Мастюкова укр.ДЦП. Мастюкова укр. Напрям в дитячі сади

• Название: Напрям в дитячі сади
• Анкор: Мастюкова укр.ДЦП.doc
• Дата: 10.08.2018
• Размер: 0.66 Mb.
• Имя файла: Мастюкова укр.ДЦП.doc
• Тип: Документы; #22772
• страница: 5 из 9

Виховання і зміцнення загального здоров'я дитину

Одним з важливих первинних завдань фізичного і загального виховання дитину є зміцнення її здоров'я. Для дітей з відхиленнями в розвитку зміцнення стану здоров'я, розвиток і нормалізація рухів складають єдиний і нерозривний процес з корекційним навчанням. Тому необхідне проведення спеціальних оздоровчих, розвиваючих і лікувально-педагогічних коректувальних заходів як на спеціальних заняттях, так і в процесі повсякденного догляду за дитинам.

Поважно пам'ятати, що лише спільні зусилля батьків і фахівців можуть бути досить ефективними.

Виховання дитину з відхиленнями в розвитку тісно пов'язане із зміцненням її здоров'я і, перш за все, нормалізацією режиму сну і неспання, а також правильного харчування. Перш за все, не можна привчати маляти спати на руках, за винятком окремих випадків, коли дитина хворе.

Потрібно якомога раніше виробити у дитину біологічний ритм «сон - неспання», для цього треба укладати її спати в один і той же час. Корисно перед сном з малям небагато погуляти або пограти в тихі ігри. При цьому дитині краще всього запропонувати знайому для нього, спокійну гру, або почитати улюблену книгу.

Особливої уваги вимагає дитина з руховими розладами - з дитячим церебральним паралічем. Для нього спеціально, посоветавшись з лікарем, необхідно підібрати найбільш зручні пози для годування, спеціальних занять і сну. Такого дитину слід перевертати уві сні з одного боку на іншій, стежити, аби вона не уткнувся носом в подушку. Тому при положенні дитину з важкою формою церебрального паралічу на животі слідує за ним уважно спостерігати, корегувати цю позу, поміщаючи під руки і голову жорсткі подушки.

У деяких дітей з відхиленнями в розвитку може спостерігатися підвищена сонливість.

Для нормалізації сну дітей з відхиленнями в розвитку батькам поважно знати деякі закономірності виникнення сонного стану. Відомо, що на початку виникнення сонного гальмування в ЦНС виникає спалах збудження, який виражається в неспокійних рухах, пхиканні, деякі діти починають крутити головою, інколи всім тілом. Враховуючи це, дитину слід укладати спати спокійно, не кваплячись, не збуджуючи її різкими рухами, гучним шумом, телепередачами, неприємними процедурами. Поважно вибрати правильний момент для укладання, а для цього треба знати тривалість неспання здорової дитину. Тривалість одного періоду неспання впродовж першого року життя збільшується від декількох хвилин до 2,5-3 годин, на другому році - до 5 годин, на третьому році - до 6 годин.

У дітей з відхиленнями в розвитку ЦНС ослаблена, працездатність нервових клітин значно понижена в порівнянні із здоровими однолітками. Ці діти швидко втомлюються, і періоди активного неспання у них можуть бути значно коротше, причому, у кожного дитину є своя межа працездатності нервових клітин. Тому режим сну для дітей з відхиленнями в розвитку повинен підбиратися індивідуально за порадою лікаря.

Не слід привчати дітей до заколисування, укладання в ліжко дорослих. Якщо дитина спить багато вдень, а не спить вночі, дорослі все одно повинні її ніччю класти в зручне ліжко, гасити світло і не квапитися піднімати її при щонайменшій її вимозі. Вдень же її слід тримати біля себе, розважати іграми, створювати умови, що перешкоджають засипанню.

Нормалізації сну дитину сприяє організація загального режиму.

Поступово привчаючи дитину до певного розпорядку дня, дорослі нормалізують її біологічні ритми, що має важливе значення для злагодженого функціонування всіх органів і систем організму і успішнішого проведення педагогічної роботи.

Для складання індивідуального режиму для кожного дитину необхідно знати зразкові норми сну і оптимальні для дітей різного віку проміжки між їдою. Дитину у віці від 3 до 10 місяців годують 5-6 раз на добу, а більш старших 4-5 раз на добу.

Багато дітей з відхиленнями в розвитку зазнають труднощі при навчанні їх самостійній їді. Це, перш за все, відноситься до дітей з церебральним паралічем. Для того, щоб у дитину з церебральним паралічем розвивалися необходимые предпосыки для формування навику самостійної їди, вже з перших місяців життя у момент годування корисно протягувати її ручки до пляшки з молоком, допомагати направляти свої руки в рот, але у всіх випадках перешкоджати смоктанню великого пальця. Якщо дорослий поїть дитину з чашки або стакана, треба класти її руки на руки дорослого, тримаючий стакан або чашку. В разі, якщо дитина не може захопити їжу ложкою, то краще всього замість тарілки використовувати високу чашку.

Дитина може дуже довге, і аби їжа не остигала, чашку ставлять в тарілку з гарячою водою. На початку навчання самостійній їді краще використовувати десертну ложку. Спочатку дорослий своєю рукою направляє руки дитину. При цьому не слід постійно вказувати дитині на її помилки і неправильні рухи.

У деяких дітей з відхиленнями в розвитку процес годування може бути утруднений із-за високого твердого піднебіння. У цих випадках не рекомендується давати дитині продукти, які можуть прилипати до твердого піднебіння.

Слід пам'ятати, що процес годування повинен доставляти взаємну радість і дитині, і дорослому, сприяючи формуванню перших навиків спілкування і взаємодії.

При навчанні дитину самостійній їді поважно пам'ятати і про розвиток общегигаенических навиків: миття рук до і після їди, витирання серветкою рота і тому подібне Дитину з відхиленнями в розвитку треба обов'язково привчати є за загальним столом з іншими членами сім'ї, не дивлячись на тягар її дефекту.

Фізичне виховання здійснюється в процесі всієї життєдіяльності дитину: в процесі проведення режимних моментів, на всіх заняттях, на прогулянках. Своєрідність моторики у дітей з відхиленнями в розвитку, особливо у дітей з церебральними паралічами, вимагають розробки спеціальних методів і прийомів фізичного виховання.

Рухові порушення, навіть нерізко виражені, обмежуючі активні рухи, відбиваються на загальному здоров'ї дитину, знижують опірність організму до простудних і інфекційних захворювань, несприятливо впливають на розвиток всіх систем організму і нервово-психічної діяльності. Тому одному з важливих завдань фізичного виховання дітей з відхиленнями в розвитку є стимуляція і корекція порушень моторики.

У яких би умовах не виховувалося дитина з відхиленнями в розвитку йому необхідні всі умови для розвитку рухів: спеціально обладнане приміщення, іграшки-посібники і предмети, спонукаючі її до руху, спеціально організована лікувальна гімнастика, масаж, заняття по фізичному вихованню, рухливі ігри і інші заходи, сприяючі збагаченню її рухового досвіду. Розвиток руху може порушуватися у деяких дітей з відхиленнями в розвитку і, перш за все, у дітей з церебральним паралічем. Тому діти з церебральним паралічем з перших місяців життя потребують комплексної системи фізичного виховання.

Важливим завданням фізичного виховання дітей з відхиленнями в розвитку є зміцнення їх загального стану здоров'я, розвиток і нормалізація рухів.

Фізичне виховання є складовою частиною інтелектуального, етичного і естетичного виховання дитину.

Починати фізичне виховання дитину треба з перших же днів її життя. Основним періодом занять є вік від 1 року до 6 років.

Важливе значення мають так звані загальнооздоровчі вправи, направлені на вироблення правильної постави, правильного положення голови, плечей. Однією з таких вправ є «літачок»: дитина в положенні на колінах з випрямленою спиною розводить руки в сторони і злегка нахиляється то вліво, то управо (літачок гойдає крилами). Дорослий стежить за випрямленням спини, особливо в поперекової області.

Важливе значення мають вправи, направлені на розвиток рівноваги і координацію рухів, формування навиків прямостояния і ходьби і маніпулятивної діяльності, корисно використовувати спеціальні музично-ритмічні вправи, які виховують у дитину граціозність, відчуття ритму, сприяють її естетичному вихованню.

При проведенні фізичних вправ необхідне знання етапів нормального моторного розвитку дитину. '^в

Розвиток рухових функцій дитину - складний процес який визначається, з одного боку, поетапним дозріванням ЦНС, а з іншої - багатообразними впливами довкілля. Важливу роль в цьому процесі грає і генетична програма розвитку.

Найбільш інтенсивний руховий розвиток відбувається на першому році життя, що пов'язане з найвищим темпом дозрівання мозку в цей період. Проте, не дивлячись на те, що до кінця дитинства основні рухові системи, які необхідні для адаптації дитину до навколишнього світу, вже сформовленняні, інтенсивний розвиток рухових функцій триває до 5-6-річного віку.

Вдосконалення довільної моторики тісно пов'язане з розвитком відчуттів рухів - кінестезією. Кінестезія - це своєрідний зворотний зв'язок, що забезпечує постійне звірення виконаного руху із заданою програмою. Вже на самих початкових етапах розвитку рухових функцій встановлюється тісний динамічний взаємозв'язок між можливістю виконання довільних рухів і вдосконаленням їх відчуттів.

Общие принципи розвитку моторики.

1. Становлення рухових навиків йде по шляху спадкоємності і поэтапности. Для опанування тієї або іншої функції в повному об'ємі розвиток дитину повинен пройти декілька етапів, під час яких відбувається закладка фундаменту майбутніх функцій. Наприклад, до 6-7 місяців життя більшість дітей сидять, якщо їх посадити. Проте ця функція формується лише після того, як діти навчаться тримати голову і випрямляти спину. Індивідуальні терміни появи окремих рухових новоутворень можуть широко варіювати, але послідовність їх становлення залишається постійною.

2. Послідовні стадії в розвитку рухових функцій перекривають один одного. Дитина, удосконалюючись у виконанні одних рухових навиків, одночасно починає освоювати інші. Наприклад, 4-6 місячне маля тренується у випрямленні спини і в поворотах голови і в той же час намагається опанувати навик сидіння.

3. В ході сексомоторного розвитку виникає і далі реалізується можливість диференціації і ізоляції окремих рухів. Наприклад, у дитину поступово формується уміння вільно повертати голову без участі в цьому тулуба.

4. Розвиток і вдосконалення рухів починається від голови до верхніх, а потім до нижніх кінцівок. Координація рухових навиків розвивається за цим же принципом, тому контроль за положенням голови формується раніше, ніж за положенням ніг.

5. Розвиток рухових функцій удосконалюється від проксимального до дистального напряму, тобто рухи частин тіла, розташованих ближче до середньої лінії тіла, удосконалюються раніше, ніж рухи в більш видалених областях. Наприклад, контроль над положенням і рухом плечей встановлюється раніше, ніж контроль над рухами пальців рук.

Основною умовою реалізації принципів нормального рухового розвитку є своєчасне становлення випрямних реакцій і розвиток рівноваги.

Нормальний сенсрмоторний розвиток складає фундамент всього психічного розвитку дитину. Тому формування вищих психічних функцій необхідно розглядати в тісному взаємозв'язку з сенсрмоторним розвитком.

Відомо, що темпи рухового розвитку здорової дитину можуть широко вырьировать: так, одні діти починають са-

148

мостоятельно ходити в 9-10 місяців, інші лише до 12- 15 місяцям. Проте у всіх випадках зберігається певна послідовність в розвитку рухових функцій.

Стимуляція нормального розвитку є важливим завданням фізичного виховання. Ця робота проводиться поетапно, з врахуванням закономірностей нормального моторного розвитку.

На першому етапі моторного розвитку (у нормі цей етап продовжується від народження до 4 місяців основним завданням є формування контролю за положенням голови, можливості її довільних рухів на всіх напрямках, до кінця етапу - розвиток і зміцнення випрямляючих рефлексів тулуба. Дитина до кінця 4-го мейяца життю в положенні на животі повинен добре утримувати голову по середній лінії і спиратися на передпліччя, зігнуті під прямим утлому, злегка розтискавши кулак. У вертикальному положенні дитина вже добре утримує голову.

Важливим є розвиток рухів руки у напрямку до об'єкту і збільшення тривалості утримання вкладеного в руку предмету.

На другому етапі в нормі від 4 до 6 місяців необхідно стимулювати розвиток випрямляючих рефлексів тулуба в положенні на животі і на спині. Дитина в 4-5 місяців, покладене на живіт, повинне стійко утримувати голову по середній лінії і спиратися на передпліччя, зігнуті під прямим кутом, а до 6 місяців вже спиратися на витягнуті руки, утримувати голову у вертикальному положенні на руках в дорослого, активно піднімати голову, лежачи на спині, до кінця 5-го місяця життя зберігати за підтримки позу сидячи. Після 4 місяців необхідно стимулювати у дитину повороти із спини на живіт.

Особливо важливе значення має розвиток довільних рухів рук шляхом захоплення предмету. Поважно розвивати так звану оптичну реакцію опори рук. Для цього проводиться наступна вправа: дитину тримають вільно в повітрі обличчям вниз (руки дорослого під животом дитину) і поступово наближають її до столу, при швидшому наближенні вона витягує обоє руки так, що розкриті долоні стосуються опори).

Поважно також на цьому етапі розвивати незалежність рухів головь: від рухів кінцівок. Дитина повинне зберігати положення голови по середній лінії при різних рухах рук і ніг.

149На третьому етапі (вік від 6 до 8 місяців) необхідно стимулювати всіляку рухову активність дитину, повороти тіла із спини на живіт, учити маляти вільно крутитися на животі з витягнутими і відведеними убік ногами.

У положенні на животі дитина повинне уміти високо піднімати голову, повертати її в сторони, а інколи і назад, спиратися на витягнуті руки і легко переносити центр тяжіння з однієї руки на іншу. Спираючись на одну руку, вона повинен іншій тягнутися до іграшки.

Дуже поважно до кінця цього періоду стимулювати повзання, інколи це може бути повзання назад, учити дитину повзати по кругу і до 8 місяців повзати вперед до іграшки за допомогою підтягування на руках, а згодом і відштовхування ногами.

Поважно також навчити дитину перевертатися з живота на спину, укріплювати функцію сидіння і присадки при підтягуванні її за руку з положення лежачи на спині. Тренувати функцію активного самостійного сидіння без підтримки з досить прямою спиною, тренувати реакції рівноваги в положенні сидячи.

Особливо поважно на цьому віковому етапі інтенсивно розвивати активну маніпулятивну діяльність маляти. Дитина повинне активно діставати іграшки при положенні руки в так званій нейтральній позиції (проміжна позиція між положенням руки в пронації, коли долоня направлена вниз по відношенню до очей дитину і положенням в супінації, коли долоня направлена вгору).

При захваті предметів в нейтральному положенні руки у дитину збільшується можливість зорового контролю за рухами великого пальця і інших пальців рук. Зоровий контроль за рухами руки допомагає дитині розвивати більш координовані способи захвату предметів з використанням великого пальця для фіксації узятого предмету.

На четвертому етапі (вік від 8 до 12 місяців) особливо важливе значення мають вправи, направлені на пристосування тулуба до вертикального положення тіла. До таких рухів відносяться сегментарний поворот тулуба, зовнішній поворот плеча, а також руки з положення пронації в нейтральну позицію і в положення супінації. На цьому етапі поважно навчити дитину контролювати позиції рук і ніг. Це дасть можливість маляті переносити вагу тіла на руки, підводити груди від поверхні в положенні на жи-

150

воте. У цьому віці корисно стимулювати «ручне ходіння»; підтримуючи дитину за живіт і нахиляючи її вниз.

Для розвитку самостійної ходьби необхідні координовані погоджені рухи, при яких протилежна нога і рука одночасно розгинаються і виносяться вперед. Ці рухи починають формуватися на цьому етапі. Поступово вони включаються в нову форму пересування: повзання рачки (на долонях і колінах). До повзання рачки дитина переходить з положення сидячи або лежачи на животі. Якщо, посадивши дитину, покласти перед ним яскраву іграшку, вона витягує руки вперед, спирається на них і починає пересуватися, по черзі виносячи вперед протилежну руку і ногу.

Часом дитина намагається рухатися вперед рачки шляхом витягування однієї руки вперед, зберігаючи вагу тіла на трьох опорних точках, і подальшого руху вперед протилежної ноги. Необхідно стимулювати цей початковий етап повзання. Тренування у дитину рівноваги сприяє розвитку у нього можливості одночасного руху руки і протилежної ноги вперед, зберігаючи вагу тіла лише на двох опорних точках. Така форма повзання з'являється у здорової дитину до кінця першого року життя.

Повзання може бути головною формою самостійного руху протягом декількох місяців, крім того, дитина може і пізніше повертатися до нього під впливом сильних емоційних чинників, стресу, що виникає при падінні під час ходьби.

На цьому віковому етапі у дитину необхідно також удосконалювати і укріплювати функцію самостійного стійкого сидіння і розвивати уміння сідати з різних положень тіла.

При сформовленняності описаних вище передумов на цьому етапі необхідно стимулювати розвиток ходьби. Поважно удосконалювати рух рук, учити дитину захвату предметів за участю великого і вказівного пальців, учити довільно відпускати предмети з пальців рук, стимулювати розвиток маніпулятивної діяльності: учити її возити і штовхати предмети, м'яти і рвати папір і тому подібне

Вертикальне положення тіла створює основу для опанування нових ігрових дій: викиданням предметів з ящиків, коробок, відкриттям і закриванням дверей і тому подібне

Важливе значення в корекційній роботі на цьому етапі має розвиток у дитину захвату предметів при положенні руки в

151супинации (долоня вгорі). У цьому положенні руху рук краще контролюються зором, що сприяє розвитку зорово-моторной координації і диференційованих рухів великого і вказівного пальців.

На п'ятому етапі моторного розвитку (у нормі від 12 до 18 місяців) важливе значення має стимуляція самостійної ходьби, вдосконалення стійкості тулуба у вертикальному положенні, розвиток пальцьової для п'яти форми кроку з первинною опорою на п'яту, потім на пальці так званого перекочування.

Особливо важливе значення має стимуляція маніпулятивної діяльності, розвиток ігрових дій, що вимагають симетричних і координованих рухів обох рук: наприклад, дитина одночасно гримить двома іграшками, що знаходяться в правій і лівій руці. Проте слід пам'ятати, що на цьому етапі моторного розвитку маля вважає за краще користуватися однією рукою, використовуючи іншу лише для підтримки предмету. Дитину слід учити повертати руки долонею вгору по відношенню до особи в різних ігрових діях, наприклад при перекладанні предметів в коробку, перевертанні сторінок книги, а також при користуванні ложкою.

Необхідно розвивати ізольовані рухи пальців рук за допомогою спеціальних іграшок: виучувати клавіатурним діям на іграшковому піаніно; удосконалювати диференційований захват предметів із зіставленням великого пальця вказівному (наприклад, учити дитину тримати чашку за ручку).

На шостому етапі моторного розвитку (у нормі з 18 до 24 місяців) дитину учать вставати без підтримки з положень на животі і спині, підніматися вгору і сходити вниз по сходинках; удосконалюють спосіб ходьби, учать дитину бігати, ходити назад, особливу увагу звертають на розвиток функції рівноваги.

Для розвитку контролю за виконанням рухів важливе значення має формування рівномірності кроку, дитину учать при ходьбі контролювати рівномірність ритму кроку, підніматися і спускатися по сходинках, в процесі ігрової діяльності довільно міняти різні способи рухів і положень тіла, наприклад, встати на коліна, або на одне коліно, лягти на підлогу і тому подібне

Особливо велике значення на цьому віковому етапі має розвиток і вдосконалення ручних дій, в частно-сти, тих які вимагають супінації передпліччя: дитина вчиться повертати ручку дверей, висипати предмети з ящика.

Важливе значення має розвиток координованих рухів пальців рук з активним використанням великого пальця, що складає основу для вдосконалення маніпулятивної діяльності.

На цьому етапі моторного розвитку поважно учити дитину грати в кубики, пірамідки, будувати башту з 3-4 і більш за кубики, кидати і ловити м'яч, а також починати розвивати керовані дії з олівцем - копіювання вертикальних ліній. Такі вправи сприяють перекладу перцептивної інформації в моторну дію, що передбачає вищий рівень розвитку інтеграційної діяльності головного мозку.

Вдосконалення самостійного прямохождения розширює активне спілкування дитину з навколишнім світом, сприяє розвитку орієнтування в просторі. Вдосконалення моторики сприяє розвитку м'язово-суглобового відчуття («відчуття рухів»), що, само по собі, є найважливішим чинником подальшого вдосконалення моторики. Поступове м'язове відчуття стає мірою відліку відстані і просторового розташування предметів.

На сьомому етапі моторного розвитку (у нормі від 2 до 3 років) у дитину розвивають рухливість і рівновагу. На цьому етапі проводяться заняття по диференціації рухів ніг, розвитку пальцьового для п'яти навику ходьби (дитина при ходьбі спочатку спирається на п'яту, потім на шкарпетку), продовжуються вправи по розвитку рівноваги з використанням достатній вузької «бази» для кроку, що сприяє поліпшенню координації рухів при ходьбі.

Для розвитку і вдосконалення рівноваги дитині пропонують вправи - постояти на одній нозі, спочатку з відкритими, а потім із закритими очима. Це, у свою чергу, забезпечує можливість ударів ногою по м'ячу без попереднього показу способу цього руху. Дитину учать переступати через низькі предмети.

Розвиток рухливості і рівноваги створює основу для вдосконалення бігу. Маляти учать стрибати, зістрибувати зі сходинки.

Важливе значення має розвиток маніпулятивної діяльності. Дитину учать грати в кубики, різні будівельні материалы, перевертати сторінки книг, поміщати предмети у вузькі отвори, формують захват олівця, видозмінюючи долонний захват на захват кінчиками пальців, що, у свою чергу, робить можливим виконання кругових рухів олівцем замість вертикальних штрихів, що мало місце на попередньому етапі розвитку. Маляти учать по наслідуванню відтворювати вертикальні і горизонтальні лінії.

Дитину учать пристосовувати рухові навички до різних ігрових ситуацій, наприклад, коли вона, граючи, ходить на пальчиках, переступає одночасно через два предмети, розташованих на підлозі, або йде по вузькій дошці, покладеній на підлогу, ставлячи одну ногу на дошку, іншу на підлогу і так далі При спуску зі сходів її учать поперемінно виносити вперед одну і іншу ногу і спускатися з підтримкою за перила або за руку, а потім і самостійно.

Поважно розвивати рухи, що диференціюються і контрольовані, в променезап'ястковому суглобі, що дає дитині можливість виконувати різні двосторонні рухи обома руками. Наприклад, при розриві паперу одна рука тягне папір у напрямку до тіла, а інша - одночасно в протилежну сторону.

Збільшення м'язової сили в пальцях рук дозволяє дитині в грі користуватися защепками для білизни. Дитина також виучується різати ножицями.

До кінця цього етапу моторного розвитку у дитину досить розвинена координація рухів. Це виявляється як у вдосконаленні ходьби, так і в інших видах діяльності. На цьому етапі корисно учити дитину лазити по шведській стінці, кататися на невеликому триколісному велосипеді, виучувати її довільному початку по команді руху і припиненню руху, розвивати уміння обійти перешкоду, різко обернутися, аби оббігти перешкоду.

Особливо поважно звернути увагу на формування правильного захвату олівця. Дитину треба навчити утримувати олівець між великим і вказівним пальцями, спираючись стороною на середній палець, розвивати маніпулятивну діяльність: учити нанизувати намиста, застібати блискавку на одязі, розстібати гудзики, виймати шнурки з взуття, зав'язувати бант, учити опановувати навички одягання і роздягання.

Особлива увага в розвитку рухів необхідно приділяти дітям з порушеннями моторики за рахунок раннього органічного ураження ЦНС. Такі порушення мають місце в багатьох категорій дітей з відхиленнями в розвитку, наприклад, у дітей з порушеннями мовлення, відхиленнями в розумовому розвитку, з сенсорними дефектами, але особливо вони виражені у дітей з церебральним паралічем.

В процесі фізичного виховання дитину з церебральним паралічем дорослі повинні не лише надавати дитині допомогу в здійсненні тих або інших рухів, але систематично і наполегливо покращувати якість їх виконання. Поважно пам'ятати, що розвиток всіх рухів починається з розвитку головного контролю, тобто після того, як дитина добре утримує голову по середній лінії і вільно повертає її в сторони з різних положень: лежачи, сидячи, стоячи на колінах, рачки, вертикального. Порушений руховий розвиток дитину з церебральним паралічем також починається з неправильного положення її голови, шиї і спини. Тому при розвитку рухових функцій у дитину з церебральним паралічем необхідно, перш за все, здійснювати контроль за положенням цих частин тіла. Разом з проведенням спеціальних вправ, поважно пам'ятати про необхідність загального рухового режиму.

Дитина з церебральним паралічем під час неспання не повинне більше 20 мін залишатися в одній і тій же позі. Для кожного дитину по рекомендації лікаря і фахівця з лікувальної фізкультури індивідуально підбираються найбільш адекватні пози для одягання, годування, купання, гри, логопедичних занять. Ці пози видозмінюються у міру розвитку рухових можливостей дитину. Дорослі повинні стежити за тим, аби дитина не сиділо протягом довгого часу з опущеною вниз головою, зігнутою спиною і зігнутими ногами. Це наводить до формування стійкої неправильної пози, сприяє укороченню задніх м'язів стегна і може привести до розвитку згинальних контрактур колінних і тазостегнових суглобів. Аби цього уникнути, дитину слід садити на стілець так, щоб ноги її були розігнуті, стопи стояли на опорі, голова і спина були випрямлені.

Корисно протягом дня дитину кілька разів укладати на живіт, добиваючись в цьому положенні розгинання голови, рук, спини, ніг. Якщо це положення для дитину важке, під її груди підкладають невеликий валик.

Для розвитку контролю за положенням голови протягом дня (2-3 рази) корисно робити наступні вправи:

Упражнение 1. Положення на животі, руки витягнуті вперед. Під'їм і опускання голови. Розведення рук в сторони і назад при піднятій (розігнутою) голові. Ноги витягнуті. Уникати піднімання тазу.

Вправа 2. Положення на животі (на валику і без вата-но). Голова звішується через край кушетки. Піднімання голови і руху нею на всі боки з цього положення.

Якщо у дитину в положенні на спині різко виражена раз-гибательная поза (голова відкинута назад, руки і ноги розігнуті і напружені), корисно протягом дня по кілька разів робити наступні вправи на розслаблення: положення на спині, голова опущена, руки схрещені на грудях. Нога повністю зігнуті в тазостегнових і колінних суглобах і відведені в сторони. Дитину плавно похитують в повільному темпі в передньо-задньому напрямі і в сторони. Ускладненням вправи є такі ж похитування в тій же позі, але з головою відкинутою назад.

Для розвитку передумов довільних рухів у дітей перших років життя украй важливим є використання спеціальних пристосувань у вигляді великих пляжних м'ячів, валиків, гойдалок, поручнів і тому подібне

На 1-2 році життя корисними є спеціальні вправи на м'ячі. Дитина в положенні на животі поміщається на великий м'яч. Дорослий стоїть навколішки ззаду дитину, між її ніг, перешкоджаючи їх зведенню. Руки дитину витягнуті вперед. Для подолання підвищення м'язового тонусу дорослий кладе руку на сідниці дитину і ніжними рухами, що трусять і похитуючими, давить вниз. Таким дорогою досягається зниження м'язового тонусу і полегшуються довільні рухи в кінцівках.

Для подолання високого м'язового тонусу в м'язах плечового поясу рука дорослого поміщається на верхню частину спини і ніжно штовхає і «катає» верхню частину спини вниз до тазу. Якщо цими прийомами понизити м'язовий тонус не удається, то повільно похитують і перекочують м'яч до нормалізації м'язового тонусу.
Після зниження м'язового тонусу стимулюють різні довільні рухи і, в першу чергу, повороти з одночасним розгинанням тулуба, формують правильну опору стоп і випрямлення тулуба в мить, коли руки дитину витягнуті вперед і вгору довкола м'яча.

З цією ж метою проводять вправи на валику. Дитина сидить на валику верхи, ноги розведені, стопи, зігнуті під кутом 90, спираються об підлогу. Дитина повинне сидіти стійко на сідницях, випрямивши спину, або злегка нахилившись вперед. При необхідності вона може спиратися руками на валик, при цьому передпліччя і кисті мають бути розігнуті, пальці розведені, плечі і передпліччя розгорнуті назовні. Ця поза перешкоджає зволіканню корпусу назад, згинанню предплечий і грон рук.

Якщо в цьому положенні продовжує виявлятися високий м'язовий тонус (тулуб або рука зволікаються вниз і згинаються), то валик плавно розгойдується з одного боку в інший. Повільні, плавні розгойдування тривають до достатнього розслаблення тулуба і кінцівок.

Важливим завданням фізичного виховання є формування правильної постави. Постава - це звичне взаєморозташування частин тіла, постава відображає сталу у даної людини схему тіла, вона завжди дуже індивідуальна. Основним у визначенні постави є положення і форма хребта, кут нахилу тазу і розвиток мускулатури. Як відомо, хребет має два фізіологічні вигини, обернених опуклістю вперед - шийний і поперековий - лордози і два обернених назад - грудний і крестцово-коп-чиковый - кифозы. Ці вигини в нормі мають важливе значення для підвищення стійкості і поліпшення рухливості хребта. Першим у дитину розвивається шийний лордоз при підніманні голови і збереженні пози з піднятою головою. У міру того, як у дитину розвивається функція сидіння, починає формуватися грудний кіфоз. Поперековий лордоз розвивається під дією м'язів, що забезпечують вертикальне положення тіла.

У дітей з відставанням у фізичному розвитку, особливо у дітей з церебральним паралічем, всі ці вигини хребта розвиваються з великим запізненням і нерівномірно, що і обуславливает велику частоту порушень у них постави.

Для попередження і подолання різних порушень постави важливе значення мають дотримання рухового режиму і спеціальні заняття лікувальною фізкультурою (ЛФК), а також масаж, заняття плаванням.

Ортопедичний руховий режим включає укладання на певний проміжок часу на спині або на животі в ліжку з щитом, тонким матрацем і плоскою подушкою, ис-

157пользуются спеціальні пристосування при сидінні дитину за столом, проводяться інтенсивні курси масажу.

Для подолання і корекції рухових порушень широко використовується лікувальна фізкультура, яка включає коригуючі гімнастичні вправи, сприяючі виправленню порочних поз і деформацій, вправи на розвиток координації рухів, вправи в рівновазі, різні прикладні вправи, направлені на розвиток різних способів пересування, - повзання, ходьби, бігу, стрибків, лазіння, метання, тобто природних рухів, які здорове дитина опановує самостійно.

Важливе місце в системі фізичного виховання займають рухливі ігри і спеціальні спортивні вправи: плавання, катання на санках, ходьба на лижах.

Період ясельного і дошкільного віку є найбільш сприятливим для попередження порушень постави у всіх дітей з відхиленнями в розвитку, у тому числі і у дітей з важкими руховими порушеннями - дитячим церебральним паралічем. Але для успішного проведення цієї роботи поважно розуміти основні причини, які визначають порушення постави у дітей з церебральним паралічем, розуміти, чому у цих дітей має місце часте переважання асиметричних поз і положень кінцівок, неправильне положення голови, зігнута спина і тому подібне

Провідну роль в розвитку рухів у дітей з церебральним паралічем грають масаж і лікувальна гімнастика. Це пов'язано з тим, що, через специфіку рухових порушень, у дітей з церебральним паралічем спостерігаються різні патологічні зміни м'язового тонусу, через що багато статичних і локомоторних функцій у них не можуть розвиватися спонтанно, або розвиваються неправильно.

Під впливом масажу і лікувальної фізкультури знижується м'язовий тонус, нормалізуються пози і положення кінцівок, зменшуються або долаються насильницькі рухи, і дитина починає «правильно» відчувати пози і рухи, що є потужною стимул-реакцією до розвитку рухових навиків.

Специфікою рухових порушень при ДЦП є те, що дитина «не лише не може діяти, але вона ніколи не знав, як діяти» (Ж.Тардье). Тому, розвиваючи рухи дитини, треба стежити за тим, аби вони виконувалися правильно, лише за цієї умови в мозку дитину можуть формуватися правильні кинестетические відчуття і уявленьи.

З врахуванням специфіки рухових порушень при ДЦП основними завданнями лікувальної фізкультури є наступні:

розвиток реакцій випрямлення і рівноваги;

розвиток функції рук і наочно-маніпулятивної діяльності;

розвиток зорово-моторной координації;

гальмування і подолання неправильних поз і положень з нормалізацією пропріорецептивної афферентации, розвитком так званої позной адаптації. Для цього перед початком виконання рухів нормалізуються пози і положення дитину з вибором найбільш адекватних. Адекватними позами вважаються ті, в яких щонайкраще нормалізується м'язовий тонус, зменшуються мимовільні рухи;

попередження формування вторинного порочного рухового стереотипу, різних неправильних поз, положень і порушень постави.

При проведенні всіх заходів щодо розвитку рухів поважно знати не лише прийоми стимуляції моторної активності і розвитку рухових навиків і умінь, але і ті рухи і положення кінцівок, яких необхідно уникати в процесі занять і в повсякденній діяльності дитину.

Для стимуляції розвитку рухових функцій важливе значення має широке використання комплексних аферентних стимул-реакцій: зрительных (більшість вправ проводяться перед дзеркалом), тактильних (погладжування кінцівок, опора ніг і рук на поверхню, покриту різними видами матерії, що підсилюють тактильні відчуття, вживання різних прийомів масажу), пропріорецептивних (спеціальні вправи з опором, чергування вправ з розплющеними і закритими очима), температурних (вправи у воді із зміною її температури).

На всіх заняттях у дитину виховують можливість сприймання пози і напряму рухів, а також розвивають можливість сприймання предметів на дотик (стереогноз). Велике значення має розвиток відчуттів частин тіла.

Як приклад наводимо деякі вправи по навчанню вставанню і ходьбі з підтримкою.

При навчанні вставанню і ходьбі важливе значення має правильний розподіл центру тяжіння тіла. З цією метою рекомендуется використовувати наступний прийом: дитина стоїть спиною до дорослого, який утримує її за плечі, зволікаючи їх назад. Таким чином, досягається рефлекторне розслаблення м'язів стегон, що наводять, що полегшує рух ноги вперед і попереджає перехрещення ніг при стоянні і ходьбі. Цей же прийом використовуватиметься надалі за підтримки дитину під час ходьби.

Вправа 1. Розвиток перенесення ваги тіла з п'ят на шкарпетки: дитина стоїть лицем до дорослого, який підтримує її за руки, дорослий легкими рухами відхилює дитину назад, добиваючись опори на п'яти, а потім вперед, добиваючись опори на шкарпетки.

Вправа 2. Розвиток рівноваги в положенні стоячи: дитина стоїть, ноги паралельні і злегка розведені. Методист легкими поштовхами підштовхує дитину ззаду вперед, назад, убік. Дитина повинне зберігати рівновагу, при бічних поштовхах перенести вагу тіла на одну ногу, відвівши іншу розігнуту ногу убік. Полегшуючий прийом - підтримка за стегна або плечовий пояс.

Навчанню самостійній ходьбі передує опанування уміння стояти в правильному положенні без підтримки.

Важливе значення мають спеціальні вправи, направлені на активізацію маніпулятивної діяльності і розвиток кинестетических відчуттів в пальцях рук.

Корисні гри з руками дитину: «ладоньки», «сорока-білобока», приміщення рук дитину на руки дорослого. Під час годування руки маляти повинні охоплювати чашку. Дитину стимулюють до обмацування своїх рук, ніг, іграшок.

Важливим завданням є формування захвату предметів за участю великого і вказівного пальців і довільного відпуску предметів, які є основою для формування готовності руки до листа.

Для формування готовності руки до листа зі всіма дітьми з відхиленнями в розвитку і особливо з дітьми з ДЦП корисно проводити наступні вправи:

розгладжувати аркуш паперу долонею правої руки, притримуючи її лівою, і навпаки;

постукувати по столу розслабленим гроном правої (лівою) руки;

сполучати кінцеві фаланги випрямлених пальців рук («будиночок»);

сполучати променезап'ясткові суглоби, кисті розігнуті, пальці відведені («кошик»);

учити дитину згинати пальці одночасно і по черзі;

протиставляти першому пальцю всі інші по черзі при попередньому розслабленні шляхом трушення м'язів кисті.

Фізичне виховання дітей з відхиленнями в розвитку завжди здійснюється в системі комплексних лікувально-педагогічних заходів.

Лікувальні заходи на першому році життя направлені на поліпшення змінних і, головним чином, окислювально-відновних процесів в нервовій системі, нормалізацію внутрічерепного тиску, стимуляцію і нормалізацію діяльності ЦНС.

Фізичне виховання поєднується з прийомами і методами педагогічної реабілітації і має важливе значення в розвитку емоційно позитивного спілкування дитину з дорослим, зорового, слухового і особливо рухово-кінестетичного сприймання. Воно сприяє стимуляції голосових реакцій, формуванню передумов для розуміння мовлення і розвитку зорово-моторной координації. З цією метою в процесі лікувального масажу і спеціальних вправ по розвитку рухів використовуються яскраві, звучні іграшки. Увага дитину притягується до цих іграшок, їх вкладають в її руку, стимулюють обмацуючі рухи руки, спонукали маляти до захвату іграшки.

За допомогою різних прийомів маляти учать захоплювати і потім довільно відпускати предмет. Для цього, перш за все, проводиться корекція положення великого пальця, який має бути встановлений в среднефизиологическом положенні. Для поліпшення пропріорецептивних відчуттів проводять масаж кистей і кінчиків пальців із застосуванням щіток різної жорсткості.

Необхідне стимулювання наслідувальної моторної і звукової активності. Для того, щоб дитина засвоїло назви деяких рухів { ладоньки, до побачення, дай ручку і ін.), ці команди виголошуються з одночасним виконанням дій, що позначаються ними.

На першому році життя особливе значення для психомоторного розвитку дитину має її емоційна позитивна взаємодія з близькими дорослими. Діти з відхиленнями в розвитку в ранньому віці відрізняються загальним занепокоєнням, вони погано сплять, багато хто з них зазнає труднощі з годуванням, часто напружуються, здригаються. Все це утрудняє догляд матери за хворим дитинам, і у дитину може не сформуватися відчуття захищеності і безпеки, необхідного для подальшого нормального психічного і, перш за все, емоційного розвитку. В процесі фізичного виховання дитину створюються найбільш сприятливі умови для розвитку тісного емоційно-позитивного спілкування матері з дитинам на основі тілесного, очного і мовленнєвого спілкування.