Контрольна. Варіант 10 Завдання 1
 Скачать 29.34 Kb.
|
|
Варіант 10 Завдання 1. Розкрийте особливості адміністративно-правового статусу іноземців по відношенню до адміністративно-правового статусу громадян України. Проаналізуйте порядок оформлення дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства. Адміністративно-правовий статус громадянина – встановленні законом та іншими нормативними актами права, обов’язки та відповідальність громадянина, які забезпечують його участь в управлінні державою і задоволення публічних та особистих інтересів завдяки діяльності державних органів. Адміністративно-правовий статус іноземців – це встановленні адміністративно-правовими актами України та іншими нормативними актами права, обов’язки та відповідальність особи-іноземця. Конституція України та ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначає, що іноземці та особи без громадянства, які законно перебувають на території України користуються тими ж самими правами та свободами, що і громадяни України, несуть ті ж самі обов’язки, що і громадяни України. Також КУпАП встановлює, що іноземці, на рівні із громадянами несуть адміністративну відповідальність за порушення адміністративного законодавства. Проте для них все ж існують винятки, які прямо встановлені законодавством України. Слід зауважити, що в Україні, на громадян України поширюються права, свободи та обов’язки людини і громадянина, в той час як на іноземців поширюються права, свободи та обов’язки людини. Важливим моментом для визначення адміністративно-правового статусу є правосуб’єктність особи, тобто її правоздатність і дієздатність. Стосовно громадян України, на їх території, то обсяг дієздатності визначається законом, а правоздатність надається з народження і є до самої смерті людини. Правосуб’єктність іноземців, в межах правового поля України, виникає з моменту прибуття в Україну і закінчується з часу залишення меж України. Оскільки іноземцям належить той же обсяг прав, що і громадянам України, то перелік їх буде досить широкий, тому варто зауважити на тих правах, якими не можуть користуватися іноземці. Насамперед – виборче право. Іноземці не можуть бути виборцями. Бути обраними на виборні посади (посада Президента України чи народного депутата) та не можуть бути членами політичних партій. Також вони не можуть бути обраними на посаду судді та державних службовців, діяльність яких поєднана із державною таємницею. Іноземці не можуть служити у збройних силах України, перебувати на посадах у складі морських чи повітряних екіпажів. Також іноземці обмежені в доступі до певних місць. Вони мають окремі режими для вступу і вищі навчальні заклади та отримання паспорту. Серед обов’язків іноземці користуються більшістю тих, що належать громадянам України. Серед них шанування Конституції, законів та традицій України, та її державних символів; не заподіяння шкоди природі; непосягання на права та свободи, честь та гідність інших людей; дотримання загальнообов’язкових правил дорожнього руху, санітарії, пожежної безпеки, в’їзду та виїзду, громадського порядку та інші. Додатковим обов’язком можна вважати самостійний контроль за законністю перебування на території України. Іноземці, на відміну від громадян України, зобов’язані нести військову службу спрямовану на захист Вітчизни. Стосовно податків, то їх іноземці зобов’язані сплачувати, якщо вони офіційно працевлаштовані чи постійно тут проживають. Отже, адміністративно-правовий статус іноземців має відмінності від такого статусу в громадян України в наступних моментах: відповідно сам статус особи (іноземець – особливий статут в правових межах); час настання правосуб’єктності особи на території України; та обсяг прав та обов’язків, оскільки в іноземців він дещо вужчий ніж у громадян України. Порядок оформлення дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства. Для того, щоб іноземець чи особа без громадянства могла працювати на території України, роботодавець повинен отримати відповідний дозвіл. Для цього, юридична особа чи фізична особа-підприємець повинна подати заяву на отримання дозволу, до обласного, чи Київського центру зайнятості, за допомогою пошти у вигляді рекомендованого листа. До заяви потрібно додати копії сторінок паспортного документа із засвідченим перекладом, кольорову фотокартку іноземця та проект трудового договору. В окремих випадках до заяви потрібно додати копії інших підтверджуючих та уповноважуючи документів, таких як копія зовнішньоекономічного договору між українським та міжнародним суб’єктом господарювання; копія наказу закладу вищої освіти про зарахування у вищій навчальний заклад іноземного студента; копія довідки про звернення за визнанням особою без громадянства; копія рішення іноземного суб’єкта господарювання про переведення іноземця чи особи без громадянства на роботу в Україні; копія рішення про оформлення документів для вирішення питання, щодо визнання біженцем. Результатом подання заяви може бути видача дозволу чи відмова у видачі дозволу. Також роботодавець повинен сплатити адміністративний збір, якщо дозвіл видається від 6 до 12 місяців – п’ять прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законом на 1 січня календарного року, в якому роботодавцем або його уповноваженою особою подано документи. Якщо дозвіл видається строком до 6 місяців – три прожиткові мінімуми для працездатних осіб, встановлені законом на 1 січня календарного року, в якому роботодавцем або його уповноваженою особою подано документи Строк надання дозволу – 7 днів. Завдання 2. Охарактеризуйте систему органів, які здійснюють реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища. Державний нагляд (контроль) у природоохоронній сфері наразі здійснюють 6 головних органів виконавчої влади – Держекоінспекція, Держгеонадра, Держлісагентство, Держгеокадастр, Держрибагентство, Держпродспоживслужба. Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України) — центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів України. Держекоінспекція забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, зокрема, щодо: охорони земель, надр; екологічної та радіаційної безпеки; охорони і використання територій та об’єктів природно-заповідного фонду; охорони, захисту, використання і відтворення лісів; збереження, відтворення і невиснажливого використання біологічного та ландшафтного різноманіття; раціонального використання, відтворення і охорони об’єктів тваринного та рослинного світу; ведення мисливського господарства та здійснення полювання; охорони, раціонального використання та відтворення вод і відтворення водних ресурсів; охорони атмосферного повітря; формування, збереження і використання екологічної мережі; стану навколишнього природного середовища; поводження з відходами, небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами; здійснення заходів біологічної і генетичної безпеки стосовно біологічних об’єктів природного середовища під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованих організмів у відкритій системі. Державна служба геології та надр України (Держгеонадра) — центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику в галузі геологічного вивчення та раціонального використання надр. Основними завданнями Держгеонадр є: реалізація державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр; внесення на розгляд Міністра екології та природних ресурсів пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр. Державне агентство лісових ресурсів України (Держлісагентство) — центральний орган виконавчої влади України з питань лісового, мисливського господарства, полювання та мисливського собаківництва. Утворене шляхом реорганізації Державного комітету лісового господарства України. Діяльність Держлісагентства спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту навколишнього середовища і природних ресурсів. Основні функції агентства: здійснює державне управління в галузі ведення лісового і мисливського господарства, а також державного контролю за додержанням законодавства з ведення лісового господарства (окрім державного контролю за шкідливими організмами та захистом рослин); здійснює державне управління територіями та об'єктами природно-заповідного фонду в лісах підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління; організовує ведення лісовпорядкування та мисливського впорядкування; веде державний лісовий кадастр та облік лісів; здійснює моніторинг ґрунтів з метою вирощування продуктивних лісових насаджень, лісової рослинності, мисливських тварин. Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) — центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру Завдання Служби: реалізація державної політики у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів; надання адміністративних послуг згідно із законом у відповідній сфері; внесення на розгляд Міністра аграрної політики та продовольства пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. Державне агентство меліорації та рибного господарства України (Держрибагентство) — центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України. Є правонаступником Державного комітету рибного господарства України Держрибагентство утворено для реалізації державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства, безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства, меліорації земель та експлуатації державних водогосподарських об’єктів комплексного призначення, міжгосподарських зрошувальних і осушувальних систем і здійснює державний нагляд (контроль) у галузі охорони, використання та відтворення водних біоресурсів у виключній (морській) економічній зоні України, територіальному морі, внутрішніх водоймах України та у водах за межами юрисдикції України щодо рибальських суден, що плавають під Державним Прапором України, відповідно до міжнародних договорів України. Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) — утворена у вересні 2014 на базі Державної ветеринарної та фітосанітарної служби і приєднанням до Служби, що утворилася, Державної інспекції з питань захисту прав споживачів і Державної санітарно-епідеміологічної служби. На Службу покладені: функції з реалізації державної політики, які виконували органи, що припинилися (крім функцій з реалізації державної політики у сфері племінної справи у тваринництві, у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників), функції із здійснення державного контролю (нагляду) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; здійснення державного нагляду (контролю) у сфері туризму та курортів; функції з реалізації державної політики у галузі ветеринарної медицини, карантину та захисту рослин; функції зі здійснення контролю за виконанням фітосанітарних заходів; реалізація державної політики у сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів; реалізація державної політики у галузях санітарного законодавства, санітарного та епідемічного благополуччя населення; здійснення метрологічного нагляду; контроль факторів середовища життєдіяльності людини, що мають шкідливий вплив на здоров'я населення; контроль додержання законодавства про захист прав споживачів. Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України (скорочено ― Міндовкілля) — центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Створено 2020 року шляхом реорганізації Міністерства енергетики та захисту довкілля України (2019—2020). Міндовкілля є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, лісового, мисливського та водного господарства, використання надр, управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов'язкового) відселення, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Основні завдання Міндовкілля визначені Положенням про Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2020 року № 614 «Деякі питання Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів» Міністерство аграрної політики та продовольства України (Мінагрополітики України) — міністерство, центральний орган виконавчої влади України. Утворене 9 грудня 2010 року шляхом реорганізації Міністерства аграрної політики України. Йому підпорядковані: Держгеокадастр, Держрибагентство, Мінагрополітики відновлене у своїй діяльності постановою Кабінету Міністрів України № 1344 від 28 грудня 2020 року. Основні завдання: формує та реалізує державну аграрну політику, державну політику у сферах сільського господарства та з питань продовольчої безпеки держави, охорони прав на сорти рослин, тваринництва, рослинництва, розвитку сільських територій, садівництва, виноградарства, виноробства, хмелярства, харчової і переробної промисловості і т.д.; формує та реалізує державну політику у сферах рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, здійснює регулювання рибальства та безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства, у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів; формує та реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних; формує та реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) у системі інженерно-технічного забезпечення та інноваційного розвитку агропромислового комплексу; формує та реалізує державну політику у сфері меліорації земель та експлуатації державних водогосподарських об’єктів комплексного призначення, міжгосподарських зрошувальних і осушувальних систем. Завдання 3. Міська рада прийняла рішення «Про адміністративну відповідальність за порушення громадського порядку», в якому встановила, що за дрібне хуліганство особа, яка вчинила правопорушення, має бути піддана штрафу або виправним роботам строком до 15 діб. Чи законне рішення міської ради? Зазначте повноваження місцевих рад щодо прийняття рішень, за порушення яких передбачається адміністративна відповідальність. Стаття 5 КУпАП вказує на повноваження місцевих рад щодо прийняття рішень, за порушення яких передбачається адміністративна відповідальність. Відповідно до неї: Сільські, селищні, міські, обласні ради мають право приймати в межах, що визначаються законами, рішення з питань боротьби зі стихійним лихом і епідеміями, які передбачають за їх порушення адміністративну відповідальність, а також рішення з питань боротьби з епізоотіями, за порушення яких відповідальність встановлено статтею 107 цього Кодексу. Сільські, селищні, міські ради встановлюють відповідно до законодавства правила, за порушення яких адміністративну відповідальність передбачено статтями 152, 159 і 182 цього Кодексу. Отже, рішення міської ради не є законним, оскільки, повноваження місцевих рад щодо прийняття рішень за порушення яких передбачається адміністративна відповідальність, не поширюються на правопорушення пов’язані із порушенням громадського порядку, в тому числі і на статтю 173 КУпАП: Дрібне хуліганство. Складіть проект протоколу про адміністративне правопорушення дрібне хуліганство. Протокол про адміністративне правопорушення «19» січня 2023 м. Хмельницький № 00123 Я, інспектор патрульної поліції ГУНП у Хмельницькій області, рядовий поліції Прізвище Ім’я По-батькові, склав цей протокол про те, що громадянин Андрущенко Анатолій Артемович, дата та місце народження 18.09.1976, м Хмельницький, громадянство України, місце проживання м. Хмельницький, вулиця Чорновола, 36, квартира 17, номер телефону 0961223455, місце роботи ДП «Завод новатор», посада: токар-розточувальник, особу встановлено за паспортом Серії НА №132546, виданий Хмельницьким МВ УМВС України в Хмельницькій області, 9.12.2001 р. чи притягався до адміністративної відповідальності: ні . склад адміністративного правопорушення: 19.01.2023 р. гр. Андрущенко Анатолій Артемович, перебуваючи на вулиці Подільська, 54 (маршрутна і тролейбусна зупинка «Перша Поліклініка»), нецензурно лаявся, образливо чіплявся та робив непристойні пропозиції гр. Матвієнко Марині Мартинівні, громадянин Андрущенко А.А., вів себе зухвало по відношенню до громадянки Матвієнко М.М., на зауваження перехожих та працівника поліції ПІБ не реагував. чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 1 статті 173 КУпАП. Свідки: 1. Іваненко Іван Іванович, м. Хмельницький, вулиця Старокостянтинівське шосе, 1/1, кв. 43. Підпис:Іваненко . 2. Авдієвська Анна Андріївна, м. Хмельницький, вулиця Трудова, 40, кв. 89. Підпис:Авдієвська . Потерпілий (і): Матвієнко Марина Мартинівна Правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду: ----- . Громадянину Андрущенку А.А. роз’яснено його права та обов’язки передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України, статтею 268 КУпАП, і повідомлено, що розгляд адміністративної справи відбудеться 20.01.2023 р. о 10 год. 30 хв. у приміщенні Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області. Підпис особи, яка ознайомлена з місцем і часом розгляду справи: Андрущенко . У присутності понятих: 1. Коломієць Катерина Кирилівна, м. Хмельницький, вулиця Пілотська 51, кв. 88. 2. Максименко Микола Михайлович, м. Хмельницький, вулиця Свободи 46, кв. 63. проведено особистий огляд та огляд речей, передбачені статтею 264 КУпАП, що були у громадянина Андрущенка А.А. , та згідно зі статтею 265 КУпАП виявлені речі вилучено для тимчасового зберігання не вилучались . Підписи понятих: 1. Коломієць 2.Максименко . Підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності: Андрущенко . Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення: ___________________________________________________ ________________________________________________________________________________________________________________________________________ Від пояснення та підпису відмовився (лась) у присутності понятих: 1. ________________________ 2._______________________ Заяви та клопотання: не надходили . Рішення керівництва органу поліції за заявою, клопотанням: ______________ До протоколу додаються: пояснення свідків на 2-ох аркушах . Підпис посадової особи органу поліції, яка склала протокол: ПІБ . Другий примірник протоколу про адміністративне правопорушення отримав 19.01.2023 р. Підпис: АндрущенкоПІБ: Андрущенко А.А. |