Большой офтальмоскоп (наработки). БОП. Розрахунок точності складальних робіт. 67

• Название: Розрахунок точності складальних робіт. 67
• Анкор: Большой офтальмоскоп (наработки
• Дата: 16.06.2022
• Размер: 4.68 Mb.
• Имя файла: БОП.doc
• Тип: Розрахунок; #595673
• страница: 5 из 6

1.8. Характерні несправності і методи їх усунення

При виході з ладу робочої лампи РН6-25 і лампочки ММЗ-3 пристрою для лікування амбліопії необхідно вивернути лампи, що перегоріли, і на їх місце поставити нові із ЗИП.

При виході з ладу лампи МН 6,3-0,22 необхідно відвернути кожух разом із закріпленим в ньому ковпачком 14 і на місце лампи, що перегоріла, поставити нову із ЗИП

Вступ

Приладобудування є специфічною галуззю промисловості, яка зосереджує найпрогресивніші напрямки розвитку точного машинобудування, електротехніки, електроніки, оптики, радіофізики, автоматики тощо Найважливішим і відповідальним етапом виробництва приладів є їх складання, регулювання і випробування. Сучасні прилади е дуже складними та тонкими конструкціями, які містять велику кількість точних і маложорстких кінематичних вузлів, електричних або електронних кіл, оптичних або оптико-електронних елементів і ланок, що працюють в єдиному багато функціональному взаємозв'язку.

Cьогодні у світі спостерігається тенденція до загального мінітюаризації розмірів і компактності виготовлених приладів. Але, не дивлячись на зменшення розмірів сучасних приладів, їхня внутрішня насиченість різними елементами лише збільшується, і при цьому усе більше підвищуються вимоги до точності виготовлення даних приладів, що сприяє до переходу виробництва приладів за допомогою роботів і автоматизованих ліній. При цьому в усьому світі спостерігається інтенсифікація приладобудівного і машинобудівного виробництва і масовий перехід до виготовлення за допомогою автоматизованих ліній, роботів і верстатів із ЧПК.

Темпи розвитку сучасного приладобудування прискорюються з кожним роком. Точність виробництва приладів збільшилася з десятих і сотих часток міліметра до мікрометра і часткою мікрометра.

Задачі подальшого удосконалювання й інтенсифікації виробництва шляхом підвищення рівня його механізації й автоматизації можуть бути успішно вирішені за допомогою комплексного удосконалювання всіх ланок виробничого процесу, у тому числі і у складському підприємств.

Для підвищення загальної ефективності суспільного виробництва, у тому числі з гнучкою технологією, необхідно використовувати наявні в складському господарстві наступні резерви:

- скорочення запасів і прискорення оборотності матеріальних цінностей;

- підвищення ритмічності й організованості основного виробництва і роботи транспорту;

- збереження і підвищення якості продукції, матеріалів, сировини;

- зниження капітальних витрат, поліпшення використання основних виробничих фондів по складському господарству і підприємству в цілому;

- зменшення загальної трудомісткості виробництва і собівартості промислової продукції;

- поліпшення використання території промислових підприємств;

- зниження простоїв транспортних засобів у складів і транспортних витрат по внутрішньозаводському транспорті;

- вивільнення робітників від непродуктивних вантажно-розвантажувальних і складських робіт для використання їх в основному виробництві.

2. Технологічна частина

Офтальмоскоп є стаціонарним діагностичним апаратом, застосовується в очних відділеннях лікарень і госпіталів, амбулаторіях, врачебно-экспертних комісіях і науково-дослідних офтальмоскопичних установах, крім того, за останній час великий безрефлексний офтальмоскоп знаходить все більше використання в таких областях медицини як терапія, нейрохірургія і невропатологія.

Офтальмоскоп призначений для дослідження очного дна при великому збільшенні і відсутності сторонніх світлових рефлексів від роговини і кришталика ока, а також для каліброметрії судин сітківки, рефрактометрії, для діагностики і лікування ексцентричної фіксації.

Конструкція приладу дозволяє спостерігати очне дно як монокулярний, так і бінокулярний (стереоскопічно).

Прилад можна використовувати як очний рефрактометр в пунктах підбору окулярів населенню.

З приладом працюють в темному приміщенні при температурі від +10 до +35°С, відносній вологості до 80% і атмосферному тиску 650—800 мм. рт. ст.

Великий безрефлексный офтальмоскоп складається з наступних вузлів: освітлювача; мікроскопа і вузла діафрагм;

рефрактометричного вузла;

координатного столика;

лицьового установа;

пристрою для екранування жовтої плями;

бінокулярної насадки;

вимірювального окуляра;

фіксаційного пристосування;

шкали в оправі;

пристрій для лікування амбліопії;

двигуна з кутом;

інструментального столика;

змінного окуляра.
2.1 Якісна і кількісна оцінки технологічності

В даний час при відпрацьовуванні на технологічність конструкції виробів застосовується переважно кількісна оцінка. Однак у ряді випадків може виявитися корисної і якісна оцінка цієї властивості конструкції.

Якісна оцінка характеризує технологічність конструкції виробу узагальнено, на підставі досвіду виконавця. Якісну оцінку варіантів конструкції виробу здійснюють для вибору кращого конструктивного рішення без визначення ступеня розходження технологічності порівнюваних варіантів. Вона передує кількісної і визначає її доцільність.

Для якісної оцінки необхідні наступні документи:

стандарти, що регламентують застосування матеріалів, профільного прокату, кріплення, конструктивних елементів деталей, і технологічні вимоги до деталей по видах виробництва;

типові рішення специфічних конструктивних елементів, що відповідають вимогам виробництва, і т.д.

Якісну оцінку можна здійснювати за допомогою типових якісних характеристик зі стадії ескізного проекту (взаємозамінність, регулюємість конструкції, і т.д.).

Кількісна оцінка ведеться за допомогою показників технологічності. Чисельне значення кожного показника технологічності характеризує ступінь задоволення вимог до технологічності конструкції, причому по якійсь одній ознаці чи ж по їхній сукупності.

Показники технологічності підрозділяються на основні і додаткові. Основні показники характеризують найважливіші ознаки конструкції розроблювального виробу. До основних показників відносяться в першу чергу трудомісткість виготовлення виробу і його собівартість, а також різного роду показники, що характеризують стандартизацію й уніфікацію конструкції, і різного роду комплексні показники, наприклад комплексний показник технологічності, що характеризує технологічність конструкції по сукупності деяких її властивостей.

Значення основних показників поділяються на базові і досягнуті. Базові значення основного показника вносяться в ТЗ на розробку виробу і є для розроблювача і виготовлювача одним з основних орієнтирів. Ці значення повинні бути без умовно досягнуті на визначеній стадії розробки конструкторської документації чи на стадії її доробки.

Досягнуте значення основного показника технологічності – це значення, отримане на даній стадії розробки конструкторської документації чи на стадії її доробки.

Додаткові показники технологічності характеризую технологічність конструкції виробу по якомусь одній ознаці. Ними можуть бути техніко-економічні показники трудомісткості, техніко-економічні показники собівартості, технічні показники. До додаткового техніко-економічних показникам трудомісткості відносяться відносні трудомісткості різного роду робіт при виготовленні даного виробу, наприклад складально-монтажних, регулювальних і контрольно-іспитових, зв'язаних з обробкою різанням, холодною штампуванням і т.д.

До додаткових техніко-економічних показників собівартості відносяться відносна собівартість покупних комплектуючих виробів і відносна технологічна собівартість виробу.

Додаткові показники технологічності, якщо це необхідно, можуть контролюватися на різних стадіях розробки технічної документації. У деяких галузях при розробці і виготовленні виробу необов'язкове досягнення задано значення додаткового показника. Досить досягти визначеного значення комплексного показника, що включає себе даний додатковий показник. В інших галузях, при розробці і виробництві виробу обов'язкове досягнення не тільки базового значення комплексного показника, але і заданих значень додаткових показників технологічності.

Розрізняють два види технологічності конструкції: виробничу та експлуатаційну.

Виробнича технологічність конструкції має прояв у скорочені часу та засобів на конструкторську та технологічну підготовку виробництва виробу, процеси виготовлення приладу, організацію та керування процесом виробництва.

Технологічною називають таку конструкцію, яка повністю задовольняє вимоги, що пред’являються до виробу, та може бути виготовлена з використанням найбільш економічних технологічних процесів.

Технологічність конструкції виробу прискореними методами проводиться шляхом визначення найбільш важливих параметрів технологічності. З всіх параметрів вибираються найважливіші і розраховують їх. По ним роблять висновок технологічності даної конструкції.

Технологічність – це сукупність властивостей конструкції, які виявляються в можливості оптимальних витрат матеріалів, праці, засобів та часу при технічній підготовці його виробництва, виготовленні, експлуатації та ремонті.

а) Відроблення на технологічність.

Складальні конструкції відробляються на технологічність шляхом аналізу видів з’єднань використаних при складанні, а також по загальним критеріям складальних процесів. При оцінці технологічності складання використовуються 2 групи показників :

1. 
   Основні.
   
2. 
   Допоміжні.
   

Розглянемо ці показники:

1. 
   До основних показників належать трудомісткість складального виробництва та собівартість.
   

Показник технологічності за трудомісткістю – критерій визначається порівнянням абсолютного техніко-економічного показника трудомісткості з базовим показником трудомісткості за базовим виробом даної галузі:

(2.1)

З експериментальних даних = 0,55 (нг), = 0,6 (нг). Отже, маємо



Тобто, за даним показником технологічність виробу добра

2. Критерій складності виробу.

Визначається як критерій розподілення виробу на вузли (складальні одиниці).

. (2.2)

– число основних складальних одиниць (вузлів) в приладі; =2;

– число всіх деталей у виробі по специфікації; =22

К_ск< 0,1 – незадовільна технологічність;

К_ск= 0,1 … 0,2 – задовільна технологічність;

К_ск> 0,2 – добра технологічність.

=2/22 0,1

3. Технологічна собівартість виробу:

, (2.3)

де – визначається як сума витрат на одиницю виробу;

– витрати на матеріал для виготовлення виробу;

– заробітна плата виробничих робітників;

– накладні цехові витати на утримання виробництва з витратами на амортизацію та енергію;

– витрати на спеціальну підготовку виробництва до випуску даного виробу.

=21600+18400+9800=49800 грн.

4. Показник технологічності виробу за собівартістю:

, (2.4)

де – технологічна собівартість базового виробу; =50000 грн.

2. 
   Розрахунок допоміжних показників технологічності:
   
   1. 
      Коефіцієнт уніфікації конструкції:
      

- складальних одиниць

(2.5)

де Е_у - кількість уніфікованих складальних одиниць, Е = 0

Е - загальна кількість складальних одиниць, Е = 2

- деталей

, (2.6)

де Д _у - кількість уніфікованих деталей, Д _у = 3

Д - загальна кількість деталей, Д = 22



= 0,14 - технологічність задовільна.

2. 
   Коефіцієнт стандартизації конструкції:
   

- складальних одиниць

, (2.7)

де Е_ст - кількість стандартизованих складальних одиниць, Е = 0

Е - загальна кількість складальних одиниць, Е = 2

- деталей

(2.8)

де Д _ст - кількість стандартизованих деталей, Д _у =10

Д - загальна кількість деталей, Д =22

=0,45 так як > 0,3, то технологічність добра.

3. 
   Коефіцієнт повторювальності конструкції:
   

, (2.9)

де Q - кількість найменувань складальних елементів в специфікації

,

4. 
   Коефіцієнт використання типових технологічних процесів:
   

, (2.10)

Q_ТП - кількість типових технологічних процесів,

Q - загальна кількість технологічних процесів

,

5. 
   Коефіцієнт складності конструкції:
   

, (2.11)

,

6. 
   Комплексний показник технологічності:
   

, (2.12)

К_іе - кожний з вище розрахованих коефіцієнтів,

,

= 0,79

Так як К_к > 0,5 то даний прилад є технологічним.

Оскільки всі показники нам дали добрі результати, то даний прилад є технологічним і можна розробляти для подальшого використання в промисловості.

2.2. Фактори, що впливають на технологічність конструкції

Фактори, що впливають на технологічність конструкції наступні: - Масштаб виробництва. Оскільки доцільність тих або інших методів обробки залежить від кількості виробів, що підлягають виготовленню, те очевидно, що говорити про технологічність конструкції взагалі не можна.

Конструкція, технологічна для одиничного виробництва, може виявитися зовсім непридатної для серійного або масового виробництва. Наприклад, деталі й заготівлі, що виготовляють із пластмас для крупносерійного й масового виробництва, будуть технологічні, а для одиничного й дрібносерійного виробництва не технологічні, тому що вартість оснащення (прес-форм) дуже висока й строк окупності її досить тривалий.

- Точність виготовлення. При конструюванні необхідно зробити ретельний аналіз і розрахунок точності механізмів і вузлів, установити, якими методами можна забезпечити необхідну точність у виробництві. Неможливість витримки занадто вузьких допусків змушує ввести зборку з компенсаторами, селективну й т.д.

- Методи зборки. Потокова або стаціонарна. Зокрема, здійснення потокової зборки може зажадати таких змін конструкції виробу, завдяки яким відпаде необхідність у складному регулюванні, що залежить від мистецтва робітника й не піддається розчленовуванню на операції, рівні або кратні по тривалості.

- Розвиток техніки виробництва, впровадження передових методів, досвіду робітників. У цей час більшість складних корпусів приладів виготовляється литтям під тиском, пресуванням пластмас і т.д.
Визначити точність параметра Z (жорсткість пружини) за відомої точності вхідних характеристик можна кількома методами. Розглянемо два з них: метод частинного диференціювання та метод частинних відношень.

Для цього складаємо функціональну залежність вихідного параметра.

Жорсткість пружини (див. рис.1) розраховується наступним чином:



Рис. 1. Пружина.

(17)









Метод частинного диференціювання

Даний метод полягає в тому, що отриману функціональну залежність розкладають в ряд Тейлора для скінченої множини незалежних змінних як такий, що найповніше відбиває функціональний кореляційний зв’язок між наявними величинами. При цьому обмежуються лише тими членами ряду, які містять похибку в нульовому та першому ступені. Фізичний зміст частинних похідних в цьому разі полягає в тому, що вони є частинними функціями первинного фактора до вихідного параметра і визначають залежність зміни цього параметра від похибки кожного фактора. Через те ці функції називають коефіцієнтами впливу.









Розмір для виготовлення в механічному цеху: Н/мм.