пожежно-рятувальні та інші невідкладні роботи, необхідну для виконання своїх обов'язків;
  
• 
  вимагати від посадових осіб здійснення заходів із ліквідації надзвичайних ситуацій, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій, припиняти дії, що перешкоджають органам оперативного реагування на надзвичайні ситуації виконувати поставлені завдання;
  
• 
  залучати в разі потреби спеціальну та інженерну техніку підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, користуватися їх засобами зв'язку;
  
• 
  проводити під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій документування, кіно- і відеознімання, фотографування та звукозапис;
  
• 
  забезпечувати оточення або блокування в інший спосіб окремих територій, будівель, споруд і об'єктів у зоні надзвичайних ситуацій;
  
• 
  тимчасово забороняти або обмежувати рух транспортних засобів і пішоходів поблизу та в межах зон надзвичайних ситуацій, а також доступ громадян на окремі об'єкти та території, зобов'язувати їх залишати такі об'єкти та території.
  

2. Порядок відшкодування втрат, пов'язаних із залученням спеціальної та інженерної техніки підприємств і організацій, використанням засобів зв'язку, проведенням кіно- і відеознімання, фотографування і звукозапису під час подолання наслідків надзвичайних ситуацій, визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 34. Органи управління та сили цивільного захисту, що виконують завдання цивільного захисту.
До сил цивільного захисту належать:

• 
  оперативно-рятувальна служба цивільного захисту;
  
• 
  спеціальні (воєнізовані) і спеціалізовані аварійно-рятувальні формування та їх підрозділи;
  
• 
  аварійно-відновлювані формування, спеціальні служби центральних та інших органів виконавчої влади, на які покладено завдання цивільного захисту;
  
• 
  формування особливого періоду;
  
• 
  авіаційні та піротехнічні підрозділи;
  
• 
  технічні служби та їх підрозділи;
  
• 
  підрозділи забезпечення та матеріальних резервів.
  

Стаття 35. Регіональні і місцеві органи управління та сили

цивільного захисту.
1. До регіональних та місцевих органів управління цивільногозахисту належать:

• 
  Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, районні державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, структурні підрозділи з питань цивільного захисту цих державних адміністрацій та виконавчих органів рад;
  
• 
  територіальні органи управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.
  

2. До регіональних і місцевих сил цивільного захистуналежать:

• 
  аварійно-рятувальні формування і підрозділи;
  
• 
  спеціалізовані аварійно-рятувальні служби;
  
• 
  сили і засоби місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;
  
• 
  сили і засоби територіальних підсистем єдиної системи цивільного захисту;
  
• 
  сили і засоби підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності і підпорядкування, які залучаються у відповідному порядку до здійснення заходів цивільного захисту;
  
• 
  добровільні рятувальні формування.
  

Розділ V
Координація діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту
Стаття 36. Координація діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у сфері

цивільного захисту.
1. Координацію діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту здійснюють:

• 
  Рада національної безпеки і оборони України в межах, передбачених Законом України "Про Раду національної безпеки і оборони України" (183/98-ВР);
  
• 
  Кабінет Міністрів України.
  

Для координації діяльності державних органів влади з питань цивільного захисту Кабінет Міністрів України утворює відповідні комісії (ради).

У разі необхідності для ліквідації наслідків надзвичайної ситуації Кабінет Міністрів України утворює спеціальні комісії загальнодержавного, регіонального, місцевого та об'єктового рівнів.

2. Порядок забезпечення діяльності Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій визначається Кабінетом Міністрів України.

3. Діяльність комісій з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій регіонального, місцевого та об'єктового рівнів здійснюється відповідно до положення про такі комісії, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.
Президент України

Л. Кучма

м. Київ, 24 червня 2004 року N 1859-IV
Закон України

„Про Цивільну оборону”

(витяг)

Кожен має право на захист свого життя і здоровя від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійного лиха та на вимогу гарантій забезпечення реалізації цього права від Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та підпорядкування.

Держава як гарант цього права створює систему цивільної оборони, яка має на меті захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.
Розділ І
загальні засади
Стаття 1. Цивільна оборона України є державною системою органів управління, сил і засобів, що створюються для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.
Систему цивільної оборони складають:

• 
  органи виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких віднесено функції, повязані з безпекою і захистом населення, попередженням, реагування і діями у надзвичайних ситуаціях;
  
• 
  органи повсякденного управління процесами захисту населення у складі міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, керівництва підприємстів, установ і організацій незалежно від форм власності та підпорядкування, сили і засоби, призначені для виконання завдань цивільної оборони;
  
• 
  фонди фінансових, медичних та матеріально-технічних ресурсів, передбачені на випадок надзвичайних ситуацій;
  
• 
  системи звязку, оповіщення та та інформаційного забезпечення, центральний орган виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;
  
• 
  курси та навчальні заклади підготовки і перепідготовки фахівців та населення з питань цивільної оборони;
  
• 
  служби цивільної оборони.
  

Стаття 2. Заходи цивільної оборони поширюються на всю територію України, всі верстви населення, а розподіл за обсягом і відповідальністю за їх виконанням здійснюється за територіально-виробничим принципом.
Завданнями Цивільної оборони України є:

1. 
   Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного походження і запровадження заходів щодо зменшення збитків та втрат у разі аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж та стихійного лиха.
   
2. 
   Оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій у мирний та воєнний час та постійне інформування його про наявну обстановку.
   
3. 
   Захист населення від наслідків аварій, катастроф, великих пожеж, стихійного лиха та застосування засобів ураження.
   
4. 
   Організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха та у воєнний час.
   
5. 
   Організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах лиха і осередках ураження.
   
6. 
   Створення систем аналізу і прогнозування управління, оповіщення і звязку, спостереженя і контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологічним зараженням, підтриманням їх готовності для сталого функціонування у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу.
   
7. 
   Підготовка і перепідготовка керівного складу цивільної оборони, її органів управління та сил, навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти в надзвичайних ситуаціях.
   

Стаття 3. Керівництво Цивільною обороною України відповідно до її побудови покладається на Кабінет Міністрів України, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, керівників підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування.
Начальником Цивільної оборони України є премєр-міністр України, а його заступником – керівник центрального органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи; начальником цивільної оборони Автономної Республіки Крим є Голова Ради Міністрів Автономної Республіки Крим; начальниками цивільної оборони, згідно з адміністративно-територіальним устроєм України, є голови місцевих державних адміністрацій; начальниками цивільної оборони в міністерствах інших центральних органів виконавчої влади, на підприємствах, установах і організаціях є їх керівники.

Безпосереднє виконання завдань цивільної оборони здійснюється постійно діючими органами управління у справах цивільної оборони, у тому числі створеними у складі підприємств, установ і організацій силам та службами цивільної оборони.

Завдання, функції та повноваження органів управління у справах цивільної оборони визначаються цим Законом і Положенням про органи управління у справах цивільної оборони, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

Органи управління у справах цивільної оборони, які входять до складу місцевих державних адміністрацій, є підрозділами подвійного підпорядкування.
Розділ ІІ
Повноваження органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ і організацій з питань цивільної оборони.
Стаття 8. Керівництво підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та підпорядкування забезпечує своїх працівників засобами індивідуального та колективного захисту, організовує здійснення евакозаходів, створює сили для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та забезпечує їх готовність до практичних дій, виконує інші заходи з цивільної обоони і несе повязані з цим матеріальні та фінансові витрати в порядку та обсягах, передбачених законодавством.
Радіаційні, хімічні та вибухонебезпечні підприємства додатково створюють локальні системи виявлення загрози виникнення надзвичайної ситуації та оповіщення персоналу і населення, що проживає в зонах можливого ураження; запроваджують інженерно-технічні заходи, що зменшує ступінь ризику виникнення аварій, пожеж та вибухів і несуть витрати щодо їх здійснення в обсягах, передбачених відповідними нормативно-правовими актами.

Власники потенційно небезпечних обєктів відповідають за захист населення, що проживає в зонах можливого ураження, від наслідків аварій на цих обєктах.

Президент України

Л. Кучма

м. Київ 24 березня 1999 року №555 – ХІV

ЗАТВЕРДЖЕНО

постановою Кабінету Міністрів України

від 10 травня 1994 р. № 299