Особливості. Особливості проведення. Протокол 3 від 10. 03. 2016 р. Рецензенти
 Скачать 0.73 Mb.
|
|
Бактерії: чуми, сибірки, туляремії, сапу, меліоїдозу, бруцельозу, легіонельозу, черевного тифу, холери. Хламідії: пситтакозу (орнітозу), трахоми. Рикетсії: епідемічного висипного тифу, плямистої гарячки Скелястих гір, гарячки Ку, гарячки цуцугамуші. Віруси: натуральної віспи, геморагічних гарячок Ласса, Марбурга, Ебола, геморагічної гарячки з нирковим синдромом, болівійської геморагічної гарячки, венесуельського енцефаломієліту коней, східного енцефаломієліту коней, жовтої гарячки, гарячки Денге, японського енцефаліту, грипу. Гриби: кокцидіозу, нокардіозу, бластомікозу, гістоплазмозу. Токсини: ботуліністичний, клостридійний, сибірковий, стафілококовий В та ін. 2.2. Фактори, що впливають на уражаючий ефект біологічної зброї. Засоби доставки біологічних засобів Відомі такі основні способи застосування біологічної зброї: 1) створення біологічного аерозолю для забруднення приземного шару атмосфери; 2) використання заражених переносників; 3) безпосередня контамінація збудниками продуктів харчування або води шляхом диверсій. При бойовому застосуванні біологічної зброї ураження противника буде досягатися, в основному, шляхом забруднення повітря. Для цього створюють аерозоль, який складається із завислих у повітрі дрібних крапель рідини чи твердих часток рецептури. Він може бути отриманий під час вибуху боєприпасів чи при розпиленні рецептури із спеціальних авіаційних або наземних приладів. За рухом хмари аерозолю відбуваються зміни концентрації біологічної зброї, тобто зміна рівня біологічної дози. Під біологічною дозою розуміють кількість біологічної зброї, яка потрапила в організм людини через органи дихання за весь час перебування в аерозольній хмарі. Боєприпаси і джерела біологічного аерозолю дозволяють створювати в районі його генерації рівні біологічної дози, які досягають декількох тисяч ОД 50 і більше. У міру переміщення хмари аерозолю за напрямком вітру рівні біологічної дози поступово знижуються, сягаючи значень в 1 ОД 50 і менше. Ступінь зараження місцевості, бойової техніки, обмундирування, інших об’єктів у такому районі різний. Так, у безпосередній близкості від джерела аерозолю за рахунок осідання великодисперсної фази відбувається масивне зараження, а в міру віддалення хмари від місця її утворення інтенсивність зараження швидко знижується і визначається адгезивними властивостями поверхонь об’єктів (вологі. масляні, шершаві та ін.). Зараження людей найбільш ймовірне в період проходження первинної хмари. Тривалість проходження хмари біологічного аерозолю над об’єктами коливається від декількох хвилин до декількох годин і залежить від потужності джерела, відстані, яку пройшла хмара від місця її генерації, швидкості вітру та деяких інших факторів. Внаслідок пилутворення за рахунок вітру чи пересування по бактерійно забрудненій місцевості може відбутися повторне підіймання у повітря осілих спочатку часток і утворення вторинного аерозолю. Небезпека ділянки біологічного (бактерійного) забруднення залежатиме від стійкості застосованного агента, метеорологічних умов і характеру місцевості (рельєф, грунт, рослинність). Залежно від способу застосування біологічної зброї, під осередком біологічного забруднення розуміють: - при утворенні аерозолю - приземний шар атмосфери, що містить його аерозоль в уражаючих концентраціях, і територія з розміщеними на ній військами, населенням, бойовою технікою та іншими об’єктами, а також елементами природного середовища, над якими пройшла хмара; - при використанні заражених переносників - район їх розповсюдження; - при диверсійному використанні - об’єкт диверсії. Особовий склад, який перебуває в осередку ураження, вважається потенційно зараженим. Переваги аерозольного застосування бактерійних засобів: 1. Можливість застосування збудників різноманітних хвороб, які у природних умовах поширюються не тільки краплинним, але й харчовим, контактно-побутовим шляхами і через укуси кровосисних комах. Наприклад, у звичайних умовах висипний тиф передається від хворого до здорового лише через вошей, а черевний тиф - лише в разі потрапляння збудників у травний канал з водою та їжею. У складі аерозольних бактерійних рецептур ці збудники уражають людей через дихальні шляхи. 2. Спроможність забруднити більшу територію, а також негерметичні оборонні споруди. 3. Можливість створення значного осередку масових втрат. Глибина проникнення бактерійної хмари за вітром із збереженням уражальної дії залежить від біологічних властивостей застосованих збудників хвороб, їх концентрації в повітрі, а також від метеорологічних умов і характеру місцевості. Одним з таких факторів є вертикальна стійкість приземного шару повітря. Розрізняють три ступені вертикальної стійкості повітря: інверсію (відсітність висхідних потоків повітря), ізотермію (слабкі висхідні потоки повітря), конвекцію (значні висхідні потоки повітря). Отже, в умовах конвекції аерозольна хмара бактерійних засобів буде швидко розсіюватися, що приведе до зниження уражаючого ефекту. Найбільш сприятливі умови застосування біологічної зброї - інверсія та ізотермія, що буває вночі, на світанку, у хмарний день. Значний вплив на концентрацію біологічного аерозолю має сила вітру. Чим вона більша, тим швидше розсіюється аерозольна хмара і, отже, знижується уражаючий ефект. Дощ і сніг прискорюють осідання аерозолю. Їхній вплив тим значніший, чим більші частки аерозолю. Сонячна радіація (ультрафіолетові промені) згубно впливає на мікроорганізми, особливо на вегетативні форми. Подібний вплив мають висока температура, низька й висока вологість повітря. Крім метеорологічних чинників, на уражаючий ефект біологічної зброї впливає час перебування аерозолю в довкіллі. Багато мікробів уже через 1-2 год значною мірою втрачають вірулентність, хоча залишаються ще життєздатними. Вирішальним чинником у зараженні аерозолем є доза інфекта, тобто кількість збудника або токсину з частками аерозолю, що проникли в організм людини і спроможні викликати захворювання. Ця доза пребуває у прямій залежності від концентрації аерозолю в повітрі, часу впливу, об’єму легеневої вентиляції й затримки аерозолю в легенях. Тому, чим вища концентрація біологічно активного аерозолю в повітрі, триваліший вплив, більший об’єм легеневої вентиляції і значніша затримка часточок аерозолю в легенях, тим більша доза інфекта. Засоби доставки біологічних засобів. Доставку біологічних боєприпасів до цілі можна здійснювати за допомогою ракет різного класу, літаків і автоматичних аеростатів. Відтак застосовуються: авіаційні бомби різного калібру і конструкції; авіаційні касети з дрібними бомбами, які можуть бути стабілізованими і такими, що розсіюються (розлітаються) самостійно. Один літак- бомбардувальник з повним завантаженням касетами і бомбами, що розсіюються самостійно, може забезпечити накриття площі й ураження на ній людей у декілька десятків і навіть сотен квадратних кілометрів. Крім того, ефективними є літаки, а також автоматичні аеростати, обладнані розпилювальними пристроями (приладами); спеціальні авіаційні контейнери із зараженими комахами і кліщами; керовані і некеровані реактивні снаряди різних класів з бойовою частиною. оснащені стабілізованими дрібними бомбами або такими, які розсіюють самостійно; наземні (переносні) розсіювальні прилади для впливу на противника, який укривається в оборонних спорудах. Іншим можливим засобом використання біологічної зброї є трансмісивний, пов’язаний з навмисним розсіюванням у районі цілі штучно заражених кровосисних членистоногих (комах, кліщів). В основі цього способу лежить те, що багато членистоногих легко сприймають і довго зберігають окремих збудників небезпечних інфекційних захворювань. Диверсійнийспосіб передбачає навмисне потаємне застосування біологічної зброї шляхом забруднення повітря, води, продовольства, фуражу. Користуючись малогабаритним диверсійним спорядженням (портативні генератори аерозолю, розпилювальні пенали), у певний момент можна внести біологічну зброю у повітря в місцях масового скупчення людей, воду в системі міського водопостачання, що може призвести до виникнення серед населення раптових спалахів тяжких інфекційних хвороб,спричинити загальну паніку та підірвати моральний дух. наприклад, щоб ефективно забруднити 20 млн літрів питної води (так, щоб у кожних 20 мл містився 1 мкг - одна летальна для людини доза ботулотоксину), достатньо використати лише 240 г ботулотоксину типу А. Противник може використати біологічну зброю диверсійно заздалегідь, до офіційного повідомлення про бойові дії, з метою дезорганізації роботи важливих галузей промисловості та сільського господарства. У біологічній війні можливі також випадки навмисного зараження противником на залишених ним територіях військовополонених, цивільного населення, тварин, рослин, продовольчих запасів, фуражу з метою розповсюдження у військах і в тилу масових епідемій та епізоотій. 2.3 Особливості перебігу штучно викликаного епідемічного процесу в результаті застосування противником біологічної зброї Штучне розповсюдження інфекційної хвороби відрізняється від природного епідемічного процесу рядом особливостей. Виявлення їх має важливе значення для індикації біологічних засобів, тому що далеко на завжди можна встановити факт застосування такої зброї за зовнішніми ознаками. Ознаки штучного епідемічного процесу: - відсутність природного джерела збудника, тобто зараження відбуваються без наявності хворих людей, тварин чи носіїв4 - одномоментність, масовість, переважання тяжких форм хвороби, можливість виникнення змішаних форм інфекції внаслідок одночасного застосування різних збудників і токсинів; - шляхи передачі збудників інфекційних хвороб можуть бути незвичними (наприклад, аерозольний шлях при висипному чи черевному тифах); - можливість подолання наявного імунітету внаслідок високої вірулентності збудників і масивної інфікувальної дози; - масові інфекційні хвороби виникатимуть у місцевостях, які раніше були благополучними в санітарно-епідеміологічному плані, у невластивій кліматичній зоні та порі року. При штучному епідемічному процесі застосування масивних доз інфекта підвищеної вірулентності, використання бактерійних аерозолів і дощів, комбінація біологічної зброї з іншими видами тощо можуть значно ускладнити і навіть видозмінити перебіг епідемій та окремих спалахів. В умовах біологічної війни головним, очевидно, буде краплинний механізм поширення збудників і їх токсинів як потенційно небезпечний та дієвий (при сибірці, чумі, ботулізмі). Відповідно до цього повинні будуватися протиепідемічні заходи у військах, спрямовані на захист від біологічної зброї у передбаченні нападу з боку противника. Особливості біологічних терористичних актів - Стиснута епідемічна крива з піком, що досягається деякими збудниками через декілька діб (епідеміологія "точкового джерела"). Адже велика кількість уражених підпала під вплив патогену приблизно в однаковий час. А при використанні терористами біологічних токсинів максимальна кількість уражених з’явиться протягом декількох годин. -" Неможлива епідеміологія". Наприклад, конячі енцефаліти є ендемічними інфекціями. Тільки у випадку біологічного нападу реєструватиметься широке їх розповсюдження при відсутності умов для природної трансмісії - комарів- переносників і за межами відомих ендемічних районів. - Локалізованість епідемічного осередку. У разі аерогенного інфікування людей епідемія виникатиме з підвітряного боку від місця атаки, тобто у зоні проходження аерозольної хмари. Ця ж причина зумовлюватиме високу частоту легеневих уражень. - Високі показники захворюваності та смертності серед експонованих осіб. Залежать від обраного терористами збудника інфекції та умов здійснення терористичного акту. До того ж клінічні симптоми виниклої хвороби можуть бути забуті через її тривалу відсутність у регіоні. - Нижчі показники захворюваності в осіб, які були частково захищені від експонування (наприклад, перебували всередині будинку). Якщо ж теракт буде здійснений в будинку, спостерігатиметься протилежна закономірність. - Стійкість штамів мікроорганізмів до лікарських препаратів. Ця особливість пов’язана з однією з вимог, що ставляться до біологічної зброї. Закономірності багаторазового використання біологічного агента - не спостерігатиметься стиснутої епідемічної кривої; - виникне декілька первинних епідемічних осередків; - зберігатиметься феномен "неможливої епідеміології" або й одночасно з’являтиметься відразу декілька інфекційних хвороб з "неможливою епідеміологією". 2.4. Захист військ від біологічної зброї Захист військ від біологічної зброї - це комплекс організаційних, протиепідемічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-евакуаційних заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню інфекційних захворювань в умовах застосування противником біологічної зброї. Основними завданнями захисту військ від біологічної зброї є: а) запобігати раптовості біологічного нападу противника; б) ослабити уражаючу дію біологічної зброї за допомогою системи заходів самозахисту особового складу; в) швидко і вміло ліквідувати наслідки біологічного нападу, якщо їм не вдалося запобігти. Для здійснення комплексу захисту військ від біологічної зброї військово- медичної службі потрібна висока оперативність, відповідне оснащення і кваліфікація медичного персоналу. Основні принципи протиепідемічного захисту військ передбачають: 1) проведення СЕР и спостереження; 2) лікування інфекційних хворих без їхньої евакуації в тил країни; 3) створення спеціалізованих (протиепідемічних) закладів медичної служби; 4) створення санітарно-епідеміологічних бар’єрів між фронтом і тилом; 5) протиепідемічне забезпечення військових перевезень, цивільного населення і невійськових контингентів; 6) постійний зв’язок із цивільними органами охорони здоров’я; 7) проведення у військах і в районі їх розташування комплексу санітарно- гігієнічних засобів; 8) раціональну специфічну профілактику інфекційних захворювань у військах; 9) санітарно-просвітню роботу серед особового складу. Командування організує захист військ від біологічної зброї визначаючи найважливіші заходи. Штаби на основі рішень командирів розробляють спільно з начальниками родів військ план захисту від біологічної зброї. Важливо виділити виконавців протиепідемічних заходів і захисту військ від біологічної зброї, а також органи управління. Функціональними напрямками управлінської діяльності є епідеміолого-діагностичні (обґрунтування заходів і всього управлінського рішення), організаційні (оформлення прийнятого рішення й доведення його до виконавців), методичні (підготовка виконавців до правильного проведення заходів) і контрольні (перевірка своєчасності та якості виконання заходів). Виконавцями заходів протиепідемічного захисту військ і захисту їх від біологічної зброї є різні заклади й підрозділи медичної і хімічної служб, служби тилового забезпечення та інші спеціальні служби частин, а також весь особовий склад військ. У проведенні окремих заходів (лабораторні дослідження, дезінфекція) беруть участь санітарно-епідеміологічні установи й підрозділи. Проте спеціалісти цих закладів і підрозділів належать до категорії спеціалістів органів управління. Медична служба бере участь у проведенні лише спеціальних заходів. До них належать біологічна розвідка, використання індивідуальних і колективних засобів захисту, режимно-обмежувальні заходи, екстрена і специфічна профілактика, знезараження в осередку, лікувально-евакуаційні заходи. Усі заходи захисту від біологічної зброї здійснюються у певній послідовності: а) в очікуванні використання її противником, б) у момент використання біологічної зброї, в) під час ліквідації наслідків її застосування. 2.5. Заходи захисту від біологічної зброї, що проведені в очікуванні її застосування, , або в момент її застосування Особовий склад медичної служби повинен пройти спеціальну підготовку з питань захисту від біологічної зброї: - вивчити її особливості і способи застосування; - освоїти способи захисту, методи індикації бактерійних засобів і методи санітарної обробки; - засвоїти положення про суворий протиепідемічний режим; - вивчити принципи організації режимно-обмежувальних заходів і особливостей лікувально-евакуаційного забезпечення в умовах біологічної війни. У момент застосування біологічної зброї необхідно використовувати індивідуальні засоби захисту: за сигналом оповіщення особовий склад негайно надягає протигази, загальновійськові захисні комплекти, захисні рукавички. При відсутності протигаза можна використати респіратори і підручні засоби для захисту органів дихання, наприклад, носову хустину, край шинелі, ватно-марлеву пов’язку та ін. Для захисту шкіри й обмундирування застосовують індивідуальний протихімічний пакет. За можливістю особовий склад може використовувати колективні засоби захисту - герметизовані сховища, обладнані фільтровентиляційними установками. На кораблях передбачається повна герметизація зовнішнього контуру корабля з увімкненням фільтровентиляційних пристроїв. для запобігання контамінації зовнішніх поверхонь палуб, надбудов, зброї і технічних засобів використовується система водного захисту, яка забезпечує створення рухомої захисної плівки забортної води на поверхнях. У разі відсутності спеціальних технічних засобі захисту використовується напірно-пожежна система корабля. 2.6 Заходи захисту від біологічної зброї, що спрямовані на ліквідацію наслідків її застосування Первинні санітарні втрати в осередку біологічного ураження залежатимуть від наступних факторів: ● кількості контактних осіб; ● контагіозного індексу хвороби; ● своєчасності проведення санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів; ● ефективності вакцинації; ● ефективності неспецифічної профілактики. Вважають, що за середніх умов санітарні втрати можуть становити 10 - 15% (місто, область) і 4% у державі в цілому. Вторинні санітарні втрати від контагіозних рецептур приблизно дорівнюють удвічі збільшеному числу первинних санітарних втрат. У середньому вони становитимуть додатково 20 - 30%, а загальні втрати при застосуванні контагіозних біологічних агентів можуть досягати 40-50% від кількості заражених біологічною зброєю. Розвиток епідемічного процесу після застосування противником біологічної зброї буде відбуватися не поступово, як це буває при розповсюдженні захворювань на грип, а у вигляді епідемічного вибуху. Одномоментне масове зараження людей призведе до одночасного виникнення масових захворювань. Найбільша кількість первинних хворих (до 50%) з’явиться на другу добу після перших випадків захворювання. У перші дні після виникнення епідемії можуть бути "паралізовані" структури державної служби медицини катастроф, міністерств охорони здоров’я, внутрішніх справ, що зумовлено низкою об’єктивних і суб’єктивних обставин: - одномоментне виникнення масових захворювань; - непідготовленість медичної служби до приймання такої кількості хворих; - необхідність запровадження адміністративного порядку в осередку біологічного забруднення - масові захворювання серед працівників вказаних владних структур тощо. Зазначені причини, а також можливе застосування на території країни ще й інших видів зброї масового ураження, оголошення війни та ін. можуть призвести до виникнення хаосу. Крім того, під час ліквідації інфекційного осередку від вторинних аерозолів і контактів з хворими додатково зараженими стануть: при чумі - 20- 30%, при сапі, меліоїдозі - 10-15%, при сибірці - 3-5%, при американських енцефаломієлітах - 1-2% ліквідаторів. З метою ліквідації наслідків застосування противником біологічної зброї здійснюють наступний комплекс заходів. 1. Проведения біологічної розвідки. Проводять специфічну індикацію бактерійних засо6iв i визначають межі інфекційного осередку. Інфекційним осередком називається територія з розміщеними на ній людьми, тваринами, бойовою технікою, транспортом і іншими предметами, на які беспосередньо вплинула біологічнв зброя. Специфічна індикація бактерійних засобів зводиться до визначення виду застосованих бактерійних засобів i здійснюється медичною, хімічною i ветеринарною службами. Межі осередку визначають на підставі даних про глибину й ширину проникнення аерозольної хмари, про площу виявлення непрямих ознак застосування біологічної зброї, а також на підставі даних опитування уражених, результатів лабораторного дослідження проб, узятих з об'єктів довкілля, відомостей про захворювання серед особового складу військ i цивильного насе- ления i даних лабораторного обстеження, виявлення ознак штучно викликаного епідемічного процесу i спеціальних розрахункових даних. 2. Знезараження в осередку. Здійснюється спеціальна обробку військ, дезинфекцію i дезинсекцію мicцeвocтi й оборонних споруд, дезинфекцію води i продовольства. Спеціальна обробка військ передбачає санітарну обробку особового складу й дезинфекцію озброєння, бойової техніки i транспорту, обмундирування, взуття, спорядження й ідивідуальних засобів захисту. Вона проводиться у два етапи: відразу після застосування біологічної зброї здійснюють часткову спеціальну обробку, надалі - повну спеціальну обробку військ. Часткова спеціальна обробка в підрозділах включає часткову санітарну обробку особового складу i часткову дезинфекцію озброєння й технніки, а також повну - особистої зброї. Проводиться в порядку само- i взаємодопомоги за наказом командирів підрозділів. Вона полягає у видаленні збудників з відкритих ділянок шкіри, поверхні одягнених індивідуальних засобів захисту, обмундирування, спорядження i взуття, озброєння, техніки, особистої зброї. Використовується механічне видалення (змивання водою) мікроорганізмів i знезараження дезінфекційним засобом з індивідуального протихімічного пакета ІПП-8 чи ІПП-9. Наступним етапом є повна спеціальна обробка, що полягає у повній санітарній обробці особового складу i знезаражуванні бойової техніки, озброєння, транспорту, обмундирування, взуття, спорядження. Повна санітарна обробка базується на митті особового складу теплою водою з милом, дезінфекції обмундирування i змiнi білизни. Для проведения повної спеціальної обробки хімічною службою розгортається пункт спеціальної обробки. Дезинфекція міщевості та доріг виконуються частинами хімічних військ. Вона проводиться, насамперед, на позиціях ракетних військ, військ протиповітряної оборони, на пунктах управліня i на медичних пунктах. Здійснюється дезинфекія ділянок заражених дopiг, які не мають обходів, під'їздів до переправ через водні перешкоди. Дезинфекція споруд виконується, як правило, особовим складом, що їx займає. 3 дезинфектантів, що застосовуються в цих умовах, найважлившими є дегазуючі речовини, які мають i дезінфікувальні властивості: двітретинноосновна сіль гіпохлориту кальцію, монохлорамін Б, 5 % розчин гексахлормеламіну у дихлоретані. У зимовий період, щоб запобігти замерзанню дегазійних розчинів, до них додають антифриз (хлорид кальцію, магнію або натрію). Особливості дезінфекції на кораблях військово-морського флоту зумовлені, головним чином, їх автономністю i високим технічним оснащениям, зокрема наявністю спеціальних пристроїв для дезактивації-дегазації, призначених також i для дезінфекції (система водного захисту, дегазаційні прилади й комплекти тощо). Знезараження води покладається на інженерну службу, знезараження харчових продуктів - на службу продовольчого постачання. Медична служба відповідає за: а) повну санітарну обробку поранених i хворих, які прибувають в ОМедБ; б) часткову санітарну обробку поранених i хворих у МПП; в) дезінфекцію санітарного транспорту; г) дезінфекційні заходи на етапах медичної евакуації; д) контроль якості дезінфекційних заходів на них; е) контроль якості знезараження в осередку; е) консультативну допомогу i методичне керівництво з ycix питань дезінфекції й дезінсекції. 3. Екстрена i специфічна профилактика. Відразу після встановлення факту застосування противником біологічної зброї проводиться екстрена профілактика препаратами широкого спектра дії. Після встановлення виду застосованих противником засобів проводиться специфічна профілактика, для чого використовуються гаммаглобуліни, у багатьох випадках - вакцини, сироватки, антибактерійні та npoтивipycнi препарати для цілеспрямованого превентивного лікування. Екстрена i специфічна профілактика здійснюється медичними працівниками частин i з'єднань за наказом командирів. 4. Режимно-обмежувальні заходи. Відразу після встановлення факту застосування противником біологічної зброї у військах, що підпали під її вплив, запроваджується режим обсервації. Після одержання результатів індикації вжитих засобів, у випадку виявлення збудників особливо небезпечних інфекцій, обсервацію замінюють на карантин - більш суворий комплекс режимно-обмежувальних заходів. Якщо застосовані збудники не особливо небезпечних інфекцій, у військах продовжується обсервація. Інфекційний осередок (ділянка) позначається для обмеження в'їзду та виїзду з нього, а також транзитного проїзду. Зазначені заходи здіснюються медичною службою частин i з'єднань за участі спеціалістів й підрозділів санітарно- епідеміологічних i лікувальних закладів. 5. Лікувально-евакуаційне забезпечення частин. Відразу після встановлення факту застосування противником біологічної зброї евакуація поранених i хворих з військових етапів медичної евакуації в лікувальні заклади тимчасово припиняється. При цьому обсяг допомоги в підрозділах i на МПП максимально скорочується. Проте обсяг медичної допомоги в ОМедБ може зростати i наближатися до спеціалізованої. У випадку встановлення збудників не особливо небезпечних інфекцій, застосованих в ролі біологічної зброї, евакуація в лікувальні заклади відновлюється. При виявленні збудників особливо небезпечних інфекцій або при появі хворих на ці хвороби на частину (з'єднання) накладається карантин, а до неї висувається інфекційний шпиталь у складі ПШБ для надання спеціалізованої допомоги на мicцi. У випадку ураження біологічною зброєю етапу медичної евакуації весь комплекс заходів для ліквідації наслідків проводиться силами i засобами самого етапу. Це використання індивідуальних i колективних зaco6iв захисту пораненими й хворими, а також персоналом, проведення спеціальної обробки i дезінфекційних po6iт (дезінфекція помешкань i території розміщення етапу), здійснення режимно-обмежувальних заходів, проведення екстреної i специфічної профілактики пораненими, хворим i персоналу. У нових умовах поряд з активною імунізацією особового складу проти інфекційних хвороб необхідно профілактично застосовувати бактеріофаги, антибіотики, npoтивipycнi xiмioпрепарати, лікувальні сироватки та інші засоби екстреної профілактики. Цих важливих профілактичних заходів необхідно вживати, не чекаючи результатів індикації проб, узятих в інфекційному осередку, без нагадувань i вказівок старшого медичного начальника. Можливість застосування npoтивником біологічної зброї спонукатиме розширювати показання до планових щеплень. Виникне потреба імунізації військовослужбовців відразу до багатьох особливо небезпечних інфекцій. Систематичне виконання комплексу санітарно-профілактичних i протиепідемічних заходів у військах i серед населения дозволяє створити таку санітарно-епідеміологічну ситуацію, на базі якої легше здійснювати захист від біологічної зброї. Від рівня санітарної культури та санітарно- епідеміологічного стану армії й фронтового тилового району значною мipoю залежить ступінь обороноздатності. Вирішення цих завдань пов'язане з напруженою роботою вciєї військово-медичної служби у співдружності з цивільними органами охорони здоров'я, яка повинна передбачати не тільки одержання потрібної інформації, але й обов'язкову допомогу та участь військово- медичної служби в ліквідації наслідків біологічного нападу серед населения. Важливим профілактичним заходом є систематичне навчання цивільного населения й особового складу військ основам захисту від біологічної зброї, підготовка позаштатних команд для роботи в можливих інфекційних осередках, тренування з організації взаємодопомоги i самодопомоги під час ліквідації наслідків біологічного нападу. Одним iз засобів захисту від біологічної зброї є спеціальні медичні підрозділи, максимально рухливі й оснащені для роботи в інфекційних осередках. Цi підрозділи повинні мати у своему розпорядженні сучасні лабораторії, відповідне захисне спорядження (маски, костюми), а також препарати для масової специфічної профілактики i проведения знезараження в осередках. На випадок біологічного нападу противника повинна має бути: передбачена система оповіщення військ i населения; складений план розгортання заходів спеціального й адміністративного порядку, виконання якого потрібно забезпечити матеріальними засобами i кадрами. Вчасно вжиті запобіжні заходи i розроблений захист мінімізуватиме небезпеку від застосування противником біологічної зброї. За умови застосування противником біологічної зброї служба охорони здоров'я не зможе забезпечити повні та своєчасні заходи з локалізації i ліквідації епідемічного осередку. Ефективність протиепідемічних заходів залежатиме від активної участі вcix служб цивільної оборони під керівництвом її територіального штабу. Кожна така служба вживає заходи у межах своєї компетенції. Служба зв'язку повідомляє населения про небезпеку застосування біологічної зброї, інструктує мешканців про правила користування засобами захисту й поведінки в осередку інфекції. Служба охорони громадського порядку забезпечує дотримання обмежувальних правил карантину, охорону медичних установ, бере участь у створенні контрольно-пропускного пункту. Комунально-технічна служба очищує територію, знезаражує джерела водопостачання, здійснює санітарну обробку людей i техніки. Автотранспортна служба забезпечує всі підрозділи цивільної оборони транспортною технікою i здійснює її дезинфекцію. Служба захисту тварин i рослин бере участь у біологічній розвідці та специфічній індикації патогенних агентів, у локалізації й ліквідації епідечмічного осередку (разом iз службою охорони здоров'я), забезпечує лікування i профилактику тварин. За захист i знешкодження продуктів харчування, забезпечення ними населения відповідає служба торговлі та харчування. У складних ситуаціях вищий карівник цивільної оборони для підсилення місцевої служби охорони здоров'я може направити в осередок загін першої медичної допомоги, а на допомогу територіальній санепідемстанції - протиепідемічний загін чи групу епідеміологічної розвідки. |