Демография. Статики населения и изучение динамики

Название	Статики населения и изучение динамики
Анкор	Демография
Дата	03.05.2022
Размер	82.99 Kb.
Формат файла
Имя файла	Демография.docx
Тип	Закон #508870
страница	2 из 5

1 2 3 4 5

1. Общие демографические показатели:

1.1. Показатель рождаемости.

1.2. Показатель смертности.

1.3. Показатель естественного прироста (убыли) населения.

1.4. Показатель средней продолжительности предстоящей жизни.

2. Специальные демографические показатели:

2.1. Показатель общей плодовитости.

2.2. Показатель повозрастной плодовитости.

2.3. Показатель повозрастной смертности.

2.4. Показатель младенческой смертности.

2.5. Показатель смертности новорожденных.

2.6. Показатель перинатальной смертности.

2.7. Показатель ранней неонатальной смертности.

2.8. Показатель мертворождаемости.

2.9. Показатель брачности.

2.10. Показатель разводимости.

Демографические показатели исчисляют обычно на 1000 населения, проживающего на определенной территории.

Как статистический показатель рождаемость определяется либо абсолютным числом рождений, либо относительным коэффициентом, который называется – общий показатель рождаемости. Он определяется отношением числа родившихся живыми в данном году на 1000 человек населения. Исчисляется в промилле (‰).

Среднегодовая численность населения рассчитывается как полусумма численности населения на начало и конец календарного года.

Плодовитость – это биологическая способность к рождению детей, а рождаемость относится к фактическому рождению детей, то есть к реализации этой способности.

Как известно, беременность завершается не только рождением живого ребенка; имеют место выкидыши, аборты, рождение мертвого плода. Таким образом, необходимо провести черту между живорожденным и мертворождением.

Живорождением является полное изгнание или извлечение продукта зачатия из организма матери независимо от длительности беременности, при чем плод после такого отделения дышит или обнаруживает другие признаки жизни, такие как сердцебиение, пульсация пуповины или произвольные движения мускулатуры, независимо от того, перерезана ли пуповина и отслаивалась ли плацента. Каждый продукт такого рождения рассматривается как живорожденный.

Жизнеспособным (по определению ВОЗ) считается ребенок, родившийся при сроке 20-22 неделе беременности и позже с весом тела 500 г и выше, у которого после рождения определяется хотя бы один из признаков живорождения.

Мертворождением является смерть продукта зачатия до полного изгнания или извлечения из организма матери независимо от продолжительности беременности. На смерть указывает отсутствие у плода после такого отделения дыхания или других признаков жизни, таких как сердцебиение, пульсация пуповины или произвольные движения мускулатуры. Так же, как и мертворождение, определяется смерть плода.

Суммарный коэффициент рождаемостипоказывает, сколько в среднем детей родила бы одна женщина на протяжении всей ее жизни при сохранении в каждом возрасте существующего уровня рождаемости. Этот показатель не зависит от возрастного состава населения и характеризует средний уровень рождаемости в данный календарный период. Суммарный коэффициент рождаемости вычисляется как сумма возрастных коэффициентов рождаемости, рассчитанных по одногодичным возрастным группам. Рождаемость тесно связана с процессами брачности и разводимости.

Для углубленной характеристики рождаемости необходимо знать показатели общей и повозрастной плодовитости (фертильности).

Коэффициент плодовитости или фертильности исчисляется по следующей формуле:

При вычислении общего коэффициента плодовитости в качестве явления учитываются все родившиеся дети – как у матерей в возрасте до 15 лет, так и у матерей в возрасте 50 лет и старше. При углубленных исследованиях можно рассчитать показатели брачной плодовитости.

Коэффициент брачной плодовитости (КБП) определяет по формуле:

Особое внимание уделяют повозрастным показателям плодовитости. В этом случае выделяются возрастные интервалы 15–19; 20–24; 25–29; 30–34; 35–39; 40–44; 45–49 лет. Коэффициент повозрастной плодовитости определяется по формуле:

Чтобы исключить влияние возрастно-полового состава населения на показатели рождаемости и определить, в какой мере живущее поколение воспроизводит себе смену, рассчитываются коэффициенты воспроизводства населения: коэффициент суммарной плодовитости (число детей, рожденных 1000 женщин за весь плодовитый период их жизни, разделенный на 1000, при расчете на 1 женщину (оптимально – 2,7), брутто–коэффициент, или валовый показатель воспроизводства; нетто–коэффициент, или очищенный показатель воспроизводства. Более детальную характеристику рождаемости дают специальные показатели воспроизводства: брутто- и нетто-коэффициенты воспроизводства.

Брутто-коэффициент воспроизводства – это число девочек, рожденных одной женщиной за весь репродуктивный период жизни. Для его вычисления необходимо коэффициент суммарной плодовитости умножить на удельный вес девочек среди родившихся детей.

Нетто-коэффициент воспроизводства – это число девочек, рожденных одной женщиной за весь репродуктивный период ее жизни и доживших до возраста, в котором находилась женщина при рождении этих девочек. Этот коэффициент также называется коэффициентом очищенного или чистого воспроизводства.

Оценивается коэффициент по грани Ястремского: если нетто–коэффициент больше единицы, то это свидетельствует о расширенном воспроизводстве населения, при котором наблюдается рост численности населения. При коэффициенте меньше единицы говорят о суженном воспроизводстве населения, при котором происходит сокращение численности населения. Если нетто–коэффициент равен 1, а брутто–коэффициент – 1,22, суммарная плодовитость – 2,2, рождаемость – 21 ‰, то воспроизводство населения оценивают как стационарное.

Смертность населения относится к важнейшим демографическим показателям, характеризующим санитарное состояние населения. Врачебная регистрация причин смерти является ответственной функцией врача. В нашей стране введена обязательная регистрация причин смерти.

Общее представление о частоте смертей дает общий коэффициент смертности:

Общий уровень смертности	=	Общее число умерших за год	× 1000
		Среднегодовая численность населения

Среднегодовая численность населения рассчитывается как полусумма численности населения на начало и конец года

Общий коэффициент смертности на 1000 населения	Оценка уровня смертности
<7	Очень низкий
7-10	Низкий
11-15	Средний
16 - 20	Высокий
≥ 21	Очень высокий

Общий показатель смертности населения в 2013 г. составлял в России 13‰

При анализе коэффициентов смертности, наряду с общим, рассчитывают специальные коэффициенты с учетом возраста, пола, профессии, причины смерти и т.д. Вычисление специальных показателей смертности проводится по общепринятой методике: как отношение числа умерших определенного пола (возраста, профессии) к среднегодовой численности населения этого пола (возраста, профессии), умноженное на 1000.

Возрастные коэффициенты смертности рассчитывают для населения в целом, а также отдельно для мужчин и женщин и являются наилучшими для анализа состояния и тенденций уровня смертности. Они рассчитываются по однолетним или пятилетним возрастным группам.

Выражаются возрастные коэффициенты смертности, как и большинство других демографических коэффициентов, в промилле (‰).

Специальные показатели смертности:

Смертность женщин	=	Число умерших женщин за год	× 1000
		Среднегодовая численность женщин

Смертность мужчин трудоспособного возраста	=	Число умерших мужчин трудоспособного возраста	× 1000
		Среднегодовое число мужчин трудоспособного возраста

Смертность от злокачественных новообразований	=	Число умерших от злокачественных новообразований	× 1000
		Среднегодовая численность населения

Методика расчета показателей младенческой смертности:

1-й способ (применяется при стабильном уровне рождаемости):

Младенческая смертность	=	Число детей, умершие на 1-м году жизни в течение года	× 1000
		Число родившихся живыми в данном году

2-й способ (применяется при резких колебаниях коэффициентов рождаемости; в данном случае используют постоянные коэффициенты ¹/₃, ²/₃:

Долголетний опыт многих стран показывает, что из всех умирающих в возрасте до 1 года около 2/3 родилось в том же календарном году и около 1/3 – в году, предшествовавшем году их смерти. Ввиду этого уточненный годовой показатель младенческой смертности исчисляется по рекомендованной ВОЗ формуле Ратса:

Младенческая смертность	=	Число детей, умерших в течение года на 1-м году жизни				×1000
		¹/₃ родившихся живыми в предыдущем году	+	²/₃ родившихся живыми в данном году

3-й способ (самый точный, учитывает конкретные условия):

Младенческая смертность	=	Число детей, умерших в течение года на 1-м году жизни				×1000
		х₁ × число родившихся живыми в данном календарном году	+	х₂ × число родившихся живыми в предыдущем году

где х₁ – % детей, родившихся и умерших в данном году, от всех умерших детей в данном году; х₂ – % детей, умерших в данном году, но родившихся в предыдущем году, от всех умерших детей в данном году.

С 1963 г. в России в статистику здоровья и практику здравоохранения введен термин «перинатальный период». Всемирная ассамблея здравоохранения определила перинатальный период как период, который начинается с 22-й полной недели (154-го дня) внутриутробной жизни плода и заканчивается спустя 7 полных дней (168 часов после рождения).

В свою очередь он подразделяется на антенатальный – внутриутробный (до родов), интранатальный – в период родов и постнатальный – на первой неделе жизни. Постнатальный период соответствует раннему неонатальному.Каждому периоду соответствует свой показатель смертности.

Рассчитываются следующие показатели:

Антенатальная смертность	=	Число родившихся мертвыми за год (или число умерших до родов после 22 недель беременности)	× 1000
		Общее число родившихся живыми и мертвыми

Интранатальная смертность	=	Число умерших в родах за год	× 1000
		Общее число родившихся живыми и мертвыми

Перинатальная смертность	=	Число родившихся мертвыми	+	Число умерших в первые 168 часов жизни	× 1000
		Число родившихся живыми и мертвыми

Антенатальная и интранатальная смертность в сумме дают мертворождаемость.

Мертворождаемость	=	Родились мертвыми в течение года	× 1000
		Родились живыми и мертвыми

Мертворождением является момент отделения плода от организму матери посредством родов при беременности 22 недели и более при массе тела новорожденного 500 грамм и более (или менее 500 грамм при многоплодных родах) или в случае, если масса тела ребенка при рождении неизвестна, при длине тела новорожденного 25 см и более при отсутствии у новорожденного признаков живорождения (в ред. Приказа МЗ РФ №7Н от 16.01.2013).

Анализ младенческой смертности показывает, что наибольшее число детей умирает в период новорожденности. В связи с этим подлежит анализу ранняя неонатальная, поздняя неонатальная, неонатальная, постнеонатальная и перинатальная смертность.

Методика расчета этих показателей следующая:

Неонатальная смертность	=	Число умерших в первые четыре недели жизни ребенка (до 28 дней) в данном году	× 1000
		Число родившихся живыми в данном году

Ранняя неонатальная смертность (постнатальная)	=	Число умерших в возрасте 0–6 дней (до 168 ч.) в данном году	× 1000
		Число родившихся живыми в течение года

Показатель поздней неонатальной смертности (на 2-4 неделе жизни)	=	Число детей, умерших на 2-4 неделе жизни				× 1000
		Число детей, родившихся живыми	—	Число детей умерших в 1-ю неделю жизни

Постнеонатальная (смертность детей в возрасте от 29 дней до 1 года):

Постнеонатальная смертность	=	Число детей, умерших в период с 29 дня до 1 года жизни					× 1000
		Число детей, родившихся живыми	—	Число детей, умерших в первые 4 недели жизни

Определенный интерес представляет определение смертности доношенных и недоношенных детей, умерших в первую неделю жизни, которая определяется по следующим формулам:

Смертность доношенных детей	=	Число доношенных новорожденных, умерших в первую неделю жизни	× 1000
		Число родившихся доношенными

Смертность недоношенных детей	=	Число недоношенных новорожденных, умерших в первую неделю жизни	× 1000
		Число родившихся недоношенными

Вычисляют также показатель смертности населения старше 1 года.

Смертность детей в возрасте от 1 года до 15 лет	=	Число детей в возрасте от 1 года до 15 лет, умерших в течение года	× 1000
		Среднегодовая численность детей в возрасте от 1 года до 15 лет

Природний приріст населення є узагальнюючою характеристикою зростання або зменшення населення і представляє собою різницю між народжуваністю і смертністю. Якщо народжуваність вище смертності, слід говорити про позитивний природний приріст, а якщо показник смертності перевищує рівень народжуваності, виникає негативний природний приріст або протиприродне зменшення населення, тобто депопуляція.

Природний приріст не завжди відображає демографічний стан суспільства, і тому його необхідно оцінювати лише у співвідношенні з показниками народжуваності і смертності.

Негативний природний приріст (зменшення) населення свідчить про несприятливий стан в суспільстві (наявність соціально-економічних криз, війни, землетрусів і т. ін. Високий (позитивний) природний приріст населення свідчить про сприятливий демографічний стан лише у випадку низького рівню смертності. Якщо ж при високому рівні смертності спостерігається природний приріст населення (високий показник народжуваності), говорити про сприятливий демографічний стан неможна, тому що цей факт характеризує несприятливий стан з відтворенням населення.

В світі існує два основних типи відтворення населення:

низькі показники народжуваності і загальної смертності, невеликий природний приріст і відносно висока середня тривалість життя; це є типовим для країн з високим рівнем розвитку економіки;

висока народжуваність, висока загальна і особлива дитяча смертність, значний приріст населення і відносно низька середня тривалість життя, швидка зміна поколінь; це характерно для країн, що розвиваються

Тривалість життя–інтервал між народженням і смертю, який дорівнює віку смерті. Для інтегральної медико-демографічної оцінки широко використовують показники тривалості життя населення. В міжнародній демографічній статистиці для цього використовують показник середньої тривалості майбутнього (очікуваного) життя. Під цим показником розуміють кількість років, які в середньому має прожити дане покоління народжених, якщо на всьому протязі життя смертність в кожній віковій групі буде такою ж, якою вона була в тому році, в якому здійснювався розрахунок показника

Збільшення середньої тривалості життя одночасно призводить до постаріння населення. Під процесом старіння населення мають на увазі таку його динаміку, при якій відбувається збільшення частки людей старшого і похилого віку внаслідок зниження не лише смертності, але й народжуваності. Ступінь демографічної старості визначається частиною осіб 65 років і старше серед всього населення. Згідно рекомендації демографічної комісії ООН, виділені три групи населення:

демографічно молоде, в якому особи старше 65 років складають менше 4%;
демографічно зріле, де частка осіб цього віку складає 4 – 7%;
демографічно старе, в якому частка осіб цього віку більше 7%.

Процес старіння населення значно впливає на всі сторони суспільного життя – господарське життя країни, громадські відносини. Першим і природним наслідком старіння є те, що активно зайнята частина суспільства (20 – 59 років) несе на собі більше витрат на утримання великої кількості старих людей.

Зараз прийнята наступна геронтологічна класифікація:

60 – 74 роки – похилий вік;
75 – 89 років – старий вік;
90 років і старше – довгожителі.

Малюкова смертність (далі МС) – показник частоти смерті дітей першого року життя, яку виділяють особливо у зв’язку з її соціальним значенням. Рівень малюкової смертності в значній мірі відображає вплив соціальних умов життя на здоров’я населення. Недарма експерти ВООЗ у своїх оцінках соціально-економічного добробуту певної країни, разом з частиною внутрішнього валового продукту (ВВП) в розрахунку на душу населення і загальними витратами на охорону здоров’я від ВВП, використовують показник рівню малюкової смертності в даній країні. Крім того, малюкова смертність розглядається як оперативний і доволі інформативний статистичний критерій оцінки санітарного добробуту населення, рівню і якості медичної допомоги в цілому, у тому числі акушерської та педіатричної служби. Щоб найбільш повно і об’єктивно оцінити причини малюкової смертності і роль працівників акушерської та педіатричної служб, розраховують як загальний коефіцієнт малюкової смертності за рік (Кмс), так і спеціальні показники (коефіцієнти), поділяючи їх з урахуванням моменту настання смерті, за місяцями календарного року, за причинами смерті і за статевим признаком, методика розрахунку яких представлена нижче.

За періодами першого року життя новонародженої дитини виділяють: неонатальний (до 28 повних діб життя) і постнеонатальний (з 29-го дня до 12 повних місяців життя або до 1 року). Неонатальний період у свою чергу поділяється на: ранній неонатальний (до 7 повних діб життя або 168 годин) та пізній неонатальний (з 8-го дня до 28 повних діб життя).

Основні термінологічні поняття теми

Перинатальний період – період, що починається з 22 повного тижня вагітності і завершується після 7 повних діб життя новонародженого (168 годин після народження).

Неонатальний період – період з моменту народження дитини до завершення повних 28 діб після народження.

Ранній неонатальний період – від моменту народження дитини до закінчення 7 поіних діб його життя (168 годин).

Пізній неонатальний період – після повних 7 діб життя дитини (з 169 години) до закінчення 28 діб після народження.

Постнеонатальний період – період після 28 повних діб життя (з 29 дня) до 12 місяців життя дитини.

Антенатальна смерть – загибель плоду, яка сталася в період після 22 тижня вагітності до початку пологів.

Інтранатальна смерть – загибель плоду, що сталася у першому чи другому періоді пологів.

Мертвонародженість – статистичний показник, який містить антенатальну та інтранатальну смерть.

Рання неонатальна (постнатальна) смерть – смерть дитини, що народилася живою, на протязі перших повних 7 діб життя.

Перинатальна смертність – статистичний показник, який містить антенатальну, інтранатальну і ранню неонатальну (постнатальну) смертність.

Цей показник в значній мірі характеризує діяльність пологових будинків і педіатричної служби.

Розрізняють три періоди перинатальної смертності:

антенатальний (в середньому 38 – 39% в структурі перинатальної смертності);
інтранатальний (в середньому 46 – 47% в структурі перинатальної смертності);
постнатальний, або ранній неонатальний (в середньому 14 – 15% в структурі перинатальної смертності).

Пізня неонатальна смерть – смерть дитини, що народилася живою, яка сталася в період після 7 діб (з 169 години) до закінчення 28 діб життя.

Рівень і структура малюкової смертності залежать від низки причин як екзогенного (спосіб життя, екологічні та кліматичні умови, соціально-економічний рівень), так і ендогенного (материнський фактор, спадковість та ін.) характеру. Відзначаються деякі сезонні коливання рівню та структури МС. Так, в останній час сполохи МС в літній період від шлунково-кишкових захворювань як в містах, так і в сільській місцевості, майже зникли. В той же час з’явилася тенденція збільшення МС в зимне-весняний період (в містах на 10 – 18%, в сільській місцевості на 20 – 25%), що зумовлено, як правило, збільшенням захворюваності і смертності в цей період від респіраторних вірусних захворювань. Великий вплив на рівень МС здійснює фактор доношеності: недоношені діти помирають у 15 – 20 разів частіше, ніж доношені, вони складають 60 – 70% від кількості померлих на першому році життя. Недоношений новонароджений – живонароджена дитина, що народилася в період від 22 до 37 повного тижню вагітності. Доношений новонароджений – живонароджена дитина, що народилася в період з 37 повного до закінчення 42 тижню вагітності. Переношений новонароджений – живонароджена дитина, що народилася після 42 повного тижню вагітності. Терміни доношеності в значній мірі впливають на ступінь зрілості новонародженого, що у свою чергу відображається на рівні МС. Зрілий новонароджений – новонароджений, що має зріст 47 см і більше і (або) масу 2500 г і більше. Незрілий новонароджений – новонароджений, що має зріст менше 47 см і (або) масу менше 2500 г. При цьому маса тіла може бути низькою – менше 2500 г(до 2499 г), дуже низькою – менше 1500 г (до 1499 г)і надзвичайно низькою – менше 1000г (500,0 – 999,0 г).

В Україні, як і в інших розвинутих країнах, чітко виявляється залежність рівню МС від віку дитини. Найбільша смертність на першому році життя припадає на неонатальний період (до 40% від кількості всіх померлих), а на першому місяці – на ранній неонатальний період (до 70% від всіх померлих на першому місяці), а в перший тиждень – на перший день життя (до 37% від кількості померлих на першому тижні).

Малюкова смертність в залежності від кількості дітей, померлих на першому місяці життя (неонатальний період), поділяється на типи:

«А» - більше 50% дітей помирають на першому місяці життя;

«В» - від 30 до 49%;

«С» - до 30%.

Дані багатьох країн свідчать, що чим нижче показник МС, тим сильніше впливає на нього рівень неонатальної смертності. Серед причин малюкової смертності в ранговому порядку:

патологічні стани, що виникли у перинатальному періоді (до 50 – 60% від кількості всіх причин смертності);
вроджені аномалії та вади розвитку;
нещасні випадки, отруєння, травми;
захворювання органів дихання та інфекції.

Серед причин перинатальної смертності необхідно відзначити в ранговому порядку:

синдром дихальних розладів (СДР);
вроджені вади розвитку, гемолітична хвороба новонароджених;
внутрішньоутробне інфікування плоду;
пологові травми;
пневмопатії.

Реєстрація випадків смерті дітей до першого року життя здійснюється органами РАГСу на підставі «Лікарського свідоцтва про смерть», форма № 106/о та «Лікарського свідоцтва про перинатальну смерть, форма № 106-2/о. Крім того, всі випадки перинатальної смерті на підставі форми № 106-2/о реєструються в лікувально-профілактичних установах, де сталася ця смерть (пологові будинки та дитячі лікувальні заклади). При чому в записах про час смерті дитини , якщо вона сталася на протязі нульової доби життя, тривалість життя вказується в повних хвилинах і годинах. У випадках смерті дитини в наступні 27 діб життя вік дитини вказується в добах.

Малюкова смертність спеціально аналізується та вивчається лікарями дитячих поліклінік, лікарень, територіальних управлінь охорони здоров’я, а рання неонатальна, перинатальна і материнська смертність – лікарями пологових будинків. При цьому використовується метод експертної оцінки, який містить в собі аналіз випадків смерті дітей до першого року життя за віковими критеріями, за статевими ознаками, за рівнем зрілості новонародженого або плоду, а також, як за одним з основних критеріїв, - за причинами смерті.

1 2 3 4 5