ЦПП (шпори). 1. Поняття цивільного процесуального права

• Название: 1. Поняття цивільного процесуального права
• Анкор: ЦПП (шпори).doc
• Дата: 27.12.2017
• Размер: 1.04 Mb.
• Имя файла: ЦПП (шпори).doc
• Тип: Документы; #13115
• страница: 14 из 17

Зміст ухвали, яка постановляється судом не виходячи до нарадчої кімнати:

1. 
   мотивувальна частина;
   
2. 
   резолютивна частина.
   

Ухвали, постановлені судом, не виходячи до нарадчої кімнати, заносяться до журналу судового засідання.

Якщо ухвала має силу виконавчого документа і підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень, така ухвала оформлюється з урахуванням вимог, встановлених Законом України «Про виконавче провадження».

Ухвали, постановлені в судовому засіданні, оголошуються та набирають законної сили негайно після їх постановлення.

Заяву про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції може бути подано протягом п’яти днів з дня проголошення ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Ухвали, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду. Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо:

1. 
   відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасуванні судового наказу;
   
2. 
   забезпечення позову, а також щодо скасування забезпечення позову;
   
3. 
   повернення заяви позивачеві (заявникові);
   
4. 
   відмови у відкритті провадження у справі;
   
5. 
   відкриття провадження у справі з недотриманням правил підсудності;
   
6. 
   передачі справи на розгляд іншому суду;
   
7. 
   відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк;
   
8. 
   визнання мирової угоди за клопотанням сторін;
   
9. 
   визначення розміру судових витрат;
   
10. 
    внесення виправлень у рішення;
    
11. 
    відмови ухвалити додаткове рішення;
    
12. 
    роз’яснення рішення;
    
13. 
    зупинення провадження у справі;
    
14. 
    закриття провадження у справі;
    
15. 
    залишення заяви без розгляду;
    
16. 
    залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду;
    
17. 
    відхилення заяви про перегляд судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами;
    
18. 
    видачі дубліката виконавчого листа;
    
19. 
    поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання;
    

93. Окремі ухвали.

Окрема ухвала – це ухвала, яку постановляє суд у разі виявлення під час розгляду справи порушення закону. Встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, суд може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов (ст.211 ЦПК). Про вжиті заходи протягом місяця з дня надходження окремої ухвали повинно бути повідомлено суд, який постановив окрему ухвалу.

Окрема ухвала може бути постановлена:

1. 
   при закінченні справи з ухваленням рішення;
   
2. 
   при закінченні справи без ухвалення рішення;
   
3. 
   судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій.
   

Окрема ухвала може бути оскаржена особами, інтересів яких вона стосується, у загальному порядку, встановленому ЦПК України.
94. Поняття судового наказу.

Наказне провадження – це спрощений вид цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються справи про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.

За способом усунення порушень прав та охоронюваних інтересів наказне провадження є подібним позовному за позовами про присудження.

Судовий наказ – це особлива форма судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.

Характерні риси судового наказу:

1. 
   У спрощеному і прискореному порядку можливе задоволення безспірних вимог, підтверджених документами, зазначеними у ст.96 ЦПК, на підставі яких видається судовий наказ.
   
2. 
   Судовий наказ є особливою формою судового рішення.
   
3. 
   Судовий наказ, набравши законної сили, є обов’язковим до виконання на всій території України і одночасно підставою для примусового виконання (виконавчим документом).
   

Відмінність судового наказу від виконавчого напису нотаріуса:

1. 
   виконавчий напис – це не судовий, на відміну від судового наказу, вид захисту;
   
2. 
   підстави видачі судового наказу зазначені в статті 96 ЦПК, а підстави вчинення виконавчого напису – у ст. 87-91 гл.14 Закону України «Про нотаріат» та в Інструкції про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженій наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5 (пункти 282-293 розділу 32).
   

95. Вимоги, за якими може бути видано судовий наказ.

Вимоги, за якими може бути видано судовий наказ – це встановлені законом підстави, існування яких робить можливим здійснення наказаного провадження.

Судовий наказ може бути видано за наступними вимогою (ст.96 ЦПК):

1. 
   яка ґрунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі:
   
   1. 
      правочини між юридичними особами;
      
   2. 
      правочини між юридичною та фізичною особою, крім правочинів, вказаних у ч.1 ст.206 ЦК (усні);
      
   3. 
      правочини між фізичними особами на суму, що перевищує у 20 і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім випадків, передбачених ч.1 ст. 206 ЦК;
      
   4. 
      інші правочини (ст.207 ЦК).
      
2. 
   про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати;
   
3. 
   про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника.
   

Цей перелік вимог не є вичерпним. Відповідно до частини 2 ст. 96 ЦПК судовий наказ може бути видано і в інших випадках, встановлених законом.
96. Форма і зміст заяви про видачу судового наказу.

Форма заяви про видачу судового наказу – письмова (ст.98 ЦПК України).

Зміст заяви про видачу судового наказу:

1. 
   найменування суду, в який подається заява;
   
2. 
   ім’я (найменування) заявника та боржника, а також ім’я (найменування) представника заявника, якщо заява подається представником, їхнє місце проживання або місцезнаходження;
   
3. 
   вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються;
   
4. 
   вартість майна у разі його витребування;
   
5. 
   перелік документів, що додаються до заяви.
   

Заява підписується заявником або його представником і подається з її копіями та копіями доданих до неї документів відповідно до кількості боржників.

До заяви, яка подається представником заявника, повинно бути додано документ, що підтверджує його повноваження.

До неналежно оформленої заяви застосовуються положення статті 121 ЦПК, тобто заява залишається без руху до усунення недоліків:

1. 
   залишення заяви без руху та повернення заяви (ст. 98 та 121 ЦПК;
   
2. 
   відмова у прийнятті заяви (ст. 100 ЦПК).
   

97. Судовий збір за подання заяви про видачу судового наказу.

За подання заяви про видачу судового наказу сплачується судовий збір у розмірі 50% ставки, яка визначається з оспорюваної суми у разі звернення в суд з позовом у порядку позовного провадження (ст.99 ЦПК).

У разі відмови в прийнятті заяви про видачу судового наказу або у разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається.

У разі пред’явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження ця сума зараховується до суми судового збору, встановленої за позовну заяву.
98. Порядок розгляду заяв про видачу судового наказу.

У разі прийняття заяви стягувача про видачу судового наказу суд у триденний строк видає судовий наказ по суті заявлених вимог.

Видача судового наказу проводиться без судового засідання і виклику стягувача та боржника для заслуховування їх пояснень.

Зміст судового наказу (ст.103 ЦПК):

1. 
   дата видачі наказу;
   
2. 
   найменування суду, прізвище та ініціали судді, який видав судовий наказ;
   
3. 
   ім’я (найменування) стягувача і боржника, їх місце проживання або місцезнаходження;
   
4. 
   посилання на закон, на підставі якого підлягають задоволенню заявлені вимоги;
   
5. 
   сума грошових коштів, які підлягають стягненню, а також розрахунковий рахунок боржника (юридичної особи) в установі банку, з якого повинні бути стягнуті грошові кошти, якщо такий повідомлений заявником, яке майно присуджено та його вартість;
   
6. 
   сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стягненню на його користь з боржника.
   

Судовий наказ повинен відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».

Судовий наказ складається і підписується суддею у двох примірниках, один з яких залишається у справі, а другий скріплюється печаткою суду і видається стягувачу після набрання ним законної сили.
99. Набрання наказом законної сили.

Порядок відчаї судового наказу:

1. 
   видається у спрощеному порядку – у триденний строк з дня прийняття заяви стягувача, суд без проведення судового засідання, без заслуховування пояснень стягувача і боржника, приймає рішення про видачу чи відмову у видачі судового наказу, ґрунтуючись на наявних матеріалах.
   
2. 
   наказ складається у двох примірниках (один – залишається в матеріалах справи; другий – після набрання законної сили скріплюється печаткою суду і видається стягувачу), підписується суддею, який прийняв заяву про видачу судового наказу.
   
3. 
   Копія винесеного судового наказу невідкладно надсилається боржникові рекомендованим листом із повідомленням; одночасно надсилається й копія заяви стягувача з копіями доданих до неї документів з роз’ясненням йому прав у разі наявності заперечень проти вимог стягувача протягом 10 днів з дня отримання копії судового наказу подати заяву про його скасування.
   

Після видачі судового наказу (оголошення, а не видачі стягувачу) суд невідкладно надсилає його копію боржникові рекомендованим листом із повідомленням. Одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача з копіями доданих до неї документів та роз’яснюється його право в разі заперечення проти вимог стягувача протягом десяти днів з дня отримання судового наказу подати заяву про його скасування (ст.104 ЦПК).

Умови набрання судовим наказом законної сили та видачі його стягувачу для пред’явлення до виконання:

1. 
   ненадходження заяви від боржника протягом трьох днів після закінчення строку 10-денного строку на її подання;
   
2. 
   наявність даних про отримання боржником копії судового наказу.
   
3. 
   
   

100. Скасування судового наказу.

Заява боржника про скасування судового наказу, що подана в установлений строк, розглядається судом протягом п’яти днів з дня її надходження без судового розгляду і виклику сторін, про що постановляється ухвала, якою скасовується судовий наказ.

Заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення 13-денного строку (10 + 3) з дня отримання судового наказу, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку подання цієї заяви.

В ухвалі про скасування судового наказу суд одночасно роз’яснює, що заявлені стягувачем вимоги можуть бути розглянуті в позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо пред’явлення позову. Копії ухвали надсилаються стягувачеві та боржникові не пізніше трьох днів після її постановлення.

101. 
     Поняття та особливості окремого провадження.
     

ЦПК передбачає три види провадження, у порядку яких розглядаються і вирішуються цивільні справи. Одним із таких видів є окреме провадження.

Відповідно до ч.1 ст. 234 ЦПК окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Новий ЦПК у порівнянні з ЦПК 1963 року розширив коло справ, що підлягають розгляду в порядку окремого провадження, та встановив, що у випадках, передбачених законом, у порядку окремого провадження можуть розглядатися й інші справи.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про:

1. 
   обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;
   
2. 
   надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;
   
3. 
   визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою;
   
4. 
   усиновлення;
   
5. 
   встановлення фактів, що мають юридичне значення;
   
6. 
   відновлення прав на втрачені цінні папери на пред’явника та векселі;
   
7. 
   передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність;
   
8. 
   визнання спадщини відумерлою;
   
9. 
   надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку;
   
10. 
    обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу;
    
11. 
    розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.
    

У порядку окремого провадження можуть бути розглянуті справи про:

1. 
   надання права на шлюб;
   
2. 
   розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей;
   
3. 
   поновлення шлюбу після його розірвання
   
4. 
   встановлення окремого режиму проживання за заявою подружжя та інші.
   

Особливості справ окремого провадження:

1. 
   предметом судового розгляду цих справ в основному є інтереси заявників, що охороняються законом. Інтерес, що охороняється законом, – це самостійний предмет захисту в справах окремого провадження, який є складовою частиною права і має місце в окремому провадженні внаслідок відсутності в справі сторін із протилежними юридичними інтересами;
   
2. 
   у справах окремого провадження виключається розгляд матеріально-правового спору, оскільки це суперечить природі цього виду цивільного судочинства, в якому суд лише підтверджує наявність, а бо відсутність фактів, з якими пов’язана реалізація суб’єктивного права;
   
3. 
   у справах окремого провадження можливий спір про факт, що вимагає судового підтвердження, але не матеріально-правовий спір;
   
4. 
   окреме провадження має мету, відмінну від мети позовного провадження. Метою позовного провадження є захист порушених, невизнаних чи оспорюваних прав, свобод і інтересів. Метою окремого провадження може бути як охорона інтересів заявника та заінтересованих осіб, так і захист прав заінтересованої особи (наприклад, у справах про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи; визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, а також про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності (гл. 2 і 3 розділу IV ЦПК);
   
5. 
   у окремому провадженні застосовуються принципи диспозитивності, безпосередності, усності, гласності судового процесу та його повної фіксації технічними засобами. Не застосовуються положення щодо змагальності та меж судового розгляду (ч. 3 ст.235 ЦПК);
   
6. 
   заявник та заінтересована особа мають загальні права та обов’язки, встановлені ст. 27 та ч. 5 ст. 31 ЦПК, за винятками, встановленими у розділі IV ЦПК;
   
7. 
   справи окремого провадження проходять ті самі стадії цивільного процесу, що й стадії справи позовного провадження, однак доповнюються певними процесуальними діями, віднесеними до тієї чи іншої категорії справ;
   
8. 
   у справах окремого провадження у зв’язку з відсутністю спору відсутні й сторони (позивач та відповідач) а також треті особи;
   
9. 
   особливістю на стадії попереднього розгляду є те, що окремі категорії справ окремого провадження можуть порушуватися лише за заявами осіб, указаних у законі.
   

Особливості розгляду встановлюються ЦПК для кожної категорії справ окремого провадження конкретно.
102. Суб’єкти у справах окремого провадження: особливості їх процесуального становища.

Суб’єктами цивільних процесуальних правовідносин у окремому провадженні є суд, особи, які беруть участь у справі, інші учасники цивільного процесу.

Суд є обов’язковим суб’єктом незалежно від виду цивільного судочинства. Новелою ЦПК є розгляд деяких категорій справ окремого провадження суддею і двома народними засідателями. Це справи про:

1. 
   обмеження цивільної дієздатності фізичної особи;
   
2. 
   визнання фізичної особи недієздатною і поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;
   
3. 
   визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою;
   
4. 
   усиновлення;
   
5. 
   надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку;
   
6. 
   обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу.
   

Особи, які беруть участь у справі, в справах окремого провадження є заявники та заінтересовані особи.

Заявник – це особа, в інтересах якої в суді порушується справа про встановлення якої-небудь обставини, необхідної для здійснення цією особою суб’єктивних майнових або особистих немайнових прав. Справа може бути порушена також на вимогу прокурора, органу державної влади, органу місцевого самоврядування та особи, якій законом надано право захищати права, свободи, інтереси інших осіб.

Заінтересовані особи – це особи, які беруть участь у справі і мають у ній юридичну заінтересованість. Коло