Особливості. Особливості проведення. Протокол 3 від 10. 03. 2016 р. Рецензенти
 Скачать 0.73 Mb.
|
|
1.3. Епідемії інфекційних захворювань. Заходи з локалізації вогнищ масових інфекційних захворювань Епідемія - це масове захворювання людей на інфекційні хвороби у межах певного регіону, коли рівень інфекційної захворюваності на цій території значно перевищує зазвичай реєстрований раніше рівень захворюваності для цієї території. Виникнення епідемій може бути пов'язане з - Природними чинниками; - Кліматичними чинниками; - Матеріально-побутовими чинниками; - Соціальними умовами. Виникненню епідемій інфекційних захворювань при НС сприяє: 1. Різке погіршення соціальних умов життя і побуту населення (скупченість, втрата житлового фонду, відсутність електроенергії, питної води, руйнування каналізації, порушення роботи банно-пральних установ, погіршення організації живлення). 2.Інтенсивна міграція людей. 3.Поява великої кількості осіб з променевою хворобою, механічними травмами, опіками, стресовими станами, які значно знижують резистентність організму і підвищують сприйнятливість до інфекцій. 4. Не ізольованість джерел інфекції. 5 .Можливе масове розмноження гризунів, поява епізоотій серед них, а також активізація природних вогнищ ОНІ (туляремія, чума, сибірка та ін.). 6. Застосування супротивником БЗ. 7 .Погіршення санітарно-гігієнічного стану території за рахунок руйнування промислових підприємств, наявності трупів людей і тварин, гниючих продуктів тваринного і рослинного походження. 8. Вихід з ладу або порушення роботи мережі санітарно-епідеміологічних і ЛПЗ внаслідок НС або ведення бойових дій. 1.4. Основні протиепідемічні заходи при ліквідації епідемічного вогнища: 1.реєстрація і сповіщення; 2. епідеміологічне обстеження і санітарно-епідеміологічна розвідка; 3.виявлення, ізоляція і госпіталізація хворих; 4.проведення режимно - обмежувальних заходів (карантин, обсервація); 5.екстрена неспецифічна і специфічна профілактика; 6.знезараження епідемічного вогнища (дезинфекція, дезинсекція, дератизація); 7.виявлення бактеріоносіїв і посилене медичне спостереження за ураженим населенням; 8.санітарно-роз'яснювальна робота. При виявленні хворих на ОНІ, групові захворювання інфекційними захворюваннями, або якщо є встановленим факт застосування супротивником БЗ, проводиться: • сповіщення населення; • санітарно-епідеміологічна розвідка або епідобстеження району зараження з відбором проб із зовнішнього середовища, вилов підозрілих комах, гризунів і таке інше. • організовується активне виявлення хворих, їх ізоляція і госпіталізація. Своєчасна і рання ізоляція хворих з проведенням заключної дезинфекції є кардинальною мірою, що запобігає поширенню інфекції). Залежно від особливостей інфекції та епідеміологічної обстановки організовується карантин або обсервація. Карантин - це комплекс строгих режимно - обмежувальних, ізоляційних і протиепідемічних заходів, що направлені на попередження винесення збудника інфекційного захворювання як за межі эпідемічного вогнища, так і рознесення його усередині вогнища. Організація карантину включає: 1.Повну ізоляцію эпідемічного вогнища із встановленням озброєної охорони (оточення) на прилеглих територіях. На усіх дорогах, що ведуть у зону эпідемічного вогнища організовуються загороджувальні пости. 2. Строгий контроль за в'їздом і виїздом населення, вивезенням майна із зони карантину. Забороняється проїзд через вогнище зараження автотранспорту і остановок поза відведеними місцями при проїзді транзитного залізничного і водного транспорту; 3 .Організацію контрольно- пропускних пунктів на основних маршрутах по яких здійснюється підвезення додаткових сил і засобів для ліквідації вогнища. Для матеріально - технічного постачання організовуються приймально-передатні пункти, через які у зону карантину доставляється сировина, продукти харчування, майно, техніка,через них відбувається вивезення готової продукції. 4 .Створення обсерваторів для осіб, що вибувають за межі зони карантину; 5 .Раннє виявлення інфекційних хворих, їх ізоляція і госпіталізація у спеціально визначений ЛЗ; 6 .Обмеження спілкування між окремими групами населення, припинення діяльності видовищних установ, навчальних закладів, базарів; 7 .Охорону інфекційних лікарень, вододжерел, продскладів, організацію коменданскої служби. 8. Встановлення протиепідемічного режиму роботи у медичних закладах, що знаходяться у вогнищі; 9. Проведення екстреної і специфічної профілактики та інших заходів. Введення карантину супроводжується введенням режиму обсервації у всіх суміжних з зоною карантину адміністративних територіях.Обсервація– це комплекс обмежувальних заходів, що передбачають посилення медичного спостереження з метою своєчасного виявлення випадків появи інфекційних захворювань, здійснення екстрених заходів щодо їх локалізації та усунення причин, що сприяють їх поширенню. Обсервацією передбачається : 1. Обмеження виїзду, в'їзду і транзитного проїзду усіх видів транспорту через територію. Для цього виставляються регулювальні пости; 2.Проведення екстреної профілактики серед контактних осіб (проведення вакцинації); 3.Посилення медконтролю за станом території, організацією харчування, водопостачання, правилами торгівлі. 4. Опитування і термометрія населення з метою активного і своєчасного виявлення інфекційних хворих та їх госпіталізації; 5.Посилення санітарно-освітньої роботи; 6.Обмеження пересування і переміщення населення; 7.Проведення знезараження заражених об'єктів зовнішнього середовища . Обсервація і карантин відміняються після закінчення терміну максимального інкубаційного періоду інфекційного захворювання з моменту ізоляції останнього хворого, проведення завершальної дезинфекції і санобробки обслуговуючого персоналу і населення. На всіх етапах надання меддопомоги має бути: забезпечений необхідний протиепідемічний режим, знезараження епідемічних вогнищ (дезинфекція, дезинсекція, дератизація); проведення населенню екстреної неспецифічної і специфічної профілактики, тривалість курсу якого визначається часом, що є необхідним для виявлення і ідентифікації збудника; виявлення і санація бактеріоносіїв, посилене медичне спостереження за ураженим населенням, особовим складом рятувальних формувань. Здійснюється посилення санітарно-освітньої роботи, для цього використовується радіо, телебачення, друк. Ця робота спрямована на строге виконання усім населенням загальних рекомендацій правил поведінки, дотриманням санітарно-гігієнічних правил і інших заходів особистого захисту. 1.5. Заходи що проводяться при виявленні хворого на особливо небезпечні інфекції та контактних з ним осіб. На випадок виявлення хворого на ОНІ (чи підозрілого на це захворювання) в усіх лікувальних установах, незалежно від відомчої приналежності, заздалегідь розробляються плани етапів медичної евакуації із перепрофілюванням функціональних підрозділів, строгим виконанням санітарно-протиепідемічного режиму, розробляються посадові інструкції черговому персоналу по діях у цій ситуації. При виявленні серед уражених хворих на особливо небезпечну інфекцію та контактних з ними осіб черговий лікар зобов'язаний: 1 Негайно доповісти про обстановку начальникові етапу медичної евакуації (головному лікареві лікарні). 2. Оповістити персонал етапу медичної евакуації. 3. Віддати розпорядження про переведення приймально-діагностичного відділення на строгий протиепідемічний режим роботи. Порядок ізоляції і заходи щодо хворого на ОНІ і контактних з ним осіб Після виявлення хворого припиняється прийом хворих в приймально- діагностичному відділенні. Хворий на ОНІ ізолюється на місці виявлення. У приміщенні, де знаходився хворий, закриваються двері, вікна, відключається вентиляція, вентиляційні отвори заклеюються лейкопластирем (окрім випадків захворювання холерою). Забороняється вхід і вихід, вхідні двері закриваються на ключ. Припиняється пересування хворих. Хворі на прийомі, а також особи, що супроводжують хворого, піддаються ізоляції в одному з вільних приміщень (наметі), на них складаються списки з вказівкою часу, ступеню і обставин контакту. На хворого з підозрою на небезпечну інфекцію з повітряно-краплинним механізмом передачі (наприклад, легенева форма чуми) надівається маска- респіратор для припинення розсіювання інфекції. Медичний персонал до отримання захисного одягу захищає дихальні шляхи маскою або рушником. Проводиться інструктаж і перерозподіл медичного персоналу відповідно до об'єму і характеру заходів, що проводяться у вогнищі. Медичний персонал, що безпосередньо працює з хворим, надіває захисний костюм відповідного типу. Перед надяганням костюма відкриті ділянки тіла обробляються 0,5-1% розчином хлораміну або 70% етиловим спиртом, слизові оболонки - розчином відповідного антибіотика або слабким розчином марганцевокислого калію. Хворому надається невідкладна медична допомога, проводиться забор матеріалу для лабораторних досліджень аналізу з метою встановлення або підтвердження діагнозу, проводять санітарну обробку, переодягають хворого, готують одяг до відправки в дезинфекційну камеру. Проводиться поточна дезинфекція (знезараження виділень, блювотних мас, мокроти хворого, предметів догляду). Збираються і фіксуються дані епідеміологічного анамнезу, з вказівкою прізвища, імені, по батькові, дати захворювання, скарг, ймовірного джерела зараження, місць перебування хворого, можливих контактів хворого. Після оформлення документації, починають специфічне (якщо діагноз точно встановлений) або неспецифічне лікування (за схемою екстреної неспецифічної профілактики) : доксициклін всередину по 0,2 х 2 рази на добу або рифампіцин всередину по 0,6 х 2 рази на добу або тетрациклін всередину по 0,5 х 3 на добу. 1.6. Протиепідемічні заходи, що проводяться після ліквідації вогнища ОНІ: 1. Проводиться завершальна дезинфекція в місцях постійного або тимчасового перебування хворого. 2. У частині, населеному пункті проводиться епідеміологічне обстеження випадків захворювання на ОНІ з метою виявлення ймовірного джерела інфекції і шляхів його поширення. 3. Активно виявляються та ізолюються в обсерваційне відділення особи, що контактні з хворими на ОНІ. За ними встановлюється медичне спостереження, що включає опитування, огляд, вимір температури тіла три рази на день, лабораторне обстеження і превентивне лікування. Термін ізоляції цих осіб визначається тривалістю інкубаційного періоду з моменту виявлення останнього хворого і складає: при чумі 7 днів, натуральної віспи 6 днів, рикетсіозі 10 днів і таке інше. Активне виявлення хворих у населених пунктах і медичне спостереження за ними проводиться методом подвірних обходів особовим складом лікарсько-сестринських бригад, санітарних дружин і так далі, за дільнично-поліклінічним принципом. 4. Особовому складу військових частин (населенню) проводиться екстрена спеціальна (прищепна) профілактика (за свідченнями). 4. Населенню проводиться екстрена специфічна (щеплення) профілактика (за показаннями). 5. За показаннями населенню проводиться повна санітарна обробка . 6. Проводиться заключна (після виявлення і ізоляції хворого) і профілактична дезинфекція у населенному пункті, дератизаційні заходи. 7. Проводяться санітарно-гігієнічні та протиепідемічні заходи за організацією харчування, водопостачання, розміщення, банно-прального обслуговування, праці і побуту населення. 9. Проводиться активна санітарно-освітня робота з населенням, що спрямована на ознайомлення населення із заходами з профілактики інфекційних захворювань. Зняття карантину або обсервації з населених пунктів з цивільним населенням визначається конкретною обстановкою і здійснюється за поданням протиепідемічної комісії - главою місцевій адміністрації. 1.7 . Контрольні питання 1. Вкажіть обов'язкові умови для виникнення епідемічного процесу. 2. Вкажіть, які чинники сприяють активізації механізмів передачі інфекції при НС 3. Вкажіть заходи, що проводяться для попередження виникнення ООИ медичною службою 4. Вкажіть,що зобов'язаний черговий лікар при виявленні ОНІ 5. Які заходи потрібні відносно осіб, що стикалися з хворим? 6. Вкажіть препарати, що використовують при екстреній неспецифічній профілактиці : 7. Вкажіть протиепідемічні заходи, що проводяться по ліквідації вогнища ОНІ. 8. Що таке протиепідемічні заходи? Основні принципи їх проведення. 9. Основна мета проведення санітарно-гігієнічних заходів під час стихійних лих. 10. Які головні напрямки роботи медичних працівників в екстремальних умовах Частина 2 Особливості захисту військ і населення від біологічної зброї в умовах надзвичайних ситуацій, у тому числі під час війни 2.1. Біологічна зброя Визначення, історія, актуальність У сучасних умовах не виключена можливість застосування противником біологічної (бактеріологічної) зброї, дія якої ґрунтується на використанні хвороботворних мікробів і їх токсинів. У ширшому розумінні до біологічної зброї відносять також заражених переносників і джерела збудників інфекційних хвороб (наприклад, членистоногих і гризунів) й шкідників сільськогосподарських рослин, що можуть завдати народному господарству великих економічних збитків. Іноді біологічною зброєю називають ще й спеціально навчених тварин (наприклад, дельфінів), яких використовують з метою доставки вибухових речовин до цілі. Біологічною зброєю вважається також група ростових речовин (гербіцидів, дефоліантів), спроможних знищувати посіви (передусім кормових або технічних культур). Ця зброя складається з власне біологічних засобів і різноманітних пристроїв для їх перенесення у зону противника. Отже, поняття «біологічна зброя» значно ширше ніж «бактеріологічна» зброя, і тому повніше відображає склад специфічних засобів ураження. У ролі технічних засобів доставки біологічних боєприпасів можуть використовуватися ракети, бомби, снаряди, міни, споряджені біологічними рецептурами. Крім того, до технічних засобів належать різноманітні механічні генератори і розпилювачі, які встановлюються на літаках, кораблях, гусеничних або колісних машинах для диспергування біологічного матеріалу. До біологічних боєприпасів належать також контейнери із зараженими переносниками (блохи, кліщі, комарі та ін.), яких доставляють на аеростатах або скидають з парашутами. Навмисне застосування таких біологічних засобів для ураження чи знищення людей, а також сільськогосподарських тварин і рослин входить у поняття «біологічна війна». Ще у 1925 р. групою країн було прийнято Женевський протокол «Про заборону застосування на війні задушливих, отруйних чи інших подібних газів і бактерійних засобів». Через 47 років (1972р.) підписано Конвенцію про заборону використання біологічної зброї. Цю угоду ратифікувала більшість країн. Разом з тим, ця конвенція не забороняє розробку способів захисту від високо контагіозних чинників. Через високі уражаючі можливості біологічної зброї, зіставні з ядерною, значно меншу її вартість і доступнішу технологію виробництва, біологічні агенти сприймаються терористами в ролі «атомної бомби бідних». Є підстави вважати, що терористичні епідемії можуть зайняти вагоме місце серед епідемій цього століття. Очевидно, вони будуть спрямовані не проти військових об’єктів, як правило найкраще захищених від подібного нападу, а, переважно, проти цивільного населення. У ролі біологічних агентів терористами будуть обрані найбільш вірулентні мікроорганізми і сильні токсини. Так, за даними спеціалістів США, в арсеналі Іраку – «країни-ізгоя», яка готова використати біологічну зброю, - є 10 тис. літрів концентрованого ботулотоксина і ще 605 тис. літрів концентрату сибіркових спор. У зв’язку з цим військові лікарі повинні знати не тільки закономірності природного епідемічного процесу, але й особливості навмисно спричиненого епідемічного процесу, яким є біологічна війна. Особливий склад військово-медичної служби має знати основні види біологічної зброї та її особливості, а також уміти організувати захист військ і населення при ліквідації наслідків біологічного нападу противника. Види, властивості, уражальна дія Власне біологічну зброю прийнято розділяти на такі основні види: 1) бактерії,2) хламідії, 3) рикетсії, 4) віруси, 5) гриби, 6) найпростіші і 7) біологічні отрути (токсини). Найбільше практичне значення можуть мати бактерії, віруси, рикетсії й токсини, хоча й можливе застосування противником грибів і найпростіших . Варто врахувати також можливість використання явища мінливості мікробів для одержання високо вірулентних штамів, що може значно утруднювати розпізнавання змінених збудників і профілактичні заходи. Противник може використати комбіновані рецептури, що містять збудники декількох хвороб, а також біологічну зброю в поєднанні або одночасно з бойовими отруйними чи радіоактивними речовинами. Окремі збудники здатні викликати у противника лише тимчасову втрату праце- й боєздатності, а тому – сприяти захопленню в полон живої сили. Інші можуть призводити до одномоментної масової гибелі людей і тварин з наступною самостійною локалізацією осередку інфекції або, навпаки, через значну стійкість у довкіллі створювати тривалу небезпеку зараження. У ближньому бою можуть бути використані такі збудники, як віруси жовтої гарячки, пситакозу. Для наступальних дій, очевидно, відбиратимуться природно чи штучно імунізовані проти цих захворювань люди. При облозі міст чи фортикаційних споруд найбільш придатними є швидкодіючі та малостійкі бактерійні середники (токсин ботулізму) чи такі, що тимчасово виводять із ладу (збудники бруцельозу, туляремії). Для нанесення удару по промислових районах у тилу противник може застосувати збудники з високою ретроактивністю, а також ботулотоксин. Для ураження армійських гарнізоні оптимальними є збудники з краплинним механізмом передачі. При обороні можливе застосування тактики «випаленої землі». У такому випадку противник може використати стійкі збудники (бруцельозу, туляремії) й високостійкі (сибірки, гарячки Ку). Для ураження сільськогосподарських тварин придатні збудники сапу, ящуру, бруцельозу, сибірки. На цінні рослини можна впливати патогенними для них грибами. Отже, біологічна зброя дає можливість високого маневру. Сучасні досягнення молекулярної біології та генної інженерії дозволяють отримати над вірулентні й особливо стійкі штами мікроорганізмів. Як засвідчує преса, Росія заявила про створення нового покоління збудників невиліковних хвороб. Ці мікроорганізми абсолютно резистентні до антибіотиків і здатні протистояти вакцинам. Зокрема, вже вдалося генетично змінити бактерії чуми та сибірки. Біологічні засоби, які можна застосувати як зброю, повинні відповідати таким вимогам: - сприйнятливість людей до збудників хвороб повинна бути високою (наприклад, до чуми - 100%, до черевного тифу 0 приблизно 50%); - мати високу вірулентність; - мати бойову ефективність, тобто спричиняти хворобу з бажаним вислідом; - забезпечувати можливість виробництва в лабораторних умовах у великих кількостях при мінімальних затратах; - здатність мікробів існувати поза організмом хазяїна (тварини чи людини); - можливість створення комбінованих мікробних рецептур з метою тяжчого перебігу захворювання, ускладнення профілактики, утруднення їх лабораторної і клінічної діагностики; - можливе застосування рецептури у вигляді аерозолів; - необхідно мати ефективні засоби захисту своїх військ від збудників цих хвороб чи їх токсинів. Бойові властивості біологічної зброї визначаються такими фактрами: - здатністю раптово спричиняти масові інфекційні хвороби людей і тварин при зараженні мікродозами (наприклад, 1 г сухого ботулінічного токсину містить 8 млн смертельних доз для людини; для ураження людей аерозолем достатньо декількох вібріонів натуральної віспи); - здатністю швидко розповсюджувати серед людей і тварин (приховане інфікування відвідувачів вокзалу, метро, аеропорту. Стадіону, концертного залу призведе до раптового започаткування колосального за масштабами епідемічного процесу); - складністю і тривалістю індикації у довкіллі та труднощами визначення виду застосованого противником збудника чи токсину; - складністю діагностики хвороби, яка виникла внаслідок дії біологічної зброї, особливо при застосуванні противником комбінованих рецептур; - наявністю прихованого періоду дії,тобто часу, який проходить від моменту проникнення біологічного чинника в організм людини до появи уражаючого ефекту; - здатністю мікробних і токсинових аерозолів проникати разом з повітрям у різні негерметичні укриття, споруди, бойові машини, уражати в них людей і забруднювати предмети; - змогою зберігатися і перевозитися у невеликих контейнерах, які не вдається виявити сучасними розвідувальними засобами; - тривалістю дії, тобто можливістю ряду патогенних мікробів протягом тривалого часу зберігатися у довкіллі або в заражених комахах чи гризунах. Таким чином можливі не тільки первинні санітарні втрати ( уражені в результаті безпосереднього впливу біологічної зброї), але й вторинні, що пов’язані з аспірацією вторинного аерозолю, вживанням контамінованих води і продуктів, а також із зараженням осіб від уже захворілих людей чи тварин. Біологічна зброя має такі особливості уражальної дії: - велика територія дії та ефективність; - виникають значні труднощі встановлення факту застосування противником біологічної зброї, оскільки немає вибуху і світлового випромінювання, мікроби невидимі, прилади,якими оснащена армія, не можуть відразу їх виявити; - таємне застосування забезпечує великий ура жальний ефект; - різний інкубаційний період бактерійних рецептур, які застосовуються, дозволяє так спланувати напад, щоб уражальний ефект припав на потрібний для нападаючої сторони час; - можливість створення стійких осередків ураження – при використанні спорових форм (сибірка) або за рахунок висококонтагіозних інфекційних хвороб; - можливість спричинити не лише хворобу, алей психологічний стрес у противника – нагнітити страх, паніку серед військ і населення; - вибірковість дії, яка полягає в тому, що уражаються тільки живі організми без знищення матеріальних цінностей в епідемічних осередках. Багато мікробів відрізняються високою стійкістю не тільки у природних умовах, але й при високих температурах, які виникають у момент вибуху артилерійських снарядів і мін. Уражаюча дія біологічної зброї зумовлюється головним чином видом застосованого збудника або токсину, тому що від їх властивостей залежать: вибірковість ураження, швидкість дії (тривалість інкубації), тяжкість ураження, контагіозність і стійкість у довкіллі. |