Философия шпоры КНТЕУ. Варіант 1 Завдання Розкрийте сутність та проаналізуйте форми відображення
 Скачать 119.27 Kb.
|
|
2. Сформулюйте основні положення філософії К. Маркса і Ф. Енгельса. Марксистська філософія, і в цьому одна з її специфічних рис, виникла як складова більш широкого вчення – марксизму. До його складу, крім філософського вчення, входить також теорія економічного розвитку суспільства – політична економія і теорія соціально-політичного розвитку – "науковий комунізм". Ідея Ф.Енгельса про основне філософське питання дає можливість певним чином класифікувати філософські школи і напрямки. Згідно з марксизмом, філософів, які визнають матерію первинною, а свідомість вторинною, називають матеріалістами. Тих, хто визнає первинність духу або свідомості, називають ідеалістами. Ідеалізм, у свою чергу, постає удвох формах – суб'єктивний і об'єктивний. Суб'єктивний ідеалізм бачить першооснову буття у свідомості суб'єкта. Об'єктивний ідеалізм як першооснову буття розглядає дух або ідею, що існує об'єктивно, поза суб'єктом. Матеріалізм і діалектика дозволили К.Марксу та Ф.Енгельсу відкрити феномен повторюваності у суспільних процесах і тим самим довести, що й суспільство, а не тільки природа, розвивається за певними законами, виділити окремі етапи в його розвитку, які були названі суспільно-економічними формаціями, по-новому оцінити роль народних мас та окремих особистостей в історії, дати своє розуміння причин виникнення і функціонування держави, соціальних класів, їхньої боротьби між собою, показати еволюцію сім'ї та ін. В цілому марксизму властива переоцінка ролі матеріального чинника, зокрема економічного, у поясненні життєдіяльності суспільства. Значення свідомості, суб'єктивного фактора постійно підкреслювалось, але недостатньо враховувалось. Особливе місце у філософії марксизму посідає проблема людини. Якщо найбільші досягнення матеріалістичної домарксистської філософії в розумінні людини, її призначення в світі зводились до того, що людина – частка природи, активна, свідома істота, має право на свободу і потребує гуманного ставлення до себе , то К.Маркс і Ф.Енгельс розглядають людину не лише як продукт природи, а й як соціальний феномен. Причому акцент робиться на її соціальних характеристиках. Ідея знищення приватної власності та подолання відчуження проходить червоною ниткою через увесь марксизм. Суспільством вільної праці, соціальної рівності, справедливості та гуманізму проголошується комунізм. У творах К.Маркса і Ф.Енгельса комунізм виступає у двох аспектах: як світле суспільство майбутнього, мета пригноблених і як дійсний, реальний рух, що послаблює стан відчуження. Вказується і соціальна сила, здатна кардинально змінити суспільні відносини, забезпечити перехід від приватної до суспільної власності. Такою силою у вченні марксизму . 3. Надайте відповідь на тестове . А) Метою історії у праці “Філософія історії“ Гегеля є єдність логічного та історичного Б) Вперше термін “філософія” запровадив Піфагор ВАРІАНТ № 5 Завдання 1. Розкрийте сутність емпіризму та раціоналізму і проаналізуйте їх основні суперечності. Емпірики стверджували, що чуттєвий досвід людини є єдиним джерелом пізнання. Але вони недооцінювали значення теоретичного, абстрактного, раціонального мислення і вважали, що вирішальними в пізнанні є показники наших чуттів Раціоналісти, на противагу емпірикам, вирішальним джерелом істинного знання визнають розум. Для раціоналізму характерна абсолютизація мислення, відрив абстрактного мислення від чуттєвого досвіду. Раціоналісти стверджують, що наукове розуміння світу можна створити власне умоглядним шляхом, без будь-якої допомоги чуттєвого досвіду, незалежно від нього (Б. Спіноза,) Таким чином, першим моментом пізнання є живе споглядання або чуттєве пізнання – відчуття, сприйняття, уявлення. Саме з живого споглядання, і насамперед з відчуттів, починається пізнання об'єктів дійсності. Впливаючи на органи чуття, предмети і явища зовнішнього світу збуджують нервову систему. Відчуття – означає відображення в мозкові окремих властивостей предметів та явищ об'єктивного світу, що безпосередньо діють на наші органи чуттів. Більш високим ступенем пізнання порівняно із відчуттям є сприйняття. Сприйняття не можна відривати від відчуттів, адже воно виникає на ґрунті відчуттів, які є результатом певного впливу предметів на органи чуття людини. Разом із тим сприйняття не можна зводити до простої механічної суми відчуттів. Раціональне в пізнанні дає людині можливість при вивченні явищ розкривати їх сутність, пояснювати внутрішній зв'язок, закон їх існування та розвитку. Об'єктивна дійсність постає перед людиною в безкінечному розмаїтті окремих предметів та явищ. У процесі пізнання людина йде від цих явищ до їх сутності, від одиничного до загального, від чуттєво-сприйнятливого до раціонально-пізнаваного, від конкретного до абстрактного.Основними формами абстрактного мислення є поняття, судження, умовивід. Обидва ці напрями в ході подальшого пізнавального процесу виявили свою абстрактність і однобічність. Однобічність зумовлена передусім абсолютизацією кожним із цих напрямів ролі одного з джерел людського знання і абстрагуванням від іншого чи принаймні його недооцінкою. Емпіризм гіпертрофує значення чуттєвого індивідуального досвіду у пізнанні, залишаючи в тіні раціональне начало останнього. Раціоналізм же, навпаки, нехтує пізнавальними можливостями людського досвіду і перебільшує роль інтелектуальних начал. Однобічність і емпіризму, і раціоналізму виявилась також у нерозумінні ними значення людської предметно-перетворюючої життєдіяльності як основи і рушійної сили пізнання. У раціоналізмі відрив пізнання від життєвого світу людей виявився наочніше. Цей самий недолік характерний, однак, і для емпіризму. Адже чуттєвий досвід індивіда, на якому грунтується емпіризм, — лише одна, до того ж неосновна, форма життєдіяльності. Перебільшуючи ж її роль, емпіризм тим самим протиставляє її всім іншим різновидам практичної життєдіяльності людей, стає неспроможним зрозуміти значення останньої в цілому. Завдання 2. Назвіть форми матеріального руху. 1. Переміщення в просторі різноманітних тіл, рух найдрібніших частинок, макротіл (Механічний рух як тотожністьпротилежностей при тяжіння-відштовхування. 2. Електромагнітні явища, гравітація, теплота, світло, звук тощо (Фізичний рух – механіка молекулярного світу; 3. Хімічні реакції, хімічний синтез в органічній або неорганічній природі (Хімічний рух – фізика атомарного світу) 4. Процеси в живих організаціях (Біологічна форма руху – (хімія клітини (білок), виникнення життя. 5. Соціальні зміни, процеси мислення і пізнання (Суспільна форма руху – якісно нова форма матеріального розвитку, коли виникає суспільна практика та її невід’ємний атрибут – мислення. Мислення постає як “своє інше” (Гегель) самої матерії, це ідеальна форма реального світу. Завдання 3. Надайте відповідь на тестове завдання. Оцінюється за 20-бальною системою. А) Суперечності продуктивних сил та виробничих відносин розв’язуються ……………….. Б) Вперше термін “буття” в історії філософії запровадив Піфагор ВАРІАНТ № 6 Завдання 1. Розкрийте та проаналізуйте основні форми суспільної свідомості. Свідомість має надзвичайно складну структуру. Фахівці не мають відносно неї одностайної думки. Це пов'язано зі складністю такого явища, як свідомість, яка взагалі вирізняється складністю, важкодоступністю наукового вивчення. Багато аспектів, властивостей свідомості ми ще не знаємо, спостерігається дискусійність, навіть протилежність поглядів відносно механізмів, властивостей, функцій, структури свідомості. Можна виділити такі рівні свідомості та їх елементи. 1,Базовим і найбільш давнім рівнем свідомості є чуттєво-афективний пласт, до якого належать: – відчуття – відображення в мозкові окремих властивостей предметів та явищ об'єктивного світу, що безпосередньо діють на наші органи чуттів; – сприйняття – образ предмета в цілому, який не зводиться до суми властивостей та сторін; – уявлення – конкретні образи таких предметів чи явищ, які в певний момент не викликають у нас відчуттів, але які раніше діяли на органи чуттів; – різного роду афекти, тобто сильні мимовільні реакції людини на зовнішні подразники 2,Ціннісно-вольовий рівень, до якого належать: – воля – здатність людини ставити перед собою мету і мобілізовувати себе для її досягнення; – емоції – ціннісно-забарвлені реакції людини на зовнішній вплив. Абстрактно-логічне мислення. Це найважливіший пласт свідомості, який виступає в таких формах: – поняття – відображення в мисленні загальних, найбільш суттєвих ознак предметів, явищ об'єктивної дійсності, їх внутрішніх, вирішальних зв'язків і законів; – судження – форма думки, в якій відображаєте ! ся наявність чи відсутність у предметів і явищ яких-небудь ознак і зв'язків; – умовивід – форма мислення, коли з одного чи кількох суджень виводиться нове судження, в якому міститься нове знання про предмети та явища 4. Необхідним компонентом свідомості можна вважати самосвідомість і рефлексію: – самосвідомість – це виділення себе, ставлення до себе, оцінювання своїх можливостей, які є необхідною складовою будь-якої свідомості; – рефлексія – це така форма свідомості, коли ті чи інші явища свідомості стають предметом спеціальної аналітичної діяльності суб'єкта. Одним зі структурних елементів суспільної свідомості є розмаїтість її форм. Це – політична свідомість, правова, моральна, релігійна, естетична, наукова свідоміст. Суттєве значення для розвитку форм суспільної свідомості має їх взаємодія. Всі форми переплітаються між собою, доповнюючи за певних умов одна одну. Характер взаємодії різних форм суспільної свідомості залежить від конкретних історичних умов. У кожну історичну епоху одні форми можуть посилювати свою активність, а отже, і вплив на інші форми, або, навпаки, послаблювати. Важливу роль у регулюванні відносин між людьми відіграє правосвідомість. Адже політичні та інші відносини в суспільстві немислимі без фіксації їх у законах.Правосвідомість – це сукупність поглядів, що відображають ставлення людей до існуючого права. Важливе місце серед форм суспільної свідомості належить моральній свідомості. Мораль – це система норм і правил, що склалася історично і регулює поведінку людини, її ставлення до інших людей, до суспільства в цілому і яка підтримується силою суспільної думки, традицій і виховання. Особливою формою суспільної свідомості є естетична свідомість. Формування останньої здійснюється, як правило, мистецтвом Завдання 3. Надайте відповідь на тестове завдання. Оцінюється за 20-бальною системою. А) Автором твору «Метафізика» є Арістотель Б) Якому закону діалектики належить поняття «стрибок»? Закон заперечення заперечення ВАРІАНТ № 7 1. Розкрийте зміст праці, Сковороди Г.С. «Розмови п’яті подорожніх про істинне щастя в житті»: Традиціями філософського усвідомлення гуманного ставлення до людини, в основі якого — філософія серця, проникнута творчість Г. Сковороди. Важливі міркування для розуміння філософії серця висвітлено в його праці "Розмова п'яти подорожніх про істинне щастя у житті". Автор доходить висновку, що щастя людини — в ній самій, у тому, щоб упізнати свій власний внутрішній світ, здружитися з собою, бути добрим до всіх, любити людей. Щаслива та людина, доводить письменник, яка здатна любити і яку люблять. Бо людина без любові — мертва. Щастя, за Сковородою, і в любові до природи, бо пізнаючи природу і себе в ній, людина зазнає радості від сприйняття прекрасного. Не може бути щастя без любові до рідної землі, до рідного краю. Воно тут, а не за морями. Сковорода визнає, що всі люди всіма засобами намагаються себе ощасливити. У творі він вказує на засоби, якими користуються багаті та наголошує, що такі намагання хибні та безуспішні, бо високі чини,багатство не в змозі звеселити дух і тим вигнати нудьгу, що вона вами оволоділа. В цьому випадку може допомогти лише щастя. Мислитель вказує, що причина людських нещасть у тому, що людина не намагається як слід пізнати власне місце. Отже, з вищесказаного можна зробити висновок, що питання про людське щастя було і буде актуальним ще багато століть . Людина - «коваль свого щастя» , творець власної долі. 2. Сформулюйте гегелівське розуміння сутності історичного процесу (праця «Філософія історії»). В основі гегелівського розуміння історії лежить поняття світового духу. Гегель визначав всесвітню історію як прогрес в усвідомленні свободи. Прогрес свободи у Гегеля здійснюється схематично: в основі історії лежить світовий дух як суб'єкт, який не усвідомлюється окремими індивідами. Вони виходять у своїй діяльності не з поняття (розуміння) світового духу, а із своїх приватних індивідуальних інтересів. Жоден індивід не керується світовим духом. Дух діє підсвідоме. Кожен індивід переслідує свої власні цілі, різні інтереси. Тому часто отримуються протилежні результати. Тобто, тут існує невідповідність між цілями і результатами. Із зіткнення виникає щось єдине, яке не переслідується жодним індивідом. Це історична подія, яка є проявом світового духу. Світовий дух у Гегеля реалізує себе через діяльність окремих індивідів. Цю особливість світового духу Гегель називав "хитрістю розуму" (люди не підозрюють того, що своєю діяльністю здійснюють світову історію). Гегель у своїй праці «Філософія історії» припустив, що в основі історичного процесу лежить ідеальне начало, здатне до розвитку за своїми власними законами, вища ідея, яка стає об'єктивною необхідністю для всіх інших.Гегель вважав, що розвиток історії завершується, досягши рівня Прусської імперії, після чого історія вже не розвивається в просторі і часі. Відтак, філософія Гегеля була консервативною, вона не давала перспектив для необхідності появи нових формацій, і через це класики марксизму назвали її «кінцем німецької класичної філософії». Філософська теорія Гегеля справила значний вплив на всю наступну філософську думку. 3. Надайте відповідь на тестове . Б) Автором твору «Екзистенціалізм – це гуманізм» є Жан-Поль Сартр . ВАРІАНТ № 8 1. Відмінність концепцій Дарвіна та Маркса про походження людини. Серед найважливіших проблем, які завжди бентежили людський розум, — питання походження людства та людської культури. Вже В різноманітних міфологічних та релігійних системах питанням цього кола належало дуже значне місце. Трудова концепція характерна насамперед для марксистської течії філософсько-теоретичної думки. І справді, її класичні положення викладено у працях засновників марксизму Карла Маркса та Фрідріха Енгельса. Трудова концепція пов'язує виникнення і розвиток людської культури в основному з працею та застосуванням знарядь праці, що, з погляду представників цієї теорії, і зумовило формування суспільної форми життєдіяльності та культури. На основі цих досліджень Фрідріх Енгельс (1820-1895) обґрунтував теорію походження людини і суспільства. У праці Енгельса "Роль праці в процесі становлення людину" стверджується, що вирішальну роль у цьому процесі відіграла праця як цілеспрямована діяльність. Початкова праця привела до того, що: а) організм предків людини почав пристосовуватися не тільки до умов середовища, а й до трудової діяльності. У процесі тривалого пристосовування організму до виконання трудових операцій у людської істоти з'явилася пряма хода, відбулася диференціація функцій передніх та задніх кінцівок, розвинулися руки, головний мозок; б) праця, яка була спільною діяльністю, обумовила появу та розвиток різних видів спілкування, членороздільної мови як засобу спілкування і передачі трудового та соціального досвіду; в) завдяки трудовій діяльності утворилися виробничі відносини. Люди не можуть виробляти матеріальні блага, не об'єднавшись між собою. На основі виробничих відносин з'являються різноманітні ідеологічні відносини, форми суспільної свідомості і відповідні установи й організації. Це означало, що формувалося людське суспільство.Чому ж представники марксизму підтримували таку точку зору? Відомо, що в соціальному плані марксизм від самого початку виступав як ідеологія робітничого класу, пролетаріату. Соціально-політичною настановою засновників та послідовників марксизму і пояснюється їх посилена увага до праці саме як фізичної діяльності людини, як цілеспрямованого мускульного зусилля. Еволюційна гіпотеза походження життя та людини з'явилась у другій половині XIX ст. Дана теорія базується на вченні Ч. Дарвіна, яке отримало назву «еволюційної теорії» — походження людини від мавп через перехідні форми в результаті природнього відбору. 2. Визначте поняття «абсолютна істина». Абсолютна істина - це повне, вичерпне знання про об'єкт. Різновидом абсолютної істини є вічна істина, а саме знання конкретних фактів, історичних подій і т. ін. Таке знання не може бути уточнене, доповнене, поглиблене і за умов подальшого розвитку науки. Наприклад, висловлювання: "Наполеон помер 5 травня 1821 року", "Птахи мають дзьоб" і таке інше являють собою вічні істини. У поглядах на істину як процес існують дві крайнощі, що знаходять своє виявлення у релятивізмі і догматизмі. Догматизм розглядає істину тільки як абсолютну. Він вважає, що істинне знання цілком відповідає дійсності і заглиблюватись, уточнюватись не може. З точки зору догматиків, існує або абсолютна істина, що не змінюється з плином часу, або помилка. На противагу догматизму релятивізм визнає тільки відносну істину і заперечує абсолютну. Релятивізм походить з однобічного підкреслювання постійності змінності дійсності і заперечення відносної стійкості речей і явищ. Часто помилкове судження сприймають за істину. Труднощі відокремлення істини від помилки в кожний даний момент не означають, що істини немає або що не змінюється обсяг цієї істини. Істина є, але вона знаходиться в процесі формування і росту. Знаходячись у складі вірогідного (або імовірного) знання, елементи об'єктивної істини визначають напрям розвитку знання. У науці має місце неперервне зростання обсягу істинного знання. Без сумніву, у підґрунті такого росту - неперервний розвиток практики і посилення пізнавальної активності людського розуму. 3. Надайте відповідь на тестове . А) Еклектика – це таке вчення про принципи і методи пізнання, яке стверджує, що зв’язки між предметами та явищами розриваються. Б) Автором твору «До критики політичної економії» є Карл МАРКС. |