Гроші та кредит (Михайловська, Ларіонова). Навчальний посібник рекомендовано Міністерством освіти І науки України Львів "Новий Світ2000"
 Скачать 2.28 Mb.
|
|
1992 6 1364 13 25 1050 2000 1993 269 4483 25 482 1928 І0156 1994 1523 566 15 3216 667 401 199S 3538 232 15 6846 213 182 1996 4882 138 15 9023 132 40 1997 7058 145 15 12448 138 10 1998 8625 122 17 15432 124 20 1999 11988 139 17 21714 141 19 2000 16733 140 15 31390 145 25,8 2001 22290 133 14 44997 143 6 2002 30814 138 12 63991 142 0,06 2003 40089 130 13 94463 148 8,2 2004 53762 130 14 125483 133 12,3 338 ГРОШІ ТА КРЕДИТ кредит вже самими комерційними банками. У результаті скорочуються кредитні вкладення в економіку, позаяк знижується попит госпо- дарюючих суб'єктів на дорогі банківські позики, а відтак обмежуються і інфляційні тенденції. За експансивної монетарної політики мета центрального банку полягає у розширенні можливостей комерційних банків щодо рефінансування, у зв'язку з чим рівень офіційної облікової ставки знижується, позаяк Рис. 10.5. Механізм управління грошово-кредитними відносинами через політику облікової ставки центрального банку. ТЕМА 10 Центральні банки 339 банківські установи можуть отримати у своє розпорядження більше ресурсів. Ця спрямованість грошово-кредитної політики сприяє зрос- танню обсягів кредитних операцій комерційних банків, що відповідає завданню пожвавлення ділової активності в країні та стимулювання економічного зростання. Рефінансування комерційних банків - інструмент грошово- кредитної політики, тісно пов'язаний з процентною політикою, але має й певні власні риси. Цей інструмент базується на функції НБУ як кре- дитора в останній інстанції. Комерційні банки звертаються до нього за кредитом найчастіше у разі появи тимчасового дефіциту первинних резервів (коштів па кореспондентському рахунку в НБУ). Такі позики банки просять, як правило, на короткий строк і одержують у порядку переобліку комерційних векселів чи під заставу цінних паперів, у тому числі й комерційних векселів. Надаючи названі кредити, НБУ збільшує первинні резерви комерційних банків, а отже, й загальну суму грошей в обігу. НБУ може кредитувати комерційні банки і через операції РЕПО які полягають в обов'язковій купівлі-продажу державних цінних паперів, але головною метою цих операцій є підтримання короткострокової ліквідності системи комерційних банків. Регулюючи процес рефінансування, НБУ може впливати на загальну масу грошей в обігу. Такий вплив може здійснюватися двома способами: встановленням ліміту кредитування та визначенням рівня процентної ставки. Важливим інструментом реалізації грошово-кредитної політики, що може застосовуватись в ринкових умовах господарювання, є операції з цінними паперами на відкритому ринку, які полягають у змінах обсягів купівлі та продажу НБУ цінних паперів: казначейських зобов'язань (депозитних сертифікатів), інших цінних паперів. За умов, коли потрібно стабілізувати чи зменшити масу грошей в обігу, стримати зростання платоспроможного попиту, знизити інфляцію, НБУ продає цінні папери комерційним банкам. В останніх зменшуються первинні резерви (кошти на коррахунках у НБУ), а внаслідок цього скорочується загальний обсяг грошової маси. НБУ може продавати цінні папери й іншим суб'єктам (підприємствам, населенню) через систему фондового ринку. У цьому разі в комерційних банках зменшуються їхні первинні резерви, тому що скорочуються залишки грошей на рахунках їхніх клієнтів. 340 ГРОШІ ТА КРЕДИТ Якщо потрібно збільшити грошову масу, НБУ купує цінні папери у комерційних банків, підприємств, населення. Внаслідок такої операції у зазначених суб'єктів збільшуються залишки грошей, у тому числі і на їхніх рахунках у банках, і, відповідно, зростає обсяг грошей в обігу. Таким чином, купівля НБУ цінних паперів означає емісію грошей, а продаж - вилучення їх з обігу. Операції з цінними паперами на відкритому ринку вважаються найгнучкішим інструментом грошово-кредитної політики і тому активно можуть застосовуватися в регулятивній діяльності НБУ. Ці операції можна використовувати досить часто, а якщо допущена помилка, ії легко виправити, здійснивши операцію протилежного спрямування. Ця риса надає перевагу зазначеним операціям порівняно з іншими інструментами грошово-кредитної політики. Як правило, основним об'єктом операцій центральних банків на відкритому ринку у розвинутих країнах виступають найбільш надійні цінні папери - боргові зобов'язання держави. На рис. 10.6. представлено механізм макроекополітичного управління грошово-кредитними відносинами суспільства через операції на відкритому ринку. Політика підтримання курсу національної валюти охоплює операції НБУ з управління валютними резервами держави. НБУ забезпечує управління валютними резервами, здійснюючи валютні інтервенції шляхом купівлі-продажу іноземної валюти на валютних ринках з метою підтримання курсу національної валюти щодо іноземних валют і впливу на загальний попит та пропозицію грошей у державі. Якщо на валютному ринку попит на іноземну валюту, яка є базовою для визначення курсу національної валюти, перевищує пропозицію, це може призвести до зниження курсу національної валюти, її девальвації. Щоб цього не допустити, НБУ продає частину свого валютного резерву (якщо це є доцільним на сьогодні), урівноважуючи попит із пропозицією і, відповідно, підтримуючи курс національної валюти. Під час продажу частини валютного резерву виникає така сама ситуація з грошовою масою в обігу, як і у разі продажу цінних паперів, тобто вона скоро- чується, а у випадку купівлі НБУ іноземної валюти відбувається емісія грошей і відповідно, збільшення обсягу грошової маси в обігу. До купівлі іноземної валюти на валютному ринку НБУ вдається тоді, коли пропозиція на таку валюту перевищує попит і це може призвести до ревальвації національної валюти. І девальвація, і ревальвація національної валюти - це відхилення від сталого економічного процесу, ТЕМА 10 Центральні банки Рис. 10.6. Механізм макроекономічного управління грошово- кредитними відносинами суспільства через операції на відкритому ринку. й тому НБУ прагне або зовсім не допускати таких явищ, або регулювати курс національної валюти в межах заздалегідь визначеного валютного коридору. Регулювання імпорту та експорту капіталу є інструментом впливу на грошову масу в обігу, який застосовується НБУ через: > реєстрацію імпорту та експорту капіталу; > установлення максимальних та мінімальних розмірів про- центних ставок за іноземними депозитами в українських банках; установлення для осіб, які мають борги перед нерезидентами, обов'язкового безпроцентного вкладення певної частини суми цих боргових зобов'язань в уповноважених банках України. 342 ГРОШІ ТА КРЕДИТ Експорт та імпорт капіталу супроводжуються припливом і відпливом іноземного капіталу. Відчутно впливають на стан грошового обігу в країні іноземні фінансові інвестиції, що вкладаються в національні цінні папери зі спекулятивними цілями. Особливо це стосується вкладень, іноземними інвесторами капіталу в боргові зобов'язання держави. Якщо приваб- ливість державних цінних паперів знижується, відбувається відплив іноземного капіталу з країни, що провокує зниження курсу національної валюти. Як наслідок, виникає необхідність вжиття з боку НБУ і Мінфіну певних заходів, серед яких - підвищення процентної ставки й рівня дохідності, емітованих державою. Одночасно НБУ не повинен допускати відпливу за кордон національної валюти, що може виникнути внаслідок відносно заниженої депозитної процентної ставки у країні. На валютному ринку Національний банк України проводив операції переважно з купівлі іноземної валюти, використовуючи цей інструмент для купівлі іноземної валюти з метою формування золотовалютного резерву Національного банку України. НБУ як центральний банк країни відіграє виняткову роль у грошово- кредитному регулюванні економіки. Для з'ясування ролі монетарної політики в ринковій економіці важливе значення має усвідомлення завдань, які ставляться монетарними влад- ними структурами і вирішуються монетарними методами. Ці завдання прийнято називати цілями монетарної політики. Вони поділяються на три групи: стратегічні, проміжні і тактичні, які представлені на рис. 10.3. Стратегічними звичайно є цілі, що визначені як ключову її загально- економічній політиці держави. Ними можуть бути зростання виробництва, зростання зайнятості, стабілізація цін, збалансування платіжного балансу. Кожна з цих цілей настільки важлива для суспільства, що владні структури можуть ставити перед собою завдання одночасно реалізувати їх усі чи більшу їх частину. Держава в цілому мас у своєму розпорядженні широкий спектр регулятивних інструментів для розв'язання таких завдань. Проте з допомогою заходів лише монетарної політики одночасно досягти всіх указаних цілей неможливо через обмеженість та специфіку її інструментарію. Тому в межах монетарної політики зазначені стратегічні цілі виявляються несумісними. Зокрема, стабілізація цін вимагає застосування монетарних заходів, які призводять до погіршення кон'юнктури, спаду виробництва та зайнятості. І навпаки, для зростання ТЕМА 10. Центральні банки 343 виробництва необхідно вжити заходів, які приведуть до пожвавлення кон'юнктури і можуть спричинити зростання цін. Тому центральний банк вибирає залежно від конкретної економічної ситуації одну із стратегічних цілей. Нею, як правило, є стабілізація цін (чи погашення інфляції), оскільки якраз вона найбільше відповідає головному призначенню центрального банку - підтримувати стабільність національних грошей. І через розв'язання цього завдання центральний банк сприяє досягненню інших стратегічних цілей. Проте щоразу виникає складна проблема узгодження стратегічних цілей монетарної та загальноекономічної політики. Потрібно, щоб у загальноекономічній політиці стабілізація цін була визнана пріоритетною чи важливою, а монетарна політика мала орієнтацію на забезпечення економічного зростання. Якщо ж такого збігу немає, то центральному банку доводиться або змінювати свою стратегічну ціль, або відстоювати її ціною загострення відносин із структурами виконавчої ато й зако- нодавчої влади. Про важливість правильного узгодження стратегічних цілей красномовно свідчить досвід України. У 1991-1993 pp. пріори- тетними цілями загальноекономічної політики, в тому числі монетарної, визнавалося стримування темпів зниження виробництва, їй була підпорядкована і монетарна політика НБУ, що перетворилася в політику емісійного підтримання економіки. Неминучим наслідком стала гіперінфляція, рівень якої досяг апогею в 1993 р. У 1994-1996 pp. НБУ, усвідомивши свою особливу відповідальність за стан монетарної сфери, почав послідовно відстоювати стратегічну ціль подолання інфляції та стабілізацію ціп. Проте ця ціль не була належним чином узгоджена з іншими стратегічними цілями економічної політики. Уряд та Верховна Рада, визнаючи на словах антиінфляційну стратегію НБУ, фактично не залучили інструментів конкурентної та структурної політики, гальмуючи процеси приватизації та реструк- туризації виробництва. Цілі економічного зростання не були підтримані немонетарними заходами, що призвело до хронічного зниження вироб- ництва, зайнятості, поглиблення платіжної кризи, погіршення фінансового стану економіки на фоні істотного зниження темпів інфляції, забезпечення монетарними заходами НБУ. Проминені цілі монетарної політики полягають у таких змінах певних економічних процесів, які сприятимуть досягненню стратегічних цілей. Оскільки в ринкових умовах економічне зростання, зайнятість, динаміка цін, стан платіжного балансу та інші макроекономічні показники визначаються передусім станом ринкової кон'юнктури, проміжними 344 ГРОШІ ТА КРЕДИТ цілями монетарної політики є зміна останнього в напрямі, який визна- чається стратегічною ціллю. Зокрема, якщо ціллю загальноекономічної політики є економічне зростання за умов скорочення безробіття, то проміжною ціллю може бути пожвавлення ринкової кон'юнктури. Деякі економісти до проміжних цілей відносять вибір не тільки напряму зміни ринкової кон'юнктури, а й економічних перемінних, регулюванням яких досягається вплив на стратегічні цілі. Цей підхід базується на визнанні того, що заходи монетарної політики спроможні безпосередньо впливати на зміну не тільки попиту, а й пропозиції. Тому вже на проміжній стадії виникає потреба визначити економічні перемінні, які впливають на кожну складову ринкової кон'юнктури. Такими перемінними можуть бути: маса грошей в обігу, процентна ставка, валютний курс, швидкість обігу грошей, номінальний обсяг виробництва, рівень цін. Між двома наведеними визначеннями проміжних цілей немає прин- ципової різниці: друге з них лише конкретизує перше. Але оскільки друге визначення певного мірою охоплює тактичні цілі й ускладнює розрізнення проміжних і тактичних цілей, доцільно скористатися узагальненим визначенням проміжних цілей. Характерною особливістю проміжних цілей є те, що встановлюються вони на тривалі часові інтервали, упродовж яких можуть реалізовуватися і виявити свою ефективність. Так, пожвавлення кон'юнктури ринку через зростання маси грошей чи зниження процентних ставок у коротко- строковому періоді може спричинити зростання попиту і цін. І лише за умови, що ці заходи активізують інвестиції, зростання виробництва, буде забезпечене збільшення пропозиції, яке зупинить зростання цін і ста- білізує їх. Проте для цього потрібен тривалий проміжок часу. Тактичні цілі - це оперативні завдання банківської системи щодо регулювання ключових економічних перемінних, передусім грошової маси, процентної ставки та валютного курсу, для досягнення проміжних цілей. Стосовно кожного з цих показників може ставитися одне з трьох завдань: зростання, стабілізація, зниження. Конкретний напрям зміни економічної перемінної визначається проміжною ціллю монетарної політики та характером показника. Наприклад, для пожвавлення ринкової кон'юнктури як проміжної цілі необхідно, щоб па рівні тактичних цілей грошова маса зростала, а процентні ставки знижувалися. За показник грошової маси вибираються базові гроші, оскільки саме цей показник перебуває у повному розпорядженні центрального банку. ТЕМА 10 Центральні банки 343 Характерними ознаками тактичних цілей є короткостроковість, реалізація їх оперативними заходами суто центрального банку, багато- аспектність, єдність та певна суперечливість. Ці особливості істотно ускладнюють вибір та механізми реалізації тактичних цілей. Якщо зміна маси грошей впливає на зміну сукупного попиту і зачіпає всю макроекономіку, то зміни процентної ставки та валютного курсу можуть впливати не тільки на сукупний попит, а й на інтереси певних груп економічних суб'єктів і зумовлювати структурні зміни в економіці. Тому успіх розв'язання багатьох регулятивних завдань залежить від пра- вильного поєднання вказаних тактичних цілей: змінами процентної ставки чи валютного курсу можна локалізувати інфляційний ефект від зростання маси грошей в обігу. Залежно від економічних перемінних та пов'язаних з ними тактичних цілей визначають методи монетарної політики. Вибір методів та інструментів монетарної політики є прерогативою центрального банку. У цьому полягає одна з важливих відмінностей тактичних цілей від проміжних і стратегічних цілей. ? Питання для роздуму, самоперевірки, повторення 1. Проаналізуйте поетапний шлях розвитку центральних банків. 2. Охарактеризуйте базові функції центрального банку. 3. У чому полягають спільні та відмінні риси центрального та комерційного банків. 4. Поясніть роль незалежного статусу центрального банку під час реалізації грошово-кредитної політики. 5. Охарактеризуйте процес створення Національного банку України. 6. Проаналізуйте функції НБУ як "банку банків" та "банку уряду". 7. У чому полягають особливості організаційної структури НБУ? 8. Окресліть права та обов'язки Правління НБУ. 9. Які повноваження має Рада НБУ? 10. З якою метою НБУ проводить грошово-кредитне регулювання. 11. Охарактеризуйте інструменти грошово-кредитної політики. 12. Яким чином використовуються грошово-кредитні інструменти за експансійної політики НБУ. 13. Які наслідки грошових рестрикцій для економіки країни. 14. Поясніть суть, цілі та наслідки політики облікової ставки НБУ. 15. Які особливості операцій з цінними паперами, що їх проводить НБУ. 346 ГРОШІ ТА КРЕДИТ ??? Тестові питання для контролю знань студентів 1. Закріплення за центральним банком з моменту його створення монопольного права випуску грошей у країні притаманно: а) еволюційному шляху створення центрального банку; б) директивному шляху створення центрального банку; в) раціоналістичному шляху створення центрального банку. 2. Що з нижчезазначеного не належить до базових функцій цен- трального банку? а) емісія готівки; б) залучення тимчасово вільних коштів населення на депозити; в) кредитування фізичних та юридичних осіб; г) розробка грошово-кредитної політики; д) банк банків, банкір уряду; є) розрахунково-касове обслуговування юридичних осіб. 3. Поясніть зміст функції "банк банків": а) здійснення кредитно-розрахункового обслуговування усіх інших банківських установ країни; б) встановлення цін на товари, роботи та послуги, що реалізуються в країні; в) забезпечення стабільності грошової одиниці країни. 4. Якими методами може здійснюватись рефінансування комерційних банків? а) тендерний; б) прямий; в) трансфертний. 5. Що з нижченаведеного не належить до виконання центральним банком функції "банк уряду": а) організація кредитно-розрахункового обслуговування урядових структур; б) обслуговування державного боргу; в) емісія грошових коштів на покриття дефіциту бюджету; г) зберігання золотовалютних резервів країни. 6. Основним об'єктом грошово-кредитного регулювання з боку центрального банку виступає; а) кредитна діяльність комерційних банків; б) фондові операції комерційних структур; в) маркетингова стратегія банківської системи. ТЕМА 10. Центральні банки 34? 7. За характером власності центральні банки можна поділити на: а) державні, акціонерні, змішані; б) комерційні, державні, в) кооперативні, акціонерні 8. У чому знаходить своє вираження економічна самостійність центрального банку? а) у фінансуванні державних витрат; б) у вільному виборі інструментів грошово-кредитної політики; в) у підтриманні стабільності грошової одиниці країни. 9. Який орган НБУ має право відкладального вета? а) Правління НБУ; б) Рада НБУ; в) Департамент грошового обігу 10. Яким чином формується склад Правління НБУ? а) склад Правління НБУ затверджується Радою НБУ за поданням Голови НБУ; б) склад Правління НБУ затверджується Кабінетом Міністрів за поданням Голови НБУ; в) склад Правління НБУ затверджуєгпься Верховною Радою за поданням Президента 11. Що з наведеного не належить до інструментів грошово-кредитної політики? а) визначення норм обоє 'язкових резервів для комерційних банків; б) політика облікової ставки; в) операціїкупівлі-продажу корпоративних цінних паперів; г) визначення норм комісійних платежів за касове обслуговування клієнтів; д) рефінансування комерційних банків. 12. Рестрикційна політика центрального банку призводить до: а) підвищення норми обоє 'язкових резервів комерційних банків, б) зменшення грошової маси в обороті; в) розширення ліній рефінансування комерційних банків; г) зниження рівня процентних ставок за вкладами населення; д) зменшення облікової ставки НБУ; є) підвищення рівня кредитних ставок. 13. Експансійна політика центрального банку призводить до: а) підвищення норми обоє 'язкових резервів комерційних банків; б) зменшення грошової маси в обороті; 348 ГРОШІ ТА КРЕДИТ в) розширення ліній рефінансування комерційних банків; г) зниження рівня процентних ставок за вкладами населення: д) зменшення облікової ставки НБУ; є) підвищення рівня кредитних ставок; є) збільшення обсягу грошової маси в країн. 14. Які ціні папери є об'єктом купівлі-продажу в операціях НБУ на відкритому ринку? а) акції корпорацій; б) векселі фізичних осіб; в) облігації внутрішньої державної позики. Література 1. Закон України "Про Національний банк України "//Законодавчі та нормативні акти з банківської діяльності. - 2002. -№ 5. 2. Адамик Б.П. Національний банк і грошово-кредитна політика: Навчальний посібник. - Тернопіль: Карт-бланш, 2002. -278с. 3. Банківська справа. Навчальний посібник/Заред. проф. P.I. Тиркало - Тернопіль: Карт-бланш, 2001. -314 с. (Серія "Банки і біржі"). 4. Гроші та кредит: Підручник/М І. Савлук, А. М. Мороз, М. Ф. Пуховкіна та ін. /За заг. ред. M.I. Савлука. - К.: КНЕУ, 2001. - 602 с. 5. Дзюблюк О. В. Організація грошово-кредитних відносин суспільства в умовах ринкового регулювання економіки. - К.: Поліграф, книга, 2000. -512 с - Біблюгр.: с 460-471. 6. Любунь Б.П., Любунь B.C., Іванець І.В. Національний банк України: Основні функції, грошово-кредитна політика, регулювання банківської діяльності: Навчальний посібник. -К: Центр навчальної літератури, 2004. —351 с 349 ТЕМА 11 КОМЕРЦІЙНІ БАНКИ План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу: 11.1. Поняття, функції, типи та правова основа діяльності комерційних банків в Україні. 11.2. Загальна характеристика операцій банку. Пасивні та активні операції комерційних банків. 11.3. Показники ефективності діяльності банків і механізм її забезпечення. 11.4. Тенденції розвитку банківського ринку України. Ключові слова та терміни • комерційний банк • унітарні банки • колективні банки • універсальні банки • спеціалізовані банки • статутний фонд • базові продукти комерційних банків • пасивні операції комерційних банків • активні операції' комерційних банків • обов'язкові економічні нормативи • основні показники для оцінювання прибутковості комерційних банків • стратегія отримання максимального прибутку • стратегія мінімального ризику 11.1. Поняття, функції, типи та правова основа діяльності комерційних банків в Україні Банківська система України сформувалася у 1991 р. і складається з двох рівнів (структура фінансово-кредитної системи, в тому числі банківської системи, наведена у темі 9, питання 9.2). Основною ланкою банківської система України є комерційні банки, які здійснюють грошово- кредитне обслуговування всіх ланок ринкової інфраструктури. Відповідно до цього ряд науковців [7,8,9,15,16,17] визначають такі завдання та функції банків. 350 ГРОШІ ТА КРЕДИТ Таблиця 11.1 Основні завдання та функції комерційних банків Завдання Функції - забезпечення безперервності й адекватності грошового обігу; - здійснення контролю на макро- та мікроекономічному рівнях; - проведення заходів щодо стабілізації національної грошової одиниці; - сприяння підвищенню ефективності економіки України в цілому та виробничої сфери зокрема тощо. - посередництво у перерозподілі вільних грошових ресурсів; - мобілізація грошових ресурсів та вкладів від клієнтів; - надання клієнтам позичок і створення нових платіжних засобів; - здійснення розрахунків між клієнтами. Комерційні банки можна класифікувати за різними критеріями: формою власності, розміром капіталу, філійною мережею, діапазоном операцій та іншими. Узагальнюючи існуючі класифікації комерційних банків за різними ознаками [7,8,9,15,16] пропонуємо таку класифікацію (табл. 11.2). На вітчизняному ринку кредитування житла з'явився перший в Україні спеціалізований банк - ЗАТ "Міжнародний іпотечний банк". Його засновником став фонд Western NIS Enterprise Fund (приватна американська корпорація, яка оперує 150 мільйонами доларів, що належать уряду США) [12, с. 23]. На відміну від інших банків, МІБ надаватиме суто іпотечні кредити на придбання житла і кредити під заставу нерухомості, на ремонт і поліпшення житла. У 2005 році банк працюватиме лише в київському регіоні, іпотечний потенціал якого він оцінив в один мільярд доларів. У майбутньому планується створення мережі філіалів. Концепція обслуговування клієнтів у МІБу - об'єднання в одному приміщення всіх учасників процесу кредитування житла: банку, нотаріуса, страхової компанії, рієлтера. Основні умови кредитування: термін - 10-15 років, ставка-від 13,5% річних. Ці складові діяльності МІБу багато в чому такі, як у багатьох інших українських банків, котрі займаються кредитуванням житла. Але є в МІБу і конкурентні переваги, суть яких - у новітніх західних кредитних технологіях і технологіях обслуговування клієнтів, які раніше в Україні не використовувались. Одна з таких переваг - сек'юритизація іпотечного ТЕМА 11. Комерційні банки 351 Класифікація комерційних банків Таблиця 11.2. Ознака І. За формою власності II. За розміром активів III. За наявністю філій IV. Залежно від діапазону операцій Вид комерційного банку • унітарні - мають одного власника в особі держави чи приватної особи. В Україні функціонують два унітарні комерційні банки з державною формою власності: Ощадбанк та Ексімбанк (статутні фонди цих банків створені за рахунок бюджетних коштів і коштів бюджетних установ); • колективні - це банки з колективною формою власності, тому що частка капіталу кожного із засновників законодавчо обмежена 35 % статутного фонду банку, тобто кількість засновників банку не може бути меншою трьох юридичних чи фізичних осіб. Банки з колективною формою власності можуть бути: - акціонерними товариствами відритого чи закритого типу (становлять 84% загальної кількості банків України); - товариства з обмеженою відповідальністю (пайові банки). • малі активи; • середні активи - понад 10 млн. грн.; • великі активи - понад 1 млрд. грн. (до них належать: Промінвестбанк, АКБ "Укрсоцбанк", ПриватБанк, банк "Аваль", Ощадбанк, "Надра" та інші). • багатофілійні - нараховують від 500 до 20000 одиниць філій (до них належать Ощадбанк, АКБ "Укрсоцбанк", "Аваль" та інші); • малофілійні; • безфілійні. • універсальні банки - виконують широкий спектр операцій та надають різноманітні послуги своїм клієнтам. В Україні більшість комерційних банків можна вважати універсальними; • спеціалізовані банки: - з галузевою спеціалізацією - обслуговують переважно юридичних та фізичних осіб у межах певної галузі господарства. Представниками є Промінвестбанк, Енергобанк, банк "Надра" та інші; - з функціональною спеціалізацією - комерційні банки виконують вузьке коло спеціалізованих операцій. Це інвестиційні, інноваційні, ощадні, іпотечні та інші банки. 352 ГРОШІ ТА КРЕДИТ портфеля, тобто випуск цінних паперів, забезпечених іпотекою, і їх продаж спеціалізованій установі другого рівня (іпотечній компанії) з метою рефінансування своїх кредитних операцій. Така операція дасть змогу банку не чекати погашення довгострокових кредитів, а залучити ресурси для надання нових. Для клієнтів результатом сек'юритизації буде зниження ціни кредитних ресурсів. Варто відзначити і те, що, окрім капіталу, інвестованого фондом Western NIS Enterprise Fund, Міжнародний іпотечний банк уклав угоду з Американською корпорацією з підтримки зарубіжних інвестицій (ОРІС) на отримання кредиту в розмірі 30 мільйонів доларів США. Це, до речі, перший кредит, наданий ОРІС українській компанії. Розглянемо правову основу діяльності комерційних банків. Головними джерелами регламентації роботи банків є Закон України "Про банки і банківську діяльність" [1], "Про Національний банк України"[2],"Про заставу"[3], "Про лізинг"[4], "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"[5] та інші. Основні інструменти правового впливу на діяльність комерційних банків представлені в таблиці 11.3. Статутний Фонд новостворюваного комерційного банку формується тільки за рахунок власних коштів засновників у грошовій формі, що виключає можливість використовувати розподільний механізм для залучення бюджетних і кредитних ресурсів у банківську власність. Розмір статутного фонду визначається засновниками банку, але не може Таблиця 11.3. Інструменти правового впливу на діяльність комерційних банків Зовнішні інструменти впливу Внутрішні інструменти впливу 1. Вплив уряду і Верховної Ради України: - загальноекономічна законодавча база (закони, директиви, постанови); - банківська законодавча база (закони, директиви, постанови), 2. Вплив Національного банку України: - рекомендації; - положення; - інструкції; 1. Статут 2 Правила 3 Накази 4. Інструкції 5. Листи-розпорядження ТЕМА 11 Комерційні банки 353 бути меншим за нормативні вимоги НБУ. Ці вимоги спрямовані на те, щоб забезпечити певний рівень надійності банку і його спроможності відповідати за своїми зобов'язаннями. Мінімальний розмір статутного капіталу на момент реєстрації банку не може бути меншим: • для місцевих кооперативних банків -1 млн. евро; • для комерційних банків, які проводять свою діяльність на території однієї області, - 3 млн. евро; • для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України, - 5 млн. евро. Перерахування розміру статутного капіталу у гривні здійснюється за офіційним курсом гривні щодо іноземних валют, установленим НБУ на день укладення установчого договору. Для реєстрації орган управління комерційного банку подає до регіонального управління (РУ) НБУ пакет необхідних документів. Але до цього необхідно зібрати певну суму грошей і акумулювати її на тимчасовому рахунку в НБУ. Ця сума випливає з установчого договору, але не може бути меншою від мінімальних вимог НБУ. РУ НБУ розглядає пакет реєстраційних документів про створення комерційного банку і з відповідним висновком передає його в центральний апарат НБУ, де вони розглядаються відповідними структурними підрозділами. Остаточне рішення про можливість створення комерційного банку з національним капіталом приймає комісія з питань нагляду і регулювання діяльності банків, а банку за участі іноземного капіталу - Правління НБУ. Організація комерційного банку, крім реєстрації, передбачає ліцен- зування банківської діяльності. Воно полягає в наданні офіційного дозволу на здійснення певних банківських операцій. Цей дозвіл видає НБУ. Ліцензування здійснюється з метою допущення на ринок банківських послуг України комерційних банків, умови діяльності яких відповідають установленим НБУ обов'язковим вимогам і не загрожують інтересам їхніх клієнтів. При ліцензуванні враховується обсяг капіталу банку, його фінансовий стан, дотримання економічних нормативів регулювання банківської діяльності, професійна придатність керівників, висновки незалежного аудиту, термін діяльності банку на фінансовому ринку. НБУ видає банкам ліцензії на здійснення низки операцій з готівкою, розрахункових, активних, пасивних, операцій з валютними цінностями та ін. Організаційна структура та управління комерційним банком визна- чається функціональними підрозділами і службами та керівними 354 ГРОШІ ТА КРЕДИТ органами. Вищим органом управління банку є загальні збори акціонерів (учасників), які вирішують стратегічні завдання в його діяльності. Вищий орган банку реалізує свої завдання та функції безпосередньо через виконавчі та контрольні органи, які повністю йому підзвітні. Виконавчим органом акціонерного банку є правління, а пайового -дирекція. Роботою правління керує голова, а дирекції - генеральний директор, які обираються чи призначаються згідно зі статутом банку. Контроль за діяльністю правління (дирекції) банку здійснює ревізійна комісія, склад якої затверджується загальними зборами акціонерів (учасників). За рішенням зборів акціонерів (учасників) створюється спостережний орган з метою загального керівництва роботою банку і контролю за роботою правління та ревізійної комісії. Таким органом є спостережна рада, яка захищає інтереси акціонерів у перерві між проведенням загальних зборів. Рада вирішує стратегічні завдання управління та розвитку банку. Організаційна структура комерційного банку включає функціональні служби та підрозділи, кожен з яких виконує певні операції і має свої права та обов'язки. Основним критерієм організаційної побудови банку є економічний зміст та обсяг операцій, які він виконує. Департаменти, управління, відділи формуються відповідно до класифікації окремих банківських операцій або їхніх груп за функціональним призначенням. Тому їх кількість і конкретна назва у різних комерційних банків можуть бути неоднаковими. Великі банки мають певну мережу філій та відділень і територіальні органи управління ними (дирекції). В Україні до банків, які в центральному апараті мають відповідні функціональні департа- менти, широку мережу відділень і територіальні дирекції, належать Промінвестбанк, банк "Аваль", Ощадбанк, Укрсоцбанк та деякі інші. 11.2. Загальна характеристика операцій банку. Пасивні та активні операції комерційних банків Незалежно від форми власності, величини капіталу та спеціалізації головною метою комерційних банків є оперативне отримання їх засновниками і клієнтами широкого асортименту банківських послуг. У таблиці 11.4 подано перелік основних базових продуктів комерційних банків. ТЕMA 11. Комерційні банки 355 Таблиця 11.4. Основні базові продукти комерційних банків Назва продукту І. Розрахунково- касове обслуговування 2. Депозитні операції 3. Валютообмінні операції 4. Кредитні операції 5. Гарантійні операції 6. Вексельні операції 7. Документарні операції 8. Послуги по використанню пластикових карток Приклади різновидів - розрахункове обслуговування - безготівкові розрахунки ha основі документів, поданих на паперових носіях; - електронне розрахункове обслуговування - система "Банк- клієнт" (безготівкові розрахунки за допомогою модельного зв'язку); касове обслуговування (операції клієнтів, пов'язані з готівкою); інкасування торгової виручки клієнтів банку (доставка виручки від торгових точок клієнта у банк); перевезення коштів (доставка коштів або інших цінностей у місце, зазначене клієнтом) - терміновий депозит в іноземній або національній валюті (залучення коштів юридичних осіб на депозитні рахунки з метою забезпечення активних операцій банку на фіксований термін); - депозитний рахунок до вимоги (залучення кредитних ресурсів від юридичних осіб з метою забезпечення активних операцій банку); - конвертація валюти (здійснення купівлі-продажу валюти на запит клієнта); - обслуговування корпоративного клієнта на вторинному ринку ОВДП; - обслуговування корпоративного клієнта на первинному ринку ОВДП терміновий кредит; - поновлювана кредитна лінія; непоновлювана кредитна лінія; овердрафт; - фінансування експорту; - довготерміновий валютний кредит (у доларах США) по лінії ЄБРР для малих та середніх підприємств; - короткотерміновий валютний кредит (у доларах США) по лінії ЄБРР для малих та середніх підприємств; - фінансування малого та середнього бізнесу за рахунок німецько- українського фонду; - обслуговування кредиту від нерезидента; - обслуговування кредитів під гарантії уряду і консультації щодо його одержання; консультаційні послуги щодо пошуку джерела фінансування - банківські гарантії забезпечення повернення платежів, кредиту; - банківські гарантії на адресу митниці інкасування векселів; - доміциляція векселів; інформаційне обслуговування за вексельним зверненням; - торговий майданчик; - облік векселів - документарне (чисте) інкасо; - експортний акредитив; - банківський гарант (резервний акредитив); імпортний акредитив - зарплатами проект; - корпоративна пластикова карта; - еквайринг 356 ГРОШІ ТА КРЕДИТ На підставі банківської ліцензії та письмового дозволу Національного банку України комерційш банки мають право здійснювати такі банківські операції [11, с 68]. Таблиця. 11.5. Перелік операцій, на які Національний банк України надає банкам банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій ТЕМА 11. Комерційні банки 357 Продовження таблиці 11.5. Усі банківські операції відображаються окремими статтями в балансі комерційного банку. Залежно від того, в якій частині балансу вони обліковуються, їх прийнято поділяти на пасивні й активні. • Пасивні операції - це операції з мобілізації ресурсів комерційного банку. За видом банківських ресурсів розрізняють пасивні операції з формування власних, залучених та позичених ресурсів. Операції з формування власних ресурсів включають: > операції з формування статутного фонду банку; > операції з формування резервного фонду банку; > операції з формування страхових фондів банку; > операції з формування інших фондів банку спеціального приз- начення, які створюються за рахунок прибутку банку і вико- 358 ГРОШІ ТА КРЕДИТ ристовуються відповідно до рішення, прийнятого вищою управ- лінською ланкою комерційного банку; > операції, пов 'язані з формуванням і розподілом банківського прибутку. Операції з формування залучених ресурсів називають пасивними депозитними операціями. Вони відображають процес залучення й обліку в банківському балансі тимчасово вільних коштів юридичних і фізичних осіб, банків, які зберігаються на різноманітних рахунках (строкових і до запитання). Вкладниками можуть бути як юридичні та фізичні особи, що постійно обслуговуються в цьому банку (клієнти банку), так і юридичні й фізичні особи, що не належать до постійних клієнтів цього банку, а обслуговуються в іншому банку. У банківській практиці України передбачена можливість вибору банку для постійного обслуговування і для проведення окремих депозитних операцій на вигідних умовах в інших банках. З цією метою банки відкривають рахунки до запитання (поточні, бюджетні, депозитні) та на строк (депозитні). Наявність залишку грошових коштів на цих рахунках дає можливість банку, що обслуговує власників рахунків, використовувати ці залишки як ресурси для здійснення активних операцій з метою отримання доходу. Пасивні депозитні операції включають можливість користування тимчасово вільними грошовими коштами інших банків, які зберігаються на кореспондентських рахунках (кошти до запитання) та строкових депозитах (кошти на строк). Отже, пасивні депозитні операції можна класифікувати: за категорією вкладника: • операції із залучення тимчасово вільних коштів юридичних осіб - на поточні, бюджетні, депозитні рахунки; • операції із залучення тимчасово вільних коштів фізичних осіб - на поточні, депозитні рахунки; • операції із залучення тимчасово вільних коштів банків-корес- пондентів - на кореспондентські та депозитні рахунки; за строком: • операції із залучення тимчасово вільних коштів на рахунки до запитання (поточні, бюджетні, кореспондентські) з метою подальшого використання для проведення поточних розра- хунків; • операції із залучення тимчасово вільних коштів на строкові депозитні рахунки для зберігання протягом обумовленого договором періоду. ТЕМА 11 Комерційні банки 359 Крім мобілізації власних та залучених ресурсів, комерційні банки можуть використовувати можливості міжбанківського ринку капіталів, а також залучати кошти інвесторів шляхом емісії та розміщення власних незабезпечених боргових зобов'язань. Мобілізовані у такий спосіб ресурси являють собою позичені ресурси банку. Ця частина банківського капіталу є найоперативнішою щодо залучення. Позичені ресурси комерційного банку мобілізуються шляхом здійснення пасивних кредитних та пасивних інвестиційних операцій. * Пасивні кредитні операції - це операції комерційного банку, пов 'язані з отриманням кредитів на міжбанківському ринку (в інших комерційних банків та в НБУ). Комерційні банки в Україні можуть отримувати кредит в інших банків на визначених договорами умовах строком від одного дня (кредити овернайт) до декількох місяців. Крім власне міжбанківських кредитів, комерційні банки можуть звертатись за кредитом до кредитора в останній інстанції - Національного банку України, який надає ломбардні кредити (під заставу державних цінних паперів) та продає кредити через кредитні аукціони. * Пасивні інвестиційні операції - це операції комерційного банку, пов 'язані з випуском і розміщенням власних незабезпечених боргових зобов 'язань. Банки можуть емітувати облігації, які поповнюють банківський капітал коштами інвесторів на строк обігу цих цінних паперів. Мобілізовані шляхом здійснення пасивних операцій грошові кошти засновників банку, вкладників, кредиторів та інвесторів комерційні банки розміщують за різними напрямками через проведення активних операцій * Активні операції - це операції з розміщення мобілізованих комерційним банком ресурсів у депозити, кредити, інвестиції, основні фонди і товарно-матеріальні цінності. Отже, до активних операцій банків належать: > операції з вкладення банківських ресурсів у грошові кошти у готівковій і безготівковій формі з метою підтримання ліквідності банку; > розрахункові операції, пов 'язані з платежами клієнтів; > касові операції з приймання і видавання готівки; > кредитні операції, пов 'язані з наданням кредитів різних форм і видів юридичним, фізичним особам, банкам; > інвестиційні операції з вкладення банківських ресурсів у цінні 360 ГРОШ; ТА КРЕДИТ папери (акції, державні та корпоративні облігації) на тривалий строк; > фондові операції з купівлі-продажу цінних паперів; > валютні операції з купівлі-продажу іноземної валюти на внутрішньому і міжнародному валютних ринках; > депозитні операції з розміщення тимчасово вільних ресурсів банку в депозити в НБУ та інших комерційних банках; > операції з купівлі-продажу банківських коштовних металів на внутрішньому і міжнародному валютних ринках. Активні операції комерційні банки здійснюють у межах реально наявних ресурсів, тобто у межах залишку грошових коштів на кореспон- дентському рахунку в НБУ. Таблиця 11.6. Активні й пасивні операції комерційного банку АКТИВ Грошов і актив и Кредитни й портфел ь Інвестиційни й портфел ь Матеріальн і активи Кошти на кореспондентському рахунку в НБУ Кошти в касі Кошти на кореспондентських рахунках в інших банках (на рахунках НОСТРО) Депозити, розміщені в інших банках Усі кредити, видані юридичним особам у національній та іноземній валюті (в тому числі прострочені і пролонговані) Всі кредити, видані фізичним особам (у тому числі прострочені і пролонговані) Міжбанківські кредити видані (у тому числі прострочені і пролонговані) Вкладення у державні цінні папери Вкладення у корпоративні цінні папери Вкладення у статутні фонди підприємств та організацій Основні фонди Товарно-матеріальні цінності ПАСИВ Статутний фонд Резервний фонд Страховий фонд Фонди економічного стимулювання Інші фонди спеціального призначення Нерозподілений прибуток Кошти вкладників (юридичних та фізичних осіб) на рахунках до запитання (поточних, бюджетних, депозитних) Кошти банків-кореспондентів на ко- респондентських рахунках, відкритих у цьому банку (на рахунках ЛОРО) Кошти вкладників (юридичних та фізичних осіб) на строкових депозитних рахунках Депозити, залучені від інших банків Кредити, отримані в інших комерційних банків Кредити, отримані в НБУ Боргові цінні папери банку Власн і ресурс и Залучен і ресурс и ресурс и Позичен і ТЕМА 11 Комерційні банки 361 11.3. Показники ефективності діяльності банків і механізм її забезпечення Забезпечення стабільного функціонування і розвитку комерційних банків та банківської системи є одним із приоритетних завдань розвитку банківської системи України. Стабільність комерційного банку означає постійну здатність банку відповідати за своїми зобов'язаннями і забезпечувати прибутковість на рівні, достатньому для нормального функціонування у конкурентному середовищі. Відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" з метою забезпечення економічних умов стійкого функціонування банківської системи Національний банк України встановлює для всіх комерційних банків обов'язкові економічні нормативи. Таблиця 11.7. Зміст, формула визначення та нормативні значення обоє 'язкових економічних нормативів для комерційних банків, встановлених Національним банком України HI Зміст нормативу Мінімальний розмір регулятивного капіталу. Один з найважливіших показників діяльності банків, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які банки беруть на себе у процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості і стабільної діяльності банків Формула визначення Н1=РК=ОК=ДК-В,де РК - регулятивний капітал, ОК - основний капітал, ДК - додатковий капітал, В - відвернення Нормативні значення з 1 січня 2ОО5р розмір НІ для діючих банків а) для місцевих кооперативних банків - не менше ніж 1 300 000 євро, б) для банків, які функціонують на території однієї області (регіональних), у тому числі спеціалізованих ощадних та іпотечних - не менше ніж 4000000 євро, в) для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України (міжрегіональних), у тому числі спеціалізованих інвестиційних і розрахункових (клірингових), центрального кооперативного банку - не менше ніж 6 000 000 євро Для знову створених банків а) для місцевих кооперативних банків до одного року - 1 000 000 євро, до двох років - 1 100 000 євро, до трьох років - 1 200 000 євро, до чотирьох років 1350000 євро, починаючи з п'ятого року 1500000 євро б)для банків, які функціонують на території однієї області (регіональних), утому числі спещалізо ваних ощадних та іпотечних до одного року 3000000 євро, до двох років - 3 500 000 євро, до трьох років - 4000000 євро, до чотирьох років - 4500000 євро, починаючи з п'ятого року - 5000000 євро 362 ГРОШІ ТА КРЕДИТ Продовження таблиці 11. 7. Н2 НЗ Н4 Зміст нормативу Норматив адекватності регулятивного капіталу/платоспроможності Відображає здатність банку своєчасно і в повному обсязі розраховуватись за своїми зобов'язаннями, що випливають із торговельних, кредитних або інших операцій грошового характеру. Чим вище значення показника адекватності регуля- тивного капіталу, тим більша частика ризику, що її беруть на себе власники банку, і навпаки: чим нижче значення показника, тим менша частка ризику, що її приймають на себе кредитори, вкладники банку. Норматив адекватності регулятивного капіталу встановлюється для запобігання надмірному перекладанню банком кредитного ризику неповернення банківських активів на кредиторів/вклад- ників банку Норматив адекватності основ- ного капіталу. Встановлюється з метою визначення спроможності банку захистити кредиторів і власників від непередбачуваних збитків, яких може зазнати банк у процесі своєї діяльності залежно від розміру різноманітних ризиків Норматив миттєвої ліквідності. Встановлюється для контролю за здатністю банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань за рахунок високоліквідних активів (коштів у касі та на кореспон- дентських рахунках) Формула визначення Н2=РК/Ар*100%, де Ар - робочі активи, зважені за ступенем ризику НЗ=ОК/Аз*100%, де Аз - загальні активи, зменшені на суму створених відповідних резервів за активними операціями Н4=(Ккр+Ка)/Рп*100%, де Ккр - кошти на коррахунку, Ка - кошти в касі, Рп - поточні рахунки клієнтів Нормативні значення в)для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України (міжрегіональних), у тому числі спеціалізованих інвестицій-них і розрахункових (клірингових), центрального кооперативного банку: до одного року - 5 000 000 євро; до двох років - 5 000 000 євро; до трьох років - 6 000 000 євро; до чотирьох років - 7 000 000 євро; до п'яти років - 8 000 000 євро Нормативне значення Н2 для дію- чих банків має бути не менше 10 % Для банків, що розпочинають операційну діяльність, цей норматив має становити: протягом перших 12 місяців діяльності (від дня отримання ліцензії) - не менше 15 відсотків; протягом наступних 12 місяців -не менше 12 відсотків; надалі - не менше 10 відсотків Нормативне значення Н 3 має бути не менше 4 % Нормативне значення Н4 має бути не менше 20 % |