Рататуй. Навчальний посібник для студентів, що навчаються у вищих навчальних закладах іii1V рівнів акредитації за напрямом Ветеринарна медицина
 Скачать 5.29 Mb.
|
|
Таблиця 10.3 Вплив ультразвуку на кишкову паличку при інтенсивності 5 Вт/см 2 і частоті коливань 450 кГц Відмирання бактерій при дії на них ультразвуку, % Вихідна кількість бактерій в 1 мл води 15с 30 с 60 с 120 с 14000 88 91 92 – 598000 77 - 83 84 1800000 55 - 93 92 Ультразвук використовують переважно для стерилізації питної води, рідких харчових продуктів, таких як молоко, соки, вино, пиво, а 234 також з метою виділення з клітин мікробних ферментів, вітамінів, токсинів, окремих структур (ДНК, РНК, ядер, рибосом, мітохондрій та ін.). Метод стерилізації за допомогою ультразвукових хвиль на практиці застосовують обмежено з техніко-економічних причин та через зниження якості деяких продуктів. Магнітне поле.У мікроорганізмів, як і в інших живих істот, встановлений магнітотропізм. Рух деяких мікроорганізмів відбувається за магнітним меридіаном: у північній півкулі - на північ, а у південній - до протилежного полюса. Окремі мікроскопічні гриби можуть рости в силових лініях магнітного поля. Це пояснюється наявністю у них білків, ферментів, у молекулах яких є атоми заліза з феромагнітними властивостями. У клітинах магніточутливих мікроорганізмів знайдено органели-магнітосоми, у складі яких єзалізо. Встановлено, що будь-яка зміна напруги геомагнітного поля спричинює зміни морфологічних, культуральних і біохімічних властивостей мікроорганізмів. Магнітне поле можна розглядати як екологічний фактор, що визначає певний перебіг біологічних процесів, які сприяють появі або тимчасовому зникненню різних хвороб на Землі. Радіохвилі - це електромагнітні хвилі різної довжини: ультракороткі - менше 10 м, короткі – 10-50 м та довгі - сотні метрів і більше. У результаті проходження радіохвиль через середовище у ньому виникає перемінний струм високої частоти (ВЧ) і ультрависокої частоти (УВЧ), при цьому електрична енергія переходить у теплову. Мікроорганізми гинуть у результаті теплового ефекту. Довгі хвилі практично не 235 впливають на мікроби. Бактерицидну дію мають короткі й ультракороткі хвилі. У полі струмів високої і ультрависокої частот об'єкт нагрівається рівномірно й одночасно у всіх точках упродовж декількох секунд. В УВЧ-полі склянка води закипає через 2-3 с, 1 кг риби вариться 2 хв, 1 кг м'яса – 2,5 хв, курка – 6-8 хв. УВЧ-енергія є перспективним способом теплової обробки харчових продуктів і може використовуватися для пастеризації та стерилізації компотів, соків, джемів, желе, пива та інших продуктів, а також для варіння, випікання, розігріву, витоплювання тваринних жирів, висушування. При УВЧ-нагріванні харчових продуктів, на відміну від звичайної теплової обробки, не виявляються теплозахисні властивості білків, жирів та інших речовин, оскільки електромагнітна енергія акумулюється безпосередньо мікробною клітиною. У зв'язку з цим, мікроорганізми гинуть швидше і при менш високих температурах Це дозволяє знизити температуру теплової обробки продуктів, зберегти їх смак і аромат, консистенцію, вітамінність, якість порівняно з паровою стерилізацією в автоклавах. Стерилізацію струмами високої частоти проводять тільки для продуктів у скляній тарі, бо через метал вони не проникають. На ефективність бактерицидної дії УВЧ-струму значно впливає швидкість нагрівання: збільшення її знижує бактерицидну дію. В цілому, ефект дії на мікрофлору у порівнянні з традиційними способами термічної обробки практично однаковий. Електричний струм. Електричний струм не має сильної дії на мікроорганізми. Знижена напруга струму пригнічує життєздатність мікробів. Електричний струм високої напруги, проходячи через середовище, може викликати електроліз деяких компонентів і утворення 236 таких сполук, як кисень, хлор, кислоти тощо, які негативно впливають на мікроорганізми. Електроліз використовують для дезинфекції води та знезараження стічних вод. При високій напрузі струму підвищується температура, яка обумовлює загибель мікроорганізмів. Гідростатичний тиск.Мікроорганізми добре розвиваються в умовах невисокого тиску. Більшість їх витримує тиск 65 МПа впродовж години. По відношенню до тиску мікроорганізми поділяють на баротолерантні, які добре розмножуються при нормальному атмосферному тиску і переносять високий тиск, та барофільні - стійкі до високого тиску. Більшість мікроорганізмів гине під тиском 600- 700 МПа. Дріжджі зберігають бродильні властивості при тиску 50 МПа, а життєздатність при 80 МПа. Глибоководні бактерії морів і океанів живуть і розвиваються на глибині до 10 км при тиску 90-100 МПа. Спори бактерій переносять тиск 2000 МПа. Зустрічаються мікроорганізми, що виживають при тиску 3000 МПа і патогенні віруси, які витримують 5000 МПа. Деякі мікроби в умовах звичайного атмосферного тиску не можуть розвиватися і вимагають підвищеного тиску. Бактерії, дріжджі та плісеневі гриби чутливі до різкого переходу від високого тиску до низького. При згубній дії високого тиску на мікроорганізми у їхніх клітинах відбувається денатурація білків, інактивація ферментів, збільшення в'язкості середовища і підвищення дисоціації іонів. Для знищення мікроорганізмів у харчових продуктах використовувати лише тиск неефективно. Механічна дія.Механічне часте і тривале струшування згубно діє на більшість мікроорганізмів. Незначні поштовхи часом стимулюють 237 їх ріст. Найбільш чутливими до механічної дії є ґрунтові бактерії, наприклад, капустяна паличка Вас. megatherium, стійкими - рухливі бактерії і віруси. Заморожені бактерії під впливом механічного струшування руйнуються швидше. У природних умовах самоочищення гірських і швидкоплинних рік, струмків та інших водоймищ частково відбувається внаслідок механічного руйнування клітин мікроорганізмів сильними потоками води. Це явище підтверджується в лабораторних умовах. Так, якщо струшувати колбу з водою, у якій є мікроби, то через деякий час спостерігається механічне руйнування клітин. При наявності у колбі піску, подрібненого скла чи скляних кульок мікроби гинуть швидше. Механічну дію на мікроорганізми використовують для отримання деяких складових частин мікробних клітин, а саме: білків, ферментів та ін. Невагомість.Досліджено, що невагомість сповільнює ріст мікроорганізмів. На орбітальній станції "Салют-6" бактерії сінної палички Вас. subtilis на однаковому середовищі і за однакової температури розвивалися на 30 % повільніше, ніж на Землі. Є думка, що земне тяжіння забезпечує перемішування клітин і покращує умови метаболізму, чого немає у космосі. 10.3. Вплив хімічних факторів на мікроорганізми Концентрація водневих іонів.Водневий показник реакції середовища рН вказує на ступінь його кислотності (рН від 7 до 1) або лужності (рН від 7 до 14). Нейтральна реакція середовища відповідає рН 7,0. Концентрація водневих іонів є фактором, який визначає можливість росту та розмноження мікроорганізмів. рН впливає на 238 активність ферментів, ступінь дисперсності колоїдів цитоплазми, проникливість стінок клітин, дисоціацію кислот і лугів, розчинність різних речовин. Мікроорганізми можуть розвиватися у діапазоні рН від 0,6 до 12, проте життєдіяльність кожного виду можлива тільки при певних значеннях рН середовища, тобто в суворо визначених межах кислотності й лужності. По відношенню до концентрації водних іонів середовища мікроорганізми поділяються на нейтрофіли, що добре розвиваються у нейтральному середовищі, ацидофіли - кислотолюбні, які розвиваються при оптимальному рН 4 і нижче, та алкалофіли - лужнолюбні, які розвиваються при оптимальному рН 9 і вище (табл. 5.4 і 5.5). Таблиця 10.4. Групи мікроорганізмів по відношенню до концентрації водневих іонів рН Група Мінімальне оптимальне максимальне Нейтрофіли 4,0 6,8-7,3 8,0 Ацидофіли факультативні 1,0 2,0-4,0 9,0 облігатні (екстремальні) 1,0 2,0-4,0 5,0 Алкалофіли 9,0 9,1-10,5 12,0 239 Таблиця 10.5 Значення рН середовища для окремих видів мікроорганізмів pH Мікроорганізми мінімальне оптимальне максимальне Escherichia coli 4,0-4,5 6,5-7,4 8,0-9,0 Proteus vulgaris 4,4-4,9 6,5-7,5 8,4-9,4 Bacillus subtilus 4,5 6,7 8,5 Clostridium botulinum 5,0 6,5-7,5 9,0 Streptococecus lactis 3,5-4,0 6,8-6,9 8,0 Saccharomyces cerevisiae 3,0 5,0-6,0 7,0 Aspergillus niger 1,2 1,7-7,7 9,2-11,1 До нейтрофілів відносять гнильні бактерії, більшість патогенних мікроорганізмів, збудники харчових отруєнь. Кислотолюбними є оцтовокислі й молочнокислі бактерії, плісеневі гриби та дріжджі, лужнолюбними - представники бактерій кишкової групи, холерний вібріон, амоніфікатори, нітрат- і сульфатвідновлюючі бактерії. Спори бактерій більш стійкі до змін рН, ніж вегетативні клітини. Якщо концентрація водневих іонів у розчині виходить за звичні межі для даного виду мікроба, його життєдіяльність припиняється. У процесі росту деякі мікроорганізми самі здатні змінювати рН середовище за рахунок утворення кислих або лужних продуктів метаболізму. Змінюючи реакцію середовища, можна регулювати біохімічну активність мікроорганізмів, характер мікрофлори і напрям мікробіологічних процесів. Так, у кислому середовищі дріжджі утворюють етиловий спирт і незначну кількість гліцерину, а у 240 лужному, навпаки, зменшується вихід етилового спирту і утворюється більше гліцерину. Маслянокислі бактерії в нейтральному середовищі зброджують цукри, утворюючи масляну кислоту. У кислому середовищі основними продуктами бродіння є бутиловий спирт і ацетон. Чутливість мікроорганізмів до рН середовища використовують при консервуванні харчових продуктів квашенням або маринуванням, де має місце кисла реакція середовища. Для бактерій кисле середовище більш несприятливе, ніж лужне. Окисно-відновні умови середовища.Розвиток мікроорганізмів, їх фізіологічна активність і біохімічна діяльність знаходяться у тісному контакті з окисно-відновними умовами середовища. Для кількісної оцінки цих умов використовують умовний показник гН 2 , який є зворотнім логарифмом тиску молекулярного водню у середовищі, взятий з оберненим знаком. Величина гН 2 виражає ступінь аеробності середовища, тобто кількість у ньому кисню. У розчині, насиченому воднем, гН 2 дорівнює 0, а киснем - 41. Шкала від 0 до 41 характеризує будь-який ступінь аеробності середовища. При рівновазі окиснюваних і відновлюваних процесів у середовищі гН 2 дорівнює 28. Якщо гН 2 нижчий за 28, це вказує на більшу або меншу відновлюючу здатність, а якщо вищий - на її окиснюючу здатність. Облігатні аеробні мікроорганізми розмножуються в діапазоні гН 2 від 10 до 30. Значення гН 2 вище 30 для них є несприятливим. Облігатні анаероби розвиваються при гН 2 від 0 до 14. Факультативні аеробні і анаеробні мікроорганізми проявляють свою життєдіяльність в інтервалі гН 2 від 0 до 30. 241 Регулюючи окисно-відновні умови середовища, можна не тільки затримати чи прискорити розвиток певної групи мікроорганізмів, але й змінити їх активність чи характер викликаних ними перетворень. Так, дріжджі при наявності кисню у цукромістких середовищах використовують його для окиснюваних реакцій, кінцевими продуктами яких є вуглекислий газ і вода. При нестачі кисню дріжджі викликають спиртове бродіння і у середовищі нагромаджується спирт та вуглекислий газ. Окисно-відновні умови середовища мають важливе значення при зберіганні харчових продуктів, обмежуючи розвиток одних мікроорганізмів і сприяючи розвитку інших. Хімічні речовини.Відомо багато органічних і неорганічних речовин, які згубно діють на мікроорганізми. В дуже малих дозах майже всі вони (крім солей важких металів) діють як подразники і можуть стимулювати розмноження мікробів. При підвищенні концентрації хімічні речовини спочатку призупиняють ріст і розмноження мікроорганізмів (бактеріостатична дія), а потім викликають їх загибель (бактерицидна дія). Бактерицидна дія, яку викликає хімічна речовина, можлива тільки при безпосередньому контакті її з бактеріальною клітиною. Хімічні речовини проникають у бактеріальну клітину в результаті дифузії. Найкращим середовищем є водні розчини. Хімічні речовини, які використовують для боротьби з мікроорганізмами, називають антисептичними або дезинфікуючими. Характер і сила дії хімічних речовин на мікроорганізми залежить від їхніх властивостей і структури, виду і стійкості мікроорганізмів, концентрації розчину, фізико-хімічного складу середовища, тривалості дії хімічних речовин на мікроби, температури, рН. Із неспороутворюючих бактерій найбільш стійкими до хімічних речовин є стафілококи і туберкульозна паличка. Стійкими до хімічних 242 речовин є спори. Це пояснюється наявністю у них щільної оболонки, через яку повільно проникає розчин, і слабкою здатністю протоплазми вступати у реакцію з іншими речовинами, оскільки вона складається із зневоджених колоїдів і містить мало води. Бактерицидні хімічні речовини, за їхньою дією на мікроорганізми, поділяють на поверхнево-активні речовини, солі важких металів, окиснювачі та групу формальдегіду, феноли і їхні похідні, барвники. Поверхнево-активні речовини нагромаджуються на межі розділу фаз і викликають різке зниження поверхневої напруги, що веде до порушення нормального функціонування клітинної стінки і цитоплаз- матичної мембрани. До бактерицидних речовин із поверхнево-актив- ними речовинами належать жирні кислоти, в тому числі і мила, які пошкоджують тільки клітинну стінку і не проникають у клітину. Отруйними для мікроорганізмів є спирти жирного і ароматичного ряду: етиловий, пропіловий, бутиловий, аміловий і їхні ізомери. Завдяки своїй поверхневій активності вони вибірково адсорбуються на поверхні протоплазми, порушують її нормальну роботу і процеси дихання та азотофіксації. Крім цього, вони легко проникають у протоплазму клітини. Етиловий спирт ефективніше знищує мікроорганізми у концентрації 75-80%. Більш концентрований його розчин повільніше проникає всередину мікробної клітини. Солі важких металів викликають коагуляцію білків клітини мікроорганізмів. Такі метали, як золото, срібло, мідь, цинк, олово, свинець мають бактерицидну здатність. Пояснюється це тим, що позитивно заряджені іони металів адсорбуються негативно зарядженою поверхнею бактерій і змінюють проникність їхньою цитоплазматичної мембрани. При цьому відбувається порушення живлення і 243 розмноження бактерій. Так, посуд із срібла, посріблені предмети і посріблений пісок при контакті з водою надають їй бактерицидних властивостей по відношенню до багатьох видів мікроорганізмів. Іони срібла використовують для знезараження води за допомогою фільтрів із посрібненого піску. Сполуки срібла і міді застосовують для надання тканинам антимікробних властивостей. Солі ртуті (сулема) і азотнокислого срібла пригнічують ріст мікроорганізмів у розведенні 1:1000 і 1:500, в окремих випадках і при концентрації 0,01% (1:10000). Сильну бактерицидну дію має 2,5%-ний розчин азотнокислого срібла в аміаку (амарген). У розведенні 1:1000 його використовують для миття м'ясних туш, рук і обладнання. Під впливом солей важких металів віруси також гинуть. Згубно діють на мікроорганізми окиснювачі. Вони порушують дію ферментів, впливають на сульфгідрильні групи активних білків, амінні, фенольні, індольні, тіоетилові групи, взаємодіють з компонентами мембран, посилюють окиснювальні процеси у клітині, що призводить до загибелі мікроорганізмів. Сильними окиснювачами є хлор, хлорамін, йод, бром, фтор, перманганат калію, перекис водню, озон, H 2 S, CO, CO 2 , NH 2 та ін. Хлор, при дії на мікроби, уражає ферменти гідролази, амілази, дегідрази, протеази. Він діє у концентрації навіть 1:1000000. Хлорне вапно містить 28-38% активного хлору і при контакті з вологою утворюються хлористоводнева і хлорноватиста кислоти. Кисень, який виділяється при цьому, окиснює компоненти мікробної клітини, і вона гине. Хлорне вапно впливає на розвиток мікроорганізмів у концентрації 1:1000 і вбиває їх у концентрації 1:10, а свіжогашене – 1:20. 244 Йод, у вигляді спиртового розчину, окиснює активні групи цито- плазми бактерій і викликає їхню денатурацію. Сірководень, окис вуглецю, ціанистих і роданистих сполук легко зв'язують залізо і мідь, що входять до складу окиснюваних ферментів, і тим самим порушують дихальні процеси клітини, їхня отруйна дія на мікроорганізми виявляється у концентрації від 0,01 до 0,001 моля. Вуглекислий газ у концентрації 20-30% затримує ріст більшості мікроорганізмів, а у 50-80%-ній - викликає їх загибель. Зберігання охолоджених м'ясних і рибних продуктів в атмосфері 10% СО 2 при температурі -2 - +2°С збільшує терміни зберігання їх у 2-3 рази порівняно зі звичайними умовами. При більш високих концентраціях можлива зміна кольору продуктів. Органічні кислоти (оцтова, саліцилова, хлороцтова, масляна, бензойна, сорбінова, мурашина, молочна), діетиловий ефір і ацетон розкладають поліпептидну оболонку клітин мікроорганізмів і вони гинуть. Неорганічні кислоти (соляна, сірчана, азотна та ін.) та луги, викликаючи коагуляцію білків, є протоплазматичними отрутами для мікробів. Під впливом їдкого натрію та їдкого калію гинуть віруси. Особливо чутливими до них є віруси ящуру і чуми свиней. Отруйними для мікроорганізмів є сірчата, борна та хлористоводнева кислоти. Формалін (40%-ний розчин формальдегіду) вступає у реакцію з аміногрупами білків мікробних клітин і викликає їх денатурацію. Формальдегід вбиває вегетативні клітини, бактерії, спори, гриби, фаги і віруси. Його використовують для знезараження токсину правцю і збудника дифтерії. Формалін вбиває бактерії в 1%-ному розчині. 245 Фенол (карболова кислота), крезол і їхні похідні пошкоджують клітинну стінку мікроорганізмів, а потім і білки клітини. Деякі речовини цієї групи впливають на окисно-відновні процеси. У 2-5%-ному розчині фенолу швидко гинуть вегетативні клітини, а спори можуть зберігати життєздатність до двох тижнів. У 5%-ному розчині фенолу спори сибірки іноді гинуть через 40 днів. Суміш крезолу з милами (лізол) використовують для знищення мікроорганізмів, що знаходяться на поверхнях різних об'єктів. Ріст мікроорганізмів здатні затримувати деякі барвники: бриліантовий зелений, кристалвіолет, метиленовий синій, акрифлавін, ріванол, тринафлавін та ін. Барвники використовують для надання антимікробних властивостей тканинам. Грамнегативні бактерії менш чутливі до деяких анілінових барвників, ніж грампозитивні. Створено тканини, в яких молекули антимікробної речовини з'єднані з молекулами матеріалу. Бактерицидні властивості тканин зберігаються тривалий час і після багаторазового прання. Такі тканини використовують для виготовлення спеціального одягу для працівників, що мають справу з харчовими продуктами, для медичного персоналу, фармацевтів, хворих, для виготовлення бактерицидних фільтрів, перев'язувальних матеріалів. Використання антимікробних сполук є основою дезинфекції – способу знищення патогенних мікроорганізмів і технічно шкідливої небажаної мікрофлори. Для дезинфекції питної води, стічних вод, промислових викидів медичних приміщень широко застосовують сполуки хлору (хлорна вода, хлорамін, хлорне вапно), 1-5%-ний розчин карболової кислоти, 2%-ний розчин йоду, перманганат калію. Для дезинфекції обладнання, комунікацій, приміщень переважно використовують хлорне вапно, 246 вапняне молоко, антиформін, катапін, сульфонол, форалін, кислий ельмоцид. Дезинфекцію проводять при температурі 17-25°С, бо при низьких температурах (1-5°С) активність хімічних речовин знижується. На харчових підприємствах для знищення мікроорганізмів найчастіше використовують 1%-ний розчин хлораміну, 1-2%-ну хлорну воду, хлорне вапно та їдкі луги. У м'ясній промисловості використовують хлорне вапно, хлорамін, гіпохлорит натрію, дихлоризоцианурат натрію, трихлоризоцианурову кислоту, гідроксид натрію, карбонат натрію, сульфанол, тринатрійфосфат. При багаторазовому використанні антисептичних речовин мікроорганізми можуть адаптуватися до них, у результаті чого стій- кість до антисептиків підвищується. Багато мікроорганізмів мають вибіркову чутливість до хімічних речовин. У харчовій промисловості антисептики використовують як консерванти. Додавання їх до харчових продуктів обмежене, оскільки не всі вони безпечні для людини. Для консервування деяких плодів і ягід у слабких концентраціях застосовують бензойну кислоту та її натрієву сіль, борну і саліцилову кислоти, гліцерин, буру, а також речовини, які перед вживанням продукту легко видаляються з нього. Так, для консервації свіжих плодів, ягід і соків використовують сірчисту кислоту та її солі. Цих речовин можна позбутися кип'ятінням продукту або окисненням сірчистої кислоти перекиснем водню у сірчану кислоту, яку далі нейтралізують крейдою. За принципом антисептика ґрунтується коптіння м'яса і риби, оскільки дим містить такі антисептичні речовини, як фенол, крезол, формальдегід, смоли та ін. 247 Концентрація розчинених речовин у середовищі й осмотичний тиск.Важливе значення для життєдіяльності мікроорганізмів має осмотичний тиск середовища, величину якого визначають концентрації розчинених у ньому сполук. Нормальний осмотичний тиск всередині клітини завжди вищий, ніж в оточуючому її середовищі. Вода, яка надходить у клітину ззовні, створює пружний стан – тургор, за якого цитоплазма щільно прилягає до мембрани і розтягує її. У стані тургору клітини нормально здійснюють процеси життєдіяльності. Зміна звичайної концентрації середовища призводить до порушення обміну у клітинах мікроорганізмів, припинення їхньої життєдіяльності і загибелі. Високі концентрації деяких речовин, в тому числі і поживних, створюють високий осмотичний тиск у середовищі. При цьому клітини мікроорганізмів втрачають здатність поглинати з нього воду, протоплазма зневоднюється, об'єм клітини зменшується, обмін припиняється. Це явище називають плазмолізом. У середовищі з низьким осмотичним тиском, тобто малою концентрацією розчинених у ній речовин, вода, навпаки, надходить всередину клітини. Відбувається надмірне насичення нею цитоплазми - плазмоптиз, який призводить до розриву цитоплазматичної мембрани та клітинної стінки. Підтримання клітинами мікроорганізмів оптимального тиску відбувається завдяки здатності їх до осморегуляції. Цитоплазматична мембрана регулює проникнення у клітину і вихід з неї розчинених у середовищі речовин, зберігаючи тим самим осмотичну рівновагу. Оптимальною концентрацією для розвитку мікроорганізмів є вміст цукру або солі у середовищі 0,5 %. Мікроорганізми, які зберігають життєздатність у середовищах з високим осмотичним тиском, називають осмофілами. 248 Мікроорганізми, які витримують високий осмотичний тиск, але краще розвиваються при нормальному тиску, називають осмотолерантними. Нездатність більшості мікроорганізмів розвиватись на середовищах з високими концентраціями солі і цукру використовують для зберігання товарів і при переробці сировини. Цей метод консервування базується на їхній властивості створювати високий осмотичний тиск. Так, 1 %-ний розчин солі створює осмотичний тиск 6,1 атм, глюкози – 1,2 атм, цукрової тростинки – 0,7 атм. Розмноження багатьох мікроорганізмів сповільнюється при 1-3 %-ній концентрації солі у середовищі, а при 20-25%-ній майже повністю припиняється. Малостійкими до солі є кишкова паличка, збудники ботулізму і сальмонельозу та ін. Токсин ботулізму сольові розчини не розкладають. Осмофільні мікроорганізми, які ростуть на середовищах з високою концентрацією солі, називають галофілами (солелюбними). Помірні галофіли ростуть при концентрації солі від 2 до 20 %,а екстремальні - від 12 до 36 %. Стійкість деяких мікроорганізмів до дії кухонної солі наведено у табл. 5.6. Багато галофільних мікроорганізмів викликають псування солоних харчових продуктів та шкіри. Вони зустрічаються також у солоних озерах, морях, засолених ґрунтах. Причиною почервоніння засоленої риби ("фуксину") є галофітні бактерії Halobacterium salinarium, які містять червоний пігмент і потрапляють у продукт з сіллю. |