Питання для підсумкового семестрового контролю (заліку)
 Скачать 83.81 Kb.
|
|
Морфологічне словотворення: Конверсія - безаффіксальний спосіб словотворення, в результаті дії якого утворюється категоріально відмінне слово, що збігається в деяких формах з вихідним. Аффіксація - це спосіб утворення нових слів шляхом приєднання до основи слова словотворчих афіксів. Компресія - утворення складних слів на базі словосполучень і пропозицій в результаті зниження рівня компонентів вихідного словосполучення чи речення. Основосложеніе - утворення складних слів з'єднанням основ чи основи і слова (що здобуває в останньому випадку ранг морфеми і розглянутого теж як основа). Абревіація - утворення нових слів шляхом скорочення (усічення основи). У результаті - створюються слова з неповною, усіченою основою (або основами), звані абревіатурами. Дезаффіксація - спосіб словотворення, при якому слова утворюються шляхом відкидання суфікса або елемента, зовні схожого з суфіксом. Лексико-семантичний спосіб словотворення – неморфологічний спосіб словотворення, що полягає в семантичному розщепленні багатозначного слова з подальшим поступовим утворенням омонімів. Наприклад, унаслідок розщеплення полісемантичного слова поганка утворилося два омоніміми: 1) поганка як нехристиянка; 2) поганка як неїстівний отруйний гриб. Семантичні запозичення – такі запозичення, коли своє слово набуває значення, яке має його іншомовний відповідник. Наприклад, слова правий і лівий, які мали значення відповідно "розташований праворуч" і "розташований ліворуч" під упливом фр. droit і gauche отримали значення "консервативний" і "революційний" (на засіданнях конвенту партія жирондистів сиділа справа, а партія монтаньярів - зліва). Словотвірні запозичення – такі запозичення, коли власний зміст передається морфемами інших мов. Так, наприклад, слово телефон складене з давньогрецьких елементів tele "далеко" і phone "звук" у США. У давньогрецькій мові такого слова не було, як не було й таких слів, як телеметрія, агробіологія, телетайп тощо. Матеріальне (лексичне) запозичення – запозичення, за якого з іноземної в рідну мову входить лексична одиниця повністю. (лазер – laser ) Калькування – копіювання іншомовного слова за допомогою свого, незапозиченого матеріалу; поморфемний переклад іншомовного слова. (skyscraper – небоскреб) Історичні зміни словникового складу мови (позамовні, внутрішньомовні). Зміни в лексиці зумовлені як позамовними, так і внутрішньомовними причинами. Позамовні (позалінгвальні) причини - це зміни в навколишньому світі. Таким чином, мова в своєму словнику віддзеркалює всі суспільні зміни. Внутрішньомовні – причини зміни словникового складу представлені тенденціями до економії, уніфікації, системності мовних засобів, варіювання номінацій із різними мотивацією, походженням, завданнями експресивно-емоційної та стилістичної виразності. Стилістичне розшарування лексики мови: книжна і розмовна лексика. Табу, евфемізми. Висока лексика: Книжна – лексика, яку використовують передусім у літературно-писемному і піднесеному усному мовленні - науковому й публіцистичному, в ділових документах, в художній літературі. низька лексика Розмовно-побутова – виразними експресивно-оцінними позитивними й негативними відтінками значень (пестливі й згрубілі слова): матінка, матуся, донечка, сонечко, близенько, хлопчисько, бурмило, витріщитися; словами, які часто перебувають за межами літературної норми: математика, зубрій, служака, діляга, злигатися, стовбичити, банькатий. Евфемізми – слова або вислови, які вживають замість заборонених слів. Це переважно нейтральні слова або вирази, що вживаються замість синонімічних слів, які, на думку мовця, є непристойними, грубими або нетактовними. Так, замість умер в українській мові вживають упокоївся, спочив (у Возі), відійшов у вічність; в російській мові - скончался, преставился, отправился к праотцам, отдал Богу душу, приказал долго жить. Табу – полінезійське слово, яке стосується етнографії: означає заборону на вживання тих чи інших слів, виразів або власних імен через забобони, вірування, з цензурних і етичних міркувань. У сучасних мовах до табу можна віднести тенденцію не говорити прямо про смерть, тяжку хворобу, уникати згадок про «непристойні» предмети тощо. Фразеологія. Фразеологічна одиниця, її властивості, відмінності від вільного словосполучення. Фразеологія – розділ мовознавства, який досліджує фразеологізми; сукупність фразеологізмів конкретної мови. Основними завданнями фразеології є з’ясування складу фразеологічної системи, класифікування стійких сполучень слів. Фразеологізмом (фразеологічною одиницею) називається – лексико-граматична єдність двох і більше компонентів, граматично організованих за моделлю словосполучення чи речення, яка, маючи цілісне значення..Наприклад: байдики бити (ледарювати); показати, де раки зимують (провчити, покарати). Фразеологізми об'єднуються в єдину систему одиниць на основі таких типологічних ознак: семантична цілісність (неподільність) компонентів фразеологізму (значення фразеологічної одиниці не може бути витлумачене на основі значень тих слів, які входять до неї); стабільність компонентного складу, усталеність порядку слів; автоматичність відтворення фразеологізму в мовленні; кількакомпонентний склад можуть вступати в синонімічні й антонімічні відношення: теревені правити - ляси точити - дурниці молотити; хоч греблю гати - кіт наплакав; характеризуються образністю. У реченні фразеологізми завжди виступають одним членом. Найчастіше ними послуговуються у розмовному та художньому стилях мовлення. Вони надають мовленню виразності, влучності та емоційності. Основні поняття лексикографії. Типи словників. Лексикографічні ресурси в інтернеті. Лексикографія – розділ мовознавства, який займається теорією і практикою укладання словників. Лексикографія тісно пов'язана з лексикологією. Укладання словників вимагає великих теоретичних знань і доброго чуття мови, тобто розуміння відтінків значення слова, особливостей його вживання, сполучуваності з іншими словами тощо. Розрізняють теоретичну і практичну лексикографію. Теоретична лексикографія опрацьовує загальну теорію словників: розробляє принципи відбору лексики, розташування слів і словникових статей, структуру словникової статті. Практична лексикографія забезпечує навчання мови - як рідної, так і іноземної, описує й нормалізує рідну мову, дає матеріал для наукового вивчення лексики. Типи словників: Енциклопедичні словники – описують світ, пояснюють явища, поняття, дають бібліографічні довідки про знаменитих (інколи й одіозних) людей, відомості про країни й міста, про видатні події тощо Лінгвістичні словники – це словники слів. Вони дають інформацію не про речі, явища, поняття, а про слова. Ідеографічні словники – в ідеографічних словниках слова розташовано не за алфавітом, а за групами, які виділяють на основі спільних значень, тем. Словники-тезауруси – словник, у якому слова, які належать до певних галузей знань, розташовані за тематичною ознакою і зазвичай мають приклади їх правильного використання в тексті (БЛЯ УРА КОНЕЦ) |