Демография. Статики населения и изучение динамики
 Скачать 82.99 Kb.
|
|
Тема 2. Методика вивчення та оцінки показників загальної захворюваності Разом з демографічними показниками, показниками фізичного розвитку, донозологічного стану, інвалідності, здоров'я населення характеризують показники захворюваності. Захворюваність населення – збірне поняття, що включає показники, що характеризують рівень різних захворювань, їх структуру серед всього населення або окремих його груп на даній території, і динаміку. Захворюваність населення – це статистичні показники, за допомогою яких здійснюється вимірювання хвороби. Медико-соціальне значення визначається тим, що саме захворювання є основною причиною смерті, тимчасової та стійкої втрати працездатності, що в свою чергу призводить до великих економічних втрат суспільства, негативного впливу на здоров'я майбутніх поколінь і зменшення чисельності населення Медико-соціальне значення захворюваності визначається тим, що: за рівнем захворюваності оцінюють стан здоров'я населення; захворювання є основною причиною смерті, тимчасової і стійкої непрацездатності і, зрештою, великих економічних втрат, скорочення чисельності населення; захворювання значною мірою визначають здоров'я майбутніх поколінь; знання захворюваності потрібне для планування медичної допомоги, правильної розстановки кадрів, складання плану профілактичних заходів (диспансеризації, санітарно-освітньої роботи і ін.); показники захворюваності є одним з найбільш інформативних критеріїв ефективності лікувальних, профілактичних і соціальних заходів, діяльності органів і установ охорони здоров'я; вивчення захворюваності дозволяє визначити необхідні профілактичні заходи; при оцінці здоров'я населення статистика захворюваності багато в чому доповнює статистику смертності; в порівнянні з показниками смертності має важливу перевагу – оперативність. Метою вивчення захворюваності населення є характеристика стану його здоров'я, розробка профілактичних заходів, оцінка їх ефективності , оцінка ефективності надання медичної допомоги, планування мережі медичних установ і кадрів, оцінка діяльності лікувально-профілактичних і санітарно-епідеміологічних закладів. Основними методами вивчення захворюваності є : - облік та аналіз звертань за лікарською допомогою в медичні заклади; - аналіз результатів медичних оглядів окремих груп населення; -аналіз даних про причини смерті; - опитування населення; - проведення спеціальних вибіркових досліджень. Складності у вивченні захворюваності: - доступність медичної допомоги; - об’єм і спеціалізація медичної допомоги; - проблеми верифікації захворювання; - складність визначення початку і закінчення захворювання; - наявність прихованих, латентних форм захворювань; - неузгодженості у застосуванні класифікацій; - рівень професійної обізнаності кадрів регіону; - рівень організації медичних оглядів. - рівень організації обліку захворювань При вивченні захворюваності розрізняють поняття первинна захворюваність (синоніми: власне захворюваність, загальна вперше виявлена захворюваність), поширеність захворювань (синоніми: загальна захворюваність, хворобливість), патологічна ураженість (захворюваність за даними медичних оглядів), накопичена захворюваність, істинна (вичерпана) захворюваність. Первинна захворюваність (власне захворюваність, загальна вперше виявлена захворюваність) – це сукупність нових, ніде раніше не врахованих і вперше в даному році виявлених серед населення захворювань. Є часткою від ділення числа вперше зареєстрованих за певний період часу (як правило, за рік) захворювань і травм на середньорічну чисельність населення за той же період. Визначається на різну чисельність населення (100, 1000, 10000, 100000 і т.д.; відповідно %, %0, %000, %0000). Поширеність захворювань (загальна захворюваність, хворобливість) – це сукупність всіх захворювань, що є серед населення, вперше виявлених як в даному році, так і в попередні роки, але з приводу яких хворий знов звернувся в даному році по медичну допомогу. Є часткою від ділення числа всіх захворювань і травм, зареєстрованих за певний період часу (як правило, за рік) на середньорічну чисельність населення за той же період. Визначається на різну чисельність населення (100, 1000, 10000, 100000 і так далі). Патологічна ураженість(захворюваність заданими медичних огляд) - частка від ділення числа захворювань, виявлених під час профоглядів на число оглянутих. Визначається на 100, 1000, 10000, 100000 і так далі оглянутих; включає частину загальної захворюваності. Ряд авторів під патологічною ураженістю розуміє частоту патології серед населення, яка встановлюється при медичних оглядах, що враховують не тільки захворювання, але і преморбідні форми, морфологічні і функціональні відхилення, які надалі можуть зумовити хворобу, але до моменту обстеження ще не вимушували їх носіїв звертатися по медичну допомогу. Накопичена захворюваність– це всі випадки зареєстрованих захворювань за ряд років, сукупність захворювань, зареєстрованих протягом останнього року тривалого періоду спостереження (3 – 5 і більше років) і доповнених випадками хронічних захворювань, зареєстрованих в попередні роки, з приводу яких могло і не бути звернень в даному році; число захворювань, зареєстрованих протягом останнього року, доповнених випадками хронічних захворювань, зареєстрованих в попередніх 2 року і з приводу яких не було звернень в даному році, на 1000 населення. Останнє з визначень уявляється найбільш точним, з обмовкою, що число років, для яких розраховують накопичену захворюваність, може бути різным. Істинна захворюваність– це звертальність плюс захворюваність за даними медичних оглядів мінус діагнози, що не підтвердилися, на медичних оглядах. При визначенні істинної захворюваності повинна дотримуватися умова, що одні і ті ж захворювання, виявлені при зверненнях і шляхом профоглядів повинні враховуватися один раз. При вивченні захворюваності використовуються наступні методи: за даними звертальності по медичну допомогу; за даними медичних оглядів населення; за причинами смерті. Окрім них, у ряді джерел указуються та інші, зокрема: за даними опитів населення; за даними спеціальних вибіркових досліджень. Кожен метод має свої переваги та недоліки. Будь-який з них не дає вичерпного уявлення про захворюваність населення. Якнайповнішу інформацію з даного питання можна отримати тільки в результаті їх комплексного використання. Перевагами методу вивчення захворюваності за даними звертальності є: доступність для охоплення всіх верств населення унаслідок обов'язкової реєстрації виявлених захворювань; безперервність і динамічність спостереження за станом здоров'я населення; оперативність обліку захворювань; якнайповніший облік гострих захворювань; можливість виділення вперше виявлених протягом року захворювань; найбільша економічність. До недоліків методу відносяться: неповний облік хронічних захворювань; неповний облік початкових і безсимптомних стадій і форм хвороб; неповний облік у випадках недостатньої доступності медичної допомоги, недостатньої повноти реєстрації захворювань і ступеня спеціалізації медичної допомоги, низької санітарної культури населення; при недостатньому авторитеті серед населення медичних установ в цілому або окремих лікарів; при обслуговуванні громадян в приватних медичних установах. Перевагами методу вивчення захворюваності за даними медичних оглядів є: достатньо повний облік хронічних захворювань; можливість виявлення хвороб на початкових стадіях; можливість уточнення діагнозу; незалежність результатів оглядів від доступності медичної допомоги, санітарної культури населення і так далі Недоліками методу є: неможливість обліку гострих захворювань; обхват оглядами лише окремих контингентів населення; висока вартість; залежність повноти інформації про захворюваність від систематичного проведення оглядів, участі в оглядах лікарів певних спеціальностей, достатнього діагностичного забезпечення, контролю своєчасності і повноти оглядів. Метод вивчення захворюваності за причинами смерті є допомыжним по відношенню до двох вищезгаданих методів. Дозволяє доповнити картину захворюваності за рахунок тих захворювань, носії яких не зверталися по медичну допомогу і не проходили огляди, а також раптових захворювань, що дають високу летальність і не виявлених обома першими методами (інфаркти, інсульти, травми і так далі). Метод вивчення захворюваності за даними опитування населення, переваги: можливість обліку захворювань, з приводу яких населення не зверталося за тими або іншими причинами по медичну допомогу; можливість з'ясування думки людини про причини виникнення його захворювання. Недоліки: суб'єктивність, пов'язана з самодіагностикою захворювань; значне число помилкових відповідей на питання анкети. Метод вивчення захворюваності за даними спеціальних вибіркових досліджень. Переваги: дозволяє отримати уявлення про істинну, вичерпану поширеність патології; дозволяє отримати детальнішу і якіснішу інформацію в коротші терміни при менших витратах. . Методам вивчення захворюваності відповідають певні види захворюваності, кожен з яких має свої джерела інформації (облікові документи) і основні показники (див. табл.6.1) .
Тема 3: Медико-соціальні аспекти інвалідності. Методика розрахунку та аналіз показників інвалідності Стійким порушенням працездатності (інвалідністю) називається такий стан, при якому функціональні та органічні порушення, зумовлені захворюванням, каліцтвом, анатомічним дефектом, носять стійкий або постійний характер і перешкоджають продовженню роботи за основним фахом на тривалий чи постійний термін. На відміну від захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, інвалідність характеризується стійкою (постійною або тривалою, не менш ніж на 1 рік) втратою працездатності або її значним зниженням. Інвалідність – один з найважливіших показників здоров’я населення, що має не лише медичне, але й соціально-економічне значення. Вона дуже тісно пов’язана із захворюваністю населення і, по суті, завжди є її результатом. Це відноститься і до інвалідності дітей внаслідок анатомічних дефектів і вроджених вад. Особі, що втратила працездатність на тривалий час, встановлюється певна група інвалідності: І, ІІ чи ІІІ. Визначенням причин і групи інвалідності займаються медико-соціальні експертні комісії (МСЕК). Ці комісії складаються з лікарів-експертів і визначають ступінь обмеження життєдіяльності людини, причину і час настання інвалідності, встановлюють потреби інвалідів у соціальній допомозі, розробляють індивідуальні програми реабілітації та адаптації інвалідів до нових умов життя та праці. Встановленням групи, причини і часу настання інвалідності у неповнолітніх осіб займаються лікарсько-консультативні комісії (ЛКК) закладів охорони здоров’я за місцем проживання або знаходження дитини. Виділяють такі види інвалідності за її походженням: - загальне захворювання; - професійне захворювання; - трудове каліцтво; - інвалідність з дитинства; - у зв’язку з Чорнобильською катастрофою; - у колишніх військовослужбовців; - інвалідність до початку трудової діяльності. Основними причинами інвалідності в Україні є хвороби системи кровообігу (перше місце); злоякісні новоутворення (друге місце);нещасні випадки, отруєння,травми (третє місце). Показники інвалідності До основних показників, що характеризують інвалідність, відносяться : показник інвалідності (контингент інвалідів, загальна інвалідність); первинна інвалідність (інвалідизація); структура первинної інвалідності – питома вага кожного класу захворювань в показнику інвалідності; структура первинної інвалідності за групами інвалідності; динаміка інвалідності за групами; зміна групи інвалідності при повторному огляді; питома вага інвалідів, яким вперше встановлена інвалідність серед контингенту інвалідів. Найбільш важливими показниками інвалідності є загальна інвалідність (відношення кількості осіб, що визнані інвалідами, до загальної чисельності населення) і первинна інвалідність (відношення кількості осіб, що вперше визнані інвалідами, до загальної кількості населення). Обидва показники розраховуються на 10 тис. населення. Вивчення інвалідності є важливою медико-соціальною проблемою, особливо в сучасних умовах, у зв’язку з триваючим процесом постаріння населення та збільшення числа осіб старшого віку з хронічними захворюваннями, які призводять до інвалідності. На стан показників інвалідності, крім демографічних і екологічних чинників, значною мірою впливають соціально-економічні умови життя та соціальна політика держави щодо інвалідів. Отже, головними соціальними факторами, які впливають на зростання інвалідності, слід вважати зубожіння населення (звідси неналежні умови життя, неякісне харчування), соціально-психологічні проблеми (безробіття, невлаштованість, невпевненість у завтрашному дні), небезпечна екологічна ситуація, незадовільна організація охорони здоров’я та медичної допомоги населенню. Більше ніж 5% населення України є інвалідами. Зараз їх нараховується більше ніж 2,7 млн. очіб. Щороку чисельність інвалідів в Україні збільшується в середньому на 40 – 60 тисяч. Аналіз структури первинної інвалідності по нозологіям (групам патології) виявляє, що її основними медичними причинами є такі ураження: Таблиця 1
При цьому небезпечним є зростання долі переважно соціально зумовлених захворювань: туберкульозу, сифілісу, ВІЛ/СНІДу, розладів психіки, травматизму, синдромів хронічного алкоголізму тощо. Особливу стурбованість суспільства має викликати інвалідність у зв’язку з туберкульозом. Майже у половини областей України її рівень перевищує середній показник на 30-50%. Також помітно збільшується інвалідність внаслідок психічних захворювань, зараз таких інвалідів понад 270 тис. чоловік. Щодо розповсюдженості інвалідності з певної причини, то існує така статистика. Якщо інвалідів усіх категорій прийняти за 100%, то серед них: інвалідів від загального захворювання – 81%; інвалідів з дитинства – 9%; інвалідів з числа колишніх військовослужбовців – 4%; інвалідів від трудокаліцтва чи профзахворювання - 3%; інвалідів внаслідок аварії на ЧАЕС – 3%. Слід зазначити, що хоча частка інвалідів в наслідок аварії на ЧАЕС складає всього 3%, проте вплив наслідків цієї аварії на інвалідність від загальних захворювань є досить суттєвим. Провідні місця в структурі причин інвалідності дитячого населення посідають хвороби нервової системи (28%, половина з яких припадає на церебральний параліч), вроджені аномалії (17,7%) і психічні розлади (16,5%). Разом із хворобами органів чуттів це складає 75% всіх випадків інвалідності серед дитячого населення. Зниження рівню інвалідності вимагає поєднання зусиль держави, працівників системи охорони здоров’я, інших служб і відомств. Форми первинної облікової документації для вивчення інвалідності 1.Акт огляду медико-соціальною експертною комісією, форма №157/о. 2.Виписка з акту огляду МСЕК, форма №157-1/о. 3.Журнал протоколів засідань МСЕК, форма №157-5/о. 4.Статистичний талон експертного обстеження № 1, форма № 159/о. 5.Щорічний звіт обласної, центральної, міської МСЕК, форма № 37. |