Міністерство оборони українинауковометодичний центр кадрової політики порадник командирам (начальникам) з питань роботи
 Скачать 6 Mb.
|
|
Військовослужбовець не пізніше ніж за п’ятнадцять календарних днів до початку відпустки, визначеного графіком відпусток, подає командиру підрозділу рапорт про надання відпустки, в якому зазначається: вид відпустки; тривалість відпустки в календарних днях; потреба виплати грошової допомоги на оздоровлення; адреса, за якою буде проводитися відпустка, та контактний номер телефону для оповіщення; вид транспорту, обраний для слідування у відпустку, тривалість часу для проїзду до місця проведення відпустки в межах України та у зворотному напрямку, який потрібен з огляду на віддаленість місця проведення відпустки; 120 пропозиція щодо тимчасового покладання на час відпустки виконання обов’язків військовослужбовця на іншу посадову особу (за потреби). Рапорт військовослужбовця, підписаний командиром підрозділу, за підпорядкованістю подається для прийняття рішення командиру військової частини через штаб військової частини. Розрахунок часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, здійснює штаб військової частини з огляду на віддаленість і тривалість проїзду до місця проведення відпустки та у зворотному напрямку за видом транспорту, обраним військовослужбовцем (але не більше двох діб в один кінець), та з урахуванням пропозиції військовослужбовця. У разі поділу щорічної основної відпустки на частини (більш як 10 календарних днів) час, необхідний для проїзду до місця проведення відпустки та назад, додається до кожної її частини. У разі проведення відпустки за кордоном час, необхідний для проїзду до місця проведення відпустки та назад, визначається з огляду на вид транспорту, використаного військовослужбовцем, та віддаленість від місця проходження військової служби до державного кордону України в напрямку проведення відпустки. Військовослужбовцям, які вибувають у відпустку, видаються відпускні квитки встановленого зразка. У разі звільнення військовослужбовців з військової служби у зв’язку із закінченням строку контракту, через сімейні обставини або з інших поважних причин, у зв’язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також за власним бажанням щорічні відпустки повинні надаватись їм до звільнення із розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право, за кожний повний місяць служби у році звільнення. Військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за станом здоров'я, за віком та у зв’язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні відпустки у рік звільнення надаються повної тривалості. У разі звільнення військовослужбовців з військової служби через службову невідповідність, у зв’язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у зв’язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку, а також у зв’язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем невикористані щорічні відпустки не надаються. За невикористані щорічні відпустки їм виплачується грошова компенсація із розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право, за кожний повний місяць служби у році звільнення. Військовослужбовцям, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та підлягають звільненню з військової служби у порядку і терміни, визначені рішенням Президента України, або у зв’язку з оголошенням демобілізації, надання відпусток і проведення розрахунку здійснюються в порядку, визначеному статтею 10-1 Закону 121 України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”. У зв’язку з хворобою військовослужбовця йому надається відпустка для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення на підставі висновку військово-лікарської комісії. Тривалість такої відпустки визначається Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”. Після закінчення встановленого безперервного перебування на лікуванні у закладах охорони здоров’я та у відпустці для лікування у зв’язку з хворобою військовослужбовець підлягає обстеженню військово-лікарською комісією для визначення придатності до військової служби. Після видання наказу про звільнення військовослужбовця з військової служби відпустка для лікування у зв’язку з хворобою не надається. Військовослужбовцям, накази про звільнення яких підписано у минулому році, але не виключеним із списків військової частини, відпустки за період служби в поточному році не надаються. Військовослужбовцям, щодо яких проводиться кримінальне провадження або стосовно яких справа розглядається судом, відпустка надається за погодженням з відповідними органами досудового розслідування чи судом. Слухачам і курсантам військових навчальних закладів щороку надаються канікулярні відпустки: зимова – тривалістю до 14 календарних днів; літня – 30 календарних днів. Тривалість таких відпусток не залежить від вислуги років. У разі наявності навчальної заборгованості у курсантів військових навчальних закладів канікулярна відпустка надається їм після ліквідації заборгованості в межах строків, установлених навчальним планом. При цьому тривалість літньої відпустки не може бути меншою ніж 15 календарних днів. На підставі рішення про усиновлення дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківської опіки, що набрало законної сили, військовослужбовцю надається одноразова оплачувана відпустка у зв’язку з усиновленням дитини тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів - у разі усиновлення двох і більше дітей). Якщо усиновлювачами є подружжя, то така відпустка надається одному з них на їх розсуд. Відпустка у зв’язку з усиновленням надається з дня: усиновлення новонародженої дитини – військовослужбовцям, які усиновили дитину безпосередньо в пологовому будинку; вказаного в рапорті військовослужбовця про надання цієї відпустки, але не пізніше трьохмісячного строку з дня набрання законної сили рішенням про усиновлення неповнолітньої дитини – військовослужбовцям, які усиновили дитину. 122 Наказ про надання відпустки у зв’язку з усиновленням дитини видається на підставі рапорту військовослужбовця, рішення про усиновлення, що набрало законної сили, довідки з місця роботи (навчання) його дружини (чоловіка) про те, що така відпустка не надається їм за місцем роботи (навчання) [19, р.VIII]. Військовослужбовцям строкової військової служби за весь період проходження військової служби надається відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця проведення відпустки та назад. Ця відпустка надається не раніше ніж через 3 місяці проходження ними строкової військової служби та не пізніше ніж за два місяці до закінчення встановленого строку строкової військової служби [19, п.9.8]. 2.9.3 Порядок надання відпусток державним службовцям Державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки [3, ст.57]. За кожний рік державної служби після досягнення п’ятирічного стажу державної служби державному службовцю надається один календарний день щорічної додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як 15 календарних днів. Порядок надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток визначається Кабінетом Міністрів України [3, ст.58]. Державному службовцю надається відпустка без збереження заробітної плати на час участі у виборчому процесі у порядку, визначеному статтею 10 Закону України “Про державну службу”. Додаткові відпустки у зв’язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати та інші види відпусток надаються державним службовцям відповідно до Закон Українивід 15.11.1996 №504/96-ВР “Про відпустки”. 2.9.4 Порядок надання відпусток працівникам ЗСУ Всі працівники ЗСУ, які перебувають у трудових відносинах, мають право на одержання щорічної оплачуваної відпустки. Відпустки за своїм характером та призначенням бувають різноманітними. Одні встановлюються з метою надання працівники ЗСУ можливостей для відпочинку та відновлення трудових сил та надаються, як правило, на кінець кожного робочого року; інші, хоч і називаються відпустками, але до відпочинку мають віддалене відношення, наприклад відпустки у зв’язку з навчанням, творчі, соціальні відпустки. 123 При наданні працівникові ЗСУ відпустки командир (начальник) керується такими нормативними документами (рисунок 7): КЗпП України, ст.74 Конституція України, ст. 45 Закон України “Про відпустки”, ст.2 Рисунок 7 – Нормативні документи, якими користується командир при наданні відпустки працівникові ЗС України Основні види відпусток прописані у Законі України “Про відпустки” і зображені на рисунку 8. Рисунок 8 – Види відпусток для працівників ЗСУ Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток. Наприклад, колективним договором можуть передбачатися додаткові відпустки за тривалий стаж роботи та ін. Щорічна основна відпустка надається працівникові ЗСУ за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору, не менше 24 календарних днів. Проте деяким категоріям працівників може встановлюватись інша тривалість відпустки, наприклад, інвалідам I і II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 Юридический отдел щорічні відпустки: - основна відпустка (ст. 6); - додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (ст. 7); - додаткова відпустка за особливий характер праці (ст. 8); додаткові відпустки у зв’язку з навчанням (статті 13, 14 і 15) творча відпустка (ст. 16) соціальні відпустки: - відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами (ст. 17); - відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку (ст. 18); - відпустка у зв’язку з усиновленням дитини (ст. 18-1); - додаткова відпустка працівникам, які мають дітей (ст. 19) відпуски без збереження заробітної плати (статті 25, 26) Закон України “Про відпустки” 124 календарних днів, інвалідам III групи – 26 календарних дні, особам віком до 18-ти років – 31 календарний день, як це передбачено ст. 6 Закону України “Про відпустки”, або відповідно до інших нормативних актів, наприклад, керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам – до 56 календарних днів. Право працівника ЗСУ на щорічну основну відпустку повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи. У разі надання працівникові ЗСУ зазначених щорічних відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу. Однак стаття 10 передбачає підстави, коли щорічна відпустка повної тривалості надається до настання шестимісячного терміну безперервної роботи: інвалідам, особам віком до 18-ти років, жінкам – перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами та іншим. Проте в колективному договорі може бути передбачено й інші підстави для надання відпустки. У ЗСУ заздалегідь складаються графіки відпусток для працівників ЗСУ. Черговість надання відпусток визначається графіком, під час складання якого ураховуються інтереси працівника. Конкретний період надання щорічних відпусток узгоджується між командиром (начальником) та працівником ЗСУ. Для того щоб скористатися своєю законною відпусткою, працівникові ЗСУ потрібно не пізніш як за 2 тижні до встановленого графіком терміну написати заяву на відпустку на ім’я командира (начальника) в установленому порядку із зазначенням тривалості відпустки, з якого числа і за який період (додаток 15). Для перевірки періоду, за який використовується дана відпустка, командир (начальник) віддає заяву працівника ЗСУ в службу персоналу. В службі персоналу ведуться особові картки П-2, куди вносяться всі дані про кожного працівника ЗСУ, зокрема і дані про відпустки. На прохання працівника ЗСУ щорічна відпустка може бути поділена на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів (ст. 12 Закону України “Про відпустки”). Ця норма передбачає можливість поділу щорічної відпустки на частини, однак командир (начальник), беручи до уваги виробничі обставини, може й не погодитися поділити відпустку так, як того бажає працівник ЗСУ, або може запропонувати свої умови поділу. При поділі відпустки на частини невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівникові ЗСУ, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка. Не буде порушенням, якщо працівник використає частину щорічної відпустки в наступному робочому році. 125 Заробітна плата за час відпустки виплачується не пізніше ніж за 3 дні до її початку. За потреби отримати щорічну відпустку (або її частину) в стислі строки (у зв’язку із сімейними обставинами, станом здоров’я тощо), у заяві працівник може висловити своє бажання про одержання заробітної плати за неї в терміни, визначені між працівником ЗСУ та командиром (начальником). Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей. Додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів надається щороку жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, чи яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у т.ч. й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, чи одному із прийомних батьків. Необхідно зазначити, що право на дану відпустку залежить від віку дитини. Законодавством визначено вік дітей для надання права на додаткову оплачувану відпустку тільки для категорії “жінка, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років”. В інших випадках дитина – це особа віком до 18 років, якщо вона не набуває прав повнолітньої раніше. За наявності декількох підстав для надання даного виду відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів. Ця відпустка надається понад будь-які інші щорічні відпустки і переноситься на інший період або продовжується у порядку, визначеному статтею 11 Закону “Про відпустки”. У разі, якщо її не було використано, вона не втрачається і надається повної тривалості у будь-який час протягом календарного року незалежно від відпрацьованого часу і дати народження дитини – до чи після цієї дати. Для отримання такої відпустки працівник зобов’язаний довести роботодавцю своє право на неї шляхом подання за місцем роботи відповідних документів. Право на додаткову відпустку мають: жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері; вдова; жінка, яка виховує дитину без батька (у т. ч. і розлучена жінка, незважаючи на факт отримання аліментів). 126 2.10 Звільнення з військової (державної) служби (роботи) 2.10.1 Порядок звільнення з військової служби військовослужбовців Звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється: 1) у мирний час на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 1 частини п’ятої і пунктом 1 частини шостої статті 26 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу”; 2) під час дії особливого періоду (крім строку проведення мобілізації та часу воєнного стану) – на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 1 частини четвертої, пунктом 2 частини п’ятої і пунктом 2 частини шостої статті 26 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу”; 3) під час воєнного стану та строку проведення мобілізації – на підставах, передбачених пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п’ятої і пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу”. Звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється: а) у запас, якщо вони не досягли граничного віку перебування військовозобов’язаних у запасі і за станом здоров’я придатні до військової служби в мирний або воєнний час; б) у відставку, якщо вони досягли граничного віку перебування військовозобов’язаних у запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров’я з виключенням з військового обліку. Звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється за алгоритмом, який наведено на рисунку 9. Військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово- обліковою спеціальністю; територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця. При звільненні військовослужбовця з військової служби за рішенням командування військової частини відповідно до підпункту 1 пункту 35 Положення, рапорт на звільнення військовослужбовцем не подається. У такому разі командуванням військової частини складається аркуш бесіди з військовослужбовцем за формою, визначеною МОУ. 127 Рисунок 9 – Алгоритм звільнення військовослужбовців з військової служби Перед звільненням військовослужбовців уточнюються дані про проходження ними військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби [13, п.233, 234]. Посадова особа, у підпорядкуванні якої є військовослужбовці, які виявили бажання звільнитись чи підлягають звільненню з військової служби, не пізніше ніж за чотири місяці до досягнення ними граничного віку перебування на військовій службі чи закінчення строку контракту, зобов’язана здійснити заходи щодо: розрахунку вислуги років військової служби військовослужбовців; обстеження військово-лікарською комісією військовослужбовців [19, п.12.6]. |