Тема 5. Протокол засідання курсу мк та бжд від 2015 р. Методичні матеріали до практичного заняття для студентів 2 курсу медичного факультету
 Скачать 368.96 Kb.
|
|
Протипоказане застосування засобів, які прискорюють усмоктування отрути, алкоголю, великої кількості питва, пре паратів, які підвищують АТ! Ранку на місці укусу потрібно обробити антисептиком і накласти стерильну пов’язку. Укушену кінцівку максимально знерухоміти (після накладання тиснучої пов’язки укушену ногу прив’язати до здорової, руку зафіксувати пов’язкою через шию). По мірі потрапляння отрути в кров з’являються симптоми загальної інтоксикації організму: головний біль, відчуття розбитості, слабкість, зниження артеріального тиску, у важких випадках судоми. Для зменшення загальної інтоксикації потерпілому необхідно давати багато пити. Дати антигістамінні препарати (діазолін, цетиризин, супрастин). Після проведення цих заходів треба негайно доставити потерпілого до лікарні. Найефективнішим методом в польових умовах завжди вважалось термінове інтенсивне відсмоктування отрути з ранки протягом 10-15 хвилин (це дає змогу видалити до 30-50 % отрути і суттєво послабити інтоксикацію. Отрута, що потрапила у шлунок, отруєння не спричиняє!) з подальшим ретельним промиванням ротової порожнини водою, але краще це робити якимись пристроями (обрізаним шприцом, іноді рекомендується поставити на місце укусу крововідсмоктуючу банку). Якщо навіть вона у вас і буде, то на її приготування підуть найдорогоцінніші хвилини, тому цей спосіб навряд чи буде практичним, хоча якщо вам хтось допомагатиме – можете спробувати. Протипоказані припікання, обколювання, розрізи місця укусу! Накладання джгута підсилює геморагічні і деструктивні явища в кінцівці і зумовлює виникнення турнікетного шоку. При укусах гадюки, ефи, гюрзи, щитомордника, гримучої змії - джгут не застосовують! Однак при укусі кобри, отрута якої не спричиняє локальних порушень трофіки, вище місця укусу можна накладати джгут на 30-40 хв. Укуси людей і тварин Укуси людей і тварин можуть викликати порушення цілісності шкірних покривів. Крім цього, укуси людей і тварин можуть призвести як до зараження, так і захворювання потерпілого (правець, сказ, різні типи гарячок). Укуси людей. Людські укуси, у результаті яких порушується цілісність шкірних покривів, можуть становити серйозну небезпеку з точки зору занесення інфекції через рану, тому що в ротовій порожнині завжди є багато бактерій. Рану необхідно обробити антисептиком, накласти стерильну пов’язку та евакуювати потерпілого на вищий рівень медичного забезпечення. В усіх випадках подібних укусів медична допомога повинна надаватися лікарем. Укуси тварин. У зв’язку з можливістю розвитку небезпечних для життя людини хвороб, тварину, що укусила, необхідно піймати й умертвити, при цьому не зашкодивши голови. Потім голову направляють на експертизу з метою установлення чи була тварина носієм якого-небудь захворювання. Перша медична допомога полягає в ретельному очищенні рани мильним розчином, обполіскуванні її водою, накладанні стерильної пов’язки, проведенні іммобілізації кінцівки та евакуації потерпілого на вищий рівень медичної забезпечення. Алгоритм № 9 Порядок надання першої медичної допомоги постраждалому від укусів тварин і комах Найчастіше укуси тварин трапляються в домашніх умовах. Зазвичай це укуси со-бак. Укуси диких тварин у природних умовах є рідкістю. 1. Якщо покусала домашня тварина: 1.1. за можливості ізолюйте її; 1.2. за наявності рани без кровотечі промийте її мильним розчином та накладіть чисту, стерильну пов'язку; 1.3. за наявності рани та інтенсивної кровотечі зупиніть кровотечу та накладіть на рану стерильну пов'язку. 2. Якщо покусала дика тварина: 2.1. за можливості запам'ятайте вид тварини; 2.2. за наявності рани без кровотечі промийте її мильним розчином та накладіть стерильну пов'язку; 2.3. за наявності рани та інтенсивної кровотечі зупиніть кровотечу і накладіть на рану стерильну пов'язку. 3. Якщо вкусила отруйна змія: 3.1. за можливості запам'ятайте вид змії, що вкусила; 3.2. забезпечте постраждалому спокій та положення лежачи. Якщо змія вкусила в ділянку кінцівки, знерухомте її; 3.3. давайте постраждалому багато рідини (води, чаю тощо); 3.4. накладіть на місце укусу стерильну пов'язку та, за можливості, холодовий компрес; 3.5. не давайте постраждалому алкоголю й не намагайтеся видалити отруту шляхом розрізання та припалювання місця укусу; 3.6. в окремих випадках можна зробити спробу видалення отрути шляхом обережного видавлювання її з рани; 3.7. якщо ви впевненні, що дія отрути нейротоксична, накладіть стисну пов'язку над місцем укусу. 4. Якщо вкусив отруйний павук, див. пункт 3.
Утоплення - різновид гострої зупинки дихання і серцевої діяльності, зумовлений потраплянням рідини у верхні дихальні шляхи, бронхоальвео- лярний простір та рефлекторною зупинкою кровообігу з розвитком стану клінічної смерті. Смерть при утопленнях наступає внаслідок нестачі кисню. Розрізняють три види утоплення: істинне (справжнє або «вологе»), сухе (асфіктичне), синкопальне (вторинне). При істинному утопленні, потопаючий, борючись за життя, робить судомні дихальні рухи, втягуючи при цьому воду, яка перешкоджає по траплянню в легені повітря. В таких випадках у потопельників шкіра синього кольору, а з рота та носа виділяється рідина. Так званому сухому утопленню, яке буває в 5-20 % випадків, передує втрата свідомості, в зв’язку з чим потопаючі відразу опускаються на дно. Через спазми голосових зв'язок вода в легені не потрапляє (звідси й назва), а в великій кількості у шлунок. Синюшність шкіри у них менш виражена. Цей вид утоплення виникає частіше у дітей та жінок, а також у забрудненій, надмірно хлорованій воді. Синкопальне утоплення спостерігають у 3-5 % випадків і спричинене рефлекторною зупинкою серця. Шкіра у потопельників бліда, вода у дихальних шляхах відсутня. У більшості випадків (75-85 %) трапляється первинне утоплення, а саме утоплення в прісній та морській воді, яке виникає внаслідок аспірації води в дихальні шляхи. Залежно від градієнта осмотичної концентрації (в нормі осмолярність плазми, внутрішньоклітинної та міжклітинної рідини одинакова і становить 285-310 мОсм/л), справжнє утоплення має ряд патогенетичних особливостей, відтак - дещо відмінні варіанти екстреної догоспітальної медичної допомоги. Утоплення в прісній (гіпоосмолярній) воді. При утопленні у прісній воді рідина, заповнюючи легені, за законами осмосу, переміщується в судинне русло через пошкоджену альвеолокапілярну мембрану. Протягом декількох хвилин відбувається різке збільшення об’єму циркулюючої крові; гемодилюція спричиняє масивний гемоліз еритроцитів із подальшою гіперкаліємією. Це призводить до порушення серцевого ритму та зупинки серця. Внаслідок зниження осмотичного та онкотичного тиску крові аспірована вода спричиняє масивний набряк легень. До тяжкої гіпоксії приєднуються застійні явища у великому та малому колах кровообігу. Утоплення в морській (гіперосмолярній) воді. Морська вода є гіпер тонічною, внаслідок чого вона не проникає через альвеолокапілярну мемб рану; водночас відбувається вихід рідини з білками з судинного русла в просвіт альвеол з розвитком набряку легень ателектазів і шунтування крові. У кров з морської води переміщуються Na+ та інші електроліти, що призводить до гіпернатріємії. гіперкальціємії, гіповолемії та гемоконцентрації. До початку реанімаційних заходів пам’ятайте про високий ризик пошкодження шийного відділу хребта у випадку, якщо потерпілий виконував стрибок у воду. В таких випадках, незважаючи на потенційний ризик травми хребта, потерпілого без дихання та пульсу необхідно якнайшвидше витягнути з води (навіть якщо у даний момент немає засобів для стабілізації шийного відділу хребта), при цьому намагайтесь обмежити рухи у шийному відділі. Намагайтесь витягнути постраждалого з води у горизонтальному положенні, щоб зменшити ризик зниження артеріального тиску внаслідок раптового виймання з води та розвитку колапсу. Алгоритм № 10 Порядок надання допомоги при утопленні:
Важливі рекомендації
Електротравми - ушкодження, що виникають у постраждалого у результаті впливу електричного струму великої сили (понад 50 В) або розряду атмосферної електрики (блискавки), викликаючи при цьому функціональні розлади ЦНС, дихальної та серцево-судинної системи, а також місцеві ушкодження. Ураження електричним струмом можливе при безпосередньому контакті з провідником електричного струму, електричною дугою, напругою від лежачого на землі провода, частіше високої напруги. Загалом електротравма становить 1-2 % усіх видів травм. Близько 80 % ураження електричним струмом виникає при контакті зі струмом низької напруги (до 1000 В), до 20 % - струмом високої напруги. У першому випадку летальність становить 3 %, при контакті зі струмом високої напруги - до 30 %. Побутовий струм у 50 Гц особливо небезпечний для нормального функціонування міокарда. Ступінь тяжкості функціональних розладів та ушкоджень залежить також від фізичних характеристик струму, умов контакту та стану постраждалого до моменту отримання електротравми. До фізичних характеристик електричного струму відносять: постійний або змінний струм, високу або низьку напругу, частоту струму, сила струму. Також варто враховувати шлях проходження струму в організмі, електропровідність шкіри, загальний стан організму, навколишнє середовище (сухе, вологе). Так, суха, товста шкіра має опір в 10000-200000 Ом, тоді, як волога, тонка шкіра створює опір у 100-200 разів менше. Ознаки ураження електричним струмом. Втрату свідомості спостерігають у 70 % випадків і яка може тривати від кількох хвилин до години. Водночас в окремих випадках свідомість може не відновлюватися понад добу. Ознаками ураження головного мозку є клонічні і тонічні судоми, головний біль, сонливість, ретроградна амнезія. Рідше виникають вогнищеві ушкодження головного і спинного мозку. Всі ці явища часто спостерігають у випадках, коли місцем входу струму є голова або верхні кінцівки. Якщо на шляху проходження струму знаходиться головний мозок, серце, то наслідки ураження можуть бути фатальними - розвивається стан клінічної смерті, де у 80 % випадків спостерігають фібриляцію шлуночків, а у 20 % - асистолію. Цей термінальний стан виникає внаслідок подразнення блукаючого нерва, спазмування вінцевих судин, апное внаслідок пригнічення дихального центру, тетанічного спазму дихальних м’язів або голосової щілини. Подібні розлади виникають при верхніх (рука-голова, рука-рука, ліва рука-права нога) або ж повній (дві руки-дві ноги) петлях струму. Проходячи крізь живий організм, електричний струм чинить дію:
Розрізняють такі види електротравм:
Струмовий опік виникає при проходженні струму через тіло, при цьому спостерігаються опіки. Дуговий опік - результат дії на тіло електричної дуги, спостерігається висока температура (до 3500 °С).
За ступенем тяжкості дія електричного струму може призвести до клінічної смерті. Фібриляція - це хаотично-швидке серцеве скорочення. У момент проходження електричного струму великої сили може настати смерть у найближчі 2-3 хв після травми. Якщо в зону потоку електронів потрапляє серце, то настає фібриляція шлуночків унаслідок безпосередньої дії електричного струму на серцевий м’яз. Серце в таких випадках припиняє здійснювати функцію насоса. Це призводить до швидкого зниження артеріального тиску і припинення кровопостачання. Припинення кровопостачання головного мозку більше ніж на 3-5 хв. призводить до незворотних змін спочатку в центрі кори, а згодом у підкіркових центрах. Смертельний наслідок може виникнути в результаті гіпоксії та гіперкапнії, що утворюється через рефлекторний спазм коронарних (вінцевих) судин. Електричний струм викликає місцеві й загальні порушення в організмі. Місцеві зміни проявляються опіками тканини в місцях виходу й входу електричного струму. Залежно від стану ураженого (волога шкіра, стомлення, виснаження тощо), сили й напруги струму можливі різні місцеві прояви - від утрати чутливості до глибоких опіків. За впливу змінного струму силою 15 мА у постраждалого виникають судоми (так званий струм, що не відпускає). У випадку враження струмом силою 25-50 мА настає зупинка дихання. Через спазм голосових зв'язок по страждалий не може крикнути й покликати на допомогу. Якщо дія струму не припиняється, через кілька хвилин відбувається зупинка серця в результаті гіпоксії й настає смерть постраждалого. Місцеві ушкодження від ураження блискавкою аналогічні ушкодженням, що наступають від впливу промислової електрики. На шкірі часто з'являються плями темно-синього кольору, що нагадують розгалуження дерева ("знаки блискавки"), що обумовлено розширенням судин. За враження блискавкою загальні явища виражені значніше. Характерний розвиток паралічів, глухота, німота й зупинка дихання.  «знаки блискавки» Алгоритм № 11 Порядок надання першої медичної допомоги:
Важливі рекомендації
|