Поняття соціального забезпечення
 Скачать 413 Kb.
|
|
Недержавні організаційно-правові форми соціального забезпечення З метою розширення бази соціального захисту населення заохочуються різні види недержавного (приватного) соціального забезпечення, основу якого становить недержавне пенсійне забезпечення. Правові, економічні та організаційні засади недержавного пенсійного забезпечення в Україні регламентуються Законом України від 9 липня 2003 р. "Про недержавне пенсійне забезпечення". Розрізняються три типи недержавного пенсійного забезпечення: 1) забезпечення пенсійними фондами шляхом укладення пенсійних контрактів між адміністраторами пенсійних фондів та вкладниками таких фондів; 2) забезпечення страховими організаціями шляхом укладення договорів страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду; 3) забезпечення банківськими установами шляхом укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень у межах суми, визначеної для відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. У свою чергу, недержавні пенсійні фонди поділяються на такі види: 1) відкриті пенсійні фонди; 2) корпоративні пенсійні фонди; 3) професійні пенсійні фонди. Відкриті пенсійні фонди засновуються будь-якими юридичними особами (банками чи страховими компаніями) для широкого кола учасників, які залучаються через мережу відділів пенсійного фонду або агентів. Корпоративні пенсійні фонди створюються роботодавцями або групами роботодавців для своїх працівників Професійні пенсійні фонди аналогічні корпоративним фондам за винятком того, що їх засновують не роботодавці, а об'єднання юридичних осіб або громадян за родом їх професійної діяльності для членів таких професійних об'єднань. Видами пенсійних виплат є: 1) пенсія на визначений строк; 2) одноразова пенсійна виплата. Пенсія на визначений строк розраховується, на строк не менш як десять років від початку здійснення першої виплати. Одноразова пенсійна виплата можлива в разі критичного стану здоров'я, коли сума на рахунку є замалою чи учасник виїжджає за межі України на постійне проживання. Гроші, накопичені учасником системи недержавного пенсійного забезпечення, є його власністю. У разі смерті ці кошти успадковуються. Фінансові установи зараз пропонують такі форми заощаджень на старість: 1) депозитний рахунок, відкритий у банківській установі; 2) пай в інститутах спільного інвестування; 3) дохід за корпоративними цінними паперами (акції, облігації, векселі) у вигляді дивідендів, відсотків та від спекуляцій на різницях курсів купівлі-продажу самостійно або через інвестиційні компанії фондового ринку; 4) валюта й операції з нею через дилінгові компанії; 5) поліси у страхових компаніях, що укладають договори про накопичувальне страхування життя та пропонують сплачувати страхові внески і після настання визначеного віку одержувати щомісячну ренту у вигляді пенсії; 6) казначейські зобов'язання або інші цінні папери, дохід за якими гарантується державою або місцевою владою; 7) дохід від вкладення грошей у нерухомість (житло, дачі, гаражі, земельні ділянки), вироби з дорогоцінних металів, антикваріат тощо. За місцем роботи створюються спеціальні соціальні фонди для надання матеріальної допомоги своїм працівникам, утримання соціальної інфраструктури, придбання путівок до санаторіїв та будинків відпочинку, здійснення доплат до пенсій, надання цільових одноразових допомог пенсіонерам тощо. Підприємства споруджують пансіонати для своїх одиноких працівників-пенсіонерів, будують для людей похилого віку спеціалізовані житлові комплекси. Потужні організації в наш час пожвавили роботу в цьому напрямі. Особливим видом недержавного соціального забезпечення є благодійництво, що здійснюється з метою досягнення економічної стабільності і соціальної амортизації.
Пенсійне право - є однією з найважливіших галузей серед соціального забезпечення. Термін соціальне забезпечення означає форму матеріального забезпечення непрацездатних громадян, офіційно закріплених у міжнародному акті про економічні, соціальні та культурні права ,ухваленому генеральною Асамблеєю 00Н 16 грудня 1966 р. Такий термін соціальне забезпечення застосовується в концепції соціальне забезпечення /Концепції/ громадян України /ст.46/ вливається інший термін - "Соціальний захист" /І/ До змісту ст. 46 Конституції, соціальний захист і термін соціальне забезпечення ", тобто соціальний захист - ширше поняття і містить елементи, що не входять до поняття " соціальне забезпечення". На наш час термін дії "соціальний захист" належить до функції держави, яка піклується про матеріальне забезпечення непрацездатних громадян. По здійсненню цієї функції створено спеціальний орган держав-ної виконавчої влади міністерство соціального захисту населення України. Статус його визначено Указом Президента України від 23 жов-тня 1996р. Ця дана галузь права включає широку, внутрішню, узгоджену, хоча й немодифіковану, сукупність правових норм. Сам обсяг поняття соціального забезпечення в названому ро-зумінні визначається по-різному. Деякі вчені включають у нього всі соціально-економічні заходи, спрямовані на відшкодування втраченого заробітку та без еквівалентне забезпечення тих проблем громадян, котрі задовольняються з державних та громадських джерел поза прямим зв’язком із результатом їхньої трудової діяльності .
Пенсійна система України — сукупність створених в Україні правових, економічних і організаційних інститутів і норм, метою яких є надання громадянам матеріального забезпечення у вигляді пенсії. Пенсійна система України в сучасному вигляді започаткована в січні 2004 року і містить у собі відносини по формуванню, призначенню і виплаті пенсій в трирівневій пенсійній системі. В Україні система пенсійного обслуговування перебуває на стадії трансформації. Перехід до ринкової економіки виявив неспроможність забезпечити достатні і надійні виплати пенсіонерам, використовуючи однорівневу модель державного пенсійного страхування. Адже нині середній розмір пенсії становить 30–35% від середньої заробітної плати. Реформування пенсійної системи має за мету збільшити величину пенсії до 65%. Система пенсійного забезпечення в Україні складається з таких рівнів (рис. 8.4): 1) солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; 2) накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; 3) система недержавного пенсійного забезпечення. Перші два рівні належать до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Другий та третій рівні становлять систему накопичувального пенсійного забезпечення. Громадяни України можуть бути учасниками одночасно різних рівнів пенсійної системи. Солідарна пенсійна система передбачає забезпечення мінімальної та гарантованої пенсії, яка надається державою. Її метою є гарантування кожному громадянину отримувати мінімальний дохід після виходу на пенсію. Така система належить до соціального захисту. Кошти для фінансування пенсійних виплат мобілізуються до Пенсійного фонду України шляхом обов'язкових відрахувань від заробітної плати громадян. Пенсія нараховується тільки за ті роки, коли працівник фактично сплачував пенсійні внески У солідарній системі за рахунок коштів ПФУ призначають такі пенсії: 1) пенсія за віком; 2) пенсія з інвалідності внаслідок загального захворювання; 3) пенсія у зв'язку із втратою годувальника. Пенсія– це щомісячна пенсійна виплата, що здійснюється з солідарної системи у разі досягнення застрахованою особою пенсійного віку чи визнання її інвалідом та за умови втрати годувальника. Особи мають право на призначення пенсії за віком із досягненням установленого віку та за наявності страхового стажу. Страховий стаж – це період, протягом якого щомісячно сплачувалися страхові платежі у сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий внесок – це кошти, що охоплюють відрахування на соціальне страхування та збори на обов'язкове державне пенсійне страхування. Мінімальний розмір пенсії за віком (за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу) встановлено у розмірі 20% від середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за попередній рік. За страхового стажу меншої тривалості, пенсія за віком встановлюється в розмірі, пропорційному наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком. Пенсію з інвалідності призначають у разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (каліцтва, пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства). Залежно від групи інвалідності пенсія встановлюється у розмірах від 50 до 100% пенсії за віком. Пенсія у зв'язку із втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні. Вона досягає 50% пенсії за віком померлого годувальника на одного непрацездатного члена та 100% – на декількох. Така пенсія призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним .
Система пенсійного забезпечення в Україні складається з трьох рівнів. Перший рівень - солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі солідарна система), що базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, передбачених цим Законом. Другий рівень - накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - накопичувальна система пенсійного страхування), що базується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді та здійснення фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат на умовах та в порядку, передбачених законом. Третій рівень - система недержавного пенсійного забезпечення, що базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат на умовах та в порядку, передбачених законодавством про недержавне пенсійне забезпечення. Перший та другий рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Другий та третій рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему накопичувального пенсійного забезпечення. Для окремих категорій громадян законами України можуть встановлюватися умови, норми і порядок їх пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і недержавного пенсійного забезпечення. Громадяни України можуть бути учасниками та отримувати пенсійні виплати одночасно з різних рівнів системи пенсійного забезпечення в Україні. Обов'язковість участі або обмеження щодо участі громадян у відповідних рівнях системи пенсійного забезпечення в Україні та отримання пенсійних виплат встановлюються законами з питань пенсійного забезпечення. Питання участі іноземців і осіб без громадянства в системі пенсійного забезпечення в Україні та участі громадян України в іноземних пенсійних системах регулюються відповідно цим Законом, іншими законами з питань пенсійного забезпечення та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У правовій літературі поняття «пенсія» (від лат. pensio – платіж) – це регулярна грошова виплата як матеріальна допомога за віком, з інвалідності, за вислугу років, у разі втрати годувальника. Пенсія —це гарантована щомісячна грошова виплата для забезпеченості громадян у старості, на випадок повної чи часткової непрацездатності, втрати годувальника, а також у зв'язку з досягненням законодавчо встановленого стажу роботи у сферах трудової діяльності. Раніше згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України отримували такі види державних пенсій: а) трудові:
чоловіки з 60 років при стажі роботи не менше 25 років; жінки з 55 років при стажі роботи не менше 20 років. Деяким категоріям працівників пенсії за віком призначаються на пільгових умовах. Це, насамперед особи, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці
трудового каліцтва або професійного захворювання; загального захворювання. Крім того, для отримання пенсії по інвалідності необхідно мати певний стаж роботи. Особам до 20 років пенсії по інвалідності призначаються незалежно від стажу. Пенсії по інвалідності призначаються в таких розмірах: інваліди 1 групи - 70%; інвалідам 2 групи - 60%; інвалідам 3 групи - 40% заробітку. При неповному стажі пенсії по інвалідності призначаються пропорційно відпрацьованому стажу.На відміну від пенсій за віком, пенсії по інвалідності призначаються не безстроково - на час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи. Лише чоловікам старше 60 і жінкам старше 55 років пенсія по інвалідності призначається безстроково.
б) соціальні пенсії. Тепер згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набув чинності з 1 січня 2004 р., передбачено такі види пенсійних виплат із солідарної системи:
Трудови́й стаж — тривалість роботи і інших видів діяльності, з якими пов’язується право людини, головним чином, у сфері пенсійного забезпечення. Основним документом, що підтверджує трудовий стаж роботи, є трудова книжка, за відсутності якої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Трудовий стаж має значення для визначення правового статусу особи ( пенсіонер, ветеран праці тощо). Трудовий стаж можна класифікувати на види, в залежності від його значення для настання правових наслідків: 1. Для призначення пенсій: .1. Загальний; 1.2. Спеціальний; 2. Для призначення допомоги у зв’язку з утратою працездатності: 2.1. Загальний; 2.2. Безперервний. 3. Для визначення терміну відпустки: 3.1. Загальний; 3.2. Спеціальний; 3.3. На одному підприємстві. 4. Для отримання винагороди за загальні результати роботи підприємства: 4.1. На одному підприємстві; 4.2. В галузі. 5. Для пересування по службі; 6. На отримання пільг. Загальний трудовий стаж — це сумарна тривалість трудової та іншої суспільно корисної діяльності, незалежно від перерв. Спеціальний трудовий стаж — це сумарна тривалість трудової та іншої суспільно корисної діяльності, виокремлена із загального стажу за її змістом або за умовами праці, в тому числі й кліматичними.
Загальний трудовий стаж - це сумарна тривалість трудової та іншої суспільно-корисної діяльності до 01.01.2002, що враховується в календарному порядку. Згідно з п. 4 ст. 30 Закону про трудові пенсії в загальний трудовий стаж включаються такі періоди трудової та іншої суспільно-корисної діяльності до 01.01.2002: • періоди роботи в якості робітника, службовця • періоди творчої діяльності членів творчих спілок письменників, художників, композиторів, кінематографістів, театральних діячів, а також літераторів і художників, які не є членами відповідних творчих спілок; • служба в Збройних Силах України та інших створених відповідно до законодавства РФ військових формуваннях, Об'єднаних Збройних Силах Співдружності Незалежних Держав, Збройних Силах колишнього СРСР, органах внутрішніх справ РФ, органах федеральної служби безпеки, федеральних органах виконавчої влади, в яких передбачена військова служба, колишніх органах державної безпеки РФ, а також в органах державної безпеки та органах внутрішніх справ колишнього СРСР (у тому числі в періоди, коли ці органи іменувалися по-іншому), перебування в партизанських загонах в період громадянської і Великої Вітчизняної воєн; • періоди тимчасової непрацездатності, що почалася під час роботи, і період перебування на інвалідності I і II груп, отриманої внаслідок каліцтва, пов'язаного звиробництвом, або професійного захворювання; • період перебування в місцях ув'язнення понад термін, призначеного при перегляді справи; • періоди отримання допомоги по безробіттю, участі в оплачуваних громадських роботах, переїзду за направленням служби зайнятості в іншу місцевість іпрацевлаштування. 1 Таким чином, вміст загального трудового стажу різко звужене в порівнянні з раніше діючим пенсійним законодавством.
Спеціальний трудовий стаж - це сумарна тривалість певної трудової діяльності на відповідних видах робіт до 01.01.2002, яка дає право на дострокове призначення трудової пенсії. До періоду, зараховуються до страхового стажу, нарівні з періодами роботи і (або) іншої діяльності належать: • період проходження строкової військової служби, а також іншої прирівняної до неї служби, передбаченої Законом про пенсійне забезпечення осіб, які проходили військову службу; • період одержання допомоги по державному соціальному страхуванню в період тимчасової непрацездатності; • період догляду одного з батьків за кожною дитиною до досягнення нею віку півтора років, але не більше трьох років у загальній складності; • період отримання допомоги по безробіттю, період участі в оплачуваних громадських роботах і період переїзду за направленням державної служби зайнятості в іншу місцевість для виконання роботи; • період утримання під вартою осіб, необгрунтовано притягнутих до кримінальної відповідальності, необгрунтовано репресованих і згодом реабілітованих, і період відбування покарання цими особами в місцях позбавлення волі і засланні; • період догляду, здійснюваного працездатним обличчям за інвалідом I групи, дитиною-інвалідом або за особою, яка досягла віку 80 років. Перераховані вище періоди зараховуються до страхового стажу тільки в тому випадку, якщо їм передували і (або) за ними слідували періоди роботи і (або) іншої діяльності (незалежно від тривалості), за які сплачувалися страхові внески.
Страховий стаж - враховується при визначенні права на трудову пенсію сумарна тривалість періодів роботи і (або) іншої діяльності, протягом яких сплачувалися страхові внески до ПФ РФ, а також інших періодів, зараховуваних до страхового стажу. Значення страхового стажу полягає в тому, що він використовується при визначенні права на трудову пенсію і права на окремі види пенсій по державному пенсійному забезпеченню (при розрахунку розміру пенсій тривалість страхового стажу як правило, не враховується). Страховий стаж використовується також при визначенні розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності. Страховий стаж необхідний і в деяких інших випадках, наприклад, для встановлення звання «Ветеран праці». Коло осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню, зазначене у статті 11 Закону № 1058. До них належать: 1) громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях (далі — підприємство), створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств, в об’єднаннях громадян, у фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності та інших осіб (вкупі з юридичними та фізичними особами — суб’єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру; 2) члени колективних та орендних підприємств, сільськогосподарських кооперативів та фермерських господарств, зокрема тих, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент); 3) фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, серед них ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Пенсії за віком – головний вид матеріального забезпечення непрацездатних громадян, що стосується життєво важливих інтересів мільйонів вітчизняних пенсіонерів. У загальній чисельності пенсіонерів (близько 14 млн. осіб) 10 млн. пенсіонери за віком. Особи мають право на призначення пенсії за віком із досягненням установленого віку та за наявності страхового стажу. Страховий стаж – це період, протягом якого щомісячно сплачувалися страхові платежі у сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий внесок – це кошти, що охоплюють відрахування на соціальне страхування та збори на обов'язкове державне пенсійне страхування. Мінімальний розмір пенсії за віком (за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу) встановлено у розмірі 20% від середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за попередній рік. За страхового стажу меншої тривалості, пенсія за віком встановлюється в розмірі, пропорційному наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком.
Ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Основними нормативно-правовими актами, що регулюють правовідносини з пенсійного забезпечення, є ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІУ від 09.07.2003 та ЗУ "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991. Ст. 26 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлені загальні умови призначення пенсій за віком - досягнення певного віку та наявність відповідного стажу роботи, які з 01.10.2011 року - передбачають досягнення чоловіками і жінками - 60 років при наявності страхового стажу не менше 15 років (крім передбачених законодавством випадків дострокового виходу на пенсію) (01.10.2011 р. - дата набрання чинності ЗУ "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI від 08.07. 2011 р., яким внесено зміни, зокрема, до ст. 26 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"). Також, ЗУ "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-УІ від 08.07. 2011 р. (надалі - Закон №3668-/1) - передбачено поступове підвищення пенсійного віку для жінок (умовно кажучи категорія перехідного періоду). При цьому, відповідне зниження пенсійного віку жінкам, установлене абз. 1 п. 1 ст. 26 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року (абз. 2 п. "в" ч. 4 ст. 30 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Таким чином, із 01.10.2011 р. право на пенсію за віком мають жінки 1961 р.н. і старші після досягнення ними такого віку:
Ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Основними нормативно-правовими актами, що регулюють правовідносини з пенсійного забезпечення, є ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІУ від 09.07.2003 та ЗУ "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991. Ст. 26 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлені загальні умови призначення пенсій за віком - досягнення певного віку та наявність відповідного стажу роботи, які з 01.10.2011 року - передбачають досягнення чоловіками і жінками - 60 років при наявності страхового стажу не менше 15 років (крім передбачених законодавством випадків дострокового виходу на пенсію) (01.10.2011 р. - дата набрання чинності ЗУ "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI від 08.07. 2011 р., яким внесено зміни, зокрема, до ст. 26 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"). Також, ЗУ "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-УІ від 08.07. 2011 р. (надалі - Закон №3668-/1) - передбачено поступове підвищення пенсійного віку для жінок (умовно кажучи категорія перехідного періоду). При цьому, відповідне зниження пенсійного віку жінкам, установлене абз. 1 п. 1 ст. 26 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року (абз. 2 п. "в" ч. 4 ст. 30 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Таким чином, із 01.10.2011 р. право на пенсію за віком мають жінки 1961 р.н. і старші після досягнення ними такого віку:
Під пільговим пенсіонуванням слід розуміти - можливість вийти на пенсію за віком або в молодшому віці за загальної незмінної тривалості трудового стажу, або за одночасним зниженням вимог до віку і тривалості трудового стажу. Законодавство встановлює відповідні умови для надання пенсійних пільг. Це:
Найбільший обсяг пільг передбачено для працівників, які були зайняті на підземних роботах, на роботах з шкідливими і важкими умовами праці: а) за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним КМУ, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 р. і при стажі роботи більше 20 р., з них не менше 10 р. на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 р. і при стажі роботи більше 15 р., з них не менше 7 р. 6 міс. на зазначених роботах. Працівники, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 р. 4 міс. - жінкам. б) за списком №2: чоловіки - після досягнення 50 р. і при стажі роботи не менше 25 р., з них не менше 12 р. 6 міс. на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 р. і при стажі роботи не менше 15 р., з них не менше 10 р. на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку на 1 р. за кожні 2 р. 6 міс. такої роботи чоловікам і за кожні 2 р. такої роботи - жінкам. в) трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві с/г продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах с/г - ч. - 55 р. і при загальному стажі 25 р., з них - 20 р. на зазначеній роботі. г) жінки - // -, машиністи будівельних, шляхових і вантажно-розвантажувальних машин, змонтованих на базі тракторів і екскаваторів - 50 р. - 20 р. - 15 р. на зазначеній роботі; д) доярки, свинарки-оператори в с/г-ві - 50 - 20 р. за умови виконання встановлених норм обслуговування; е) жінки, які протягом повного сезону зайняті на вирощуванні, збиранні та обробці тютюну - 50 - 0 - 20 р.; є) робітниці текстильного виробництва, зайняті на верстатах і машинах - за списком виробництв і професій КМУ - 50 - 0 - 20 р.; ж) жінки, які працюють в с/г-ому виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей - незалежно від віку і трудового стажу - в порядку, що виз. КМУ; з) водії міського пасажирського транспорту (а.. тр., тр.) і великовагових автомобілів, зайнятих в технологічному процесі важких і шкідливих виробництв: ч. - 55 - 25 р. - 20 р. ж. - 50 - 20 р. - 15 р. Деякі особливості пенсій1ного забезпечення встановлені для працівників, зайнятих на підземних і відкритих гірничих роботах та в металургійній промисловості. Так, зокрема, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на таких роботах, на будівництві шахт і рудників - за списком робіт і професій, затв. КМУ - мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 р., а працівники провідних професій - не менше 20 р. При наявності стажу на підземних роботах не менше 10 р. (ч.) і 7 р. 6 міс. (ж.) за кожний повний рік цих робіт загальний пенсійний вік знижується на 1 рік.
Залежно від місцевості, в якій працювали або проживали громадяни, право на пільгову пенсію за віком мають особи, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення: які працювали в 1986 р. в зоні відчуження незалежно від кількості робочих днів - 10 років (зменшення віку) які працювали в 1987 р. в зоні відчуження не менше 10 р. днів - на 8 років які працювали в 1988 р. в зоні відчуження не менше 14 днів - на 5 років евакуйовані з 10 км. зони відчуження в 1986 р. - на 10 років евакуйовані з інших територій в 1986 р. - на 8 років особам, які постійно проживали чи працювали в зоні безумовного відселення - на 4 роки, та додат- ково 1 рік за кожний рік проживання, робо- ти, але не більше 9 р. особам, які постійно проживали чи працювали в зоні гарантованого добровільного відселення - на 3 р. + 1 р. за 2 р. проживання, роботи, але не більше як на 6 р. і т.д. - Закон України "Про статус і соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 19.12.1991 р.
залежно від відповідних показників, що характеризують стан здоров'я, пенсії за віком на пільгових умовах призначаються військовослужбовцям, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов'язку - ч. - 55 р. - 25 р.; ж. - 50 - 20. На цих же умовах мають право на пенсію за віком особи, хворі на гіпофізарний нанізом (ліліпути) і диспропорційні карлики: ч. - 45 - 20; ж. - 40 - 15. Інваліди по зору І гр. - сліпі та інваліди з дитинства І гр.: ч. - 50 р. - 15; ж. - 40 р. - 10 р. 4) сімейний стан. Сімейний стан дає підстави на пільгову пенсію за віком жінкам, які виховали 5 або більше дітей до 8 р. віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховала їх до 8 р. віку: 50 р. - 15 р. з урахуванням часу догляду за дітьми. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти - інваліди віком до 16 р., які мають право на одержанні соціальної пенсії.
Інший вид трудової пенсії – це пенсія з інвалідності. Вона є одним із видів соціального захисту непрацездатних. Її можна визначити як щомісячні грошові виплати з Пенсійного фонду, призначувані в разі встановлення медичним органом однієї з трьох груп інвалідності, які тягнуть повну або часткову втрату працездатності внаслідок трудового каліцтва, професійного чи загального захворювання, з інших причин. Згідно з Законом “Про основи соціальної захищеності інвалідів України” від 21.03.91, інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, обумовленим захворюванням, наслідків травм чи уроджених дефектів, що приводять до обмеження життєдіяльності, до необхідності соціальної допомоги й захисту. Залежно від ступеня втрати працездатності інвалідність диференціюється на три групи: I, ІІ та ІІІ. Законодавство про пенсійне забезпечення вирізняє два види пенсії з інвалідності залежно від причин інвалідності: – пенсії з інвалідності внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання; – пенсії з інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі не пов’язаного з роботою, інвалідності з дитинства). Пенсії по інвалідності призначаються в двох випадках: 1)трудового каліцтва або професійного захворювання; 2)загального захворювання. Крім того, для отримання пенсії по інвалідності необхідно мати певний стаж роботи: Особам до 20 років пенсії по інвалідності призначаються незалежно від стажу. Пенсії по інвалідності призначаються в таких розмірах: 1)інваліди 1 групи - 70%; 2)інвалідам 2 групи - 60%; 3)інвалідам 3 групи - 40% заробітку. При неповному стажі пенсії по інвалідності призначаються пропорційно відпрацьованому стажу. На відміну від пенсій за віком, пенсії по інвалідності призначаються не безстроково - на час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи. Лише чоловікам старше 60 і жінкам старше 55 років пенсія по інвалідності
Законом України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 р. № 1058-IV (далі - Закон) визначено порядок та умови обчислення пенсій по інвалідності внаслідок загального захворювання (у т. ч. каліцтва, не пов’язаного з роботою, інвалідності з дитинства). |