ЦПП (шпори). 1. Поняття цивільного процесуального права
 Скачать 1.04 Mb.
|
|
1. Поняття цивільного процесуального права. Цивільне процесуальне право (як галузь права) – це сукупність правових норм, що регулюють діяльність суду загальної юрисдикції, осіб, які беруть участь у справі, та інших учасників цивільного процесу щодо здійснення правосуддя у цивільно-правових спорах, щодо справ наказного, окремого провадження, а також такі, що виникають у зв’язку із цією діяльністю, суспільні відносини щодо розгляду та вирішення зазначених категорій справ. Цивільне процесуальне право (як наука) – це вчення, яке складається із системи взаємопов’язаних і взаємоузгоджених понять, суджень, висновків, ідей, концепцій і теорій про цивільне процесуальне право, як галузь права, про цивільний процес, про цивільні процесуальні правовідносини, про цивільне процесуальне законодавство і практику його застосування. 2. Процесуальний порядок захисту цивільних прав фізичних та юридичних осіб. Право на судовий захист закріплено у частині 1 статті 55 Конституції України, відповідно до якої права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до ч.1 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, які виникають у державі. Охорона суб’єктивних прав – правове регулювання суспільних відносин з метою забезпечення їх нормального розвитку. Захист суб’єктивних прав – сукупність процесуальних заходів, що вживаються у зв’язку з порушенням, невизнанням чи оспорюванням суб’єктивних прав, свобод та інтересів фізичних і юридичних осіб, держави Україна, Автономної Республіки Крим, територіальних громад, іноземних держав та інших суб’єктів цивільного права та спрямовані на захист або відновлення суб’єктивних цивільних прав і особистих майнових та немайнових інтересів їх володільців. Захист прав можливий не лише в судовому порядку, а й у адміністративному порядку – Президентом України, органами державної влади, органами влади АРК чи органами місцевого самоврядування (ст. 17 ЦКУ), нотаріусом (ст.18 ЦКУ), самозахистом свого суб’єктивного права та права іншої особи (ст. 19 ЦКУ). Цивільний процес – це сукупність процесуальних дій суду, інших осіб, які беруть участь у справі, а також інших учасників процесу, що здійснюється у встановленому законом порядку, та тих, що виникають у зв’язку із цими діями, процесуальних правовідносин, пов’язаних із здійсненням правосуддя у цивільних справах. Для процесуальних дій характерними є такі риси: Зміст і форма процесуальних дій визначаються законом: позовна заява – ст. 119 ЦПК, заява про видачу судового наказу – ст.98 ЦПК; порядок прийняття рішень і постановлення ухвал судом першої інстанції – ст.209 ЦПК…; Існує певна послідовність процесуальних дій: апеляційна скарга подається після ухвалення рішення чи постановлення ухвали, касаційна – після розгляду справи в апеляційному порядку… 3. Предмет та метод цивільного процесуального права, як критерії визначення самостійності галузі права. Право поділяється на галузі права за предметом і методом правового регулювання. Предметом ЦПП є суспільні відносини в сфері здійснення правосуддя Предметом ЦПП є діяльність судів загальної юрисдикції, осіб, які беруть участь у справі, та інших учасників процесу зі здійснення правосуддя у цивільних спорах, у справах наказного, а також окремого провадження і ті, що виникають у зв’язку з цією діяльністю, суспільні відносини щодо розгляду вказаної категорії справ. Метод цивільного правового регулювання – це сукупність закріплених у цивільному процесуальному праві способів впливу норм права на суспільні відносини, що регулюються цією галуззю права. Цивільний процесуальний метод правового регулювання є диспозитивно-імперативним. Владні повноваження суду, який здійснює судову владу (ст. 6 Конституції України) поєднуються з рівноправ’ям сторін, диспозитивністю їх поведінки, що виявляється у свободі вибору поведінки сторін (ст.ст. 27, 31 ЦПК), та інших осіб, які беруть участь у справі (ст. 27 ЦПК). Держава не визначає ці відносини від себе й примусово, а лише є тим органом, який охороняє те, що буде визначено іншими. Водночас суд має не лише права, а й обов’язки. Основним правом і обов’язком суду є винесення законного і обґрунтованого рішення (ст.213 ЦПК). ЦПП виконує три функції: виховна функція ЦПП спрямована на забезпечення належної поведінки суб’єктів цивільно-правових та матеріальних правовідносин, з яких виникають спори і справи, що розглядаються у цивільному процесі; охоронна функція ЦПП спрямована на відновлення майнових і особистих немайнових прав, свобод і законних інтересів суб’єктів права. регулятивна функція ЦПП при розгляді цивільно-правових спорів шляхом захисту прав, свобод і таких, що охороняються законом, інтересів суб’єктів цивільного права на забезпечення впливу на економічну сферу і цим сприяє створенню та розвитку нормальних економічних відносин у суспільстві; при розгляді справ наказного провадження – спрямована на забезпечення належного виконання обов’язків і сприяння тим самим захисту суб’єктивних прав і законних інтересів суб’єктів права; при розгляді справ окремого провадження – покликана шляхом встановлення юридичних фактів і фактів цивільно-правового становища осіб сприяти охороні прав і законних інтересів суб’єктів права. 4. Система цивільного процесуального права. Система ЦПП – це сукупність інститутів, зумовлених предметом правового регулювання. Система ЦПП поділяється на Загальну і Особливу. Загальна частина об’єднує норми, які є визначальними для всієї галузі цивільного процесуального права. У цій частині передбачені завдання цивільного судочинства, регулюється право на звернення до суду за судовим захистом, відкриття провадження у справі, провадження у справі до судового розгляду, передбачені основні принципи ЦПП. До Загальної частини входять норми, що визначають склад суду, порядок вирішення питань судом, підстави для відводу суддів, прокурора, експерта, секретаря судового засідання, регулюють питання компетенції судів щодо розгляду цивільних справ, норми, які регулюють поняття і види доказів, питання дослідження доказів, питання судових витрат, заходів процесуального примусу, процесуальних строків, правове становище осіб, які беруть участь у справі, та інших учасників процесу, їх права та обов’язки. Норми Особливої частини ЦПП регулюють провадження у суді першої інстанції у різних категоріях справ, перегляд судових рішень та ухвал в апеляційному і касаційному порядку, а також перегляд рішень, які набрали законної сили, у зв’язку із нововиявленими і винятковими обставинами. До Особливої частини ЦПП належать норми, які регулюють процесуальні питання, пов’язані із виконанням судових рішень у цивільних справах і рішень інших органів; щодо здійснення судового контролю за виконанням судових рішень; щодо визнання і виконання рішень іноземних судів в Україні; щодо провадження у справах за участю іноземних громадян. 5. Цивільне судочинство. Цивільне судочинство – це врегульований нормами цивільного процесуального права порядок провадження в цивільних справах, який визначається системою взаємопов’язаних цивільних процесуальних прав та обов’язків і цивільних процесуальних дій, що реалізуються суб’єктами цивільних процесуальних правовідносин, а саме судом і учасниками процесу. Завданням цивільного судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних, юридичних осіб, держави шляхом всебічного розгляду та вирішення цивільних справ у повній відповідності з чинним законодавством (ст. 2 ЦПК). 6. Стадії цивільного судочинства. Розгляд справ у цивільному процесі послідовно проходить ряд етапів, які називаються стадіями цивільного процесу. Стадія цивільного процесу – сукупність процесуальних дій, об’єднаних певною процесуальною метою. У цивільному процесі виділяють такі стадії:
У літературі стадією цивільного процесу вважають також виконавче провадження. М.Й. Штефан об’єднує п’яту і шосту стадії в одну, а сьомою стадією вважає звернення судового рішення до виконання. 7. Види цивільного судочинства. Законодавство про цивільне судочинство встановлює єдиний порядок розгляду цивільних справ, об’єднаних за матеріальними ознаками в два види із підвидами:
М.Й. Штефан виділяє три види цивільного судочинства: позовне провадження, провадження у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин (точніше — з конституційних, адміністративних, фінансових) – по скаргах на неправильності в списках виборців та в списках громадян, які мають право брати участь у референдумі; по скаргах на рішення і дії територіальної, окружної (територіальної) виборчої комісії по виборах депутатів і голів сільських, селищних, районних, міських, районних у містах, обласних рад і заявах про скасування рішення виборчої комісії; по скаргах на рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії, територіальної, дільничої виборчої комісії по виборах Президента України та заявах про скасування реєстрації кандидатом у Президенти України; по скаргах, заявах на рішення, дії або бездіяльність виборчих комісій по виборах народних депутатів України; по скаргах на рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії; по заявах про дострокове припинення повноважень народного депутата України у разі невиконання ним вимог щодо несумісництва депутатської діяльності з іншими видами діяльності; по скаргах на дії органів і службових осіб у зв’язку з накладенням адміністративних стягнень; по скаргах громадян на рішення, дії або бездіяльність державних органів, юридичних або службових осіб у сфері управлінської діяльності; по скаргах на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби; по скаргах на рішення, прийняті щодо релігійних організацій; по заявах прокурора про визнання незаконними правового акта органу чи дії посадової особи; про стягнення з громадян недоїмки по податках, самооподаткуванню сільського населення і обов'язковому державному страхуванню. Суд розглядає й інші справи, що виникають з адміністративно-правових відносин, віднесених законом до їх компетенції; окреме провадження – у справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним; про визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошення його померлим; встановлення неправильності запису в актах громадянського стану; встановлення фактів, що мають юридичне значення; встановлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника; про оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні; про усиновлення дітей, які проживають на території України, громадянами України та іноземними громадянами. Ю.С. Червоний вказує на існування трьох видів судового провадження відповідно до ч.3 ст.15 ЦПК: позовне, окреме, наказн. 8. Джерела цивільного процесуального права. Джерела цивільного процесуального права – це способи або форми вираження державної волі українського народу, щодо яких ця воля стає правом. Джерелами ЦПП є нормативні акти, в яких закріплені правила, що врегульовують порядок організації і здійснення правосуддя в цивільних справах. Таким джерелом, насамперед, є Конституція України, якою встановлені основи організації і діяльності суду (розд. VIII), правовий статус громадян (розд. II), у тому числі і в цивільному судочинстві (статті 55, 59, 24, 29, 31, 31, 32). До джерел цивільного процесуального права належить Закон України «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 року № 3018-III , яким встановлені мета і завдання правосуддя, методи і форми його здійснення, система органів правосуддя, основні засади організації і діяльності органів правосуддя в Україні.
Джерелами цивільного процесуального права виступають інші закони України, де визначені окремі положення цивільного процесу. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV. ЦКУ визначає осіб, які можуть звертатися до суду за захистом своїх суб’єктивних прав, свобод і законних інтересів (ст. 2 ЦКУ), визначає порядок захисту цивільних прав (ст.ст. 16, 17, 18, 19 ЦКУ), регулює питання про допустимість засобів доказування у спорах щодо правочинів, укладених з недотриманням обов’язкової простої письмової форми (ст. 218 ЦКУ). ЦКУ регулює питання щодо цивільної дієздатності фізичних осіб (ст.ст. 30-42 ЦКУ), встановлення й припинення опіки й піклування (ст.60, 75 ЦКУ). Сімейний Кодекс визначає склад осіб, які мають право на порушення справи в суді про позбавлення батьківських прав, обов’язкову участь прокурора, органів опіки і піклування у деяких справах із сімейних правовідносин, регулює питання усиновлення, скасування усиновлення, визнання його недійсним, позбавлення батьківських прав. Закон України «Про адвокатуру» від 19 грудня 1992 року № 2887-ХІІ врегульовує види адвокатської діяльності в цивільному судочинстві. Закон України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ регламентує питання участі прокурора в цивільному процесі (статті 33-42). Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» Закон України «Про державну податкову службу в Україні» Закон України «Про судову експертизу». 9. Поняття, значення та класифікація принципів цивільного процесуального права. Принципи цивільного процесуального права – це основні ідеї, уявлення про суд і правосуддя, які закріплюються в нормах цивільного процесуального права і внаслідок цього стають його основними положеннями, якісними особливостями, що визначають характер процесуального права, порядок його здійснення і перспективи розвитку. Принципи ЦПП характеризуються такими ознаками:
Значення принципів цивільного процесуального права полягає в тому, що в них відображені найбільш характерні демократичні риси і загальна спрямованість права та його найважливіших інститутів, у зв’язку з чим вони дають можливість пізнати суть цієї галузі права, її суспільний характер у цілому, а також окремих інститутів. З метою виявлення специфічних властивостей принципів вони класифікуються на групи за різними ознаками: |