Философия шпоры КНТЕУ. Варіант 1 Завдання Розкрийте сутність та проаналізуйте форми відображення
 Скачать 119.27 Kb.
|
|
ВАРІАНТ № 25
Основні концепції походження свідомості це: Об’єктивний-Ідеалізм, суб’єктивний-ідеалізм та матеріалізм. Об’єктивний-Ідеалізм розглядає свідомість як щось духовне, те що існує поза і до матеріальних речей та розвивається спонтанно; зовнішній світ, на їх думку, визначається світовим розумом або волею, які утворюють внутрішню сутність предметів, що чуттєво сприймаються. Метою такої свідомості є її пізнання. Суб’єктивно-ідеалістична таких проблем як Об’єктивний-Ідеалізм не ставить та вважає справжньою реальністю лише відчуття людини. Матеріалісти у свою чергу розглядали свідомість з точки зору матерії. Існує два напрямки матеріалізму це вульгарний матеріалізм та діалектичний. Вульгарний матеріалізм вважав, що свідомість це функція розуму, коли ж діалектичний – стверджував, що розвиток свідомості та мислення поєднується із практичної та чуттєвої діяльності людини. Що ж до сутності свідомості, то свідомість – це здатність людини відображати світ в ідеальних образах. Вона виникла природним шляхом у процесі еволюції форм відображення. Вона — вища форма відображення дійсності, властивість високоорганізованої матерії, тобто головного мозку людини. Свідомість нерозривно пов'язана з матеріальним середовищем, що оточує людину, і без його впливу функціонувати не може. В різні історичні періоди у філософії свідомість розглядали по різному. Так наприклад в античній філософії старалися виявити характер свідомості, коли в середньовічній філософії розглядали свідомість як дар Божий. Для філософії відродження було притаманним вважати свідомість функцією головного мозку і т.д. Отже, свідомість перш за все являє собою ідеальне відображення світу. Що ж до філогенезу та онтогенезу, то це два нерозривні поняття. Онтогенез це індивідуальний розвиток організму, а філогенез це розвиток окремих груп, систем чи органів. Крім того філогенез повністю повторює онтогенез. 2. Дайте визначення гедонізму? Гедонізм — це напрям у римській філософії, або філософський напрям етики, який вважає радість від фізичного задоволення вищим благом і умовою щастя у житті. Поняття гедонізму (у визначенні Епікура) використовується для опису матеріально орієнтованого, корисливого погляду на життя. Це так звана філософія задоволення, насолоди, можна сказати, що цей напрям згодом переріс у філософію розпусти. Головним парадоксом гедонізму є твердження Епікура: Для отримання більшої насолоди необхідно себе обмежувати. 3. Надайте відповідь на тестове Виберіть і вставте правильну відповідь: А) «У людини існування передує………» (Сартр): в) сутності Б) «Мислю – це означає …………….» (Декарт). а) існую ВАРІАНТ № 26
Основними представниками німецької класичної школи були Кант, Фіхте, Шеллінг, Гегель та його учні Феєрбах та Маркс. Основні праці І. Канта (критичний період): "Критика чистого розуму" (1781 р.), "Критика практичного розуму" (1788 р.), "Критика здатності судження" (1790 р.) пов'язані єдиним задумом і становлять послідовні ступеневі обґрунтування нової сис теми поглядів. "Критика чистого розуму" (1781) — основна праця І. Канта — присвячена визначенню та оцінці джерел, принципів та меж наукового знання. Кант вважав що існує світ і він собою являє буття, або ж «Річ-у-собі». Крім того він виділяв існування розуму або мислення тобто це рівно сильно тому що він існує трансцендентально та апріорі, тобто він нічим не обумовлюється, сам завжди існує. Крім того Кант зазначав що у розум так би мовити як із шарів складається із понять, категорій, законів, і що саме ці оболонки складають чистий розум, який він і розглядав у своїй праці__ крім того Кант розглядав явище схематизму. Кант його пояснював, як поєднання розуму та світу тобто ми впізнаємо у світі рівно стільки скільки розум вкладає у нього. У Канта схематизм це «зустріч» явища та свідомого розуму. Кант стверджував що після досвіду розум стає трансцендентний або апостеріорний. Також у своїй праці Кант розглядає так званий дуалізм, або антиномію буття, свідомості та розуму. Тобто існуються дві сутності, що не мають жодних співвідношень поки не зустрінуться. І. Кант вважає, що всі форми пізнання мають апріорний характер. Він розглядає розсудок як здатність мислити, синтезувати, узагальнювати зміст чуттєвих уявлень за допомогою апріорних понять — категорій. 2. Дайте визначення філософії як теоретичному рівню світогляду. Світогляд - це система уявлень людини про світ, місце людини у світі, відношення людини до світу, та до самої себе. Світогляд містить знання, переконання, цінності, ідеали, організовані в єдину систему, центром якої завжди виступають уявлення людини про себе. Теоретичний рівнень світогляду вклячає в себе науку та філософію зокрема. Тобто його можна в деякій мірі ототожнити із філософією. Як теоретична дисципліна філософія включає в себе онтологію, естетику, гносеологію, логіку, етику та інші. 3. Надайте відповідь на тестове . А) Першим рівнем пізнання є чуттєве пізнання - це фіксація окремих властивостей та ознак речей органами чуття людини відповідно до їх внутрішніх можливостей ………....; Б) Агностицизм – це напрямок у філософії, який вважає за неможливе об'єктивне пізнання навколишньої дійсності за допомогою власного досвіду. Таким чином, агностицизм ставить під сумнів істинність або можливість доказу або спростування тверджень в деякій області, особливо в метафізиці і теології. ВАРІАНТ № 27 1. Розкрийте основні ідеї твору П. Юркевича «Серце і його значення в духовному житті людини за вченням слова Божого» У праці "Серце..." (1860) П. Юркевич розвиває християнське вчення про серце як основу людської істоти і духовно-моральне джерело душевної діяльності. Не в розумі, мисленні, а в житті сер ця — переживаннях, почуттях і реакціях — вира жається індивідуальність особистості. П. Юркевич посилається на аргументи, взяті зі "Свя щенного Писання". Він виділяє такі основні, на його думку, функції серця:
Ці положення П. Юркевич підтверджує числен ними посиланнями на священні книги, а потім висловлює свої доведення. Якщо серце людини поєднує в собі всі тілесні сили, є їх "скарбником і носієм", то воно має бути визнаним і найближчим органом душевного життя. Серце є джерелом рішучості людини в певних випадках, різноманітних намірів і бажань, воно — місце волі та бажань людини. Серце є також центром морального життя, в ньому "поєднуються всі моральні стани людини". Воно є "вихідним пунктом усього доброго й злого в словах, думках і вчинках людини". Серце є також центром релігійних переживань людини. П. Юркевич прагне віднайти "гармонійне відно шення між знанням і вірою", вважаючи, що саме вчення про серце відображає основи релігійної свідомості людства. Він ставить завдання пов'я зати біблійне вчення про серце, згідно з яким сер це є прихованим, але основним життям духу, з християнським началом моральності й таким чином виявити значення її для потреб практич ної філософії. 2. Сформулюйте загрози майбутнього, про які йдеться в праці Е. Тоффлера «Футурошок». Ще в середині 1960-х р. Е. Тоффлер стверджував, що в економіці майбутнього чільна роль буде належати інформаційних технологій. Грунтуючись на своїх здогадках, він зробив висновок про те, що відтепер технологічні зміни будуть відбуватися з якісно більшою швидкістю, ніж у минулому. Автор звертає увагу на нечуваний темп, який характерний для сучасних культурних, політичних змін. Людство може загинути не через екологічну катастрофи, ядерної реакції чи виснаження ресурсів. Шок, який відчувають люди, призводить до психологічного оніміння, до самої реальної небезпеки, яка підстерігає людство. Це головна загроза. Треба усвідомити її і по можливості усунути. Автор сподівається, що запропоновані ним заходи зможуть допомогти людині вижити в новій реальності і запобігти шок майбутнього. Концепція, висловлена Е. Тоффлер в «Future Shock», висловлювала його бачення суспільства, яке все більше і більше розривалося на частини передчасно наступаючим майбутнім. Швидкоплинність стала основною прикметою нашого життя і призвела до корінної зміни всіх її сфер - від економічної до суто особистою. На думку Е. Тоффлера, уряду і представники бізнесу повинні були бути готовими до всього і не очікувати в майбутньому нічого схожого на те, що було в минулому. У наші дні ця точка зору має значний вплив на теорію менеджменту 3. Надайте відповідь на тестове . Співставте наступні поняття та їх визначення: 1. Номіналізм - філософський напрям, що заперечує дійсне існування універсалій (загальних понять), стверджуючи, що універсалії існують не в дійсності, а тільки в мисленні; 2. Реалізм - філософський напрям, згідно з яким загальні поняття (універсалії) існують в дійсності як сутності речей. ВАРІАНТ № 28 1. Розкрийте сутність основних категорій діалектики. Катерогії – це теоретичні дефініції за допомогою яких пізнаються процеси та явища у філософії Сутність – явище. Будь-якому розвиткові властива взаємодія сутності і явища. Категорія сутності відображає внутрішні, глибинні, стійкі і необхідні зв'язки й відносини предмета, явища чи процесу, які визначають їх природу. Категорія явища відображає зовнішні, більш рухливі, видимі, змінювані характеристики предметів. У сутності переважає необхідне і загальне, в явищі – випадкове й одиничне. Разом із тим явище і сутність передбачають одне одного. Сутність проявляє себе в явищах, а явище є проявом сутності. Пізнання сутності досягається шляхом пізнання явищ. Причина – наслідок. Основну роль у філософському пізнанні відіграє принцип детермінізму. Цей принцип відображає той факт, що всі процеси в світі детерміновані, тобто виникають, розвиваються і зникають закономірно, внаслідок певних причин, обумовлені ними. Причина – це таке явище, яке породжує інше або зумовлює в ньому певні зміни. Явище,породжене причиною, називається наслідком. Необхідність – випадковість. Всі явища в світі взаємопов'язані, взаємообумовлені. Категорії необхідності і випадковості відображають певні аспекти цього взаємозв'язку. Необхідність – це обумовлений зв'язок явищ, за якого поява "події – причини" неминуче викликає певне "явище – наслідок". Випадковість – це такий зв'язок причини і наслідку, за якого причинність допускає реалізацію будь-якого наслідку із багатьох можливих альтернатив. При цьому, який саме конкретний варіант зв'язку здійсниться, залежить від збігу обставин, від умов, яких не можна точно передбачити і вирахувати. Реальність – дійсність.– це два послідовних ступені, етапи становлення і розвитку явища, його рух від причини до наслідку в природі, суспільстві та мисленні. Категорія реальність відображає об'єктивні, необхідні умови і тенденції виникнення і розвитку предмета, явища. Категорія дійсності виражає ступінь і форму реалізації можливого. Дійсність є конкретною існуючою формою предмета. Одиничне – загальне. Зв'язок одиничного і загального має всеохоплюючий характер. Він властивий всім явищам, предметам, процесам, а також людському мисленню. Пізнання світу передбачає вміння порівнювати предмети, явища, виявляти їх подібність і різницю" усвідомлювати одиничний характер реальних предметів, класифікувати їх. Під загальним розуміють властивості і відношення предмета, явища чи процесу, тотожні властивостям інших явищ, процесів, предметів. Категорія одиничне характеризує окремий предмет, явище, процес, що відрізняється за своїми просторовими, часовими та іншими властивостями від подібних йому предметів, явищ, процесії. Форма – зміст. Під змістом розуміють єдність суттєвих, необхідних елементів, їх взаємодію, що визначає основний тип, характер конкретного предмета, явища, процесу. Форма – зовнішнє упорядкування цієї єдності, її стійкий прояв, спосіб існування певного змісту.Форма і зміст відображають різні, але нерозривно пов'язані між собою сторони одного і того самого предмета чи процесу: зміст оформлений, а форма змістовна. Існування-буття Категорії «існування-буття» розглядаються Гегелем у контексті становлення закону «Взаємопереходу кількості та якості» і постають як становлення якісних та кількісних самовизначень предметів. 2. Дайте визначення понять «індивідуальність» та «особистість». Індивідуальність це людина що шукає загальнозначущі сенси А особистість це спільна сутність людини, тобто це людина що вже знайшла загальнозначущі сенси 3. Надайте відповідь на тестове . А) Наукове прогнозування спирається на пізнані об'єктивні закономірності, логіку, якісну інформацію, математичні методи. Б) Дедуктивний метод – це така форма мислення, яка виводить одиничне з загального. ВАРІАНТ № 29 1. Розкрийте основні положення твору К.Маркса «Передмова до критики політичної економії». В передмові до «До к. п. е.» Маркс дав класичну характеристику матеріалістичного розуміння історії. Він вказував, що в суспільному виробництві люди вступають у визначених, не залежних від їх волі, виробничі стосунки, які відповідають певному рівню розвитку продуктивних сил. У цій роботі Маркса вже були закладені основи аналізу капіталістичного способу виробництва. Дослідження товарної клітинки капіталізму і її подальшого розвитку у вигляді грошей Маркс розглядав як передумову для аналізу капіталу і додаткової вартості, всієї сукупності виробничих стосунків капіталізму. Маркс показав, що одна з характерних особливостей праці в умовах приватної власності полягає в тому, що суспільні стосунки між людьми представляються як стосунки речей. Вартість виступає як відношення між товаровласниками, прикрите речовою оболонкою. Проаналізувавши різні функції грошей (міра вартості, засіб звернення, засіб утворення скарбів, засіб платежу, світові гроші), Маркс показав, що всі ці функції розвиваються разом з розвитком капіталістичного способу виробництва. Так, функція грошей як платіжного засобу з розвитком буржуазного виробництва розширюється за рахунок їх функції як купівельного засобу (засоби звернення), а з ломкою кордонів внутрішнього звернення, з утворенням світового ринку гроша всі більшою мірою грають роль світових грошей, загального засобу обміну. Маркс сформулював закон, що визначає кількість грошей, необхідних для нормального звернення, встановлює залежність маси грошей, що звертаються, від цін товарів, від швидкості їх звернення і від суми платежів, що взаємно погашаються. 2. Визначте основні ознаки Античної філософії. Основними представниками античної філософії є Сократ, Платон, Арістотель. – теоретичне ставлення до світу (замість образного міфологічного світогляду); – відсутнє, в основному, свідоме протиставлення мислення і буття – стихійна діалектика. Античні філософи прагнули вирішити проблему збагнення мінливості, плинності буття. Також античні філософи розглядали проблему співвідношення реального світу і людських думок про нього 3. Надайте відповідь на тестове . А) Індукція – це метод пізнання, у процесі якого мислення рухається від часткового одиничного до загального . Б) Діалектика – це метод філософії, який розглядає матеріальний та ідеальний, об’єктивний та суб’єктивний світ у процесі розвитку ВАРІАНТ № 30
Основні положення філософії Арістотеля найбільш повно викладені у праці «Метафізика». Через всю цю працю проходить критика вчення Платона про ідеї, а також аналізуються питання про предмет філософії, її основні проблеми, категорії філософії. Арістотель відкидає основи системи платонівського ідеалізму.Кожна річ, за Арістотелем має матерію (яка є лише можливістю виникнення і розвитку речі) і форму (яка є причиною, дієвою силою). Усе в світі підкоряється найвищій меті — кінцевій причині, яку Арістотель назвав «формою усіх форм», першопричиною і першодвигуном всього —• це Світовий Розум. Найдосконалішою істотою матеріального світу Арістотель вважає людину, в якій, як і у будь-якому предметі цього світу, слід бачити поєднання «матері» та «форми». «Матерія» людини — це її тіло, «форма» — її душа. Найвищий елемент душі — розум. У «Метафізиці» Арістотель виклав найвагоміші- питання онтологічного характеру, визначаючи цю проблематику як першу філософію (протофілософію). Онтологія, за Арістотелем, це наука про суще, існуюче. Аристотель виділяє окремо науку логіку, розробляє теорію про закони і правила формально-логічного мислення, про методи наукового дослідження, створює класифікацію категорій.
Існує три історичних форми діалектики: перша народилася в античній філософії, друга це гегелівська, а третя це марксистська. Антична: увійшла в історію як стихійна, не мала конкретно-науковий характер. У ній не йшлося про закони діалектики. Вона розвивалася у працях Арістотеля, Платона, Демокрита, Ксенофена та інших. Гегелівська: або об’єктивно-ідеалістична. За Гегелем діалектичний розвиток суспільства перш за все стосується виключно мислення. За Гегелем діалектика це необхідна форма мислення, без якої людина не може стати особистістю. Марксистська: або діалектичний матеріалізм. Маркс обґрунтував матеріалістичне походження діалектики та її законів. Він вважав, що діалектика це закон універсального розвитку матеріального світу. Тобто матерія приймає різноманітні форми такі як виробництво, мислення і тд. 3. Надайте відповідь на А) Простір – це одна з основних ознак матеріальності речей: форми існу вання матерії, що фіксує їх протяжність і порядок розташування. Субстан-ційна концепція простору і часу (Ньютон) визнає можливість існування їх без матерії, реляційна (Лейбніц, Ейнштейн) вважає, що простір і час є характеристиками матерії, які без неї не існують. Простір взаємопов'я заний з часом, визначається через час і навпаки. Якісно відмінним стру ктурним рівням матерії притаманні якісно відмінні просторово-часові ха рактеристики. Б) Суб’єктивний ідеалізм є формою ідеалізму, який визначає, що первинним і реально існуючим є лише наші відчуття, наше «я», а все те, що оточує нас, є лише продуктом, комплексом наших відчуттів. |