Демография. Статики населения и изучение динамики
 Скачать 82.99 Kb.
|
|
попередні медичні огляди, які проводяться з метою обстеження населення при прийомі на роботу, на навчання, при щоденному допуск до роботи водіїв, пілотів, при прописці і призов на військову службу призовників і т.д . періодичні огляди, метою яких є раннє активне виявлення різних захворювань і до нозологічних станів серед населення (огляд професійних груп (декретованих контингентів) працівників громадського харчування, торгівлі, дитячих установ, студентів і т.д.) з метою попередження поширення ряду захворювань; цільові медичні огляди , які проводяться для виявлення конкретних значущих захворювань на ранніх стадіях (туберкульозу, новоутворень і т.д.). 4. Профілактичні програми В сучасних умовах отримати реальні успіхи в боротьбі зрізними захворюваннями і станами людини можна тільки шляхом впровадження та реалізації місцевих, регіональних, національних і міжнародних відомчих і між секторальних програм. В даний час виділяють наступні види прогресивних профілактичних програм щодо забезпечення здоров'я населення: вертикальні; горизонтальні; глобальні, загальні комплексні програми. Вертикальні програми - автономні, самостійні профілактичні програми, які передбачають вирішення конкретної проблеми охорони здоров'я шляхом використання конкретних заходів. Горизонтальні або інтегровані програми спрямовані на рішення загальних проблем суспільства на довгостроковій основі через служби охорони здоров'я. Глобальні, загальні комплексні програми - забезпечують проведення заходів на тлі об'єднання вертикальних і горизонтальних профілактичних програм Моделі і складові профілактичних програм. З кожним роком з'являється все більше доказів того, що можливості медицини лікувати і рятувати від смерті не призводять до кардинальних змін в стан здоров'я населення. Доведено, що здоров'я людини на 55% залежить від способу життя і тільки на 8-10% - від організації медичної допомоги. Тому, виникає нагальна потреба впровадження серед населення,особливо дітей і молоді, профілактичних програм. На жаль, як в нашій країні, так і за кордоном існують випадки розробки профілактичних заходів без достатньої обробки їх менеджерського і соціально – психолого-педагогічного підґрунтя, без урахування політичної ситуації, суб'єктивних аспектів тих, на кого вони спрямовані, і. т.д. З іншого боку, аналіз профілактичної роботи (в основі дослідження Е. Чарлтон) дозволяє виділити п'ять основних типів (моделей) профілактичних програм (або програм навчання здоровому способу життя), які представлені нижче. Медична модель - молодим людям надається інформація про небезпечні наслідки того чи іншого явища. Слід зазначити, що така модель не є достатньо ефективною, оскільки не враховує соціально-психологічних особливостей молодої людини, і тому вона іноді може привести до зворотного ефекту. Освітня модель - являє собою дію, спрямовану на окремого індивіда, дає йому можливість самостійно приймати рішення. Але така модель не враховує профілактичну ситуацію,формування громадської думки з приводу тієї чи іншої кризової ситуації і шляхів її подолання. Соціально-політична модель - лобіювання необхідних рішень, реклама в засобах масової інформації. Перевага цієї моделі полягає в тому, що вона є ефективним засобом формування громадської думки, враховує соціально-територіальні особливості, соціальний час, і тим самим знімає недоліки освітньої моделі. Перші три моделі і зараз широко використовуються для попередження кризових ситуацій. Але найбільш ефективними профілактичними моделями, які зараз застосовуються в профілактичних програмах серед молоді країн Європи, вважаються дві наступні: Модель само посилення (комбіновано поєднує в собі основні характеристики трьох попередніх моделей). Модель «дії на благо здоров'я» , яка крім цього враховує і вплив на людей молодого віку, його соціальне оточення(референтна група). Моделі «дій на благо здоров'я» діють в двох напрямках - за переконаннями і через підвищення відповідних мотивів(наприклад, підвищення цін на тютюн або алкоголь, що пов'язано з матеріальними втратами курців). Переконання використовується в програмах публічного навчання та «підвищення» або «поліпшення» здоров'я [4]. 5. ОСНОВНІ МЕТОДИ ТА ФОРМИ САНІТАРНОЇ ПРОСВІТИ У ФОРМУВАННІ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ Санітарна просвіта — це розділ охорони здоров’я, змістом якого є гігієнічне навчання та виховання населення. Підвищення рівня санітарної та медичної культури населення, здійснення заходів, які сприяють збереженню та зміцненню його здоров’я, мають ґрунтуватися на науковій основі, бути правдивими та об’єктивними, цілеспрямованими, послідовними, систематичними. Одним із найважливіших напрямів санітарної просвіти є активне формування здорового способу життя. Для здійснення цієї мети засоби санітарної просвіти передбачають: ■ забезпечення населення необхідною інформацією, яка стосується як чинників, що сприяють збереженню та зміцненню здоров’я, так і чинників, що негативно позначаються на здоров’ї: зловживання алкоголем, вживання наркотиків, тютюнокуріння, нездорове харчування, малорухомий спосіб життя; ■ стимулювання діяльності державних органів та громадських організацій до створення умов для здорового способу життя населення; ■ заохочення всіх медичних працівників до санітарно-просвітницької роботи та виховної діяльності. Медичні працівники повинні кваліфіковано використовувати всі доступні та необхідні засоби і методи гігієнічного навчання та виховання. Розрізняють три основні методи санітарної просвіти: 1. усний; 2. письмовий (друкований); 3. образотворчий (наочний), а також їхнє поєднання. Термін «засоби» - об'єднує сукупність конкретних прийомів роботи, наприклад, газетна публікація, кіно демонстрація, плакат тощо. які використовуються в процесі індивідуального, групового чи масового впливу на населення. До засобів усного просвітництва належать засоби, при використанні яких має місце безпосередній контакт з аудиторією (лекція, бесіда, вечір запитань та відповідей, диспут), а також засоби, при використанні яких безпосередній контакт з аудиторією відсутній (виступ по радіо, по телебаченню, запис виступів. лекцій в аудіо - чи відео форматі). Методи усної просвітницької роботи: лекція – найпоширеніший метод висвітлення однієї теми, одного питання за певний період часу у формі монологу; бесіда – дозволяє встановити тісний контакт з аудиторією за рахунок невеликої кількості учасників (до 25 -30 ); вечір запитань та відповідей – та сама бесіда, але тут задає питання аудиторія, а ведучий відповідає; дискусія – активна проробка теми в достатньо підготовленій аудиторії, передбачає поглиблене вивчення матеріалу на певну тему. Метод усної просвітницької роботи є одним із провідних - ефективнішим з методів формування здорового способу життя. Метод друкованої просвітницької діяльності включає засоби: брошуру, буклет, бюлетень, журнал, календар, статтю, листівку, плакат, стіннівку тощо. Цей метод дає більше можливостей для поширення гігієнічних знань, методів індивідуальної та групової профілактики захворювань, оздоровлення довкілля серед широких верств населення. Метод друкованої просвіти поділяється на: а) друковане гасло, брошуру, пам’ятку, листівку, газетні та журнальні публікації; б) дошки запитань та відповідей, санітарні стіннівки, статті в періодичних виданнях тощо. Метод образотворчої (наочної) санітарно-просвітницької діяльності передбачає: ■ площинні засоби: плакат, малюнок, схему, креслення, план, діаграму, фотовиставку, слайд великомасштабний, серію слайдів, діафільм, відеофільм тощо; ■ об’ємні засоби: муляж, макет, модель, фантом, діораму, скульптуру тощо; ■ натуральні об’єкти: макро препарат, мікропрепарат, зразок рослинного або тваринного світу, виробу тощо; ■ комбіновані засоби: агітбригади, ляльковий театр, театр тощо; ■ технічні засоби: фільмоскоп, кіноапарат, епідіаскоп, магнітофон, відеомагнітофон, програвач, комп’ютер тощо. Наочний метод — найбільш численний за кількістю використовуваних засобів. Останнім часом усе більшої популярності та ефективності збувають електронні носії інформації просвітницьких матеріалів та їх поширення з використанням Інтернет - технологій. Розглянуті вище методи та засоби санітарно-просвітницької роботи є інструментом для виконання важливого завдання: гігієнічного навчання та виховання населення, активного формування здорового способу життя. Інформаційно-роз’яснювальна діяльність в інтересах здоров'я повинна стати комбінацією індивідуальних і суспільних дій, метою яких є забезпечення політичної прихильності, стратегічної підтримки, прийняття суспільством та інфраструктур на підтримка певних цілей і програм у сфері охорони здоров’я. Головним пріоритетом при цьому має бути створення умов життя, сприятливих для здоров’я й формування здорового способу життя. Надзвичайно важливою складовою профілактичної діяльності є її підтримка на рівні громади, колективів, сім’ї. Тому політика в охороні здоров’я повинна спрямовуватися на формування й розвиток солідарних громад, на систематичну роботу з усіма їх секторами з метою зменшення негативного впливу чинників ризиків для здоров’я, на розвиток оздоровчого потенціалу в конкретних життєвих умовах, зокрема, школах, лікарнях, на робочих місцях, та на створення для всіх членів громад можливостей для реалізації свого повного потенціалу |