7. СОЦІОЛОГІЯ - конспект лекцій. Тези лекцій лекція 1 Тема 1 Соціологія як наука. Тема 2 Методи соціологічних досліджень. План Соціологія як наука
 Скачать 0.74 Mb.
|
|
Тема 10: Соціологія сім’ї. План
Поняття про предмет соціології сім’ї. Ця тема с перехідною від соціологічного аналізу особистості до вивчення соціальних спільнот, бо сім'я є найбільш давньою природною формою з’єднання людей, заснованою на кровноспоріднених зв'язках, і найпростішою вихідною спільнотою. Соціологія сім’ї розглядається як спеціальна соціологічна дисципліна, яка вивчає формування, розвиток і функціонування сім'ї та шлюбно-родинних відносин в конкретних культурних і соціально-економічних умовах. Центральною рядоутворюючою категорією цієї галузі соціологічного знання є поняття сім'ї. Сім'я є об'єктом дослідження багатьох наук — історії, економіки, юриспруденції, психології, педагогіки, демографії, етнографії, соціології тощо. Кожна з них вивчас специфічні сторони функціонування і розвитку сім'ї під власним кутом зору і відповідно до свого предмету і методу. В демографії, наприклад, особливо розвинутим є напрямок дослідження ролі сім'ї і сімейної структури населення у його відтворенні; в соціальній психології — дослідження сімейних конфліктів і динаміки розвитку сімейних груп; в педагогіці увага акцентується на вивченні виховної функції сім'ї як одного з важливих факторів формування особистості. Етнографію цікавлять побут і культурні особливості сімей в різноманітних етнічних групах і спільнотах; правові науки займаються з'ясуванням юридичних аспектів розлучень, майнового стану сім'ї; для економіки одним з основних завдань є аналіз сімейного бюджету, стану сімейного споживання; історія досліджує виникнення сім'ї та форми її існування у різні періоди історії людства. Соціологія сім'ї ставить перед собою завдання інтеграції досягнень цих наукових галузей і носить міждисциплінарний характер. Специфіка соціології сім'ї полягас в тому, що сім'я одночасно виступає у двох проявах: вона є малою контактною соціальною групою, певною формою взаємодії людей, з одного боку, і особливим соціальним інститутом, якій регулює відтворення людини за допомогою певної системи ролей, норм і організаційних форм, — з іншого. Шлюб — історично обумовлена, санкціонована і регульована суспільством форма стосунків між жінкою і чоловіком, що визначає їх права і обов'язки стосовно одне одного і дітей. Американський соціолог Н. Смелзер визначає поняття сім'ї наступним чином: сім'єю називається засноване на кровній спорідненості, шлюбі або усиновленні об'єднання людей, які пов'язані між собою спільністю побуту і взаємною відповідальністю за виховання дітей. Інші соціологи, погоджуючись в цілому з таким визначенням, додають до нього такі риси, як історично зумовлений характер сім'ї та її функціонування у різні історичні епохи, соціальна потреба суспільства в існуванні сім'ї, у фізичному і духовному відтворенні населення тощо. Підкреслюється, що з часом “сім'я-відносини” розвинулась у “сім'ю-соціальну спільноту”. Сучасна сім'я визначається як інституйована спільнота, що складається на основі шлюбу, породженій ним спільній правовій та моральній відповідальності батьків за здоров'я дітей, їх соціалізацію та виховання. Сім'я як соціальний інститут і мала соціальна група. Як мала соціальна група, вказує М. Мацковський, сім'я розглядається у тих випадках, коли дослідженню підлягають і відносини між індивідами, які складають сім'ю. Цей підхід дозволяє з'ясувати мотиви і причини розлучень, динаміку родинних відносин, характер стосунків між батьками й дітьми. Ці проблеми міжособистісної взаємодії тісно пов'язані з існуючими в суспільстві нормами, цінностями і взірцями поведінки і зумовлені соціокультурними та соціоекономічними умовами життєдіяльності групи. На думку Мацковського, при аналізі сім'ї як малої соціальної групи або спільноти доцільно виділити три основні типи характеристик: а) характеристики групи в цілому: цілі і завдання сімейної групи, склад і структура сім'ї, соціально-демографічний склад сім'ї, групова згуртованість, групова діяльність і характер групової взаємодії, структура влади, спілкування в сім'ї тощо; б) характеристики зв'язків і відносин сімейної групи з більш широкими соціальними системами в рамках соціальної структури суспільства; в цьому випадку виділяються і аналізуються насамперед функції сім'ї по відношенню до суспільства; в) цілі, завдання і функції по відношенню до індивіда, групова регуляція поведінки і взаємодії індивідів у сім'ї, груповий контроль; групові санкції, сімейні цінності, норми і взірці поведінки, включеність індивіда в сім'ю, його задоволеність перебуванням в ній. Як соціальний інститут сім'я аналізується в тих випадках, коли слід з'ясувати, у якій мірі спосіб життя сім'ї, її функціонування відповідають потребам суспільства. Модель соціального інституту є надзвичайно важливою для прогнозів майбутніх змін сім'ї. На думку Мацковського, соціолога-дослідника цікавлять перш за все взірці сімейної поведінки, усталені ролі, виконувані її членами, особливості формальних і неформальних норм і санкцій у сфері шлюбно-сімейних відносин. Одні норми, обов'язки і права носять юридичний характер і регламентуються законодавством (питання про володіння майном, про матеріальні зобов'язаній батьків стосовно дітей і один одного, про мінімальний вік вступу до шлюбу, про юридичні підстави для розірвати шлюбу, про права і обов'язки колишнього подружжя, пов'язані з утриманням і вихованням дітей, володінням майном після розірвання шлюбу і т. ін.). Інші норми шлюбу регулюються мораллю, звичаями, традиціями. До них належать норми залицяння, шлюбного вибору і дошлюбної поведінки, розподіл влади і обов'язків між подружжям, характер сімейного дозвілля тощо. Така ж моральна регламентація розповсюджується на процес розлучення, відносини з рідними, друзями. Кожна з двох парадигм у вивченні сім'ї має свою специфіку: внутрішні зв'язки всередині сім'ї досліджуються крізь призму понять, що характеризують малу групу; парадигма соціального інституту орієнтована насамперед на зовнішні зв'язки сім'ї, Дослідники проблем сучасної сім'ї (як вітчизняні, так і зарубіжні) погоджуються у тому, що нині аналіз сім'ї як соціального інституту поступається місцем дослідженням її групових характеристик. В минулому, особливо в умовах існування тоталітарного режиму в СРСР, протягом десятиріч сім'я виступала лише постачальником людських і трудових ресурсів, об'єктом державної політики; держава перебрала ні себе майже всі функції інших соціальних інститутів, в тому числі і сімейного, і вирішувала за сім'ю мало не всі питання. Повна залежність сім'ї від держави робила її фактично безправною. У цій ситуації тематика соціологічних досліджень проблем сім'ї виглядала однобокою і викривленою. Недостатньо вивчались причини і мотиви розлучень та їх наслідки (як явище, нетипове для соціалізму), характер дошлюбної поведінки та установки юнацтва і молоді, пов'язані з статевим життям (“у нас сексу немає, то лише в капіталістичних країнах бісяться з жиру”), проблеми бездітних або багатодітних сімей, сімей пенсіонерів чи молодих сімей. Практично не досліджувались в соціологічному аспекті питання виховання дітей дошкільного віку, дітей з неповних (тобто без батька або матері) сімей, вплив вживання алкоголю і наркотиків на міцність сім'ї та здоров'я її членів. Не було наукових праць про становище чоловіків у сім'ї, взаємини між братами і сестрами, подружні конфлікти, стосунки розлучених з дітьми та багатьох інших. “Цілиною” в соціологічних дослідженнях була молода сім'я, де чоловік і дружина не досягали 28 років, та її проблеми. Повертаючись до сучасної України, підкреслимо, що зараз стосунки між державою і сім'єю суттєво змінились: нині мова йде насамперед про те, щоб держава подбала про належні умови для створення і функціонування сімей — економічні, соціальні, правові; адже від того, наскільки міцною є сім'я, залежить міцність і стабільність усього суспільства (згадаймо думки О.Конта з цього приводу). В сучасній зарубіжній літературі дедалі більше науковців фіксує перенесення акцентів з розгляду сім'ї як соціального інституту у площину соціологічного аналізу сім'ї як малої соціальної групи. Німецький соціолог Х. Тірелл характеризує “розчинення” сім'ї в суспільстві та зміни її функціональних кордонів як процес деінституалізації сучасної сім'ї. У розвинутих країнах він зумовлений багатьма причинами. Втрата економічного значення сім'ї (коли всі її члени займалися спільною працею на власному клаптику землі чи виробництвом якогось продукту чи товару) призвела до того, що підставою шлюбу поступово стає інтимна сфера. Засобом з'єднання у сім'ю стають не стільки економічні передумови, потреби і економічна залежність, скільки фактор кохання. Нині сім'я і шлюб орієнтуються переважно на емоційні відносини та інтереси. Відбувається подальша приватизація життя людей та ізоляція сім'ї від суспільства, заснована на еволюції традиційних цінностей (обов'язок поступається місцем сучасним індивідуалістичним цінностям або вартостям самореалізації і самоствердження). Більшість сучасної молоді розвинутих країн вважає основною цінністю будь-яких парних відносин любов, визнання і розуміння; на перший план висувається партнерство. Майже всі західні дослідники погоджуються, що з усіх традиційних засад побудови сім'ї та її ролі у суспільстві нині збереглася тільки одна — турбота про нащадків. Лише у ставленні до дітей та їх соціалізації (тобто підготовці до вступу в доросле соціальне життя) на Заході ще зберігається значення сім'ї як соціального інституту. Дістає переважаючу орієнтацію на дитину і, що найбільш важливо, усвідомлення цій орієнтації. Історико-культурні дослідження засвідчують, що зі зростанням темпів індустріалізації тої чи іншої країни з дитиною пов'язують в більшій мірі психологічні, аніж матеріальні цінності. Одночасно змінюються й рольові позиції батьків: на зміну піклуванню про матеріальне забезпечення дитини приходить нова потреба: можливість розкриття себе в дитині. . Отже, і в нашій, і в інших країнах сьогодні відбуваються схожі процеси еволюції сім'ї та її місця і ролі в суспільстві. Ця подібність зумовлена переходом посткомуністичних країн від тоталітарних до демократичних форм соціально-політичного устрою, від “закритого” до “відкритого” типу суспільств. Сім'я все більше унезалежнюється від суспільства в цілому. Ставлення держави до сім'ї поступово перестає бути суто споживацьким та інструменталістським. Держава позбавляється функцій контролю і застосування каральних санкцій по відношенню до сімей та членів, перш за все підлітків і неповнолітніх. На перший план виступає забезпечення державою сприятливих умов для утворення та існування сімей, особливо молодих, і відображення цих процесів в державній сімейній політиці (відповідному законодавстві та конкретних заходах типу пільгового кредитування, пайової допомоги у будівництві житла, випуску спеціальних груп недорогих товарів для молодих сімей та їх дітей тощо). Хоча увага дослідників-соціологів до сім'ї як соціального інституту відчутно зменшується, все ж у даний час існують достатні передумови для постановки питання про інтеграцію двох парадигм. Вона може здійснюватись в межах уявлень про сім'ю як соціальну систему. Якщо розглядати сім'ю як систему в усій її багатоманітності і складності, то стане зрозумілим наявність різних дослідницьких підходів, бо навіть одні й ті ж властивості системи відображаються в різних термінах і значеннях. Системний підхід нині широко використовується як в усій соціології, так і в її окремих напрямках і галузях. Його застосування в соціологічному аналізі сім'ї докладніше розглядатиметься у наступних питаннях теми. Понятійний апарат соціології сім'ї, як і будь-якої іншої галузі соціологічного знання, включає широке коло понять і категорій. Зупинимося докладніше на трьох основних: умови життя сім'ї, структура сім'ї, функції сім'ї. Для їх характеристики візьмемо положення з праць вітчизняних і зарубіжних авторів. Умови життя сім'ї являють собою сукупність факторів макросередовища (загальні соціальні умови), мезо- і мікросередовища (середовище розселення і найближче соціальне оточення). Загальні соціальні умови поділяються, в свою чергу, на:
Ці загальні соціальні умови впливають на життєдіяльність сім'ї опосередковано, через фактори мезо- і мікросередовища. Адже сім'я, як правило, вступає у взаємодію з ширшими соціальними спільнотами та інститутами, здійснює контакти з рідними, сусідами, друзями. До конкретних характеристик середовища безпосереднього проживання сім'ї належать, згідно з Мацковським, наступні:
Структура, функції сучасної сім'ї. Типологія сім'ї. При аналізі найближчого соціального оточення вирізняються основні соціальні характеристики друзів, знайомих, рідних і представників референтних груп, а також їх норми і цінності в сфері шлюбно-сімейних відносин: установки на число дітей в родині, професійну зайнятість жінок, характер сімейного дозвілля, характеристики сімейного споживання тощо. Під структурою сім'ї розуміється вся сукупність відносин між її членами, яка включає відносини родства, систему морально-духовних відносин разом з відносинами влади, авторитету і т.ін. У загальній системі родинних відносин, згідно з Н. Смелзером, існують два основні типи сімейної структури або форми сім'ї. Нуклеарна сім'я складається з дорослих батьків і дітей, які від них залежать (матеріально, економічно, житлово, емоційно). Розширена сім'я включає нуклеарну сім'ю і родичів, наприклад, бабусю і дідуся, онуків, тітку, дядька, двоюрідних братів і сестер. Така родина вважається важливим, а в багатьох суспільствах й основним соціальним об'єднанням, спільнотою, базою розвитку соціальних відносин і гарантом взаємодопомоги і підтримки. За формою шлюбу вирізняють моногамію (шлюб між одним чоловіком і однією жінкою) і полігамію (шлюб між одним та декількома іншими індивідами). Полігамія, в свою чергу, поділяється на полігінію (шлюб між одним мужчиною і кількома жінками) і поліандрію (шлюб між однією жінкою і кількома мужчинами). Ще одною формою є груповий шлюб (між кількома мужчинами та кількома жінками). Навіть сьогодні полігінія є досить розповсюдженою, наприклад, у Тибеті, на півдні Індії. За типом владних структур виділяються патріархальні родини (де переважає влада чоловіків над іншими членами сім'ї), які існують в Таїланді, Японії, Ірані, Бразилії та багатьох інших країнах світу, та матріархальні сімейні системи (де влада належить жінці і матері). Останні зустрічаються досить рідко, наприклад, у жителів Тробріандських островів. В останні роки відбувається перехід від патріархальної до егалітарної сімейної системи (де вплив і влада розподілені між чоловіком і жінкою майже порівну). За партнером, якому надасться перевага при вступі до шлюбу, розрізняють шлюби, що здійснюються за правилами екзогамії (тобто партнера шукають поза певними групами, сім'ями або кланами), та шлюби за правилами ендогамії (тобто партнер обирається всередині своєї групи). Так, ендогамія була характерною для кастової системи в Індії. Найбільш відомим правилом ендогамії є заборона кровозмішування [інцест], яка виключає шлюби або статеві зв'язки між особами, що є близькими кровними родичами. Майже в усіх суспільствах, зазначає з цього приводу Смелзер, це правило стосується відносин між дитиною і одним з батьків, а також між братом і сестрою. Він же підкреслює, що в західних країнах ендогамія в обмеженому вигляді існує всередині расових груп (наприклад, американських негрів), релігійних груп (наприклад іудаїстів) і соціальних класів (наприклад, людей з аристократичним походженням). За вибором місця проживання молодих соціологи вичленовують патрілокальне (коли молода відходить з своєї сім'ї і живе в сім'ї чоловіка або поблизу оселі його батьків), матрілокальне (коли молоді живуть з батьками жінки або поблизу них) та неолокальне (коли молодята живуть окремо від своїх батьків). Неолокальне місце проживання вважається нормою на Заході, але порівняно рідко зустрічається деінде. Г.Мердок, який дослідив проблеми шлюбу у 250 суспільствах світу, лише в 17 з них виявив розповсюдженість неолокального місця проживання. Стосовно України, — то переважна більшість молодих сімей живе з батьками. Це пов'язано не так з традиціями української сім’ї, як з браком коштів у молодих для винаймання, а тим більше купівлі чи будівництва власного помешкання. Н. Смелзер вказує на існування зв'язку між різними елементами структури сім'ї і шлюбу та соціальними умовами. Так, патрілокальне місце проживання знайшло розповсюдження в суспільствах, де існували полігінія, рабство і часто відбувалися війни. Члени їх суспільств звичайно займались, мисливством і збиранням рослин. Матрілокальне місце проживання вважалось нормою в суспільствах, де жінки користувалися правом землеволодіння (наприклад, у селян Ірландії). Неолокальне місце проживання пов'язане з моногамією, тенденцією до індивідуалізму та рівного економічного становища чоловіків і жінок. Нарешті, за родоводом і наслідуванням майна найбільш розповсюдженим є родовід за чоловічою лінією. В декотрих випадках родство визначається за жіночою лінією (коли майно матері відходить доньці, а основну підтримку молодому подружжю надає брат жінки). Сімейна система, заснована на двобічному родоводі, прийнята у 40% світових культур. |