ЦПП (шпори). 1. Поняття цивільного процесуального права

• Название: 1. Поняття цивільного процесуального права
• Анкор: ЦПП (шпори).doc
• Дата: 27.12.2017
• Размер: 1.04 Mb.
• Имя файла: ЦПП (шпори).doc
• Тип: Документы; #13115
• страница: 17 из 17

118. Поняття і значення виконавчого провадження.

Виконавче провадження – це самостійний, особливий вид провадження, загальна мета якого полягає у примусовому виконанні спеціальними органами держави, що підвідомчі суду або іншим компетентним органам, рішень, ухвал, постанов, постановлених на захист суб’єктивних прав фізичних і юридичних осіб, встановленими у законі способом.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Значення виконавчого провадження полягає у завершенні процесу судочинства у результаті виконання (так званого погашення) судового рішення.
119. Виконавчі документи, що підлягають примусовому виконанню.

Виконавчим документи за рішеннями, що підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою, є:

1. 
   виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України та Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України;
   
2. 
   ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом;
   
3. 
   судові накази;
   
4. 
   виконавчі написи нотаріусів;
   
5. 
   посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень цих комісій;
   
6. 
   постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
   
7. 
   рішення органів державної влади, прийняті з питань володіння і користування культовими будівлями та майном;
   
8. 
   постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу;
   
9. 
   рішення інших органів державної влади у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу;
   
10. 
    рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». 
    

120. Органи, що здійснюють примусове виконання судових рішень.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну виконавчу службу» примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

За наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення, або у разі виконання зведеного виконавчого провадження при органах державної виконавчої служби можуть утворюватися виконавчі групи в порядку, встановленому Міністерством юстиції України, до складу яких включаються державні виконавці одного або кількох органів державної виконавчої служби. За наказом Міністерства юстиції України або Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції на керівника групи можуть покладатися права та повноваження, встановлені цим Законом, у виконавчому провадженні для начальників районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Інші органи, установи, організації і посадові особи здійснюють виконавчі дії у випадках, передбачених

121. Учасники виконавчого провадження.

Учасниками виконавчого провадження є (ст.10 ЗУ «Про виконавче провадження»):

1. 
   державний виконавець,
   
2. 
   сторони,
   
3. 
   представники сторін,
   
4. 
   експерти,
   
5. 
   спеціалісти,
   
6. 
   перекладачі,
   
7. 
   суб’єкти оціночної діяльності – суб’єкти господарювання.
   

Для проведення виконавчих дій державним виконавцем у необхідних випадках залучаються:

1. 
   поняті,
   
2. 
   працівники органів внутрішніх справ,
   
3. 
   представники органів опіки і піклування, інших органів і установ у порядку, встановленому цим Законом.
   

Залучення інших осіб у процесі виконання таких рішень не допускається.

Сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ.

Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов’язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов’язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.

У виконавчому провадженні можуть брати участь кілька стягувачів або боржників. Кожен з них щодо іншої сторони має право брати участь у виконавчому провадженні самостійно або може доручити участь у виконавчому провадженні одному із співучасників.

Сторони та інші учасники виконавчого провадження мають право:

1. 
   знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, подавати додаткові матеріали,
   
2. 
   заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні і письмові пояснення в процесі виконавчих дій,
   
3. 
   висловлювати свої доводи, міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі при проведенні експертизи,
   
4. 
   заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження,
   
5. 
   заявляти відводи у випадках, передбачених ЗУ «Про виконавче провадження»,
   
6. 
   оскаржувати дії (бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими ЗУ «Про виконавче провадження».
   

Стягувач має право подати заяву про видачу дубліката виконавчого документа, про поновлення строку пред’явлення виконавчого документа до виконання, про відмову від стягнення і повернення виконавчого документа.

123. Діяльність суду у стадії виконавчого провадження.

Суд у стадії виконавчого провадження має наступні повноваження:

1. 
   роз’яснює рішення, яке підлягає виконанню. Відповідно до ст. 221 ЦПК якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз’яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту;
   
2. 
   приймає або відмовляє у прийнятті відмови позивача від стягнення, затверджує або відмовляє у затвердженні мирової угоди (ст. 373 та 293 ЦПК);
   
3. 
   виносить ухвалу про надання відстрочки, розстрочки, зміну способу і порядку виконання рішення суду (ст. 217, 373, 293 ЦПК);
   
4. 
   виносить ухвалу про поворот виконання рішення суду. Відповідно до ст.380 ЦПК питання про поворот виконання вирішує суд апеляційної чи касаційної інстанції, якщо, скасувавши рішення, він закриває провадження у справі, залишає позов без розгляду, відмовляє в позові повністю або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі;
   
5. 
   оголошує розшук боржника або дитини. Розшук боржника або дитини оголошується за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника або дитини чи місцезнаходженням їхнього майна, або за місцем проживання (перебування) стягувача (ст. 375 ЦПК);
   
6. 
   поновлює пропущений строк для пред’явлення виконавчого документа до виконання. Стягувачам, які пропустили строк для пред’явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (ст. 371 ЦПК);
   

1. Поняття цивільного процесуального права.

2. Процесуальний порядок захисту цивільних прав фізичних та юридичних осіб.

3. Предмет та метод цивільного процесуального права, як критерії визначення самостійності галузі права.

4. Система цивільного процесуального права.

5. Цивільне судочинство.

6. Стадії цивільного судочинства.

7. Види цивільного судочинства.

8. Джерела цивільного процесуального права.

9. Поняття, значення та класифікація принципів цивільного процесуального права.

10. Характеристика конституційних принципів цивільного процесуального права.

11. Система принципів цивільного процесуального права, закріплених в законодавстві про цивільне судочинство.

12. Поняття цивільних процесуальних правовідносин. Їх особливості.

13. Передумови виникнення цивільних процесуальних правовідносин.

14. Суб’єкти цивільних процесуальних правовідносин.

15. Суд – як обов’язковий суб’єкт цивільних процесуальних правовідносин.

16. Особи, які беруть участь у справі.

17. Інші учасники цивільного процесу.

18. Зміст та об’єкт цивільних процесуальних правовідносин.

19. Поняття сторін в цивільному процесі.

20. Позивач та відповідач, як основні суб’єкти цивільного процесу.

21. Права та обов’язки сторін.

22. Процесуальна співучасть.

23. Підстави процесуальної співучасті, її види.

24. Належна та неналежна сторона в цивільному процесі. Наслідки заміни неналежної сторони.

25. Процесуальне правонаступництво: види та значення.

26. Поняття третіх осіб у справах позовного провадження. Види третіх осіб.

27. Статус третіх осіб із самостійними вимогами щодо предмету спору.

28. Статус третіх осіб без самостійних вимог щодо предмету спору.

29. Відмінність третіх осіб від співучасників.

30. Поняття та значення представництва в цивільному процесі, його особливості.

31. Види представництва.

32. Законне представництво.

33. Договірне представництво.

34. Права і обов’язки судового представника.

35. Завдання прокуратури в цивільному процесі.

36. Підстави та процесуальні форми участі прокурора в цивільному процесі.

37. Процесуальна правосуб’єктність прокурора.

38. Прокурорське представництво.

39. Мета і підстави участі в цивільному процесі державних органів, органів місцевого самоврядування та фізичних осіб, які захищають права інших осіб.

40. Форми участі цих осіб у цивільному процесі

41. Судові повістки

42. Судова повістка про виклик

43. Судова повістка-повідомлення

44. Зміст судової повістки і оголошення про виклик у суд

45. Порядок вручення судових повісток

46. Розшук відповідача

47. Поняття і види судових витрат

48. Стягнення судового збору за цивільним процесуальним законодавством

49. Витрати, пов’язані з розглядом справи. Критерії визначення витрат, пов’язаних з розглядом справи

50. Розподіл судових витрат та їх відшкодування

51. Звільнення від сплати судових витрат.

52. Значення і поняття доказування та доказів у цивільному процесі.

53. Обов’язки доказування та подання доказів

54. Класифікація доказів.

55. Засоби доказування.

56. Звільнення від доказування.

57. Належність доказів. Допустимість засобів доказування.

58. Характеристика засобів доказування. Забезпечення доказів.

59. Оцінка доказів.

60. Поняття, значення та види цивільної юрисдикції. Загальна характеристика.

61. Поняття підсудності та її види.

62. Функціональна підсудність.

63. Територіальна підсудність.

64. Види територіальної підсудності.

65. Недопустимість суперечок між судами про підсудність.

66. Наслідки порушення правил про підсудність

67. Зміна підсудності

68. Право на позов і порядок його реалізації в судах України.

69. Зміст позовної заяви. Особливості змісту заяви по певним категоріям справ.

70. Зміни в позовному спорі.

71. Об’єднання та роз’єднання позовів: підстави, проблеми.

72. Процесуальні засоби захисту інтересів відповідача в суді.

73. Забезпечення позову: підстави, значення, види

74. Право на позов та право на пред’явлення позову

75. Порушення справ окремого провадження, та які випливають з адміністративних правовідносин.

76. Значення стадії провадження у справі до судового розгляду, як самостійної стадії цивільного процесу.

77. Попереднє судове засідання

78.Діяльність суду в стадії підготовки справи до судового розгляду.

79. Діяльність осіб, що беруть участь у цивільному процесі, в стадії підготовки справи до судового розгляду.

80. Значення та зміст судового розгляду справи, як окремої стадії цивільного процесу.

81. Підготовча частина судового засідання: значення та зміст.

82. Розгляд справи по суті.

83. Судові дебати

84. Постановлення рішення чи ухвали.

85. Ускладнення в цивільному процесі: проблеми, юридичні наслідки.

86. Зміст та значення журналу та протоколу судового засідання.

87. Особливості заочного провадження.

88. Поняття та види постанов суду першої інстанції.

89. Рішення суду. Заочне рішення.

90. Законність та обґрунтованість судового рішення.

91. Ухвали суду першої інстанції.

92. Ухвали, постановлені в нарадчій кімнаті та ухвали постановлені на місці: набрання ними законної сили, порядок оскарження.

93. Окремі ухвали

94. Поняття судового наказу.

95. Вимоги, за якими може бути видано судовий наказ.

96. Форма і зміст заяви про видачу судового наказу.

97. Судовий збір за подання заяви про видачу судового наказу.

98. Порядок розгляду заяв про видачу судового наказу

99. Набрання наказом законної сили.

100. Скасування судового наказу.

101. 
     Поняття та особливості окремого провадження.
     

102. Суб’єкти у справах окремого провадження: особливості їх процесуального становища.

103. Порядок та підстави порушення справ окремого провадження. Особливості заяв у окремому провадженні.

104. Процесуальний порядок розгляду окремих категорій справ.

106. Завдання і значення апеляційного провадження.

Перегляд рішень і ухвал в апеляційному провадженні

107. Право апеляційного оскарження рішення

108. Строки і процесуальний порядок апеляційного оскарження постанов суду.

109. Ухвали та рішення суду апеляційної інстанції. Особливості їх змісту.

110. Завдання і значення касаційного провадження. Проблеми перегляду постанов, що набрали законної сили.

111. Право касаційного оскарження рішення, ухвали.

112. Строки і процесуальний порядок касаційного оскарження.

113. Особливості ухвал та рішень суду касаційної інстанції.

114. Завдання і значення стадії перегляду справ за нововиявленими та обставинами.

115. Суб’єкти, строки та підстави перегляду справ у зв’язку з нововиявленими обставинами.

116. Проблеми визначення нововиявлених обставин в судовій практиці.

117. Порядок провадження у зв’язку з нововиявленими обставинами.

118. Поняття і значення виконавчого провадження.

119. Виконавчі документи, що підлягають примусовому виконанню.

120. Органи, що здійснюють примусове виконання судових рішень.

121. Учасники виконавчого провадження

123. Діяльність суду у стадії виконавчого провадження.