ЦПП (шпори). 1. Поняття цивільного процесуального права
 Скачать 1.04 Mb.
|
|
Спеціалістом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних засобів і може надавати консультації під час вчинення процесуальних дій з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок (ст. 54 ЦПК). Допомога спеціаліста не може стосуватися правових питань. Перекладачем може бути особа, яка вільно володіє мовою, якою здійснюється цивільне судочинство, та іншою мовою, знання якої необхідне для усного чи письмового перекладу з однієї мови на іншу, а також особа, яка володіє технікою спілкування з глухими, німими чи глухонімими (ст. 55 ЦПК). Перекладач має право задавати питання з метою уточнення перекладу, відмовитися від участі у цивільному процесі, якщо він не володіє достатніми знаннями мови, необхідними для перекладу, а також на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов’язаних з викликом до суду. Особа, яка надає правову допомогу. Правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги (ст. 56 ЦПК). Така особа має право: знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії долучених до справи документів, бути присутнім у судовому засіданні. Особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі. 18. Зміст та об’єкт цивільних процесуальних правовідносин. Зміст ЦПП становлять сукупність цивільних процесуальних прав і обов’язків та процесуальних дій щодо їх реалізації зацікавленої особи і суду. ЦПП є формою (способом, методом) здійснення учасниками процесу суб’єктивних прав і обов’язків. Права і обов’язки учасників ЦПП разом із процесуальними діями становлять зміст ЦПП. Об’єктом ЦПП є різні матеріальні й нематеріальні блага, заради охорони і захисту яких суб’єкти цивільного процесуального права вступають у цивільні процесуальні правовідносини. Розрізняють загальний об’єкт ЦПП та спеціальні об’єкти окремих ЦПП та їх груп. Загальний об’єкт ЦПП – це те, заради чого виникають і на що спрямовані цивільні процесуальні правовідносини, тобто процесуальні наслідки, на досягнення яких спрямовані процесуальні права і обов’язки учасників цивільних процесуальних правовідносин та процесуальні дії суб’єктів цих правовідносин. Кожне з видів проваджень має свій спеціальний об’єкт: Спеціальний об’єкт ЦПП у справах позовного провадження – це захист порушених, невизнаних чи оспорюваний прав, свобод або інтересів, фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст.1 ЦПК). Спеціальним об’єктом у справах окремого провадження є встановлення певних юридичних фактів, які визначають цивільно-правове чи сімейно-правове становище фізичної особи, мають значення для захисту та охорони прав та інтересів фізичної особи (ст.234 ЦПК). Спеціальним об’єктом у справах наказного провадження є захист суб’єктивних прав та майнових інтересів кредитора (ст.95 ЦПК). Спеціальний об’єкт ЦПП мають окремі стадії цивільного процесу: об’єктом перегляду рішень в апеляційному порядку є перевірка законності та обґрунтованості рішень та ухвал суду першої інстанції, які не набрали законної сили; а в касаційному порядку – перевірка законності та обґрунтованості рішень суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також рішень і ухвал апеляційного суду, ухвалених за результатами апеляційного розгляду, вказані у пунктах 1, 3, 4, 13-18, 20, 24-29 ч.1 ст. 293 ЦПК, після їх перегляду в апеляційному порядку і ухвали апеляційного суду, якщо вони перешкоджають подальшому провадженні у справі (ст. 324 ЦПК). 19. Поняття сторін в цивільному процесі. Сторонами у цивільному процесі є юридично заінтересовані особи (громадяни і організації), матеріально-правовий спір між якими є предметом розгляду і вирішення в цивільному судочинстві. Сторони мають у переданій на розгляд судовій справі особистий юридичний інтерес, який буде протилежним за матеріальним і процесуальним характером. Матеріально-правовий характер – визначається спірними цивільними, трудовими, іншими матеріальними правовідносинами сторін. Процесуально-правовий характер – наслідками розв’язання матеріально-правового спору, одержання певного за змістом рішення суду. Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивач – особа, на захист суб’єктивних прав і охоронюваних законом інтересів якої порушується цивільна справа в суді і розпочинається цивільний процес. Відповідач– особа, котра на заяву позивача притягається до відповідальності за порушення чи оспорення його права і охоронюваного законом інтересу. Сторони в цивільному процесі характеризуються таким ознаками:
20. Позивач та відповідач, як основні суб’єкти цивільного процесу. Позивач – особа, на захист суб’єктивних прав і охоронюваних законом інтересів якої порушується цивільна справа в суді і розпочинається цивільний процес. Процесуальний інтерес позивача полягає в одержанні від суду рішення про задоволення позову. Матеріальний інтерес позивача визначається тією матеріальною вигодою, яку йому надасть судове рішення щодо задоволення позову. Відповідач– особа, котра на заяву позивача притягається до відповідальності за порушення чи оспорення його права і охоронюваного законом інтересу. Процесуальний інтерес відповідача полягає в одержанні від суду рішення про відмову в задоволенні позову. Матеріальний інтерес відповідача зводиться до підтвердження судовим рішенням відсутності будь-яких його правових обов’язків перед позивачем. 21. Права та обов’язки сторін. Цивільні процесуальні права сторін:
Процесуальні обов’язки сторін:
22. Процесуальна співучасть. Процесуальна співучасть – спільне пред’явлення позову кількома позивачами або до кількох відповідачів. Характеризується тим, що вимоги виникають з одних правовідносин, в яких збігаються предмет і підстави (ст. 104 ЦПК). Права та обов’язки співучасників:
23. Підстави процесуальної співучасті, її види. Підставами процесуальної співучасті є можливість чи необхідність пред’явлення позову кількома позивачами до одного, або кількох відповідачів. За формою процесуальна співучасть має такі види:
За обставинами матеріально-правового і процесуального характеру або за ступенем обов’язковості процесуальна співучасть поділяється на:
24. Належна та неналежна сторона в цивільному процесі. Наслідки заміни неналежної сторони. Належна сторона в процесі – це суб’єкт спірного (наявного чи ймовірного) матеріального правовідношення. Належний позивач – особа, якій належить право вимоги; належний відповідач – особа, яка повинна відповідати за позовом. Обґрунтування належності у осіб процесуальної правосуб’єктності позивача і відповідача покладається на позивача та осіб, які порушують процес на захист прав та інтересів позивача. Неналежна сторона в процесі – це особа, стосовно якої за матеріалами справи виключається припущення про те, що вона є суб’єктом спірного матеріального правовідношення. Належний позивач визначається судом при прийнятті позовної заяви. При поданні позовної заяви позивач легітимує себе, та суд перевіряє це одразу (ч.2.ст. 119 ЦПК). Для заміни неналежного відповідача необхідно клопотання або згода позивача. За клопотанням позивача: якщо позов пред’явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, суд, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача. У разі відсутності клопотання та згоди на заміну неналежного відповідача суд залучає до участі в справі іншу особу як співвідповідача (ст.33 ЦПК). Після заміни відповідача або залучення до участі у справі співвідповідача справа за клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розглядається спочатку. 25. Процесуальне правонаступництво: види та значення. Процесуальне правонаступництво – це заміна осіб (фізичних і юридичних), які є сторонами, третіми особами внаслідок переходу до них суб’єктивних прав чи обов’язків. Умови процесуального правонаступництва:
Значення процесуального правонаступництва полягає в постанові та виконанні судового рішення стосовно належної сторони – суб’єкта спірних матеріальних правовідносин. Відмінність правонаступництва від заміни неналежного відповідача: усі процесуальні дії, вчинені неналежним відповідачем, не 26. Поняття третіх осіб у справах позовного провадження. Види третіх осіб. Треті особи – це суб’єкти цивільних процесуальних правовідносин, які вступають у порушену цивільну справу в суді сторін для захисту особистих суб’єктивних прав і охоронюваних законом інтересів. Як і сторони, треті особи заінтересовані в результатах розгляду судом справи: наслідки розгляду судом спірної справи між сторонами можуть вплинути на їх правове становище. Так, автотранспортне підприємство, автомашина якого заподіяла шкоду громадянинові, і сам громадянин, котрий пред’явив про це позов до автопідприємства, насамперед, заінтересовані у результатах його розгляду, але заінтересованість у цьому має і водій автомашини, який перебував із заводом у трудових правовідносинах. У разі присудження із заводу збитків водій буде зобов’язаний відшкодувати заводові присуджене позивачеві. Заінтересованість третіх осіб має матеріально-правовий і процесуально-правовий характер. Матеріально-правовий характер цієї заінтересованості полягає в тому, що рішення, яке буде винесено судом по конкретному спору, може порушити матеріальні права третьої особи або стати підставою для сторони вимагати відшкодування збитків від неї – пред’явити до третьої особи позов за правом регресу. Процесуально-правова заінтересованість третьої особи полягає в недопущенні постановлення судом несприятливого для себе рішення. Залежно від способу вступу в процес по справі треті особи поділяються на два види:
27. Статус третіх осіб із самостійними вимогами щодо предмету спору. |