Метою застосування судових повісток та судових повісток-повідомлень є надання можливості учасникам процесу скористатися їх процесуальними правами та захистити свої права та інтереси у суді.
Метою застосування судових повісток є також надання можливості учасниками процесу виконати свої процесуальні обов’язки.
42. Судова повістка про виклик
Судові повістки є засобом здійснення виклику у суд у разі обов’язкової участі учасника у процесі. Вони надсилаються наступним учасникам процесу:
особам, які беруть участь у справі;
свідкам;
експертам і спеціалістам;
перекладачам;
іншим особам, участь яких у судовому засіданні або вчиненні окремих процесуальних дій є обов’язковою.
Виклик вказаних осіб у суд може здійснюватися також через оголошення у пресі, в друкованому органі, встановленому КМУ.
Умови виклику осіб через оголошення у пресі:
позивачу невідомо місце проживання або місце знаходження відповідача, третіх осіб та інших учасників процесу;
звернення до адресного бюро і органів внутрішніх справ не дало результату щодо встановлення місця знаходження зазначених осіб.
Порядок визначення друкованого засобу масової інформації, у якому розміщуються оголошення про виклик до суду відповідача, третіх осіб, свідків, місце фактичного проживання (перебування) яких невідоме, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2006 р. № 52.
Особи, які беруть участь у справі, а також свідки, експерти, спеціалісти і перекладачі можуть бути повідомлені або викликані в суд телеграмою, факсом чи за допомогою інших засобів зв’язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.
43. Судова повістка-повідомлення
Повістки-повідомлення є засобом повідомлення про судове засідання, що надсилається особам, які беруть участь у справі, з приводу вчинення процесуальних дій, в яких участь цих осіб не є обов’язковою.
Зміст судової повістки-повідомлення:
найменування та адреса суду,
назва справи,
вказівка про те, яку дію буде вчинено,
місце, день і час її вчинення,
вказівка про те, що участь у її вчиненні для цієї особи не є обов’язковою (ст. 75 ч.3 ЦПК).
44. Зміст судової повістки і оголошення про виклик у суд
Зміст судової повістки і оголошення про виклик у суд:
ім’я фізичної особи чи найменування юридичної особи, якій адресується повістка;
найменування та адреса суду;
зазначення місця, дня і часу явки за викликом;
назва справи, за якою робиться виклик;
зазначення, в якості кого викликається особа (як позивач, відповідач, третя особа, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач);
зазначення, чи викликається особа в судове засідання чи у попереднє судове засідання, а у разі повторного виклику сторони у зв’язку з необхідністю дати особисті пояснення – про потребу дати особисті пояснення;
у разі необхідності – пропозиція особі, яка бере участь у справі, подати всі раніше неподані докази;
зазначення обов’язку особи, яка одержала судову повістку в зв’язку з відсутністю адресата, за першої можливості вручити її адресату;
роз’яснення про наслідки неявки залежно від процесуального статусу особи, яка викликається (накладення штрафу, примусовий привід, розгляд справи за відсутності, залишення заяви без розгляду), і про обов’язок повідомити суд про причини неявки.
В оголошенні про виклик вказуються ті самі дані, окрім зазначення обов’язку особи, яка одержала судову повістку в зв’язку з відсутністю адресата, за першої можливості вручити її адресату.
Якщо разом із судовою повісткою надсилаються копії відповідних документів, у повістці особі, якій вони надсилаються, повинно бути зазначено, які документи надсилаються і про її право подати заперечення та відповідні докази на їх підтвердження.
45. Порядок вручення судових повісток
Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за сім днів до судового засідання.
Судове повідомлення повинно бути вручено завчасно.
Судова повістка надсилається:
Фізичній особі:
за адресою проживання, вказаною позивачем у позовній заяві чи повідомленою суду іншим способом;
якщо фізична особа не проживає за адресою, повідомленою суду, судова повістка може бути надіслана за місцем її роботи.
Юридичній особі:
за місцезнаходженням юридичної особи;
за місцезнаходженням її представництва, філії, якщо позов виник у зв’язку з їх діяльністю.
Судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються:
самим фізичним особам під розписку;
будь-кому з повнолітніх членів сім’ї, які проживають разом з нею у разі, якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання,
відповідній житлово-експлуатаційній організації або виконавчому органу місцевого самоврядування, якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, та відсутні повнолітні члени сім’ї;
фізичній особі, яка бере участь у справі, та перебуває під вартою або відбуває покарання у вигляді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, обмеження волі, арешту, повістка та інші судові документи вручаються під розписку адміністрацією місця утримання особи, яка негайно надсилає розписку та письмові пояснення цієї особи до суду;
особам, які проживають за межами України, судові повістки вручаються в порядку, визначеному міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, в разі відсутності таких – працівником дипломатичного представництва чи консульської установи України у відповідній державі.
Судові повістки юридичним особам вручаються відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.
Вручення судової повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається врученням повістки і цій особі.
Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду.
У разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою.
Якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному ЦПК.
46. Розшук відповідача
Розшук відповідача – це процесуальна дія, яка здійснюється у разі якщо місцеперебування відповідача в справах за позовами про стягнення аліментів або про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, невідоме, на підставі ухвали суду про його розшук та включає у себе комплекс розшукових заходів, які проводяться з метою встановлення місцеперебування боржника. Розшук проводиться органами внутрішніх справ (територіальними підрозділами служби громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб (ГІРФО)), а витрати на його проведення стягуються з відповідача в дохід держави за рішенням суду.
Порядок розшуку боржника - фізичної особи затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 серпня 2008 р. № 408, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 листопада 2008 р. за № 1078/15769.
Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника або за місцем проживання (перебування) стягувача. Ухвалою суду визначається підрозділ внутрішніх справ, на який покладається розшук боржника.
Порядок здійснення розшуку:
протягом 10 діб з часу отримання ухвали суду про оголошення розшуку боржника (за датою реєстрації в канцелярії органу внутрішніх справ) працівник підрозділу ГІРФО, який за своїми службовими обов’язками відповідає за розшук боржників, заводить розшукову справу з установлення місцеперебування боржника та виносить постанову про оголошення державного розшуку та заведення розшукової справи. Після цього розшукова справа реєструється в журналі обліку розшукових справ.
Водночас із постановою про заведення розшукової справи працівник заповнює розшукову картку з фотокарткою у двох примірниках, інформаційно-статистичну та облікову картки на боржника в одному примірнику. Зазначені документи підписуються начальником відповідного органу внутрішніх справ і протягом 3 діб направляються до управління (відділу) інформаційних технологій. Примірник розшукової картки також надсилається до адресно-довідкового бюро. Копія розшукової картки надсилається до У(В)ГІРФО головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі для здійснення контролю. Крім того, до Адміністрації Державної прикордонної служби надсилається повідомлення про те, що особа перебуває в розшуку як боржник. Повідомлення підписується начальником ГУМВС, УМВС або його заступником.
Після цього складається план першочергових розшукових заходів, який затверджується начальником органу внутрішніх справ або особою, яка його замінює, відповідно до якого початкові заходи щодо встановлення місцеперебування боржника здійснюються протягом 10 діб після винесення органом внутрішніх справ постанови про оголошення державного розшуку. На етапі першочергових розшукових заходів:
вивчається інформація про боржника, унесена до ухвали суду, акта державного виконавця про неможливість стягнення боргу, копії виконавчого листа, які обов’язково мають додаватися до ухвали суду, інші матеріали, у яких міститься інформація про боржника;
здійснюється перевірка боржника за обліками У(В)ІТ, адресно-довідкового бюро ГУМВС, УМВС тощо, довідки про результати перевірок долучаються до розшукової справи;
здійснюється опитування стягувача, під час якого з’ясовуються наявні в нього відомості про боржника, а також установлюється коло осіб, з якими боржник підтримував стосунки і які ймовірно можуть мати відомості про його місцеперебування;
складається довідка про боржника, у якій зазначаються такі дані:
прізвище, ім’я, по батькові;
дата і місце народження;
місце проживання;
освіта, останнє відоме місце роботи;
стосунок до військової служби;
імейний стан та інші дані.
Надсилається інформація про розшук:
до територіального підрозділу служби громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб за місцем отримання боржником паспорта для внесення її до графи службові відмітки заяви про видачу паспорта;
до відповідного органу реєстрації актів цивільного стану за місцем його народження на випадок його звернення з приводу видачі повторного свідоцтва про народження або зміни імені.
Після здійснення першочергових розшукових заходів не пізніше ніж через місяць з початку провадження працівник вивчає наявні матеріали та складає план подальших заходів з встановлення місцеперебування боржника, до якого включає пункти щодо перевірки:
за оперативно-розшуковими та профілактичними обліками органів внутрішніх справ;
відомостей щодо можливості отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон та оформлення документів для виїзду на постійне проживання за межі України;
за обліками житлово-комунальних підприємств органів місцевого самоврядування,
47. Поняття і види судових витрат
Судові витрати (у науковій літературі «витрати по провадженню справи у цивільному судочинстві») – це витрати, які несуть сторони, треті особи із самостійними вимогами у справах позовного провадження, заявники і заінтересовані особи у справах окремого провадження, стягувачі у справах наказного провадження за вчинення в їхніх інтересах цивільних процесуальних дій, пов’язаних з розглядом справи у порядку цивільного судочинства. У ЦПК України вони мають назву «Судові витрати» (розділ І, глава 8), яка не зовсім точно відображає їх правову природу.
Види судових витрат:
судовий збір – це грошовий збір, що справляється в судових органах із заяв і скарг, які подаються фізичними та юридичними особами до суду, та за видання їм копій документів (судових рішень, ухвал). Судовий збір зараховується до місцевого бюджету.
витрати, пов’язані з розглядом справи у суді – це витрати, що покладені на сторін та інших заінтересованих осіб, покликані гарантувати добровільне виконання ними своїх обов’язків із спірних матеріальних правовідносин, запобігати затягуванню розгляду спору, пред’явленню безпідставних позовів, виникненню недобросовісних спорів проти законних та обґрунтованих вимог сторони, сприяти економії процесуальних засобів.
Відповідно до п. 5 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» ЦПК України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до суду сплачується у порядку і розмірах, встановлених законодавством для державного мита.
48. Стягнення судового збору за цивільним процесуальним законодавством
Об’єкти справляння судового збору у судах – це цивільні процесуальні документи, вичерпний перелік яких визначений у нормативному порядку. До об’єктів справляння судового збору відносяться:
позовні заяви;
зустрічні позовні заяви;
позовні заяви третіх осіб, які заявляють самостійні позовні вимоги на предмет спору між сторонами;
апеляційні і касаційні скарги на рішення судів;
заяви і скарги у справах наказного і окремого провадження;
заяви про повторну видачу судового рішення, ухвали, постанови;
заяви, в яких виражені позовні вимоги про присудження відповідної суми грошей; про право власності на будівлю чи інше майно; про визнання права одного із подружжя на частку в сумісно нажитому майні за час шлюбу; про поділ майна; про виділення частки майна із спільної часткової власності; про визнання відчуження майна недійсним; з інших заяв, що подаються особами для захисту порушуваних чи оспорюваний прав і охоронюваних законом інтересів, які виникають з цивільних, шлюбно-сімейних, житлових, земельних, трудових, природоохоронних та інших матеріально-правових відносин.
Сплачена сума судового збору підлягає поверненню повністю або частково у випадках і в порядку, передбачених ст.83 ЦПК, ст.8 Декрету КМУ «Про державне мито» від 21 січня 1993 року № 7-93, а саме:
зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору у більшому розмірі, ніж це встановлено законом;
повернення позивачу позовної заяви; скаржнику – заяви чи скарги; особі, яка оскаржила рішення суду, - апеляційної чи касаційної скарги, у разі невиконання нею вимог судді про виправлення недоліків, виявлених у зазначених процесуальних документах;
відмови у відкритті провадження у справі;
залишення заяви або скарги без розгляду (ст.207 ЦПК України);
закриття провадження у справі;
якщо судовий збір вже було стягнуто в доход бюджету;
в інших випадках, встановлених законодавством України.
49. Витрати, пов’язані з розглядом справи. Критерії визначення витрат, пов’язаних з розглядом справи
Види витрат, пов’язаних з розглядом судової справи:
витрати на інформаційно-технічне забезпечення. До витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи відносяться витрати, пов’язані з інформуванням учасників цивільного процесу про хід і результати розгляду справи, а також витрати, пов’язані з виготовленням та видачею копій судових рішень. Розмір та порядок оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи залежно від категорії справ затвердженні Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. № 1258.
не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про:
поновлення на роботі;
стягнення заробітної плати, компенсацій працівникам, вихідної допомоги, відшкодування за затримку їх виплати;
відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи;
стягнення аліментів;
визнання батьківства або материнства.
не підлягають оплаті витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про:
обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;
надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;
надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку;
обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу;
відшкодування шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду;
оголошення фізичної особи померлою внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
не підлягають оплаті витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах, в яких, у випадках, встановлених законом, представництво інтересів громадянина або держави в суді здійснює прокурор;
не підлягають оплаті витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб у випадках, якщо представництво їх інтересів у суді відповідно до закону або міжнародного договору, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України, здійснюють Міністерство юстиції України та/чи органи опіки та піклування або служби у справах дітей.
|
Скачать 1.04 Mb.