ЦПП (шпори). 1. Поняття цивільного процесуального права

• Название: 1. Поняття цивільного процесуального права
• Анкор: ЦПП (шпори).doc
• Дата: 27.12.2017
• Размер: 1.04 Mb.
• Имя файла: ЦПП (шпори).doc
• Тип: Документы; #13115
• страница: 16 из 17

Зміст ухвали апеляційного суду складають:

1. 
   вступна частина із зазначенням:
   
   1. 
      часу і місця її постановлення;
      
   2. 
      найменування суду;
      
   3. 
      прізвищ та ініціалів головуючого і суддів;
      
   4. 
      прізвища та ініціалів секретаря судового засідання;
      
   5. 
      найменування справи та повних імен (найменувань) осіб, які беруть участь у справі;
      
2. 
   описова частина із зазначенням:
   
   1. 
      короткого змісту вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції;
      
   2. 
      узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;
      
   3. 
      узагальнених доводів та заперечень інших осіб, які беруть участь у справі;
      
   4. 
      встановлених судом першої інстанції обставин;
      
3. 
   мотивувальна частина із зазначенням мотивів, з яких апеляційний суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався;
   
4. 
   резолютивна частина із зазначенням:
   
   1. 
      висновку апеляційного суду;
      
   2. 
      розподілу судових витрат;
      
   3. 
      строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.
      

У разі відхилення апеляційної скарги в ухвалі зазначаються мотиви її відхилення. У разі скасування рішення суду першої інстанції і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції в ухвалі повинно бути зазначено, які порушення закону були допущені судом першої інстанції.

Зміст рішення апеляційного суду складають:

1. 
   вступна частина
   
2. 
   описова частина
   
3. 
   мотивувальна частина
   
4. 
   резолютивна частина
   

110. Завдання і значення касаційного провадження. Проблеми перегляду постанов, що набрали законної сили.

Значення касаційного оскарження рішень і ухвал суду першої інстанції полягає в тому, що касаційне оскарження є додатковою гарантією по перевірці законності і обґрунтованості постанов суду першої інстанції, і, вже після набрання ними законної сили, суд може усунути допущені помилки та порушення. Касаційне провадження є однією з форм нагляду вищестоящих судів за судовою діяльністю.

Завдання касаційного провадження полягає у перевірці під час розгляду справи в касаційному порядку в межах касаційної скарги правильності застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права. При цьому касаційний суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Проблеми перегляду постанов, що набрали законної сили:

1. 
   не врегульовано питання оскарження рішень та ухвал апеляційного суду, які були ним ухвалені та постановлені не за результатами апеляційного розгляду справи, а як судом першої інстанції;
   
2. 
   у новій редакції п.2. ч.1 ст.344 ЦПК не вказано, що можна оскаржити в касаційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо звільнення (призначення) опікуна або піклувальника після їх перегляду в апеляційному порядку;
   
3. 
   у ЦПК не врегульовано право прокурора на внесення касаційного подання. Це право прокурора міститься у ст. 37 ЗУ «Про прокуратуру» та опосередковано у ст. 46 ЦПК;
   
4. 
   ЦПК не поділяє ухвалу та рішення суду касаційної інстанції на частини.
   

Перегляд у касаційному порядку рішень і ухвал суду першої інстанції, що набрали законної сили, після їх перегляду апеляційним судом, складається з таких частин:

1. 
   відкриття;
   
2. 
   підготовка справи до касаційного розгляду;
   
3. 
   розгляд справи по суті;
   
4. 
   ухвалення рішення, постановлення ухвали та їх проголошення судом касаційної інстанції.
   
5. 
   
   

111. Право касаційного оскарження рішення, ухвали.

Право на касаційне оскарження реалізується поданням касаційної скарги чи внесенням касаційного подання на порушення процесуальної діяльності суду.

Право на касаційне оскарження мають:

1. 
   сторони та інші особи, які беруть участь у розгляді справи;
   
2. 
   особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов’язки;
   
3. 
   прокурор або заступник прокурора мають право подавати касаційне оскарження незалежно від того, чи брали вони участь у розгляді справи. Помічники прокурорів, прокурори управлінь, відділів вносять касаційне подання тільки по справах, в яких вони брали участь (ст.289 ЦПК).
   

Приєднання до касаційної скарги. Особи, які беруть участь у справі, мають право приєднатися до касаційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До касаційної скарги мають право приєднатися особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права і обов’язки. Заява про приєднання до касаційної скарги може бути подана протягом десяти днів з дня одержання копії касаційної скарги.

Особа, яка подала касаційну скаргу, має право:

1. 
   доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження;
   
2. 
   відкликати її до початку розгляду справи у суді касаційної інстанції;
   
3. 
   відмовитися від неї до закінчення касаційного провадження.
   

112. Строки і процесуальний порядок касаційного оскарження.

Строк подання касаційної скарги – два місяці з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду.

У разі пропущення цього строку з причин, визнаних поважними, суддя касаційної інстанції за заявою особи, яка подала скаргу, може поновити цей строк. Питання про поновлення строку на касаційне оскарження і про повернення касаційної скарги вирішується суддею-доповідачем, про що постановляється відповідна ухвала.

Якщо скаржник не порушує питання про поновлення строку касаційного оскарження, а також коли у поновленні строку відмовлено суддею, касаційна скарга, подана після закінчення строку на касаційне оскарження, повертається особі, яка її подала.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції, де вона реєструється і передається в порядку черговості судді-доповідачу, який перевіряє її відповідність вимогам, встановленим статтею 326 ЦПК. У разі надходження касаційної скарги, не оформленої відповідно до вказаних вимог, або у разі несплати суми судового збору чи неоплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи застосовуються положення статті 121 ЦПК.

Касаційна скарга подається у письмовій формі. У ній повинно бути зазначено:

1. 
   найменування суду, до якого подається скарга;
   
2. 
   ім’я (найменування) особи, яка подає скаргу, її місце проживання або місцезнаходження;
   
3. 
   ім’я (найменування) осіб, які беруть участь у справі, їх місце проживання або місцезнаходження;
   
4. 
   рішення (ухвала), що оскаржується;
   
5. 
   в чому полягає неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права;
   

113. Особливості ухвал та рішень суду касаційної інстанції.

За результатами розгляду касаційної скарги, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу у випадку:

1. 
   відхилення касаційної скарги і залишення судових рішень без змін;
   
2. 
   скасування судових рішень із передачею справи на новий розгляд;
   
3. 
   скасування судових рішень із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду;
   
4. 
   скасування судових рішень і залишення в силі судового рішення, що було помилково скасоване апеляційним судом;
   
5. 
   відхилення касаційної скарги і залишення ухвали без змін;
   
6. 
   зміни ухвали або скасування ухвали з направленням справи на новий розгляд або вирішенням питання по суті.
   

Суд касаційної інстанції ухвалює рішення у разі скасування судових рішень і ухвалення нового або зміни рішення.

Складові частина ухвали суду касаційної інстанції:

1. 
   вступна частина:
   
   1. 
      час і місце її постановлення;
      
   2. 
      найменування суду, прізвища та ініціали головуючого та суддів;
      
   3. 
      найменування справи та імен (найменувань) осіб, які беруть участь у справі;
      
2. 
   описова частина:
   
   1. 
      короткий зміст заявлених вимог;
      
   2. 
      посилання на рішення суду першої та апеляційної інстанцій;
      
   3. 
      узагальнені доводи касаційної скарги;
      
3. 
   мотивувальна частина:
   
   1. 
      мотиви суду з посиланням на закон, яким він керувався; мотиви відхилення касаційної скарги. У разі скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд в ухвалі повинно бути зазначено, які порушення права було допущено судом першої або апеляційної інстанції;
      
4. 
   резолютивна частина:
   
   1. 
      наслідки розгляду касаційної скарги, які формулюються у резолютивній частині із зазначенням висновку суду касаційної інстанції, розподілу судових витрат, строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.
      

Рішення суду касаційної інстанції складається з:

1. 
   вступної частини:
   
   1. 
      час і місце його ухвалення;
      
   2. 
      найменування суду, прізвища та ініціали головуючого та суддів;
      
   3. 
      найменування справи та імен (найменувань) осіб, які беруть участь у справі;
      
2. 
   описової частини:
   
   1. 
      короткий зміст заявлених вимог;
      
   2. 
      посилання на рішення суду першої та апеляційної інстанцій, встановлені факти і визначені відповідно до них правовідносини;
      
   3. 
      узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу;
      
3. 
   мотивувальної частини:
   
   1. 
      мотиви, на підставі яких суд касаційної інстанції змінив або скасував судове рішення і ухвалив нове;
      
   2. 
      чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду;
      
   3. 
      назва, стаття, її частина, абзац, пункт, підпункт закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, якими суд керувався;
      
4. 
   резолютивної частини:
   
   1. 
      висновок суду про скасування або зміну рішення, задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково, вказівку щодо розподілу судових витрат, строку і порядку набрання рішенням законної сили та його оскарження.
      

114. Завдання і значення стадії перегляду справ за нововиявленими та обставинами.

Значення стадії перегляду справ за нововиявленими обставинами полягає у наданні додаткових гарантій введення в судовий розгляд нововиявлених обставин, які не були предметом судового розгляду з незалежних від суду і осіб, що брали участь у справі, причин, для з’ясування їх можливого впливу на результати розгляду справи і скасування судових постанов, що не відповідають об’єктивній істині, правам і обов’язкам осіб.

Завдання стадії перегляду справ за нововиявленими обставинами полягає у перевірці законності і обґрунтованості судових постанов процесуальним засобом, що забезпечує їх правильність з фактичної і правової сторони, а також захист прав і охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій та держави.


115. Суб’єкти, строки та підстави перегляду справ у зв’язку з нововиявленими обставинами.

Суб’єктами подання заяв про перегляд у зв’язку з нововиявленими обставинами є сторони та інші особи, які беруть участь у справі.

Підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв’язку з нововиявленими обставинами є:

1. 
   істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
   
2. 
   встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;
   
3. 
   скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;
   
4. 
   встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане (ст.361 ЦПК).
   

Строк подання такої заяви – три місяці з дня встановлення обставини, що є підставою для перегляду. Цей строк обчислюється:

1. 
   у випадку виявлення істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, - з дня встановлення обставин, що мають істотне значення для справи;
   
2. 
   у випадку встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення, - з дня, коли вирок у кримінальній справі набрав законної сили;
   
3. 
   у випадку скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду, - з дня набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовано судове рішення, що стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, які підлягають перегляду;
   
4. 
   у випадку встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане, - з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення.
   
5. 
   
   

116. Проблеми визначення нововиявлених обставин в судовій практиці.

Проблема визначення нововиявлених обставин полягає:

1. 
   у випадку виявлення істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, - у доведенні факту існування цієї обставини на момент винесення судової постанови та у доведенні факту невідомості цієї обставини заявнику, а також у правильному встановлені дати відкриття нововиявлених обставин;
   
2. 
   у випадку встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення, - у оцінці впливу неправдивості показань свідка, неправильності висновку експерта чи перекладу, фальшивості документів або речових доказів на законність та обґрунтованість рішення;
   
3. 
   у випадку скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду, - у оцінці впливу підстав скасування судового рішення на законність та обґрунтованість рішення;
   
4. 
   у випадку встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане, - у оцінці факту виконання судового рішення.
   
5. 
   
   

117. Порядок провадження у зв’язку з нововиявленими обставинами.

Рішення, ухвала суду чи судовий наказ переглядаються у зв’язку з нововиявленими обставинами судом, який ухвалив рішення, постановив ухвалу або видав судовий наказ.

Заява про перегляд рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв’язку з нововиявленими обставинами за формою і змістом повинна відповідати вимогам ЦПК щодо оформлення заяв до суду першої інстанції. У ній повинні бути зазначені:

1. 
   найменування суду, якому адресується заява;
   
2. 
   імя (найменування) особи, яка подає заяву, місце її проживання чи місцезнаходження;
   
3. 
   інші особи, які брали участь у справі;
   
4. 
   дата ухвалення чи постановлення і зміст рішення, ухвали чи судового наказу, про перегляд яких подано заяву;
   
5. 
   нововиявлені обставини, якими обґрунтовується вимога про перегляд рішення, ухвали чи судового наказу, і дата їх відкриття або встановлення;
   
6. 
   посилання на докази, що підтверджують наявність нововиявлених обставин.
   

Заява розглядається у судовому засіданні. Заявник та інші особи, які беруть участь у справі, повідомляються про час і місце засідання. Неявка цих осіб не є перешкодою для розгляду заяви.

Розгляд справ за нововиявленими обставинами має наступні частини:

1. 
   відкриття провадження за нововиявленими обставинами;
   
2. 
   провадження у справі до судового розгляду;
   
3. 
   судовий розгляд, який складається з:
   
   1. 
      підготовчої частини;
      
   2. 
      розгляду справи по суті;
      
   3. 
      судових дебатів за умови явки інших, крім заявника осіб;
      
   4. 
      постановлення і проголошення судової ухвали, якою суд задовольняє заяву і скасовує рішення, ухвалу суду чи судовий наказ у зв’язку з нововиявленими обставинами або відмовляє у її задоволенні у разі необґрунтованості заяви.
      

Після скасування рішення, ухвали суду або судового наказу справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом.

Ухвала суду про задоволення заяви про перегляд судового наказу, заочного рішення, рішення або ухвали у зв’язку з нововиявленими обставинами оскарженню не підлягає. Ухвала суду про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового наказу, заочного рішення, рішення або ухвали у зв’язку з нововиявленими обставинами може бути оскаржена в порядку, встановленому ЦПК.