Тема 5. Протокол засідання курсу мк та бжд від 2015 р. Методичні матеріали до практичного заняття для студентів 2 курсу медичного факультету
 Скачать 368.96 Kb.
|
|
Алгоритм № 3 Порядок надання першої медичної допомоги постраждалому при судомах
Важливі рекомендації Не слід намагатись насильно стримувати судомні рухи постраждалого. Не слід розкривати рот у постраждалого за допомогою підручних засобів. Не потрібно силоміць вливати рідину та будь-які ліки до рота постраждалого під час судом.
Міжнародна асоціація з вивчення болю (IASP, 1992) визначає біль як неприємні відчуття і емоції, пов’язані з дійсним або можливим пошкодженням тканин. Це визначення підкреслює як фізичну, так і емоційну природу болю. Швидкість розвитку і специфічність клінічної картини болю визначаються тривалістю впливу травмуючого агента, рівнем та обсягом залучення в процеси передачі болю різних соматичних (або/ і вісцеральних) структур, конституціональних особливостях, відмінностях у відповідній руховій поведінці (стилях купування емоціогенного і фізіологічного стресу). Різні пацієнти по-різному відчувають біль, викликаний одними і тими самими ушкодженнями. Ці відмінності частково є результатом генетичних відмінностей між людьми, але можуть пояснюватися і психофізіологічними модулюючими факторами. Біль – суб’єктивне явище, тому важко піддається об’єктивній оцінці. Проте опис болю може дати важливу інформацію про причини його виникнення та інтенсивності. Обидва ці фактори впливають на вибір знеболення. На полі бою практично завжди доводиться мати справу з гострим проявом болю. Допомога пораненому починається з загальноприйнятого порядку оцінки стану пацієнта: - огляд та надання допомоги за алгоритмом САВС; - визначення наявності геморагічного шоку; - оцінка інтенсивності болю за десятибальною шкалою. В залежності від інтенсивності болю буде відрізнятися метод знеболення. Необхідно постійно проводити переоцінку стану пораненого, в тому числі і інтенсивності болю. Наявність геморагічного шоку, тобто зменшення об’єму циркулюючої крові, робить неефективним знеболення, що проведено внутрішньом’язевим методом. В такому випадку варто забезпечити судинний доступ та використовувати альтернативний, внутрішньовенний метод введення. Оцінка гострого болю. Для оцінки інтенсивності гострого болю найбільш широко використовуються цифрова шкала болю NPS (Numeric Pain Scale, NPS). Шкала призначена для визначення суб’єктивного відчуття пораненим болю в момент дослідження. Шкала має вигляд десятисантиметрового відрізка, розбитого на позначки, що відповідають сантиметрам. Вона може використовуватися для визначення динаміки інтенсивності болю протягом 24 годин або тижня, проте слід враховувати, що спогади про біль можуть бути неточними і часто можуть бути перекручені завдяки впливу інших обставин (рис. 1). 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Болю немає Дуже сильний біль Слабкий біль Сильний біль Помірний біль Рис. 1. Цифрова рейтингова шкала для визначення інтенсивності болю Дана шкала призначена для визначення тільки однієї властивості болю - її інтенсивності і складається з 11 пунктів від 0 („болю немає”) до 10 („дуже сильний біль”). Постраждалий повинен поставити вертикальну лінію поперек зазначеної горизонтальної в тому місці, яке найбільше відповідає інтенсивності болю. Перевагами NPS можна вважати і те, що вона не вимагає ясного зору у пацієнта, не вимагає ручки з папером і можливості пацієнта ними скористатися. Її використання можливе навіть при спілкуванні з пацієнтом по телефону. У практиці контролю болю слід говорити не стільки про повне знеболення, скільки про полегшення стану пораненого. При виборі методу знеболення треба врахувати ряд чинників та правил.
2. Принцип сходинок: ступеневе знеболення – послідовне використання аналгезуючих препаратів ґрунтується на критеріях інтенсивності болю та ефективності знеболення цим препаратом з врахуванням зміни стану пораненого (рис. 2). ПАМ’ЯТАЙ! Якщо ефективність препарату знижується, то слід переходити до призначення більш сильного засобу (наприклад, морфіну), але не препарату, аналогічного першому за активністю. Слабкий біль 1-3 бали Біль Діклофенак 50 мг або Німесулід 50 мг Помірний біль 4-6 балів Кеторолак 1 мл (30 мг) в/м кожні 4-6 годин Біль продовжується або посилюється Біль продовжується або посилюється Сильний біль 7-10 балів При наявності ознак респіраторного дистрес синдрому, ознак шоку, та ЧМТ( при ментальному статусі не нижче V) Кетамін 20 мг вв 50 мг в/м(за відсутності ознак шоку). Біль продовжується або посилюється Сильний біль 7-10 балів За відсутності ознак респіраторного дистрес синдрому, ознак шоку, ознак ЧМТ. Налбуфіна гідрохлорид 1 мл (10 мг) в/в або в/м кожні 4 години Рис. 2. Ступеневе знеболення 3. Принцип своєчасності введення. Інтервал між введеннями препарату повинен визначатися відповідно до ступеня тяжкості болю і особливостями дії препарату та його лікарської форми. Дози повинні вводитися регулярно для того, щоб запобігти біль, а не усувати його після того, як він виникає. Надання допомоги при болю проводиться зігідно з алгоритмом, наведеним нижче. АЛГОРИТМ № 4 Порядок надання першої медичної допомоги при болю (сектор укриття, сектор евакуації) ні Забезпечення судинного доступу Оцінити стан гіповолемічного шоку так ПРИ ПЕРЕДОЗУВАННІ: Налоксон 0,4-2 мг кожні 2-3 хвилини Кеторолак 1 мл (30 мг) в/м кожні 4-6 год (максимальна добова доза – 120 мг) Додаткові заходи: антибіотики в разі необхідності; зв’язок / доповідь військовому лікарю; кисень, якщо можливо; евакуація Ступінь болю різний в кожної людини, лікування болю має проводитися відповідно до індивідуальних особливостей та ушкоджень, а не лише відповідно до цього алгоритму Налбуфіна гідрохлорид 3 мл (30 мг) в/м або в/в кожні 4 години Ознаки передозування: пригнічення дихання, сонливість, дисфорія. Парацетамол 1000 мг і Мелоксікам 15 мг або Диклофенак 50 мг або Німесулід 50 мг див. алгоритм проведення судинного доступу та інфузії Ампулу закріпити на видному місці На обличчі позначити введення літерою «Н» Контроль дихання, АТ, пульсу, рівня свідомості полегшення так Оцінити динаміку болю ні полегшення так ні так Оцінити динаміку інтенсивності болю Оцінити стан потерпілого за алгоритмом САВС Оцінити інтенсивність болю за десятибальною шкалою Сильний (7-10) Легкий (1-3) Помірний (4-6) Кеторолак 1 мл (30 мг) в/м кожні 4-6 год (максимальна добова доза – 120 мг) Знеболювання на полі бою повинно в основному досягатися за допомогою трьох варіантів (див. Алгоритм „Надання домедичної допомоги при болю“): Інтенсивність болю 1-3 бали. При наявності у пораненого від слабкого до помірного болю, коли поранений здатен продовжувати бій, використовують один з наступних препаратів в таблетках: - Парацетамол – 650 мг двохшарова капсула, 2 шт. орально кожні 8 годин; - Мелоксикам - 15 мг орально раз на день; - Діклофенак 50 мг; - Німесулід 50 мг Інтенсивність болю 4-6 балів. При наявності болю від помірного до сильного, поранений не у стані шоку, не має розладів дихання та немає ризику розвитку цих розладів буде використовуватися: -Кеторолак 1 мл (30 мг) в/м кожні 4-6 годин. Інтенсивність болю 7-10 балів. При наявності сильного болю, поранений у стані геморагічного шоку або має розлади дихання, або є ризик розвитку у пораненого цих станів, будуть використовуватися нарокотичні препарати:
Якщо інтенсивність болю складає за шкалою 9-10 балів, застосовуємо Налбуфіна гідрохлорид 2 мл (20 мг) в/в або в/м кожні 4 години, тобто подвійну дозу. Застосування більшої кількості препарату може призвести до передозування. Ознаками передозування Налбуфіна гідрохлориду будуть пригнічення дихання, сонливість, дисфорія. В цьому випадку слід застосувати Налоксон 0,4-2 мг кожні 2-3 хвилини (в мл). УВАГА! У поранених із крововтратою відбувається централізація кровообігу, тому дія знеболювальних при внутрішньовенному введенні буде уповільнена. Під час застосування знеболення необхідно дотримуватися певної техніки безпеки. Перед введенням сильних знеболюючих важливо оцінити стан свідомості пораненого за шкалою AVPU (притомний, реакція на голос, реакція на біль, непрітомний). Можливо, пораненого доведеться роззброїти перед введенням наркотичних знеболювальних засобів. У всіх поранених, яким вводили наркотичні знеболюючі, слід пильно стежити за прохідністю дихальних шляхів, диханням та циркуляцією. Налоксон (0.4 мг внутрішньовенно) повинен бути доступним при використанні наркотичних знеболювальних. Сильні знеболювальні засоби можуть ускладнити тяжку черепно-мозкову травму. Але, якщо поранений скаржиться на сильний біль, перевага надається знеболенню. Пошкодження очей не перешкоджає знеболюванню. Ризик додаткового пошкодження ока внаслідок знеболювання низький, і збільшення шансів пораненого вижити завжди важливіше, якщо поранений у стані шоку, має розлади дихання або значний ризик їх розвитку. Якщо відмічено зниження частоти дихання після використання сильних знеболювальних засобів, необхідно підтримати дихання шляхом використання мішка Амбу або методом «рот-в-рот». УВАГА! Повторно оглядаємо пацієнта - оглядаємо - оглядаємо! Інформацію про введення знеболювального засобу можна передати, вказавши це у інформаційній медичній картці або підколовши шприц-тюбик із часом введення до кітеля на видному місці.
Біль у животі – симптом великої кількості захворювань, який має широкий діапазон клінічної значимості: від функціональних порушень до станів, що загрожують життю пацієнта. Проблема правильної оцінки і трактування болю у животі є однією з найскладніших у сучасній клініці внутрішніх захворювань. Це, з одного боку, зумовлено розмаїттям захворювань (хірургічних, терапевтичних, гінекологічних тощо), для яких біль у животі є провідним клінічним синдромом, з іншого – з можливістю незвичного їх перебігу, коли ті чи інші ознаки абдомінального болю є атиповими, що може стати причиною діагностичних помилок. Причиною появи гострого болю у животі можуть бути: - забиті місця живота, які супроводжуються прихованим пошкодженням внутрішніх органів; - „гострий живіт” – своєрідний сигнал лиха, - комплекс симптомів, які свідчать про гостре хірургічне захворювання органів черевної порожнини (гострий апендицит, проривна виразка шлунку, защемлена грижа, гостра кишкова непрохідність, розрив труби при позаматковій вагітності і таке інше). Найбільш частими причинами виникнення гострого болю в животі, при яких діагностують синдром гострого живота є такі захворювання: І. Захворювання органів черевної порожнини: • защемлення гили стравохідного отвору діафрагми; • перфорація виразки шлунка або кишки; • жовчнокам’яна хвороба та гострий холецистит (печінкова колька); • гостра кишкова непрохідність; • гострий апендицит; • гострий панкреатит, панкреатонекроз; • гострий тромбоз мезентеріальних судин. II. Гінекологічні захворювання: • позаматкова вагітність; • перекручення ніжки кісти; • гострий аднексит; • апоплексія яєчника. ІІІ. Захворювання нирок і сечових шляхів: • сечокам’яна хвороба; • гострий пієлонефрит; • інфаркт нирки. IV. Інші хвороби: • захворювання нервової системи; • гостра пневмонія; • спонтанний пневмоторакс; • інфаркт міокарда; • розшаровуюча аневризма аорти. Для усіх цих захворювань характерним є, що при відсутності негайної хірургічної допомоги вони приведуть до смерті. Алгоритм № 5 Перша допомога при гострому болю в животі • Негайно викличте «швидку допомогу». Постраждалий негайно має бути госпіталізований. Не можна втрачати час на з’ясування причин, оскільки вирішальним у даній ситуації є «фактор часу».
Категорично забороняється: • годувати, давати пити постраждалому (можна тільки змочити губи); • промивати шлунок; • ставити очисні клізми; • вводити протибольові засоби до консультації з лікарем; • гріти живіт. Транспортувати таких хворих до лікувального закладу потрібно обережно у лежачому положенні, з трохи піднятою верхньою частиною тулуба і зігнутими у колінах ногами. Таке положення може зменшити біль і попередити поширення запального процесу на всі органи черевної порожнини. 6. Порядок надання першої медичної допомоги при болю у серці (серцевому нападі) Серцевий напад (інфаркт міокарда) - ішемія/змертвіння серцевого м'язу внаслідок недостатності кровопостачання. Основна причина виникнення - відкладання жирових утворювань на внутрішній стінці судин, що кровопостачають серцевий м'яз. Найбільш небез печне ускладнення інфаркту міокарда - раптова смерть. Початок інфаркту міокарда може бути інтенсивним, проте частіше його ознаки з'являються поступово: з помірного болю та дискомфорту. Люди переважно ігнорують погіршення стану, що призводить до збільшення часу, який передує на данню екстреної медичної допомоги. Ознаки (симптоми) інфаркту міокарда:
Алгоритм № 6 Порядок надання першої медичної допомоги при болю у серці (серцевому нападі) Дії у разі виявлення хоча б однієї з вище перерахованих ознак:
7. Порядок надання першої медичної допомоги при підозрі на інсульт Інсульт — гостре порушення мозкового кровообігу. Виникає за розриву судини або закупорки її тромбом (кров'яним згустком). У результаті цього ділянка мозку не отримує необхідної кількості крові та кисню. Нервові клітини в цій ділянці мозку гинуть протягом декількох хвилин. При цьому відбувається втрата деяких функцій (рухи, чутливість) у тій ділянці тіла, яку контролює вражена ділянка мозку. Ознаки інсульту:
Алгоритм № 7 |