Проектний аналіз. Розробка та аналіз проекту модернізації виробництва на дп Ємільчинське лісове господарство
 Скачать 0.58 Mb.
|
1 2 Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Житомирський державний технологічний університет Факультет економіки та менеджменту Кафедра економіки КУРСОВА РОБОТА з дисципліни: «Проектний аналіз» на тему: «Розробка та аналіз проекту модернізації виробництва на ДП «Ємільчинське лісове господарство» Виконала: студентка групи ЗЕП -11-2С Хлівнюк Т. М. Перевірила: доц. Павлова С. І. Житомир, 2014 Розділ 1. Фінансово-економічний аналіз господарської діяльності державного підприємства «Эмільчинське лісове господарство»
Державне підприємство «Ємільчинське лісове господарство» (ДП «Ємільчинське ЛГ»), колишній Ємільчинський лісгосп, контора якого нині знаходиться в за адресою: Житомирська обл., смт. Ємільчине, вул. Кірова,1, було створене у 1924 році. До його складу увійшли Гноївська, Жужельська, Гартівська, Глумчанська, Ємільчинська і Чмелівська дачі. У 1960 році згідно Постанови РМ УССР від 30 листопада 1959 року за №1834 Ємільчинське лісове господарство було реорганізоване в лісгоспзаг. В теперішній час входить до Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства і розташоване в північно-західній частині Житомирської області на території Ємільчинського та Новоград-Волинського адміністративних районів. Загальна площа лісів держлісфонду Ємільчинського державного лісового господарства складає 50609 га, в тому числі покрита лісом - 46552 га тобто 92% від загальної площі. За характером рельєфу територія держлісгоспу являє собою рівнину з незначними підвищеннями і котловидними впадинами. Лісові масиви віднесені до рівнинних лісів. Болота займають 2218 га. В адміністративно-господарському відношенні територія держлісгоспу поділена на 7 лісництв Кочичинське, Жужельське, Гартівське, Глумчанське, Ємільчинське, Королівське та Барашівське, два нижні склади: нижній склад станції Жужель, нижній склад станції Яблунець та транспортний цех. Річний обсяг лісовідновлювальних робіт – 330 га. Річна розрахункова лісосіка становить 102,4 тис. м  в тому числі від рубок головного користування 70,4 тис. м та від рубок догляду за лісом – 32 тис. м.Підприємство займається лісництвом та лісозаготівлею, веденням мисливського господарства, а також займається виробничою, соціальною, інноваційною, зовнішньоекономічною, торгівельною у сфері роздрібної та оптової торгівлі та сільськогосподарською діяльністю. Підприємство в основному є виробником сировини та продуктів первинної переробки. Серед основних видів продукції, що виготовляються Ємільчинським державним лісовим господарством є: лісоматеріали круглі для виробітку пиломатеріалів і заготовок, для ліній зв’язку і електропередач, для будівництва, фансировина для лущіння і стругання, дров’яна сировина для технологічних потреб, дрова для опалення, пиломатеріали, заготовки для паркету, заготовки пиляні дубові, штахет, ламель паркетна дубова, столярні вироби. Крім того лісове господарство займається підсобним господарством: відгодівлею ВРХ, свиней, вирощуванням овець та бджільництвом. Для працівників підприємства працює їдальня, магазин, оздоровчий комплекс. Обіди працівникам відпускаються за пільговими цінами. Щорічно працівники підприємства мають можливість відпочивати в санаторно-курортних закладах за значно зниженою вартістю путівок. Значна увага на підприємстві приділяється охороні праці та виробничому навчанню. Працівники лісового господарства забезпечуються спецодягом та засобами гігієни. Система збуту продукції Державного підприємства «Ємільчинське лісове господарство» побудована на основі договорів. Зокрема укладено договори поставок з ДП «Олевське лісове господарство» - поставляється техсировина дубова; ТОВ «Компанія Кіаніт»(Запоріжжя), ПП «Інструментал»(м. Керч) – поставляється пиловник сосновий; ОАО «Хіммаш»(м. Коростень) - здійснюються поставки половника різнолистового; ТОВ « Київський м’ясопереробний завод» - поставляються дрова та ін. Серед найбільших іноземних покупців виділяються фірми «Atlas»(Туреччина) – поставляються пиловник хвойний та пиломатеріали; «Select-Wood»(Америка) – ламель паркетна та індустріальна, заготовки пилені; «Forestale veneta» (Італія) – заготовки для європіддонів; FK INVEST KOSISE (Словакія) – дрова паливні. ДП «Ємільчинське лісове господарство» має лінійно-функціональну структуру управління (Додаток Д). Органом управління підприємства є його директор. Наймання директора здійснюється Органом управління майном шляхом укладання з ним контракту в установленому законом порядку. Підприємство за погодженням з Управлінням визначає структуру управління і штати. Директор самостійно вирішує всі питання діяльності підприємства, за винятком тих, що віднесені до компетенції Органу управління майном. Орган управління майном не має права втручатися в оперативну і господарську діяльність підприємства. [6] Директор особисто контролює роботу відділу кадрів, йому підзвітні головний лісничий та головний інженер, які є, відповідно, першим та другим заступником директора. Заступники директора, начальники відділів, головні спеціалісти, спеціалісти і лісова охорона, керівники структурних підрозділів, які відають питаннями використання, відтворення, охорони і захисту лісів, ведення мисливського господарства є одночасно за посадою старшими інспекторами по контролю у галузі ведення лісового та мисливського господарства. Заступники директора, головні спеціалісти призначаються та звільняються з посади директором за погодженням з Управлінням , інші працівники апарату управління і структурних підрозділів підприємства, а також старші майстри та майстри призначаються та звільняються директором. Кожен відділ підприємства перебуває у взаємозв’язку з іншими відділами завдяки обміну інформацією між ними, так, для прикладу, бухгалтерія збирає, систематизує та здійснює обробку первинних документів, які складаються в інших відділах в процесі їхнього функціонування. Після систематизації первинних документів і складання звітів, результати роботи кожного з відділів надаються головному економісту, головному бухгалтеру, головному механіку та заміснику директора по охороні та захисту лісу. Кожен з них аналізує отриману інформацію, виявляє причини відхилень, погоджує їх з іншими керівниками та складає звіт який подається відповідно головному лісничому чи головному інженеру або особисто директору. Головний інженер та головний лісничий звітують директору підприємства про результати роботи в межах своїх обов’язків. В організаційній структурі підприємства діють паралельні функціональні повноваження. Функціональні повноваження директора мають ознаки узаконених та обов’язкових з’ясувань. Серед основних недоліків даної структури управління є складність взаємодії керівників різних рівнів, відсутність можливості швидко реагувати на зміни умов зовнішнього середовища, необхідність частих узгоджень проектів рішень на вищому рівні керівництва, а отже, й збільшення часу на їх прийняття, не забезпечується гнучкість взаємовідносин між підрозділами, відповідальність за загальний результат лежить тільки на вищому рівні керівництва, обмежені масштаби підприємництва та інновацій. Однак, дана організаційна структура на даний момент є оптимальною для підприємства у зв’язку з належністю підприємства до державної власності і необхідністю ретельного контролю за його діяльністю. 1.2. Аналіз фінансово-економічного стану підприємства. Проаналізуємо заповнені статті активу та пасиву балансу і охарактеризуємо зміни які відбулися за 2011-2013 рр. Структура статей активу балансу наведена у таблиці 1.1. Як бачимо, у 2013 році на підприємстві з’явилися нематеріальні активи, обсяг незавершених капітальних інвестицій зменшився на 10,78% порівняно з 2011 роком, зросла також залишкова вартість основних засобів (на 1,51), що позитивно характеризує розвиток підприємства. В цілому ж відбулося зменшення необоротних активів на 644 тис.грн. за 3 роки (≈4,8%). Аналізуючи оборотні активи, бачимо зростання виробничих запасів – на 1,3%, зменшення поточних біологічних активів – на 18,8%, зростання незавершеного виробництва на 183 тис.грн. або на 40,76% та залишків готової продукції на складах на 309 тис.грн. (105,46%), дані аспекти є негативними. Найбільш несприятлива ситуація на підприємстві з дебіторською заборгованістю, так, дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги зросла у звітному році порівняно з базовим на 65 тис. грн. (3,15%), а дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом – у 31 раз, інша поточна дебіторська заборгованість зросла 48 тис.грн. тобто майже у 2 рази, крім того у 2013 році з’являються дебіторська заборгованість за виданими авансами і з податку на прибуток, обсяг грошових коштів зменшився майже на 69%. Отже негативні тенденції розвитку підприємства за три роки його діяльності лише посилились. Таблиця 1.1. Структура статей активу балансу ДП «Ємільчинське лісове господарство»
Продовження таблиці 1.1.
Проаналізуємо статті пасиву балансу в таблиці 1.2. У структурі власного капіталу відбулося зростання у досліджуваному періоді вартості іншого додаткового капіталу на 32,1% та зменшення нерозподіленого прибутку на 51,98%, що є позитивною тенденцією. Розглядаючи динаміку поточних зобов’язань за 2011-2013 роки бачимо негативне зростання кредиторської Таблиця 1.2.
заборгованості підприємства за товари, роботи, послуги на 51,36%, водночас як наслідок зростання дебіторської заборгованості, відображеної в активі балансу зріс обсяг короткострокових кредитів на 4,87%. Позитивно скоротилися поточні зобов’язання за розрахунками з бюджетом - на 26,50%, зі страхування – на 15,23%, з оплати праці – 6,34%. Аналізуючи показники ліквідності підприємства, які представлені в таблиці 1.3, бачимо, що жоден з коефіцієнтів не сягає нормативного значення, проте спостерігається позитивне зростання у звітному році на 30% порівняно з базовим коефіцієнта швидкої ліквідності, що свідчить про зростання частини поточних зобов’язань, яка може бути погашена не лише за рахунок грошових коштів, а й за рахунок очікуваних фінансових надходжень. Коефіцієнт абсолютної ліквідності скоротився на 74%, що погіршило рівень негайної готовності підприємства погасити поточні зобов’язання. Водночас зменшення на 6,6% коефіцієнта покриття призвело до збільшення і так існуючої недостатності обротних засобів для покриття боргів. Частка оборотних засобів в активах скоротилася на 2,8%, що також свідчить про погіршення стану ліквідності Державного підприємства «Ємільчинське лісове господарство». Таблиця 1.3. Показники ліквідності підприємства
Показники фінансової стійкості підприємства подані в таблиці 1.4. Згідно з даними таблиці за 3 роки коефіцієнт автономії зріс на 0,8 %, тобтоскоротилася залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування. Водночас зменшився коефіцієнт фінансової залежності, він показує, що сума загальної вартості майна підприємства, яка припадає на 1 грн. власних коштів зменшилася на 1,42%. Негативним є зменшення на 53,56% ступеня мобільності використання власних коштів підприємством, яке відображається коефіцієнтом маневреності робочого капіталу. Таблиця 1.4. Показники фінансової стійкості
Коефіцієнт фінансової стійкості позитивно зріс на 20,77%, відповідно коефіцієнт співвідношення залученого і власного капіталу зріс на 27,49%. Коефіцієнт стійкості фінансування зріс на 2013 рік на 1,42% і оскільки значення коефіцієнта не сягає нормативу, можна зробити висновок, що на підприємстві недостатньо стійких джерел фінансування. Частка залученого капіталу в загальній сумі капіталу підприємства позитивно зменшилася на 27,88%. Коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами скоротився на 85,45% , тобто у звітному періоді зросла частка оборотних активів, що фінансується за рахунок позикових оборотних засобів, що є негативним,цей коефіцієнт менший за нормативне значення. Оцінюючи фінансову стійкість підприємства загалом, можна відмітити позитивні тенденції, проте існує необхідність розробки заходів щодо приведення до нормативу більшості коефіцієнтів. Проаналізуємо динаміку статей Звіту про фінансові результати ДП «Ємільчинське лісове господарство» згідно з таблицею 1.5. Таблиця 1.5. Аналіз статей Звіту про фінансові результати
У 2013 році чистий дохід зріс на 6,79%, інші операційні доходи зросли у 17 разів, проте зростання собівартості перевищило зростання доходу і становило 7,71%, що є негативним. Аналізуючи витрати, бачимо позитивне скорочення адміністративних витрат на 3,62%, проте зростання інших операційних витрат майже у 5 разів, витрат на збут на 33,31% мали негативний вплив на фінансові результати. В комплексі всі вищевказані зміни призвели до позитивного зростання у 1,5 рази чистого прибутку. Дослідимо ділову активність підприємства за показниками таблиці 1.6. Бачимо зростання майже всіх коефіцієнтів оборотності, що свідчить про покращення в роботі підприємства, лише зростання коефіцієнта оборотності матеріально-технічних запасів вимагає уваги і здійснення відповідних заходів щодо зменшення. Таблиця 1.6. Показники ділової активності підприємства
Проаналізуємо фінансові результати діяльності державного підприємства «Ємільчинське лісове господарство» у наступній таблиці. Таблиця 2.10. Аналіз фінансових результатів діяльності
Згідно з даними таблиці 1.7. рентабельність продукції та рентабельність операційної діяльності підприємства скоротилися за досліджуваний період відповідно на 3,65 % і 30,14%, що є негативною тенденцією, однак загалом відбулося зростання рентабельності підприємства на 31,3%. Отже, за 3 роки на державному підприємстві «Ємільчинське лісове господарство» відбулося покращення показників ділової активності підприємства, водночас необхідно вжити заходів щодо впорядкування структури активів та пасивів для усунення платіжного надлишку та браку коштів, які виникають за різними групами активів та пасивів. Також підприємство було неліквідним та неплатоспроможним протягом досліджуваних років, відбулося зростання собівартості, що вимагає більш детального та уважного підходу до планування та організації виробничого процесу. 1.3. Шляхи покращення ефективності господарської діяльності. Конкурентне ринкове середовище вимагає від підприємства постійного вдосконалення. Для того щоб бути конкурентоспроможним, підприємство повинно мати конкурентні переваги. Основним засобом отримання конкурентних переваг є пошук шляхів підвищення ефективності власної діяльності та удосконалення фінансово-економічного стану. Головним завданням підприємства є виявлення шляхів удосконалення фінансового стану за рахунок мобілізації внутрішніх резервів - явних та прихованих. Пошук резервів, які можуть бути використані для покращення фінансового стану підприємства, проводиться шляхом ґрунтовного аналізу всіх складових його діяльності [18, с. 61]. Удосконалення фінансового стану підприємства можливе за рахунок збільшення вхідних та зменшення вихідних грошових потоків. Підвищення розмірів вхідних грошових потоків можливе за рахунок: - збільшення виручки від реалізації; - продажу частини основних фондів; - рефінансування дебіторської заборгованості. Скорочення вихідних грошових потоків можливе за рахунок: - зниження витрат, які відносяться на собівартість продукції; - зниження витрат, які покривають за рахунок прибутку. Основним заходом покращення фінансово-економічного стану є збільшення виручки від реалізації. В свою чергу розмір виручки від реалізації залежить від: - обсягів реалізації продукції; - ціни одиниці продукції, що реалізується [28, с. 61]. Щоб збільшити обсяги реалізації, треба максимально активізувати збутову діяльність підприємства. Стимулювати збут можна різними методами. Бажаний результат можна отримати наданням знижок покупцям, помірними зменшеннями цін, застосуванням масової реклами. Не існує для всіх підприємств єдиного рецепту збільшення обсягів реалізації. Тип заходів залежить від особливостей конкретного підприємства та обраної ним стратегії маркетингу. Також одним із важливих шляхів удосконалення фінансового стану є мобілізація внутрішніх резервів. Це: - проведення реструктуризації активів підприємства; - сукупність заходів, пов'язаних зі зміною структури та складу активів балансу; - перетворення в грошову форму наявних матеріальних та фінансових активів підприємства [26, с. 25]. Внутрішні резерви підприємства складаються з явних та прихованих. Виявлення явних резервів здійснюється через ліквідацію: втрат окремих видів ресурсів, перевищення норм їх витрачання. Особливу увагу необхідно звернути на приховані резерви. Приховані резерви — частина капіталу, що ніяк не відображена в балансі. Розмір прихованих резервів балансу дорівнює різниці між балансовою вартістю окремих майнових об'єктів підприємства та їх реальною вартістю. Шляхами удосконалення фінансово-економічного стану підприємства через виявлення прихованих резервів є: здача в оренду основних фондів, які не повною мірою використовуються у робочому процесі; використання зворотного лізингу. Одним з основних напрямів пошуку резервів є зменшення вихідних грошових потоків через зниження собівартості продукції та витрат, джерелом покриття яких є прибуток. [ 20, с. 95]. Отже, удосконалення фінансового стану підприємства можливе шляхом підвищення результативності розміщення та використання ресурсів підприємства. При цьому забезпечується розвиток виробництва чи інших сфер діяльності на основі зростання прибутку й активів, при збереженні платоспроможності та кредитоспроможності. Постійно мінлива економічна ситуація в країні приводить до різких змін на ринках сировини і матеріалів, збуту, що впливає на економічний стан підприємства, зобов'язаного вижити в цих умовах. Основні причини нинішньої ситуації по збуту продукції на ДП «Ємільчинське лісове господарство» полягають у наступному:
Аналізуючи звітні документи підприємства, так само, можна виявити й інші, більш конкретні, причини сформованої ситуації. Постійна дебіторська заборгованість перед підприємством ніколи не буде сприяти поліпшенню фінансового стану. Ріст зобов'язань на перший погляд покривається ростом оборотного капіталу, але при розрахунку можна зробити висновок що швидкість росту зобов'язань перевищує ріст оборотного капіталу. Так само причиною часткової неплатоспроможності можна назвати малу кількість коштів у наявності. Причини неплатоспроможності ДП "Ємільчинське лісове господарство" можна охарактеризувати як внутрішні і зовнішні. До зовнішніх причин відносяться: нестабільна економічна ситуація в країні, нестабільність попиту на ринку, недостача коштів у споживачів, а також несумлінність партнерів. [19,c.87] До внутрішніх причин відносяться такі як: непродумана система ціноутворення, невміння керувати доходами, випережаюче зростання зобов'язань перед зростанням доходів і оборотного капіталу, відсутність у наявності коштів.[27,c.231] Для оздоровлення економічної діяльності підприємства необхідна заміна кадрів на більш кваліфіковані і скорочення персоналу для зниження витрат на виробництво і підвищення конкурентноздатності продукції, що випускається. Уся продукція, що знаходилася на складах і придатна для реалізації - невисокої якості. У зв'язку з цим, повернення до старих позицій на ринках збуту готової продукції можливе тільки при зниженні ціни (це буде можливо при зниженні витрат на собівартість, скороченні робочих місць і заміну кадрового складу більш компетентним). Необхідно також збільшити обсяги виробництва і поліпшити позиції на ринках збуту продукції, поліпшити якість продукції, а також створити більш удосконалену систему керування. В умовах ринкової економіки, коли головною метою підприємств є прагнення до одержання максимального прибутку, зниження собівартості продукції стає головним чинником на шляху його підвищення. З економічних і соціальних позицій значення зниження собівартості для підприємства полягає у наступному: у збільшенні прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, а отже, у появі можливості не тільки в простому, але й розширеному відтворенні; у появі більшої можливості для матеріального стимулювання робітників і рішення багатьох соціальних проблем колективу підприємства; у поліпшенні фінансового стану підприємства і зниженні ступеню ризику банкрутства; у можливості зниження ціни реалізації на свою продукцію, що дозволяє значною мірою підвищити конкурентоздатність продукції і збільшити обсяг продажів.[34,c.67] Основним джерелом зниження собівартості продукції є зростання продуктивності праці. Це обумовлюється тим, що, по-перше, за рахунок зростання продуктивності праці досягається економія заробітної плати, так як зростання продуктивності праці призводить до скорочення витрат на виробництво продукції, а по-друге, завдяки зростанню продуктивності збільшується випуск продукції, за рахунок чого досягається зниження собівартості продукції шляхом економії непропорційних витрат. Друге джерело – зменшення витрат на матеріали, паливо, енергію – має найважливіше значення для матеріалоємних галузей. Зменшення витрат матеріалів здійснюється шляхами: скорочення втрат, заміна дорогих матеріалів більш дешевими, зменшення витрат на постачання матеріалів, покращення нормування витрат матеріалів.[30,c.121] Скорочення витрат на обслуговування виробництва та на управління досягається головним чином шляхом зменшення чисельності робітників за рахунок застосування ефективніших методів організації управління та обслуговування виробництва, більш прогресивної техніки.[24,c.145] Економія витрат на збут досягається завдяки укріпленню дисципліни праці, ритмічності виробництва, дотримання договірної дисципліни. Ефективним методом пошуку шляхів зниження собiвартостi продукції є функціонально-вартісний аналіз.Функцiональний підхід передбачає абстрагування від iснуючого iнженерного рiшення, видiлення функцiй, якi виконує вирiб, та пошук альтернативних варіантів виконання функцiй з меншими витратами. [32,c.97] Отже, найбільш ефективними шляхами зниження собівартості продукції є впровадження економних технологій виробництва, використання світового досвіду щодо зменшення собівартості. Саме ресурсоекономні, ресурсозберігаючі технології – це вихід для українського товаровиробника, а отже і для ДП «Ємільчинське лісове господарство». Не менш важливим чинником, що сприятиме скороченню витрат підприємств, є дотримання всіх головних принципів ефективного розміщення продуктивних сил: скорочення шляхів між виробником та покупцем, між виробництвом і сировинною базою. [32,c.125] Розглядаючи проблему зростання дебіторської заборгованості підприємства в динаміці, слід відмітити, що в процесі діяльності підприємство не завжди здійснює розрахунки з іншими підприємствами або фізичними особами одночасно з передачею майна, виконанням робіт, наданням послуг тощо. Тому саме у зв’язку з цим у нього виникає дебіторська заборгованість. Сьогодні в період глобальних змін в різних сферах діяльності сyспільства питання дебіторської заборгованості є досить актуальним, адже фінансовий стан підприємства значною мірою залежить саме від наявності та ефективного управління цим видом заборгованості.[29,c.86] На сучасному етапі досліджуване підприємство неспроможне ефективно управляти дебіторською заборгованістю, яка займає вагому частку в оборотних активах, що спричиняє кризу взаємонеплатежів. Це позбавляє підприємство можливості нормально функціонувати у зв’язку з наявністю дебіторської заборгованості, адже це відволікає кошти з обороту. В таких умовах особливо зростає роль ефективного управління дебіторською заборгованістю, своєчасного її повернення та попередження виникнення безнадійних боргів. Проблема неплатежів за товари, роботи, послуги в Україні пов’язана, здебільшого, з відсутністю майнової відповідальності покупців за невиконання своїх договірних зобов’язань. Надання кредиту конкретному покупцю збільшує ймовірність оплати ним товару. Дебіторська заборгованість є невід’ємною складовою збиткової діяльності будь-якого підприємства. Велика частка дебіторської заборгованості в загальній структурі активів знижує ліквідність і фінансову стійкість підприємства та підвищує ризик фінансових збитків. Ефективне управління дебіторською заборгованістю на сучасному етапі є актуальною проблемою для підприємства. Різке збільшення дебіторської заборгованості і її частки в оборотних активах свідчить про необачну кредитну політику підприємства стосовно покупців, про неплатоспроможність і банкрутство частини покупців продукції ДП «Ємільчинське лісове господарство». Одним з етапів вирішення нагальної проблеми є розробка дієвого алгоритму щодо управління дебіторською заборгованістю. При цьому можуть використовуватися різноманітні методи управління дебіторською заборгованістю, які можна класифікувати на такі групи:
Застосування вище перерахованих методів залежить від строку заборгованості. До простроченої та сумнівної дебіторської заборгованості, згідно з запропонованим алгоритмом, рекомендується застосовувати всі вказані методи впливу на боржників. Крім того, підприємству необхідно вести активну дебіторську політику шляхом ефективного вирішення наступних задач:
При управлінні дебіторською заборгованістю найбільше значення має здійснення контролю, який дозволяє з’ясувати наскільки ефективно та своєчасно відбувається погашення заборгованості, наскільки запропонована відстрочка платежу відповідає вимогам ринку та стану на ньому підприємства. Крім цього, потрібно постійно слідкувати за тим, щоб не виникала прострочена дебіторська заборгованість, а у разі виникнення, необхідно здійснити точний методичний підхід для стягнення дебіторської заборгованості і чітко його дотримуватись. Таким чином, для зменшення розміру дебіторської заборгованості на підприємстві, що досліджується, необхідно:
При виконанні всіх вищевказаних умов на ДП «Ємільчинське лісове господарство» зникне проблема зростання дебіторської заборгованості, підвищиться своєчасність розрахунків, а отже, зменшиться кредиторська заборгованість. 1 2 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||