ЖУРНАЛ ЦІВІЛЬНА ОБОРОНА. Методичний посібник підготовлено педагогічним колективом Навчальнометодичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Хмельницької області під керівництвом начальника Центру підполковника Закреницького Анатолія Анатолійовича

• Название: Методичний посібник підготовлено педагогічним колективом Навчальнометодичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Хмельницької області під керівництвом начальника Центру підполковника Закреницького Анатолія Анатолійовича
• Анкор: ЖУРНАЛ ЦІВІЛЬНА ОБОРОНА.docx
• Дата: 02.11.2017
• Размер: 425.5 Kb.
• Имя файла: ЖУРНАЛ ЦІВІЛЬНА ОБОРОНА.docx
• Тип: Документы; #10068
• страница: 2 из 19

Стаття 6. Основні заходи у сфері цивільного захисту.
З метою ефективної реалізації завдань цивільного захисту, зменшення матеріальних втрат та недопущення шкоди об'єктам, матеріальним і культурним цінностям та довкіллю в разі виникнення надзвичайних ситуацій центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підпорядковані їм сили і засоби, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, добровільні рятувальні формування здійснюють оповіщення та інформування, спостереження і лабораторний контроль, укриття у захисних спорудах, евакуацію, інженерний, медичний, психологічний, біологічний, екологічний, радіаційний та хімічний захист.


Стаття 7. Оповіщення та інформування.
Оповіщення та інформування у сфері цивільного захистувключають:

• 
  оперативне доведення до відома населення інформації про виникнення або можливу загрозу виникнення надзвичайних ситуацій, у тому числі через загальнодержавну, територіальні і локальні автоматизовані системи централізованого оповіщення;
  
• 
  завчасне створення та організаційно-технічне поєднання постійно діючих локальних систем оповіщення та інформування населення із спеціальними системами спостереження і контролю в зонах можливого ураження;
  
• 
  централізоване використання мереж зв'язку, радіомовлення, телебачення та інших технічних засобів передачі інформації незалежно від форми власності та підпорядкування в разі виникнення надзвичайних ситуацій.
  

Стаття 8. Спостереження і лабораторний контроль.
Спостереження і лабораторний контроль включають:

• 
  створення і підтримання в постійній готовності загальнодержавної та територіальних мереж спостереження і лабораторного контролю;
  
• 
  організацію збирання, опрацювання та передачі інформації про стан довкілля, забруднення продуктів харчування, харчової сировини, фуражу, води радіоактивними, хімічними речовинами та інфекційними мікроорганізмами.
  

Стаття 9. Укриття у захисних спорудах.
1.Длязабезпеченняукриттянаселеннявмістах,селах,селищах створюється фонд захисних споруд шляхом:

• 
  комплексного освоєння підземного простору населених пунктів для взаємопогодженого розміщення в ньому споруд і приміщень соціально-побутового, виробничого і господарського призначення з урахуванням необхідності пристосування і використання частини приміщень для укриття населення в разі виникнення надзвичайних ситуацій;
  
• 
  обстеження і взяття на облік підземних і наземних будівель та споруд, що відповідають вимогам захисту, споруд підземного простору населених пунктів, гірничих виробок і природних порожнин;
  
• 
  дообладнання з урахуванням вимог захисту підвальних та інших заглиблених приміщень;
  
• 
  будівництва заглиблених споруд, інших нерухомих об'єктів, пристосованих для виконання завдань цивільного захисту;
  
• 
  будівництва в період загрози виникнення надзвичайних ситуацій найпростіших сховищ та укриттів;
  
• 
  будівництва окремих сховищ і протирадіаційних укриттів.
  

2. Фонд захисних споруд у мирний час використовується для господарських, культурних і побутових потреб у порядку, який визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.
Стаття 10. Здійснення заходів з евакуації населення.
1. В умовах недостатнього забезпечення захисними спорудами в населених пунктах, де розташовані об'єкти підвищеної небезпеки, а також в особливий період основним способом захисту населення є його евакуація і розміщення у зонах, безпечних для проживання.

2. Евакуації підлягає населення, яке проживає в населених пунктах, що знаходяться у зонах можливого катастрофічного затоплення, небезпечного радіоактивного забруднення, хімічного ураження, у районах виникнення стихійного лиха, аварій і катастроф, якщо виникає безпосередня загроза життю та здоров'ю людей.

3. У разі виникнення надзвичайної ситуації проводиться загальна або часткова евакуація населення тимчасового або безповоротного характеру.

4. Загальна евакуація населення в особливий періодпроводиться в окремих регіонах за рішенням Кабінету МіністрівУкраїни у разі:

• 
  небезпеки радіоактивного забруднення навколо атомних електростанцій (якщо виникає безпосередня загроза життю та здоров'ю населення, яке проживає в зоні ураження);
  
• 
  загрози катастрофічного затоплення місцевості з менш ніж чотиригодинним добіганням проривної хвилі;
  
• 
  виникнення загрози життю та здоров'ю населення, яке проживає в зоні виникнення надзвичайної ситуації військового характеру.
  

5. Часткова евакуація населення в разі виникнення або загрози виникнення надзвичайної ситуації на відповідній території проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України, якщо інше не встановлено законом.

6. Під час проведення часткової або загальної евакуації не зайняте у виробництві та сфері обслуговування населення, студенти, учні навчальних закладів, вихованці дитячих будинків, пенсіонери та інваліди, які утримуються у будинках для осіб похилого віку, разом із викладачами та вихователями, обслуговуючим персоналом і членами їх сімей евакуюються в першу чергу.

7. Евакуація населення з небезпечних районів проводиться пішки і шляхом вивезення основної його частини наявним транспортом.

8. З метою запобігання проявам паніки та недопущення загибелілюдей під час евакуації забезпечуються:

• 
  планування евакуації населення;
  
• 
  визначення зон, придатних для розміщення евакуйованого населення з потенційно небезпечних зон;
  
• 
  організація оповіщення керівного складу центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та населення про початок евакуації;
  
• 
  управління проведенням евакуації;
  
• 
  створення мінімально необхідних умов для життєдіяльності евакуйованого населення;
  
• 
  навчання населення діям при проведенні евакуації.
  

Стаття 11. Інженерний захист території.
З метою створення умов безпечного проживання населення натериторії з підвищеним техногенним навантаженням та ризикомвиникнення надзвичайних ситуацій здійснюються заходи інженерногозахисту території, які включають:

• 
  урахування під час розроблення генеральних планів забудови населених пунктів і ведення містобудування в умовах підвищеного ризику можливості виникнення надзвичайних ситуацій на окремих територіях та в регіонах;
  
• 
  здійснення контролю за раціональним розміщенням потенційно небезпечних об'єктів з урахуванням можливих наслідків надзвичайних ситуацій для безпеки населення і довкілля в разі виникнення таких ситуацій;
  
• 
  будівництво споруд, будинків, інженерних мереж та транспортних комунікацій із заданими рівнями безпеки і надійності;
  
• 
  розроблення і запровадження заходів щодо безаварійного функціонування потенційно небезпечних об'єктів;
  
• 
  створення комплексних схем захисту населених пунктів та об'єктів від небезпечних природних процесів шляхом організації будівництва протизсувних, протиповеневих, протиселевих, протилавинних, протиерозійних та інших інженерних споруд спеціального призначення.
  

Стаття 12. Медичний захист населення та забезпечення епідемічного благополуччя в районах надзвичайних ситуацій.
Для запобігання або зменшення ступеня ураження населення,своєчасного надання допомоги постраждалим та їх лікування,забезпечення епідемічного благополуччя в районах надзвичайнихситуацій здійснюються такі заходи:

• 
  планування і використання існуючих сил та засобів закладів охорони здоров'я незалежно від форм власності та господарювання;
  
• 
  розгортання в умовах надзвичайних ситуацій необхідної кількості додаткових лікувальних закладів (пунктів);
  
• 
  своєчасне застосування профілактичних медичних препаратів та санітарно-епідеміологічних заходів;
  
• 
  контроль за якістю харчових продуктів і продовольчої сировини, питної води і джерел водопостачання;
  
• 
  завчасне створення і підготовка спеціальних медичних формувань;
  
• 
  накопичення медичних засобів захисту, медичного та іншого спеціального майна і техніки;
  
• 
  здійснення контролю за станом довкілля, санітарно-гігієнічною та епідемічною ситуацією;
  
• 
  навчання населення способам надання першої медичної допомоги та дотримання правил відповідної санітарії;
  
• 
  забезпечення недопущення впливу на здоров'я людей шкідливих факторів навколишнього середовища та наслідків надзвичайних ситуацій, а також умов для виникнення і поширення інфекційних захворювань;
  
• 
  санітарна охорона територій та об'єктів у зоні надзвичайної ситуації.
  

Стаття 13. Психологічний захист.
Запобігання або зменшення ступеня негативного психологічного впливу на населення та своєчасне надання ефективної психологічної допомоги забезпечуються шляхом здійснення таких заходів:

• 
  планування діяльності та використання існуючих сил і засобів підрозділів психологічного забезпечення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту;
  
• 
  своєчасне застосування психопрофілактичних методів;
  
• 
  виявлення за допомогою психологічних та соціологічних методів чинників, що сприяють виникненню соціально-психологічної напруги;
  
• 
  використання сучасних технологій психологічного впливу для нейтралізації негативного впливу на населення.
  

Стаття 14. Біологічний захист.
Захист від біологічного зараження включає:

• 
  виявлення осередку біологічного зараження;
  
• 
  прогнозування масштабів розвитку наслідків біологічного зараження;
  
• 
  використання колективних та індивідуальних засобів захисту;
  
• 
  введення режимів карантину та обсервації;
  
• 
  знезаражування осередку біологічного зараження;
  
• 
  здійснення заходів екстреної та специфічної профілактики;
  
• 
  дотримання протиепідемічного режиму суб'єктами господарювання, лікувальними закладами і населенням.
  

Стаття 15. Екологічний захист.
Екологічний захист включаєздійсненняприродоохороннихзаходів, спрямованих на:

• 
  захист родовищ (газових, нафтових, вугільних, торфових) від пожеж, затоплень і обвалів;
  
• 
  ліквідацію лісових пожеж та буреломів, сніголамів, вітровалів, техногенного впливу на лісові насадження, а також їх наслідків.
  

Стаття 16. Радіаційний і хімічний захист.
1. Радіаційний і хімічний захист включає виявлення вогнищ радіаційного та хімічного забруднення та проведення його оцінки, організацію і здійснення дозиметричного і хімічного контролю, розроблення та запровадження типових режимів радіаційного захисту, забезпечення засобами радіаційного та хімічного захисту, організацію та проведення спеціальної та санітарної обробки.

2. Радіаційний і хімічний захист забезпечується шляхом здійснення таких заходів:

• 
  завчасне накопичення і підтримання в постійній готовності засобів радіаційного та хімічного захисту, обсяги і місця зберігання яких визначаються диференційовано відповідно до зон можливого ураження;
  
• 
  своєчасне впровадження засобів, способів і методів виявлення та оцінки масштабів і наслідків аварій, руйнувань на радіаційно та хімічно небезпечних об'єктах;
  
• 
  створення уніфікованих засобів захисту, приладів радіаційної, хімічної розвідки та дозиметричного контролю;
  
• 
  надання населенню можливості придбання в особисте користування засобів радіаційного та хімічного захисту;
  
• 
  розроблення типових режимів радіаційного захисту населення і функціонування об'єктів в умовах радіоактивного забруднення місцевості;
  
• 
  завчасне обладнання радіаційно та хімічно небезпечних об'єктів засобами для проведення спеціальної обробки одягу, майна і транспортних засобів, а також санітарної обробки населення, постраждалого внаслідок надзвичайної ситуації;
  
• 
  розроблення загальних критеріїв, методів та методик спостережень щодо оцінки радіаційної та хімічної обстановки.
  

Стаття 17. Захист населення від несприятливих побутових або нестандартних ситуацій.
Захист населення від несприятливих побутовихабонестандартних ситуацій включає:

• 
  здійснення заходів з виявлення і проведення оцінки таких ситуацій;
  
• 
  організацію і надання допомоги населенню;
  
• 
  розроблення типових рекомендацій щодо дій в умовах виникнення несприятливих побутових або нестандартних ситуацій;
  
• 
  проведення спеціальних аварійно-рятувальних робіт.
  

Розділ ІІІ
Єдина система цивільного захисту
Стаття 18. Структура єдиної системи цивільного захисту.
Структуру єдиної системи цивільного захисту становлять центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування і створювані ними функціональні та територіальні підсистеми єдиної системи цивільного захисту.
Стаття 19. Функціональні підсистеми єдиної системи

цивільного захисту.
1. Функціональні підсистеми єдиної системи цивільного захисту створюються центральними органами виконавчої влади для організації роботи, пов'язаної із запобіганням надзвичайним ситуаціям та захистом населення і територій в разі їх виникнення.

2. Організація, завдання, склад сил і засобів, порядок діяльності функціональних підсистем єдиної системи цивільного захисту визначаються положеннями про ці підсистеми, затвердженими відповідними центральними органами виконавчої влади за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.
Стаття 20. Територіальні підсистеми єдиної системи

цивільного захисту.
1. Територіальні підсистеми єдиної системи цивільного захисту створюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі для запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, природного та військового характеру в межах відповідних територій і включають територіальні органи управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту та відповідні комісії техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій.

2. Організація, завдання, склад сил і засобів, порядок діяльності територіальних підсистем єдиної системи цивільного захисту визначаються положеннями, які затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту за погодженням із Радою міністрів Автономної Республіки Крим, відповідними обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.
Стаття 21. Режими функціонування єдиної системи

цивільного захисту.
1. Єдина система цивільного захисту може функціонувати у режимі повсякденного функціонування, підвищеної готовності та в режимах надзвичайної ситуації, надзвичайного або воєнного стану.

2. Режим функціонування єдиної системи цивільного захисту у межах конкретної території встановлюється залежно від існуючої або прогнозованої обстановки, масштабу надзвичайної ситуації за рішенням відповідно Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідної обласної, Київської та Севастопольської міської, районної державної адміністрації, міської ради.
Стаття 22. Режим повсякденного функціонування.
1. Режим повсякденного функціонування єдиної системи цивільного захисту встановлюється за умов нормальної виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, біологічної (в тому числі бактеріологічної), сейсмічної, гідрогеологічної та гідрометеорологічної обстановки, за відсутності епідемій, епізоотій, епіфітотій.

2. У режимі повсякденного функціонування органи управління,сили і засоби єдиної системи цивільного захисту:

• 
  забезпечують спостереження і контроль за обстановкою на потенційно небезпечних об'єктах і прилеглих до них територіях, а також чергування оперативного персоналу;
  
• 
  розробляють і виконують науково-технічні програми щодо запобігання надзвичайним ситуаціям і зменшення можливих втрат;
  
• 
  здійснюють заходи щодо забезпечення безпеки і захисту населення під час надзвичайної ситуації;
  
• 
  забезпечують підготовку органів управління до дій у надзвичайних, несприятливих побутових або нестандартних ситуаціях, організовують навчання населення з поводження із засобами захисту в таких ситуаціях;
  
• 
  створюють і поновлюють матеріальні резерви для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;
  
• 
  проводять постійне прогнозування обстановки щодо її погіршення, яке може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій.
  

Стаття 23. Режим підвищеної готовності.