Питання, що виносяться на іспит
 Скачать 376 Kb.
|
|
46. Ухвала господарського суду: поняття, зміст, порядок винесення і надсилання учасникам судового процесу. Ухвали господарського суду — це судові господарські акти, які приймає господарський суд, що не вирішують спір сторін по суті — на відміну від рішення. Ухвали господарського суду вирішують певні питання, які виникають у процесі розгляду справи, її виникнення, руху й припинення. Ухвали господарського суду відрізняються за своїм характером і наслідками. За правовими наслідками відрізняються ухвали, які виносяться в процесі розгляду справи, що забезпечують розвиток господарського процесу, та ухвали, якими закінчується розгляд спору без винесення рішення по суті. Останні — ухвали про припинення провадження по справі й залишення позову без розгляду (ст.ст. 80, 81 ГПК). З прийняттям цих ухвал господарський процес припиняється без розгляду справи по суті. Це і є форма закінчення справи без розгляду. Ухвали господарського суду за їх змістом також розділяються на види. Відмінність зазначених ухвал від усіх інших полягає в тому, що вони припиняють можливість подальшого руху справи, є єдиними ухвалами, які виносяться по справі, що мають значення судового рішення. Підготовчі ухвали приймаються до розгляду справи по суті й вирішення її у судовому засіданні. Цими ухвалами вирішуються окремі питання процесуального характеру, які виникають при порушенні справи, поданні позову та підготовці матеріалів справи до судового розгляду — відмова у прийнятті позовної заяви (ст. 62 ГПК), прийняття позовної заяви (ст. 64 ГПК) тощо. При підготовці справи до судового розгляду багаточисельні дії судді можуть бути реалізовані у вигляді низки ухвал про залучення до участі у процесі третіх осіб, витребування доказів, залучення іншого відповідача та інше. У стадії вирішення справи по суті господарський суд приймає ухвали, які сприяють винесенню законного й обґрунтованого рішення, спрямовані на захист прав і законних інтересів сторін і допомагають ходу процесу і його руху. Це ухвали про відкладення розгляду справи (ст. 77 ГПК) і про зупинення провадження у справі (ст. 79 ГПК). Є ухвали, які виносяться вже після розгляду справи по суті. Зокрема, ухвала про виправлення судового рішення (ст. 89 ГПК). Є ухвали, які спрямовані на забезпечення виконання рішення суду, — це ухвали з питань забезпечення позову (ст. 67 ГПК). У стадії виконання рішення господарський суд приймає ухвали про видачу дубліката наказу (ст. 120 ГПК), про відстрочку або розстрочку виконання, зміну способу та порядку виконання рішення (ст. 121 ГПК) та інші. В ухвалі вказуються питання, по якому вона виноситься, мотиви, за якими суд дійшов своїх висновків, та висновок з питання, яке розглядалось. Зміст ухвали аналогічний змісту рішення, вона також складається зі вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. Згідно зі ст. 86 ГПК ухвала має містити: — найменування господарського суду, номер справи і дату винесення ухвали, найменування сторін, ціну позову, вимогу позивача, прізвище судді (суддів), представників сторін, прокурора, інших осіб, які брали участь у засіданні (із зазначенням їхніх посад); — стислий виклад суті спору або зміст питання, з якого виноситься ухвала; — мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство; — висновок з розглянутого питання; — вказівку на дії, що їх повинні вчинити сторони, інші підприємства, організації, державні та інші органи та їх посадові особи у строки, визначені господарським судом. Ухвали розсилаються сторонам, прокурору, який брав участь у господарському процесі, третім особам у п’ятиденний строк після їх прийняття. Прийняття додаткової ухвали, роз’яснення і виправлення ухвали передбачено ст. 88, 89 ГПК. Діюче законодавство передбачає ще один вид ухвали — окрема (ст. 90 ГПК). Якщо при вирішенні господарського спору виявляється порушення законності або мають місце недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, господарський суд виносить окрему ухвалу. Окрема ухвала надсилається відповідним підприємствам, установам, організаціям, державним та іншим органам. Окрема ухвала може бути оскаржена у встановленому порядку, обумовленому в Господарському процесуальному кодексі України. 47. Прийняття і набрання чинності судовим рішенням. Рішення господарського суду є одним із процесуальних документів та має прийматися відповідно до норм матеріального і процесуального права. Прийняте господарським судом рішення підписується всіма судами,які брали участь у засіданні.Жоден із суддів за результатами вирішення спору не може ,незважаючи на б-які обставини,відмовитись віл підписання рішення.У разі розгляду справи 3-ма суддями ,суддя,незгодний з рішенням,зобов.викласти у письмовій формі свою думку,яка приєднується до справи.Відповідний документ ,який складається у довільній письмовій формі ,під час оформлення матеріалів справи господарського суду вміщується працівником канцеляріі в окремий конверт,який підкріплюється до внутрішнього боку справи.Судді,які беруть участь у розгляді справи у першій,апеляційній,або касаційних інстанціях ,та працівників канцелярії ,не вправі у б-якій формі доводити до відома інших осіб,у тому числі учасників суд процесу ,відомості про наявність окремої думки та її зміст.Згідно зі ст.85 ГПКУ після закінчення розгляду справи суддею у засіданні оголошується прийняте рішення.Суддя має право оголосити тільки резолютивну частину рішення.Оголосити тільки тільки вступну і резолютивну частину рішення можливо тільки за згодою обох сторін справи.Рішення господар суду набирає закон сили після закінчення 10-го строку з дня його прийняття,а якщо у суд засіданні було оголошено лише вступну та резол частини рішення ,воно наьирає закон сили після закінчення 10-го строку з дня підписання рішення.У разі подання апеляц скарги воно набирає закон сили після розгляду справи апеляц інстанцією. 48. Окрема ухвала та повідомлення господарського суду. Господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу. Окрема ухвала надсилається відповідним підприємствам, установам, організаціям, державним та іншим органам, посадовим особам, які несуть відповідальність за ухилення від виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі. Окрему ухвалу може бути оскаржено в установленому цим Кодексом порядку. Якщо при вирішенні господарського спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку, господарський суд надсилає про цей факт повідомлення органам внутрішніх справ чи прокуратури. Окрема ухвала виноситься, як правило, одночасно з рішенням зі справи. Окрему ухвалу як різновид судового акта може бути винесено не лише судом першої інстанції, а й судами апеляційної чи касаційної інстанцій у разі виявлення судом порушень законів та інших нормативно-правових актів. 49. Апеляційне оскарження рішень та ухвал суду першої інстанції. Згідно з ГПКУ Сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор — апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга або подання подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу. Місцевий господарський суд у п'ятиденний строк надсилає одержану апеляційну скаргу або подання разом зі справою відповідному апеляційному господарському суду.Законодавством візначено перелік осіб, які мають право оскаржити в апеляційному порядку, у разі їх незгоди, рішення, прийняте місцевим господарським судом — судом першої інстанції. Такими особами є безпосередньо сторони у справі — сторони судового процесу, визнані такими під час її (справи) розгляду судом першої інстанції. Згадані особи у такому випадку подають процесуальний документ — апеляційну скаргу. прокурор на підставі своїх повноважень, визначених Законом України "Про прокуратуру", може оскаржити в апеляційному порядку ріїиення суду першої інстанції. У цьому випадку прокурор подає процесуальний документ — апеляційне подання. апеляційна скарга чи апеляційне подання можуть бути подані на рішення суду першої інстанції, яке не набрало законної сили. Але цей припис не зовсім узгоджується з приписами інших статей ГПК. 50. Перегляд судових рішень у касаційному порядку. Сторони у справі мають право подати касаційну скаргу, а прокурор касаційне подання на рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, та постанову апеляційного суду. Касаційну скаргу мають право подати також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов'язків. Касація- це один з видів судового контролю. Судові рішення можуть відповідно до встановлених норм господарського процесу переглядатися у чотирьох формах, одна з яких — це касація, тобто перегляд судового рішення, яке вступило у законну силу.З абезпечення державного касаційного оскарження є одним із суттєвих конституційних принципів судочинства.П раво на подання касаційної скарги мають сторони. Під сторонами у ГПК України розуміють позивача та відповідача. Крім сторін, а також третіх осіб, які беруть участь у процесі, право на подання касації у господарському процесі має прокурор. При цьому касація подається останнім у формі касаційного подання, а не касаційної скарги. 51. Перегляд судових рішень Вищого господарського суду України Верховним судом України. Сторони у справі та Генеральний прокурор України мають право оскаржити у касаційному порядку постанову Вищого господарського суду України, прийняту за наслідками перегляду рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, чи постанови апеляційного господарського суду, а також ухвалу Вищого господарського суду України про повернення касаційної скарги (подання) до Верховного Суду України. Згідно з коментованою статтею суб'єктами касаційного оскарження можуть бути:а) сторони у справі: позивачі, відповідачі, які визнані такими під час розгляду справи судом;б) нші особи, які беруть участь у справі: треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору;в) Генеральний прокурор України як орган, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси осіб, згідно з правами. законодавець визначив коло судових актів господарського суду, які можуть бути оскаржені до Верховного Суду України. Так, відповідно до положень цієї статті право касаційного оскарження до Верховного Суду України виникає:а) щодо постанови Вищого господарського суду України, прийнятої за наслідками перегляду рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили;б) щодо постанови Вищого господарського суду України, прийнятої за наслідками перегляду постанови апеляційного господарського суду;в) щодо ухвали Вищого господарського суду України про повернення касаційної скарги (подання). 52. Перегляд рішень,ухвал,постанов господарського суду за ново виявленими обставинами Рішення і ухвали, що набрали законної сили і прийняті судом першої інстанції, переглядаються господарським судом, який прийняв ці судові рішення.Перегляд за нововиявленими обставинами постанов і ухвал апеляційної і касаційної інстанції, якими змінено або скасовано судове рішення суду першої інстанції, здійснюється судом тієї інстанції, яким змінено або прийнято нове судове рішення. Заява, подання прокурора про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими обставинами розглядаються господарським судом у судовому засіданні у місячний строк з дня їх надходження.Неявка заявника та інших осіб, які беруть участь у справі, не є перешкодою для розгляду заяви. За результатами перегляду судового рішення приймаються:а) рішення — у разі зміни або скасування рішення;б) постанова — у разі зміни або скасування постанови;в) ухвала — у разі зміни чи скасування ухвали або залишення рішення, ухвали, постанови без змін. Рішення, ухвала, постанова, прийняті за результатами перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, надсилаються сторонам, прокурору у п'ятиденний строк з дня їх прийняття. Рішення, ухвала, постанова, прийняті за результатами перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, можуть бути переглянуті на загальних підставах. У разі скасування судового рішення за результатами його перегляду за нововиявленими обставинами справа розглядається господарським судом за правилами, встановленими цим Кодексом. 53. Поняття,учасники і стадії виконавчого провадження. Метою господарського процесу є встановлення взаємовідносин сторін, винесення і виконання законного та обґрунтованого рішення з господарського спору. Тому господарське процесуальне провадження охоплює всі питання, пов’язані як з розглядом, вирішенням господарських спорів, так і з виконанням рішень господарського суду. Вступивши в законну силу, рішення господарського суду набувають якості обов’язковості і виконавчості, внаслідок чого сторони зобов’язані діяти згідно з приписом рішення. Виконання рішення господарського суду є завершальною і важливою стадією господарського процесу. Реальний захист відновлення порушених суб’єктивних прав юридичної особи, громадянина-підприємця можуть бути забезпечені лише тоді, коли боржник добровільно підкоряється рішенню господарського суду або буде примушений до цього компетентними органами, коли буде виконане рішення господарського суду. Кожне рішення господарського суду повинно бути виконане у встановленому законодавством порядку, тобто реалізоване для досягнення тієї мети, про яку дбала зацікавлена організація, коли зверталася до господарського суду. Як стадія господарського процесу виконання судових рішень здійснюється в процесуальній формі, та порядок діяльності органів виконання заздалегідь приписаний законом. Зацікавленим особам забезпечена можливість брати участь у виконавчому провадженні, при цьому їм надані певні процесуальні права. Чітке і своєчасне виконання всіх рішень господарського суду робить діяльність його органів ефективною. Саме тому провадження по виконанню судових рішень має важливе значення і за своєю суттю є заключною стадією господарського процесу з конкретної справи. 54. Система органів Державної виконавчої служби служби України. Державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб. відповідно до законів України. Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом. Правову основу діяльності державної виконавчої служби становлять КУ,ЗУ»Про держ виконавчу службу», інші закони та нормативно-правові акти. Органами державної виконавчої служби є: А)Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень;б) управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі в)районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції. 55. Порушення виконавчого провадження. Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених ЗУ «Про виконавче провадження». Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 4) в інших передбачених законом випадках. У заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника. У заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження. Під час пред'явлення виконавчого документа або його дубліката до виконання разом з ним подаються: 1) у разі виконання рішення про конфіскацію майна засудженого за вироком суду - копія опису майна і копія вироку. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опис майна не проводився; 2) у разі виконання рішення про конфіскацію майна за постановою суду - копія протоколу вилучення майна, що підлягає конфіскації, або довідка про відсутність такого майна; 3) у судових справах, за якими застосовано заходи забезпечення позовних вимог, - копії документів, що підтверджують виконання ухвали суду про забезпечення позову, у разі якщо такі заходи застосовувалися судом. 56. Загальні засади здійснення виконачого провадження. см.вопрос №53+ Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (ст. 116 ГПК). Наказ може бути видано на виконання не тільки рішення, але й постанови господарського суду. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили.У разі повного чи часткового задоволення первісного і зустрічного позовів накази про стягнення грошових сум видаються окремо по кожному позову. Взаємний залік сум не проводиться.Виконання рішення господарського суду здійснюється, як правило, за участю сторони, на користь якої воно винесено. Накази про стягнення грошових сум разом із рішенням видаються стягувачеві або надсилаються йому рекомендованим чи цінним листом. Накази про стягнення грошових сум до бюджету надсилаються або видаються господарським судом місцевим органам податкової служби для виконання у встановленому порядку через установи банку. Решта наказів виконується державними виконавцями. Якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів, або проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях, видаються накази із зазначенням тієї частини судового рішення, яка підлягає виконанню за даним наказом (ст. 116 ГПК). |