Питання, що виносяться на іспит
 Скачать 376 Kb.
|
|
68. Угоди між країнами СНД з питань господарського судочинства. Правовий статус Економічного Суду СНД. Наростання iнтеграційного процесу на територiях держав Спiвдружностi неможливо без чiткого порядку взаємного виконання рiшень арбiтражних, господарських i економiчних судiв. Забезпечення прав юридичних осiб громадян, незважаючи на кордони, має не менше, якщо не бiльше значення, ніж свобода переміщення товарiв. В цьому зв'язку стає необхiдним розглянути повноваження і дiяльність Економiчного суду СНД. Вiн створений на основi ст. 22 Статуту Спiвдружностi як постiйно дiючий орган. Суд дiє в цiлях забезпечення виконання економiчних зобов'язань в рамках СНД. 6 липня 1992 р. на Радi голів держав Спiвдружностi було укладено Угоду про статут Економiчного суду СНД, затверджено Положення про Економiчний суд, встановлена квота кількості суддів вiд держав-учасниць, що обираються або назначаються до його складу, в кiлькостi двох чоловік . До відання Економiчного суду вiднесено вирішення двох категорiй мiждержавних економiчних спорів. Одна iз них - це питання, що виникають при виконаннi економiчних зобов'язань, передбачених угодами, рiшеннями Ради голів держав, Ради голів урядiв Спiвдружностi. Друга категорiя - питання вiдповiдностi нормативних i iнших актiв держав - учасниць СНД, прийнятих з економiчних питань, угодам і iншим актам Спiвдружностi. Крiм того, Положенням передбачено, що угодами держав - учасникiв СНД до відання Економiчного суду можуть бути вiднесені iншi спори, пов'язанi з виконанням угод i прийнятих на їх основi iнших актiв Спiвдружностi. Спори розглядаються судом за заявою зацiкавлених держав в особi їх уповноважених органiв, а також за заявою iнститутiв Спiвдружностi. При цьому Економiчний суд не може вiдмовитися вiд розгляду спору за вiдсутнiстю чи нез’ясованістю норми права, що пiдлягає застосуванню. За результатами розгляду спору суд приймає рiшення, в якому установлюється факт порушення державою-учасницею угод, iнших актiв Спiвдружностi i її iнститутiв (або вiдсутнiсть порушення) і визначаються заходи, що рекомендується прийняти вiдповiднiй державi в цiлях усунення порушення i його наслiдкiв. Нажаль, рiшення Економiчного суду носять рекомендаційний характер. Держава, в вiдношеннi якої судом прийнято рiшення, повинна забезпечити його виконання. На думку автора, треба виходити на рiвень обов'язкового виконання рiшень суду, якщо держави-члени СНД хочуть дiйсної, а не фіктивної вiдбудови господарських зв'язків. Вищим колегiальним органом Економiчного суду є Пленум, який складається з голови суду, а також голів вищих господарських, арбiтражних судiв та iнших вищих державних органiв, розв'язуючих в державах-учасницях економiчнi спори. 69. Визнання та виконання рішень іноземних судів. Порядок визнання і виконання в Україні рішень іноземних судів і арбітражних судів визначається відповідними міжнародними договорами України. Рішення іноземного суду або арбітражного суду може бути пред'явлено до примусового виконання протягом трьох років з моменту набрання ним законної сили (ст. 427 ЦПК). Таким міжнародним договором є Мінська конвенція держав — членів СНД, укладена 22 січня 1993 p., якою встановлено єдиний порядок визнання і виконання рішень її учасницями і яка стала нормативною базою для його відтворення у двосторонніх договорах між Україною і Республікою Грузія, Республікою Молдова, Республікою Польща, Литовською Республікою, Естонською Республікою, Латвійською Республікою, Монголією, Китайською Народною Республікою. У зв'язку з цим на практиці виникло питання про можливість визнання і виконання на території України рішень загальних судів держав, з якими ці питання не врегульовано міжнародними договорами з участю України, зокрема, США, Ізраїлю, Франції, Іспанії та інСтаттею 427 ЦПК встановлено, що порядок виконання в Україні рішень іноземних загальних і арбітражних судів визначається тільки відповідними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Тому, коли держава не є учасницею конвенції, міжнародного договору чи угоди, за якими Україна взяла на себе обов'язок про визнання і виконання судових рішень іншої договірної сторони, клопотання про визнання і виконання на території України рішень судів цієї держави судами України не розглядаються, а при надходженні таких суд постановляє ухвалу про відмову в їх прийнятті на підставі п. 1 ст. 136 ЦПК, незалежно від того, хто є особа, на користь якої постановлено рішення. Отже, міжнародні договори про правову допомогу поширюються лише на учасників даного договору, а при наявності між учасниками багатостороннього і двостороннього договорів мають застосовуватися, насамперед, двосторонні договори, а багатосторонні — при вирішенні лише тих питань, які не охоплені цими двосторонніми договорами.Кожна з договірних сторін на умовах, передбачених Конвенцією держав — членів СНД, визнає і виконує рішення, винесені на території інших договірних сторін, а саме: 1) рішення судів у цивільних і сімейних справах, в тому числі й мирові угоди у таких справах майнового характеру, затверджені судом; 2) рішення судів у кримінальних справах в частині, що стосується відшкодування шкоди, заподіяної злочином. |