ЦПП (шпори). 1. Поняття цивільного процесуального права

• Название: 1. Поняття цивільного процесуального права
• Анкор: ЦПП (шпори).doc
• Дата: 27.12.2017
• Размер: 1.04 Mb.
• Имя файла: ЦПП (шпори).doc
• Тип: Документы; #13115
• страница: 13 из 17

Заочне провадження – це судовий розгляд справи, здійснений за відсутності відповідача, попередженого належним чином про дату і місце судового засідання.

Заочне рішення суду – це рішення, яке прийнято за відсутності відповідача (заочно) і зберігає усі ознаки судового рішення, прийнятого у звичайному судовому провадженні.

Умови здійснення заочного розгляду справи:

1. 
   неявка в судове засідання відповідача;
   
2. 
   наявність у справі доказів, що підтверджують повідомлення відповідача належним чином про час і місце судового засідання;
   
3. 
   неповідомлення відповідачем про причини неявки чи визнання судом зазначених відповідачем причин неявки неповажними;
   
4. 
   наявність у справі доказів;
   
5. 
   відсутність заперечень з боку позивача проти заочного розгляду справи.
   

Інші особливості заочного розгляду справи:

1. 
   Відповідачам, які не з’явилися в судове засідання, направляється рекомендованим листом із повідомленням копія заочного рішення не пізніше п’яти днів з дня його проголошення.
   
2. 
   Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. Заява про перегляд заочного рішення повинна бути подана у письмовій формі та містити:
   
   1. 
      найменування суду, який ухвалив заочне рішення;
      
   2. 
      ім’я (найменування) відповідача або його представника, які подають заяву, їх місце проживання чи місцезнаходження, номер засобів зв’язку;
      
   3. 
      обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання і неповідомлення їх суду, і докази про це;
      
   4. 
      посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача;
      
   5. 
      клопотання про перегляд заочного рішення;
      
   6. 
      перелік доданих до заяви матеріалів.
      
3. 
   Заява про перегляд заочного рішення повинна бути розглянута протягом п’ятнадцяти днів з дня її надходження. Прийнявши належно оформлену заяву про перегляд заочного рішення, суд невідкладно надсилає її копію та копії доданих до неї матеріалів іншим особам, які беруть участь у справі. Одночасно суд повідомляє особам, які беруть участь у справі, про час і місце розгляду заяви.
   
4. 
   Заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
   
5. 
   У результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою:
   
   1. 
      залишити заяву без задоволення;
      
   2. 
      скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду в загальному порядку.
      
6. 
   У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.
   

88. Поняття та види постанов суду першої інстанції.

Постанова суду першої інстанції – це узагальнена назва процесуальної форми вираження діяльності суду першої інстанції із застосування права.

Форми постанов суду першої інстанції (відповідно до ст.208 ЦПК):

1. 
   рішення ухвалюються. Судовий розгляд закінчується ухваленням рішення суду;
   
2. 
   ухвали постановляються. Питання, пов’язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду у випадках, встановлених ЦПК, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
   

89. Рішення суду. Заочне рішення.

Судове рішення – це акт правосуддя, що ґрунтується на встановлених у ході судового розгляду обставинах та застосуванні норм права; акт, яким вирішуються вимоги, заявлені в позовному провадженні, або вимоги, спрямовані на охорону й захист свобод та інтересів у порядку окремого провадження.

Вимоги до судового рішення:

1. 
   Законність.
   
2. 
   Обґрунтованість.
   
3. 
   Вичерпність (повнота).
   
4. 
   Безумовність.
   
5. 
   Формальність.
   

Види судових рішень:

Залежно від способу захисту права і правових наслідків, які вони викликають:

Про присудження до виконання або утримання від виконання певних дій. Це рішення, якими підтверджуються права, обов’язки та законні інтереси сторін, і одна сторона зобов’язується виконати на користь іншої сторони певні дії або утриматися від їх виконання (стягнення заборгованості, виселення…);

Про визнання наявності або відсутності правовідносин (або юридичних фактів). Це рішення, якими підтверджується наявність чи відсутність між сторонами певних юридичних відносин чи юридичних фактів (визнання права власності, факту родинних стосунків…);

Конститутивні про перетворення правовідносин або перетворювальні. Це рішення, спрямовані на зміну чи припинення правовідносин (припинення договору, розірвання шлюбу…).

Залежно від обсягу розв’язуваних ними питань:

Завершальні (основні). Ними повністю вирішуються усі правові вимоги, передані на розгляд суду;

Додаткові. Ними вирішуються окремі правові вимоги, з приводу яких сторони подавали докази і давали пояснення, які не були вирішені основним рішенням.

Залежно від рівня покладених зобов’язань:

Альтернативні. Постановляються у раз наявності альтернативних зобов’язань, або альтернативних позовних вимог і передбачають два альтернативних способи виконання;

Факультативні. Зобов’язують відповідача до виконання певних дій, а в разі неможливості їх виконання одночасно визначають інший спосіб.

Зміст (структура) судового рішення:

Вступна частина. У ній зазначаються:

час і місце ухвалення рішення, найменування суду, що його ухвалив;

прізвище та ініціали судді;

прізвище та ініціали секретаря судового засідання;

імена (найменування) сторін та інших осіб, що брали участь у справі;

предмет позовних вимог;

Описова частина:

узагальнений виклад позиції відповідача;

пояснення осіб, які беруть участь у справі;

інші докази, дослідженні судом;

Мотивувальна частина:

встановлені судом обставини і правовідносини;

мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти;

чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, а якщо були, то ким;

назви, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався;

Резолютивна частина:

висновок суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково;

висновок суду по суті позовних вимог;

розподіл судових витрат;

строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.

Заочне рішення суду – це рішення суду першої інстанції, ухвалене за наявними у справі доказами, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином був повідомлений і від якого не надійшло інформації про причини неявки або зазначені ним причини визнані судом неповажними, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Заочне рішення зберігає усі ознаки судового рішення, прийнятого у звичайному судовому провадженні.

Форма і зміст заочного рішення встановлені є аналогічними формі та змісту звичайного рішення із зазначенням строк і порядок подання заяви про його перегляд:

заочне рішення не пізніше 5 днів з дня проголошення направляється відповідачам;

протягом 10 днів з дня отримання заочного рішення може бути подана заява про його перегляд до суду, що його ухвалив;

розгляд заяви про перегляд заочного рішення відбувається протягом 15 днів з дня її надходження.
90. Законність та обґрунтованість судового рішення. Порядок оскарження рішення суду.

Вимоги до судового рішення:

6. 
   Законність. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Якщо є суперечності між нормами процесуального чи матеріального права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, то рішення є законним, якщо судом застосовано відповідно до частини четвертої статті 8 ЦПК норми, що мають вищу юридичну силу. У разі наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той з них, який прийнято пізніше.
   
7. 
   Обґрунтованість. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
   
8. 
   Вичерпність (повнота). Вичерпним (повним) є рішення, яке містить відповіді на усі правові вимоги, заявлені позивачем, і висунуті проти них заперечення відповідача, або на вимоги про підтвердження наявності чи відсутності фактів, заявлені у окремому провадженні.
   
9. 
   Безумовність. Безумовним є рішення, яке виключає можливість покладення на відповідача обов’язку вчинення будь-яких дій за умови зустрічних дій з боку позивача або настання певних подій.
   
10. 
    Формальність. Судове рішення за формою повинно відповідати вимогам ст. 215 ЦПК.
    

Набрання законної сили рішенням суду:

1. 
   Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
   
2. 
   Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
   
3. 
   У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
   

Право апеляційного оскарження реалізується шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються у письмовій формі. У заяві про апеляційне оскарження мають бути зазначені:

1. 
   найменування суду, до якого подається заява;
   
2. 
   ім’я (найменування) особи, яка подає заяву, її місце проживання або місцезнаходження;
   
3. 
   рішення або ухвала, що оскаржуються.
   

В апеляційній скарзі мають бути зазначені:

1. 
   найменування суду, до якого подається скарга;
   
2. 
   ім’я (найменування) особи, яка подає скаргу, її місце проживання або місцезнаходження;
   
3. 
   ім’я (найменування) осіб, які беруть участь у справі, їх місце проживання або місцезнаходження;
   
4. 
   дата подання заяви про апеляційне оскарження;
   
5. 
   у чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність встановлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин);
   
6. 
   нові обставини, які підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів у суд першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції;
   
7. 
   клопотання особи, яка подала скаргу;
   
8. 
   перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
   

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга підписуються особою, яка їх подає, або її представником.

До заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги, поданих представником, повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо ці документи раніше не подавалися.

До заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги додаються копії заяви, скарги та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Суд першої інстанції після одержання усіх апеляційних скарг у справі від осіб, які подали заяви про апеляційне оскарження, або через три дні після закінчення строку на подання апеляційної скарги надсилає їх разом зі справою до апеляційного суду.
91. Ухвали суду першої інстанції.

Ухвали суду першої інстанції – це процесуальні акти, якими справа по суті не вирішується, але якими оформляються процесуальні правомочності суду в ході розгляду цивільної справи.

Мета постановлення ухвал – забезпечення своєчасного і правильного вирішення цивільних справ.

Види ухвал суду першої інстанції відповідно до ст. 208 ЦПК:

1. 
   Ухвали, пов’язані із рухом справи в суді першої інстанції:
   
   1. 
      ухвала про залишення позовної заяви без руху;
      
   2. 
      про об’єднання і роз’єднання позовів;
      
   3. 
      про судові доручення щодо збирання доказів;
      
   4. 
      про призначення експертизи;
      
   5. 
      про призначення справи до розгляду;
      
   6. 
      про прийняття чи відхилення заперечень осіб, які беруть участь у справі, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів щодо дій головуючого у судовому засіданні та ін…
      
2. 
   Ухвали щодо клопотань та заяв осіб, які беруть участь у справі:
   
   1. 
      про відвід судді (суддів);
      
   2. 
      про забезпечення доказів;
      
   3. 
      про витребування доказів…
      
3. 
   Ухвали щодо питання про відкладення розгляду справи;
   
4. 
   Ухвали про оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду у випадках.
   

Класифікація ухвал суду першої інстанції:

1. 
   за суб’єктом постановлення:
   
   1. 
      одноособові,
      
   2. 
      колегіальні.
      
2. 
   за способом оформлення:
   
   1. 
      протокольні – заносяться до журналу судового засідання;
      
   2. 
      самостійні – оформлюються окремим процесуальним документом;
      
3. 
   за змістом:
   
   1. 
      підготовчі – постановляються при підготовці справи;
      
   2. 
      з питань, що виникають при розгляді справи;
      
   3. 
      припиняючі – про відмову у прийнятті позовної заяви, про зупинення провадження у справі тощо;
      
   4. 
      заключні – ухвали, що завершують розгляд справи без ухвалення рішення;
      
   5. 
      з приводу ухваленого рішення – про роз’яснення;
      
   6. 
      окремі – ухвали про встановлені у ході розгляду справи порушення законності посадовими особами або громадянами чи суттєві недоліки в роботі підприємств, установ, організацій;
      
   7. 
      щодо застосування санкцій.
      
4. 
   За способом оскарження:
   
   1. 
      ухвали, які можуть бути оскарженні окремо від рішення суду (ст. 293 ЦПК);
      
   2. 
      ухвали, які включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
      

92. Ухвали, постановлені в нарадчій кімнаті та ухвали постановлені на місці: набрання ними законної сили, порядок оскарження.

За способом оформлення ухвали поділяються на ухвали, оформленні окремим документом, та ухвали, що заносяться до журналу судового засідання.

Ухвали суду, які оформлюються окремим процесуальним документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Ухвали суду, постановлені окремим процесуальним документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи.

Зміст ухвали, постановленої у нарадчій кімнаті:

1. 
   вступна частина, у якій зазначаються:
   
   1. 
      час і місце її постановлення;
      
   2. 
      прізвище та ініціали судді (суддів - при колегіальному розгляді);
      
   3. 
      прізвища та ініціали секретаря судового засідання;
      
   4. 
      імена (найменування) сторін та інших осіб, які брали участь у справі;
      
   5. 
      предмет позовних вимог;
      
2. 
   описова частина, в якій зазначається суть питання, що вирішується ухвалою;
   
3. 
   мотивувальна частина, в якій зазначаються мотиви, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу;
   
4. 
   резолютивної частини із зазначенням:
   
   1. 
      висновку суду;
      
   2. 
      строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.