Демография. Статики населения и изучение динамики
 Скачать 82.99 Kb.
|
|
Тема 4: Комплексна оцінка стану здоров'я. Методика обчислення інтегральних показників здоров'я Оцінка здоров'я населення, в якій враховується не один, а декілька окремих показників, має назву комплексної оцінки. Вона призначена для найбільш повної (багатоаспектної) характеристики здоров'я контингенту населення, що вивчається. Рівень комплексності залежить від числа показників, що використовуються - чим більше число показників використано при розрахунку комплексної оцінки здоров'я, тем більш повна його характеристика буде отримана. Найбільш повну характеристику здоров'я населення отримують у випадках, коли в розрахунках комплексної оцінки використовують всі відомі окремі показники здоров'я населення. Окремим випадком комплексної оцінки здоров'я населення є інтегральні показники. Інтегральні показники це розрахункові величини, які поєднують в собі (інтегрують) ряд окремих показників здоров'я і виражають результат одним числом. В практиці вивчення здоров'я населення зустрічаються ситуації, коли в статистичних сукупностях, що порівнюються (в областях, містах, районах, на промислових підприємствах і т.і.) висвітлюються неоднакові закономірності, тенденції в рівнях певних окремих показників. Наприклад, в одному районі відзначається висока захворюваність і інвалідність при відносно низьких показниках смертності. В той же час в іншому районі відзначається висока смертність при більш низьких показниках захворюваності і інвалідності. В таких випадках, для отримання інтегральної характеристики здоров'я населення, що враховує всі, або, принаймні, декілька основних окремих показників здоров'я, використовуються комплексні (інтегральні) показники, які отримують розрахунковим шляхом. Інтегральні показники здоров'я використовуються також для визначення пріоритетів в діяльності системи охорони здоров'я, тому, що дозволяють виділити найбільш проблемні з точки зору інтегрального здоров'я адміністративні території, населені пункти, виробничі колективи і їх структурні підрозділи, та визначити на цій основі приоритетні напрямки санітарно- та лікувально-профілактичного обслуговування. Існують різноманітні моделі (методи) розрахунку комплексних інтегральних показників здоров'я населення. Проте результати аналізу літератури показують, що ще немає моделі або моделей, прийнятих більшістю фахівців в якості основних, найбільш відповідних для інтегральних характеристик здоров'я. Тобто проблема розробки і вдосконалення вказаних моделей продовжує залишатися актуальною. З числа розроблених методів найчастіше використовуються методи комплексної імовірнісної оцінки, комплексної нормативної оцінки, нормованих інтенсивних показників. Початковими даними для розрахунку комплексних інтегральних показників незалежно від методу його обчислення є окремі статистичні показники здоров'я (захворюваність, поширеність хвороб, смертність і так далі). Комплексна імовірнісна оцінка ґрунтується на розсіюванні окремих варіант навколо своєї середньої арифметичної. Різні за своєю сутністю показники мають загальну характеристику - віддаленість від своєї середньої, вимірювану середнім квадратичним відхиленням (σ). Комплексна нормативна оцінка і комплексна оцінка, отримана методом нормованих інтенсивних показників визначаються практично за однією і тією ж формулою, що враховує фактичні і нормативні показники, а також число показників, що використовуються для розрахунку. Показники комплексних оцінок в обох випадках отримують як суму часток фактичних показників до нормативних, розділену на число узятих показників. Відмінність методик полягає в тому, що комплексна нормативна оцінка, виражається у відсотках, тому у разі вибору цієї методики отриманий результат слід помножити на 100. Точність цих оцінок значною мірою залежить від вибраного нормативу. В якості нормативу зазвичай використовуються середні значення показників області, країни, галузі промисловості і так далі, до якої відносяться статистичні сукупності, що порівнюються. Більш детальний опис цієї методики дається в розділі VІІ. Експертами Світового банку реконструкції і розвитку спільно з ВООЗ для кількісної характеристики загальних втрат здоров'я запропоновано новий критерій DALY : The disease - adjusted life year (рік втраченого і / або неякісно прожитого життя з різних причин). Методика інтегрованої оцінки стану здоров'я полягає у визначенні показника глобального тягаря хвороб (ГТХ), який об'єднує: а) втрати в результаті передчасної смерті (різниця між фактичним віком на момент смерті і очікуваною тривалістю життя в цьому віці для населення з низьким рівнем смертності); б) втрати років здорового життя внаслідок інвалідності і тимчасової непрацездатності. Промоція здоров'я (зміцнення,підтримання здоров'я,сприяння здоров'ю) - це процес, який дозволяє населенню посилити контроль за своїм здоров'ям і поліпшити стан свого здоров'я. Зміцнення здоров'я представляє собою всеосяжний соціальний і політичний процес, який охоплює не тільки дії, спрямовані на зміцнення навичок і можливостей окремих осіб, а також дії,спрямовані на зміну соціальних, екологічних і економічних умов, з тим, щоб полегшити їх вплив на суспільне індивідуальне здоров'я. Підтримання здоров'я - це процес, що дозволяє людям збільшити контроль над детермінантами здоров'я, і, тим самим, поліпшити своє здоров'я. ВООЗ в 1986 році прийняла Оттавську хартію по зміцненню здоров'я, в якій виділено три основні стратегії для підтримки здоров'я: захист здоров'я для створення основних, найбільш значущих умов для здоров'я; надання можливості всім людям досягти і повністю реалізувати свій потенціал здоров'я; об'єднання різних інтересів суспільства в досягненні здоров'я. Ці стратегії підтримуються 5-ю пріоритетними напрямками дій по зміцненню здоров'я: розробка «здорової громадської політики»; створення сприятливих умов і факторів середовища для здоров'я; зміцнення громадської активності на комунальному рівні в інтересах здоров'я; розвиток особистих навичок і умінь; переорієнтація служб охорони здоров'я. Оцінка промоції здоров'я - це оцінка того рівня, в якому дії і заходи з підтримки здоров'я сприяють досягненню оцінюваного кінцевого результату. Те, в якій мірі підтримка здоров'я дозволяє окремим особам здійснювати контроль над їх здоров'ям, являє собою центральний елемент оцінки підтримки здоров'я. У багатьох випадках важко простежити шлях, що зв'язує конкретні дії в сфері підтримки здоров'я з кінцевим результатом. Результатами промоції здоров'я є зміни особистісних характеристик, умінь і навичок, і/або соціальних норм і дій, і/або організаційної практики та державної політики, пов'язані з діяльністю по підтримці здоров'я. Наслідками промоції здоров'я є безпосередні результати підтримки здоров'я, як правило, спрямовані на зміну детермінант здоров'я, які можуть модифікуватися. До них відносяться обізнаність в питаннях здоров'я і формуванні відповідної державної політики в галузі охорони здоров'я. Метою охорони здоров'я є визначення конкретних кроків,які можуть бути здійснені для досягнення поставлених завдань. Визначення цільових показників також забезпечує єдиний підхід до оцінки прогресу певної політики в галузі охорони здоров'я або програм,шляхом визначення точки відліку, від якої прогрес може бути виміряний. Постановка завдань вимагає наявності відповідного показника здоров'я та інформації про розподіл цього показника в популяції. Вона також вимагає оцінки майбутніх тенденцій розвитку. У липні 1997 ВООЗ прийняла Джакартську Декларацію про продовження діяльності по зміцненню здоров'я в XXI ст., і підтвердила, що ці стратегії і напрямки діяльності актуальні для всіх країн. У Джакартській Декларації визначено п’ять пріоритетів щодо продовження діяльності по зміцненню здоров'я: посилення соціальної відповідальності за здоров'я; збільшення інвестицій на розвиток охорони здоров'я; розширення партнерських зв'язків і контактів з метою підтримки здоров'я; збільшення потенційних можливостей громад та розширення можливостей окремих громадян; забезпечення необхідної інфраструктури для підтримки здоров'я. Цілі, як правило, засновані на конкретних і вимірних змін в остаточних або проміжних результатах для досягнення здоров'я. 2. Лікарні та школи сприяють зміцненню здоров'я У 1991 році ВООЗ приймає Будапештську декларацію щодо лікарень, які сприяють зміцненню здоров'я і мають наступні цілі: створення в лікарнях умов для здорового перебування медичних працівників та пацієнтів; впровадження реабілітаційних програм; заохочення взаємодії медичних працівників і персоналу; поширення інформації та порад з питань здоров'я. Лікарні, що сприяють промоції здоров'я, не тільки забезпечують високу якість різних медичних послуг, а й розробляють корпоративний стиль, який включає цілі підтримки здоров'я, розвивають організаційні структури і культуру здорового способу життя, сприяють зміцненню здоров'я, а також створюють сприятливе середовище для здоров'я при активній взаємодії з місцевою громадою, включаючи активну участь пацієнтів і співробітників в цьому процесі. У доповіді Комітету експертів ВООЗ (1997 р.) виділені школи, які сприяють промоції здоров'я, вони постійно розвивають і зміцнюють свій потенціал, як закладу, що забезпечують здорові умови і можливості для життя, навчання і роботи. Для досягнення цієї мети, школа, яка сприяє промоції здоров'я, залучає фахівців освіти і охорони здоров'я, вчителів,учнів, батьків і керівників комунально-громадського рівня для діяльності по зміцненню здоров'я. У доповідях Комітету експертів ВООЗ визначено 12 критеріїв ВООЗ для школи, яка сприяє промоції здоров'я, серед них: 1) активізація почуття власної гідності всіх учнів через можливості кожного внести свій вклад в життя школи; 2) розвиток хороших відносин між вчителями та учнями, між учнями в повсякденному житті школи; 3) роз'яснення штату і учням про соціальні цілі школи; 4) стимулювання всіх учнів через широкий діапазон діяльності; 5) використання кожної можливості для поліпшення фізичного середовища вищого навчального закладу; 6) розвиток хороших зв'язків між школою, будинком і суспільством; 7) розвиток хороших зв'язків між початковими і середніми школами заради планування послідовної підтримки здоров'я; 8) активна пропаганда здорового способу життя та здоров'я школи; 9) визначення ролі вчителів у вирішенні проблем, пов'язаних зі здоров'ям; 10) визначення додаткової ролі шкільного харчування (якщо має місце) в навчальному плані з охорони здоров'я; 11) реалізація потенціалу послуг фахівця,щодо підтримки навчання в сфері охорони здоров'я; 12) розвиток навчального потенціалу служб охорони здоров'я школи. Інфраструктура підтримки здоров'я - це ті людські та матеріальні ресурси, організаційні та адміністративні структури,закони, правила, а також стимули, що відповідають за організовані зусилля,які сприяють забезпеченню організованого, в плані зміцнення здоров'я, відгуку, реагування на питання і проблеми суспільного здоров'я. Така інфраструктура може складатися з різних організаційних структур, в тому числі сектора первинної медико-санітарної допомоги,урядових органів, установ державного та приватного секторів, неурядових організацій, організацій самодопомоги, а також організацій і фондів, присвячених підтримці здоров'я. Партнерство з метою підтримки здоров'я. Партнерство з метою підтримки здоров'я є добровільною угодою між двома або більше партнерами по співпраці один з одним для отримання загальних результатів в сфері охорони здоров'я. Такі партнерства можуть бути частиною між секторального співробітництва в галузі охорони здоров'я, або основою альянсів просування здоров'я. Основоположним принципом охорони здоров'я є його профілактична спрямованість з метою формування серед населення здорового способу життя. 3. Медична профілактика Медична профілактика – система профілактичних заходів,реалізованих через систему охорони здоров'я. Медична профілактика по відношенню до населення визначається як: 1.індивідуальна - профілактичні заходи, що проводяться з окремими індивідуумами; 2.групова - профілактичні заходи, що проводяться з групами осіб, які мають подібні симптоми і чинники ризику (цільові групи); 3.популяційна (масова) - профілактичні заходи охоплюють великі групи населення (популяцію) або все населення в цілому. Популяційний рівень профілактики, як правило, не обмежується медичними заходами - це місцеві програми профілактики або масові кампанії, спрямовані на зміцнення здоров'я та профілактику захворювань. Крім цього, профілактика підрозділяється на первинну, вторинну і третинну. Профілактика первинна (Primary prevention) - комплекс медичних і немедичних заходів,спрямованих на попередження розвитку відхилень в стані здоров'я і захворювань,загальних для всього населення, окремих регіональних, соціальних, вікових,професійних та інших груп і індивідуумів. Прикладами такої профілактики є вакцинація, боротьба з тютюну палінням тощо. Первинна профілактика включає в себе представлені нижче чотири напрямки. 1. Заходи щодо зниження впливу шкідливих чинників на організм людини (поліпшення якості атмосферного повітря, питної води,структури і якості харчування, умов праці, побуту і відпочинку, рівня психосоціального стресу та інших, що впливають на якість життя), проведення екологічного та санітарно-гігієнічного контролю. 2. Заходи щодо формування здорового способу життя, в тому числі: створення інформаційно-пропагандистської системи підвищення рівня знань всіх категорій населення про негативний вплив факторів ризику на здоров'я, можливості його зниження; навчання здоров'ю; заходи по зниженню поширеності куріння і споживання тютюнових виробів, зниження споживання алкоголю, профілактика споживання наркотиків і наркотичних засобів; сприяння населенню у ведені фізично активного способу життя, занять фізичною культурою, туризмом і спортом, підвищення доступності цих видів оздоровлення. 3. Заходи для попередження розвитку соматичних і психічних захворювань і травм, в тому числі професійно-зумовлених,нещасних випадків, інвалідизації та смертності від неприродних причин,дорожньо-транспортного травматизму та ін. 4. Виявлення в ході проведення профілактичних медичних оглядів шкідливих для здоров'я чинників, в тому числі і поведінкового характеру, для вживання заходів щодо їх усунення з метою зниження рівня впливу чинників ризику. Профілактика вторинна (sесondary prevention)- комплекс медичних, соціальних, санітарно-гігієнічних, психологічних та інших заходів, спрямованих на раннє виявлення і попередження загострень, ускладнень і хронізації захворювань, обмежень життєдіяльності, які викликають дез адаптацію хворих в суспільстві,зниження працездатності, в тому числі інвалідизацію та передчасну смертність. Прикладом заходів вторинної профілактики є своєчасне виявлення і лікування діабету та профілактика очних і серцевих захворювань, ниркової недостатності тощо. Вторинна профілактика включає: 1) цільове санітарно-гігієнічне виховання, в тому числі індивідуальне та групове консультування, навчання пацієнтів і членів їх сімей знань та навичок, пов'язаних з конкретним захворюванням або групою захворювань; 2) проведення диспансерних медичних оглядів з метою оцінки динаміки стану здоров'я, розвитку захворювань для визначення і проведення відповідних оздоровчих і лікувальних заходів; 3) проведення курсів профілактичного лікування та цільового оздоровлення, в тому числі лікувального харчування, лікувальної фізкультури,медичного масажу і інших лікувально-профілактичних, санаторно-курортного лікування; 4) проведення медико - психологічної адаптації до зміни ситуації в стані здоров'я, формування правильного сприйняття і відносини до потреб і можливостей організму, які змінилися; проведення заходів державного, економічного, медико - соціального характеру, спрямованих на зниження рівня впливу модифікуючи факторів ризику, збереження працездатності, яка залишилася і можливості до адаптації в соціальному середовищі, створення умов для оптимального забезпечення життєдіяльності хворих та інвалідів(наприклад: виробництво лікувального харчування, реалізація архітектурно-планувальних рішень і створення відповідних умов для осіб з обмеженими можливостями тощо). Профілактика третинна - реабілітація (син. відновлення здоров'я) (Rehabilitation) - комплекс медичних, психологічних, педагогічних, соціальних заходів, спрямованих на усунення або компенсацію обмежень життєдіяльності, втрачених функцій з метою можливо більш повного відновлення соціального і професійного статусу, попередження рецидивів і хронізації захворювання. Прикладами заходів третинної профілактики є реабілітація хворих після інсульту, спостереження за хворими з серцевою недостатністю, після інфаркту міокарда тощо. Важливе значення при проведенні медичної профілактики мають профілактичні медичні огляди (screening), які поділяються на: |