7. СОЦІОЛОГІЯ - конспект лекцій. Тези лекцій лекція 1 Тема 1 Соціологія як наука. Тема 2 Методи соціологічних досліджень. План Соціологія як наука
 Скачать 0.74 Mb.
|
|
СОЦІОЛОГІЯ ТЕЗИ ЛЕКЦІЙ ЛЕКЦІЯ №1 Тема 1: Соціологія як наука. Тема 2: Методи соціологічних досліджень. План 1. Соціологія як наука
2: Методи соціологічних досліджень
Предмет і об’єкт соціології. Термін „соціологія” походить від латинського слова “societas” (суспільство) та грецького “logos” (слово, вчення). У буквальному розумінні соціологія – наука про суспільство. Поняття „соціологія” введене до наукового вжитку французьким філософом Огюстом Контом (І798-1857) у 30-х роках XIX ст. Соціологію він мислив як науку, тотожну суспільствознавству, яке об’єднувало в собі всі галузі знань про суспільство. Першим, хто дав „вузьке” трактування соціології як науки, був Еміль Дюркгейм (1858-1917) — французький соціолог і філософ, який створив так звану французьку соціологічну школу. З його ім’ям пов’язаний перехід соціології від науки, тотожної суспільствознавству, до науки, зосередженої на вивченні соціальних процесів та соціальних явищ суспільного життя, тобто самостійної науки, яка межує з іншими суспільними науками — історією, філософією, політекономією тощо. Розходження в поглядах на соціологію як науку не вдалося подолати й донині. Відомо до 100 визначень соціології, запропонованих найвідомішими спеціалістами у цій галузі. Сучасне тлумачення соціології як науки про становлення, розвиток і функціонування суспільства, соціальних спільнот, соціальних відносин і соціальних процесів, про механізми і принципи їх взаємодії. Предметом соціології є окремі аспекти, властивості, відносини, які становлять об’єкт конкретного дослідження. Об'єктом науки є все, на що спрямоване відповідне дослідження. Окрім загальнотеоретичного осмислення свого предмета, соціологія охоплює низку соціологічних теорій, предмет яких — вивчення особливих станів і форм буття соціальних спільнот: соціальної структури, культури, соціальних інститутів і організацій, особистості, а також процесів соціалізації індивідів у соціальних спільнотах. Основні закони та категорії соціології. Соціальний закон — об'єктивний та повторюваний причинний зв'язок між соціальними явищами та процесами, які виникають внаслідок масової діяльності людей або їх дій. Соціальні закони визначають відносини між різними індивідами та спільнотами, виявляються у їх діяльності. Це відносини між народами, націями, класами, соціально-демографічними та соціально-професійними групами, містом та селом, суспільством та соціальною організацією, суспільством та трудовим колективом, суспільством та родиною, суспільством та особистістю. Соціальні закони постають у природному плині подій. Вони становлять собою результат цілеспрямованих послідовних дій більшості індивідів у соціальних ситуаціях та об'єктивних зв'язках (причинних, функціональних та ін.). Поняття „категорія” відображає універсальні особливості й відношення дійсності, загальні закономірності розвитку всіх матеріальних, природних і духовних явищ. У соціології однією з найширших і найуживаніших є категорія „соціальне”. Соціальне - сукупність певних властивостей і особливостей суспільних відносин, інтегрована індивідом чи спільнотами в процесі спільної діяльності в конкретних умовах, яка виявляється в їх стосунках, ставленні до свого місця в суспільстві, явищ і процесів суспільного життя. Від з'ясування категорії „соціальне” залежить тлумачення специфіки соціальних відносин. Соціальні закони диференціюються за різними напрямками. За ступенем спільності існують такі соціальні закони:
За способом вияву:
За формами зв’язку:
Структура соціологічного знання. Соціальні відносини − самостійний, специфічний вид суспільних відносин, які виражають діяльність соціальних суб'єктів, зумовлену їх неоднаковими становищем у суспільстві та роллю в суспільному житті. Відповідно до наведеного вище розуміння соціології можна розглядати й структуру соціологічного знання:
Загальні соціологічні теорії поділяються на спеціальні і галузеві соціологічні теорії. До спеціальних соціологічних теорій відносять: соціологію особистості, соціологію сім’ї, соціологію молоді, соціологію міста, соціологію села, соціологію класів, соціологію нації; до галузевих – соціологію культури, соціологію політики, соціологію праці і управління, соціологію дозвілля, соціологію виховання, соціологію освіти, соціологію конфлікту, соціологія соціальних відхилень. Усі ці компоненти соціологічного знання тісно пов'язані між собою: без наукового обґрунтованої теорії емпіричні соціологічні дослідження не в змозі дати достовірної картини соціальних процесів, узагальнити їх струнку систему, а сама теорія, в свою чергу, ризикує відстати від життя і перетворитися на догму, якщо вона не живиться первинною соціологічною інформацією про зміни і нові тенденції у розвитку суспільства. Функції соціології. Соціологія безпосередньо включається у життя суспільства через виконання нею певних соціальних функцій:
За умови виконання соціологією цих функцій вона здатна посісти важливе місце у житті суспільства і кожної людини. Роль соціології зростає з кожним днем, оскільки вона спроможна дати знання про реальний стан нашого суспільства, зміни в ньому, нові процеси і явища, з якими ми не зустрічалися раніше. Отже, на відміну від інших суспільних наук соціологія є генералізуючою наукою, яка досліджує суспільство в цілому і людину як істоту соціальну. Соціологія активно співпрацює з іншими сферами наукових знань про соціум та людину, спираючись на досягнення статистики, демографії, психології, економіки, політичних, правових наук і дисциплін. Нині соціологія все більш успішно кооперує свою діяльність також з природничими та технічними науками, утворюючи спеціальні відгалуження знань на стику наук. Відбувається своєрідна „соціологізація” наук, з'являються такі незнані досі напрямки, як біосоціологія, соціологія населення, соціологія епідемій, соціологія інфаркту, соціологія злочинності, соціологія менеджменту тощо. Необхідність вивчення соціології визначається перш за все зростанням ролі і значущості цієї науки в сучасних умовах. ЛЕКЦІЯ №1 Тема 2: Методи соціологічних досліджень. План
Поняття та етапи організації соціологічного дослідження. Визначальний вплив на становлення і розвиток сучасної соціологічної науки мають дослідження, які поглиблюють знання людства про сутність явищ соціальної дійсності, допомагають у виробленні засобів наукового управління процесами розвитку суспільства. Соціологічне дослідження − це складний комплекс програмно упорядкованих науково-технічних, методичних та організаційно-технічних засобів, спрямованих на досягнення дослідницьких цілей і завдань. Крім загальних знань про суспільство, в якому ми живемо, соціологія стане у пригоді і тоді, коли треба буде розв'язувати конкретні проблеми і конфліктні ситуації за місцем праці. Як досягнути ефективності виробництва в умовах економічної кризи, краще організувати працю підлеглих, знайти розв'язання проблем плинності кадрів або “погасити” конфлікт, що загрожує перерости у страйк — на ці та інші питання допоможуть знайти відповіді конкретно-соціологічні дослідження. Сучасний молодий спеціаліст сьогодні — це не тільки і не лише фахівець у своїй сфері професійної діяльності. Він одночасно має бути знавцем людських душ, знати й розуміти потреби і запити тих, з ким він працює, добре володіти ситуацією і бачити тенденції розвитку на майбутнє. Отже, уявімо собі, що після успішного закінчення вищого навчального закладу ви приходите на своє перше місце праці і одразу потрапляєте у вир конфлікту між робітниками й адміністрацією. Вам як керівникові середньої ланки доведеться бути у сфері цього конфлікту і приймати якісь рішення для його розв'язання. Один із можливих варіантів дій — проведення конкретно-соціологічного дослідження, яке має на меті з'ясування причин конфлікту та аргументів обидвох сторін, задіяних у ньому. Але з чого почати? У загальному вигляді етапи проведення конкретно-соціологічного дослідження розгортаються у такій послідовності:
Безпосереднім приводом для проведення практично орієнтованого соціологічного дослідження звичайно виступає та чи інша соціальна проблема або проблемна ситуація, яка стосується певних груп людей, їх інтересів і потребує вирішення. Фіксація проблемної ситуації та з'ясування її суті передують конкретно-соціологічному дослідженню у вузькому значенні цього виразу, утворюючи попередній етап соціологічного аналізу. Отже, предметом емпіричного соціологічного дослідження є певна соціальна проблема (у нашому випадку — конфлікт між робітниками та адміністрацією конкретного підприємства в одній із сфер економіки), Проблемна ситуація, як вважає В.Ядов, — це стан “знання про незнання”, тобто необхідність вивчення якоїсь галузі соціального, в якій виникає порушення її нормального функціонування. Для організаторів соціологічного дослідження соціальна проблема виникає як стан знання про незнання якісних і кількісних змін, тенденцій розвитку певного процесу. Або, іншими словами, ми знаємо, що на виробництві виник конфлікт, але поки що не знаємо, що є його причинами та як можна його розв'язати. Соціальна проблема виступає як завдання соціальної дії і характеризується певними ознаками. По-перше, це прагнення до зміни соціальної ситуації, що склалася у колективі людей, який належить досліджувати. При цьому ступінь усвідомлення проблеми дослідником буває різним: від неясного вгадування до чіткого формулювання. По-друге, при розв'язанні соціальних проблем завжди є певна кількість варіантів, їх вирішення, причому кожний з них має свої наслідки. Чим більш складною є соціальна система, в якій виникає проблема, тим більш розмаїтими будуть шляхи її розв'язання. Тому соціологічний аналіз повинен розглядати соціальну проблему у зв'язку з основними параметрами соціальної системи. У нашому випадку конфлікт на конкретному виробництві доцільно розглядати у взаємозв'язку із загальним станом нашого суспільства, у конкретному соціальному, просторовому і часовому вимірі. Подальшим кроком є переведення проблемної ситуації у формулювання наукової проблеми. Для цього потрібно:
Виробнича проблема може бути описана за допомогою п'яти основних характеристик. Суть або зміст. Наприклад, визначаючи проблему, слід встановити, чому ми вважаємо, що соціальна напруга у трудовому колективі є високою. Вона низька або висока порівняно з якими стандартами? Може, це ще не трудовий конфлікт, а лише його перші ознаки? Організаційне і фізичне знаходження. В якому організаційному підрозділі (дільниці, бригаді, відділі, філіалі) і на якому фізичному об'єкті (підприємстві, приміщенні, складі, конторі) виявлена проблема? Наскільки широкого розповсюдження вона набула? Які виробничі й управлінські підрозділи вона заторкнула? Володіння проблемою. Чиє проблема “відкритою” (тобто знайомою всім) або “закритою” (тобто відомою лише певній групі осіб)? Які конкретно люди (управлінці, спеціалісти, робітники, службовці, допоміжний персонал) причетні до проблеми і найбільше зацікавлені в її розв'язанні? Абсолютна і відносна величина. Наскільки проблема важлива в абсолютних величинах (наприклад, обсяг втраченого робочого часу або фінансів; об'єм невикористовуваних виробничих потужностей або кількість простоїв)? Як вона впливає на підрозділи, в яких її зафіксували, і на людей, причетних до конфлікту? Наскільки проблема є важливою для організації чи підприємства взагалі? Часові межі. Відколи існує ця проблема? Чи вона появилася лише один раз, декілька разів, чи виникає періодично? Якою є тенденція: проблема стабілізується, посилюється або послаблюється? Унаслідок такого попереднього аналізу, здійсненого на підготовчому етапі, проблемна ситуація набирає чіткого виразу у вигляді формулювання проблеми. На цій основі, власне, і стає можливим розпочати конкретно-соціологічне дослідження, яке починається з розробки його програми. Програма соціологічного дослідження. Програма соціологічного дослідження — науковий документ, який регламентує всі етапи, стадії підготовки, організації та проведення соціологічного дослідження. Програма конкретно-соціологічного дослідження є обов'язковим вихідним документом; її розробка дає змогу чітко з'ясувати стратегію і тактику соціологічного аналізу виявленої проблеми, забезпечити всебічність охоплення проблемної ситуації і достовірність одержаної інформації. Нехтування виробленням програми конкретно-соціологічного дослідження у кінцевому підсумку призводить до нераціонального використання грошей і зусиль, втрати часу, одержання спотвореної або викривленої картини явища, яке досліджують, і загострення проблемної ситуації (наприклад, вибух конфлікту у трудовому колективі, страйк або стихійний бунт). Тому до такої, на перший погляд, непотрібної і копіткої дослідницької роботи треба поставитися надзвичайно уважно, оскільки від неї залежить безпосередній результат. Програма конкретно-соціологічного дослідження має відповідати певним вимогам. Українські соціологи називають декілька таких вимог, серед них:
Як зазначає В.Гречихін, програма конкретно-соціологічного дослідження виконує три основні функції:
У соціологічній літературі вважають загальновизнаним, що структура програми конкретно-соціологічного дослідження складається з двох розділів: методологічного і методичного. Розглянемо докладніше зміст і складові кожного з них. Методологічний розділ програми конкретно-соціологічного дослідження складається з таких елементів-складових: |