Особливості. Особливості проведення. Протокол 3 від 10. 03. 2016 р. Рецензенти
 Скачать 0.73 Mb.
|
|
2.7. Специфічна профілактика інфекційних хвороб До індивідуальних засобів захисту населення від біологічної зброї, кpiм протигаза i захисного одягу, належать методи специфічної профілактики i терапії (застосування вакцин, сироваток, антибіотиків). Імунопрофілактика інфекційних хвороб - важлива складова, а іноді єдиний ефективний cпociб для їх запобігання, зменшення кількості або ліквідації. За даними військових спеціалістів, на сьогодні засоби специфічної профі лактики розроблені не до вcix збудниюв (мікроорганізмів), які можуть бути використані як біологічна зброя. Тому науково-дослідні заклади проводять інтенсивну роботу з підвищення якості існуючих i створення нових високо-ефективних препаратів проти вcix інфекцій, збудники яких е потенційними агентами біологічної зброї. Біологічні медичні препарати, що застосовуються з метою специфічної профилактики (активної імунізації) i захисту населения від інфекційних за- хворювань, можуть бути поділені на три групи: А - тi, що створюють штучний активний імунітет; Б - забезпечують пасивний захист; В - затримують розвиток i розмноження збудника. До групи A препаратів, що індукують активний імунітет, входять: - вакцини; - анатоксини; - протективні антигени. Вакцини оцінюються як потужний cпoci6 захисту від біологічної зброї, який за умов своєчасного призначення, а також за епідеміологічними пока- заниями може значною мірою запобігти або обмежити розповсюдження та полегшити nepe6iг інфекційних захворювань, які виникають унаслідок 6io логічного нападу. Тому проблема вакцинопрофілактики перебуває в центрі уваги фахівців. Вакцини містять антигени i створюють активний штучний імунітет. Антигени отримують з мікроорганізмів різними шляхами, відповідно виділяють декілька видів вакцин. Живі вакцини: мікроорганізми зi зниженою вірулентнітю або без неї (проти віспи, бруцельозу, туляремії, сибірки, чуми, висипного тифу, жовтої гарячки, грипу та iн.); Інактивовані вакцини: мікроорганізми, інактивовані xiмічним (фенол, формалін, мертіолат, спирт та iн.) або фізичним (висока температура, ультрафіолетове або гамма-проміння) засобом - проти черевного тифу, грипу, кліщового енцефаліту; Хiмічнi вакцини: антигени мікроорганізмів, максимально очищені від cyпутнix речовин за допомогою ультразвуку, центрифугування, хроматографії, гра- дієнтного суперцентрифугування (проти черевного тифу, менінгококової хвороби); Асоційовані (комбіновані) полівакцини (АКДП - асоційована проти кашлюку, дифтерії та правця); Перспективи - нові види вакцин: синтетичні, генно-інженерні та антиідіотипні. Вони мають серйозні переваги, а тому в майбутньому, ймовірно, витіснять нинішні вакцини. Анатоксини за технологічними ознаками є аналогами інаактивованої вак-цини, де в ролі імунізуючого антигену виступають екзотоксини токсиноутворювальних бактерій. Вони застосовуються багаторазово, вводяться парентерально, створюють стійкий антитоксичний імунітет. До числа 6ioпрепаратів, що забезпечують швидкий, але короткочасний захист (група Б), слід віднести сироватки гіперімунних тварин або людей та глобуліни, які містять захисні антитіла. До групи В входять білогічні препарати, яи мають знешкоджувальну дію на збудниів інфекційних хвороб. До них належать бактеріофаги та інтерферон. 3 лікувально-профілактичною метою застосовують сальмонельозний, холерний, стафілококовий i дифтерійний бактеріофаги. Інтерферон є групою білків низької молекулярної маси з противірусною дією. Вони гальмують репродукцію багатьох вipyciв, створюють перешкоди для проникнення їх у клітину хазяїна. Головним засобом специфічного захисту від біологічної зброї особового складу військi населения вважають імунопрофілактику. Щеплення від інфекційних хвороб поділяють на планові що здійснюються систематично, i щеплення за епідемічними показаниями. Останні можуть бути регулярними або епізодичними. Регулярне щеплення за епідемічними показаниями проводиться проти чуми, туляремії та кліщового енцефаліту в природних осередках цих інфекцій. Епізодичне щеплення за епідемічними показаннями проводиться в пepiод виникнення загрози занесения інфекції у військову частину або у випадку захворювання. Так, відомо, що в ірано - іракському конфлікті (січень 1991 р.) американські військовики були щеплені проти сибірки з метою запобігання її розповсюдженню серед особового складу військ у випадку застосування збудника сибірки як біологічної зброї. Те ж здійснюють США у зв'язку з біотероризмом (ociнь 2001 р.). У програмі медичного захисту та стратегії модернізації, розробленій у США, передбачається проведення щеплення вакцинами - продуктами генної інженерії та мультиагентними вакцинами, терапія полі- та моноклональними антитілами, аминокислотна терапія. Щодо збудників хламідіозу (орнітоз), мікозів (бластомікоз, гістоплазмоз, кокцидіоїдоз) як потенціальних агентів біологічної зброї ефективні засоби специфічної профілактики ще не розроблені. Проводяться роботи зi створення xi мічної вакцини проти плямистої' гарячки Скелястих rip, протитуляремйноїi вакцини та деяких інших. Серед збудників особливо небезпечних інфекцій кількість вірусних агентів досить значна i постійно зростає завдяки виявленню нових, не відомих раніше науці патогенних для людини вipyciв. Проти герпесвірусів (енцефаліт мавп), ape нaвipyciв (болівійська гарячка, гарячка Ласса), тогавірусів (гарячка карельська, piчки Рос), флавовірусів (гарячка Східного Нілу), буньявірусів (енцефаліт каліфорнійський), пікновірусів (ящур) i багатьох інших представниів 1-2- ї груп патогенності ефективні вакцини не розроблені. На cтадії розробки перебувають вакцини проти гарячки Ласса та Ебола. Для профілактики натуральної віспи (збудник належить до поксвірусів) ефективною є дермальна, тканинна та ововакцини. Відомо, що в 1980 р. ВООЗ .оголосила про повну ліквідацію цього захворювання в усьому світі, у зв'язку з щеплення проти віспи були припинені. Проте у разі виникнення небезпеки розповсюдження натуральної віспи заклади ВООЗ готові будь-який час ужити вcix необхідних заходов для її ліквідації. Є постійні запаси противіспячої вакцини для вакцинації 200 млн oci6. Ic нуючi схеми активної імунізації проти збуднишв вipycнoi природи наведено в таблиці. Поряд з вакцинацією, важливим заходом протиепідемічного захисту небезпечних інфекційних хвороб є екстрена профілактика (превентивне лікування) за допомогою антибіотиків та інших xiміопрепаратів. Iз таких засобів захисту від біологічної зброї широко використовують антибіотики широкого спектра дії. Пероральне приймання антибіотиків широкого спектра дії ефективне при більшості хвороб, спричинених бактеріями та рикетсіями, а також при деяких вірусних захворюваннях. Однієї тонни антибіотиків достатньо для того, щоб забезпечити курс лікування 45 000 людей водночасно. Т а б л и ц я Схеми активної імунізації противірусних хвороб Група вipyciв Хвороба Назва препарату Тогавіруси Венесуельський енцефаломієліт коней Жива вбита дивакцина зі штаму ТС-83 Флавівіруси Омська геморагічна Вбита формол-вакцина Жовта гарячка Ліофілізована жива атенуйована зі Японський енцефаліт Інактивована вакцина Кліщовий Рідка або концентрована суха вакцина Флебовірус Гарячка долини Рифт Ліофілізована культуральна вакцина Ha йpoвipyc Кримська-Конго геморагічна гарячка Інактивована формаліном вакцина Рабдовірус Сказ Суха інактивована культуральна антирабічна вакцина РАБ i ВАК Широко застосовуються похідні тетрацикліну, левоміцетин, рифампіцин, доксициклін, сизоміцин, гентаміцин, пеніцилін та iн. За даними іноземних спеціалістів, своєчасне призначення антибіотиків широкого спектра дії зупиняє розвиток захворювань, які без лікування більш ніж у 95 % випадків призводять до летального висліду. Включаючи екстрену профілактику антибіотиками в систему захисту від біологічної зброї, спеціалісти зазначають i недоліки цього методу. По-перше, він не може застосовуватися у випадках інфекцій, проти яких не розроблені ефективні засоби, а також при захворюваннях, спричинених стійкими до антибіотиків штамами мікроорганізмів. По-друге, проведения тривалих профілактичних кypciв призведе до сенсибілізації організму. По-трете, на думку спеціалістів, екстрена профілактика антибітиками може розпочинатися пicля встановлення виду застосованої бактерійної зброї, тобто в пізні терміни, коли ефективність її значно знижується. Таким чином, специфічна профілактика та лікування інфекційних захво- рювань, збудники яких можуть застосовуватися як потенційні агенти біологічної зброї потребують дальшого вдосконалення. 2.8. Оцінка санітарно-епідеміологічного стану військ і району їх розташування. Мета, завдання та етапи Для ycпішного вирішення завдань протиепідемічного забезпечення військ недостатньо знати комплекс заходів, рекомендованих на сучасному етапі розвитку науки. Епідемічний процес при кожному захворювані характеризується своєрідністю ознак, притаманних тільки йому. При одних інфекційних захворюваннях найбільш ефективні одні заходи, при інших - інші. Епідемічний процес навіть при одному i тому ж захворюванні проявляється по- різному в різних умовах соціального i природного середовища. Це також вимагає диференціації заходів. Тому основним принципом протиепідемічного забезпечення військ у сучасних умовах є виділення головного напрямку профілактичних i протиепідемічних заходів, який визначається особливостями розвитку епідеміч-ного процесу в кожному конкретному випадку i відповідними науковими реко- мендаціями. Головний напрямок заходів для профілактики інфекційних хвороб i боротьби з ними при плануванні й організації протиепідемічного забезпечення військ визначають за допомогою методів епідеміологічних досліджень. Методи епідеміологічних досліджень групуються по-різному, залежно від цільового призначення. Для обгрунтування комплексу заходів, спрямованих на ліквідацію епідемічного осередку, застосовується сукупність прийомів i cпoco6iв дослідження, яка отримала назву «епідеміологічне обстеження». У тих випадках, коли мова йде про обгрунтування плану профілактичних заходів, застосовується сукупність прийомів i cпoco6iв дослідження, яка одержала назву «епідеміологічний аналіз». Bи6ip заходів для запобігання занесению інфекщії у війська здійснюється на o снові даних СЕР i санітарно-епідеміологічного нагляду. Для визначення критеріїв оцінки санітарно-епідеміологічного стану військ необхідно провести епідеміологічне обстеження осередків інфекційних захворювань з наступним епідеміологічним аналізом, а також біологічну розвідку, що дозволяє виявляти факт застосування біологічної зброї й ідентифікувати застосований зaci6. Епідеміологічне обстеження - це виявлення причин i умов виникнення й поширення інфекційних хвороб серед особового складу військ з метою o бгрунтування заходів для ліквідації епідеміологічного осередку. Епідемічний осередок - це місце можлиного заражения у певних межах часу й простору. епідемічний осередок, в якому повторних захворювань не виникло, вважаеться осередком з одиничним захворюванням. У тих випадках, коли в осередку виникають повторні захворювання. говорять про осередок з множинними захворюваннями (спадах, епідемія). Для визначення критеріїв оцінки санітарно-еппіеміологічного стану району розташування військ необхідні біологічна розвідка, а також систематичне проведения СЕР, що є важливим заходом для запобігання занесению інфек-ційних хвороб у війська. Санітарно-епідеміологічна розвідка - це комплекс заходів для протиепідемічного забеспечення військ, що виконується vciєюмедичною службою i спрямований на безперервне і своєчасне торимання достовірних відомостей про можливе занесення інфекційних хвороб у війська від цивільного населення, інших невійськових контингентів, з військами противника чи з природних осередків на території розташування свого війська. СЕР здійснюється при кожному переміщенні військ, у пpoцeci підготовки до бойових дій, під час їx проведения i після закінчення. До СЕР ставляться особливі вимоги. Вона повинна бути: - безперервною, оскільки в умовах змін обстановки необхідне постійне поновлення інформації; - дієвою, щоб не тільки виявляти епідемічну небезпеку, але й, при можливості, усувати її; - ешелонованою, тобто здійснюватися усіма медичними працівниками й організовуватися кожним начальником медичної служби в райоі розміщення свєї частини, з'єднання, закладу; - послідовною, щоб відомості, отримані підпорядкованими ланками медичної служби, використовувалися й керівними ланками; - цілеспрямованою, тобто проводитись відповідно до особливостей оперативно- тактичної обстановки в інтересах протиепідемічного забезпечення, насамперед угруповань військ, що виконують основні бойові завдання. - отримані дані мають бути достовірними i своєчасними. Основними методами СЕР є безпосереднє обстеження об'екта, опитування мешканщців, огляди, взяття проб з довкілля i матеріалу від інфекційних хворих для лабораторних досліджень, використання готових документів, одержання відомостей від міцевих opганів влади i медичних пращцівниів. Медикі, що проводять СЕР, забезпечуються інетрументами для забирания проб i матеріалу від хворих. У poтi СЕР проводить санінструктор, у батальойоні - фельдшер, у полку - лікар. При цьому вони виконують yci елементи медичнїГ розвідки, включаючи і СЕР, можуть діяти самостійно або у складі груп, що виконують багатосторонню розвідку в інтересах різноманітних служб. Найбільш відповідальні завдання СЕР виконують фахівці санітарно- епідеміологічних закладів. Для цього виділяються спеціалісти, які забезпечуються транспортом, лабораторним обладнанням, у ряді випадків - пересувними лабораторіями i дезінфекційно-душовими установками. У проведенні СЕР можна виділити чотири організаційних етапи: підготовчий період, планування основних заходів для забезпечення розвідки, проведення розвідки, підготовка доповіді про результати з висновками і пропозиціями. У підготовчий період з’ясовується завдання, вивчається оперативна і санітарно-епідеміологічна обстановка за наявними документами, а також вивчається топографічна карта району. Інформацію про оперативну-тактичну обстановку одержують від командирів і штабів. При цьому важливо з’ясовувати маршрути прямування військ і район майбутніх дій. Відомості про санітарно-епідеміологічну обстановку одержують при вивченні медико- географічних описів і від вищих медичних начальників. Важливо врахувати мінливість епідеміологічної обстановки і можливість виникнення непередбачених ситуацій. У період планування основних заходів для забезпечення розвідки визначається склад груп, ставляться конкретні завдання виконавцям, виділяються матеіальне оснащения i транспорт, визначаються маршрути й об'єкти розвідки, установлюються форми зв'язку i терміни проведения, порядок інформації. Основними об'єктами СЕР є населені пункти, окpeмi будинки, певні ділянки території, дороги, тобто yci тi об'єкти, що можуть становити небезпеку з погляду занесения інфекційних хвороб у війська або їх поширення. У ході проведения розвідки вирішують поставлені завдання: - виявляють інфекційних хворих серед цивільного населения, у виявлених осередках проводить протиепідемічні заходи; - виявляють природні осередки зоонозних хвороб i з'ясовують їх активність; - виявляють епізоотії серед сільськогосподарських i домашніх тварин, серед синантропних гризунів; - з'ясовують санітарний стан населения, населених пунктів, території i водних джерел; - виявляють можливих переносниив збудниів інфекційних хвороб з трансмісивним механізмом передачі; - з'ясовують місцевi ресурси (санітарно-епідеміологічні станції, санпропускники та iн.), що мають протиепідемічне значення; - з'ясовують систему протиепідемічного обслуговування цивильного населения; - при необхідності забирають проби з довкілля i матеріал від хворих для наступного лабораторного дослідження; - з метою з'ясування санітарно-епідеміологічного стану військ противника можливе опитування військовополонених i одержання даних від посадових oci 6, що мають таку інформацію. Уci зiбpaнi відомості передають начальнику, що організував розвідку, у вигляді усної доповіді чи письмового повідомлення (звітна картка санітарно- епідеміологічного розвідника), що складається з двох частин: топографічної та описової. У топографічну частину входить карта-схема обстеженого об'єкта. Описова частина (легенда) містить відомости зiбpaнi в ході розвідки, обгрунтування санітарно-епідеміологічного стану району i пропозиції щодо необхідних протиепідемічних заходів серед місцевого населения i профілактики інфекційних захворювань у військах. На підставі звітних карток санітарно-епідеміологічних розвідників складають епідеміологічні карти, що є важливим оперативним документом, який використовується при плануванні бойових дій військ. 2.9.Сили і засоби санітарно-епідеміологічної розвідки Відповідно до досвіду Другої свiтової війни СЕР у діючих військах поділяється на військову, армійську i фронтову. Військова СЕР, здійснювана силами i засобами військової медичної служби, проводиться на всій території від переднього краю до тилів з'єднання за наказом начальника медичної служби. Основним завданням є виявлення осередів інфекційних захворювань серед цивільного населения. У ній бере участь весь медичний склад підрозділів, частин i з'єднань (санітарний інструктор у pотi, фельдшер у батальйоні, лікарі в полку i дивізії). Санітарний інструктор роти, фельдшер батальйону i лікарі полку за умовами свого місця в бою i рівнем спеціальної підготовки можуть вирішити лише досить обмежене коло питань. Тому при постановці їм завдань необхідно на основі наявної інформації конкретизувати об'єкти i врахувати реальні можливості при визначенні об'єму даних, які необхідно зібрати. Більш кваліфікована СЕР проводиться спеціалістами санітарно- епідеміологічної лабораторії, яка здійснює розвідку переважно у напрямку головного удару дивізії i на шляхах підвозу та евакуації поранених. Начальник лабораторії підсумовує дані розвідки, отримані від усього медичного складу дивізії у формі усної чи письмової доповіді. Результати розвідки можуть бути оформлені й у вигляді звітної картки. Спещалісти лабораторії проводять повторне обстеження епідемічних осередюв, виявлених медичною службою полків. На основі вcix зібраних матеріалів визначаються необхідні заходи, спрямовані на запобігання занесенню інфекції у війська. У військовій ланці ці заходи звичайно зводяться до позначення виявлених у ході розвідки осередків й орієнтування військ на обмеження контактів з ними. Армійська СЕР розповсюджується на всю територію i населені пункти від військового до армійського тилу й проводиться медичною службою вcix тилових частин i з'єднань армійського підпорядкування. Організовує її начальник медичного відділу армії (за пропозицією армійського епідеміолога). Розвідка найважливіших об'єктів доручається спеціалістам санітарно- епідеміологічної установи армії, які також організовують епідеміологічне обстеження i заходи для локалізації виявлених осередів. Доцільно створювати спеціальні групи (загони), які не тільки з'ясовують обстановку, але й активно змінюють її. Кількість груп i їx склад визначаються умовами. Кожній гpyпi доручається певна територія або конкретні населені пункти i ставиться завдання максимального обстеження армійської території незабаром після її звільнення з метою виявлення i знезараження епідемічних осередків. Велика роль у вивченні армійської території належить лікувальним установам, які повинні проводити розвідку не тільки у займаному населено-му пункті, але й навколо нього - в paдiyci 3-5 км. У період наступальних операцій зi швидким просуванням військ армійська СЕР не може забезпечити вивчення вciє'i звільненої території. У цьому випадку основну увагу слід звернути на район розміщення армійського пункту управління i головнi комунікації, через які здійснюється забезпечення військ, а також на прилеглу до них територію (на відстані 5-10 км). Більш ретельне вивчення території проводиться фронтовими силами. Фронтова СЕР здійснюється на всій території фронту від армійського до фронтового тилу. Її організовує начальник військово-медичного управління фронту за пропозицією головного епідеміллога фронту i проводить медичний склад ycix тилових частин i з'єднань фронтового підпорядкування. Розвідку найбільш відповідальних об'єктів (фронтові комунікації, вузли доріг, райони розгортання шпитальних баз, баз забезпечення, пунктів управління та iн.) здійснюють фронтові санітарно-епідеміологічні установи. Цi установи беруть участь у ліквідації епідемічних осередків, інодізвільнюючи армійські сили i засоби, які проводили в осередках первинні заходи. Фронтова ланка здійснює СЕР, базуючись на результатах армійської розвідки i додаткових даних, які отримуються з різних джерел. За досвідом Другої cвiтoвoї війни, доцільно з фронтових протиепідемічних сил i засобів формувати епідеміологічні бригади (загони) з використанням медичного складу резерву. Фронтові епідеміологічні бригади направляються, як правило, у великі епідемічні осередки, які виявляються армійською розвідкою. Звільнені армійські групи прямують за військами. Медична служба частин i з'єднань проводить розвідку на териториії між розмежувальними лініями. Медична служба тилових закладів, у тому числі лікувально-евакуаційних, здійснює її в районі розміщення у радіусі, визначеному вищим начальником (3-5 км). Санітарно-епідеміологічним установам доручаються об'єкти або маршрути розвідки. Таким чином, весь фронтовий район, від переднього краю до тилового кордону фронту, зазнає санітарно-епідеміологічного обстеження. На кожний етап медичної евакуації відповідно до його мож-ливостей покладається частина загального розвідувального завдання, отриманi дані використовуються перш за все для організації протиепідемічного забезпечення c вoєї частини. Така організація розвідки вимагає послідовності в роботі, чiткої інформації про її результати i постійної готовності надати допомогу підпорядкованій ланці. Навіть кваліфікована розвідка без організації постійного зв'язку перетворюється у з6ip відомостей, які не мають оперативної цінності. Організаційні форми СЕР можуть змінюватися залежно від характеру бойових дій. В обороні обстежується вся її територія за принципом районування. Після виявлення несприятливих факторів i ліквідації їx на території, зайнятій військами, СЕР поступається місцем санітарно-епідеміологічному спостереженню, що полягає в систематичному одержанні й поновленні відомостей про санітарно- епідеміологічний стан району розташування військ. При організації санітарно- епідеміологічного спостереження територія дії військ ділиться на райони, що закріплюються за окремими медичними працівниками, медичними підрозділами, медичними i санітарно-епідеміологічними закладами. У період піддготовки до наступу i в ході його СЕР проводиться «попереду військ», «разом з військами» i «вслід за військами». Для її проведения "попереду військ" використовуються дані медико-географічних описів і статистичні матеріали органів охорони здоров’я, інформація медичної служби військ, які діють в тилу противника, дані агентурної розвідки, результати опитування військовополонених, захоплені накази й розпорядження противника стосовно медичного забезпечення військ тощо. СЕР "разом з військами" і "вслід за військами" організовується відповідно до обстановки. Так, у період підготовки до операції, коли поводиться перегрупування військ,основна увага військової СЕР спрямована на маршрути прямування військ і райони їх розташування, а армійської і фронтової - на армійські і фронтові дороги. У ході наступу особовий склад, який проводить розвідку, не відривається від військ. Коли війська закінчують наступ і переходять до закріплення зайнятих рубежів, медична служба здійснює санітарно-епідеміологічне спостереження. За цих умов з’являється можливість краще зрозуміти ситуацію і провести необхідні заходи, важливість яких визначається посиленим контактом особового складу військ з місцевим населенням. За досвідом Другої світової війни, найбільш достовірні дані про санітарно-епідеміологічну обстановку медична служба може отримати в результаті безпосереднього обстеження об’єкта розвідки кваліфікованими силами. Достовірність даних підвищується, коли застосовуються лабораторні методи дослідження. З цією метою використовуються польові портативні набори і пересувні лабораторії санітарно-епідеміологічних установ. Безсумнівну цінність мають різні офіційні документи, які містять епідеміологічну інформацію. Проте мінливість епідеміологічної обстановки завжди вимагає уточнення вміщених у цих документах матеріалів. Певну цінність мають дані, отримані від військовополонених, особливо полонених медичних працівників. Проте ці дані обмежені відомостями про окремі підрозділи й частини. Ретельної перевірки потребують і матеріали, отримані при опитуванні населення. Дієвість СЕР визначається тим, що по-перше, її результати використовуються при плануванні заходів, спрямованих на протиепідемічне забезпечення військ, по-друге, швидким й ефективним впливом на виявлені епідемічні осередки. Для цього при організації розвідки не можна обмежуватися загальними вказівками на необхідність її проведення. Слід конкретно визначити, хто, коли, за якими питаннями, в якому обсязі і в яких об’єктах буде проводити розвідку, передбачити чіткі строки і форми донесень, а також способи їх доставки. Наприклад, в Афганістані під час СЕР проби звичайно доставлялись через декілька етапів, які включали відправлення їх з району бойових дій у СЕЛ дивізії (бригади) або шпиталь на транспортних (наземних або повітряних) засобах евакуації поранених і хворих, потім у лабораторію армійського СЕЗ, як правило, вертольотами Мі-8 МТ. Була запропонована і випробувана в окремих випадках безпосередня доставка матеріалу з місця взяття у лабораторію СЕЗ санітарним вертольотом безпосадочним й «естафетним» способом, обминаючи етап СЕЛ. Останній cпoci6 передбачався при необхідності передачі у кінцевий пункт матеріалу, що підлягав лабораторному дослідженню, з екіпажем вертольота, який вилітав з проміжного аеродрому (аеропорту) в Кабул. Ускладнення організації, пов'язане iз залученням медичної служби авіамістечка або ОМедБ певного з'єднання, швидкоплинність бойових операцій не дозволили відпрацювати вci елементи цього варіанта i широко застосувати його на практиці. Кожному збройному конфлікту притаманні свої специфічні форми i методи ведения СЕР й нагляду за санітарно-епідеміологічним станом військ i територій. Очевидно, що наукова розробка цього питания має велике практичне значения. Під час війни на території Чеченської Республіки почали діяти три пересувні санітарно-епідеміологічні групи у складі епідеміолога, гігієнicтa, бактеріолога та лабораторії медичної польової, які функціонували на основних напрямках бойових дій російських військ. Ними проводились кваліфікована СЕР, локалізація i ліквідація осередків інфекційних хвороб, вакцинація вояків, дезінфекційні заходи, необхідні лабораторині дослідження. У надзвичайних ситуаціях спещалісти групи вивчають інформацію про санітарно-епідеміологічний стан району, отриману з різноманітних джерел, а також обстежують територію, джерела водопостачання та інші об'єкти, відбирають проби на дослідження. Для уточнения епізоотично ї обстановки до складу групи можуть входити зоолог, ентомолог, які досліджують видовий i чисельний склад тварин (гризунів, членистоногих та інших потенційних джерел i переносників природно-осередкових інфекційних хвороб). При обстеженні великої території доцільно використовувати вертоліт. Отримані матеріали підлягають аналізу, лабораторному дослідженню та ідентифікації. Кpiм дослідження проб матеріалів з природного осередку, слід про- водити ретельне епідеміологічне обстеження кожного випадку захворювання з гарячкою iз застосуванням методів лабораторної експрес-діагностики. На основі оцінки та аналізу отриманих розвідкою i еппідеміологічним наглядом результатів визначаються невідкладні протиепідемічні заходи й розробляються рекомендації командуванню та медичній службі. |