Особливості. Особливості проведення. Протокол 3 від 10. 03. 2016 р. Рецензенти
 Скачать 0.73 Mb.
|
|
2.10. Санітарно – епідеміологічна розвідка та спостереження за природно-осередковими інфекціями В умовах польового розташування військ у мирний, чи, особливо, у воєнний час важливе значения надають захисту особового складу від природно- осередкових хвороб, який досягається застосуванням комплексу профілактичних i лікувальних заходів. Природно-осередкові інфекції - це група хвороб, збудники яких циркулюють у природних комплексах певної території. Вони характеризуються специфічними рисами епізоотичного й епідемічного пpoцесів. Природно-осередкові інфекції продовжують залишатися актуальною проблемою охорони здоров'я, оскільки кількість хвороб з природного осередковістю зростає. Збудниками є вipyси, рикетсії, бактерії, найпростіші, гриби тощо. До природно- осередкових хвороб, що трапляються на території України, належать туляремія, сибірка, лептоспіроз, хвороба Лайма, опісторхоз та iн. Важливе значения в епідеміологічному нагляді має лабораторна діагностика природно-осередкових інфекцій. У ній існують як загалні, так i окремі проблеми, що зумовлені специфікою роботи з кожною інфекцією й ступенем її вивченості. Традиційні методи лабораторної діагностики відносно малочутливі. Однак за останні десятиріччя для діагностичних цілей розроблені методи молекулярної біології: ДНК-зондів, ДНК-гібридизації, полімеразної ланцюгової реакції. Hoвi методи відзначаються високою специфічністю i чутливістю та швидким проведениям аналізу. У числі профілактичних заходів вирішальне значения має СЕР i військово- епідеміологічна оцінка інфекційних хвороб, яка є складовою частиною загальної СЕР. СЕР природних осередків інфекційних хвороб складається з організаційних i спеціальних (епідеміологічних, паразитологічних, мікробіологічних та ін.) заходів медичної служби, що проводяться з метою швидкого виявлення i військово-епідеміологічної оцінки цих осередків на території дислокації i бойових дій військ. Вона необхідна для своєчасного прийняття найбільш дієвих заходів, спрямованих на запобігання розповсюдженню інфекційних хвороб серед особового складу. Основними заходами СЕР природних осередків є: - збирання i вивчення публікацій та інших доступних відомостей про територію, а також захворюваність людей i тварин природно-осередковими хворобами; - рекогносціювальне обстеження визначеної території, ви6ip об'єктів для проведения досліджень i ключових ділянок для збору матеріалу та здійснення зоолого-паразитологічних досліджень; - з6ip i доставка з обстежуваних біотопів хребетних (ймовірних джерел збудника) i членистоногих (переносників), а також інших матеріалів; - лабораторний експрес-аналіз зібраних зоолого-паразитологічних мате-ріалів i сироваток людей чи тварин; - виявлення хворих i їх епідеміологічне обстеження; - військово-епідеміологічна оцінка виявлених осередків. Вивченню підлягають: - загальнорозвідувальні та агентурні дані; - медико-географічні (епідеміологічні описи театру воєнних дій або окремих районів; - звіти та кон'юнктурні огляди інфекційної захворюваності місцевих органів охорони здоров'я (у тому числі apxiвнi); - науково-медична й інша література про дослідження, що проводилися у цьому районі, щорічні бюлетені ВООЗ та іншіi науково-практичі матеріали; - матеріали опитувань місцевих мешканців (особливо мисливців, пастуxiв, промислових працівників та iн.), військовополонених та інших oci6. Основними завданнями у вивченні цих матеріалів є: - визначення особливостей клімату i ландшафтів району, що вивчається; - отримання даних про видовий склад i чисельність хребетних тварин i членистоногих - потенційних джерел чи переносників збудників кров'яних інфекцій; - епідеміологічний аналіз даних про захворюваність природно-осередковими інфекціями та інвазіями; - вивчення районів обстеження за картою з нанесенням на неї маршрутів пересування, визначення ключових ділянок для збору польового матеріалу; - складання конкретного плану обстеження території з метою виявлення природних осередків кров'яних хвороб. У конкретному плані обстеження території повинні передбачатися об'єкти розвідки та етапи роботи з розрахунком часу на пересування, обстеження, оформления результатів тощо. Нижче наводиться вapiaнт форми плану органі-зації i проведения СЕР природних осередів інфекційних хвороб. Рекогносціювання району, що підлягає обстеженню, проводиться з метою безпосереднього (особистого) ознайомлення фахівців медичної служби iз загальними особливостями ландшафту та рельєфу місцевості, а також з притаманним їй біоценозом. Bapia нт форми плану організації i проведения СЕР природних осередків Склад № за/п групи (перелік спеціа- лістів і допоміж ного пер- соналу) Основне завдан- ня Об'єкти (райони обсте- ження) Етапи прове- дения роботи Ma тepi- альне осна- щення Транспо ртні засоби Порядок доставки проб Система зв'язку й управління Враховуючи те, що суцільне обстеження заданої території малоймовірне, у завдання рекогносціювання насамперед входить визначення та вибip «ключових» ділянок місцевості, тобто тих типових її біотопів (стацій та ін.),де ймовірно можуть бути скупчені гризуни чи інші дрібні ссавці та кровосисні членистоногі. Вибіркове комплексне обстеження таких біотопів дозволє переносити отримані результати на всю обстежувану територію. Основним методом рекогносцировки території фахівцями медичної служби є об'їзд (обхід) i огляд місцевості, передусім тих и ділянок, де вже розташовані або можуть бути дислоковані війська, пункти управління, шпитальні бази, бази постачання та інші об'єкти. Під час рекогносціювання на великих територіях найбілыш доцільним є її огляд з повітря. Поряд із загальним оглядом й оцінкою ландшафту з усіма притаманними йому особливостями, цей метод передбачає аеровізуальне знімання місцевості з нанесениям на карту за визначеними орієнтирами види- мих меж біоценотичних комплексів, у яких потім виділяються "ключові" ділянки, що ппілягають обстеженню. Основними показниками (індикаторами) меж біоценотичних комплексів є характер міцевості, тобто ландшафтні особливості території. Зокрема, при виборі «ключових ділянок» необхідно визначити: - характер i ступінь одноманітності основного ландшафту (ліс, степ, пустеля тощо); - наявність, тип i частота тих чи інших структурних елементів ландшафту (станції, урочища та iн.); - стики ландшафтів (місця переходу одних природних комплексів в інші), наприклад ліс - степ, передгір'я - піщана пустеля та iн.; - рослинні асоціації, що є добрими індикаторами. При одноманітному ландшафті (степ, пустеля тощо) для обстеження достатньо вибрати 2-3 pівноцінні пункти (типові біотопи). Якщо ж ландшафт мозаїчний, то обстеженню підлягають типові для цього району стації (ділянки лісу, лугу, пашні, річкові долини) i, особливо, стики між ними. Усі вибрані «ключові ділянки» (біотопи) наносяться на карту, i до них направляються відповідні групи спеціалістів для зоолого-паразитологічного обстеження. Зоолого-паразитологічне обстеження вибраних «ключових ділянок» повинно бути комплексним. Залежно від обстановки, воно може бути одноразовим або багаторазовим. Останне є більш достовірним i забезпечує не тільки коротке, але й довгострокове прогнозування епідеміологічної значущості природного осередку. Проте таке обстеження потребує тривалого часу i навряд чи можливе в умовах сучасних воєнних дій, коли найчастіше проводитиметься одноразове комплексне вибіркове обстеження мicцeвocтi, яке передбачає: - ретельний огляд місцевості i вивчення документації (опис, карта-схема) ділянки обстеження; - попередню оцінку видового складу, чисельності, добової активності та місць резервації гризунів чи інших дрібних хребетних тварин (птахів), а також членистоногих переносників (кліщів, кровосисних двокрилих, бліх тощо); - масовий з6ip фонових видів тварин, які передбачаються як джерела i переносники збудників; - активний пошук i з6ip загиблих гризунів (у тому числі й муміфікованих) та інших дрібних хребетних, а також хижих ссавців, посліду птаxiв чи інших матеріалів, дослідження яких можуть дати цінну інформацію; - взяття проб кpoвi у гризунів та інших диких i сільськогосподарських тварин (птахів), а також у людей, які тривалий час перебували в районі обстеження; - упаковку й доставку зібраних матеріалів в умовах, що забезпечують їх повне зберігання для наступного експрес-аналізу та виключають можливість втрати у npo цeci транспортування. Об'єм i направленість зоолого-паразитологічного обстеження залежать від характеру ландшафтно-кліматичної зони, сезону року i особливостей досліджуваного 6ioтoпy. Доставлені у санітарно-епідеміологічні лабораторії зоолого-паразитологічні матеріали після розбору i сортування піддають лабораторному дослідженню. Метою експрес-аналізу є виявлення циркуляції в досліджуваному районі збудників природно-осередкових хвороб, небезпечних для військ, та ідентифікація збудників. Недостатньо вивчена нозогеографія ряду природно-осередкових інфекцій ускладнює планування i проведения профілактичних заходів. У зв'язку з цим, актуальна паспортизація природних осередків за уніфікованими схемами. Наприклад, на карту наносяться отримані дані про межі осередку, чисельність i розповсюдження на території носіїв i переносників збудників, інтенсив ність епізоотичного процесу, захворюваність міцевого населения, сільсько- господарських тварин. 3 цією метою територію природного осередку ділять на первинні райони, кожен площею 400 км 2 (квадрат 2020 км). Межі первинних районів прив'язують до картографічної сітки (аркуш карти 1:100 000 ділять на 4 первинних райони). У свою чергу, первинний район ділять на 4 рівних за площею сектори. В кожному вибирають постійні точкові орієнтири, за якими адресуються надалі вci місця збору матеріалу для виділення збудників епідемічних й епізоотичних проявів осередку. Територія осередку позначається кодом з восьми цифр: перші шість відводяться для шифру листа карти, масштабу 1:100 000, наступна, сьома, цифра (від 1 до 4) - шифр первинного району й остання, восьма (від 1 до 4), - шифр сектору первинного району. Через нepiвномipнe розміщення військ у природних осередках важливе значения має епідеміологічне районування осередків, яке проводиться з метою вичленення територій (сектора первинного району), де вірогідні епідемічні ускладнення. Основні критерії епідеміологічної значущості сектора первинного району - активність природного осередку на певній ділянці та розташування на цій території військ із позначенням шляхів їх пересування, підвезення матеріальних засобів, комунікацій та iн. Епідеміологічно значущі території на карті повинні виділятися. На кожну таку територію (сектор) складається планшет (масштаб 1:100 000), на якому відображаються дислокація військових частин (підрозді лів), комунікації, шляхи пересування особового складу, підвезення матеріальних зacoбів. Така система поділу території, прив'язка її до географічної сітки дозволяють автоматизувати стеження за природними осередками з викорис-танням персональних електронно-обчислювальних машин. Розробка для санітарно-епідеміологічного закладу прикладних комп'ютерних програм з даними про сектор первинного району (відповідно до цифрового коду), межі осередку, стан епізоотій, дислокації в ньому військ дає змогу дійти висновку про можливють (ступінь iмовipнocтi) епідемічних ускладнень для кожної конкретної частини (підрозділу), що, у свою чергу, є основою планування польових обстежувальних po6iт, об'єму профілактичних заходів. Важливою складовою частиною протиепідемічних заходів є науково обгрунтований прогноз захворюваності. Як правило, інфекційна захворюваність - результат складних внутршньопопуляційних i біоценотичних процесів у природному осередку. Тому аналіз багаторічної динаміки захворюваності в ряді випадів дозволяє передбачити її тенденцію у наступні роки. При складанні прогнозів необхідно врахувати найбільше число факторів, які впливають на захворюваність, i мати кількісні характеристики активності природних осередків. Слід проводити тривалі та цілеспрямовані спостереження, організувати моніторинг ключових ділянок, розташованих у різних природно-територіальних комплексах у районах дислокації військових контингентів. 3 метою науково обгрунтованої комплексної профілактики зоонозів необ-хідна розробка конкретних організаційних заходів: виявлення факторів, що зумовлюють особливості територіального розподілу природно-осередкових інфекцій, профілактичні щеплення, активне виявлення хворих на зоонози, постійний епізоотологічний нагляд в осередках, підготовка кадрів, підрозділів, частин i закладів медичної служби,до роботи в умовах суворого протиепідемічного режиму, дезінсекція та дератизація, санітарно-просвітня робота. Методика оцінки ступеня епідемічної небезпеки інфекційних хвороб у зонах надзвичайних станів досить проста, зручна i не потребує складних математичних обчислень. ЇЇ найбільш значущі параметри: патогенніть інфекційного агента, контагіозність (виражена контагіозним індексом), число захворілих i число передбачуваних санітарних втрат, летальність, число контактних oci6 i необхідність їх ізоляції (обсервації), розміри епідемії (локальний рівень, місцевий, територіальний, регіональний, федеральний, трансграничний). Оцінюють характерні ознаки надзвичайних станів, зумовлені епідемією або загрозою їївиникнення: ризик занесения й розповсюдження хвороби серед населения, можливість появи великої кількості захворілих, характеристика ступеня тяжкості хвороби, яка призводить до порушення здоров'я або смерті, неможливість місцевих (регіональних) органів охорони здоров'я i caнітарно- епідеміологічної служби впоратися з надзвичайним станом через відсутність i брак медичних сил, необхідних pecypciв й обладнання, небезпеку розповсюдження інфекції у міжнародному масштабі. Епідемічну небезпеку інфекційних хвороб слід поділити на низьку, помірну, високу i дуже високу. Розрахунок санітарних втрат проводиться за стандартною методикою. Можливість ліквідації спалаху оцінюється наявними силами i засобами. Визначення ступеня eпідемічної небезпеки інфекції при надзвичайному стані також буде залежати від ендемічності захворювання. Визначення ступеня епідемічної небезпеки - один iз необхідних компонентів епідеміологічного діагнозу. Ступінь небезпеки визначається також за ендемічністю, розмірами зони ендемії та потребою у силах i засобах охорони здоров'я i санітарно-епідеміологічної служби. Користуючись цією методикою визначення небезпеки інфекційної хвороби, можна визначити напрямки діяльності органів охорони здоров'я i санітарно-епідеміологічної служби, необхід- нicть в евакуації i карантинних та ізоляційно-обмежувальних заходах, що дозволить зменшити число постраждалих у надзвичайних станах епідемічного характеру. Критерії оцінки санітарно-епідеміологичного стану військ і району їх розташування: прийнято виділяти чотири ступені сан.-епід. стану: благополучний, нестійкий, неблагополучний, надзвичайний. Сан.-епід. стан частини вважають благополучним, якщо відсутні інфекційні захворювання серед особого складу або реєструються спорадичні випадки не пов”язані між собою і притаманні для цього регіону, а також немає даних застосування противником біологічної зброї. Нестійким сан.- епід. стан частини вважають коли реєструються окремі випадки інфекційних хвороб, які раніше не виникали, а також при незначному підвищенні спорадичного рівня чи винекненні окремих групових захворювань без тенденції до подальшого поширення. Сан.-епід. стан військового формування і району його розташування оцінюється як неблагополучний у разі групових спалахіф інфекційних хвороб за наявності умов для подальшого їх поширення, у разі застосування противником біологічної зброї або реєстрації поодиноких випадків особливо небеспечних інфекційних хвороб ( чума, холера, геморагічні горячки). Сан.-епід. стан частини вважають надзвичайним тоді, коли серед військових (населення) виникли епідемія інфекційної хвороби чи групові випадки особливо небеспечних інфекційних хвороб, через що формування втратило боєздатність. Наказом командуючого армією (фронтом) оголошується надзвичайний стан району. Аналіз участі медичної служби в ліквідації медико-санітарних наслідків надзвичайних станів показав, що СЕР повинна включати наступні заходи: уточнення маштабів вогнища, величину санітарних втрат, прогноз наслідків надзвичайних станів і своєчасна передача інформації органу управління медичної служби; збирання даних про медико-санітарну обстановку, межі епідемічного осередку, обмін інформацією з підрозділами розвідки інших служб; визначення місць розгортання медичних підрозділів, частин і закладів, оптимальних шляхів евакуації потерпілих, факторів ризику, що впливають на погіршення стану здоров’я; оцінка небезпеки біологічного, радіоактивного, хімічного забруднення місцевості та довкілля; Експертиза питної води, продуктів харчування та харчової сировини з видачею висновку про придатність їх до вживання; участь у виборі місця для розміщення підрозділів рятувальників і пунктів обробки людей і техніки; оцінка сан - епід стану району аварії; спеціальні лабораторні дослідження та організація термінової профілактики серед особового складу, населення, членів аврійно-рятувальних команд. Здійснення вказаних заходів відбувається у трьох режимах: 1.повсякденна діяльність 2.підвищена готовність 3.у режимі надзвичайної ситуації. За діючою у Збройних силах системою сан.-епід. нагляду, залежно від виду надзвичайного стану до організації та проведення медичної розвідки залучаються ті чи інші нештатні формування санітарно-епідеміологічні заклади. Вимоги до підрозділів, які проводять СЕР: здатність проведення медичної розвідкт, висока мобільність і прохідність, змога самостійно висуватись у заданий район, автономність роботи та достатня захищеність від дії різних уражаючих факторів. автоматизація процесів збору, обробки інформації та видачи висновків, змога проведення сан.-епід. нагляду в умовах будь-якого надзвичайного стану. Системний підхід до СЕР може бути здійснений у два етапи: перший етап- проведення розвідки у самому районі ураження; другий етап- проведення додаткових досліджень і оцінка стану в цілому за допомогою разгорнутих у районах ураження пересувних спеціалізованих лабораторій, які перебувають на забеспеченні санітарно-епідеміологічних установ. Основними завданнями особового складу ПСЕГ у режимі надзвичайної ситуації є: - прибуття у район надзвичайного стану, уточнення обстановки, всановлення взаїмодії з штабом надзвичайного стану; - відбір проб з об”єктів навколишнього середовища і матеріалу від хворих, індикація збудників з одночасною доставкою проб у лабораторію закладу; - участь у встановленні меж осередку, визначення меж карантинної й обсерваційної зон; - лабораторний контроль за бактерійним забрудненням харчових продуктів; - організації екстреної неспецифічної і спеціфічної профілактики; - надання організаційно-методичної допомоги; - лабораторний контроль за дезинфекцією; - надання допомоги медичній службі гарнізону в проведенні планових профілактичних і протиепідемічних заходів; - участь у встановленні протиепідемічних бар’єрів; - узгодження питань , пов”язаних з похованням трупів людей і тварин; - інформаційне забеспечення командування про ступені ризику зараження, участь у -підготовці проектів, наказів, розробки планів протиепідемічного захисту військ; - подання донесень старшому начальнику угруповання медичних сил і засобів для ліквідації наслідків надзвичайного стану, про результати м едичної розвідки, прогнозування необхідних заходів і потреб. СЕР ведеться пересувною сан.-епід. лабораторією, можливості якої дозволяють виконати завдання, які стоять перед нею. Мікробіологічне відділення ПСЕЛ може перебувати у близькості від осередку і робити мікробіологічні визначення проб. Планується забеспечити групи медичної розвідки спеціалізованими пересувними модулями медико-екологічного комплексу. На етапі аналітичного циклу використовуються методи епідеміологічної діагностики, які повинні дати відповідь на три запитання: 1. які проблеми протиепідемічного захисту військ і захисту їх від біологічної зброї є актуальними; 2. де і коли ці проблеми формуються і можуть проявити свою дію; 3.які умови формують ці проблеми. Тому планування розглядається як головна ланка в управлінні протиепідемічним захистом військ і захистом їх від біологічної зброї. |