Сертифікаційні вимоги до цивільних аеродромів україни загальні положення
 Скачать 4.27 Mb.
|
|
Додаток 6 до пункту 7.1.1 Сертифікаційних вимог до цивільних аеродромів України НАДАННЯ ДАНИХ ПРО ПЕРЕШКОДИ 1. Зліт 1.1. Для кожного напрямку ЗПС, що використовується для зльоту, в Інструкції з виконання польотів на аеродромі, а також в АІР, повинні бути зазначені окремо для всіх незатінених перешкод у зоні траєкторії взльоту відстані і висоти стосовно закінчення ЗПС із боку взльоту. Примітка. Вказівки по визначенню незатінених перешкод приведені в додатку 7 1.2. Зона траєкторії зльоту являє собою простір на поверхні землі, розташований безпосередньо під траєкторією зльоту симетрично відносно неї (Мал. Д.6.1).    ЗПС           1,2% 100 м ЗПС    Мал. Д.6.1. Зона та поверхні для надання данних про перешкоди при зльоті Примітка:Зона відповідає прямолінейній траєкторії зльоту. Зона починається наприкінці льотної смуги або вільної зони (у залежності від того, що далі від ЗПС) і продовжується до точки, за якою відсутні перешкоди, або до відстані 10000 м від її початку, у залежності від того, що менше. Початкова ширина зони складає 180 м (± 90 м від осі ЗПС). По мірі віддалення від ЗПС ширина зони збільшується з градієнтом 12,5% у кожну сторону, але не перевищує ширину 2000 м (± 1000 м від осі ЗПС). 1.3. Перешкодою в зоні траєкторії взльоту є об'єкт, що піднімається над площиною з нахилом 1,2%, що починається на початку зони або перевищує висоту 100 м відносно рівня нижньої межі поверхні взльоту, у залежності від того, що менше (Мал. Д.6.1). Пересувні об'єкти (залізничний і автомобільний транспорт та ін.), що піднімаються над площиною з нахилом 1,2% або перевищуючу висоту 100 м над рівнем нижньої межі поверхні взльоту, є перешкодами, однак вони не можуть розглядатися в якості "затінених" перешкод. 1.4. Якщо "затінена" перешкода, може бути усунута, у ІВП і в АІП вказуються передбачені п. 1.1 дані про перешкоду, раніше затінених, що усунені перешкодою. 2. Захід на посадку 2.1. В Інструкції з виконання польотів у районі аеродрому, а також в АІП, повинні бути зазначені дані про розташування і висоту перешкод, що піднімаються над поверхнями обмеження перешкод, зазначеними в п.п. 7.2.10, 7.2.15 або 7.2.21 розділу 7 цих сертифікаційних вимог. 3. Маневрування в районі аеродрому 3.1. В Інструкції з виконання польотів у районі аеродрому, а також в АІП , повинні бути зазначені дані про розташування і висоту перешкод, що перевищують висоту 100 м відносно висоти аеродрому і розташованих у межах кола, радіусом 50 км із центром у контрольній точці аеродрому. Додаток 7. до пункту 7.1.1 Сертифікаційних вимог до цивільних аеродромів України ВИЯВЛЕННЯ ПЕРЕШКОД Для забезпечення відповідності розділу 7 сертифікаційних вимог необхідно: а) отримати данні про перешкоди; б) виконати заходи по обмеженню та усуненню перешкод; в) врахувати перешкоди при встановленні схем вильоту та заходу на посадку; г) внести інформацію про перешкоди в Інструкцію з виконання польотів в районі аеродрому (ІВП) та відповідні документи аеронавігаційної інформації; Експлуатантом аеродрому оформлюються Акт обстеження перешкод в районі аеродрому (далі – Акт обстеження) з розрахунковими таблицями та графічними материалами.
а) рівень землі в межах льотної смуги та вільної зони (якщо вона є) за виключенням вогнів світлосистеми, контрольної антени курсового радіомаяка, кутових відбивачів ПРЛ, які мають ламку конструкцію; б) висоту поверхні з нахилом 0,8% на ділянках GSS’G’ та LTT’L’ (мал. Д.7.1а). Початком відрахунку висоти поверхні є висота рельєфу на подовженні вісі ЗПС в кінці ЛС або ВЗ, в залежності від того, що далі від ЗПС. в) висоту поверхні з нахилом 2% на ділянках GSTL та G’S’T’L’ (Мал. Д.7.1а). Початком відрахунку висоти поверхні є висота найближчої точки профілю вісі ЗПС або її подовження в межах льотної полоси або ВЗ, в залежності від того, що далі; г) 50 м відносно рівня самого низького порогу ЗПС в зоні ВЕЕ’B’ (мал. Д.7.1а)*; д) 100 м відносно рівня самого низького порога ЗПС межах кола з радіусом 50 км з центром в КТА (мал. Д.7.1б)*.  Мал. 7.1. Зони та поверхні виявлених перешкодЯкщо на деяких ділянках кола польоти заборонені, то виявлення перешкод в межах цієї ділянки зводиться до визначення найвищої перешкоди. Крім того, повинні бути отримані дані про висоту та розміщення перешкод, які експлуатант аеродрому визначить як небезпечні для виконання польотів. Примітка: Якщо вказані висоти перевищують кількість близько розташованих один до одного перешкод (рельеф, міська забудова та ін.) виявленню підлягають тільки найбільш високі перешкоди або перешкоди, що розташовані ближче до ЗПС. В межах зони поверхні зльоту повинні бути виявлені всі об’екти, що перевищують критерії вказані в підпунктах б) та г) (крім „затінених” рельефом місцевості).
а) провести топографічну зйомку перешкод (для отримання інформації щодо рельефу місцевості можливо використовувати відповідні топографічні карти) в межах зон, наведених на мал. Д.7.1а. Примітка: На Мал. Д.7.1а зображена одна ЗПС з відповідними зонами. На аеродромах з декільками ЗПС для кожної з них установлюються відповідні зони. б) використовувати джерела даних (дані зйомки, акти по узгодженню будівництва та ін.) щодо перешкод в межах кола радіусом 50 км з центром в КТА (мал. Д.7.1б). 4. Точність в визначенні координат та висот перешкод в межах повинна бути не нижче (мал.Д.7.1): а) в зоні GSS’G’ та TLL’T’: горизонтальна відстань – 5 км на лінії SS’ та TT’ з подальшим зниженням точності в пропорції 1/500 від відстані на лінії SS’ та TT’, відповідно; висоти перешкод – 0,5 м на перших 300м на лінії SS’ та TT’ з подальшим зниженням точності в пропорції 1/1000 від на лінії SS’ та TT’, відповідно; б) в зонах GLTS. G’L’T’S’ та в зоні BEE’B’ (мал. Д.7.1а): горизонтальна відстань – 5 км в межах 5000 м від КТА та 12м за межами цієї відстані; висота перешкод – 1 м в межах 2000 м від КТА з подальшим зниженням точності в пропорції 1/1000 від відстані до КТА, на у всіх випадках не меньше 10 м; в)в межах кола за межами зони BEE’B’ (мал. Д.7.1б): горизонтальна відстань – 50м, висота перешкод – 10м. 5. Розташування перешкод вказується в прямокутних та полярних системах координат, а також в геодезичних координатах всесвітній системи WGS-84. Для надання даних про перешкоди на аеродромі в цілому найбільш зручна полярна полярна система з початком в КТА (мал. Д.7.2 ) та азимутами, що відраховуються від істинного мерідіану, що проходить через КТА.  Мал. Д.7.2. Взаєморозташування полярних та прямокутних систем координат Для підготовки розрахункових таблиць використовується прямокутна система координат XOY. Ії початком є середня точка відповідного порогу ЗПС (мал. Д.7.3 ). Осі ОХ та OY розташовані горизонтально, ось ОХ розташована на продовженні вісі ЗПС таким чином, що позитивні значення вісі ОХ вимірюються в направкі, протилежному направленню заходу на посадку, а позитивні значення по вісі OY вимірюються праворуч відносно направлення заходу на посадку.  Мал. Д.7.3. Розташування початка координат ХОYа) зміщенний поріг ЗПС б) поріг на початку ЗПС Висоту перешкод вказують відносно середнього рівня моря (в абсолютних відмітках). 6. При виявленні перешкод необхідно відрізняти точечні та протяжні перешкоди. До перших відносяться щогли, труби, антени, окремі дерева та ін., до других – споруди, височини, лінії електропостачання, шляхи, лісові масиви та ін. Точечні перешкоди подаються абсолютною висотою її найвищої точки та двома координатами Х та Y - в прямокутній системі координат або S, A - в полярній системі координат. Протяжні перешкоди невеликих ( з точки зору аеронавігації) лінейних розмірів також можна надавати у вигляді точечних. Далі викладається загальний підхід до надання точечних перешкод, які найбільш часто зустрічаються. Кількість, розташування та висота точечних перешкод повина бути такою, щоб достатньо повно були відображені форми протяжних перешкод. Для ЗПС, обладнених РМС І, ІІ та ІІІ категорій, протяжні перешкоди, розташовані поблизу льотної смуги, надаються у вигляді набора точечних перешкод, відстань між якими не повинна перевищувати: - 60 м по вісі Y; - 100 м по осі Х. Нижче наведений загальний підхід щодо надання деяких протяжних перешкод, що часто зустрічаються, у вигляді точечних. а) Будинки. Перешкоди такого типу подаються абсолютною висотою їх найвищої точки та координатами (Х ,Y та/або S, A) тієї точки будівлі, яка має найменшу відстань від вісі ЗПС чи ії продовження. Якщо будинок розташований на подовженні вісі ЗПС, координата Х визначається по близькій від порога ЗПС частині будівлі, а координата Y=0. б) Височини. Якщо вершина височини розташована в зоні BEE’B’ вказаній на Мал. Д.7.1а, до складу даних про перешкоди вносяться дані про вершину височини та її схил у вигляді перетину двома вертикальними площинами, одна з яких паралельна продовженню вісі ЗПС. Схили надаються як ряд перешкод з інтервалом по висоті від 10 до 20 м (відповідно горизонталям на топографічних картах або інших геодезичних матеріалах), як вказано на мал. Д.7.4 . Для більш віддалених височин можуть бути приняті більші інтервали (40-50м). Якщо вершина височини знаходиться на продовженні вісі ЗПС, до складу даних, крім даних про вершину, вносяться дані про ряд перешкод, відповідаючих перетину по продовженню вісі ЗПС, а в тих випадках коли вершина знаходиться збоку від ЗПС - тільки перетин перпендикулярний продовженню вісі ЗПС. У всіх випадках про схил, послідовно знижаючий та перетинаючий осьову лінію ЗПС, надаються дані по найвищій частині, розташованій до його перетину з продовженням вісі ЗПС. Якщо відсутні дані про височину лісу або чагарника на даній височині, то відповідні висоти збільшуються на 20м. в) Лінії електропостачання. Лінії електропостачання (ЛЕП) розбиваються на декілька ділянок. Дані про розташування кожної перешкоди (ділянки ЛЕП) надаються, як наведено на мал. Д.7.5. Висота кожної перешкоди є найвищою на відповідній ділянці. При винекненні невиправданих експлуатаційних обмежень інтервал розбивки ЛЕП на ділянки може бути зменшений, що дасть змогу більш точно надати перешкоду даного типу. г) Шляхи. Шляхи, як і ЛЕП, розбиваються на декілька ділянок. Координати розташування кожної ділянки шляху надаються як наведено на мал. Д.7.5.Висота перешкоди на кожній ділянці повина дорівнювати: на автомобільних шляхах – максимальній висоті полотна дороги на данній ділянці, збільшена на 5 м; на залізничних шляхах - максимальній висоті полотна дороги на данній ділянці, збільшена на 5,5 м; Примітка. Опори освітлення на автошляхах та опори контактних підвісок на залізничних шляхах надаються відповідно як точечні перешкоди та як ЛЄП.Висота транспорту (5 та 5,5 м) в цих випадках не враховується.  Мал. Д.7.4.Надання височини  Мал. Д.7.5. Надання ЛЕП д) Лісові масиви. Дані про лісові масиви як про протяжні перешкоди, надаються тільки в тих випадках, коли масиви знаходяться в межах зони BEE’B’ (мал. Д.7.1а). Лісовий масив, розташований на рівнинний місцевості, надається його межами, найбільш наближеної до ЗПС чи продовженню її вісі. Межа розбивається на ділянки достатньо точно відображаючи її характер (інтервал розбивки – 50 - 100м або більші при відсутності істотних змін по висоті або по направленню) (мал. Д.7.6). Висота кожної ділянки є найвища висота верха дерева на цій межі або поряд з нею. Якщо цей масив розрашований на височині, то дані про нього надаються згідно п.6 б. 7. Результати топогрофо-геодезичних робіт по виявленню перешкод та визначенню іх координат та висот повинні вміщати наступні розділи: а) загальна частина, що містить документи, які використовуються при проведенні топогрофо-геодезічних робіт, перелік інструментів, пункти вихідної геодезичної основи, а також вказуються матеріали, що використовуються при проведенні камеральних робіт; б) розділ (розділи) де вказані методи визначення координат та висот перешкод, а також моделей прийнятих для надання даних про перешкоди; в) перелік перешкод з полярними, прямокутними та геодезичними координатами WGS-84 та абсолютними висотами; г) дані про істиний азимут ЗПС, геодезичні та прямокутні координати КТА, відносно порогу ЗПС, довжини ЗПС, відстані до зміщеного поріга (якщо він є), довжина ВЗ; д) графічний матеріал з зазначенням профіля ЛС та ВЗ (якщо вони є) по вісі ЗПС та ії подовженню, розташування КТА та порогів ЗПС та при наявності перешкод в межах ЛС та ВЗ, мережу геодежичних опорних пунктів аеродрому в всесвітній системі WGS-84. Перелік координат та висот перешкод, дані про ЗПС, КТА, ВЗ, а також відповідний графічний матеріал рекомендується оформляти як відкриті матеріали.  Мал. Д.7.6. Надання лісового масиву Додаток 8 до підпункту 7.2.12 Сертифікаційних вимог до цивільних аеродромів України ПРАВИЛА „ЗАТІНЕНИХ” ПЕРЕШКОД
„Затінені” – це перешкоди розташовані в зоні „затінення” та не перетинаючі поверхню цієї зони, яка проходить через вершину „затіняючої” перешкоди. Зона затінення утворюється тільки нерухомими перешкодами, котрі не є легкими та ламкими. Якщо протяжні перешкоди тільки частково розташовані в зоні „затінення”, його інша частина повинна розглядатися як перешкода, до якої не застосовується правила „затінення”.
Зона „затінення” від розташованих в межах внутрішньої горизонтальної та конічної поверхонь точечних перешкод- це коло радіусом 100 м з центром в точці розташування перешкоди. „Затіняюча” поверхня проходить через вершину перешкоди з низхідним ухилом 15% (мал.Д.8.1).  Мал. Д.8.1. Зони “затінених” перешкод, розташованих в межах внутрішньої горизонтальної та конічної поверхонь: 1 – перешкода, 2 – зона “затінення”, 5,6 –перешкода в зоні “затінення”, 3, 4, 7, 8 – обмежувальні поверхні Зона „затінення” від протяжних перешкод, розташована в межах внутрішньої горизонтальної та конічної поверхонь – це смуга завширшки 100 м по периметру перешкоди. „Затіняюча” поверхня проходить кризь верх перешкоди з низходячим ухилом 15% (мал.Д.8.1). „Тінь” від перешкоди, розташованих поблизу меж поверхонь заходу на посадку, перехідних поверхонь або поверхонь зльоту, не розповсюджуеться на зону цих поверхонь (мал.Д.8.1) Висота „затіняючої” поверхні на відстані Lвід „затіняючої” перешкоди дорівнює H = Hп – 0.15L , де Hп – висота „затіняючої” перешкоди; L – відстань від „затіняючої” перешкоди. Відстань L визначається по плану внутрішньої горизонтальної та конічної поверхонь. Однак для точечних перешкод ця відстань дорівнює L = √ (Хп – Х)² + (Yп – Y)² де Хп, Yп – прямокутні координати „затіняючої” точечної перешкоди; Х, Y – прямокутні координати точки, в якій необхідно визначити висоту „затіняючої” поверхні. Для визначення відстані L прямокутні координати надаються в вигляді формули зі своїми знаками.
Точечні перешкоди розташовані в межах поверхонь заходу на посадку, не можуть розглядатися як „затіняючі” перешкоди. Для креслення зони „затінення” від протяжних перешкод на плані поверхонь заходу на посадку (мал.Д.8.2) від країв „затіняючої” перешкоди проводяться лінії, паралельні боковим поверхням заходу на посадку.  Мал. Д.8.2. Зони “затінених” перешкод, безперервних перешкод в межах поверхні заходу на посадку: 1 – перешкода, 2 – зона “затінення” „Затіняюча” перешкода утворюється двома площинами, одна з яких проходить крізь верх „затіняючої” перешкоди з низходячим ухилом 15% в напрямку ЗПС, інша – горізонтально в напрямку ЗПС (мал.Д.8.2).”Затіняюча” перешкода продовжується або від точки перетинання з поверхнею заходу на посадку, або до точки, в якій перетинаються лінії, проведені від країв „затіняючої” перешкоди (лінії утворюючій зону „затінення”) – в залежності від того, що ближче до „затіняючої” перешкоди (мал.Д.8.2). Висота „затіняючої” поверхні в напрямку до ЗПС дорівнює Н = Hп – 0.15L. Висота „затіняючої” поверхні напрямку від ЗПС дорівнює Н = Hп . |