Міністерство оборони українинауковометодичний центр кадрової політики порадник командирам (начальникам) з питань роботи
 Скачать 6 Mb.
|
|
Військовослужбовці можуть бути направлені у відрядження самостійно або у складі військового підрозділу (команди) з метою: навчання на курсах, проходження зборів, вступу до ВВНЗ, ВНП ЗВО; участі у заходах, пов’язаних із підготовкою військ (сил); забезпечення охорони, супроводження і доставки військових вантажів, озброєння, військової техніки та інших матеріальних засобів; супроводження нарочних з таємними документами і матеріалами або як нарочні; супроводження (за потреби) окремих військовослужбовців, хворих або команд військовослужбовців та конвоювання заарештованих і засуджених; отримання нагород; участі в засіданнях судів або прибуття за викликом органів досудового розслідування; участі в планових заходах (збори, семінари, засідання, наради тощо); ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій; виконання обов’язків військової служби у складі військових частин, задіяних до ведення воєнних (бойових) дій, у тому числі в АТО (ООС); реабілітації за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), пов'язаних з виконанням ними обов'язків військової служби, та забезпечення супроводження таких військовослужбовців, а також для проходження психологічної, медико-психологічної реабілітації; в інших випадках за викликом (розпорядженням) старших командирів [13, п.145]. Військовослужбовці направляються у відрядження за рішенням командирів (начальників) військових частин або старших командирів (начальників), про що видається наказ командира (начальника) військової частини по стройовій частині. Військовослужбовцям, які направляються у відрядження, видається посвідчення про відрядження встановленого зразка. Військовослужбовці після прибуття до пункту відрядження зобов’язані: 1) в установлений строк з’явитися до посадової особи, в розпорядження якої вони відряджені; 2) повідомити командування своєї військової частини про прибуття; 3) стати в установленому порядку на облік; 4) виконувати поставлені завдання. Під час прямування до місця відрядження та повернення з нього військовослужбовцям заборонено відхилятися від зазначеного у 97 посвідченні про відрядження маршруту або здійснювати самовільні зупинки в проміжних пунктах. У разі затримки в дорозі з незалежних від військовослужбовця причин він повинен отримати відповідну позначку в посвідченні про відрядження або довідку про причини затримки у військового коменданта на транспорті або начальника органу управління ВСП у ЗСУ чи керівника ТЦК та СП, а в разі їх відсутності – в адміністрації шляхів сполучення або місцевій державній адміністрації чи органі місцевого самоврядування, а також повідомити про затримку командира (начальника) військової частини, в якій він проходить військову службу. У разі втрати в дорозі службових або особистих документів, зброї, іншого військового майна відряджений військовослужбовець повинен негайно повідомити про це військового коменданта на транспорті або начальника органу управління ВСП у ЗСУ чи керівника ТЦК та СП, а в разі їх відсутності – посадових осіб органу внутрішніх справ, адміністрації шляхів сполучення або місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування, а також командира (начальника) військової частини, в якій він проходить військову службу. Військовослужбовець за наявності поважних причин, що перешкоджають йому своєчасно вибути з пункту відрядження до місця постійної служби (навчання), повинен повідомити про це командира (начальника) військової частини через начальника органу управління ВСП у ЗСУ або керівника ТЦК та СП, а в разі їх відсутності - через посадових осіб місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування із зазначенням причин затримки. Поважними причинами затримки військовослужбовця у відрядженні є: 1) захворювання; 2) поранення (травма, контузія, каліцтво), що позбавили його можливості своєчасно повернутися з відрядження; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні ситуації. Причини затримки повинні бути підтверджені відповідними документами. У разі порушення військовослужбовцем військової дисципліни в період відрядження начальник органу управління ВСП у ЗСУ або керівник ТЦК та СП мають право припинити відрядження з відповідною позначкою про це у посвідченні про відрядження і з зазначенням причини припинення відрядження, строку прибуття військовослужбовця до військової частини, повідомивши про це командира (начальника) військової частини. У разі неповернення військовослужбовця з відрядження в установлений строк та відсутності повідомлення про причини його затримки командир (начальник) військової частини негайно надсилає запит посадовій особі, в розпорядження якої був відряджений військовослужбовець, або начальнику органу управління ВСП у ЗСУ чи керівнику ТЦК та СП. Після 98 одержання відповіді на запит про те, що відряджений не прибув до пункту призначення або своєчасно вибув до своєї військової частини, командир (начальник) військової частини організовує його розшук в установленому порядку. 2.6.1 Відрядження військовослужбовців до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів із залишенням на військовій службі Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період) за їх згодою можуть бути відряджені в інтересах оборони держави та її безпеки до державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів із залишенням на військовій службі, але зі звільненням із займаної посади з дальшим призначенням на відповідну посаду, перелік яких затверджується Президентом України. Для заміщення вакантних посад у державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, державних та комунальних навчальних закладах їх керівники надсилають до МОУ письмовий запит про основні характеристики зазначених посад та професійні, освітні і кваліфікаційні вимоги, яким повинні відповідати військовослужбовці для зайняття таких посад. На підставі письмового запиту МОУ здійснюється добір військовослужбовців для відрядження на посади в державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, державних та комунальних навчальних закладах. Рішення про відрядження військовослужбовців приймається Міністром оборони України. Відрядження оформлюється на підставі письмового запиту керівника державного органу, підприємства, установи, організації, державного та комунального закладу освіти, рапорту військовослужбовця та відповідного подання наказами Міністра оборони України. Про призначення відряджених військовослужбовців на посади керівники державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних закладів освіти письмово повідомляють МОУ. За погодженням із МОУ керівник державного органу, підприємства, установи, організації, державного та комунального навчального закладу звільняє з посад відряджених військовослужбовців та направляє їх у розпорядження МОУ: після виконання визначеного обсягу робіт оборонного характеру; за зверненням військовослужбовця; у разі невиконання військовослужбовцем обов'язків за займаною посадою. 99 За потреби Міністр оборони України має право у будь-який час відкликати з державного органу, підприємства, установи, організації, державного та комунального навчального закладу відряджених військовослужбовців, повідомивши про таке відкликання їх керівників з наданням відповідної заміни. Звільнені з посади відряджені військовослужбовці направляються в місячний строк у розпорядження МОУ з приписом, службовою характеристикою та наказом (розпорядженням) про звільнення з посади. Після повернення в розпорядження МОУ військовослужбовці призначаються на посаду з урахуванням рівня їх освіти, фізичної підготовки та стану здоров’я, але не нижчу за ту, з якої вони відряджалися. 2.6.2 Відрядження державних службовців (працівників ЗСУ) Відрядження державних службовців Керівник державної служби визначає місце, строк відрядження, режим роботи у період відрядження та завдання до виконання. Строк відрядження державного службовця протягом одного календарного року не може перевищувати 60 календарних днів, крім випадків, визначених законодавством. Направлення державного службовця у відрядження на більш тривалий строк можливе за його письмовою згодою. Під час направлення державного службовця у відрядження беруться до уваги його сімейний стан та інші особисті обставини. Не допускається направлення у відрядження без їхньої згоди вагітних жінок, державних службовців, які мають дітей віком до 14 років, самостійно виховують дітей з інвалідністю, осіб з інвалідністю з дитинства [3, ст.42]. Відрядження працівників ЗСУ Службове відрядження визначається за розпорядженням командира (начальника) частини (організації) на певний строк [9, ст.121]. Строк відряджень по Україні [29], не може перевищувати 30 календарних днів. Строк відрядження за кордон визначається керівником, але не може перевищувати 60 календарних днів [16]. За працівниками, які направлені у службове відрядження, зберігається місце роботи та оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку. Направлення працівника у відрядження здійснюється командиром (начальником) частини (організації) і оформлюється наказом 100 (розпорядженням) із зазначенням мети та/або службового завдання (доручення) [36]. 2.7 Підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації персоналу 2.7.1 Підготовка офіцерського складу Особи офіцерського складу мають право зарахування на навчання до військових навчальних закладів: для отримання оперативно-тактичного і оперативно-стратегічного рівнів підготовки; для отримання освітньо-кваліфікаційного рівня “магістр” за спеціальністю; для підвищення кваліфікації за спеціальністю перед призначенням на вищу посаду; для перепідготовки за іншою спеціальністю перед призначенням на посаду за новим фахом або перепідготовки для допуску до експлуатації нових зразків озброєння і військової техніки; для спеціалізації за посадою з метою отримання практичних навичок за займаною посадою; для вивчення іноземної мови щодо отримання (підвищення) рівня мовної підготовки, необхідного за займаною посадою, чи перед направленням за кордон або перед призначенням на посаду, яка передбачає знання і використання іноземної мови. Військовослужбовцям, які прийняті на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу після здобуття базової або повної вищої освіти за державним замовленням, дозволяється, навчатися в інших закладах вищої освіти без відриву від служби після проходження ними строку служби, який дорівнює часу їхнього навчання для здобуття попередньої вищої освіти з дозволу командира – від командира з’єднання і вище на підставі рапорту військовослужбовця і наказу командира військової частини, у якій військовослужбовець проходить службу. Військовослужбовці, які зараховані до Резерву для просування по службі, направляються на навчання для отримання рівня підготовки, необхідного для призначення на вищу посаду. На навчання також направляються військовослужбовці, які мають рівень підготовки, що є нижчим за освітній рівень за займаними посадами. Військовослужбовці, які виявили бажання навчатись у ВНЗ та у ЗВО, до початку навчального року подають за підпорядкованістю рапорти про зарахування на навчання в наступному році. Командири військових частин після проходження військовослужбовцями медичного огляду до 1 січня року вступу приймають рішення щодо зарахування військовослужбовців кандидатами на навчання. 101 Рішення про підготовку документів на кандидатів і направлення їх до навчальних закладів приймається командиром з'єднання, посадовими особами, рівними йому та вищими. Документи кандидатів на навчання до 15 травня року вступу повинні бути направлені до військових навчальних закладів [19, п.6.11-6.13]. 2.7.2 Багаторівнева підготовка осіб рядового, сержантського і старшинського складу військової служби за контрактом Багаторівнева підготовка військовослужбовців для призначення на посади сержантського і старшинського складу (крім посад, що передбачають освітньо-професійний ступінь вищої освіти “молодший бакалавр”, та штатних посад інструкторів) проводиться на курсах лідерства та на курсах фахової підготовки за визначеною ВОС за такими рівнями: базовий; середній; підвищений; вищий. Підготовка за базовим рівнем здійснюється за відповідними програмами строком до одного місяця на курсах лідерства з подальшою підготовкою на курсах фахової підготовки в навчальних частинах (центрах) строком до трьох місяців на базі повної загальної середньої освіти за ВОС, що споріднені з раніше набутими спеціальностями, для заміщення посад командирів відділень та їм рівних. На навчання направляються військовослужбовці рядового складу, які пройшли фахову підготовку або мають досвід служби за визначеною ВОС і зараховані до Резерву для просування по службі, та військовозобов’язані і резервісти, які приймаються на військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу та (або) призначатимуться на посади сержантського (старшинського) складу за ВОС, отриманими під час проходження служби, та не отримали відповідної підготовки для призначення на ці посади. У разі оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану підготовка громадян для призначення на посади сержантського і старшинського складу за базовим рівнем проводиться на спеціальних курсах у військових частинах, що утримуються на штатах воєнного часу. Підготовка за середнім рівнем здійснюється за відповідними програмами строком до одного місяця на курсах лідерства з подальшим навчанням на курсах фахової підготовки в навчальних частинах (центрах) строком до трьох місяців на базі повної загальної середньої освіти та отриманого базового рівня підготовки для заміщення посад головних сержантів взводів, головних сержантів рот та їм рівних. 102 На навчання направляються військовослужбовці сержантського і старшинського складу, які зараховані до резерву для просування по службі, а на посади головних сержантів рот та їм рівних, – які прослужили на посадах сержантського і старшинського складу не менше двох років та зараховані до резерву для просування по службі. Підготовка за підвищеним рівнем здійснюється за відповідними програмами строком до одного місяця на курсах лідерства з подальшим навчанням на курсах фахової підготовки у військових навчальних закладах строком до трьох місяців на базі повної загальної середньої освіти та отриманого середнього рівня підготовки для заміщення посад головних старшин батальйонів та їм рівних. На навчання направляються військовослужбовці сержантського і старшинського складу, які прослужили на посадах головних сержантів рот та їм рівних не менше двох років та зараховані до резерву для просування по службі. Підготовка вищого рівня здійснюється за відповідними програмами строком до одного місяця на курсах лідерства з подальшим навчанням на курсах фахової підготовки у військових навчальних закладах строком до трьох місяців на базі вищої освіти та отриманого підвищеного рівня підготовки для заміщення посад головних старшин бригад (полків), їм рівних та вище. На навчання направляються військовослужбовці сержантського і старшинського складу, які прослужили на посадах головних старшин батальйонів та їм рівних не менше двох років та зараховані до резерву для просування по службі. Підготовка військовослужбовців військової служби за контрактом для заміщення посад сержантського і старшинського складу, призначення на які передбачають наявність вищої освіти за освітньо-професійним ступенем “молодший бакалавр”, здійснюється у військових коледжах за відповідними програмами та спеціальностями на базі повної загальної середньої освіти зі строком підготовки до трьох років. На навчання направляються особи, які мають повну загальну середню освіту, віком від 17 до 30 років, у тому числі ті, яким 17 років виповнюється в рік початку військової служби (навчання), та не мають військових звань офіцерського складу. Зазначена підготовка прирівнюється до середнього рівня багаторівневої підготовки військовослужбовців для призначення на посади сержантського і старшинського складу. За службової необхідності військовослужбовці, які здобули освіту у військових коледжах та до вступу на навчання не проходили військової служби, можуть призначатися на посади сержантського складу, що передбачають базовий рівень підготовки. Підготовка на такі штатні посади військовослужбовців сержантського і старшинського складу військової служби за контрактом, які мають освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем “молодший спеціаліст” або освітньо-професійним ступенем вищої освіти 103 “молодший бакалавр” і вище, проводиться у військових коледжах за відповідними програмами зі строком підготовки до шести місяців за спеціальностями, які споріднені з раніше набутими спеціальностями (ВОС) або напрямами підготовки (галузями знань, спеціальностями підготовки). Військовослужбовцям, які до запровадження системи багаторівневої підготовки пройшли підготовку на посади сержантського (старшинського) складу, а також військовослужбовцям рядового складу, які в особливий період пройшли курс військової підготовки офіцерів, така підготовка вважається підставою для просування по службі на посади, визначені чинною системою багаторівневої підготовки громадян для призначення на посади сержантського і старшинського складу [19, п.6.3]. 2.7.3 Підвищення кваліфікації персоналу Підвищення кваліфікації військовослужбовців здійснюється з метою забезпечення безперервності підготовки та перспектив просування по службі. Підвищення кваліфікації направлене на отримання військовослужбовцями знань, умінь і практичних навичок для виконання обов'язків за посадами та в складі чергових змін (екіпажів, розрахунків, обслуг). Добір кандидатів для навчання на курсах підвищення кваліфікації здійснюється на підставі планів переміщення по службі з числа військовослужбовців, зарахованих до резерву кандидатів для просування по службі, та на підставі щорічних планів підвищення кваліфікації військовослужбовців, які потребують підвищення професійного рівня. |