Большой офтальмоскоп (наработки). БОП. Розрахунок точності складальних робіт. 67
 Скачать 4.68 Mb.
|
|
Зміст стор. Вступ 6 1. Конструкторська частина 8 1.1. Анатомічний склад та фізіологічні показники органів та систем до яких застосовується прилад 8 1.1.1.Будова ока 8 1.1.2.Око як оптична система 11 1.1.3.Хвороби ока 13 1.2. Огляд і порівняльний аналіз сучасних методів 14 дослідження бінокулярного зору людини 17 1.3. Технічний опис та призначення офтальмоскопу 24 1.4. Принцип роботи приладу 25 1.5. Пристрій і робота приладу 32 1.5.1. Конструкція 32 1.5.2. Насадка бінокулярна 39 1.5.3. Окуляр для вимірювання 40 1.5.4. Пристосування фіксаційне 41 1.5.5. Вузол рефрактометричний 42 1.5.6. Пристрій для визначення місцеположення фіксуючої ділянки сітківки при амбліопії з неправильною фіксацією 44 1.5.7. Пристрій для лікування амбліопії методом локального «сліпучого» роздратування світлом центральної ямки сітківки 45 1.6. Розміщення і монтаж приладу 46 1.7. Порядок роботи з приладом 48 1.8. Характерні несправності і методи їх усунення 56 2 Технологічна частина 58 2.1 Якісна і кількісна оцінки технологічності 59 2.2. Фактори, що впливають на технологічність конструкції 65 2.3. Розрахунок точності складальних робіт. 67 2.4. Методика і технологія центрування лінз 70 Висновок 77 Анотація В даній бакалаврській роботі виконано етапи розробки апарату для досліджень вад зору: конструкторський, технологічний. Розглянуто: - аналоги апарату; - основні технічні параметри апарату; - вимоги до умов експлуатації приладу; - перелік основних поломок приладу та методи їх усунення; - послідовність дій при тестуванні та експлуатації приладу. Розроблено: - структурну схему приладу; - структурну та технологічну схеми складання приладу; Проведено розрахунки: - рівня якості апарату; - рівня витрат на дослідно-конструкторські роботи. Зроблені висновки по виконаній бакалаврській роботі. Annotation In the given baccalaureate work it is executed three development cycles reograph: design, technological. It is considered: - Analogues device; - The basic characteristics device; - Requirements up to conditions operation the device; - The list of the basic of malfunction of the device and methods of their elimination; - Sequence of actions at check and operation of the device. It is developed: - The block diagram of the device; - Structural and technological circuits of assembly of the device. It is lead calculations: - A degree of quality device”; - A level of charges on investigate-design works. Conclusions on the executed baccalaureate work are made. Вступ Приладобудування є специфічною галуззю промисловості, яка зосереджує найпрогресивніші напрямки розвитку точного машинобудування, електротехніки, електроніки, оптики, радіофізики, автоматики тощо Найважливішим і відповідальним етапом виробництва приладів є їх складання, регулювання і випробування. Сучасні прилади е дуже складними та тонкими конструкціями, які містять велику кількість точних і маложорстких кінематичних вузлів, електричних або електронних кіл, оптичних або оптико-електронних елементів і ланок, що працюють в єдиному багато функціональному взаємозв'язку. Cьогодні у світі спостерігається тенденція до загального мінітюаризації розмірів і компактності виготовлених приладів. Але, не дивлячись на зменшення розмірів сучасних приладів, їхня внутрішня насиченість різними елементами лише збільшується, і при цьому усе більше підвищуються вимоги до точності виготовлення даних приладів, що сприяє до переходу виробництва приладів за допомогою роботів і автоматизованих ліній. При цьому в усьому світі спостерігається інтенсифікація приладобудівного і машинобудівного виробництва і масовий перехід до виготовлення за допомогою автоматизованих ліній, роботів і верстатів із ЧПК. Темпи розвитку сучасного приладобудування прискорюються з кожним роком. Точність виробництва приладів збільшилася з десятих і сотих часток міліметра до мікрометра і часткою мікрометра. Задачі подальшого удосконалювання й інтенсифікації виробництва шляхом підвищення рівня його механізації й автоматизації можуть бути успішно вирішені за допомогою комплексного удосконалювання всіх ланок виробничого процесу, у тому числі і у складському підприємств. Для підвищення загальної ефективності суспільного виробництва, у тому числі з гнучкою технологією, необхідно використовувати наявні в складському господарстві наступні резерви: - скорочення запасів і прискорення оборотності матеріальних цінностей; - підвищення ритмічності й організованості основного виробництва і роботи транспорту; - збереження і підвищення якості продукції, матеріалів, сировини; - зниження капітальних витрат, поліпшення використання основних виробничих фондів по складському господарству і підприємству в цілому; - зменшення загальної трудомісткості виробництва і собівартості промислової продукції; - поліпшення використання території промислових підприємств; - зниження простоїв транспортних засобів у складів і транспортних витрат по внутрішньозаводському транспорті; - вивільнення робітників від непродуктивних вантажно-розвантажувальних і складських робіт для використання їх в основному виробництві. 1. Конструкторська частина 1.1. Анатомічний склад та фізіологічні показники органів та систем до яких застосовується прилад 1.1.1.Будова ока Оскільки прилад застосовується в офтальмології то розглянемо будову людського ока. Людське око представляє із себе складну систему, головною метою якої є найбільш точне сприйняття, первісна обробка й передача інформації, що втримується в електромагнітному випромінюванні видимого світла[1]. Всі окремі частини ока, а також клітини, їхні складові, служать максимально повному виконанню цієї мети. Нижче представлені графічні зображення, що дають уявлення про зовнішній вигляд ока й внутрішні його складові(рис 1.1).  Рис1.1 Горизонтальний розріз правого ока [2] Роговиця - прозора оболонка, що покриває передню частину ока. У ній відсутні кровоносні судини, вона має більшу заломлюючу силу. Входить в оптичну систему ока. Роговиця граничить із непрозорою зовнішньою оболонкою ока - склерою. Передня камера ока - це простір між роговицею й радужкою. Вона заповнена внутрішньо очною рідиною. Радужка - за формою схожа на коло з отвором усередині (зіницею). Радужка складається з м'язів, при скороченні й розслабленні яких розміри зіниці змінюються. Вона входить у судинну оболонку ока. Радужка відповідає за колір очей (якщо він блакитний - виходить, у ній мало пігментних клітин, якщо карий - багато). Виконує ту ж функцію, що діафрагма у фотоапараті, регулюючи світло потік. Зіниця - отвір у радужці. Його розміри звичайно залежать від рівня освітленості. Чим більше світла, тим менше зіниця. Кришталик - «природна лінза» ока. Він прозорий, еластичний - може міняти свою форму, майже миттєво «наводячи фокус», за рахунок чого людина бачить добре й поблизу, і вдалині. Кришталик, як і роговиця, входить в оптичну систему ока. Склоподібне тіло – гелеподібна прозора субстанція, розташована в задньому відділі ока. Склоподібне тіло підтримує форму очного яблука, бере участь у внутрішньо очному обміні речовин. Входить в оптичну систему ока. Сітківка - складається з фоторецепторів (вони чутливі до світла) і нервових клітин. Клітини-рецептори, розташовані в сітківці, діляться на два види: колбочки й палички. У цих клітинах, що виробляють фермент родопсин, відбувається перетворення енергії світла (фотонів) в електричну енергію нервової тканини, тобто фотохімічна реакція. Палички мають високу світлочутливість і дозволяють бачити при поганому висвітленні, також вони відповідають за периферичний зір. Колбочки, навпаки, вимагають для своєї роботи більшої кількості світла, але саме вони дозволяють розглянути дрібні деталі (відповідають за центральний зір), дають можливість розрізняти колір. Найбільше скупчення колбочок перебуває в центральній ямці (макулі), відповідальної за найвищу гостроту зору. Сітківка прилягає до судинної оболонки, але на багатьох ділянках нещільно. Саме тут вона й має тенденцію відшаровуватися при різних захворюваннях сітківки. Склера - непрозора зовнішня оболонка очного яблука, що переходить у передній частині очного яблука в прозору роговицю. До склери кріпляться 6 рухаючих око м'язів. У ній перебуває невелика кількість нервових закінчень і судин. Судинна оболонка - вистилає задній відділ склери, до неї прилягає сітківка, з якої вона тісно зв'язана. Судинна оболонка відповідальна за кровопостачання внутрішньо очних структур. При захворюваннях сітківки дуже часто утягується в патологічний процес. У судинній оболонці немає нервових закінчень, тому при її захворюванні не виникають болю, що звичайно сигналізують про яких-небудь неполадки. Зоровий нерв - за допомогою зорового нерва сигнали від нервових закінчень передаються в головний мозок. Світлові промені потрапляють від навколишніх предметів в око через роговицю. Роговиця в оптичному змісті - це сильна лінза, що збирає, що фокусує розбіжні в різні сторони світлові промені. Причому оптична сила роговиці в нормі не змінюється й дає завжди постійний ступінь переломлення. Склера є непрозорою зовнішньою оболонкою ока, відповідно, вона не приймає участі в проведенні світла усередину ока. Переломившись на передній і задній поверхні роговиці, світлові промені проходять безперешкодно через прозору рідину, що заповнює передню камеру, аж до радужки. Зіниця, круглий отвір у радужці, дозволяє центрально розташованим променям продовжити свою подорож усередину ока. Промені, які потрапили більш периферійно затримуються пігментним шаром райдужної оболонки. Таким чином, зіниця не тільки регулює величину світлового потоку на сітківку, що важливо для пристосування до різних рівнів освітленості, але й відсіває бічні, випадкові, зухвалі перекручування промені. Далі світло переломлюється кришталиком. Кришталик теж лінза, як і роговиця. Його принципова відмінність у тім, що в людей до 40 років кришталик здатний міняти свою оптичну силу - феномен, названий акомодацією. Таким чином, кришталик робить більше точне дофокусування. За кришталиком розташоване склоподібне тіло, що знаходиться аж до сітківки й заповнює собою великий обсяг очного яблука. Промені світла, сфокусовані оптичною системою ока, потрапляють в остаточному підсумку на сітківку. Сітківка служить свого роду кулястим екраном, на який проектується навколишній світ. Зі шкільного курсу фізики ми знаємо, що збірна лінза дає перевернене зображення предмета. Роговиця й кришталик - це дві збірні лінзи, і зображення, проектуюче на сітківку, також перевернене. Інакше кажучи, піднебіння проектується на нижню половину сітківки, море - на верхню, а корабель, на який ми дивимося, відображається на макулі. Макула, центральна частина сітківки, відповідає за високу гостроту зору. Інші частини сітківки не дозволять нам не читати, не насолоджуватися роботою на комп'ютері. Тільки в макулі створені всі умови для сприйняття дрібних деталей предметів. У сітківці оптична інформація сприймається світлочутливими нервовими клітинами, кодується в послідовність електричних імпульсів і передається по зоровому нерві в головний мозок для остаточної обробки й свідомого сприйняття. 1.1.2.Око як оптична система Потік випромінювання, відображений від спостережуваного предмету, проходить через оптичну систему ока і фокусується на внутрішній поверхні ока - сітчастій оболонці, утворюючи на ній зворотне і зменшене зображення (мозок «перевертає» зворотне зображення, і воно сприймається як пряме). Оптичну систему ока складають рогівка, водяниста волога, кришталик і склоподібне тіло (рис.1.2). Особливістю цієї системи є те, що останнє середовище, прохідне світлом безпосередньо перед утворенням зображення на сітківці, володіє показником заломлення, відмінним від одиниці[2]. Внаслідок цього фокусні відстані оптичної системи ока в зовнішньому просторі (передня фокусна відстань) і усередині ока (задня фокусна відстань) неоднакові. Заломлення світла в оці відбувається головним чином на його зовнішній поверхні - роговій оболонці, або рогівці, а також на поверхнях кришталика. Веселкова оболонка визначає діаметр зіниці, величина якої може змінюватися мимовільним м'язовим зусиллям від 1 до 8 мм.  Рис.1.2 Оптична система ока[2] Оптична система ока надзвичайно складна, тому при розрахунках ходу променів зазвичай користуються спрощеними, еквівалентними дійсному оку «схематичними очима». У таблиці 1.1 приведені дані для акомодованого і не акомодованого ока. Таблиця 1.1 Оптичні показники для акомодованого і не акомодованого ока.
1.1.3.Хвороби ока Дегенерація макули. Це ушкодження або руйнування макули. Макула - ділянка сітківки ока, що дивиться прямо, на якому зустрічаються промені світла, сфальцьовані роговицею й кришталиком ока[3]. Сітківка - це тонкий шар тканини, що вистилає внутрішню поверхню задньої стінки ока. Макула являє собою дуже невелика ділянка в центрі сітківки. По розмірі макула приблизно відповідає заголовній букві "О" у шрифті, яким надрукована звичайна брошура. Ця маленька ділянка сітківки відповідальна за центральний зір, необхідне для читання й виконання іншої легкої роботи. У нормі макула захищена тонкою тканиною, що відокремлює її від дуже дрібних кровоносних судин, що живлять задній відрізок ока. Іноді ці кровоносні судини розриваються або підтікають, що викликає утворення рубцевої тканини. Часто це приводить до виростання нових аномальних кровоносних судин у рубцевій тканині. Ці знову утворені судини бувають надзвичайно неміцними. Вони легко розриваються й також можуть підтікати. Кров і рідина, що просочується, руйнують макулу й викликають подальше утворення рубцевої тканини. Відбувається помутніння й перекручування зору, щільна рубцева тканина веде до значної втрати центрального зору. Дегенерація жовтої плями. Атрофія або дегенерація диска зорового нерва, розташованого поблизу центра сітківки, - є розповсюдженою причиною втрати зору, особливо серед людей старшого віку. Розрізняють два типи вікової дегенерації жовтої плями . Суха форма характеризується пігментною дистрофією епітелію й найчастіше приводить до повільно прогресуючої часткової втрати зору. Волога форма швидко прогресує й приводить до сліпоти.   Рис.1.3 Нормальне дно ока Рис.1.4 Вікова дистрофія сітківки. | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
